CC BY
29
УДК: 291.2
Крупник Я.Г., Крупник М.Г. ©
Лъв\всъкый нацюналъныыутеерсытет еетерынарногмедыцыны та бютехнологт
Iмет С.З.Гжыцького
ОБРАЗНЕ П13НАННЯ ПРЕСВЯТ01 ТРОЙЦ1
Особовжтъ I божество кожног гз Тръох Оыб Божих тдкреслюютъ 1х Божг 1мена, найменування (титулы) та тш1 образы, ят в Новому Заттг стаютъ 1хтмы сымволамы.
Ключое1 слова: Пресвята Троыця, Особы Божг, ¡мена, образы, сымволы.
Шзнання Пресвято! Тройщ - одне з центральных питань богословсько! науки. Це ташство, глибину якого осягае тшьки Святий Дух: «Так само й того, що в Боз1, шхто не знае, кр1м Духа Божого» [I Кор. 2, 11]. Та в1р1 властиве бажання в1руючого краще знати Того, на Кого вш поклав свое дов1р'я, { краще зрозум1ти, що В1н об'явив; глибше тзнання викличе, своею чергою, б1льшу в1ру, ласка яко! в1дкрие «оч1 серця» [пор.: 2, п. 158]. Однак, бажання - краще п1знати свого Творця - единосущну { нероздшьну Тройцю - часто не знаходить дороги до людських сердець, а нав1ть викликае заперечення не тшьки в окремих ос1б, але й деяких рел1г1йних орган1зац1й, як1 мотивують це тим, що у Святому Письм1 не згадуеться таке «формулювання» Божо! ¿постас1. Цей факт промовляе сам за себе, бо у Новому Завт е ч1тко окреслеш м1сця й под11, де згадуються вс1 Три Особи Бож1 - Отець, \ Син, \ Святий Дух. Це, насамперед, у Благовщенш, Богоявленн1 (Хрещенн11суса Христа), Переображенш.
У Благов1щенн1 так ангел Гавршл об'явив Пресвяту Тройцю Д1в1 Мари: «Дух Святий зшде на тебе й сила Всевишнього тебе отшить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» [Лк. 1, 35]. I свята Церква це Ташство пояснюе ¿з позиц1! триштарного богослов'я: «Отець уперше знаходить житло, у якому Його Син I Його Дух зможуть жити серед людей» [2, п. 721].
Здебшьшого християни не вникають у суть Божо! краси, сили I слави, а сприймають в1рою Пресвяту Тройцю, почитають 1! ¿кону, ¿менують храми, возносять молитви.
В ¿м'я Пресвято! Тройщ, за прикладом 1суса Христа, який дав Себе охрестити ради нашого спас1ння [пор.: Мр. 16, 16], Церква охрещуе дорослих 1 д1тей. Та!нство Хрещення звичайно звершуе священик. Однак, якщо людин1 загрожуе небезпека смерт1, !! може охрестити кожен християнин. Тод1 Хрещення здшснюеться триразовим поливания хрещеника водою I словами «Хрещаеться раб Божий (раба Божа) (¿м'я) в ¿м'я Отця , I Сина, I Святого Духа. Амшь». У випадку, якщо ця людина вижила, Чин Хрещення довершуе священик [пор.: 3, п. 423].
Слщ зауважити, що Хрещення здшснюеться «в ¿м'я» Отця I Сина I Святого Духа, а не «в ¿мена» !х, бо е один Бог - Отець Всемогутнш, Син Його Сдинородний I Дух Святий: Пресвята Тр1йця [2, п. 233].
© Крупник Я.Г., Крупник М.Г., 2013
234
Тож, згадаймо Богоявления, як Icyc i3 Назарету «був хрищений Йоаном у Йордаш. I коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, i Духа, що як голуб сходив на нього. I голос ¿злинув з неба: «Ти еси Син мш любий, у To6i -мое уподобання»» [Мр. 1, 9-11]. То був голос Отця, Слово ж Боже - Божа природа - у Сиш, й Святий Дух - над Ним. Дух, котрого в иовнот1 посщае Icyc ще вщ Свого зачаття, «сходить» наНього [пор.: 2, п. 536].
Под1бно ж було i за Переображення, коли Святий Дух у вигляд1 ясно! хмари огорнув Icyca, а з Ним i Мойсея та 1ллю. I голос Отця пролунав: «Це -мш улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» [Мт. 17, 5; Мр. 9,7; Лк. 9, 35].
Коли ж прийшла година для прославления Сина Чолов1чого [пор.: Йо. 12, 23], у Срусалимському xpaMi Icyc говорив стривоженою душею: «Отче, прослав свое ¿м'я!». I голос i3 неба злинув: «I прославив, - i знову прославлю!» [Йо. 12, 28]. А невдовз1 Сину Божому, повному скорботи та тривоги, «з'явився ангел з неба, що пщкр1плював його» [Лк. 22, 43]. Цей ангел - Утшитель, який зшшов, коли серце Icyca сповнилося смутку [пор.: Йо. 16, 6-7], Дух ктини, який звютив те, що настане прослава Сина й Отця [пор.: Йо. 16, 13-14]. Тому ми, промовляючи впання: - Слава Icy су Христу, - прославляемо усю Пресвяту Тройцю. Адже, через нас Отець у Святому Дуа прославляе Сина славою т1ею, що BiH мав И ще перед тим, як постав сви [пор.: Йо. 17, 5]. Таке впання миле Богу; його потр1бно постшно вживати, бо звучить як спшьна молитва обидвох стор1н, де невидимо присутнш Христос й уся Пресвята Тройця [пор.: Йо. 13, 3132; 1 Кор. 12, 3].
Й навиь в останнш момент земного життя Христа, як «темрява настала по всш земл1 аж до дев'ято! години» [Мр. 15, 33], коли Icyc скрикнув сильним голосом: «Боже мш, Боже мш! Чому еси покинув мене?» [Мр. 15, 34], то i в щ останш години наш Спаситель перебував не Сам, - у Дус1 Свят1м Отець мовчки страждав i3 Сином... Так, - «Звершилось» [Йо. 19, 30], i Дух Сина знову i3 Духом Отця, як«споконвку»... [пор.: Йо. 1, 1-5; 16, 28].
Святе Письмо вже на самому початку, no-cyri, у перших Bipmax образно визначае живого Бога як «Дух Божий», що «ширяв над водами» [Бут. 1, 2; пор.: 3, п. 94]. Саме слово «ширяв» говорить про особу, тобто окремшшсть, а не якусь енергш поза И джерелом. Ось тут доречно нагадати слова Icyca Христа: «А ми поклоняемося, знавши кому. (...). Бог -Дух» [Йо. 4, 22-24; пор.: Йо. 3, 6; 2 Кор. 3, 17]. Цей Дух Божий, що ширяв над водами, спостеркаючи «темряву над безоднею», творив думку. BiH концентрував мудрють; BiH започатковував дшо; врештьрешт - BiH народив Слово. Бо сказав Бог: «Нехай буде свило!» [Бут. 1, 3].
«Нехай буде» - це оголошена думка Бога-Духа. «Свило» - це перше слово-Аменник Отця, no-cyTi, перше найменування Слова. 3i словом «Свило» -настало свило [пор.: Бут. 1, 3]. Саме в цей момент Бог-Дух виявляе Себе у Пресвятш Тройщ: як ктинний Дух - що в Отщ й Слов1 [пор.: 3, п. 91]; як Отець Слова «Свило»; як Син - Слово - «Свило».
«I побачив Бог свило» [Бут. 1, 4а], що обшняло родителя - Духа-Творця; й «переобразився» Бог-Дух у Бога-Отця. Й Духом Святим оцшив Отець свило, що «воно добре» [Бт. 1, 46], й об1йняв свило («в1ддшив Бог св1тло в1д темряви»
235
[Бт. 1, 4в]); й «переобразилося» Слово «Свггло» у Бога-Сина. Отець - у Сиш, а Син - у Отщ [пор.: Йо. 10, 38; 14, 10-11; 17, 21]. «Я I Отець - одно» [Йо. 10, 30; пор.: Йо. 12, 45], у Дус1 Свят1м - Божш Любов1 [1 Йо. 4, 8.16].
Вщ Отця - Слово, вщ Сина - Св1тло. Дух, - що творить, I Дух, - що «св1тло св1ту» [Йо. 8, 12; 12, 46], \ Дух, - що все знае, «всюди еси \ все наповняе», - це Пресвята Тройця.
Згадане у Старому Завт й об'явлене в Новому Заповт творче д1яння Сина I Святого Духа невщдшьне вщ д1яння Отця, воно ч1тко пщтверджене правилом в1ри Церкви: «1снуе лише один цей Бог (...): Вш Отець, Вш Бог, Вш Творець, Вш Засновник, Причина, Упорядник. Вш усе створив Самим Собою, тобто через Свое Слово I Свою Мудркть», «Через Сина I Духа», що е наче «Його руками». Створшня - спшьне дшо Свято! Тршщ [Пс. 33, 6; 2, п. 292].
Та «шхто не знае Сина, кр1м Отця, I Отця н1хто не знае, кр1м Сина, та кому Син схоче в1дкрити» [Мт. 11, 27].
I Син Божий, - воплочене Слово, - вщкривае 1стину у притчах. I ми також вдаемося до образних пор1внянь. Наприклад, ¿сходження Святого Духа можна образно пояснити, скориставшись аналог1ею: «Отець - джерело, Син -струмок, Дух - вода» [3, п. 91].
Ще можна, з ласки Божо!, образно пояснити д1яння Пресвято! Тройц1 ¿з електричною с1ткою (колом) ¿з трьома розетками, одна з яких працюе (творить) у постшному режим!, а дв1 ¿нш1, залежно в1д умов, регулюються автоматично, виконуючи в!дм1нн1, але нероздшьш д1! [пор.: 2, п. 689-690]. Тобто, у внутршнш едност1 - зовшшне вираження Божо! д1яльност1, - перст Божий [5].
Ми спрощено кажемо, що Отець I Син - на Неб1: Отець наш небесний [пор.: Мт. 5, 16.45.48; 6, 8-9]; Син - по правищ Бога [пор.: Дг 7, 55-56; Рм. 8, 34]; Дух же Святий з1йшов на землю [пор.: Йо. 16, 7-8; Дг 4, 31]. А Господь уточнюе: «Небо - престол мш, земля ж - пщшжок н1г мо!х» [Д1. 7, 49; пор.: Мт. 5, 34-35].
Так, Бога н1хто й школи не бачив. Сдинородний Син, що в Отцевому лон1, - той об'явив [Йо. 1, 18]. I став для нас Бог невидимий I видимий, далекий I близький, Господь I Отець ус1х [пор.: Еф. 4, 6], незбагненний I зрозум1лий, нерозд1льний й розр1знений - Отець, I Син, I Святий Дух.
Як пов1тря, вода 1 земля . _ Що дае нам одне пов1тря?.. Що дае нам одна земля?.. Що дае нам одна вода?.. I тшьки разом вони пщтримують життя
236
матер1альне, яке дае нам Отець наш небесний. Син, як Буд1вничий Церкви, дае нам життя моральне, - «xni6 життя» для душг Бо наша душа, - це поеднаний плщ Божого й людського, як дв1 ирироди у Христ1 Icyci. А Святий Дух нас очищае вщ духовного бруду, - чи тут - на земл1, чи у в1чност1. Це Пресвята Тройця - ктинний Бог.
Тут усе зрозумшо. Однак, ще трапляються дискуси, на кшталт, про енергш, силу тощо. Це земш поняття, й по-земному треба сказати, що е i джерело ще! енерги, сили тощо. Тому Icyc Христос до народу звертався притчами й пот1м пояснював «по-земному». Так само й Церква «по-земному» пояснюе единосущну й нероздшьну Пресвяту Тройцю, - через образне означения Трьох Божих Oci6: Отця, i Сина, i Святого Духа.
Тож сказав Бог: «Сотвор1мо людину на наш образ i на нашу подобу (...)» [Бут. 1, 26]. I сотворив Бог людину на свш образ; на Божий образ сотворив И; чоловжом i жшкою сотворив i'x [Бут. 1, 27].
Отже, Особа Божа концентруе у co6i поняття Божого Образу i Божо! Подоби; займенники «наш, нашу» (пор.: «як один з нас» [Бут. 3, 22]) i множинне дкслово «сотвор1мо» (пор.: «з1йд1мо наниз i помшаймо там ix мову» [Бут. 11, 7]) кажуть про множиншсть, тобто бшьше, шж одна Особа.
Святе Письмо зображуе Творця в образ1 Гончаря, Котрий «лшить» i3 земно! глини людину на Свш Образ. Цим «Образом» е воплочений Божий Син: «BiH - образ невидимого Бога, первородний усякого створшня» [Кл. 1, 15-16]. А людина сотворена на образ Сина (...) [3, п. 128].
«Незбагненшсть» i «неописаннкть» Отця е свщченням неможливосп звести Особу Бога до будь-яких форм вираження, образних чи словесних, якими користуютьсялюди [пор.: 3, п. 83-84].
Та все ж таки, особовкть i божество кожно! i3 Трьох Oci6 Божих пщкреслюють 1х Бож11мена, найменування (титули), а також iHmi образи, яю в Новому Зав1т1 стають 1хшми символами.
У Б1бл1! нема трактату про Бога; у нш автори не вщступають вщ вивчення Бога, щоб змалювати Його наче осторонь. Б1бл1я запрошуе нас не говорити про Бога, а слухати, як говорить BiH Сам i вщповщати Йому [4], тим самим, - у дов1р'1 утверджуватись у Bipi.
«Bipyro в единого Бога». Визнання единост1 Бога словами Н1кейсько-Константинопольського Символу в1ри мае cboi витоки в Божому Об'явленн1 Старого Союзу. I християнська Bipa визнае, що е один единий Бог - за природою, за ктотою, за сутшстю [пор.: 2, п. 200].
Сам Icyc пщтверджуе, що «Господь Бог - Господь Сдиний» [Мр. 12, 29; пор.: Йо. 17, 3]. Одночасно BiH дае зрозумпи, що BiH Сам е «Господом» [пор.: Мр. 12, 35-37]. «Адже ж Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владищ моему: Сиди праворуч в!д мене, доки не покладу BoporiB tboix пАднАжком To6i п1д ноги» [Мр. 12, 36]. I в цих словах Icyca е натяк про Пресвяту Тройцю, а дещо ni3Hime, кажучи про випробування, ч1тко зазначено, що Дух Святий говоритиме як Особа [пор.: Мр. 13, 11].
Уже «на початку» [Бут. 1, 1; Йо. 1, 1] Бог ¿снував i Його кнування - це первинний факт, який не потребуе жодного пояснения. У Бога нема Hi походження, Hi становления. BiH один «перший» i «останнАй» [1с. 41, 4; 44, 6;
237
48, 12]; св!т - Його дшо, Його творшня. Тому вш не мае необхщноси пояснювати Себе людському розумовг BiH самодостатньо встае перед нами тшьки тому, що BiH - Бог [4].
Незаперечна первиншсть Бога зображена в переказах П'ятикнижжя. Так званий Ягвютський переказ показуе Ягве дшчим вщ початку св1ту i таким, що здшснюе Свш единий задум задовго до появи в Неопалимш Купиш. Елопстсью перекази пщкреслюють новизну, котру являе одкровення 1меш Божого Мойсеев1, але водночас вказують, що Бог вщкрив Себе ще рашше пщ р1зними ¿менами, i Bci вони - еттети ¿меш Божого Елогим. Первиншсть Бога окреслена в Б1бли через безпосередне i постшне ототожнювання Ягве з Елогимом: Бога 1зра!лю i Бога, Котрого можуть називати й iHmi народи [4].
«Я - Бог батька твого» [Вих. 3, 6], «Бог батьюв ваших» [Вих. 3, 15], «ваш Бог» [Вих. 6, 7], «Бог милосердний i ласкавий» [Вих. 34, 6], «Бог твш» [1с. 41, 10.13; 43, 3] або просто «Бог» [I Цар. 18, 21.36-37; 1с. 43, 12-13]. Так кожен раз, являючись, Ягве вщкривае Себе, називаючи Себе ¿менем Ел / Елогим 3i вс1м, що це ¿м'я нагадуе.
Ел (фактично арха!чний поетичний вираз) як Елогим i наше слово Бог -одночасно ¿менник загальний, котрий означае Божество взагал1, й ¿менник власний, котрий належить до едино! i ч1тко визначено! особистоси - Бога. Елогим - множина, за яко!, очевидно, божественшсть сприймаеться як множиншсть сил [4].
Об'являючи Свое таемниче 1м'я, YHWH - Ягве, «Я Той, Хто е», чи «Я е Той, Хто я е», чи також «Я е, Хто я е», - Бог каже, Хто BiH i яким ¿м'ям Його повинш називати. Це Боже 1м'я е таемничим, так, як Бог е та!нством [2, п. 206].
М1ж ¿м'ям Бога i ¿м'ям Ягве встановлюеться живе стввщношення, свого роду д1алектика: щоб мати можлив1сть вщкрити Себе як Ягве, Бог 1зра!лю говорить, що BiH - Бог, але, вщкриваючи Себе як Ягве, BiH в шшому acneKTi вщкривае, Хто е Бог i яка Його суть [4].
1м'я «Ягве» охоплюе усе, i Сам Бог невпинно коментуе його в pi3HOMamTHHx визначеннях Самого Себе. Ягве - Бог живий [пор.: Сз. 5, 11; Суд. 8, 19; 1 Цар. 17, 1; 1 Сам. 26, 16; 2 Цар. 19, 16; 1с. 40, 28; Пс. 121, 4; Вих. 3, 710]. Ягве - Бог Святий [пор.: Ам. 4, 2; Ос. 11, 9; 1с. 6, 3; Лев. 20, 3 Вих. 19, 6]. Ягве - Бог ревний (ревнивий) [пор.: Вих. 20, 5; 32, 12; Сз. 36, 22; 1с. 48, 11]. Ягве - Бог единий: «Нехай не буде в тебе шших бопв, KpiM мене» [Вих. 20, 2-3; пор.: 1с. 43, 10-11]. Ягве - Бог, не людина [Ос. 11, 9; пор.: 1с. 31, 3; Ос. 11, 9]. BiH - незбагненний Бог: одночасно i Всевишнш - i милостивий; Всемогутнш, -але милосердний i ласкавий; Справедливий - i Любов.
Треба зазначити, що у Старому 3aBiTi Бог забороняе будь-як змальовувати Його, створювати образ, з котрого людина могла б створити ¿дола, поклоняючись cnpaBi рук сво!х. Але Hamift yявi BiH представляе Себе з дуже конкретними рисами [4]. Тому 1сая поетично закликав: «Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?» [1с. 40, 18].
У Старому 3aBiTi Бог об'являе Себе в pi3HHx образах i пoдiяx, якi CBifl4aTb про Його присутшсть: у трьох пoдopoжнix, яких прийняв Авраам, у BHfliHHi драбини мiж небом i землею «yBi сш» naTpiapxa Якова, у нeoпaлимiй купиш перед Мойсеем, у вогненному та хмаровому CTOBni [пор.: Вих. 13, 21-22],
238
над ковчегом Завпу [пор.: Вих. 25, 22], у подув1 тихесенького, лагщного вперцю [пор.: 1 Цар. 19, 12] [3, п. 76].
Вибраний народ Божий сповщуе свого Бога, величаючи Його р1зними ¿менами. BiH вщкриваеться i в поведшщ тих, хто Його тзнав, i в ¿менах (найменуваннях), котр! вони Йому дають. Насправд1, одш й Ti ж еттети (образи) звучать по особливому i в загальнш, i в особистш молитвах. Бог -«скеля 1зра!лю» [Бут. 49, 24; 2 Сам. 23, 3], «твердиня моя» [Пс. 18, 3; 144, 1] або звичайно «захист» [Пс. 18, 32], «щит мш» [Пс. 18, 3; 144, 2]. BiH - пастир «народу Свого» i «пастир мш» [Пс. 23, 1]. Усе це е ознакою того, що зустр1ч i3 Богом е зустр1ч особиста й жива [4].
Однак старозавпш найменування (титули) були лише прообразами Об'явлення Бога як Отця Сдинородного Сина [3, п. 77]. В Icyci Христ1 невидимий Бог стае видимий для людини [пор.: Йо. 14, 9] i дав Себе тзнати не через ¿м'я, а через Того, Хто понад усяке ¿м'я [4], щоб перед ¿менем Icyca всяке колшо приклонилося на He6i, на земл1 й пщ землею, i щоб усякий язик визнав, що Icyc Христос е Господь на славу Бога Отця [Флп. 2, 9-11].
Отець
1мена, найменування (титули)
Бог [Бут. 46, 3; 48, 15; 1 Хр. 17, 26]. Сущий [Муд. 13, 1; Йо. 8, 29].
Той, Хто е [Вих. 3, 14; Мр. 14, 62; Йо. 8, 58]. Ягве [Вих. 6, 2-3].
Творець [1ов. 4, 17; 32, 22; Пс. 95, 6; 1с. 17, 7; 50, 13; Мт. 19, 4].
Господь [Бут. 15, 1.4.7.13; 19, 13; 28, 13.16; Вих. 3, 4.7; 6, 6; 14, 4; 34, 5].
Господь Бог [Бут. 24, 12.27.42; Вих. 3, 15; 20, 2; Лев. 26, 13; Лк. 1, 32].
Владика [Бут. 18, 3; Сир. 23, 1]. ВладикаГосподь [Бут. 15, 2.8; £з. 6, 3].
Батько [Пс. 89, 27; 1с. 9, 5; 63, 16; Мал. 1, 6].
Авва [Мр. 14, 36; Рм. 8, 15; Гал. 4, 6].
Отець Небесний [Мт. 10, 32-33; 15, 13]. Пастир [Пс. 80, 2].
Всевишнш [Пс. 47, 3; 1с. 57, 15; Лк. 1, 32]. Бог Всевишнш [Бут. 14, 18].
Господь Бог Всевишнш [Бут. 14, 22]. Господь сил [Пс. 84, 4; 1с. 8, 13].
Господь Сдиний [Вт. 6, 4; Мр. 12, 29; Йо. 17, 3]. Бог единий [Пс. 86, 10].
Бог сил [Пс. 69, 7; 80, 8; 84, 9]. Володар [Пс. 136, 3; Муд. 13, 3.9].
Бог Всемогутнш (Шадай) [Вих. 6, 3; Пс. 68, 15; Лк. 1, 49].
Святий [1с. 12, 6; 41, 14; 43, 3.14-15; 49, 7; 57, 15; Йо. 17, 11].
Праведний [Йо. 17, 25]. Правдивий [Втор. 7, 9; Ср. 10, 10; 1Ио. 5, 20].
Предивний [Пс. 8, 2.10]. Ревнивий [Вих. 34, 14]. Страшний [Пс. 76, 12].
Цар [Пс. 45, 2]. Цар слави [Пс. 24, 8-10]. Бог слави [Пс. 29, 3].
Господар жнив [Мт. 9, 38]. Бог живий [Пс. 42, 3; Ср. 10, 10].
В1чноживий [1с. 57, 15]. Бог тайний [1с. 45, 15].
Спаситель [2 Сам. 22, 2-3; Пс. 42, 6; 43, 5; 65, 6; 106, 21; 1с. 45, 15].
Вщкупитель [Пс. 78, 35].
239
Образи:
«святий» [Лев. 20, 7-8.26]; «святе його ¿м'я» [Пс. 33, 21]; «всемогутнш» [Бут. 17, 1; 18, 14; 35, 11]; «велике його ¿м'я» [Пс. 76,2]; «в1чний» [Бут. 21, 33]; «довготерпеливий» [Муд. 15, 1]; «Ангел, що рятуе» [Бут. 48, 16; Вих. 23, 20-23; Суд. 2, 1-5]; «славаГосподня» [Вих. 16, 7-8; 24, 16-17; 40, 35];
«голосГосподнш» [Пс. 29, 3-9]; «словоГосподне» [Ср. 1, 2.4.8.11.13.15]; «книгаГосподня» [Вих. 32, 32-33]; «рукаГосподня» [Ср. 51, 7]; «сила i мщь» [Вих. 15, 2; 22, 23; Пс. 28, 8; 46, 2; 59, 10]; «спаситель» [Пс. 62, 2-3; 1с. 43, 3-4]; «цшитель» [Вих. 15, 26]; «милосердний» [Вих. 20, 6; 22, 26; 33, 19; 34, 6; Пс. 31, 22; 59, 11]; «справедливий» [Лев. 19, 35; Пс. 9, 5; 11, 7; 33, 5; 35, 24.28; 36, 7]; «добрий i праведний» [Пс. 25, 8]; «в1рний» [Вт. 7, 9]; «люблячий Господь» [Лев. 25; 26; Вт. 6; 7; 8]; «пастир» [Бут. 48, 15; Пс. 23, 1];
«скеля, твердиня, визвольник; щит, pir спасшня, захист» [Пс. 18, 3; 28];
«свпло й спасшня» [Пс. 27, 1]; «викупитель» [1с. 41, 14];
«ревнивий» [Вих. 20, 5; Лев. 19, 31; 20, 22; Втор. 6, 15].
«той, хто кладе р1зницю» [Вих. 11, 7; Лев. 20, 24];
«суддя Bciei' землЬ [Бут. 18, 25; Пс. 58, 12];
«великий i страшний Бог» [Вт. 7, 21];
«цар на В1ки В1чш» [Пс. 10, 16; 29, 10; 44, 5; Ср. 10, 10];
«господар виноградника» [Мт. 21, 33.40; Мр. 12, 9].
Син
1мена, найменування (титули)
Icyc Христос [Мт. 1, 1.18; 27, 17.22; Мр. 1, 1].
Icyc (евр. «Бог спасае») [Мт. 1, 16.21.25; Лк. 1, 31; 2, п. 430, 452].
Христос (евр. «Мес1я» - «Помазаний») [Мт. 1, 16-17; 23, 10; 2, п. 436].
Бог [Йо. 1, 1; пор.: 2, п. 454].
Слово [Мт. 13, 21; Йо. 1, 1].
Свпло [Йо. 12, 46]. Свп-ло свпу [Йо. 8, 12].
Син [Йо. 3, 17]. Син БожийJMt. 2, 15; 14, 33; 27, 54; Мр. 1, 1].
Сдинородний Син Божий [Йо. 3, 18].
Господь [Мт. 3, 3; 4, 7; 7, 22; 8, 2; 14, 30; 15, 22; Йо. 21, 7; 2, п. 555]. Господь, Бог [Мт. 4, 7.10]. Сущий [Йо. 8, 24.28; 13, 19]. Споконв1чний [Йо. 8, 25]. Вибранець [Лк. 9, 35].
СинЧолов1чий [Мт. 9,6; 10,23; 11,19; 13,37; 16,27; Йо. 5,27; 8,28; 12,34].
Учитель [Мт. 8, 19; 19, 16; 22, 16.23; Мр. 4, 38; 9, 5.17; Лк. 9, 38].
Агнець [Од. 5, 13; 7, 17]. Агнець Божий [Йо. 1, 29].
Еммануш («3 нами Бог») [1с. 7, 14; Мт. 1, 23].
Спас свпу [1 Йо. 4, 14]. Володар [Mix. 5, 11].
Icyc i3 Назарету [Мт. 21, 11; Мр. 1, 9].
«Благословен той, що йде в ¿м'я Господне» [Мт. 23, 39; Мр. 11, 10]. «Син Чолов1чий - Владика й над суботою» [Мр. 2, 28].
240
Образи:
«свггло» [Мр. 4, 21; Йо. 3, 19; пор.: 3, п. 248]; «свггло свпу» [Мт. 5, 14;];
«хл1б життя» [Йо. 6, 35.48]; «хл1б живий, що з неба зшшов» [Йо. 6, 51];
«путь, ютина1 життя» [Йо. 14, 6];
«повновладний» [Мт. 7, 29; Мр. 1, 22.27; 3, 13-16];
«всевщучий» [Йо. 16, 30]; «добрий пастир» [Йо. 10, 11.14];
«с1яч» [Мт. 13, 3; Мр. 4, 3]; «двер1 спасшня» [пор.: Йо. 10, 9];
«виноградинаправдива» [Йо. 15, 1];
«лжар» [Мт. 8, 17; 9, 12-13; Мр. 1, 32-33; 2, 17];
«учитель» [Мт. 4, 17; 5; 6; 7; Мр. 1, 21-22; 4, 1-34];
«милосердний» [Мт. 9, 36; 14, 14]; «щиросердний» [Мт. 22, 16];
«образ Божий» [2 Кор. 4, 4]; «голова Церкви» [Кл. 1, 18];
«нар1жний камшь» [Мт. 21, 42; Мр. 12, 10];
«в1чний Священик» [£вр. 7, 24];
«посередник» [£вр. 9, 15];
«хрестХриста» [Мт. 10, 38; 16, 24; 23, 34; Мр. 10, 21]; «чаша Христа» [Мр. 10, 38-39]; «хрищенняХриста» [Мр. 10, 38-39].
Святий Дух 1мена, найменуеання (титули)
ДухБожий [Мт. 3, 16; Рм. 8, 9.14; 15, 19; 1 Кор. 6, 11; 7, 40].
Дух Отця [Мт. 10, 20].
Утшитель [Йо. 14, 16.26; 15, 26].
Дух 1стини [Йо. 14, 17; 15, 26; 16, 13].
ДухХристовий [Рм. 8, 9].
Дух усиновлення [Рм. 8, 15; Гал. 4, 6].
Господнш Дух [2 Кр. 3, 17].
ОбщянийДух [Гал. 3, 14; Еф. 1, 13].
Дух 1суса Христа [Флп. 1, 19].
Дух слави [I Пт. 4, 14].
Господь Животворящий [3, п. 16, 95].
Образи (символы):
«вода» («р1ки води живо!») [Вих. 17, 1-6; 1с. 55, 1; Зах. 14, 8; Йо. 4, 10-14;
7, 38; 19, 34; 1 Кор. 10, 4; 12, 13; 1 Ио. 5, 8; Од. 21, 6; 22, 17];
«помазания» [Вих. 30, 22-32; 1 Сам. 16, 13; 1с. 61, 1; Лк. 4, 18-19; 1 Йо. 2,
20.27];
«вогонь» («вогонь очищения» 1 «вогненш язики») [1 Цар. 18, 38-39; Сир. 48, 1; Мр. 9, 49; Лк. 3, 16; 12, 49; Д1. 2, 3-4; 1 Сол. 5, 19];
«хмара» I «св1тло» (Ц1 два символи нероздшьш в явлшнях Святого Духа [2, п. 697]) [Вих. 16, 10; 20, 21; 24, 15-18; 33, 9-10; 34, 5.29-35; 40, 34-38; 1 Цар.
8, 10-12; Лк. 21, 27; 1 Кор. 10, 1-2];
«вп-ер» [Йо. 3, 8; Дг 2, 2];
«печать» («печать помазания») [Йо. 6, 27; 2 Кр. 1, 22; Еф. 1, 13; 4, 30]; «рука» («покладання рук») [Мр. 5, 23.41; 6, 5; 8, 23-25; 9, 27; 10, 16; 16, 18; Дх 5, 12; 8, 17-19; 13, 3; 14, 3; 19, 6; Свр. 6, 2];
241
«перст» [Вих. 31, 18; Лк. 11, 20; 2 Кор. 3, 3];
«голуб» [Бут. 8, 8-12; Мт. 3, 16; Мр. 1, 10; Лк. 3, 22; Йо. 1, 32].
Отже, особовкть i божество ycix Трьох Oci6 Божих пщкреслюють 1х Бож1 1меиа, найменування (титули) та rnmi образи. Однак, ташство Пресвято! Тройщ перевищуе людське розумшня. Приймаючи в1рою це та!нство Триединого Бога, ми наближаемося до Нього, сповнюемося Ним i водночас осягаемо щораз бшьшу повноту тзнання Бога та життя в Ньому [пор.: 3, п. 15].
Висновки.
1. Образне означения «Дух Божий ширяв над водами» [Бут. 1, 2] говорить про особов1сть Божу.
2. «Свпло» - перше найменування (титул) Слова [пор.: Йо. 1, 4-5; 3, 19].
3. Bci Три Особи Бож1 - Отець, i Син, i Святий Дух об'явлеш у Благовщенш, Богоявленш (Хрещенш Icyca Христа), Переображенш та шших под1ях Божого спасшня.
4. Особовкть i божество кожно! i3 Трьох Oci6 Божих пщкреслюють 1х Бож11мена, найменування (титули) та rnmi образи.
5. Сдиносущна i нероздшьна Пресвята Тройця - це ташство, яке образно тзнаеться через навчання Церкви, Bipy та Божу ласку у дус1 Заповщей Любов1 [пор.: 2, п. 52].
Л1тература
1. Святе Письмо Старого та Нового Завпу /Переклад тексту - о. 1ван Хоменко, 3-го ЧСВВ. - Рим: MicioHep, 2007.
2. Катехизм Католицько! Церкви / Синод УГКЦ. - Жовква: MicioHep, 2002. - 772 с.
3. Катехизм Украшсько! Греко-Католицько! Церкви: Христос - наша Пасха. - Льв1в: Св1чадо, 2011. -336 с.
4. Словник б1блшного богослов'я. За ред. Ксав'е Леон-Дюфура та ¿н. /Пер. з фр. Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ. - Жовква: MicioHep, 2010. - 992 с.
5. Свангельська енциклопед1я /Упоряд. о.Стан1слав Галайко. -Нововолинськ, 2007. - 272 с.
Summary Krupnyk Ya.G., Krupnyk M.G.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj SACRED PERCEPTION OF THE HOLY TRINITY
Personality and divinity each of Three God Persons emphasize Their names, titles and other imaginations, which become Their simbols in New Testament.
Key words: Holy Trinity, God Persons, names, imaginations, simbols.
242
