CC BY
57
13. Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологи: Пер. с англ. / Общ. ред и вступ. ст.
А. Е. Кибрика. — 2-е изд. — М.: Прогресс, 2002. — 656 с.
14. Fillmore Ch. Topics in lexical semantics // Cole R.W. (ed.) Current issues in linguistics. — Bloomington:
Indiana University Press. 1975. — P. 76-138.
15. Lado R. Linguistics across cultures. Applied linguistics for languages teachers. — Ann Arbor: the
University of Michigan Press, 1966 (first printing 1957). — 147 p.
16. Wierzbicka A. Understanding cultures through their key words. English, Russian, Polish, German and
Japanese. — New York. Oxford: Oxford University Press, 1997. — 317 p.
ЛЫя БАРАНОВСЬКА, 1рина САРАЖИНСЬКА
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕС1ЙНО-МОВНО1 ОСОБИСТОСТ1 МАЙБУТНЬОГО ФАХ1ВЦЯ ПРАВООХОРОННО1 СФЕРИ
У cmammi зроблена спроба на засадах компетенттсного та oco6ucmicHO зорieнтованого nidxodie обтрунтувати складовi процесу формування профестно-мовно'г' oco6ucmocmi майбуттх фахiвцiв правоохоронног сфери. Прид^еться увага аналiзовi поняттевого апарату з проблеми, характеристицi результатiв до^дження з питань тдготовки фахiвця-юриста, здатного до яюсног взаемодИ мовою професИ.
Сьогодш система юридично! освгти в Укра!ш набувае нового змюту i змшюеться вщповщно до потреб суспшьства, яю зумовлюють вщповщш вимоги до рiвня професшно! тдготовки майбутшх фахiвцiв правоохоронно! сфери у ВНЗ. Професшно-мовна шдготовка е складовою фахово! тдготовки, а тому в нш вщбуваються змши шд впливом таких процесГв, як розширення сфери правового регулювання, поява нових галузей права i вщповщно - галузей законодавства, активiзацiя кодифшацшних процесГв, виникнення нових термiносистем права, наявшсть численних мовно-термiнологiчних проблем у сферi сучасно! правово! комушкацп.
Кшцевим результатом фахово орiентовано! мовно! освгги мае бути високий рiвень мовно! культури юристГв, а вона, вщповщно, сприяе пiдвищенню !х фахово! культури.
У сучасних умовах з метою шдвищення рГвня професiйних знань, умшь та навичок студентiв особливо актуальним е використання компетентнiсного тдходу, який мае особистюний i дГяльшсний аспекти, прагматичну й гуманiстичну спрямованiсть. Цей тдхвд визначае роль досвщу та умшь практично реалiзовувати знання, виршувати завдання. Застосування компетентнiсного тдходу дасть можливють шдвищити адаптованiсть випускниюв до !х жигтедiяльностi в умовах зростаючого динамГзму, пiдготувати !х як активних суб'ектiв ново! освГтньо! парадигми — «освГта протягом всього життя». Щдх1д вiдзначаегься певною iдеею, концепцiею, принципами i центруеться на основних для нього однш або кшькох категорiях. Якщо для системного тдходу такою визначальною категорiею е «система», для проблемного тдходу — «проблема», то для компетенттсного тдходу — «компетенщя» i «компетентнiсть» [5, 32-37].
М. Холстед i Т. ОрджГ вважають компетенцi! важливими результатами освгти, яю повинт бути сформованi в усГх, хто навчаеться, пронизувати вс предмети, проходити через вс рГвт освгти i розроблятися на високому рГвнг При цьому ключовГ компетенцi! — не окрема частина навчального плану, вони штегроваш в його змют. У процес викладання будь-яко! дисциплши можна розвивати iнформацiйну, комунiкативну i мовну компетенцi! [16, 24-27].
Компетенттсть (вщ лат. competentia — приналежтсть за правом) — це володшня компетенцiею; володшня знаннями; досвщ у певнш галузi. На думку Т. Маслово!, «поняття компетентностi пов'язане, перш за все, саме з дГяльтстю, ¡з здатнiстю виконувати певнi професшш ди, в основГ яко! лежать необхщш професiйнi знання та вмшня... Компетентнiсть передбачае наявшсть у людини внутршньо! мотиваци до яюсного виконання всГх професшних завдань, наявшсть професшних щнностей. Компетентний спещалют виходить за меж предмета свое! професп, мае певний творчий потенщал саморозвитку» [9, 59].
З огляду на зазначене суттевою педагопчною проблемою, на нашу думку, е формування в студентГв професшно-мовно! компетентности яка е, як найважлившою складовою загально! професшно! компетентности так i основою фахово! ерудици та культури спшкування.
Система формування професшно-мовно! компетентностi майбутшх фахiвцiв правоохоронно! сфери повинна максимально спрямовуватись на задоволення !хш професшних потреб, сприяти формуванню комунiкативних компетенцш, що дозволить пiдтримувати професiоналiзм у юридичнш сферi на рiвнi зростаючих вимог суспiльства.
Сьогоднi представники правоохоронно! галузi дiють в умовах значно! конкуренцн та серйозного професiйного ризику. Певш професiйно-мовленнeвi помилки, навiть окремi комунiкативнi огрiхи можуть призвести до втрати високого професшного iмiджу або й роботи.
Завдання формування професшно-мовленнево! компетентностi майбутнiх юристiв е одним iз найважливiших завдань з виховання професшно-мовно! компетентно! особистостi майбутнього фаивця правоохоронно! сфери.
Метою статтi е з'ясування доцiльностi формування професiйно-мовно! особистосп майбутнiх працiвникiв правоохоронно! сфери у системi !хньо! фахово! пiдготовки у ВНЗ.
Ключовим у поняттi «професшно-мовна особистють» е термiн «особистють». Особистютю е людина, яка досягла такого рiвня соцiального розвитку, котрий дозволяе !й знаходити й обирати серед життевих цiнностей культури особистiснi, свщомо, самостiйно i вiдповiдально дiяти зпдно з обраними цiнностями. Особистiсть бшьш значима тодi, коли у сво!х якостях i дiяльностi вiдображае тенденцн суспiльного прогресу, коли !! дiяльнiсть мае неповторний характер, тобто тод^ коли вона е iндивiдуальнiстю [10, 54]. Особистють — це суб'ект i об'ект суспiльних вiдносин (Ковальов А.Г.); це суб'ект дiяльностi (Леонтьев О.М.); це дiездатний член суспшьства, який усвiдомлюе свою роль в ньому (Платонов К.К.); це сукупнють внутршшх умов, через якi переломлюються зовнiшнi впливи (Рубiнштейн С. Л.).
За теорiею В. Джемса, складовi елементи особистосп можуть бути розподiленi на три класи: фiзична особистiсть (мютить у собi тiлесну органiзацiю); сощальна особистiсть (визначаеться належнiстю людини до людського роду i визнанням цього шшими людьми); i духовна особистють (це об'еднання станiв свiдомостi, конкретних духовних здiбностей i якостей людини) [14, 77].
Особистють законодавчо визнана основною цшнютю освгги, тому процес формування особистосп, зокрема професiйно-мовно!, повинен сприяти становленню i прояву шдструктур, що втiлюють дiйсно особистiснi якосп людини, допомагати свiдомо будувати свою поведшку та дiяльнiсть, обирати власш цiнностi, переконання.
Нинi мовна освга зорiентована на виховання особистостi, здатно! вiльно i комунiкативно доцiльно спшкуватися в рiзних сферах суспiльного життя, створювати належнi умови для обм^ iнформацiею.
Стаття 22 Закону Укра!ни «Про вищу освггу» серед завдань вищо! школи з формування особистосп визначае наступнi: здiйснення науково! i науково-технiчно!, творчо!, мистецько!, культурно-виховно!, спортивно! та оздоровчо! дiяльностi; забезпечення культурного i духовного розвитку особистостi; тдвищення освiтньо-культурного рiвня тощо [4, 21].
Необхщнють формувати сучасного юриста як мовну особистiсть, здатну до мовленнево! дiяльностi в усiх !! видах i формах, зумовлена специфiкою його професшно! дiяльностi. Правнича професiя багатогранна, мае свою специфiчну мову для здшснення процесiв комунiкацi!, послуговуеться спещально виробленими для юридично! сфери мовними засобами.
Мовна особистють, на думку авторiв Концепцл мовно! освiти, забезпечуе розширення функцiй державно! мови, творення укра!номовного середовища в усiх сферах суспшьного життя, природне бажання повернутися у своему щоденному побутовому спшкувант до перерваних родинних традицiй, до вщродження традицiй народно! культури у спшкувант. А мета навчання укра!нсько! мови полягае «у створеннi умов для формування нацюнально свщомо!, духовно багато! мовно! особистостi, яка володiе виражальними засобами рiдно! мови, уама !! видами, типами, стилями i найважливiшими жанрами, акумульованими в нш духовними скарбами, умiе орiентуватися в потощ рiзноманiтно!, нерiдко суперечливо! шформацп i спроможна вiльно, у неповторнш мовленневiй формi виражати власну позищю» [6, 60].
Мовною особистiстю е такий носш мови, який добре володiе системою лiнгвiстичних знань (знае поняття й вiдповiднi правила), репродукуе мовленневу дiяльнiсть, мае навички активно! роботи зi словом, дбае про мову i сприяе !! розвитку [12, 21].
Проблему формування мовно! особистостi дослщжував вiдомий вчений i громадський дiяч I. Огieнко. На його думку, мовна особистють - це мовець, який розширюе функци мови, творить украшомовне середовище в усiх сферах суспшьного життя, вiдроджуe культуру, традици народу, подае зразки висококультурного та штелектуального спiлкування лiтературною мовою [11, 32].
До ще! проблеми звертаеться i багато шших вчених-педагогiв, фшолопв. Найбiльше ïx цiкавить питання формування мовноï особистостi у процесi здобуття освiти у ВНЗ, де основним шструментом впливу на цей процес е украшська мова як навчальна дисциплша.
Вченi-мовознавцi Г. Винокур, Л. Щерба I. Зязюн, В. Кремень, В. Кудш дослiджують теоретичнi основи мовленневоï культури i культури мови. Дослщженню питання мовноï особистостi присвячеш роботи Ф. Бацевича, С. Ермоленко, В. Карасика, Ю. Караулова, Л. Мацько, Л. Паламар та шших вчених.
Про важливють ролi мовноï компетенцiï у формуваннi особистостi свщчать дослiдження Н.Бабич, 1.Вихованця, М.Зубкова, Л.Паламар, О.Пономарiва, В.Русанiвського, О.Сербенсько1', С.Шевчук та ш.
У контекстi нашого дослщження важливими е роботи, присвяченi питанням вдосконалення мовно1' культури студентiв у професшнш сферi (Р.Зорiвчак, М.Люовий, Л.Мацько, Л.Струганець, Я.Януш), культури мовлення у професшнш дiяльностi державних службовцiв (О.Козiевська, О.Приходько), мiжнародниx аналiтикiв (О.Рембач).
Рiзноманiтнi педагогiчнi теxнологiï формування культури дшового, професiйного мовлення студентiв у ВНЗ пропагують Г.Берегова, Л.Головата, Н.Костриця, Л.Лучкша, Н.Тоцька, С.Штепа, С.Шумовецька та ш.
Розумiння проблеми формування мовно1' особистосп, тобто особистостi, що майстерно володiе засобами об'ективацiï, неможливе без аналiзу псиxологiчного пiдrрунтя. У сучаснiй психологи бшьшють дослiджень присвячена рiзним аспектам професшно1' дiяльностi та професiоналiзацiï особистосп: виявлення сутностi, етапiв i факторiв, якi зумовлюють становлення професiонала i суб'екта дiяльностi (К. Абульханова-Славська, В.Бодров, С. Климов, В. Шадриков та ш.); визначення ролi та мюця здiбностей, iнтересiв, мотивiв та шдивщуально-особистюних особливостей у формуваннi професiйно важливих якостей спещалюта, а також ошташзацп пiдготовки й умов здiйснення устшно1' професiйноï дiяльностi (Е. Зеф, С. Климов, Б. Ломов, Б. Теплов та ш.).
Однак недостатньо вивченими у психолопчному плаш е деяю аспекти формування професiйно-мовноï особистостi. Потребують обгрунтування педагогiчнi умови ïï формування. Одним iз завдань педагогiв та фшолопв е необхщнють визначення структурних компоненпв професiйного мовлення, зокрема майбутшх пращвниюв юридично1' сфери.
Безсумнiвно, нова модель фаxiвця — високоiнтелектуального, всебiчно освiченого, з багатим духовним св^ом, зi ставленням до особистостi шшо1' людини як до найбiльшоï цшносп — передбачае формування мовно1' компетентности без чого е неможливим повноцшне спiлкування у будь-якiй сферi професшно1' дiяльностi. Для того, щоб сприймати iнформацiю та розумiти людину в процес спiльноï дiяльностi, якою е й професшна, учасникам комунiкативного акту необхщно мати певний рiвень шдготовленосп у спецiальнiй сферi й обiзнаностi у галузевiй термiнологiï.
Професiйно-мовна особистють е штегрованим новоутворенням, в якому поеднуеться псиxологiчний, педагогiчний, лiнгвiстичний змют. Саме цим пояснюеться необxiднiсть формування професшно-мовно1' особистостi майбутнього працiвника правоохоронно!' сфери в комушкативному аспектi.
Спшкування — це псиxологiчна взаемодiя людей у процеш спiльноï дiяльностi. Для досягнення результативностi спiлкування необxiднi особливi комунiкативнi умiння:
1) перцептивнi — умшня сприймати спiврозмовника; здатнiсть схиляти його до спшкування; визначати характер хвилювань i стан людини на основi характерних ознак та впливати на неï або розумгги ïï;
2) власне комушкативш — умшня передавати шформащю. Серед них вирiзняють комунiкативнi умiння мовного змiсту: правильно, емоцшно, образно, виразно, об'ективно, доцшьно, стилiстично марковано використовувати мову; умшня невербальш — доречно i
достатньо користуватись мiмiкою, жестами; обирати ситуативно та особистюно доцiльнi просторовi зони;
3) iнтерактивнi — умшня встановлення вiзуального контакту; умiння обмшюватись думками, дiями; умiння встановлювати взаемодда iндивiдiв.
Результат професшно! взаемодп визначаеться наявнiстю у спiврозмовникiв якостей, що е значимими для спiлкування. До них належать: комушкабельшсть (потреба у спшкуванш), соцiабельнiсть (потреба в сощальних контактах, наприклад, у професiйнiй сфер^ у соцiальному схваленнi); доброзичливiсть, дiалогiчнiсть, емпатичнiсть.
Об'ектом нашого iнтересу, як зазначалось вище, е формування професшно-мовно! особистостi, а тому вважаемо доцшьним зупинитись i на професiйному аспект цього феномена.
Професiйна реалiзацiя особистосп на 11 життевому шляху передбачае таю етапи: професшне самовизначення, професшне становлення в обранiй сферi дiяльностi, фахове зростання i розвиток компетентность
Формування фахово орiентовано! особистостi передбачае оволодшня спецiальними знаннями та вмшнями, необхвдними для здiйснення певно! професшно! дiяльностi, тобто оволодiння професiйною компетентшстю. На думку Р. Гiльмеево!, професшна компетентнiсть — це здатнiсть людини, в основу яко! покладенi !! досвiд, знання й умiння, ефективно розв'язувати завдання, що належать до сфери !! професiйно! дiяльностi. Н. Дементьева розумiе професiйну компетентнiсть як глибоку обiзнанiсть фахiвця про умови та технологи виршення проблем, що виникають; вмiння професiйно грамотно реалiзовувати сво! знання на практицi [2, 115].
Основною парадигмою втизняно! вищо! освiти е гуманiзацiя. Вона визначае необхщшсть використання особистiсно орiентованого тдходу в навчанш студентiв. Водночас формування професшно-мовленнево! компетентностi студентiв, зокрема бакалаврiв з права, базуеться на компетентшсному пiдходi, а тому головним завданням освiтнього процесу мае бути оптимальне врахування особливостей i закономiрностей розвитку i професiйного становлення майбутнiх правоохоронщв, що передбачае виявлення взаемозв'язку та взаемозумовленосп цих двох процесiв. Професшний розвиток нерозривно пов'язаний з особиспсним, оскiльки основу того й шшого становить саморозвиток, який визначае виникнення вищо! форми життедiяльностi особистостi — творчо! самореалiзацi!.
Кожна професiя впливае на розвиток специфiчних функцiй пам'яи, мислення, моторики, формуе особливi особистюш риси. Формування особистостi як суб'екта професшно! дiяльностi та формування ставлення до себе як до дiяча становить сутнiсть розвитку iндивiда як особистосп у процесi професiйного навчання.
Становлення особистостi професiонала можливе при забезпеченш певних умов: оволодiння операцшною стороною дiяльностi; усвiдомлення суб'ектом навчально-професшно! та власне професiйно! дiяльностi значущосп свое! професi!; формування мотивiв професшного становлення, оптимальне спiввiдношення змiстових (штерес до професi!, потреба в самореалiзацi!) i адаптивних мотивiв дiяльностi (престижшсть професi!, заробiтна плата); формування адекватно! самоощнки як компонента професiйно! свщомосп; гармонiзацiя взаемозумовлених стосункiв [3, 100-101].
Розвиток особистосп у професi! визначаеться як процес активного засвоення професшних щнностей i норм, якi юнують у тiй або в шшш професiйнiй спiльностi, та формування !х в усвiдомлену систему ставлень, що виявляеться в позицi! особистостi, особливостях професшно! дiяльностi та поведiнки у професшному середовищi.
У професiйнiй дiяльностi юриста необхiдними е навички професшного спшкування, оволодшня мовною компетентнiстю, досконале знання та оперування специфiчною термшолопею, належна мовна пiдготовка.
Мова завжди обслуговуе певну сферу дiяльностi людини, не е винятком i законодавча, правоохоронна, експертна, судова дiяльнiсть. Сказане дае шдставу виокремлювати мову законодавства, теори права, кримiналiстики та враховувати це при формуванш професiйно-мовно! особистостi майбутньою фахiвця правоохоронно! сфери.
Удосконаленню мови юридично! галузi та !! проблемам придiляють значну увагу вчеш-юристи та вченi-фiлологи. Н. Артикуца визначае «мову права» як складну, полiфункцiональну, багаторiвневу пiдсистему лтературно! мови, зi сво!ми функцiонально-стильовими рiзновидами
та жанрами, з багатим арсеналом специфiчниx мовних засобiв (лексичних, фразеолопчних, граматичних, стилiстичниx) [1, 8]. С. Кравченко визначае спещальну «мову закону», «мову законодавства» [7, 62], А. Токарська, Б. Олешко — «мовлення правниюв», яке вимагае «усталених термшв, формул, зворотiв мови» [15, 182], Ю. Прадiд — «мову i мовлення в юрисдикцшному процесi», роль та функци якоï вивчае «юридична лiнгвiстика» [13, 288].
Результати дослщження цих вчених дають пiдстави стверджувати, що професшна освiта майбутнього юриста не може бути завершеною без оволодшня мовою професiï, сформованоï культури мови, мистецтва мовлення, етики комунiкативноï поведшки, високих моральних якостей та гуманютичного свiтогляду. Одне з найважливших мiсць у професiйнiй дiяльностi фаивця правооxоронноï сфери посiдае спiлкування або реалiзацiя ним комунiкативноï функцiï. Через мовне спшкування особистють узгоджуе своï дiï, вчинки з iншими людьми, пристосовуеться до середовища, до суспшьних i побутових ситуацiй, корегуе свою щоденну поведiнку, формуе свое оточення, утверджуе життевi погляди, доводить свою правоту, власну позищю, впливае на поведшку людей, з якими спшкуеться тощо.
Основою юридичноï дiяльностi сьогодш е дiï, що вимагають наявносп спецiальниx знань, умiнь i навичок, професiоналiзму в поеднаннi з мовною та комушкативною компетентностями. Саме тому у професiограмi майбутнього фаивця правооxоронноï сфери — професiонала високого рiвня — одне з найважливiшиx мюць повиннi посiдати мовнi знання, вмшня та навички, а грунтовна теоретична та практична мовна тдготовка сприятимуть успiшнiй професiйнiй дiяльностi.
Висококвалiфiкований, конкурентоспроможний, здатний розвивати i пiдтримувати свш професiоналiзм майбутнiй юрист повинен оволод^и такими мовними вмiннями i навичками: з тдготовки та укладання правових документiв рiзниx жанрiв; тлумачення й коментування правових норм, законiв та шших нормативних актiв; формулювання й обгрунтування юридичних висновкiв, пропозицiй; умшня з аналiзу законодавчих текстiв та ïx експертиза; володiння основами усного юридичного мовлення з дотриманням норм дшового етикету i культури професшного спшкування; перекладу i редагування юридичних текспв; ведення дiалогу; участi в дшових дискусiяx та судових дебатах; публiчниx виступiв у судах та шших органах.
Результатом цшеспрямованого формування професiйно-мовноï особистостi майбутнього фаивця правооxоронноï сфери мають бути практичнi умшня, що виявляються у здатностi до ведення юридичноï справи (внесення ршення про прийняття до свого провадження, обшук примiщення, допит пiдозрюваного, проведення експертного дослiдження, побудова, версiï щодо справи); у готовностi до складання юридичних документiв (позову до суду, протесту прокурора, протоколу про адмшютративне правопорушення); у готовностi до проведення юридичного консультування (надання порад, рекомендацш, роз'яснень правового статусу, перспектив судового виршення справи тощо); у здатносп до виступiв в юридичних установах (в офщшнш формi оголошуються заяви, клопотання, вимоги, висновки аналiтичноï та експертноï роботи); у тлумаченнi тексив нормативно-правових актiв та iншиx юридичних докумештв.
Професiйно-мовна особистiсть, тобто особистють, яка оволодша мовою професiï, професшним спiлкуванням, мае розвиненi мовленневi вмшня та навички, значно ефектившше долае комушкативш бар'ери, краще орiентуеться у фахових ситуащях та в безпосередшх дiловиx контактах. Формування професiйно-мовноï особистосп полегшуе процес опанування особливостей тдготовки та ведення сшвбесщи, дискусiï, публiчного виступу, телефонноï розмови тощо, сприяе виробленню iндивiдуального стилю мови професшного спшкування.
Аналiзуючи модель професiйно-мовноï особистосп майбутшх пращвниюв правооxоронноï сфери, яка створюеться та екстраполюеться на процес фаxовоï пiдготовки у ВНЗ на засадах компетентнюного пiдxоду, у нш можна виокремити такi складовi: професшну компетенцiю — знання, умiння й навички з професп, креативнiсть у галузi юридичнох, правооxоронноï дiяльностi; мовленневу компетенщю — грунтовнiсть знань з нормативноï мови, ïï функцiонування, розвинене мовлення, умшня будувати тексти рiзного призначення, використовувати формули мовленневого етикету вщповщно до ситуацiй спiлкування та особистюних особливостей спiврозмовникiв; комунiкативну компетенщю — сукупнють знань про спшкування, умшь i навичок, що сприятимуть розумшню ситуацiй вербальноï та
невербально! поведшки; мовну компетенщю — знання мовних одиниць, мовних норм, умшня використовувати !х на практищ.
Формування професiйно-мовно! особистостi, що базуватиметься на компетентшсному та особистiсно зорiентованому пiдходах, дасть змогу майбутньому фаивцю доцiльно та ефективно дiяти за певних обставин та реалiзовувати особист потенцiйнi можливостi на рiзних етапах здшснення професiйно! дiяльностi.
Майбутнiй фахiвець правоохоронно! сфери, як i представник будь-яко! iншо! професiйно! сфери, повинен прагнути до усшшно!, результативно! фахово! дiяльностi, набуття високого рiвня професшно! придатносп. Для цього йому необхщно володiти не лише знаннями, умшнями та навичками з професi!, а й нормами сучасно! укра!нсько! лтературно! мови; користуватися фаховою термiнологiею; вживати власне укра!нську лексику та слова шшомовного походження; вiльно користуватися рiзними функцiональними стилями у професiйнiй дiяльностi; поповнювати й активно використовувати особистий термшолопчний словник; умiти працювати з фаховою лторатурою; мати навички спонтанного мовлення; здiйснювати аналiз власного мовлення з позици нормативностi й оптимальносп використаних мовних засобiв; орiентуватися в типових i нетипових ситуацiях професшного спшкування.
Формування професшно-мовленнево! компетентност — це складова формування особистосп, «здатно! до сприйняття i творення змш, налаштовано! на сприйняття змiни як природно! норми... У наш час усшшними й ефективними i суспшьство, i окремi люди можуть бути, лише перебуваючи в постшних змшах, а отже, у динамiчному розвитку» [8, 3].
Формуючи професшно-мовну особиспсть майбутнього фаивця правоохоронно! сфери, особливу увагу треба придшяти розвитку самосвщомосп, формуванню свiтогляду, визначенню життево! позици. Це сприятиме активiзацi! процесiв особиспсного самовизначення i самопiзнання, проектування себе у професи та створюватиме максимально ефективш умови для самореалiзацi! особистосп, !! подальшого зростання та самовдосконалення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Артикуца Н. В. Мова права 1 юридична термшолопя. — К., 2004. — 277 с.
2. Дементьева Н. В. Методическое обеспечение индивидуальной социально-педагогической работы с детьми и подростками из неполных семей: Опыт адаптации международной программы «Большие братья / Большие сестры»: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. — Тамбов, 2003. — 200 с.
3. Сгорова С. Психолопчш проблеми розвитку особистосп у процес набуття професи. — Педагопка 1 психолопя професшно! освгги. — 2007. — № 3. — С. 99-105.
4. Закон Укра!ни «Про вищу освиу» // Педагопка 1 психолопя професшно! освгш. — 2002. — № 1. — С. 9-51.
5. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентносного подхода в образовании. — М., 2004. — 40 с.
6. Концепщя мовно! освгш 12-р1чно! школи // Дивослово. — 2002. — № 8. — С. 59-65.
7. Кравченко С. Про стиль законодавства // Право Укра!ни. — 1998. — № 3. — С. 62-63, 92.
8. Кремень В. Г. Формування особистосп професюнала в контексп вимог ХХ1 столптя // Дидактика професшно! школи: Зб. наук. праць. Вип. 3. — Хмельницький: ХНУ, 2005. — С. 3-6.
9. Маслова Т. Шляхи тдвищення психолого-педагопчно! компетентносп викладач1в // Новий колепум: Науковий шформацшний журнал. — 2004. — № 5/6. — С. 56-63.
10. Мойсеюк Н. С. Педагопка: Навч. поабник — 5-те вид., доп. 1 перер. — К., 2007. — 656 с.
11. Опенко I. Наука про рщномовш обов'язки. — К., 1994.
12. Пентилюк М. Професшна тдготовка студенпв-фшолопв. Засвоення лшгводидактично! термшологп // Дивослово. — 2005. — № 11. — С. 21-24.
13. Прадщ Ю. Ф. Юридична лшгвютика - нова наукова спещальшсть // В1сник Льв1вського шституту внутршшх справ: Зб1рник. — Льв1в, 2001. — С. 287-299.
14. Психолопя: Шдручник / Ю. Л. Троф1мов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ш.; За ред. Ю. Л. Троф1мова. — 3-те вид., стереотип. — К., 2001. — 560 с.
15. Токарська А. С., Олешко Б. Ю. Мовна норма 1 закон // Одеський шститут внутршшх справ. Вюник. — Одеса, 1997. — Вип. 3. — С. 182-185.
16. Холстед М., Орджи Т. Ключевые компетенции в системе оценки Великобритании // Современные подходы к компетентностно ориентированному образованию: Материалы семинара / Под ред. А.В. Великановой. — Самара, 2001. — С. 24-27.
