CC BY
0ART
ГАСТРОЛ1 ГГАЛШЩВ В СУМАХ: ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТО РОК1В
Канд. мист. Довжинець I. Г.
Украгна, Суми
Сумський державний педагог1чний университет ¡м. А. С. Макаренка DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31102019/6728
ABSTRACT
The article focuses upon analysis of tour performances of the Gonzalez brothers Italian opera company in provincial Ukrainian town Sumy in the beginning of the XX century. It is noted that musicians' coming was an event which was actively discussed in local press. Each performance had reviews of educative and at the same time critical character. The musical observer described vocal qualities of the artists, their technique, stage effect, orchestra sounding, emotional energy of the shows in details. Basing upon the analysis of these materials the level of touring Italian opera company, performing arts of its soloists and also an impression it produced on Sumy audience are found out. The conclusion enlightens the role of Italian opera company tour in cultural life of the chief town of a district and formation of its musical environment.
Citation: Довжинець I. Г. (2019) Hastroli Italiitsiv v Sumakh Pohliad Cherez Sto Rokiv. World Science. 10(50), Vol.2. doi: 10.31435/rsglobal_ws/31102019/6728
Copyright: © 2019 ,3,oii^iiiicni> I r. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. З позицш вшових стандарив мюто Суми е досить молодим. Його iсторiя налiчуe дещо бшьше трьох з половиною столт, впродовж яких, з невеликого козацького поселення (1652) мюто перетворилося у розвинутий промисловий центр на швшчному сходi Укра!ни. Дорадянське минуле, плщно дослщжуване науковцями, розкривае рiзнi етапи становлення: вщ роз^ту, в середиш XVII столггтя, коли Суми вщгравали роль осередку слобщського козацтва (1658-1765), до певно! стагнацп наприкшщ XVIII ст. та економiчного i культурного вщродження у другш половини Х1Х-початку XX вшу. I хоча загальш контури юторичного буття Сум е достатньо вщомими, певна частина важливих подш, зокрема культурного життя, залишилась поза дослщницькою увагою. Серед таких, гастролi ^алшсько! оперно! трупи, яка вщвщувала мюто у 1911-1913 роках.
Метою статп е осмислення та узагальнення вистутв ^алшських гастролерiв в Сумах, визначення !х ролi в культурному житп мiста та формуваннi музичного середовища.
Результати дослiдження. Початок XX столотя для Сум вiдзначився активiзацiею концертно! дiяльностi. В цей час мюто не оминають й шоземш артисти. Слiд зазначити, що пожвавлення гастрольних заходiв було характерною ознакою вказаного iсторичного перiоду. Зокрема, за твердженням iсторика С. Горлинсько!, «з к1нця XIX столiття iнтенсивнiсть, динамiчнiсть музичного життя проявлялась по всш Росп: як в столичних мютах, так i на периферп. Музичне життя провiнцi! було просто насичене гастрольними виступами...» [9, с. 20]. Сприятливою обставиною в цьому сенс була наявнiсть в Сумах пристойних концертних залiв.
Головною сценою мюта визнавався будинок Дворянського зiбрання (сьогодш Сумська обласна фiлармонiя). Старовинний особняк вдало поеднував зовшшню параднiсть з шдкресленою розкiшшю оздоблення. Певною вщзнакою цiе! будiвлi була наявнiсть концертно!
ARTICLE INFO
Received: 19 August 2019 Accepted: 23 October 2019 Published: 31 October 2019
KEYWORDS
Sumy town, tour,
Italian opera company, musical environment.
зали, акустика яко! вважалася однieю з кращих в дореволюцiйнiй Росп. За свщченням Д. Ольшансько!, завдяки сво!й прекраснш акустицi зала сумського будинку Дворянського зiбрання, «належала до п'ятiрки кращих в дореволюцшнш Росп» [11]. До того ж, цей майданчик постшно рекламувався «Росшською музичною газетою». Тож, не дивно, що ця сцена приваблювала концертуючих музикантiв.
1ншою «серйозною» сценою мiста був побудований наприюнщ 1911 року театр «Лшот». Споруджений за iнiцiативи та пiдприeмництва завзятого театрала, члена Сумсько! мюько! управи Дмитра Митрофановича Корепанова, серед городян вш отримав назву - «Театр Корепанова». Будiвницгво закладу велося з максимальним урахуванням його призначення. Без перебшьшення, примiщення i технiчне оснащення театру для того часу вважалися унiкальними. Це була одна з перших в Сумах будiвель з зашзобетону. За деякими даними, для звукоiзоляцп в стiни було вмшано пробку, а для забезпечення належно! акустики - «вмурованi горщики, що сприяли резонуванню та посиленню звуку» [14]. З метою покращення резонансного ефекту «пiд полом сцени також було насипано шар насiннeвого лушпиння» [12]. Можливо наведенi свiдчення е не зовсiм правдивими, однак театр мав дшсно прекрасну акустику. Слухацька зала вмiщувала 800 осiб, а сцена, що оберталася i шдлога, яка змiнювала нахил за допомоги спещальних пристро!в, являли втiлення «останнього слова технiки». Саме на сцен театру «Тiволi» у 1911, 1913 роках в Сумах устшно гастролювала iталiйська мiланська опера дпрекцп брапв Гонсалець.
Це була антреприза, що на початку ХХ столотя активно концертувала по росiйськiй глибинцi. Вщгуки про !! постановки в перюд 1905-1914 рокiв збереглися в пресi Армавiру. Екатеринбургу, Марiуполя, Пермi, Самари та шших провiнцiйних мiст. Зокрема, екатеринбурзька критика, яка протягом зазначеного перюду мала нагоду тричi приймати иатйщв, по-рiзному оцiнювала !х виступи. В сезош 1905 року авторитетний мюцевий музикант Г. Свечiн, анатзуючи постановки оперно! антрепризи Гонсалець констатував, що артистам вдалося «похизуватися витончешстю виконання i провести опери з великим усшхом». Особливо слухачiв зачарувала вокальна майстернiсть та акторська гра виконавщв, «що в певнiй мiрi компенсувало нечисленний оркестр та не досить вдале використання декорацiй» [1]. У вересш 1910 року мюцева публiка аплодувала вже новому складу трупи, в якш, на думку театральних експертiв, були зiбранi «солов'!». Проте, як вiдзначала преса, «володарi прекрасно поставлених, красивих i звучних голосiв нiтрохи не дбали про акторське виконання сво!х партiй». Рiвень хору i оркестру також «залишав бажати значно кращого» [1]. В своему ж останньому гастрольному турне в €катеринбурзi (1914) антреприза Гонсалець мала нерiвний склад сшваюв. «Поруч з артистами, що створювали незабутш образи (як сопрано Iмпаломенi, баритон Скамуцщ, бас Маучерi), на сцеш з'являлися виконавщ, якi справлялися зi сво!ми ролями лише задовiльно, а в деяких випадках навт виявляли безпораднють», - писала критика. Гарне враження справив на слухачiв хор. Проте, нечисленний, судячи з вщгуюв. оркестр «виявився слабкiшим за попереднш Не завжди на належнiй висот був i диригент -один з браив Гонсалець» [1].
Про гастролi ^алшсько! трупи в Сумах у 1911 рощ маемо дуже стислу шформащю. Вщомо, що «вона себе зарекомендувала оперою добре обставленою у вокальному вiдношеннi» [4, с. 2]. Проте виступи антрепризи 1913 року отримали досить докладне висв^лення в мiсцевiй пресi - газет «Сумський вiсник». Слiд зазначити, що оперативне висв^лення концертного життя в перюдищ було визначальною рисою друкованих видань початку ХХ столiггя. Особливо цим славилися столичш Москва i Петербург. Як стверджуе дослiдниця О. Мальцева, робота велася, за принципом: сьогодш - концерт, завтра - рецензiя на сторшках видання [10, с. 81]. Саме в такому режимi працювала й сумська критика. В постшно юнуючий рубрицi «Театр i музика» експерт, який сховався за лтерою «G.», не тшьки докладно аналiзував виконавськi успiхи та невдачi iталiйських артистiв, !х сцешчну гру, якiсть звучання оркестру та хору, костюмне та бутафорське оснащення вистав, але й робив просв^ницью музикознавчi екскурси, в яких наводилися бiографiчнi данi композиторiв, надавалася стисла шформащя про iсторiю створення опер, !х першi постановки тощо. Iнодi цi рецензй значно виходили за рамки зампки, перетворюючись на розгорнуп газетнi публiкацi!.
В сезонi 1913 року (19-25 шчня) сумська публша мала нагоду вiдвiдати сiм музичних вистав. Майже половину з них складали твори Дж. Вердi: «Трубадур», «Рполетто», «Травiата». Iншi спектаклi репрезентували як iталiйське («Сiльська честь» П. Маскань!, «Паяци»
Р. Леонкавалло, яю традицшно ставилися в один Be4ip, «Джоконда» А. Понк'eллi), так i французьке («Фауст» Ш. Гуно, «Кармен» Ж. Бiзе) оперне мистецтво.
Вперше новина про пршзд гталшсько1' оперно1 трупи з'явилася на сторшках «Сумського вiсника» 17 сiчня 1913 року. Анонс запрошував сумську публшу на гастрольнi спектаклi в театр Корепанова, знайомив 3i складом виконавщв, iнформував, що вiдкриття гастролей вщбудеться в суботу, 19 сiчня, «представлено буде оперу Вердi "Трубадур"» [2, с. 3].
З рецензи, яка була надрукована вже наступного дня тсля вистави, дiзнаeмось, що прем'ера мала великий успiх. Публiки було дуже багато. В головних париях виступали: паш Ромболi (Леонора), Бертолош (Азучена) та спiваки Скамуццi (граф ди Луна) та де-Коллi (Манршо). «Прекраснi, сильнi й звучнi голоси» артислв полонили сумчан. «Пан Скамуцщ бiсирував арiю в другiй картиш друго1 дiï. Гарне враження справили хор i оркестр, майстерно керований Г. Гонсалець. Костюми i бутафорiя також були пристойними» [3, с. 3].
В ощнщ наступних «Сшьсь^' честь» та «Паяци», яю пройшли 20 сiчня, критик значну увагу придшив загальнiй характеристицi опер, ï^ образностi та специфiчним вiдзнакам. Зокрема, стосовно першоï вiн формулював: «Вщ багатьох мiсць опери вie безпосереднютю i цiлiснiстю. Поняття, переживання примгтивш, але яскравi й образнi. Ця ж яскравiсть i образнiсть вщчуваеться в музицi. Як добре, наприклад, передано святковий настрiй натовпу. Скшьки завзятостi й сили вiдчуваeться в кожному речитативi Альфiо <...>. Як багато горя i вiдчаю - цшьного безпосереднього звучить в розповщ Сантуцци <...>. Важко перерахувати ва красивi мiсця опери. Одне можна сказати - написана «Сiльська честь» безумовно талановито» [4, с. 2-3].
Виявляючи обiзнанiсть в сучасному оперному репертуар^ стосовно «Паяци» дописувач зауважував, що належить вона до вщносно нових опер (перша постановка 1890 р., Рим). Як i в «Сшьскш чесп», в нш «немае характерних рис старих ^алшських опер - довгих арiй та нескшченних ансамблiв. Обидвi написанi легко - сповнеш дiï й руху. Вокальний сторона виявляеться бiльше в речитативах, шж в арiях. Немае обтяжливосп й обстановочностi. З такими операми, - узагальнював рецензент, - найлегше впоратися пересувний трупi, в якш, зазвичай, немае великого хору, балету, статислв тощо. Пан Гонсалець, як досвщчений диригент, дав усе можливе, що можна дати з невеликим оркестром» [4, с. 3].
Постановка опери «Р^олетто» (21. 01. 1913) репрезентувала прихильникам музичного мистецтва паш С. Гонсалець в партп Джильди. ïï колоратурне сопрано, судячи з вщгуюв, задовольнило всi «висок вимоги» сумських меломанiв. Як вщзначав рецензент, голос прими полонив «значною силою звуку, особливо на високих нотах, легюстю й чистотою. Пария Джильди була проведена нею з великим почуттям» [5, с. 3]. Позитивне враження залишив i виконавець партп Р^олето пан Скамуццi. В його адресу пролунало лише одне зауваження -«надмiрне форсування звуку» [5, с. 3].
Характеризуючи ж твiр загалом, музичний оглядач акцентував на тому, що «Р^олетто» е одшею з кращих опер у творчост Вердi, початком найуспiшнiшого перюду композиторськоï бiографiï. I хоча, на власну думку експерта, опера е «дещо застаршою» i «ïï умовнють вже не вiдповiдае сучасним вимогам театру», критик визнавав, що «слухаеться вона, все ж таки, з великим штересом. В оперi багато красивих арш, дуетiв, квартетiв. Музика надзвичайно мелодична. Такi, в сутносп заïждженi арiï, як колоратурна Джильди з Другоï дiï та вщома «La Donna È Mobile», написаш надзвичайно вдало» [5, с. 3].
Пюля такоï схвальноï рецензiï, опера «Фауст», у постановщ заïжджоï трупи (22. 01. 1913), певною мiрою пiддаеться критицi сумського поцiновувача оперного мистецтва. Вщзначаючи твiр як один з найпопуляршших i визнаних в европейськш музичнiй лiтературi, автор спрямовуе увагу на його виконавський аспект. Зокрема, збтаючись в думцi з екатеринбурзькими колегами стосовно баса А. Маучер^ який видався «дуже гарним Мефютофелем», вiн фокусуеться на виконавщ ролi Фауста - тенорi А. Бальбош. Констатуючи прекраснi голосовi даш спiвака й бездоганне звучання у нього партп, зокрема «вщомого "до" в каватиш третьоï дiï, яке артист взяв абсолютно вшьно», знавець оперноï сценографiï зауважував, що у сенш iгровоï дiï партiя головного персонажа була проведена «безбарвно i холодно. Вш кращi мiсця, виконаш паном Бальбонi без всякого шдйому. Часом спiваючи, артист забував грати». У такому виконаннi, рецензент вбачав не невмшня, а небажання тенора утруднювати себе, оскiльки, як вш зазначав, «такий досвiдчений артист не може не вм^и триматися на сцеш...» [6, с. 3]. Зауваження отримала також виконавиця партiï Маргарити - паш Д. Ромболь На переконання сумського критика,
природа ïï голосу не зовшм вщповщае вокальнш партн - «в звуцi вщчувалося мало лiризму». Проте, не зважаючи на Bei цi недолiки, публша, яка вщент заповнила театр, «тепло приймала артистiв i, вочевидь, залишилася оперою задоволена» [6, с. 3].
Постановка опери «Джоконда» (23. 01. 1913) стала для сумчан прем'ерною, оскшьки, як зазначалося в газетнш афш^ була виконана в Midi вперше. В осмисленнi спектаклю, рецензент обрав стратепю апробовану в попереднш публiкацiï: надав деяку загальну шформашю про твiр i перейшов, безпосередньо, до аналiзу його виконавського втшення. У стислому вступi, автор зам^ки зазначав, що опера написана дуже талановито i належить до старих iталiйських опер, причiм найкращих в репертуарi театрiв. ïï сюжет «запозичений з iталiйського життя часiв ш^зицн, сповнений найфантастичнiших i легендарних подш» [7, с. 3]. На цьому позитивний тон висловлювання було завершено. Подальший текст рецензн мiстив значний перелш недолiкiв виконання. Зокрема, вщзначалося, що «нечисленнiсть хору, оркестру, вшсутнють натовпу на цей раз були особливо пом^ш, тому що "Джоконда" належить до опер дуже обстановочних, як потребують рiзноманiтних декорацiй, балету, мас» [7, с. 3]. Дуже гарна в музичному вiдношеннi пар^я слiпоï матерi Джоконди, написана для низького контральто, «була виконана вкрай незадовшьно, оскшьки, як виявляеться, пристойного контральто в трут Гонсалець немае. Паш Морганп залишала бажати кращого» [7, с. 3]. Не вразили критика й виконавш чоловiчих ролей: «Пан Бальбош добре спiвав i погано грав. Пан Скамуцщ, як i рашше форсував звук, чим псував враження вiд свого виконання» [7, с. 3].
Рецензiя, яка вийшла в газетi вiд 27 шчня, об'еднала постановки вiдразу двох оперних спектактв - «Травiати» i «Кармен». Не порушуючи обраного стилю лтературно-критичного викладу, на початку зам^ки музичний аналiтик надав коротеньку довщку про одну з самих популярних опер ^алшського майстра. Зокрема, вш наголосив, що написаний на сюжет вщомого роману О. Дюма «La Dame aux Camélias» твiр, вщбивае схильнiсть композитора до музичних ефекпв та драматичних сюжетiв. У мiркуваннях про виконавськi успiхи, автор публшацп вiдзначив лише панi Гонсалец, яка сшвала Вiолетту. Вiн зауважив, що «ця партiя значною мiрою вщповщае вокальним даним артистки. Образ Вюлетти був переданий нею яскраво також i в сцешчному вiдношеннi» [8, с. 2].
Вистави ггалшсько1' оперно1' трупи, якi, безумовно, стали значною подiею в культурному життi мюта, опинились в центрi уваги сумських меломашв. Протягом всiх гастрольних заходiв слухацька зала була заповнена. Проте, останнш спектакль - опера «Кармен» став аншлаговим. Аналiзуючи результат, рецензент зазначав, що «можливо, певною мiрою тому, артисти були у бшьшому нiж зазвичай ударi. Навiть, пан Бальбош сшвав з почуттям, а пану Скануцш прийшлося повторяти на бю «Куплети Тореадора». Прекрасною була й сопрано Гонсалець. «Невелику партда Мiкаели вона провела, як зазвичай, дуже музикально» [8, с. 3]. Загальний високий рiвень, виходячи з вщгуку, порушувала лише виконавиця головно1' партiï - панi Бертолонi. Хоча, грала вона зi «значним темпераментом» i полонила красивою зовшшнютю, в нш «не вистачало тiльки одного - голосу». На високих нотах Кармен «ще якось звучала, проте середнього регютру зовшм не було. Таю кульмшацшш мiсця як "Хабанера" i "Циганська пiсня з бубном" в таверш, в ïï виконанш, зникли взагалi» [8, с. 3].
Стосовно «акул пера» можемо констатувати, що сумська музично-критична думка працювала у вiдповiдностi до вшх критерiïв жанру свого часу: ^м музичних знань, здатностi до лопчного аналiзу, об'ективностi суджень, вона демонструвала, згщно висловлювання О. М. Серова, «розвинений смак, нiжне артистичне чуття й спiвчуття сучасному руху мистецтва» [13, с. 218]. У вщгуку на прощальний спектакль iталiйцiв, коректний представник лiтературноï ниви, незважаючи на вш недолiки приïжджоï трупи, висловив побажання якомога частiшого вiдвiдування оперними артистами пов^ового мiста, оскiльки «вони, безсумшвно, внесли пожвавлення в сумське життя» [8, с. 3].
Висновки. Отже, гастролi ^алшшв в Сумах, на початку ХХ столотя, стали визначним явищем культурного ландшафту пов^ового мiста. Виконання опер мовою оригшалу сприяло пiдвищенню загально рiвня музичноï досвiдченостi слухачiв, впливало на виховання художнього смаку провiнцiалiв. Водночас, спекта^ iталiйськоï оперноï трупи мали певний вплив на формування музичного середовища мюта, яке, як вщомо, утворюеться сукупнютю рiзного роду мистецьких подш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беляев С. Итальянцы в Екатеринбурге. Из истории оперных антреприз // Урал, 2016. № 5. URL : http //magazines.russ.ru/ural/2016/5italyancy-v-ekaterinburge.htm (дата обращения: 10. 10. 2019).
2. Гастроли итальянской миланской оперы //Сумской вестник, 1913. № 14, 17 января. С. 3.
3. Гастроли итальянцев // Сумской вестник, 1913. № 17, 20 января. С. 2-3.
4. Гастроли итальянцев // Сумской вестник, 1913. № 18, 22 января. С. 2-3.
5. Гастроли итальянцев // Сумской вестник, 1913. № 19, 23 января. С. 3.
6. Гастроли итальянцев // Сумской вестник, 1913. № 20, 24 января. С. 3.
7. Гастроли итальянцев //Сумской вестник, 1913. № 21, 25 января. С. 3.
8. Гастроли итальянцев // Сумской вестник, 1913. № 31 27 января.19. С. 2-3.
9. Горлинская С. Е. Музыкальная жизнь Курской губернии до 1917 года: автореф. дис ... канд. искусствовед.: спец. 17.00.02 Музыкальное искусство / Ростовская государственная консерватория им. С. В. Рахманинова, 2009. 24 с.
10. Мальцева Е. Г. Две статьи о А. И. Зилоти // Южно-российский музыкальный альманах, 2011. С. 76-87. С. 81
11. Ольшанская Д. Сумская филармония: второе дыхание. // Данкор онлайн. URL: http://www.dancor.sumy.ua/articles/community/108052. (дата обращения: 3. 10. 2019).
12. Свелеба Т. Старый театр снова как новенький // Ваш Шанс. URL: http://www.shans.com.ua/index.php?m=nr&in=351&ir=383 (дата обращения: 5. 10. 2019).
13. Серов А. Н. К читателям // Избранные статьи: в 2 т. Т. 2. / под ред. Г. Н. Хубова. Москва: Гос. муз. издат., 1957. С. 217-221.
14. Сурков В. Сумской театр: от балагана до «большого» // Данкор URL: http://www.dancor.sumy.ua/articles/community/36953?block=block-quote&page=3&start=0 (дата обращения: 30. 09. 2019).
