CC BY
30
На допомогу практикуючому лкарю
To Help Practitioner
УДК 616.98:578.833.3]-078-084 DOI: 10.22141/2312-413x6.6.2018.151483
АндрухВ.С., АндрухВ.Н., Слободян М.В. МП «Ефект», м. Долина, 1вано-ФранкВська область, Украина
Актуальна Тнфектологш
Геморапчна лихоманка Ебола i д™
For cite: Aktual'naa Infektologia. 2018;6(6):341-344. doi: 10.22141/2312-413x.6.6.2018.151483
Резюме. У cmammi висвтлено епiдемiологiчну ситуацт, пов'язану з реестращею eunadKie геморагiчноi лихоманки Ебола, охарактеризовано збудник, мехатзми розвитку, особлuвосmi перебщ хвороби в дтей. 1з сучасних позицш описано методи лкування й профлактики захворювання. Геморaгiчнa лихоманка Ебола — природно-вогнищева особливо небезпечна тфекщя з тяжким перебком, що характеризуешься лихоманкою, геморaгiчнuм синдромом i полорганними пошкодженнями життево важливих оргашв i систем оргатзму.
Kro40Bi слова: геморaгiчнa лихоманка Ебола; етологги; патогенез; клтка; куращя; дти
У 2014 рощ в щомюячному рецензованому ме-дичному журн^ JAMA (The Journal of the American Medical Association) Pediatrics опублшовано статтю «Геморапчна лихоманка Ебола i дгги». У вступнш частиш йдеться про те, що найбтьший спалах геморапчно! лихоманки Ебола (Ebola Virus Disease, EVD) спостертав-ся в Захщнш Африщ. Тзд Всесвггая оргашзащя охоро-ни здоров'я (ВООЗ) оголосила, що станом на 8 жовтня 2014 року вщомо про 8399 випадыв EVD (зокрема, 416 — у представниыв медичного персоналу), з яких 4033 випадки призвели до смерть Слщ зазначити, що ыльысть зареестрованих випадыв, iмовiрно, значно вища. Бтьшють випадкiв EVD було зареестровано у Гвше!, Лiберiï та Сьерра-Леоне, меншу кiлькiсть випад-кiв — у Шгери', жодного випадку — в Сенегала Станом на 15 жовтня 2014 року зареестровано ще 3 випадки EVD у США, серед них 2 — серед медичного персоналу, i 5 випадыв EVD у Захщнш Африщ, зокрема 4 — серед медперсоналу. Хворi евакуйоваш в США для подаль-шого лiкування й догляду. Епiдситуацiя швидко змшю-еться, i нова шформащя буде розмiщуватися на сайтах Центру з контролю й профилактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention, http://www. cdc.Gov/vhf/ebola/index. html) i ВООЗ (http://www.who. int/mediacentre/ factsheets/fs103/en/) [8].
9 травня 2017 року ВООЗ одержала шформащю з Демократично!' Республши Конго про хворобу з не-вiдомим дiагнозом i летальними випадками, що пере-бiгали з геморапчним синдромом. МОЗ краши також повщомило, що серед хворих один iз п'яти лаборатор-
них аналiзiв дав позитивний результат на вiрус Ебола. За даними мiнiстерства, з 22 квгтня зафiксовано дев'ять тдозрших випадкiв, серед яких три — з летальним на-слiдком, шють хворих було госпiталiзовано.
14 серпня 2018року ВООЗ оголосила про черговий, десятий, спалах ЕУО у республщ Конго, де, за даними МОЗ краши, вже захворто 115 жителiв, з яких 36 померло. Та вже через неповних два мюящ (09.11.2018) додатково повщомлено про 198 померлих i ще 52 т-дозрiлих на це захворювання [1—4].
Як бачимо, проблема продовжуе юнувати, тому фахiвцi педiатричноl охорони здоров'я повиннi знати: ЕVD — це природно-вогнищева особливо небезпечна шфекщя з тяжким перебiгом, що характеризуеться лихоманкою, геморапчним синдромом i полюрганними пошкодженнями. ЕVD е рщысним зоонозним захво-рюванням, спричиненим еболавiрусом (Ebolavirus). Пiдтип вiрусу За1р (Zairebolavirus), вщповщальний за нинiшнiй спалах, уперше виявлений у 1976 рощ в ра-йонi рiчки Ебола в За1р (нинi Демократична Республь ка Конго). З того часу спалахи EVD обмежувалися пе-реважно вщдаленими районами Схщно! й Центрально! Африки. Резервуаром еболавiрусу вважаються фрукто-вi кажани. Бiльшiсть людей поширюе вiрус через кров, фекали, слину, слиз, кал, тт, сльози, грудне молоко, сечу, сперму й блювотш маси. Вiн проникае через ню, рот, очi, вiдкритi рани, порiзи й подряпини й може по-ширюватися краплинно. Однак це вщбуваеться тiльки тодi, коли людина дуже хвора. Iнфекцiя також може передаватися при контакт з поверхнями або предме-
© «Актуальна шфектологи» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» («Afoual'naâ Infektologiâ»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Андрух В.С., МП «Ефект», вул. Чорновола, 6/9, м. Долина, 1вано-Франшська область, 77000, Укра'ша; e-mail: [email protected] For correspondence: V. Androukh, SB «Effekt», Chornovola st., 6/9, Dolyna, Ivano-Frankivsk Region, 77000, Ukraine; e-mail: [email protected]
тами, забрудненими вiрусом, зокрема через голки й шприци. Вiрус здатний вижити на об'ектах протягом декiлькох годин у сухому сташ й протягом декiлькох дшв — у рiдинах органiзму. Поховальш обряди, при яких люди, присутш на похоронах, мають прямий контакт iз тiлом померлого, також можуть вщгравати роль у передачi вiрусу Ебола. Зараження людини може вщбутися при безпосередньому контактi з приматами або карликовими антилопами, яы загинули вщ ебо-лавiрусноl iнфекцii. Вiрус Ебола може зберiгатися до 7 тижшв у спермi тих, хто вижив пiсля захворювання, i передаватися статевим шляхом. Вш може перебувати в грудному молощ жiнок шсля одужання, проте поки не вщомо, коли безпечно починати годувати груддю знову. В iнших випадках люди, яы одужали, незараз-нi. Вщсутшсть повiтряного шляху передачi вiрусу вщ людини до людини може бути пов'язана з рiвнем вiру-су в легенях, якого недостатньо, щоб викликати нову iнфекцiю. Поширення вiрусу з водою або 1жею, ^м м'яса диких тварин, також не спостериалося. Немае даних про поширення вiрусу комарами або iншими комахами. Хоча смертшсть вiд лихоманки Ебола дуже висока, е люди, яким вдаеться вижити шсля зараження. Потрапляючи в оргашзм, вiрус Ебола знищуе iмун-нi Т-клiтини, шсля чого починаеться генератзований запальний процес. Чинники запалення (прозапальш цитокiни) атакують кровоноснi судини, що призво-дить до фатальних кровотеч. Але якщо iмунна система людини змогла встояти перед шею атакою й ыль-кiсть Т-клiтин не виснажуеться, висока ймовiрнiсть, що людина виживе. Вiдомий i генетичний маркер, що сприяе виживанню шсля зараження вiрусом Ебола. Це ген, що кодуе людський лейкоцитарний антиген В, один iз бтыв тканинно'1 сумiсностi. Носи деяких варь ацiй цього гена мають бтьше шансiв вижити, шж носи iнших варiацiй. Нарештi, стшкосп до iнфекцii сприяе певна мутащя в генi NPC1. Учеш брали клiтини вiд людей iз такою мутацiею й намагалися в лаборатори заразити 1х вiрусом Ебола. Клггини не заражалися. У европейсьый популяцii' таку мутацiю мае 1 людина на 300—400 фiзичних ошб. Людина з еболавiрусною iнфекцiею не е шфекцшним хворим, поки в не! немае симптомiв захворювання. Середнш iнкубацiйний перiод пiд час спалаху оцiнюеться в 11,4 доби (типо-вий дiапазон — 2—21 доба). Осыльки спалах EVD, як правило, вщбуваеться за умов обмеженост ресурсiв, докладна iнформацiя про педiатричнi випадки не сис-тематизована. Як свщчать наявнi данi, дiти й шдлики становлять невелику частку хворих на EVD. Напри-клад, у 1995 рощ тд час спалаху в За!р^ де бiльше по-ловини населення мають вiк до 18 роыв, тiльки в 9 % випадыв вiк хворих був < 18 роыв. При спалаху EVD у Гвше! в 147 випадках (18 % iз 823 зареестрованих) хворi були дiтьми; у 13,8 % випадыв вш постраждалих був < 15 рокiв. Дослщники припустили, що невелику кiлькiсть педiатричних випадкiв EVD можна пояснити культурними традищями, завдяки яким дiтей оберта-ють вiд хворих членiв родини, що сприяе зниженню частоти зараження.
Основне завдання, що стопъ перед фахiвцями-пе-дiатрами, — вiдрiзняти ознаки й симптоми Е"УО вiд проявiв бiльш поширених педiатричних iнфекцiйних захворювань. Як правило, симптоми EVD у дiтей ана-логiчнi таким у дорослих. Усе починаеться з лихоманки, головного болю, болю в м'язах, у живоп, слабкость Через клька дшв з'являються блювання, дiарея, р!д-ше — нез'ясовнi кровотечi або синщ. Велике значен-ня мають даш щодо подорожей, особливо нещодавнiх прямих контакпв iз кров'ю або бюлопчними рщина-ми людини, яка захворта або померла вiд пдозрюва-но! або пiдтвердженоi' еболавiрусноi' iнфекцii. Шд час спалаху EVD у 2000—2001 рр. у Судаш й Угавдд в усiх дiтей iз лабораторно пщтвердженою Е"УО була гаряч-ка, тодi як тiльки 16 % iз них мали геморагiчнi прояви, 7 % — ресшраторш прояви (кашель i задуху). Шлунко-во-кишковi симптоми були доволi поширенi серед да-тей, тодi як патолопчш ознаки з боку нервово1 системи траплялися нечасто [4, 5, 8].
Лабораторш тести виявляли низькi рiвнi лейкоци-тiв iз нейтрофiлiею й низьы рiвнi тромбоцитiв поряд iз пiдвищеним вмiстом ферментiв печiнки (аланшамшо-трансферази й аспартатамiнотрансферази). Порушен-ня в процеш згортання кровi часто вщповщають ди-семiнованому внутрiшньосудинному згортанню кровк подовження тромбiнового й протромбшового часу й подовжений час кровотечц порушення водно-електро-лiтного стану, кислотно-основно1 рiвноваги, нарос-тання нирково1 недостатность Смерть, якщо це вщбу-ваеться, настае, як правило, на 6-16-й день вщ появи симптомiв у результат низького рiвня артерiального тиску, пов'язаного з втратою рiдини та/або кровотечею. Загальна частка летальност становить 70,8 %, зокрема: 73,4 % — серед дгтей вжом до 15 роыв; 66,1 % — серед ошб втэм вщ 15 до 44 роыв; 80,4 % — серед ошб вщ 44 роыв. Т^ хто виживае, часто мають постшш м'язовi й суглобовi болi, гепатит i зниження слуху [9].
На пiдставi наведеного вище доходимо висновку, що лiкарi повинш мати високий рiвень пiдозри на Е"УО у випадку, якщо дитина мае зазначеш вище симптоми й проживае в крш'ш, де рееструються випадки Е"УО, або ж протягом останнього 21 дня вщвщувала таку крашу. Дуже важливо, щоб медичш працiвники знали, що малярiя, ыр, черевний тиф та iншi шфекцшш захворювання також е ендемiчними в Захiднiй Африцi, що слщ враховувати при диференцiальнiй дiагностицi. Якнайшвидше застосування рекомендованих заходiв iнфекцiйного контролю й в1дпов1дно1 звiтностi за-кладiв охорони здоров'я також мае важливе значення для запобiгання подальшому поширенню хвороби. На сьогоднi, з урахуванням досвщу, накопиченого пiд час попередшх спалахiв, i обмежених даних щодо нишш-ньо! епiдемii можна дшти висновку, що ризик розвитку Е"УО у дiтей, можливо, нижчий, шж у дорослих. Тому фахiвцям у галузi охорони здоров'я пiд час ощнки хворих дiтей iз цього регiону слiд також розглядати мож-ливiсть iнших загальних шфекцшних захворювань, поширених у Захiднiй Африщ, зберiгаючи при цьому високий рiвень настороженостi щодо EVD [5, 7].
342
Aktual'naä Infektologiä, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Vol. 6, No. 6, 2018
Л^вання EVD фокусуеться на симптоматичнiй терапй' ускладнень: корекщя водно-електролiтного обмшу, кислотно-основно'1' рiвноваги, з метою запобь гання ДВС-синдрому застосовують гепарин i фактори згортання кров^ еритроцитарну, тромбоцитарну масу, свiжозамороженy плазму. В окремих випадках за пока-заннями можуть застосовуватися екстракорпоральний дiалiз, екстракорпоральна мембранна оксигенацiя. Антибiотики, штерферони не ефективнi. ВООЗ реко-мендуе уникати використання аспiринy або iбyпрофе-ну через ризик кровотечi, пов'язано!' з використанням цих препаратiв [10].
Повщомляеться про початок застосування експери-ментального препарату проти вiрyсy геморапчно!' лихоманки mAB114, розробленого вченим Жан-Жак Муйем-бе, який у 1995 рощ пережив епщемш в м. Юките.
Щодо специфiчноï профилактики, то вакцина rVSV-EBOV розроблялася Агентством сyспiльноï охорони здоров'я Канади. Дiя вакцини Грунтуеться на замщенш гена безпечного вiрyсy, вщомого як вiрyс везикулярного стоматиту (VSV), вона не мютить живих вiрyсiв Ебола. Апробащя вакцини проводилася в прибережному ра-йонi Нижньо1 Гвiнеï, де на момент дослщження в 2015 рощ продовжували рееструватися новi випадки EVD. Дослiдження здiйснювалися за шновацшною схемою з використанням методу кластерно!' вакцинацй'. Це озна-чае, що пщ час реестрацй' нового випадку захворювання виявлялися всi особи, яи могли перебувати в контактi з хворим протягом трьох тижнiв. Це члени шм'!', люди, якi вщвщували хворого й мали тiсний контакт iз ним, його одягом, бтизною, а також особи, яи були в контакта з контактними. Спочатку вакцинувалися особи, старшi вщ 18 роив, проте пiзнiше у вакцинальний про-цес були включеш дiти вiком понад 6 роив. Промiжнi результати вакцинацй', опyблiкованi в серпш 2015 року, показали, що вакцина захищае тварин i викликае iмyн-ну вiдповiдь у людей [11].
Усе ж за вщсутносп ефективного л^вання й вакцин для людей тдвищення iнформованостi щодо чин-никiв ризику iнфiкyвання вiрyсом Ебола й шдивщу-альних заходiв захисту е единим шляхом скорочення захворюваносл й смертностi. Тому важливо, щоб ме-дичнi працiвники гад час виконання будь-яких функ-щй i пiд час догляду за будь-якими пащентами постш-но застосовували стандартнi запобiжнi заходи. До них належать: базова ппена рук та оргашв дихання, використання засобiв iндивiдyального захисту (залежно вiд ризику розбризкування чи шших шляхiв контакту з шфшованими матерiалами), здiйснення безпечних ш'екцш i безпечне поховання померлих. Медичш працiвники, якi здiйснюють догляд за пащентами з передбачуваною або шдтвердженою вiрyсною шфек-цiею Ебола, повинш, крiм стандартних заходiв, вжи-вати заходи iнфекцiйного контролю для запобиання будь-якому впливу на них кровi й рiдин органiзмy па-цiента та/або прямому незахищеному контакту з iмо-вiрно забрудненим довкшлям. При тiсномy контактi (ближче за один метр) iз хворим на вiрyснy iнфекцiю Ебола медичнi пращвники повиннi носити захист для
обличчя (медичну маску й окуляри), чистий несте-рильний халат iз довгими рукавами й рукавички (для деяких процедур — стерильш). Лабораторш пращвники також пiддаються ризику. 3i зразками, взятими для дiагностики в людей i тварин iз пдозрою на лихоманку Ебола, повинен працювати персонал, що пройшов спещальну пiдготовкy, у належним чином обладнаних лабораторiях. Eболавiрyси можуть бути знезаражеш шляхом нагрiвання вiд 30 до 60 хвилин при 60 °C або кип'ятiння протягом 5 хвилин. Для дезшфекцй' повер-хонь використовуються деяи лiпiднi розчинники, про-дукти на спиртовiй основi, миючi засоби, що мютять гiпохлорит натрiю або гшохлорит кальцiю. Виявлення контактiв вважаеться важливим для локалiзацiï спалаху. Це включае в себе пошук yсiх, хто мав тiснi контак-ти з iнфiкованими особами, й огляд на наявшсть ознак хвороби протягом 21 дня [9]. Якщо який-небудь iз цих контактiв захворiе, його слiд iзолювати, протестувати на вiрyс Ебола й пролiкyвати. 1нформування широко!' громадськостi про чинники ризику шфекцй' Ебола й iндивiдyальнi захисш заходи може запобiгти поширен-ню шфекцй'. Щодо цього ДУ «1нститут епщемюлоги' та iнфекцiйних хвороб iменi Л.В. Громашевського НАМН Украши» видав низку методичних рекомендацш: «Ре-комендацй' з iнфекцiйного контролю у стацюнарах для госпiталiзацiï пацiентiв з пщтвердженим дiагнозом або з пiдозрою на дiагноз: хвороба, викликана вiрyсом Ебола»; «Алгоритм застосування засобiв шдивщуаль-ного захисту»; «Пам'ятка для населення. Хвороба, що викликаеться вiрyсом Ебола (хвороба Ебола)». Цих рекомендацш слщ ретельно дотримуватися.
Конфлшт ÏHTepecÏB. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлшту iнтересiв при пiдготовцi дано!' статп.
References
1. World Health Organization. Statement on the 1st meeting of the IHR Emergency Committee on the 2014 Ebola outbreak in West Africa. Available from: https://www. who.int/mediacentre/news/state-ments/2014/ebola-20140808/en/. Accessed: August 8, 2014.
2. World Health Organization. WHO: Ebola response road-map update. Available from: http://apps.who.int/iris/bitstream/han-dle/10665/136161/roadmapupdate10Oct14_eng.pdf?sequence=1. Accessed: October 10, 2014.
3. Baize S, Pannetier D, Oestereich L, et al. Emergence of Zaire Ebola virus disease in Guinea. N Engl J Med. 2014 Oct 9;371(15):1418-25. doi: 10.1056/NEJMoa1404505.
4. WHO Ebola Response Team, Aylward B, Barboza P, et al. Ebola virus disease in West Africa - the first 9 months of the epidemic and forward projections. N Engl J Med. 2014 Oct 16;371(16):1481-95. doi: 10.1056/NEJMoa1411100.
5. Dowell SF. Ebola hemorrhagic fever: why were children spared? Pediatr Infect Dis J. 1996Mar;15(3):189-91.
6. UNICEF Guinea: Humanitarian Situation Report, 29 August 2014. Available from: https://reliefweb.int/report/guinea/unicef-guin-ea-humanitarian-situation-report-29-august-2014. Accessed: August 29, 2014.
7. Mupere E, Kaducu OF, Yoti Z. Ebola haemorrhagic fever
among hospitalised children and adolescents in northern Uganda: epidemiologic and clinical observations. Afr Health Sci. 2001 Dec;1(2):60-5.
8. Peacock G, Uyeki TM, Rasmussen SA. Ebola virus disease and children: what pediatric health care professionals need to know. JAMA Pediatr. 2014 Dec;168(12):1087-8. doi: 10.1001/jamapediat-rics.2014.2835.
9. Kortepeter MG, Bausch DG, Bray M. Basic clinical and laboratory features of filoviral hemorrhagic fever. J Infect Dis. 2011 Nov;204 Suppl 3:S810-6. doi: 10.1093/infdis/jir299.
10. Mupapa K, Massamba M, Kibadi K, et al. Treatment of Ebola hemorrhagic fever with blood transfusions from convalescent patients. International Scientific and Technical Committee. J Infect Dis. 1999 Feb;179 Suppl 1:S18-23. doi: 10.1086/514298.
11. World Health Organization. World on the verge of an effective Ebola vaccine. Available from: http://www.who.int/mediacentre/ news/releases/2015/effective-ebola-vaccine/en/. Accessed: July 31, 2015.
OTpuMaHO 16.11.2018 ■
АндрухВ.С., АндрухВ.Н., Слободян М.В.
МП «Эффект», г. Долина, Ивано-Франковская область, Украина
Геморрагическая лихорадка Эбола и дети
Резюме. В статье освещена эпидемиологическая ситуация, связанная с регистрацией случаев геморрагической лихорадки Эбола, охарактеризованы возбудители, механизмы развития, особенности течения болезни у детей. С современных позиций описаны методы лечения и профилактики заболевания. Геморрагическая лихорадка Эбола — природно-оча-
говая особо опасная инфекция с тяжелым течением, характеризующаяся лихорадкой, геморрагическим синдромом и полиорганными повреждениями жизненно важных органов и систем организма.
Ключевые слова: геморрагическая лихорадка Эбола; этиология; патогенез; клиника; курация; дети
V.S. Andrnukh, V.N. Andrnukh, M.V. Slobodian SB "EFEKT", йо!упа, Ivano-Frankivsk Region, Ukraine
Ebola virus disease and children
Abstract. Ebola virus disease — natural focal, extremely dangerous infection with severe course characterized by fever, hemorrhagic syndrome and multiple damage to vital organs and body systems. The article describes the epidemiological situation related with the registration of cases, provides the characteristics of the pathogen,
mechanisms of development, peculiarities of disease in children. Methods of the treatment and prevention of this disease are described from the modern point of view.
Keywords: Ebola virus disease; etiology; pathogenesis; clinical picture; follow-up; children
344
Aktual'naâ Infektologiâ, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Vol. 6, No. 6, 2018
