CC BY
29
важливо навчити початювщв весляр1в утримувати специф1чну (водну) р1вновагу. Необхщно активно виявляти здатнють утримання стшкого положения тша весляра в човш, що рухаеться з мш1мальним р1внем гойдання в бортовий площиш, пов'язану з виконанням координацшно-складних рух1в для веслування в утриманш р1вноваги в човш ще на суш1 до переходу до тренувань на водг
Висновки. У веслувальному спорт1 на початковому еташ спещал1зацп шдготовчий перюд е основоположним \ тривае з жовтня по кв1тень мюяць 1 вважаеться провщним у закладанш фундаменту загально! ф1зично! подготовки, яка стимулюе формування специф1чно! р1вноваги. В цей складний (зимовий) перюд немае зимового гребного басейну, вщкрито! води 1 можливосп повнощнно вчити молоде поколшня майбутшх весляр1в.
Ршення завдання техшчно! подготовки веслувальниюв у формуванш специф1чно1 (водно!) р1вноваги можна здшснити на сучасному р1вш вимог тшьки на методолопчнш основ! наукових даних у галуз1 управлшня рухами.
Лггература
1. Гаврилов В. Н. Гребля на байдарках и каное / Н. В. Жмарёв. - Харьков : Изд-во Харьковского гос. ун-та, 1980.
2. Жмарёв Н. В. Тренировка гребцов / Н. В. Жмарёв. - М.: Физкультура и спорт, 1981.
3. Зеленин Л. А. Научно-теоретическое понятие - статическая выносливость равновесия / Л. А. Зеленин. - Нижний Новгород : [б.и.], 2006.
Стаття надшшла до редакци 8.04.2015
УДК 291.2
Крупник Я.Г., Крупник М.Г. ©
Льв1вський нащоналънийумверситет еетеринарног медицины та б1отехнолог1й
гмеш С.З.Бжицького
ФОРМУЛА УСП1ХУ
У статт1 в пор1внялъмй форм! подано св1тський та б1бл1йний аспекти устху. Дано еизначення терм1ну, еказано джерела устху, перешкоди, засоби для досягнення та формула устху.
По вах параметрах устху (мета, умоеи, засоби, формула, особливост1) «б1бл1йний» устх в1др1зняеться е/д «св1тського».
До засоб1в «св1тського» устху в1дносимо фахову осв1ту, в1дпов1дну посаду, в1дпов1дальне в1дношення до обов'язюв тощо. Як головм засоби «б1бл1йного» устху - Слово Боже, побожне життя, благословенна праця.
Якщо для «св1тського» устху умови та засоби доповнюютъ одш тших, головним чином, у матер1альному вираз1, то для «б1бл1йного» устху вони маютъ «духовнии» характер, а саме: необх1дно бути охрещеним, належати до церковног стлъноти, дотримуватися запов1дей, визнавати Свят1 Тагнства.
Формула устху для св1тського життя - виконання або перевиконання «норми», у духовному ж житт1 - це сукупшстъ добрих ды.
Ключовг слова: Бог, 1сус Христос, Святий Дух, Пресвята Богородиця, Церква, Свят1 Тагнства, Слово Боже, Царство Небесне, хрещення, побожне життя, благословенна праця, устх.
© Крупник Я.Г., Крупник М.Г., 2015
300
УДК 291.2
Крупник Я.Г., Крупник М.Г.
Львовский националъныйуниеерситет ветеринарной медицины и биотехнологий
имени С.З.Гжицкого
ФОРМУЛА УСПЕХА
В статье в сравнительной форме представлены светский и библейский аспекты успеха. Дано определение термина, указаны источники успеха, препятствия, средства для достижения и формула успеха.
По всем параметрам успеха (цель, условия, средства, формула, особенности) «библейский» успех отличается от «светского».
К средствам «светского» успеха относим специальное образование, соответствующую должность, ответственное отношение к обязанностям. Как главные средства «библейского» успеха - Слово Божие, благочестивая жизнь, благословенный труд.
Если для «светского» успеха условия и средства дополняют друг друга, главным образом, в материальном выражении, то для «библейского» успеха они имеют «духовный» характер, а именно: необходимо быть крещеным, принадлежать к церковной общине, соблюдать заповеди, признавать Святые Таинства.
Формула успеха для светской жизни - выполнение или перевыполнение «нормы», в духовной же жизни - это совокупность добрых дел.
Ключевые слова: Бог, Иисус Христос, Святой Дух, Пресвятая Богородица, Церковь, Святые Таинства, Слово Божие, Царство Небесное, крещение, благочестивая жизнь, благословенный труд, успех.
UDC 291.2
Krupnyk Ya.G., Krupnyk M.G.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj
SUCCESS FORMULA
The article presents in a comparative form secular and biblical aspects of success. It is given the definition of the term, specified source success, obstacles and means of achieving and success formula.
For all measures of success (goal, conditions, the means, formula, features) 'biblical' success is different from «secular».
Special education, related post, responsible attitude to the duties and others we refere to the mean of «secular» success. As the main means of «biblical» success - the Word of God, holy life, blessed work.
When for «secular» success conditions and means complement one another mainly in material terms, then for the «Bible» success they are «spiritual» in nature, namely, one should be christened, to belong to the church community, to keep the commandments, to recognize the sacraments .
The formula for success for social life - execution or overexecution of «norm», in the spirit of life - a good cause.
Key words: God, Jesus Christ, the Holy Spirit, the Blessed Virgin Mary, Church, the sacraments, the Word of God, the Reign of Heaven, baptism, holy life, blessed work, success.
301
Вступ. У сво1х катехитичних проповщях «Про в1ру» (т. 1) священик Юл1ян Дзерович (Перемишль, 1903), пояснюючи мету людини на земл1, на самому початку згадуе давньогрецького славного мудреця Дюгена, який, перебуваючи у великш бочщ, на якш був напис «Тут можна купити мудрють!», продав одному багатому панов1 через його слугу «рецепт» мудрости, сказавши при цьому: «Скажи твоему панови: «У всьому, що робиш, пам'ятай про твш кшець - це цша мудрють». Виявляеться, цей вираз так сподобався вельмож^ що вш наказав на брам1 свого замку написати т1 слова золотими буквами.
«Пам'ятай про твш кшець, пам'ятай про твою останню цшь, пам'ятай про твое призначення!», \ це дшсно дуже мудр1 слова, це велика мудрють!», - так наголошуе автор катехизму. Разом з тим, вш зауважуе, що, на жаль, багато людей забувають про свою останню цшь, - вони думають лише про дочасне, хвилеве: про грош1, маетки, почесп 1 т.п. [6].
Звичайно, про кшець земного шляху, який е природшм процесом, здебшьшого починають задумуватися люди <штнього» в1ку, яю мають певний життевий досвщ, якийсь результат, та й, зрештою, хвороби починають про себе нагадувати. Тут вкрай необхщна об'ективна оцшка ситуацп.
У цьому ж контексп, й ще раз згадуючи слова Дюгена, нам приходить на думку те, - хоч яким мудрим був цей фшософ, однак вш у цьому питанш не е першим. Адже, на початку «Буття» Господь Бог, узявши чоловша й осадивши його в Едемському сад1 порати й доглядати його, дав чолов1ков1 таку заповщь: «3 усякого дерева в саду ютимеш; з дерева ж шзнання добра й зла не ютимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуеш, напевно вмреш» (Бут. 2: 15-17).
А що ж на це сказав «змш» до жшки? - «Н1, напевно не помрете!» (Бут. 3: 4). Як бачимо, у цих к1лькох в1ршах Святого Письма, по-суп, найперше зазначена «вузька» дорога до «дерева життя», до Божо! мудрост1. Це правдива реальн1сть, з одного боку яко1 - заповщь (пор.: Мт. 19:17), аз шшого - спокуса (пор.: Мт. 18:7). И так людина ступае по тш життев1й дороз1 в1д самого початку свого свщомого життя, постшно наражаючись на гр1х, - духовну смерть (пор.: Рим. 6:23; I Кор. 15:56), яка робить неможливим успадкування Царства Божого, до якого запрошуе Господь (пор.: Мт. 18:2-3).
Саме тому поетичн1 книги Б1блп дають вказ1вки, як треба поводитися й що варто чинити, щоб жити чесно. Це - правила й норми чеснотливого життя. Мета книги «Прировщки» - дати читачев1, особливо юнаков1, норми боговгодного життя. Автор твердить, що в тому й полягае вся мудр1сть. Мудрий бо - це той, хто почитае Бога, живе по правда а справжня мудр1сть - виконування Божих запов1дей [1, с. 739]. У цьому й полягае суть усшху людини.
Визначення терм1ну «усшх». Усп1х не е конкретним фшософським терм1ном. В1н позначае спец1альне поняття галуз1 психолог1! й говорить про досягнення певного результату.
Усп1х - позитивний результат прац1, д1яльност1; здобуток, доробок. Категор1я усп1ху в1дбивае факт найвищого досягнення поставлено! мети [13, с. 198-199]. У даному визначенш слово «позитивне», за ф1лософським тлумаченням, можна розум1ти як «все справжне» [14, с. 500].
Можемо говорити також, що саме слово «усшх» увшшло у широкий вжиток, очевидно, лише у XX ст.
У Словар1 украшсько! мови Бориса Гршченка (К., 1909. - т. 4. - С. 357-358) знаходимо слова - усшвати, усп1ти; усп1шати; усшшатися, усп1шитися, як1 вказують на якусь д1ю у час1, тобто е д1есловами. Однак, слово «усп1х» тут не
302
знаходимо. Тепер же ¿менник «ycnix» вживаеться у розумшш, - мати великий ycnix в чому, тобто воно вказуе на позитивний результат, - щось мати, чогось досягнути. 1ншими словами, добре усшвати в чому, преусшвати (рос.) в чому (Украшсько-росшський словник / Пщ ред. Л. С. Паламарчука, Л. Г. Скрипника. - К., 1986. -С. 863).
Загальновщомо, що ycnix не приходить сам, за нього слщ боротися, його слщ домагатися, затрачувати для цього певш зусилля - ф1зичш, нервов1, морально-психолопчш [13, с. 199]. Отже, ycnix - це певний результат бшьш-менш тривало! дп на якийсь предмет, а також як результат пращ над самим собою.
Даний термш, очевидно, також не е богословським, адже добр1 результата пращ досягаються лише за Божо! допомоги й насамперед - благословения [2, п. 1077; 3, п. 505], Божо! ласки, тобто дп Святого Духа [7]. Тому добрий ycnix людини - це, по cyri, «завдаток», що дае нам Творець. Однак кожна людина -в1руюча чи атеют, часто ставить перед собою питания: Як досягнути ycnixy? Адже, Bci люди хочуть ycnixy та мають право бути щасливими. Щастя завжди вважалося одним ¿з природжених прав людини [14, с. 764]. Не вдаючись до пояснения термшу «щастя» [13, с. 212-213; 14, с. 764], можемо стверджувати, що щастя, як i ycnix, потребуе самовщдано! пращ, наполегливих пошуюв сенсу життя, напруження Bcix душевних сил у досягненш духовного самовизначення й морального очищения [13, с. 213]. Слщ зауважити, - якщо ycnix у св1тському житп переважно мае матер1альне вираження, то термш «щастя» мае духовне вираження i е тотожним до б1блшного розумшня слова «ycnix».
Тому люди, яю вважають себе нещасливими, можуть сказати про себе й також, що вони не мають ycnixy в житп. Однак, це не завжди е так тому, що погляд людини на життя чи iHmi pe4i дуже часто вщр1зняеться вщ погляду Господа Бога на конкретну людину та и дп. У Б1блп таких пор1внянь досить багато.
Згадаймо, знову ж таки, наших прародич1в - Адама та Сву. Xi6a вони не досягнули ycnixy?.. За людськими м1рками, вони досягнули дуже великого ycnixy, -стали «як боги». Про це сказав Сам Господь Бог: «Оце чоловш став, як один з нас, знаючи добро i зло (...)» (Бут. 3:22). Проте, цей «ycnix», який був «досягнутий» через провину, im обшшовся великим нещастям - вигнанням з Едемського саду, тобто раю. Водночас, справжнш ycnix, як i щастя, для Адама та Сви був поряд, але вони його чомусь (?) не бачили. Цей ycnix - «дерево життя посеред саду» (Бут. 2:9), з якого вони могли юти (пор.: Бут. 2:16), щоб «жити повши!». Потр1бно було лишень простягнути свою руку й взяти «з дерева життя» (пор.: Бут. 3:22).
Тепер ми знаемо, що цей «плщ з дерева життя» - це Пресвята Свхариспя, а «дерево життя» - Господь Icyc Христос, який, примиривши нас i3 Господом Богом, дае нам щастя та життя в1чне [ пор.: 3, п. 432]. BiH - «путь, ютинна i життя» (Ио. 14:6).
Умови ycnixy. Господь закликав добровшьно до Свого виноградника. Водночас, BiH дав Cboim робАтникам те, що вважав за необх1дне (Мт. 20: 1-16). А, оск1льки, все дано милютю, то люди повинш вАдповАдати на цю милАсть. Тому неправедш, закорен1л1 у зл1, не «успадкують» Царства Божого (I Кор. 6:9; Гал. 5:21; Еф.5:5; Од. 22:14) [4, с. 891].
Таким чином, перед тими, хто хоче успадкувати Царство Боже, ставиться багато вимог. Найперше, що повинна мати людина на цьому шляху, - це печать дару Святого Духа [3, п. 425], яку отримуеться в Ташствах Хрещення й Миропомазания [3, п. 428]. Це як найголовшша, й, по cyTi, найперша умова, про яку говорив Icyc з Никодимом: «коли хтось не вродиться з води та Духа, не
303
спроможен увшти в Царство Боже» (Йо. 3: 1-7).
Наступна умова - належати до Церкви - вселенського ташства (sacramentum) спасшня [2, п. 774-780], й вщповщно бути, як ми кажемо, практикуючими християнами, для яких Слово Боже звучить як дороговказ. Бо саме 3i Святого Письма ми д1знаемось, яю вимоги ставить Господь для Cboix вибраних.
Наведемо деяю з них: «Блаженш, y6ori духом» (Мт. 5:3), тобто бути «як дитина» (Мт. 18: 1-4); зносити гоншня (Мт. 5:10); бути праведшшими вщ фарисе!в (Мт. 5:20); сповнювати Волю Отця (Мт. 7:21); перебувати у братнш любов1 (Мт. 25:34) [4, с. 891], тобто мати «благословения Отця», яке Господь дае на братню любов, що р1вноцшна любов1 до Бога.
У поясненш загального суду (Мт. 25:31-46) Icyc Христос розкривае змют Заповщей любов1, суть яких - творения добрих дш.
Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха», з ласки Святого Духа, нам шдказуе, як в1рити, любити i славити Бога у цш життевш дорозг Зокрема, для молод1 дуже важливо знати, що спасаюча й освячуюча д1я Церкви звершуеться в семи Святих Ташствах, що ix установив Христос [3, п. 405].
У цих Святих Ташствах закладена Божа мудрють - благодать Святого Духа -щодо освячення Церквою cboix в1рних на !хньому шляху до повноти життя в Христа [пор.: 11, п. 13]. У цих Ташствах виявляеться благодатна сшвд1я Бога i людини вже вщ початку И народження аж до завершения земного шляху. 1ншими словами, кажучи про A i Б ще! земно! мандр1вки, ми, насамперед, говоримо про Бога, який е Альфою й Омегою як усього Буття (Од. 1:8), так i нашого життя.
Будучи у духовному еднанш ¿з Господом Богом (пор.: Йо. 6:56), ми повинш не забувати й про наше, пом1ж собою, духовне еднання у Христовш Церквг Адже «Один Господь, одна Bipa, одне хрещення» (Еф. 4:5).
Отже, будучи побожними християнами й належачи до Христово! Церкви, потр1бно утверджуватися у Bipi та творити добр1 дша.
Утвердження у Bipi робить людину вшьною (пор.: II Кор. 3:17). Воля - це одна з сутнюних сил людини. Бона виражае здатн1сть людини мобшзувати i ц1леспрямовувати сво! псих1чш та ф1зичн1 сили на розв'язання завдань, що постають перед !! д1яльн1стю i вимагають св1домого подолання суб'ективних i об'ективних труднощ1в та перешкод. Бона формуеться насамперед як здатнють переборювати сво! особист! суб'ективш жадання i п1дпорядковувати свою д1яльшсть сусп1льно заданим, контрольованим розумом цшям [14, с. 87].
У цьому контексп богословська наука говорить про уникання гордост1 як головного чинника гр1хопад1ння людини. Его!стична людина мае суттев1 перешкоди до виконання добрих дш, без яких Bipa е мертвою (пор.: Як. 1:26). Саме про це говорив Icyc Христос: «Вщдайте ж кесареве KecapeBi, а Боже БоговЬ> (Мт. 22:21; пор.: Мк. 12:13-17; Лк. 20:20-26).
Засоби ycnixy.
Слово Боже.
«Споконв1ку було Слово, i з Богом було Слово, i Слово було - Бог. 3 Богом було воно споконв1ку. Ним постало все, i н1що, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, i життя було - свггло людей» (Йо. 1:1-4).
Цей вступ Свангел1! св. Йоана говорить про споконв1чне буття Слова, яким усе постало, яке е тотожне з ¿стинним життям i св1тлом [1, с. 110]. Це в1чне Слово -Син Божий - Icyc Христос.
Як Син у Отщ, а Отець у Сиш (пор.: Йо. 14:10), так само нероздшьш Icyc Христос та Його Слово, зазначене у Свангел1!. Лише вдумаймось у слова Icyca:
304
«Уже i ви числ - словом, яким промовляв я до вас» (Йо. 15:3).
Що означае - бути чистим? Це означае - мати «чисте око» (пор.: Мт. 6:2223). Це значить - все добре бачити, анал1зувати, оцшювати - що добре, а що зле, й, нарешт1, вибирати те, що добре. Це запорука буття людини у едносп з Богом.
«Я - виноградина, ви - гшки. Хто перебувае в меш, а я в ньому, той плщ приносить щедро. Без мене ж ви шчого чинити не можете» (Йо. 15:5).
Уже i цього Божого Слова було би достатньо, щоб вповш аргументувати те, що ycnix людини залежить лише вщ Бога. Бо лише BiH - податель усяких благ, а Його благословения - найбшьше, що може мати людина [4, с. 49].
Однак це Боже Слово потребуе «доброго грунту» (пор.: Мт. 13:23), щоб прорости в людиш у «дерево Царства Небесного» (пор.: Мт. 13:31-32), яке давало б добр1 плоди. Тому то i потрАбно утверджуватись у Bipi, що, вщповщно, неможливе без Божо! ласки - дп Святого Духа.
Наш Утшитель, Дух 1стини, який зшшов на апостол1в й Пречисту Д1ву Марш у день П'ятдесятнищ, постшно перебувае у Церквг Адже, «де двое або трое 3i6paHi в мое ¿м'я, там я серед них» (Мт. 18:20). Дух Святий нероздшьний з 1сусом Христом та Отцем Небесним.
Приймаючи достойно Icyca Христа у Пресвятш Свхаристп, ми, завдяки Йому, освячуемося. Це д1я Святого Духа, який збагачуе нас Своши дарами, й ми багат1емо у Бозг Ми стаемо дпъми Божими - «синами св1тла» - «Сдинородного вод Отця, благодаттю та ютиною сповненого» (Йо. 1:14). «Вщ його повноти прийняли Bci ми - благодать за благодать» (Йо. 1:16). Тут Йоан Богослов шдкреслюе: «Закон бо був даний вод Мойсея, благодать же й ютина прийшла через Icyca Христа» (Йо. 1:17).
Та, зрештою, все Свангел1е, як i Святе Письмо в цшому, - це незаперечний аргумент того, що Слово Боже, - «живе та д1яльне» [10, с. 91], е джерелом й засобом ycnixy людини вже тут, на землг Нам залишаеться лише додати свш голос на користь того, що осв1чена людина, тим бшьше з вищою осв1тою, ще й у християнськш кра!ш, яка мае нестираючу печать дару Святого Духа офщшно вод 988 року, мае мати за священний обов'язок - осягнути знания й розумшня Слова Божого, втшеного у Святому Письм1, без Якого здобути висот Царства Небесного практично неможливо. Xi6a що з ласки Божо! (пор.: Мк. 10:27).
На шдтвердження цього аргументу знову ж таки, наведемо слова Icyca Христа: «Чи не тому ви помиляетесь, що не знаете Письма й Божо! сили?» (Мр. 12:24). «Помиляетесь, бо не знаете аш Писания, аш Божо! сили» (Мт. 22:29).
Висновки, яю виходять ¿з цих Христових сл1в, зрозумш. Залишаеться лише добров1льно прийняти Слово Боже у свое серце i з ним побожно жити й працювати на благо Tie! краши, де живемо, бо у цьому наш ycnix й наше щастя (пор.: Ср. 29:7).
Побожне життя.
Побожне життя, як струмок, що починаеться i3 джерела, випливае i3 Слова Божого, яке е «рецептом» до здорового способу життя.
Icyc Христос закликае: «Прийд1ть до мене Bci втомлен1 й обтяжеш, i я облегшу вас. В1зьмпъ ярмо мое на себе й навч1ться в1д мене, бо я лапдний i сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо мое любе й тягар м1й легкий» (Мт. 11:28-30).
Або ж, наведемо слова Icyca Христа, яю Церква називае золотим правилом: «I як бажаете, щоб вам чинили люди, чинпъ im i ви так само» (Лк. 6:31; пор.: Мт. 7:12-14).
Зауважте, - яку благодатну над1ю несуть ц1 слова. Водночас, вони ут1шають,
305
бо натхненш Духом Святим, у нас оживають й ддать, виходячи з наших обдарувань. Разом з тим, ми повинш пам'ятати й iHmi, застер1гаюч1 слова Христа: «Хто не 3i мною, той проти мене, i хто 3i мною не збирае, той розкидае» (Мт. 12:30).
Як береги цього «струмка», що тече у життя в1чне - це Заповщ любов! (пор.: Мт. 22:37-40). Життя у любов! - це означае жити з Любов'ю. Адже, Господь Бог i е Любов (I Йо. 4:16), [9]. Це найбшьше, що може мати людина: «Якби (...) не мав любови, я був би нщо» (I Кор. 13:2).
Побожне життя не можливе без в1ри, так само як Bipa не може бути без любови. Bipa, чинна любов'ю (Гал. 5:6) е першою умовою до спасшня. Бог BciM людям подае потр!бно! то! ласки подостатком, а людина мусить з Богом сшвпрацювати, тобто ту ласку прийняти й заховати [6, с. 17]. Автор навчае: «Будьте роботящими, виконуйте Bci ваш! обов'язки, не жийте понад стан, поскромлюйте сво! пристрасп, жийте праведно: це е найвщповщальшш! засоби для осягнення туземного добробуту. А хочете умерти щасливою смертю i жити колись в He6i, то оминайте rpix, вправляйтесь в чеснок, зношть терпеливо хрести i наследуйте Icyca Христа; це е певш засоби для осягнення спасшня» [6, с. 53]. Як синхронно звучать щ слова i3 Свангел1ею: «Як хочеш увшти в життя, додержуй заповщей» (Мт. 19:17).
Побожне життя нероздшьне з молитвою. Пояснюючи Господню молитву «Отче наш» й даючи науку молитви, Митрополит Андрей Шептицький говорить про духовний хл1б, яким е Боже Слово, зокрема про побожш книжки, яю приносили б людям бажаний ycnix. Звертаючись до духовенства, Митрополит Андрей зазначае: «Здаеться, що ycnixn нашо! душпастирсько! пращ передовс1м, як не виключно, зависять вщ ревности наших молитов» [5, с. 102]. Отже, це ще одне шдтвердження, що Господь Бог е джерелом нашого ycnixy.
Побожне життя у молитв! е нашим благословениям, адже, Бог i Отець Господа нашого Icyca Христа благословив нас i3 неба всяким духовним благословениям у Христа (Еф. 1:3). Як вз1рець цього благословения для нас у всш сво1Й божественнш велич! й водночас надзвичайнш скромноста постае образ Пресвято! Богородиц! - нашо! небесно! Заступниц!.
Коли ж теля благовщення небесного посланця Д!ва з Назарету була названа «благословенна м!ж ж!нками» (див. Лк. 1, 42), то це пояснюеться отим благословениям, яким «Бог Отець» нас «благословив з неба в Христа». Це е духовне благословения i стосуеться воно Bcix людей, вмщуе в co6i повноту й загальн!сть («всяке благословения»), яке випливае з любов!, що в Святому Душ, об'еднуе Отця з одноютотним Сином. Водночас це благословения звернене через Icyca Христа в 6iK icTopi! людства аж до кшця в!к!в: в 6iK ycix людей [8, с. 12-13].
У молитв! «Богородице Д!во» ми величаемо Пречисту Дву Марш словами Божого посланця - «благодатна Mapie, Господь з Тобою» (Лк. 1:28). Водночас, в цих словах ми ще раз i ще раз вкладаемо нашу надда на нерозривну еднють з Богом. Адже у Хрисп, через участь Mapi! у Божому житт!, закладений весь ycnix й нашого життя.
Мар!я - «повна ласки» - д!литься з нами таею ласкою, - даром самого Бога, «який через ласку оживляе й освячуе вибраних». (.). В ташств! Христовому Вона присутня вже «перед сотворениям св!ту», як Та, що I! Отець «вибрав» на MaTip свого Синау Воплоченн! [8, с. 13].
Материнство Пресвято! Д!ви Mapi! залишаеться у Церкв! як материнське посередництво: вставляючись за вшма сво!ми д!тьми, Мати сп!вд!е в спасенному
306
дш Сина, Вщкупителя свпу (...), бо дшо Вщкуплення охоплюе bcíx людей. Так, отже, таким особливим чином об'явилась усшшшсть того единого й ушверсального посередництва Христа «мгж Богом i людьми» [8, с. 57].
Благословенна праця.
Побожне життя, як i Bipa, реал1зуеться у добрих дшах. Як Bipa без дш мертва (пор.: Як. 1:26), так само й побожне життя немислиме без добрих дш, яю творяться, з ласки Божо!, молитвою та благословенною працею [18].
Саме Господь благословляе на добр1 дша, Bíh Сам «творить аж по сю пору» (Ио. 5:17). Bíh же i е сшвтворцем цих добрих дш.
Згадаймо притчу про сшча (Мт. 13:1-23; Мр. 4:1-20; Лк. 8:1-21): «От вийшов сшч сшти. I коли bíh сшв, деяке впало край дороги (...). 1нше впало на добру землю i вродило (...)» (Мт. 13:1-8). Як бачимо, вже вщ самого початку притч1 ставиться акцент на с1яч1 та його пращ - «С1яч cié слово» (Мк. 4:14); «зерно - це слово Боже» (Лк. 8:11).
0. Тарас Барщевський зауважуе: «Одна с1вба, той самий с1яч, те саме насшня, tí caMÍ рухи, той самий труд, а все ж таки pÍ3HÍ результати» [12, с. 20]. Автор продовжуе: «Постшш HeycnixH i ycnix не розкладеш по якшсь часовш лшп: тепер час Heycnixy, але майбутне передбачае багатий урожай; сьогодш досвщчуеться Heycnix власно! пращ, натомють завтра буде видно багатий плщ. (...). Перед тим самим Словом в той самий час е tí, що його приймають i tí, що його вщкидають» [12, с. 23].
Заключения.
Ycnix, як цшь, передбачае досягнення вагомих результата у певнш галуз1 суспшьного життя людини чи особистих справах.
У св1тському житп цей ycnix може виражатися у здобутп ocbíth, отриманн1 робочого м1сця, кар'ерному pocTi, високооплачуван1й посад1, захист1 науково! прац1, державних нагородах тощо.
В особистому житт1 вагомим ycnixoM е «добра доля» людини - мщна с1м'я [20], щаслива родина, вщповщальш друз1, а також наявн1сть необхщних засоб1в прац1 й побуту. 1ншими словами, те, що працюе на добро людини. Бо коли людина цього не мае або його втрачае, вона об'ектившше може ощнити повноту вартост1 того, що приносить ycnix або принаймш долучаеться до цього.
Для людини найбшьшим ycnixoM е духовне еднання з Богом i як здобуток, -добрий характер [16], пост1йний й непереривний духовний розвиток [15, 17], творшня добрих д1л [18], утвердження у bipi [19] тощо. Загалом, - bcí tí критерй', яю забезпечують присутн1сть Царства Божого м1ж людьми (пор.: Лк. 17:21).
Осягнення Царства Небесного (Мт. 3:2), «третього неба» (II Кор. 12:2), «раю» (Лк. 23:42-43; II Кор. 12:4), - це найголовшший ycnix для кожного християнина. Для цього вже тут, на земл1, потр1бно прагнути святост1 (Лев. 19:2), досконалост1 (Мт. 5:48).
Таким чином, ycnix для «тшесно!» людини виражаеться, головним чином, в отриманш значних матер1альних благ або ж задоволенш свого «Я». «Духовна» ж людина свш ycnix вщдае у «Бож1 руки» (пор.: Пс. 116:12; Мт. 25:14-23; Мк. 8:25; Лк. 12:34) як «дитина Божа» (пор.: Рим. 8:5-17).
Висновки.
1. Ycnix для кожно1 людини асоцдаеться Í3 поняттями «добра», «щастя», «радост!» тощо.
2. Господь Бог - правдиве джерело ycnixy людини.
3. Для практикуючого християнина позитивний результат прац1 не мислиться без Божого благословения та ласки Божо!, тобто дп Святого Духа.
4. Наше оцшювання «ycnixy» може не зб1гатися Í3 Божим поглядом на ди людини чи результати и прац1.
5. Хрещення та Bipa «чинна любов'ю» - nepmi умови для досягнення Великого Ycnixy, яким е Царство Небесне.
307
6. Засоби для досягнення щоденного ycnixy - Слово Боже, побожне життя, благословенна праця.
7. Формула ycnixy - сукупнють добрих дш.
Лггература
1. Святе Письмо Старого та Нового Завпу / Переклад тексту - о. 1ван Хоменко, 3-го ЧСВВ. - Рим: MicioHep, 2007.
2. Катехизм Католицько1 Церкви / Синод УГКЦ. - Жовква: MicioHep, 2002. -
772 с.
3. Катехизм Украшсько1 Греко-Католицько1 Церкви: Христос - наша Пасха. -Льв1в: Св1чадо, 2011. - 336 с.
4. Словник б1блшного богослов'я. За ред. Ксав'е Леон-Дюфура та ш. / Пер. з фр. Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ. - Жовква: «MicioHep», 20l0. - 992 с.
5. Шептицький Андрей, митрополит. Твори (аскетично-моральш). -Льв1в: «Св1чадо», 1994. - 494 с.
6. Дзерович Юл1ян, свящ. Проповда катехитичш. т. 1. Про ßipy. -Перемишль: «Руський Амвон», 1903. - 296 с.
7. Господа Животворящого. Dominum Et Vivificantem / Енциклка Вселенського Архиерея 1вана Павла II. - Льв1в: «MicioHep», 2008. - 104 с.
8. Мати Вщкупителя. Redemptoris Mater/ Енциклша Вселенського Архиерея 1вана Павла II. - Льв1в: «MicioHep», 2008. - 86 с.
9. Бог е Любов. Deus Caritas Est / Енциклша Вселенського Архиерея Венедикта XVI. - Льв1в: «MicioHep», 2008. - 58 с.
10. Слово Господне. Verbum Domini / Пюлясинодальне Апостольське Повчання Святашого Отця Венедикта XVI. - Льв1в: «Св1чадо», 2011. - 176 с.
11. Шевчук Святослав, о. д-р. Життя у Христа: Моральна катехиза. -Льв1в: Вид-во УКУ, 2004. -180 с.
12. Барщевський Тарас, о. Свангельсью Притчг - Льв1в: ЛБА - КП1, 2002. -
134 с.
13. Психолопчний словник / За ред. В. I. Войтка. К.: Вища школа, 1982. -
216 с.
14. Фшософський словник / За ред. В. I. Шинкарука. -К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. - 800 с.
15. Крупник Я. Г. Ochobhî аспекти Teopiï непереривно! еволюц11 за апостолом Павлом / Наук. вюник ЛНУВМБТ îm. С. 3. Гжицького. - 2011. -Т. 13. № 2. (48). Ч. 3. - С. 235-240.
16. Крупник Я. Г. Виховання доброго характеру за апостолом Петром / Наук. вюник ЛНУВМБТ im. С. 3. Гжицького. - 2011. -Т. 13. № 3. (49). -С. 177-181.
17. Крупник Я. Г. Духовний розвиток людини у св1тл1 в1ровчення Церкви / Наук. вюник ЛНУВМБТ iM. С. 3. Гжицького. - 2012. -Т. 14. № 2. (52). Ч. 4. -С. 208-213.
18. Крупник Я. Г. Благословенна праця як фактор буття та духовного розвитку людини / Наук. вюник ЛНУВМБТ îm. С. 3. Гжицького. -2012. -Т. 14. № 3. (53). Ч. 4. - С. 190-195.
19. Крупник Ярослав. Утвердити у Bipi // MicioHap. - 2012. -№ 12. - С. 48-52.
20. Крупник Я. Г. Б1блшний аспект подружжя / Я. Г. Крупник, М. Г. Крупник // Наук. вюник ЛНУВМБТ iM. С. 3. Гжицького. - 2014. - Т. 16. № 3. (60). Ч. 5. -С.266-272.
Стаття надтшла до редакцИ 12.03.2015
308
