CC BY
048 The scientific heritage No 27 (2018)
ФУНКЦП Б1БЛЕ1ЗМ1В В РЕАЛВАЦП СТРАТЕГ1Й I ТАКТИК В АМЕРИКАНСЬКОМУ ПРЕЗИДЕНТСКОМУ ДИСКУРС1 XVIII-XIX СТОЛ1ТЬ
Четайкша В.В.
Львiвський на^ональний утверситет iMeHi 1вана Франка
FUNCTIONS OF BIBLICAL EXPRESSIONS IN STRATEGIES AND TACTICS REALIZATION IN AMERICAN PRESIDENTIAL DISCOURSE OF XVIII-XIX CENTURIES
Chetaikina V.V.
Ivan Franko National University of Lviv
Анотащя
Статтю присвячено опису результалв аналiзу особливостей функцюнування бiблеiзмiв в ре^заци комушкативних стратегiй i тактик ораторiв в американському президентскому дискурсi XVIII-XIX сто-pi4. Проведене дослщження iнавгурацiйних промов довело, що бiблiйнi вислови рiзних видiв слугують засобами реалiзацil трьох основних стратегш - самопрезентаци, формування емоцiйного настрою адресата та аргументаци.
Abstract
The article deals with the results of the analysis of Biblical expressions (Bibleisms) functioning in communicative strategies and tactics realization in American presidential discourse of XVIII-XIX centuries. The research held has proved that Biblical sayings of different types serve as the means of the realization of three main strategies, namely self-presentation, addressee emotional state forming and argumentation.
Ключов1 слова: президентский дискурс, бiблеiзми, комушкативш стратеги та тактики
Keywords: presidential discourse, Biblical expressions (Bibleisms), communicative strategies and tactics
Становления у другш половиш XX столптя прагматично! (комушкативно-функцюнально1) на-уково! парадигми переорieнтувало лшгвютичш до-слвдження на аналiз людського чинника в мов^ дiя-льнiсноi та телеолопчно! поведiнки мовно! системи в комушкативному середовищi. Мова стала розгля-датися як знаряддя досягнення людиною успiху, оптимiзацii' iнтерактивних вiдношень мовщв у ко-мунiкативнiй ситуацii, дискурс [12]. Останнiй ви-значаеться як зв'язний текст в сукупносп з екстра-лiнгвiстичними - прагматичними, соцюкультур-ними, психологiчними та iн. факторами; мовлення, яке розглядаеться як цшеспрямована соцiальна дiя, як компонент, що бере участь у взаемоди людей та мехашзмах !хньо! свiдомостi (когштивних проце-сах) [8].
У сучасному мовознавствi виокремлюють такi типи дискурсу: особистiсно-орiентований (персо-нальний) та статусно-орiентований (шституцю-нальний). В персональному дискурс мовець висту-пае як особистють зi всiм багатством свого внутршнього свiту, а в iнституцiональному - як представник певного соцiального шституту [6; 13].
Одним iз видiв iнституцiонального дискурсу е полiтичний дискурс, який В. А. Маслова визначае як вербальну комушкацш у певному сощально-психологiчному контекстi, в якому вiдправник та адресат набувають певш соцiальнi ролi згiдно !х-ньо! участi у полiтичному життi, яке i е предметом комунiкацii [9]. Важливе мiсце у полiтичнiй кому-нiкацii займае президентський дискурс. Президент е Главою держави, гарантом нацюнально1 стабшь-ностi та добробуту, i тому його мовленнева дiяль-шсть спрямована на пiдтримування його високого статусу та виконання покладених на нього обов'яз-кiв перед сустльством [11, 5-6]. Полiтичний дис-
курс загалом i президентський зокрема шдпорядко-ванi певним комунiкативним стратегiям, яш, вслiд за О.О. Селiвановою, визначаемо як складники ев-ристично! штенцшно1 програми планування дискурсу, його проведення й керування ним iз метою досягнення кооперативного результату, ефективносп iнформацiйного обмiну та впливу [12, 607]. В свою чергу, будь-яка комушкативна стратегiя реалiзу-еться в комушкативних тактиках - тдпорядкова-них комушкативнш стратегii конкретних способах здшснення штенцшно-стратепчно1' програми кому-шкаци [12, 609], тобто у виборi i послiдовностi мо-вленневих дш у межах певно1' комушкативно1' стратеги [10, 10].
О.Н. Паршина виокремлюе наступш комушка-тивнi стратеги: самопрезентащя, дискредитацiя, манiпуляцiя, самозахист, шформацшно-штерпрета-цiйна, формування емоцiйного настрою адресата, аргументативна стратегiя, агiтацiя [10]. Кожна з цих стратегiй представлена низкою тактик, на яких ми зупинимось бшьш детально у розглядi конкретних прикладiв.
Мета дано1' розвщки полягае в аналiзi функць онування бiблеiзмiв в реалiзацii комунiкативних стратегш i тактик в американському президентскому дискурсi XVIII-XIX ст. на матерiалi шавгура-цiйних промов.
У сучасному мовознавсга виокремлюють так жанри президентського дискурсу США як ритуаль-ний, орiентацiйний та агональний. Суть ритуальних жанрiв президентського дискурсу полягае в тому, що вони сприяють збереженню та передачi влади та спрямоваш на реалiзацiю ще1' нацюнально1' едностi. Серед ритуальних жанрiв особливе мiсце посiдае iнавгурацiйне звернення президента США до наци. 1навгуращя президента - це урочиста подiя вступу кандидата, який перемiг у виборах, на посаду Глави
держави. В США шавгурацшна церемошя проводиться у Вашингтон в один i той же день, а саме 20 ачня рiвно ополуднi. Цю дату встановили в 1933 роцi згiдно з поправкою в Конституци. Церемонiя вступу нового президента на посаду е особливим ритуалом i традицiйно супроводжуеться певними атрибутами. Так, урочиста подiя вiдбуваеться на схилi Капiтолiйського пагорба, а будiвлю Катто-лiю прикрашають нацiональними iсторичними прапорами США. Серед символiв iнавгурацiйного ритуалу президенпв США особливе мiсце посвдае Бь блiя. Слiд наголосити, що майже всi новообранi Президенти приносили присягу, текст яко! передба-чений в Конституци США, кладучи руку на Бiблiю та виголошуючи звернення до Бога. Уперше це зро-бив перший Президент США Джордж Вашингтон 30 квггня 1789 року.
Проголошення iнавгурацiйного звернення е ще одним символом шавгурацшно! церемонп, актом формального введення новообраного президента на посаду. Аудитор1я очiкуе ввд президента, що вш ви-ступатиме в сво!й статуснiй ролi, продемонструе свою готовнють та здатнiсть виступати як лвдер велико! держави, а також розумшня уае! ввдповщаль-носп та усввдомлення обмежень, як1 накладеш на виконавчу владу. Як вважають вченi К.Кемпбелл та К.Джеймисон, в шавгурацшному зверненнi поед-нуються осмислешсть минулого та майбутнього наци на тлi сьогодення, виголошуеться хвала всьому, що об'еднуе дану общину, використовуеться елега-нтний лiтературний стиль, прийоми тдсилення, пе-ребiльшення, акцентування того, що вже вiдомо ау-дитори [16].
Цитати та алюзи вiдiграють важливу роль у сприйнятп тексту цiльовою аудиторiею. Проте для устшного донесения повiдомлення автор повинен враховувати и фоновi (соцiо-культурнi) знання. Тому не випадково саме Бiблiя, завдяки свош уш-версальностi та поширеносп, стала основним пре-цедентним текстом у промовах американських Президенпв. Як стилiстичний засiб слова та вислови iз Бiблil у художньому й публiцистичному стилях ль тературно! мови слугують для увиразнення тдне-сеностi, урочистостi та динамiчностi розповiдi [15, 48]. Термiн '^блейм" мае низку дефiнiцiй у науко-вiй лiтературi. На думку О. Ахманово!, термiн '^б-лейм" - це словосполучення, цитата (речення) або слово достеменно встановленого бiблiйного похо-дження, що входить до лексичного складу мови [2, 66] .
За А. Бiрiхом та Й. Матешичем, бiблеlзми - це п мовнi одиницi, що перейшли до тексту-приймача з Бiблil, або тi, на як1 вплинула И семантика [3, 41]. За Р. Зорiвчак, '^блейми" - це окремi слова та фра-зеологйми (в широкому розумiннi цього термша, включно з прислiв'ми та приказками), як1, вщрвав-шись вiд бiблiйного тексту, широко вживають у мо-вленнi, побутовому та лiтературному [5, 103]. Н. Андрейчук визначае бiблеlзм як зафiксовану в тек-сп Бiблil фразеологiчну одиницю, що мае синтак-сичну структуру словосполуки, де семантична ед-нiсть домiнуе над структурною розд№шстю ком-понентiв, яш утворюють цiлiснiсть [1, 56]. Ми дотримуемось думки, що бiблеlзми включають не тiльки фразеологiчнi одиницi, а й поодинош слова, зокрема власш назви.
Методом суцшьно! вибiрки у дослщжених ша-вгурацiйних промовах американських президенпв XVIII-XIX ст. загальною шльшстю 28 (близько 70000 слiв) було виокремлено 30 бiблеймiв, як1 вживаються понад 150 раз, що складае 0,2% вiд усiх слововживань.
Виокремленнi бiблейми можна подiлити на де-шлька груп, перша з яких мютить бiблеTзми-лекси-чш одиницi, а саме: згадування Бога, власне Бiблil та християнських цiнностей.
Насамперед, ввдзначимо широке вживання но-мшативно! одиницi God у дослвджених промовах (19 випадшв) та и синонiмiв Almighty being (16), His hands (5), His footsteps (2), Infinite power (2).
Вс без виключення проаналiзованi шавгура-цiйнi промови мiстять зазначення того, що президент покладаеться на захист, керiвництво Бога у ви-конаннi його президентських функцiй, наприклад:
" With full confidence in the continuance of that candor and generous indulgence from my fellow-citizens at large which I have heretofore experienced, and with a firm reliance on the protection of Almighty God, I shall forthwith commence the duties of the high trust to which you have called me" (James Monroe, 1821).
"In obedience to the will of the people, and in their presence, by the authority vested in me by this oath, I assume the arduous and responsible duties of President of the United States, relying upon the support of my countrymen and invoking the guidance of Almighty God' (William McKinley, 1897).
У ходi аналiзу було зафшсовано використання стилютичних прийомiв метафори та гшерболи, яш покликаш возвеличити Америку та тдкреслити ви-ключнiсть ll народу:
"God has placed upon our head a diadem and has laid at our feet power and wealth beyond definition or calculation" (Benjamin Harrison, 1889).
Наступний уривок мiстить також згадування базових християнських цшностей:
"Our faith teaches that there is no safer reliance than upon the God of our fathers, who has so singularly favored the American people in every national trial, and who will not forsake us so long as we obey His commandments and walk humbly in His footsteps" (William McKinley, 1897)
На нашу думку, у даних випадках реалiзуеться стратегiя самопрезентацп за допомогою тактики ототожнення. Президент ототожнюе себе iз проповедником, закликаючи слвдувати Божим заповь дям, а також зi сво!м народом (our faith, the God of our fathers). Водночас, апелящя до християнських цшностей та використання тротв сприяе реалйацп стратеги формування емоцшного настрою адресата через тактику врахування його цттсних орi-eнтирiв.
Стратепя самопрезентацп у деяких випадках реалiзуеться через тактику опoнування, як ми ба-чимо у наступному прикладг
"The tendencies of all such governments in their decline is to monarchy, and the antagonist principle to liberty there is the spirit of faction--a spirit which assumes the character and in times of great excitement imposes itself upon the people as the genuine spirit of freedom, and, like the false Christs whose coming was foretold by the Savior, seeks to, and were it possible
would, impose upon the true and most faithful disciples of liberty" (William Henry Harrison, 1841).
У данш промовi президент Гарркон застертае народ не вiрити «лжепророкам», появу яких перед-ршав сам Спаситель, i як1 мають на меп знищення основно1 цiнностi американщв - свободи. Поед-нання бiблеlзму iз стилiстичним прийомом порiв-няння допомагае протиставити президента i його опоненпв, тим самим реалiзуючи тактику опону-вання.
Власне Бiблiя згадуеться у щкавому контекстi у другiй iнавгурацiйнiй промовi Авраама Лiнкольна - шiстнадцятого президента США, який був над-звичайно популярним серед населення держави, зо-крема тому, що вiн скасував рабство та об'еднав на-цш. Цю промову вiн виголосив у березш 1865 р., коли його вже вдруге було обрано на президентсь-кий пост. До того ж, Лшкольн був вщомий як бли-скучий оратор. Вш прекрасно розумiв, що книга, яку найчастше читають американцi - люди рiзного походження та рiзного етносу - Бiблiя. Вона була також настiльною книгою самого Лiнкольна, його прецедентним текстом. Отже, прослiдковуеться i особистiсний чинник у використаннi бiблеiзмiв А. Лiнкольном, що був, зпдно з характеристикою Ю.М. Караулова, видатною мовною особистiстю [7, 216]. У цш промовi Президент намагаеться донести до американського народу суть вшни та за-класти основи для ввдновлення едностi у крш'ш. Вiн майстерно викладае сво1 переконання за допомо-гою бiблiйних алюзш, щоб наголосити американ-цям на тому, що вони - Швшч i Пiвдень - единий народ, адже моляться до одного Бога, благаючи Його про допомогу у вiйнi, братовбивчш за своею суттю.
"One-eighth of the whole population were colored slaves, not distributed generally over the Union, but localized in the southern part of it. These slaves constituted a peculiar and powerful interest. All knew that this interest was somehow the cause of the war. To strengthen, perpetuate, and extend this interest was the object for which the insurgents would rend the Union even by war, while the Government claimed no right to do more than to restrict the territorial enlargement of it. Neither party expected for the war the magnitude or the duration which it has already attained. Neither anticipated that the cause of the conflict might cease with or even before the conflict itself should cease. Each looked for an easier triumph, and a result less fundamental and astounding. Both read the same Bible and pray to the same God, and each invokes His aid against the other" (Abraham Lincoln, 1865).
У даному випадку реалiзуеться стратегiя фо-рмування емоцтного настрою адресата через тактику еднання, яка досягаеться завдяки майстер-ному використанню бiблеiзмiв.
Друга група бiблеiзмiв, зафжсованих у проана-л1зованих промовах, мютить так зван переосмис-леш одинищ, яш вживаються у Бiблil у прямому значенш, а процес метафоризацп ввдбуваеться вна-слвдок того, що вони потрапляють в загальномов-ний узус в результата переосмислення в№них сло-восполучень з Бiблil.
До таких бiблеiзмiв ввдносимо, зокрема, лекси-чну одиницю corner stone, наприклад:
"The alternative, then, is to destroy or keep down a bad passion by creating andfostering a good one, and this seems to be the corner stone upon which our American political architects have reared the fabric of our Government' (William Henry Harrison, 1841).
Зазначена одиниця входить до складу розгор-нуто1 метафори, яка описуе полтгичну систему Америки, що грунтуеться на добрих намiрах. Знову ж таки бачимо реалiзацiю стратеги самопрезента-цИ за допомогою тактики ототожнення.
Досить часто у дослщжених промовах викори-стовуеться стилютичний прийом трансформацп фразеологiзму, який не пльки розкривае авторське послання, а й допомагае привернути увагу аудито-рИ", завдяки порушенню норми вживання сталого виразу.
Так, наприклад, у £вангелп вiд Матвiя 7, 1 зу-стрiчаеться вислiв: "Judge not, that ye be not judged" [20]. Вживаючи цей бiблеiзм у спонукальнш формi та вiд першоi особи для тдсилення експресii "let us judge not that we may not be judged", Лшкольн наго-лошуе на тому, що розбрат мiж Швшччю та Пiв-днем саме i призвiв до розбрату в краш, по тому розпочалась Громадянська вiйна - покарання Господне:
"It may seem strange that any men should dare to ask a just God's assistance in wringing their breadfrom the sweat of other men's faces, but let us judge not, that we be not judged" (Abraham Lincoln, 1865).
У цьому прикладi бачимо реалiзацiю агтацш-но'1 стратеги через тактику призиву i водночас стратеги формування емоцтного настрою адресата через тактику еднання.
Ще одним прикладом трансформаци фразео-лопзму е ви^в iз промови В№яма Гаррiсона in the name of democracy, що е трансформованим бiблеiз-мом in the name of God / Heaven:
"This is the old trick of those who would usurp the government of their country. In the name of democracy they speak, warning the people against the influence of wealth and the danger of aristocracy. History, ancient and modern, is full of such examples" (William Henry Harrison, 1841).
Подiбне вживання бiблеiзму тдкреслюе зна-чимiсть демократil для американського суспшьства та водночас допомагае в реалiзацii стратеги само-презентаци через тактику опонування.
На початку свое! першо! шавгурацшно! промови Авраам Лiнкольн використовуе висл1в a custom as old as the Government itself, що е трансфо-рмованим бiблеiзмом as old as the hills:
"In compliance with a custom as old as the Government itself, I appear before you to address you briefly and to take in your presence the oath prescribed by the Constitution of the United States to be taken by the President before he enters on the execution of this office" (Abraham Lincoln, 1861).
Подiбною гшерболою президент шдкреслюе велич Америки та прихильнiсть традицiям.
Третю групу зафiксованих фразеологiзмiв складають прямi цитати iз Бiблii, якi Лшкольн використовуе, зокрема, у другш шавгурацшнш про-мовi. З контексту промови випливае, що саме в раб-ствi й полягае одна з причин розбрату в суспiльствi i навiть злочину перед ним. Невипадково цю 1дею
президент влучно передае за допомогою фрази бiб-лшного походження iз Gвангелiя вiд Матвiя 18, 7 [20]:
"Woe unto the world because of the offences! for it must needs be that offences come; but woe to that man by whom the offence cometh(Abraham Lincoln, 1865).
Цими рядками з Бiблil Лшкольн передае думку про те, що вожщ наци скоши злочин перед Господом - не скасували рабство, а Громадянська вшна стала жорстоким, проте цшком виправданим пока-ранням за це, адже Божий Суд завжди справедли-вий. Отже, цiле речення розглянемо тут як бiблеlзм. Експресивтсть бiблеlзму-речення посилюеться лексемою woe. Il зараховуе до бiблеlзмiв дуже авто-ритетний словник - Nelson's New Illustrated Bible Dictionary з такою дефшщею:
woe - deep sorrow, grief, or affl iction. The word 'woe' is often used by the Old Testament prophets, as an exclamation expressing dismay or misfortune. In the New Testament Jesus pronounced woes on the cities of Chorazin and Bethsaida, on the scribes, Pharisees, and lawyers, and on the one who betrayed him [19, 1318].
Для шдсилення свого твердження Лшкольн вживае фразу iз Псалма 19, 9 [20] "the judgements of the Lord are true and righteous altogether':
"Yet, if God wills that it continue until all the wealth piled by the bondsman's two hundred and fifty years of unrequited toil shall be sunk, and until every drop of blood drawn with the lash shall be paid by another drawn with the sword, as was said three thousand years ago, so still it must be said "the judgments of the Lord are true and righteous altogether"" (Abraham Lincoln, 1865).
Ця фраза була добре ввдома людям, яш пос-тшно читали i перечитували Бiблiю. Хоча Лшкольн буквально наводить цитату з Бiблil, але ж змiню-еться загальний контекст: щеться про життя в аме-риканському сусшльствг Зазначеш цитати iз Бiблil допомагають в реалiзацil аргументативног стратеги за допомогою тактики обтрунтованих оцток ситуацп, в якш опинилася краша на той час.
Таким чином, проведений аналiз показав, що бiблейнi вислови рiзних видiв (цитати, лексичнi одиницi та переосмислеш одиницi) вживаються у шавгурацшних промовах американських президен-тiв XVIII-XIX ст. для реалiзацil стратегiй самопре-зентаци, формування емоцiйного настрою адресата та аргументацп за допомогою цшо! низки тактик.
Перспективу дослiдження вбачаемо у досль дженнi ролi та функцш бiблеlзмiв у англомовному президентському дискурсi ХХ-ХХ1 ст..
Список лггератури
1. Андрейчук Н. I. Бiблеlзми з точки зору ко-гнггивно! семантики / Н. I. Андрейчук, I. Д. Кара-мишева // Вюник Державного унiверситету "Львiв-ська полтгехшка". - 2000. - № 381 : Проблеми лшг-вютики науково-технiчного i художнього тексту та питання лiнгвометодики. - С. 55-58.
2. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. М. : Сов. Энциклопедия, 1969. - 607 с.
3. Бирих А. Из истории русских библейских выражений / А. Бирих, Й. Матешич // Русский язык за рубежом. - 1994. - № 5-6. - С. 41-46.
4. Дедушкина Т.А. Жанровое пространство политического дискурса // Studia Lingüistica. Ви-пуск 5/2011. - С. 472-477.
5. Зорiвчак Р. П. Бiблеlзми у нашому мов-ленш // Кримська Свплиця, 2006. -№ 38. - С. 103.
6. Карасик В.И. Язык социального статуса. -М.: ИЯЗ: Перемена, 1992. - 329 с.
7. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. - Москва : Наука, 1987. - 261 с
8. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. И. Ярцева. - Москва : Советская энциклопедия. - 1990. - 685 с.
9. Маслова В. А. Политический дискурс: языковые игры или игры в слова? / В. А. Мас-лова // Политическая лингвистика. - Вып. 1(24). -Екатеринбург, 2008. - С. 43 - 48
10. Паршина О.Н. Стратегии и тактики речевого поведения современной политической элиты России / О.Н. Паршина: дис. ... докт. филол. наук: 10.02.01. - Саратов, 2005. - 325 с.
11. Почепцов, Г. Стратегические коммуникации : стратегические коммуникации в политике, бизнесе и государственном управлении / Г. Почепцов. - К. : Альтерпрес, 2008. - 216 с.
12. Селiванова О.О. Сучасна лшгвютика: на-прями та проблеми: Шдручник / О.О. Селiванова. -Полтава: Довшлля-К, 2008. - 712 с.
13. Слышкин Г.Г. Аксиология языковой личности и сфера наивной лингвистики / Г.Г.Слышкин // Социальная власть языка: сб. науч. тр. - Воронеж, 2000. - С. 87-90.
14. Спиридовский, О. В. Лингвокультурные характеристики американской президентской риторики как вида политического дискурса: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук / О. В. Спиридовский. -Воронеж, 2006. - 24 с.
15. Украшська мова. Енциклопедiя. Видання друге виправлене i доповнене / Ред. колепя: Руса-швський В. М. та ш. - К. : "Украшська енциклопе-дiя" ш. М. П. Бажана, 2004. - 820 с.
16. Campbell K.K., Jamieson K.H. Inaugurating the Presidency // Form, Genre and the Study of Political Discourse. Columbia (S. Car.), 1986.
17. Chamber's Dictionary of Idioms: English-Ukrainian semibilingual. - К. : Всеувито, 2002. - 475 с.
18. Longman Dictionary of English Idioms / [director, Thomas Hill Long]. - Longman Group Limited, 1980. - XX, 387 p.
19. Nelson's New Illustrated Bible Dictionary : [Completely revised and updated edition; General Editor R. F. Youngblood]. - Nashville, Atlanta a. o.: Thomas Nelson Publ., 1995.
20. Bible Gateway: A searchable online Bible in over 100 versions and 50 languages : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.biblegateway.com.
21. Inaugural Addresses of the American Presidents: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.usa-presidents.info/inaugural/
