CC BY
18
Духовно обдарована особиспсть не просто проживав добродшне життя, а насолоджуеться ним» [2, с. 228].
Як висновок зазначимо, що врахування Bcix аспекпв впровадження комплексно! виховно! системи створюе таке виховне та освппьо-розвивальне середовище, у взаемоди з яким у вихованця формуеться здатшсть до добродшносп, створюються Ti природш оптималып умови, за яких учень з об'екта виховання перетворюеться на суб'ект шдивщуального морального розвитку на ochobI збереження (а при потребi й вщтворення) ф1зичного, псих1чного, сощального здоров'я вихованця.
Перспективу подалыпих дослщжень вбачаемо у розробщ змюту авторсько! комплексно! виховно! системи «Добродш».
Л1ТЕРАТУРА
1. Бех I. Д. Виховання ввд правила до результату / I. Д. Бех. — К.: «Шкшьний свгг», 2004. — С. 13.
2. Бех I. Д. Виховання особистоеп: Сходження до духовности наук. вид. / I. Д. Бех. — К.: Либвдь, 2006. — 235 с.
3. Бойко А. М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реашзаци: навчально-методичний помбник/ А. М. Бойко. — К.: I3MH, 1996. — 86 с.
4. Бойко В. В. Доброта в нас и вокруг нас / В. В. Бойко // Новое в жизни, науке, технике. Серия «Этика». — М.: Знание, 1988. — Вып. 9. — 64 с.
5. Бутенко В. Г. Педагопчш ¿нновацп в естетичному вихованш учшвсько! молод1 / В. Г. Бутенко // Проблеми освгги: наук.-метод. зб. —К., 1998. —Вип. 14. —С. 195-201.
6. Воспитательная система школы. — М., 1991. — 145 с.
7. Глассер У. Школы без неудачников / пер. с англ. / У. Глассер. —М.: Прогресс, 1992. — 184 с.
8. Гуманизация воспитания в современных условиях / под ред. О. С. Газмана. — М., 1995. — 205 с.
9. Манойлова М. А. Развитие эмоционального интеллекта будущих педагогов / М. А. Манойлова. — Псков: ПГПИ, 2004. — 140 с.
10. Сорока Г. I. Сучасш виховш системи та технологи: навчально-методичний поабник для кервниюв шил, вчител1в, класних кер1вниюв, виховатетв, слухач1в 1ПО / Г. I. Сорока. — Харюв, 2002. — 128 с.
11. Стельмахович М. Г. Украшська родинна педагопка: навч. поабник / М. Г. Стельмахович. — К.: 1С ДО, 1996.— 164 с.
12. Тлумачний словник сучасно! украшсько! мови (170000). — К.: Перун IpniHb, 2004. — 230 с.
13. Goleman D. Working With Emotional Intelligence. — Bloomsbury Press: Great Britain, 1998. — 394 p.
УДК 373.31.035.6 Натагпя ПТАШН1К
ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В Ц1НН1СНОГО СТАВЛЕННЯ ДО БATbKIBЩИНИ У KOHTEKCTI ТЕХНОЛОГ13АЦ11 ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
У cmammi висвтлено теоретико-методологгчт засади формування цттсного ставлення молодших школяргв до Батъювщини в контекстг технологгзацИ виховного процесу i презентовано результаты експерпменталъного дослгдження особливостей формування патрютичних понять та уявленъ молодших школяргв.
В статье представлены теоретико-методологические основы формирования ценностного отношения младших школьников к Родине в контексте технологизации воспитательного процесса и презентованы результаты экспериментального исследования формирования патриотических понятий и представлений младших школьников.
This article substantiates theoretical-methodogical bases of forming the valuable attitude children of primary education to their Motherland in a context of technologization upbringing process and the results of experimental investigation peculiarities of forming children's patriotic notions and ideas is represented here.
Формування нового свпюгляду молодих поколшь передбачае перш за все вироблення у них стшко! системи цшшсних ор1ентацш на найвипц загальнолюдсью та нацюналып вартостт Адже саме вщ того, що постае найбшып значущим прюритетом у житп сьогоденно! мол од i. залежить доля не лише майбутшх поколшь. а й у цшому доля Украши. Тому неабиякого звучания у цьому контекст! набувае проблема формування у молодших школяр!в
цшшсного ставлення до Батыавщини. Проте досягти максимального результату можливо лише за умови використання ефективних виховних технологш, що сприятимуть формуванню цшсно! духовно-цшшсно! системи особистосп.
У Нацюнальнш доктрин! розвитку осв1ти в Укра!ш зазначаеться, що головною метою украшсько! освгги е створення умов для особиспсного розвитку 1 творчо! самореал1зацн кожного громадянина Украши, виховання поколшь, здатних навчатися впродовж життя, створювати й розвивати щнносп громадянського суспшьства; сприяти консолщаци украшсько! нацп. штеграцм Украши в европейський 1 свгговий проспр як конкурентоспроможно! 1 процв1таючо! держави [8, с. 5]. Тому в контексп сьогодення надзвичайного значения набувають саме цшшсш ¡мперативи молодих людей стосовно свое! Батыавщини, II культури, мови, ¡сторичного минулого тощо.
Проблема шнностей завжди шкавила ми слит ел ¡в уах час ¡в { народ1в (Аристотель, Конфуцш, Т. Гоббс, Б. Спшоза, I. Кант, I. Бентам, Р. Лотце, В. Вшдельбанд, Г. Рп<керт. Г. Коген, М. Гартман, М. Шелер, Ф. Нщше, В. Соловйов, М. Бердяев, М. Лосський, А. Тойнбк П. Сорокш, В. Дшьтей, Е. Дюркгейм, М. Вебер, У. Томас, Ф. Знанецыа, Т. Парсонс та ш.).
Особливого значения вивченню шншсних ор1енташй у контекст! спрямованосп особистосп надавали впчизняш психологи (Б. Ананьев, О. Асмолов, Г. Андреева, I. Бех, О. Бодальов, Л. Божович, Б. Братусь, Ф. Василюк, Л. Виготський, Г. Дшгенський, Б. Зейгарник, I. Кон, Г. Костюк, Д. Леонтьев, О. Леонтьев, В. Мухша, В. М'ясищев, Б. Паригш, С. Рубшштейн, Д. Узнадзе, В. Ядов) та заруб1жш (А. Адлер, В. Вундт, Й. Крейб1г. К. Левш.
A. Маслоу, А. Мейнонг, Г. Оллпорт, К. Роджерс, Дж. Роттер, Б. Сюннер, В. Франкл, 3. Фройд, Е. Фромм, К. Хорш та ш.).
Дослщники одностайно тлумачать цшшсш ор1ентацп як життевк моралып та естетичш ¿мперативи залучення особистосп до суспшьно! практики 1 сощально! дшсносп (В. Бутенко, С. Бондаревська, 3. Васильева, А. Войскобойшков, В. Дряшка, I. Зязюн, П. 1гнатенко, М. Казаюна, П. Лейзеров, Т. Мальковська. В. Швоев, О. Семашко, О. Сухомлинська, Г. Шевченко та ш.). Упм формуванню цшшсних ор1ентацш молодших школяр1в присвячено лише окре\п дослщження (Н. Б1б1к, О. Савченко, Г. Тарасенко,
B. Тименко, А. Щербо та ш.).
Впчизняна педагопка в роки незалежносп досягла помпних усптв. адже вона почала ор1ентуватися на в1чш щнносп й вщповщати ментальносп украшського народу, його нацюнальному характеру 1 свпогляду. На нашу думку, надзвичайно цшними у цьому аспект! е пращ О. Вишневського, Т. Дем'янюк, П. Кононенка, А. Погр1бного, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, В. Струманського, С. Сявавко, Д. Тхоржевського, Т. Усатенко, М. Фщули, яю розвивають педагопку в1ри у в1чш щнносп, висою нащональш ¡деали. загальнолюдсыа духовш щнносп. Високоефективним е досвщ народознавчого виховання дней в авторськш школ1 М. Чумарно! (м. Льв1в). Проте в цшому технолопчний аспект формування цшшсних ор1ентацш дней 6-10 роюв засобами народознавства як у педагопчнш наущ, так 1 у виховнш практищ вивчений допоки недостатньо.
Метою спштпй е теоретико-методолопчне обгрунтування процесу формування цшшсного ставлення молодших школяр1в до Батьювщини у контексп технолопзацн виховного процесу та презентащя результат ¡в експериментального дослщження особливостей формування патрютичних понять \ уявлень молодших школяр1в.
Ми виходимо з того, що виховання людини передуам передбачае формування II шншсних ор1енташй. Як доводять результати соцюлопчних дослужен ь. цшшсний свп сучасних молодих людей здебшыпого тяжче до екзистеншальних та впальних шнностей. оскшьки вони задовольняють елементарш потреби ¡снування або виживання, тому нащональш шнносп недостатньо актуалповаш [ поадають невисою \псця у структур! шнностей особистосп. Одне з головних завдань нашонального виховання полягае в тому, щоб дпи, починаючи з молодшого шкшьного вп<у. засвоювали етшчш шнносп свого народу, ставали типовими його представниками, спадкоемцями \ наступниками.
Поглиблений анал1з наукових джерел сввдчить про те, що у психологи та педагогщк як 1 в фшософи, ¡снуе розма1ття пвдход!в щодо визначення поняття «цшшсш ор!ентаци». Воио трактуеться р пни ми авторами часто в рпних, { иав1ть протилежиих значениях.
Поняття «цшшсш ор!ентаци» перебувае у тюному зв'язку з термшами, що конкретизують сутнють ще! кате го рм. Це — «особистюш цшност!», «сощальш цшносп», «цшшсш ставлення», «система цшностей».
Категорп «сощальш цшносп» й «особистюш цшносп» узагальнено визначають 1х приналежнють: у першому випадку — спшьнот! (суспшьству в шлому. сощальнш груш), у другому — власне ¡ндиввду. Залежно ввд концептуального пвдходу сощальш й особистюш цшносп тлумачать у тюнш взаемоди, зв'язку або протиставляються. Зокрема, аналп сучасних психолопчних дослвджень (М. Ар1арський, I. Бех, Д. Леонтьев) дае шдстави стверджувати, що у психологи особистосп поняття «особистюш цшносп» використовуеться як кате гор ¡я. яка ввдображае факт включения суб'екта в сощальш зв'язки та ввдношення 1 трактуе людину як соцюкультурну реальнють. Точшше, поняття «особистюш шнносп» пов'язуеться з освоениям конкретним ¡ндиввдом суспшьних цшностей, а, отже, за ним закршлюеться значущють, особист1сний смисл для людини певних об'екпв, под1й, явищ тощо [1, с. 8]. Ще1 ж думки дотримуються дослщники реал1защ1 «Я-концепцш», де цшшсш ор1ентаци виступають основним структурним компонентом особистост1.
В акаолоп! ¡снуе й така катего р1я. як цшшсне ставлення, що передбачае оц1нку факт ¡в 1 вчинюв особистост1, вщповщно до ще1 оц1нки — сформованють ц1нн1сних ор1ентац1й та адекватно! !м повед!нки. Досл!джуючи ц!нн!сн! ор!ентац!! в контекст! цшшсного ставлення, досл!дники розумши перевагу насамперед ц!нностей. Однак спещальш досл!дження поглибили й розширили змют ! функц!! цього поняття. Було звернено увагу на те, що за умов загального п!дходу до цшнюного ставлення суб'ект ! об'ект в!д!грають однаково значущу роль, а в дослщженнях з проблем цшнюних ор!ентац!й переважае акцентування рол! суб'екта (цшшсш ор!ентаци тут розглядаються як результат вщображення в людськ!й свщомосп наявних у сусп!льств! ц!нн!сних вщносин).
Сл!д зазначити, що у контекст! нашого дослщження формування ц!нн!сного ставлення молодших школяр!в до свое! Батыавщини залежить певним чином в!д того арсеналу виховних вплив!в, як! застосовуе вчитель. Тому формування нового типу украшця, з притаманними йому свггоглядом, менталитетом, ст!йкою ц!нн!сною позиц!ею вимагае ввд педагопчно! науки сучасних шновацшних п!дход!в до виховання, впровадження новггшх виховних систем! технолопй.
Анаизуючи наукову л!тературу, ми з'ясували, що виховна технолопя — це система спещальних педагопчних прийом!в, метод!в та засоб!в, спрямованих на досягнення окреслено! мети виховання. На теренах сучасно! педагопчно! науки ця категор!я поглиблено дослвджуеться багатьма науковцями (I. Бех, В. Галузяк, С. Карпенчук, Н. Мойсеюк, I. Пвдласий, О. Пехота, М. Сметанський, Г. Тарасенко, В. Шахов та ш.).
Як зазначае Н. Мойсеюк, виховна технолопя — це строго обгрунтована система педагопчних засоб!в, форм, метод!в, !х етапнють, нац!лен!сть на вир!шення конкретного виховного завдання. Кожне завдання мае адекватну технолопю виконання. Зм!на завдання веде до змши технолоп! [6, с. 312].
Переконливою е думка I. Беха про те, що виховувати особистють прагнуть ус! педагопчш системи, незалежно в!д тих метод!в, на яких вони грунтуються. Проте особистюно ор!ентован! виховн! технолоп! започатковують ! п!дтримують уявлення вихованця про себе як особистють, що спонукае до виникнення ! розвитку у дитини особистюного самовизначення як здатност! визначати й реаизовувати ц!нн!сну !ерарх!ю свое! життед!яльносп, вм!ння переосмислювати власну моральну сутн!сть залежно в!д конкретно! культурно-юторично! ситуащ! [1, с. 197-201].
У контекст! зазначеного вище формування цшнюного свггу особистосп — процес складний ! багатогранний. Тому перед учителем стоггь проблема пошуку нових сучасних педагопчних технолопй для того, аби сформувати цшнюне ставлення до Батьювщини. Як
зазначае О. Вишневський, потреба нащонально! самощентифжацн людини е вродженою I природоввдповщною. Нащональне, як 1 вел шип антрополопчш особливосп людини, розвиваеться в нш протягом усього життя. Вщ стану першого стихшного вияву нащональних ознак, вщ власно! симпатп до барв свого прапора, до рщно! мови 1 теш, до свое! територи й свого юимату тощо людина поступово приходить до уевщомлення 1 потреби ввдетоювання власного права на нацюнально-етшчну та державну самощентифжащю [2, с. 225]. Тому величезну роль у формуванш евпогляду молодих поколшь на найвипц цшност! та вартосп украшського народу вщведено народознавчш виховшй робот! як ефективному та д1евому засобу технолопзацн виховного процесу. Адже, як ввдомо, у своему ¡сторичному розвитку виховання д!тей у багатьох крашах евпу стае найефектившшим тодк коли воно е природним, тобто враховуе природу дп-ей, довкшля, мае народний, нацюнальний характер, грунтуеться на досягненнях людино- та в1тчизнознавчих, суспшьних наук [7, с. 7].
Вщомо, що шдвищення р1вня народознавчо! виховно! роботи певним чином залежить в1д наявносп програм, впровадження сучасних ¡нновац1йних виховних систем, якосп проведених виховних заход ¡в. активно! учасп в них учител1в школи, батьюв, прац1вниюв ¡нших оевпньо-культурних заклад ¡в. Проте основну мету у народознавч1й робот1 ми вбачаемо у тому, щоб забезпечити шзнання дитиною велич1 й неповторност1 нашо! народно-традиц1йно! культури, багатства й непереачносп господарсько-культурно! спадщини украшського народу, допомогти кожному осягнути сутн1сть укра1нського менталпету. виховувати в со61 кращ1 його риси.
Ор1ентуючись на п1знавальн1 особливосп учн1в, вид1лимо так1 компонента народознавчо! виховно! роботи:
- виникнення! формування украшського народу, нац!!;
- виникнення украшсько! мови;
- народи! звича!, обряди, традиц!!;
- народне мистецтво;
- народний фольклор;
- народна педагопка.
Процес формування цшшеного ставлення молодших школяр!в у процес! народознавчо! роботи — це система виховно! роботи на урощ та в позаурочнш д!яльносп, спрямована на формування евщомого громадянина з почуттям любов! до народу та Батьивщини.
На основ! цього важливо:
- формувати патрютичну самосвщомють, громадянську в!дпов!дальн!сть ! мужн!сть, громадську !н!ц!ативн!сть та актившеть, готовн!сть працювати для розквпу Батьювщини, захищати !!, п!дносити и м!жнародний авторитет;
- виховувати повагу до Конституцн, закон!в Украшсько! держави, прийнятих у нш правових норм, високу правосв!дом!сть;
- забезпечувати досконале знания украшсько! мови, постшну турботу про шднесення !! престижу й функцюнування в ус!х сферах сусп!льного життя й побуту;
- виховувати повагу до батыав, свого родоводу, традицш та ютори р!дного народу, уевщомлення свое! належност! до нього як його представника, спадкоемця та наступника;
- розвивати дисципл!нован!сть, працьовиисть, творчють, турботу про природу та еколопю рщно! земл!;
- формувати ф!зичну досконал!сть, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;
- виховувати гуманн!сть, шанобливе ставлення до культури, в!рувань, традицш та звича!в !нших народностей, що населяють Украшу, високу культуру м!жнацюнального епшкування.
Ефективними методами формування цшшеного ставлення до Батыавщини у процес! народознавчо! роботи е опитування учшв, метою якого е визначення р!вня сформованосп
дитячих уявлень про цшшсне значения таких понять, як «рщна мова», «рщний край», «рщна природа» та з'ясування характеру мотиваци ставлення до цих явищ.
У ход1 тако! роботи нами було проведено опитування серед учшв початкових к л ас ¡в м. Вшнищ та Вшницько! облает 1 (всього 236 учшв 3-4 клаав ЗОШ №№ 15, 18, 25 м. Вшнищ).
Ми пощкавилися, що для дитини означав словосполучення «рвдний край». Вщповщ бшыпосп учшв були типовими: «Батьювщина», «край, де я живу», «край, де живуть мо! батьки», «край, де живуть мо! друзЬ> та ш.
Наведеш висловлювання евщчать про те, що поняття «рвдний край» акумулюе в соб1 те середовище, в якому живе дитина. Проте поняття етшчно! належносп до цього краю в дитячих вщповщях допоки не виявлено.
Досить рпномаштними були вщповцц респондента на питания «За що ти любиш свш рвдний край?». Ц1 ввдповщ переважно тяжи и до естетично! мотивацп. наприклад: «люблю за те, що вш дуже гарний» (52 %). Вт1м, досить часто учш пов'язували власш почуття з ввдчуттям родини, наприклад: «бо тут живуть мо! батьки» (26 %), «тому що я тут народився» (14 %). Невелика частка д1тей гпдшшли до ввдповщ з позицш критичного мислення, наприклад: «бо я не бачив шших краш» (8 %).
На запитання «Якою мовою ти найчаепше розмовляеш?» переважна бшышеть опитаних (63 % учшв) чесно ввдповши, що спшкуються «суржиком», 32 % учшв — украшською, 5 % учшв — росшською. Очевидно, це пов'язано з особливостями м1сцезнаходження школи (житловий масив «Вишенька», який формувався протягом останшх десятшпть 1 заселений представниками рпних верств населения, у тому числ1 хпгрантами з ознаками марпнал1зац11), а також ¡з недостатньо потужною навчально-виховною роботою педагопчних колектив1в шк1л.
На запитання «Чи треба вивчати украшську мову?» майже вел д1ти (96 %) в1дповши ствердно. Мотиви були рпномаштш: «щоб краще волод1ти украшською мовою» (48 %); «щоб полегшити епшкування р1дною мовою» (27 %); «щоб грамотно писати 1 читати украшською мовою» (25 %), «щоб у майбутньому вступити до ушверситету» (23 %) тощо. Проте, як бачимо, тут зовам вщеутш мотиви, яю еввдчать про розумшня д1тьми р1дно! мови як складника духовних ц1нностей громадянина свое! держави. На жаль, д1ти ще! площини допоки не ¡дентиф1кують.
Важливими для виявлення ставлення учшв до Батыавщини стали 1хш в1дпов1д1 на запитання типу «Який твш обов'язок перед Батыавщиною?». В1дповщ1 зводилися до того, щоб «допомагати людям», «здобути омр1яш профеей». «заробляти багато грошей», «стати багатими та в1 до ми ми людьми», «покращити еколопю» та ед. I лише 3 % респонденте в1дпов1ли, що хочуть Украшу «зробити квпучою державою». Таким чином, патр1отичн1 мотиви були представлен! у ввдповщях ешзодично.
3 нашого погляду, необх1дними педагопчними умовами формування у молодших школ яр ¡в шншеного ставлення до Батьювщини е таю:
- глибоко знати нашональний тип людини-украшця, його психолопю, характер, св1тогляд, ментал1тет;
- наполегливо вивчати пласти духовносп минулого нашого народу, засвоювати т1 народн1 ¡деали. яю плекалися предками 1 яю трансформоваш в фольклор!, м1фолоп1, мистецтв1 та шших компонентах народно! культури;
- враховувати здобутки фшософи, укра1нознавства 1 реагпзувати 1х у повсякденн1й виховнш робот1.
Технолопзац1я виховного процесу вимагае пошуку надшних алгорит\пв духовно-ц1нн1сного впливу на св1до\псть { поведшку вихованц1в у контекст1 формування в них патр1отичних почутт1в. Зокрема, у влаенш робот1 ми послуговуемося такими прийомами виховно! роботи з учнями:
- беелди («Поклонися калин¡». «Народш символи Украши», «Все починаеться п зернини», «Моя земля — земля мо1х батьюв», «1стор1я украшського рушника», «Зустр1ч
весни», «Весняш народш свята» та ш.);
- екскурси та походи (краезнавч1, виробничк ¡сторичш. природни1п тощо);
- зустр1ч1 з в ¡до ми ми людьми (героями вшии та пращ, иародиими умиьцями. державними д1ячами тощо);
- ¡гри-иодорожч («До бабусино! скриш», «В украшську давнину», «В козацько-лицарську добу», «В дивосвп рослинно! символ1ки», «Стежками великих княз1в Кшвсько! Русл». «В захоплюючий св1т народного мистецтва» та ¡и.);
- свята («Ми — дпп тво1, Украшо», «Я в1зьму той рушник», «Мова наша барвшкова», «Весна днем красна», «Що край — то звичай» та ¡и.);
- конкурси («Народного танцю», «Юний казкарик», «Знавщ народно! мудросп». «Продовж казку», «Пюенний вшочок» та ¡и.);
- трудов! справи («Юш патрюти», «Свпла пам'ять ветеранам», «Стара криниця», «Природа — друга мати», «Куточок ютори рщного краю» та ¡и.);
- фольклорш розвщки («Живи, украшська шсне», «Про що розповщають легенди», «У кожному кра! сво! звича!», «Звщки походить назватвого \iicTa чи села» та ¡и.);
- твор1п години («Ми — народш умшьщ», «Намалюю писанку», «Салон нащонального одягу», «Чар1вний голос украшсько! теш», «Мистецтво плетшня нащонального вшочка» та ¡и.)
Отже, формування цшшсного ставлення до Батыавщини займае 1пльне \псце у систем! нащонального виховання молодших школяр1в. Впровадження нов1тн1х технолопй виховного процесу е одним п потужних чинниюв орган1зац11 виховно! роботи школи, спрямовано! на ¡нтер1оризац1ю нац1ональних ц1нностей молодих людей. Тому у процесс технолопзац11 виховно! роботи творче використання педагогами народознавчого матер1алу не лише допоможе учням осягнути багатство культурно-вторично! спадщини р1дного краю, а й забезпечить формування нащонально-патрютичних установок молодих поколшь, яю згодом зумовлять в1дпов1дн1 свпогляд та повед1нков1 програми громадян Укра1ни. Перспективи подальших досл1джень вбачаемо у шдготовщ майбутнього вчителя до зазначеного виду д1яльносп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бех I. Д. Особиепсно ор1ентований шдхвд: теоретико-технолопчш засади: навч.-метод. пос1бник / I. Д. Бех // Виховання особистосп: у 2 кн. — К.: Либвдь, 2003. — Кн. 1. - 280 с.
2. Вишневський О. Теоретичш основи сучасно! украшсько! педагогией: навч. пос1б. / О. Вишневський. — 3-те вид., доопрац. [ доп. — К.: Знания, 2008. — 566 с.
3. Здравомыслов А. Г. Отношение к труду и ценностные ориентации личности / А. Г. Здравомыслов, В. А. Ядов // Социология в СССР / ред. Г. Восипов: в 2 т. — М.: Политиздат, 1965. — Т. 2. — 504 с.
4. Ют Г. Г. Украшська народна педагопка. Курс лекщй: навчальний помбник для студенпв вигцих навчальних заклад1в / Г. Г. К1т, Г. С. Тарасенко. — В1нниця: ПП «Едельвейс [ К», 2008. — 302 с.
5. Кононенко П. Концепция украшсько! нащонально! школи-родини / П. Кононенко, Т. Усатенко / Концепгуальш засади демократизащ! та реформування осв1ти в Укра!ш: Педагопчш концеппп. — К.: Школяр, 1997. — С. 123-133.
6. Мойсеюк Н. С. Педагопка: навчальний помбник / Н. С. Мойсеюк. — 2-е вид. — К., 1999. — 350 с.
7. Руденко Ю. Основи сучасного украшського виховання / Ю. Руденко. — К.: видавницгво ¿м. Олени Тетги, 2003, —328 с.
8. Савченко О. Я. Виховний потенщал початково! осв1ти: помбник для вчител1в [ методиспв початкового навчання / О. Я. Савченко. — 2-ге вид., доповн., переробл. — К.: Богданова А. М., 2009. — 226 с.
9. Тарасенко Г. С. Нов1 шдходи до виховання д1тей [ молод! в контекст! культуролопчно! парадигми освпи / Г. С. Тарасенко // Науковий вкник Чершвецького ушверсигету (Сер1я: Педагопка та психолопя). — Чершвщ: Рута, 2005. — Вип. 248. — С. 167-172.
