CC BY
103Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.395-400.
УДК 821.161.2 - 1.09
ФУНКЦЮНАЛЬН! ОСОБЛИВОСТ1 МЕТАФОРИ В ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕНН1 ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ
Гурко О. В.
Дн1пропетровський нац1ональний ун1верситет ¡мен! Олеся Гончара, м. Дн1пропетровськ, Украна
У стaттi до^джено функцюнальт типи метафори у художньому мовленш Олександра Олеся. Iндивiдуально-авторськi метафори розглянуто за особливостями вираження уnодiбнювального компонента (iменниковi, дieслiвнi й прикметников^ та за структурою (простi, подвшт, складш та метафори розгорнутого типу).
Ключовi слова: функцюнальш типи метафор, поезiя, уподiбнювальний компонент, структура, стиль, метафоричний образ.
Мова - це не тшьки зашб спшкування людей, а й таке явище, яке збер^ае на довп часи знання, почуття, уявлення людини. Слова здатш передавати найрiзноманiтнiшi емоци людини, але одне слово, одна назва ди чи стану - це шби просто констатащя факту. Для того ж, щоб мова набула краси, емоцшносп, чуттевосп, використовуються спещальш засоби словесного зображення - синошми, антошми, ештети, порiвняння, метафори та ш.
Взiрцем для усного розмовного мовлення повинна стати мова художньо! лiтератури, яка насичена досконалими художшми висловами, фразеолопзмами, образами, думками, рiзноманiтними тропами та шшими не менш прекрасними словесними образами.
У художшх творах вiдбиваються процеси, характерш для певного етапу розвитку лтературно! мови. Саме тому опис окремих iдiостилiв е необхiдною складовою загального дослщження юторп нацюнально! художньо! мови. Традищю И вивчення започаткували В. Ващенко, В. Виноградов, I. Бшодщ, В. Григор'ев. На сьогоднi серед втизняних лiнгвiстiв мову i стиль окремого автора вивчають К. Голобородько, Л. Дударенко, Н. Князев, О. Муромцева, Л. Пустовгт, О. Семенюк, Л. Ставицька, Н. Сологуб, Л. Савченко, О. Таран та ш.
Наше дослщження щюстилю Олександра Олеся - поета^рика, продовжуе одну з тенденцш, властивих сучаснiй лiнгвiстицi. Вибiр теми визначаеться природою поетично! творчост митця й оргашчно пов'язаний iз особливостями художнього мислення поета.
Особливу майстернiсть виявив Олександр Олесь у використаннi метафоричних засобiв художнього вислову. Його метафори перебувають на межi поетичних порiвнянь i образiв. Можна сказати, що порiвняння та образи в Олесевш поезп нерiдко виконують функцп метафори. У статп ставимо за мету розглянути один iз
найпродуктившших художньомовних трошв - метафору. Основне завдання статтг - видiлити функцiональнi особливост метафори, зокрема охарактеризувати: 1) iменниковi, дieслiвнi, прикметниковi метафори; 2) просп, подвiйнi, складнi та метафори розгорнутого типу. Об 'ектом до^дження е поезiя Олександра Олеся.
Перш за все з'ясуемо саме поняття метафори. Метафора - це семантичний процес, при якому форма мовно! одинищ або оформлення мовно! категорп переноситься з одного об'екта позначення на шший на основi певно! подiбностi мiж цими об'ектами при вщображенш в свiдомостi мовця. В основi метафори лежить згорнене або приховане порiвняння [4, с. 307].
Порiвняймо експлiцитно вираженi приклади переходу вщ порiвняння до метафори: «Сусiда, бородатий i рудий, як втичок сухого очерету», а далк «Очеретяний в1ничок обережно тдкрався...», «Овва? - скинувся вшичок» [1, с. 22].
Для стилю Олександра Олеся характерне використання сво!х, власне авторських метафор. С, звичайно, i давно вiдомi, узуальш - це так званi стерт метафори, але кiлькiсть !х значно менша. Iндивiдуальнi метафори - це и ознаки художньо! мови, за якими одразу шзнаеться авторський стиль. 1ндивщуально-авторська метафора Олеся е оригшальним продовженням фольклорно!, народно!. У нш вiдображаються найхарактернiшi ознаки його стилю.
Кожним сво!м вiршем Олександр Олесь вщкривае читачевi все новi й новi глибини свого багатого метафоричного св^, у якому вiн вшьно оперуе звуками й барвами слова, щоразу подаючи його по-новому. Метафори допомагають вiдтворити чарiвнi, захоплюючi образи. 1ндивщуально-авторсью метафори Олександра Олеся варто розглядати за особливостями вираження уподiбнювального компонента (шенников^ дiеслiвнi й прикметников^ та за структурою (простi, подвшш, складнi та метафори розгорнутого типу).
У поезп Олеся дуже яскравi iменниковi метафори, де вiн за допомогою слiв у переносному значенш пiдкреслюе характернi ознаки предмета. Так, метафора «море сонця» позначае велику кшьюсть тепла. У його поезiях неодноразово зустрiчаеться метафоризацiя образу сонця, але при цьому метафори не схож одна на одну, кожна мае власну особливють. Зокрема, в метафорi «усмшки сонця» сонце постае персошфшованою iстотою, i формуеться вона внаслщок накладання нерiвнорядних сил - парадигматично! семи «iстота» в iменника «усмiшка» та парадигматично! семи «неютота» в iменника «сонце», яке у рiзноманiтних мiфах постае як одухотворена й життетворяща сутнiсть. Це простежуеться у вiршi «Зимою»:
Дивилося сонце на срiбнil вiти, Всмiхалося !м, i вони не змогли Усмшки блискучого сонця стершти I тонути в млост якiйсь почали... [2, с. 70].
Художньо--стилютично! метафоризацп Олександр Олесь досягае за допомогою створення асощативно! символiки (очi - квiти, радiсть, вечiр, хмари; хрести - люди; могили - рщна сторона; душа - кра!на Жалю). Трепетно i з любов'ю говорить автор про коханi очi дiвочi i при цьому вдало використовуе метафори: «Тво! очг - тихий веч1р... Тво! оч1 - тихарад1сть...» [2, с. 91].
Психiчний стан людини, а також природи передаеться метафорами, у яких семантика метафоричного слова пов'язана iз звуковими асоцiацiями. У вiршi «О слово рiдне! Орле скутий!» Олександр Олесь з глибокою шжшстю передае свою любов до рщного слова, у якому вщображаеться вiкова iсторiя Украши, краса й шжшсть природи, духовне багатство рщного краю. На цьому rрунтi i виникла iменникова метафора «Днтра мiж ними лев1й рев» [2, с. 114]. Безперечно, основою тако! метафори е асощативне тло, ревгти - дуже чутно плакати.
Автор активно використовуе загальновiдомi дiеслiвнi метафори типу смгявся день, гроза пройшла, ствае море, рад1е сонце, шумить степ, розливаються тст, адже украшська природа постшно виступае лiричним героем у його поезiях. Сонце, ниви, луки, землю, поет вважае джерелом свого поетичного хисту: «Радшо сонце, ниви, луки» [2, с. 52].
Зустрiчаються в поетичному мовленш Олександра Олеся й метафори, що виникли внаслщок зiставлення ознаки якостi предмета й уподiбнення И до нього, наприклад: <<Ргчки яснi жемчужились, Шумiли i пливли...» [2, с. 61].
Особливо стилютично насиченi метафори у громадянськш лiрицi Олександра Олеся. У вiршi «Хiба не бачите, що небо голубiе» поет повний оптимiзму, райдужних надiй на свiтле майбутне свого народу. Вш з усiею переконливютю й упевненiстю висловлюе iдею неминучост украшського нацiонального вiдродження. Як прихщ весни пiсля зими неминучий, так само шсля довгих рокiв поневолення прийде час визволення украшського народу:
Хiба не бачити, що небо голуб1е, Що сонце ранком всм1хаеться шжним, Хiба не вiрите, що скоро день засв1тить, Що сонце наше вже з-за обрда встае... [2, с. 166].
Досить вдало в цьому вiршi Олександр Олесь використовуе поетичш метафори, важливу роль у яких вщграють дiеслова типу всмгхаеться, голубге, дивиться, встае, як сполучаються з iменниками небо, сонце, земля, день.
Часто в структурi метафоричного образу в поезп Олександра Олеся головну роль вiдiграють прикметники. 1м надаеться високо! ваги образшсть, вживаються вони в переносному значенш й стають метафоричними епiтетами, що передають найтоншi вiдтiнки емоцiйного св^овщчуття. Наприклад: Я вибiг з хати в день майовий... Шум1в травою степ шовковий, Смiявся день, шсш лились [2, с. 52].
Прикметник «шовковий» е поидним i означае «вирiб, зроблений з шовку», але водночас вш мiстить у собi переносне значения «схожий на шовк, м'який, блискучий, тонкий» [3, с. 506]. Саме остання асоцiацiя постае базовою при творенш образу степу шовкового, хоча тут можна простежити й наявнiсть семи - «бути тихим, лапдним, спокiйним» [3, с. 506]. Очевидно, поеднання цих сем i створюе цiлiсний образ степу.
У способi метафоризацil ознак, яю вираженi за допомогою прикметникiв, видшяються тi, що позначають колiр. Вони е характерними взагалi для поетично!
мови, а в поетичному мовленш Олександра Олеся вiдрiзняються iндивiдуальнiстю й неповторнiстю. Автор мае свою улюблену гаму кольорiв.
Рiзноманiтною функцiональною модифiкацiею характеризуються прикметники «золотий», «сргбний», «рожевий», використовуваш у своему вторинному значенш. Глибиннi можливостi цих слiв постiйно хвилюють автора, вш прагне вiднайти для них найточшше застосування, а саме: «серце золоте», «рожевий ранок» [2].
Читаючи твори Олеся, все бшьше й бшьше переконуешся, що майже вся його поезiя просякнута простими метафорами: «выьне море», «море ствало», «любов лежить», «день вмирае», «вогняне море», «душаридае» [2]. Олександр Олесь дуже любив море. Вш осшвае його суворють i шжшсть у циклi поезiй «З кримських образiв», що ввiйшов у збiрку «З журбою радiсть обнялась». Море вабить поета як символ нескореносп, воно викликае в нього думки про рщний край, про боротьбу за волю народу. Бшя моря намагаеться вш знайти спокш, втшить душевнi болi:
Бiг i приб^ я до выьного моря... Море шчого менi не сказало [2, с. 98].
У поезп Олександра Олеся наявш i подвiйнi метафори, як складаються iз дiеслова та iменника в орудному вiдмiнку. Наприклад: «умилась росою», «шумгв травою степ шовковий», «вогнем страждання запалить» [2]. Здебшьшого це метафоричш епiтети, що входять до складу подвшних метафор:
Ти знов прийшла, щоб вш чуття холодш Вогнем страждання запалить... [2, с. 60].
Для поези Олександра Олеся характерне вживання складних метафор: «зграг бурхливих хвиль», «оср1блеш м1сяцем гори блищать», «л/с цв1те осттми кв1тками», «в мот душ1 не сходе сонце» [2]. Зокрема, складна метафора «зграг бурхливих хвиль» виникла на грунт кшьюсного вимiру й характеру асощативного облшу ще! кiлькостi. Адже «зграя» у прямому значенш - це група тварин або шж!в того самого виду, яю тримаються разом. Хвилi на морi також пiд впливом в^ру становлять згра!. Саме на основi иде1 асоцiацil за подiбнiстю i витворюеться згадана метафора.
У поези Олександра Олеся зустрiчаемося iз метафорами розгорнутого типу. Ц1 метафори характерш для поетичного мовлення. Загалом вони вирiзняються на загальному тлi незвичшстю, несподiванiстю, що, з одного боку, приваблюе читача, а з другого боку, змушуе його iнтенсивно працювати не лише над розумiнням тексту, його смислово! завершеностi, але й з метою глибшого вiдчуття естетично! вартостi тексту, аромату його мови:
Дв/ хмароньки плили кудись В убранш золот1м Iмовчки зупинились... [2, с. 61].
Ця авторська метафора розвиваеться у своему значенш вщ просто1 «хмароньки плили» до подвшно! «мовчки зупинилися»:
I довго ще двi хмароньки Стояли мовчки вряд I, пливучи, спинилися, Щоб глянути назад [2, с. 61].
Цей метафоричний ви^в, подiбно до попереднього, у сво!й основi мае розвиток метафори, але вже вщ складно! «хмароньки стояли мовчки вряд» до комплексу метафор за схожютю дп, до складу якого входить i дiеприслiвник: «пливучи спинилися, щоб глянути назад».
Розгорнута метафора, як правило, будуеться на основi одного образу:
Як ^зь хмари летюч1, Гляне сонце блискуче, Усм1хнеться в привШ1, Розтлеться в блакит1 [2, с. 286]. У цьому розгорнутому тиш метафори базовою е лексема «сонце», що спочатку виступае одним iз головних компоненпв просто! метафори «гляне сонце», а далi за рахунок саморозвитку охоплюе цший ряд дiеслiв - усмгхнеться, розылеться та iменникiв, що вказують на спосiб перебiгу дi! та !! локалiзацi! «в привШ1», «в блакит1».
Олександр Олесь у творенш багатьох метафоричних структур активно використовуе набутки укра!нсько! мiфологi!, черпаючи з глибин те сакраментальне, що воютину передае нацюнальну неповторнiсть свiтобачення:
Днтро! Днтро!
Русалки пояс тоб1 тчуть...[2, с. 551]. За фольклорними уявленнями, у рiчцi, на дш моря живуть русалки. Олександр Олесь доторкнувся й ще! теми у своему вiршi. Використання фольклорних образiв надае творовi нацiонально-фольклорного колориту. Автор сво!м вiршем стверджуе, що русалки, як живуть на днi Дншра, нiби пояс йому тчуть, бо рщний для них вiн:
Днтро! Днтро!
Тир1дним братом Украгни став... [2, с.551]. Характерним е надання Укра!ш й Дшпру людських властивостей, показ !х у родинних стосунках: Укра!на - сестра, Дшпро - брат.
Висновки. Дослщивши поезiю Олександра Олеся, можна з упевнешстю сказати, що найулюбленiшими метафорами виступають: «усмшка сонця», «море сонця», «рожева весна», «золоте серце», «сонця см1х». До ключових ^в його поезп належать «сонце», «море», «хвил1», «мова», «усм1шка». Загалом у метафорищ Олександра Олеся домшуе дiеслiвна. З-помiж дiеслiвних метафор найчастотнiшими постають: «усе цв1те», «шумлять сосни», «сонце всм1хаеться», «др1мае село», «шепчуть троянди».
Список л^ератури
1. Укра!нська мова: Енциклопед1я / [ред. М. Бажан]. - К.: Укра!нська енциклопед1я М.П. Бажана, 2000. - 989 с.
2. Винниченко В. Оповщання / В. Винниченко. - К.: Наукова думка, 2001. - С.22.
3. Олесь О. Твори в 2-х томах / О. Олесь. - К.: Генеза, 1990. - Т.1. - 959с.
4. Сучасна укра!нська л^ературна мова / [ред. А.П. Грищенко]. - К.: Вища школа, 1997. - С. 506.
Гурко Е.В. Функциональные особенности метафоры в поэзии Александра Олеся // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.395-400.
В статье исследуются функциональные типы метафоры в художественной речи Александра Олеся. Индивидуально-авторские метафоры рассматриваются по особенностям выражения уподобленного компонента (существительные, глагольные и прилагательные) и по структуре (простые, двойные, сложные и метафоры развернутого типа).
Ключевые слова: функциональные типы метафор, поэзия, уподобленный компонент, структура, стиль, метафорический образ.
Gurko O.V. Functional features of metaphor in the poetry of Oleksandr Oles //
Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P.395-400.
Functional types of metaphor in the poetry of Oleksandr Oles are examined in this article. Individual-authors metaphors for expressing similar component features (noun, verb and adjective) and structure (simple, double, complex and detailed metaphor type) are considered.
Key words: functional types of metaphors, poetry, similar components, structure, style, metaphorical type.
Поступила до редакцп 06.04.2011 р.
