CC BY
17
ефект дае живий обмш досвщом на вузькопрофшьних коиференщях щодо застосування IKT у npoueci викладання piamix дисциплш.
Визначеш оргашзацшно-псдагопчш умови й принципи взаемодп у навчально-виховному npoueci ВНЗ МНС учасншав дослщно-експериментальжн роботи дозволили розробити модель roTOBHOcri майбутнього фах1вия БЖД до включения у професшиу Д1я.пьн1сть. Модель включае три структур и i елементи - освггня компетентшсть, суб'ектно-особиспсна компетентшсть, мотивацшна спрямовашсть, кожей з яких мае свое иаповнения. Вказаш елементи розглядалися в двох аспектах: з позици ошбиспснш готовносп i професшно1 готовносп.
Освггня компетентшсть на piBHi особиспсно1 готовносп включае професшиу, загальнокультурну i гумашстичну компонента, а також комушкативш вмшня, креатившсть, систему поглиблених знань i умшь. На piBHi професшно! готовносп - це професшш знания, вмшня та навички щодо виконаиня функцюнальних обов'язюв (у галузях инвшьиого захисту, науков1 знания про розвиток пожеж, виникнения надзвичайних ситуацш тощо), умшня творчoi дшльносп.
Су б' ектно-о с об и спсн а компетентшсть на piBHi особиспсно! готовносп розглядаеться нами як адекватна самооцшка фшмного, пашчного i творчого розвитку, а на piBHi професшно[ готовносп - як самооцшка професшно значимих якостей особистосп, '^¡бшсть до саморегуляцп працездатносп, самоконтролю у професшнш д ¡я ль ноет]. Мотив ацшна спрямовашсть розглядаеться на piBHi особиспсжи готовносп як широы газнавальш ¡нтереси, щншсно-змктов1 opieHTauii, а на piBHi професшно1 готовносп - як стшысть ирофесшноги вибору, професшна спрямовашсть, розвиток фахових якостей.
Отже, повне i своечасне виконання у ВНЗ МНС Bcix обгрунтованих вище оргашзацшно-педагопчних умов може сприята формуванню професшно! KOMneTeHTHOcri засобами IKT в майбутшх фах1вщв БЖД. Анал1з результата експериментальних дослщжень дав змогу зробити висновок про доцшьшетъ використання 3aco6iB IKT для формування професшно1 компетентносп майбутшх фашвщв БЖД, осюльки, по-перше, експериментально доведено, що застосування в навчальному npoueci 3aco6iB IKT дае змогу гадвшцити показники сформованосп професшно[ компетентносп курсакпв, а по-друге, активпувати 1хню газнавальну д1яльшсть, гадвищити стимулюючо-мотиващйну складову навчального процесу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бех I. HayKOBi засади проведения експерименту (у cijiepi виховання): Педагопчш досгидження з проблем виховання // Рщна шкопа. - 2001. -№ 10. - С. Зб^Ю.
2. Гончаренко С. У. Педагопчи дооидження: методолопчш поради молодим науковцям. - Кшв-Вшниця: ДОВ «В1нниця», 200В. -278 е.
3. Гончаренко С. У. Украшськийпедагопчний словник. - К.: Либщь, 1997. - 376 с.
4. Гусев В. В. Моделирование успешности профессиональной подготовки слушателей Военного института правительственной связи // Материалы Международной конференции «Университетское образование в условиях формирования рыночных отношений». - Пенза, 1997. -С. 102-104.
5. Жебровський Б., Ващенко JI. Педагопчний експеримент як чинник реформування нащонально! oceiTH// OcBiTa. - 199В. -№ 51.-С. 5-6.
6. Шдласий I. П. Диагностика та експертиза педагопчних проект ¡в: Навч. поабник. - К.: Укра'ша, 1998.-343 с.
Людмила КОРОБЧУК
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГ1ЧНОГО СВ1ТОГАЯДУ ЯК СКЛАДОВА П1ДГОТОВКИ МАЙБУТШХ ФАХ1ВЦ1В-ЕКОЛОГ1В
У cmammi придШетъся увага екошэггчному вшованню та екологпнш oeeimi. Розкригт питания формування еколог1чного евтогпяду ocoöucmocmi. Обтрунтовано су част nidxodu до проблема тдготовки i втиву багатоаспектних чиннитв на формування майбутшх спецштстгв екологгчного профшю.
Питания формування еколопчного евггогляду особистосп - одне з найважливших на сучасному erani становления нашо! держави та пщготовки майбутшх спещал1сш еколопчного
профшю. Ниш загальновизнано, що найголовшшими причинами еколопчно! 1физи е иизький р1вень еколопчно! свщомосп людей, незнания та ¡гнорування ними I сустльством закошв розвитку природи, безсистемне 1 споживацьке ставлення до и' ресурс ¡в. Тому для виршення еколопчних проблем передуам необхщш фах1вщ, яи би змшили еколопчну стратепю I тактику, були здатш проводите рпдпорпдяльно еколопчну пол ¡тику, оргашзовувати формування еколопчно! культури громадян Укра!ни.
Мета стати полягае в тому, щоб на основ1 аншшу фшософських 1 психолого-педагопчних доииджень обгрунтувати сучасш шдходи до виршення проблеми формування еколопчного св1тогляду майбутшх фах1вщв еколопчно го профшю.
Вщносини «людина-природа», яи стоять в центр 1 сучасних еколопчних дослщжень, е одним з фундаментальних початюв становления [ розвитку людського мислення, об'ективною основою формування св ¡то гляду людини впродовж всього и ¡сторичного розвитку.
Глобальш еколопчш проблеми (змши в бюсфф1, забруднення оточуючого середовища тощо) зумовили необхщшсть радикальних зин у ставленш людства до природи. Сьогодш ¡снуе парадоксальна ситуащя, коли голов ш аспекта людського ¡снування - ¡снування людини як частани природи 1 як активно! ¡стоти, котра змшюе природу, - перебувають у д1алектично суперечливш залежносп. В сучасну епоху це протир1ччя набуло конфликтного характеру в результат! того, що техногенний тиск на природу створюе небезпеку виродження бюсфери ¡, вщповщно, загрожуе ¡снуванню людства. Тому в цих умовах важливого значения набувае гадвищення рол1 свтэгляду в житп суспшьства [ людини.
«Сусшльство адаптуеться до вимог еколоп! насамперед через о ев ¡ту в и широкому розумшш, економжу, технологи', право. Свггоглядна функщя екологн вщ1грае роль засобу трансформування в особиспсш щнносп, щеали, мр1к иереконання, ще1, акдавання, тобто в усе що е архитектурою св1тогляду людини», -вщзначають науковщ. [1, 9].
Еколопя сшввщноситься з науковим СЕ1тоглядом безл1ччю канал1в зв'язку. Картина еколопчно! реальносп складае важливу ланку науково! картнни св1ту, дае матер1ал для обговорення фундаментальних питань срл то гляду. Еколопчна наука все бшыне набувае людського вимрювання, наближаеться за своею стратег! ею дослщження до гумаштарних дисциплш. 1накше неможливо оперувати новими об'ектами газнання: бюсферою, агроценозом, урбашзованою екосистемою, самою людиною. В методолопчному \ сощокультурному арсеншп еколоп! з'являються таи незвичш рашше кате гор ¡1, як обов'язок, добро, благо. Саме на р1вш свггогляду з найбшьшою повнотою осмислюеться процес гумашзацп еколоп!, а також еколопзацп ¡нших наук.
Еколопзащя науки - це встановлення шанобливого, поважного ставлення до довкшля, без гадкорення и техшщ або неживш природг Найбшыи повно цей ¡мифатив вщображений у принцип! благоговшня перед життям, який обгрунтував вщомий гумашст XX ст. А. Швейцф: «Етична лише абсолютна 1 загальна дощльшсть збфеження 1 розвитку життя, на це I спрямована етика благоговшня пфед життям. Будь-яка ¡нша необхщшсть або доцшьшсть не етична» [2, 322].
Практика суспшьного розвитку гостро ставить питания еколоп! людини в умовах сучасно! науково-техшчно! цившзацн, що торкаеться основних вим1рювань людського буття, накладае глибокий вщбиток на самосвщомкть особистосп, !! св1тосприйняття I свгговщчутгя. Надзвичайно важливу роль у створенш методолопчно! [ технолопчно! основи еколопзацп свггогляду людей повинна вщ1фати наука, розвиток уах !! теоретичних [ прикладних напрямюв, яи визначило життя на початку XXI ст.
Думка про всезростаючий вплив д1яльносп людства на стан природного сфедовища сформувалась на початку минулого столптя. Ця ¡дея вперше була вираже на достатньо ч1тко в роботах амфиканця Ч. Шухерта I роайського вченого А. П. Павлова [3, 24].
Одночасно 1 незалежно один вщ одного вони дшшли висновку, що геолопчний вплив людства досяг тако! сили, що сучасну епоху можнавважати «психозойською» (Ч. Шухфт) або «антропогенною» (А. П. Павлов). Розширюючи сффу свого впливу на все бшьш широке коло предмет 1 явищ природи та постшно залучаючи !х в свою практику, людство починае вводити сво! «корективи» в походження природних ироцес1в у природ 1 [4, 24]. Украшський вчений, академж В. I. Вериадський висунув у св1й час щею пфеходу б1осффи в ноосферу, свтглядне
значения я ко! важко переоцпшти. Людина, «вперше охопивши свошжиттям I своею культурою всю верхню оболонку планета», перетворюе б ю сферу в ноосффу. «Ця нова форма бюгсох1\пчно1 енергн, яку можна назвати енфпею людсько! культури або культурною бюгсох1\пчною енерпею, е пею формою бюгсохп\<ично1 енергн, яка сгеорюе в наш час ноосферу» [5, 123].
На противагу В. I. Вернадскому, котрий обгрунтував ¡нтетральну функщю людства як единого цшого, росшський учений Л. М. Гумшьов вказуе на просторово-часову неоднорщшсть людства, етногенезу. Вш вщзначав важлив1сть розподшу людства на етноси, тому що кожен з них мае свою, сформовану вжами специф1ку ставлення до довюлля [6].
У 1986 р. амфиканський еколог Ю. Одум висловив думку, що, нежажаючи на величезш можливосп [ зд1бносп людського розуму та здатшсть кфувата фиродними процесами, ще рано говорити фо ноосффу, осюльки людина ще неспроможна пфедбачати ва наслщки сво1х дш [7].
Факта антропогенного впливу на природне сфедовище стали справд1 «повсюдиими». Але сучасна еколопчна ситуащя незаифечно свщчить, що до встановлення «сфери розуму» далеко. «Геолопчний» вилив факторш антропогенного походження на бюсфсру залишаеться переважно стихшним 1 недостатньо усрпдомпеним.
3 точки зору нашого дослщження, важливим аспектом е те, що прискорення науково-техшчного прогресу в сучасну епоху зумовлюе уточнения основних св1тоглядних ор1ентащй, подолання традицшно склад ених упродовж в ¡ив уявлень про взаемовщносини людини \ природи. «Сьогодшшня, сповнена чудес [ протир1ч, фаза ирофесу, - писав ¡талшський вчений-економст [ б1знесмен, засновник Римського клубу А. Печче!, - подарувавши людству багато щнних иодарунюв, одночасно глибоко з мшил а весь наш маленький людський всесвп; поставила перед людиною небачеш дониш завдання I зафожуе Ш нечуваними бщами... Надшивши нас небаченою дониш силою I прививши смак до такого р1вня життя, про який ми ранние I не мислили, науково-техшчна револющя не дае нам ¡нод1 мудросп, щоб тримати пщ контролем наин можливосп 1 запита» [8, 6; 12].
Свггогляд - це певна система узагальнених погляд1в \ уявлень про оточуючий српт \ мкце в ньому людини, що формуються в людськш свщомосп в процеа духовно-практичного освоения природи.
Визначаючи св1тогляд як «форму суийльно! самосвщомосп людини», украшський фшософ В. Шинкарук вщзначав, що вш формуеться вс1ею системою понять 1 уявлень, яи склалися в сусшльс™ [ вщображають певний спосШ життя людей. Але щ поняття та уявлення трансформуються у свпогляд уже пщв еден ими гад певну с ¡тку категорш, передус1м гад кате гор шний зв'язок «людина-свт>. Цей зв'язок вщтворюе вщношення людини до свпу [ свггу до людини. «Вона, атка категорш, вказував вчений, - це той стрижень, навколо якого фупуються уявлення про свгг I людину I на основ 1 яких формуеться певний споаб бачення свпу, певний св1тогляд» [9, 98].
Пор1внюючи наведен) означения з тим колом питань, якими займаеться сучасна еколопя, можна зробити висновок про н свггоглядне значения. Еколопя в н сучасних загальнонаукових \ фшософських ¡нтфпретащях виходить далеко за меж1 теори охорони довилля й активно залучаеться до здшснення докоршних зрушень у таких фундаментальних сферах, як методолопя наукового шзнання та формування головних св1тоглядних ор1ентир1в сгальнота, формування компетентного фах1вця.
У контексп нашого дослщження провщною щеею е визначення впливу багатоаспектних еколопчних чинниыв на формування свггоглядно1 ор1ентацн сучасного майбутаього фах1вця, що здобувае осе ¡ту у ВНЗ. Аналгз свп~оглядно1 оркнтаци сучасноГ екологн дае можлив1сть визначити ироцес формування ставлення до природи. Поставлене ще I. Кантом запитання «Як належно зайнята свое М1сце у свт I правильно фозум1ти, яким треба бути аби бута людиною?» [10], е дуже актуальним ниш.
Вузловими категор1ями свггогляду е поняття «людина» I «свп». Вони центральш \ для сучасноГ екологн, яка гаднялась вщ розгляду вщ носин «оргашзм-сфедовище» до анашзу вщносин «людина-природа». Ця обставина призвела до певного «вир1внювання» таких початково ргзномасштабшгс понять, як «свгг», «природа», «природне сфедовище», «середовище ¡снування», що в науковш практищ починають набувати значения синон1шв.
3 одного боку, поняття «сфедовигце ¡снування» у зв'язку з розширенням об'екта еколопчних дослщжень пферосло у конкретно-бiолопчний статус. «Сфедовище ¡снування» людини - яюсно ¡нша категор1я. шж «сфедовигце ¡снування» тварини. Сощальне, що е визначннм фактором формування природного оточення людини, не може перебувати осторонь рпд еколопчних досшджень, оскшьки сощальш характеристики стають також еколопчними характеристиками. 3 ¡ншого - поняття «свго> i «природа» наповнюються конкретним змктом i в певному розум1нн1 втрачають початков о властиву im абстрактшсть [4, 28].
Формування у майбутшх спещал1спв наукового еколопчного свггогляду передбачае становления ¡нтересу до фундаментальних проблем взаемоди сусшлылва i природи. Ми маемо на уваз1 не автономний св1тогляд, «вирваний» ¡з загально свггоглядного контексту, а науковий, який вщображае едшсть свггу, тому вш вщр1зняеться цшсшстю, адже втшюе взаемозв'язок р1зних його складових.
До цього ряду вважаемо правом1рним вщнести еколопчний свггогляд, головним чинником якого е свпосприйняття чфез призму вщносин людини до сфедовигца ¡снування. В. I. Вфнадський писав: «Ми не знаемо науки, а, вщповщно, i наукового свиогляду, поза одночасним ¡снуваиням ¡нших сфер людсько! д1я.гтьносп... Bei щ сторони людсько! дули необхщш для и розвитку. Вони е там поживним середовищем, звщки вона flicrae життев1 сили, •лею атмосферою, в якш вщбуваеться навчальна д1яльшсть» [11, 357].
Фшософську основу еколопчного свггогляду утворюе i сюр ико-Marepi ал i ста ч на концеищя взаемоди суспшьства i природи. Розкриваючи об'ективш закономрносп та ¡сторичш тенденцп ще! взаемоди, освилюючи необхщш умови й перспективи гармошзацп вщносин Mi ж сусшльсгеом i природою, вона дае методолопчний ключ до розумшня еколопчних проблем сучасносп [12, 29].
Побудувата новий свггогляд можна засобами формально! i неформально!' еколопчно! ocBini, виховання та законодавчого примусу. Це багаторазово вщзначали багато провщних украшських вчених, громадських Д1яч1в, публщиспв, педагопв у чисельних наукових статтях, на конффенщях, у засобах масово! ¡нформацп.
Основ и наукового еколопчного св ¡тогляду закладаються насампфед у про нес i оволодшня молоддю еколопчними знаниями. Свггоглядна спрямовашсть еколопчно! осв1ти потребуе:
- цшеного бачення предмета еколоп! на кожному етага навчання з поглибленням картин и бюлопчно! реальносп вщ етаиу до етаиу,
- концентраци зм1сту та ировщних концеищях i теор1ях, сшввщнесених з картиною евпу i методолопею;
- вщображення свиоглядних щей i висновмв науки про життя, збагачення курсу матер1алом для вироблення узагальнень i навичок ощнки, ор1ентаци в ситуащях альтернативного вибору.
Сучасна еколопчна ситуащя поставила людину перед иарадокеяльним фактом: з'ясувалося, що науково обгрунтоване управлшня природним комплексом, еколопчно фамотне природокористування потребують бшыи високого р1вня оевгги, шж вир1шення традицшного завдання використання сил i речовин природи у виробничих щлях. Виявилося, що люди до цього часу ще недостатаьо ¡нформоваш про Bei мехашзми, яю функцюнують у бюсферг щоб управляти ними. Ще Ч. Дарвш вщзначав, що людина ¡нод1 дивиться на «оргашчну ¡стоту», як дикун на корабель, тобто як на дещо, що пфевищуе його розумшня [11, 33].
Французький фшософ М. Монтень ионад 400 роив тому писав, що Bei бщи вщ нашвосв1ченосп, а англшський фшософ та ¡сторик XIX ст. Г. Спенсер вважав, що найвища мета оевгги - не знания, а д1я [11, 14]. Внаслщок еколопчно! неосвшеносп багато господ ар HHKiB не надають noTpiöHoro значения так званим допомжним виробництвам: очисним спорудам, газопилевловлювальним установкам тощо, а гол овну увагу придшяють заходам, яи шдвишують виробшгп показники, а отже, i доходи гадприемства за будь-яку щну. В результат! природному сфедовищу завдаються серйозш збитки, повшетю пфекреслюеться виробничий ефект, страждае економка репошв i кра!ни загалом. Тому актуальним е завдання формування еколопчно! свщомосп, фунтовних е кол о го - св ¡то гля д них пфеконань у кожного фомадянина. Ставлення людини до природи ще з найдавшших nacie е не лише елементом
свщомосп, а й предметом розгляду в npoueci формування иайбшып важливого етапу становления свщомосп - формування «Я» i «не-Я» в ix протиставлешн i злитп [11, 13].
Таким чином, здшснсний анал13 психолого-педагопчно1 та фшософсько! лггсратури дозволяе ствфджувати, що проблема сформованосп еколопчного евггогляду особистосп завжди булав no.ni зору науковщв - фшософ1в. еколопв, психолопв, педагопв й ¡н.
Вчеш, KOTpi дослщжуюгь проблеми еколопчного виховання та еколопчно1 оевгги, одностайш в тому, що Bci люди, зокрема майбутш фа>пвщ, сьогодш повинш мати такий р1вень сформованосп еколопчного евггогляду, який би забезпечував ефективними розвиток сощально-еколого збалансованого суспшьства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дробноход М. I., Вольвач Ф. В., 1ващенко С. Г. Концептуальш основн формування еколопчного мислення та зд1бностей людини, будува™ гармоншш вщноенни з природою: Монография. - К.: МАУП, 2000. -75 с.
2. Швейцер А. Культура н етика: Пер. с нем. -М.: Прогресс, 1973. -344 с.
3. Вернадский В. И. Размышления натуралиста: В 2-х книгах. - М.: Наука, 1975. - Книга П: Научная мысль как планетное явление. - 191с.
4. Киселев Н. Н. Мировоззрение и экология / Ин-т философии АН УССР; Отв. ред. А. Я. Мороз. - К.: Наукова думка, 1990. -216 с.
5. Kroeber Н., Kluckhonn К. Culture // Acritical review of concepts and difmitions. - Cambridge, 1952. -223 p.
6. Гумилев JI. H. Этногенез и биосфера Земли. - М.: ДИДИКД994. -638 с.
7. Ноосферогенез i гармонШний розвиток / Шевчук В. Я., Бшявський Г. О. та ¡н. - К.: Геопринт, 2002.-127 с.
Б. ПеччеиА. Человеческие качества / Пер. с англ. О. В. Захарова. -М.: Прогресс, 1985. -312 с.
9. Шинкарук В. И. Мировоззрение, наука и философия// Философские науки. -2001. -№ 1. - С. 96-99.
Ю.Кант И. Приложение к «Наблюдениям над чувством прекрасного и возвышенного» // Сочинения: В 6-и томах. / Под общей ред. В. Ф. Асмуса. -М.: Мысль. 1964. -Т. 2. -510 с.
11. Медведев В. И., Алдашева А. А. Экологическое сознание: Учеб. пособие. -М.: Логос, 2001. -357 с.
Алла МАРТИНЮК
СТРУКТУРУВАННЯ ЗМ1СТУ Ф1Л0Л0Г1ЧН01 П1ДГОТОВКИ СТУДЕНТ1В ПЕДАГОПЧНИХ КОЛЕДЖ1В
V cmammi розгпядаеться проблема структурування зшету фтоп.ог1чно1 тдготовки cmydenmie педагоггчних коаеджгв. Достдження спираешься на розумшня категорш «зшет oceimu» i «suicm навчання». Визначаються основш критерй структурування зм-icmy фтопог1чно1 тдготовки.
Сучасш глобальш трансформацн суспшьства, закони i норматавш акта про оевпу зумовлюють cyrreBi зшни в Teopii i практищ оевпи. формування компетентних фах1вщв, здатних до поспйного оновлення. Одшею з важливих передумов входження Украши до единого европейського оевггнього простору е формування готовносп викладач1в i студенттв ВНЗ до ¡нновацшно! д1яльносп.
Змши в педагопчшй наущ призвели, зокрема, до того, що визначальним критер1ем у формуванш особистосп студента педагопчного коледжу е яысть навчання, змщнепня дов1ри м1ж суб'ектами осв1ти в навчальних закладах такого р1вня. Переважна бшышеть дослщжень з теми зор1ентована на ушверситетське навчання. Проблема залучення студент педагопчних коледжтв до засвоення 3Micry фшолопчжм тдготовки, яка передбачае врахування психолого-педагопчних законом1рностей, посгпдовтсть i системшсть дидактичних засад, форм, метод1в та прийомв оргашзацн навчально-шзнавально1 д1яльносп, е недостатаьо дослщженою теоретично i практично у впчизнянш педагопчшй наущ.
Структурування зм1сту фшолопчноГ тдготовки студенев педагопчних коледж1в - це, на нашу думку, процес, який полягае у системшй побудов1 н ав чаль но-п ¡зн ав ал ьнoi д1яльносп i спрямований на обробку, цшьову ор1ентац1ю науково! ¡нформацн та и адаптащю до навчальних умов, тобто надання реально!, конкретно! за зшегом i формою побудови навчального матер1алу, що пропонуеться студентам. Бшыиою Mipoio це стосуеться структурування змкту
