Духовний розвиток людини у світлі віровчення Церкви Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

УДК: 291.8

Крупник Я.Г., доцент © Лъе1есъкыы нацюналъныыутеерсытет ветерынарногмедыцыны та бютехнологт

iMeni С.З.Гжыцького

ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ У СВ1ТЛ1 В1РОВЧЕННЯ ЦЕРКВИ

На основi вчення Церкви про людину та ïï духовне життя розглядаютъся основт аспекты духовного розвитку особы: власне духовный, науковый та практычныы.

Ключое1 слова: Бог, Icyc Хрыстос, Святыы Дух, Церква, людына, духовныырозвыток.

Людина як жива ктота й, насамперед, творшня Боже, е особою тшесно-душевно-духовною. 1з n;ieï тр1ади власне про душу, очевидно, найбшьш часто виникали у суспшьств1 pi3Hi дискуси, однак, термш «дух» був широко вживаний у характеристик особи, хоча б на кшталт виразу «у здоровому тш -здоровий дух», «бойовий дух» i т.п. Звичайно, пщ словом «дух» у тепершнш час багато людей розумшть прояв нервово-псих1чних процеав того ж таки тша.

Церква ж, на ochobî вчення Святого Письма та власного досвщу [1, 2] каже про дух як субстанцш - Божий дар, що е у кожн1й людиш, наповняе ïï, а також виходить чи залишае людську icTOTy, тобто т1ло, в останн1й момент земного життя [пор.: Бут. 2, 7; 6, 3; Мт. 27, 50; Рим. 8, 9; IKop. 2, 11; 2, п. 130].

Слово «дух» звичайно означав невловиму суть îctoth, певний життетворчий початок, щось, що виходить в1д îctoth поза ïï волею, що найбшьше е самою icT0T0ro i чим вона оволод1ти не може [3].

Для греюв 1снували дв1 pi3HÏ сфери д1йсности як у людин1, так i у всесвт - душа i тшо. I платон1зм, й аристотел1зм м1стять вчення про дв1 реальност1, як1 неможливо звести одна до одно!: душа - реальшсть духовна i тшо - реальшсть матер1альна [4].

Цей глобальний двочленний под1л (дихотом1я), насамперед, у синтетичному пщход1 й тепер широко вживаеться зах1дними богословами.

Тричленний под1л (трихотом1я), що говорить про т1ло, душу, дух (soma, psyche, nous), bbîb Посщонш, знаходимо його i в Аристотеля та перипатетиюв, а Григорш з Наз1янзу вже подае його як загальноприйнятий [4].

Чи перша, чи друга концепци так чи шакше един1 у тому, що людина, вщ самого ïï зачаття у лон1 матер1, росте й розвиваеться i3 двох джерел: Божого й людського. Це говорить про под1бшсть людсько! îctoth до самого Господа Icyca Христа, у якому Божа й людська природи були нерозд1льно пов'язан1. Адже кожна людина, яка приходить у cbît, покликана упод1бнюватися до Бога, досягнути обожествления: «Нам були дароваш ц1нн1 й превелик! об1тниц1, щоб ними ви стали учасниками Божо! природи» (2 Пт. 1, 4). Така участь у Божш

© Крупник Я.Г., 2012

208

природ! е щастям людини. «Божо! подоби» людина може досягнути лише у вшьному вибор1 та згод1 й у сшвди з Божою благодаттю (...) [2, п. 124].

Таким чином, жива душа е плодом сшвди Бога й людини, що проявляеться, насамперед, у тшесному рост1 та духовному розвитков1 особи.

Дослщники християнсько! духовное^ Т.Шпщлж I ГГаргано, пор1внюючи анал1тичний пщхщ до антрополопчно! проблеми у семтв, як1 також говорять про тшо, душу (перИе8) I про дух (гиаЬ) людини, та синтетичний пщхщ, що насправд1 мае Б1бл1я, констатують, що згадаш термши передають лише р1зш аспекти цшо! людини: вона - «тшо», бо приречена померти; вона -«душа», бо дихае й живе; нареши, «дух» означав вщкриткть людини до Бога, що виявляеться назовш через тшо. Ц1 аспекти людини (а не складов! частини, як у греюв) зазнають змш залежно вщ И морального та релейного стану. Глибою змши вщбуваються в самш людиш вщповщно до того, як1 И стосунки з Богом

[4].

Саме у цьому контекст! слщ говорити про духовний розвиток людини як живо! ктоти, яка е метою Божого творения [Бут. 1, 26].

Папська Б1блшна Комю1я [5] уточнюе, що людина е Божим «образом» завдяки принаймш шютьом характеристикам:

1) рацюнальшсть, тобто здатшсть I обов'язок тзнавати й розум1ти створений свщ

2) свобода, яка передбачае здатшсть I обов'язок приймати ршення та вщповщальшсть за прийнят1 ршення (Бут. 2);

3) позищя провщника, але в жодному раз1 не абсолютного, а в пщпорядкуванш Боговц

4) здатшсть д1яти вщповщно до того, образом кого е людська особа, тобто наслщувати Бога;

5) гщшсть бути особою, ктотою «взаемин», здатною мати особлив! стосунки з Богом та шшими людськими ютотами (Бут. 2);

6) святкть людського життя.

Щодо святост1, то тут, безперечно, найбшьш актуальш слова, яю Господь сказав Мойсеевк «Святими ви мусите бути, бо я - святий, Господь, Бог ваш» [Лев. 19, 2]. А 1сус Христос, навчаючи учшв й даючи заповщь любов1, нав1ть до воропв сво!х, буквально, пщтверджуе щ слова: «Тож будьте досконал1, як Отець ваш небесний досконалий» [Мт. 5, 48].

Як бачимо, сам Творець бажае людиш еволюцшного поступу, що становить духовний аспект питания досконалост1 особи й святост1 людського життя. Водночас, це, по-сут1, наказ, який без Божо! допомоги виконати неможливо. Вщ людини ж залежить позитивний вияв И свобщно! вол1 та неперервшсть духовного поступу, який утверджуеться в1ровченням Церкви та добрими вчинками, тобто наукою та практичними д1ями.

У цьому контекст! пригадаймо, як донедавна побутував вираз, особливо у вищш школ1, про поеднання науки та практики. I сьогодш цього шхто не заперечуе. Водночас й про духовшсть не забували, насамперед, заперечуючи Духа ктини [пор.: Йо. 16, 13] та пщмшюючи поняття, зокрема у питаниях в1ри,

209

нади, любов1 тощо. Це не могло не вщбиватися на внутршнш природ! людини, иризводило до роздвоення особи, знев1ри та шших негативних наслщмв. Однак, не торкаючись жодних пол1тичних иитань, можна констатувати той факт, що коли наставав збш стратепчного курсу держави, то завжди на доиомогу закликали духовну й штелектуальну ел1ту наци. Бо блаженш миротворщ [Мт. 5, 9], a nepmi слова воскреслого Спасителя до учшв - «Мир вам»! [Йо. 20, 19], -глибоко закладеш у серщ християн. I свята Церква, наслщуючи свого Буд1вничого, словами апостола Павла щиросердечно бажае: «Нехай Бог миру буде з yciMa вами» [Рим. 15, 33].

Саме тому, ставлячи акценти на духовному розвитку людини, насамперед, треба взяти до уваги слова Icyca Христа до cboix учшв: «Я -виноградина, ви - гшки. Хто перебувае в меш, аяв ньому, - той плщ приносить щедро. Без мене ж ви шчого чинити не можете» [Йо. 15, 5]. I вщразу ж Icyc дае заохочуюче пояснения: «Тим Отець мш прославляеться, коли ви плщ щедро приносите, - тож i учнями мо!ми станете» [Йо. 15, 8].

Отже, духовний розвиток людини починаеться, насамперед, вщ визнання Бога cboim Отцем i Творцем, Учителем i Спасителем, Утшителем i Духом ктини. Xi6a ми кличемо того, кого не знаемо, чи, тим бшьше, того, про кого й не здогадуемось? Однак, ми щоденно молимось: «Отче наш (...)» [Мт. 6,

9].

Тому свята Церква закликае нас словами апостола народ1в: «Слово Христове нехай у вас перебувае щедро: навчайтесь у всякш мудрост1 (.)» [Кол.

3, 16].

Це становить серцевину наступного аспекту питания духовного розвитку людини, - вивчити, досл1дити у контекст! й зрозум1ти Слово Боже, що, в результат!, утвердить людину у Bipi та в1дкрие особистост1 велик! перспективи.

Пропов1дуючи Божу Свангелш, Icyc у Галиле! казав: «Сповнився час, i Царство Боже близько; покайтеся i в1рте в Свангелш» [Мр. 1, 15]. BiH вщразу заохочуе нас до д1й, щоб люди могли почути Його i прийняти в наверненн1 та Bipi. Для цього потрАбно змАнити ментальшсть, набути нового мислення i бачення, визначених Божим Царством, яке в його повнш д1йсност1 розп1знаеться свщомою в1рою [5].

Проголошуючи Царство Боже та його моральш насл1дки, Icyc ктинно наголошуе: «В1д чаЫв Йоана Христителя i понин1 Царство Небесне здобуваеться силою; i Ti, що вживають силу, силом1ць беруть його» [Мт. 11, 12].

Про яку силу тут йдеться, i хто И дае? Вщповщь, очевидно, можна знайти через розумшня основного завдання 1сусово! Micii - об'явити Бога Отця та прославити його: «Я прославлю тебе, Отче, Господи неба й земл1 (.)» [Мт. 11, 25]. А дал1: «Все передане мен1 moim Отцем, i н!хто не знае Сина, кр1м Отця, i Отця шхто не знае, кр1м Сина, та кому Син схоче вщкрити» [Мт. 11, 27]. Водночас, Icyc закликае: «Прийд1ть до мене Bci втомлен1 й обтяжен1, i я облегшу вас» [Мт. 11, 28].

210

Ось де говориться про духовний розвиток людини! Адже Святий Дух пщносить людину до небесних висот!

I вщразу ж Icyc Христос дае нам життедайний рецепт: «В1зьм1ть ярмо мое на себе й навч1ться вщ мене, бо я лагщний i сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо мое любе й тягар мш легкий» [Мт. 11, 29-30].

Звкно ж, Царство Боже не приходить i3 притаманними царськш гщност1 проявами, натом!сть його можна вщкрити лише завдяки уважному ставленню до Icyca та Його Micii та завдяки характерним чеснотам, приклад яких BiH дае у CBoi'x д1ях [5]. Це IcycoBi вчинки, якими керуе воля Його Отця, та любов, найвищий прояв яко! - пролиття власно! кровг Отже, аби йти Божою дорогою, треба д1яти у Його Дус1 й наслщувати Його приклад [5].

Це i е невщдшьний вщ попередшх практичний аспект духовно! еволюци людини.

Папська Б1блшна Комю1я у документ! «Б1бл1я i мораль» вщ 11 травня 2008 року, розглядаючи питания «Прихщ Царства Божого i його моральш наслщки», зазначае, що у вченш Icyca Христа про Царство Боже виявляеться важлива динамжа з наслщками для морального життя християнина, коли обриси очжуваного майбутнього, що вщкривае повноту задуму Божо! вол1 щодо людства, допомагають визначити, яким мае бути людське життя вже в тепер1шност1. Отже, цшност1 й чесноти, як1 роблять нас вщповщними Бож1й вол1, треба практикувати вже зараз - наст1льки, наскшьки це можливо в гр1шних i недосконалих обставинах життя тепер1шнього часу [5].

2011 року вийшов друком Катехизм Укра!нсько1 Греко-Католицько! Церкви «Христос - наша Пасха», який розкривае в1ровчення Церкви у трьох частинах: Bipa Церкви, молитва Церкви i життя Церкви.

Третя частина Катехизму у св1тл1 Божого Об'явления та на основ! сх1днохристиянсько! традиц11 розкривае життя та д1яльшсть християнина як ново! людини у Христг Бог Отець через Сина у Святому Дус1 даруе людин1 нове життя, до повноти якого вона покликана дозр1ти. Цей Божий дар християнин п1знае, розвивае i виявляе через добр1 вчинки [2, п. 704].

В зазначеному пункт! Катехизму ч1тко бачимо згадан1 нами три аспекта духовного розвитку людини. Тут i духовний аспект, який виражаеться у непохитнш Bipi у Пресвяту Тршцю, BipHOCTi i в1дданост1 Христов1й Церкв1 та жертовн1й любов1 до свого народу [2, с. 8]. Тут i науковий аспект, який каже про п1знання i розвиток Божого дару, що здшснюеться, знову ж таки, через Bipy завдяки слуханню й розум1нню Христового Свангел1я [1, 2]. Тут i практичний аспект, який говорить про добр1 вчинки.

Катехизм засвщчуе про те, що дар божественного життя, який отримуе людина у Святих Та!нствах, надшяе И здатн1стю до особистого християнського життя в1дпов1дно до отримано! благодатг Жити у Христ1 означае д1яти у Ньому i разом з Ним. Така д1яльн1сть чинить християнина евангельською «закваскою Царства Небесного», яка здатна переобразити сучасну йому культуру та суспшьство (пор.: Мт. 13, 33) [2, п. 705]. Таким зародком Царства Божого та переображуючою силою людства е Церква Христова, яка (...) присутня та д1е у

211

суспшьному житп та просв1чуе св1тлом Христовим кожну людину, яка приходить на св1т [2, п. 708].

Спроможшсть особи прийняти дар благодат1 залежить вщ м1ри вщкритост1 людини до Бога та И самовщданост1 Иому. Приймаючи вщ Бога благодать, людина ствд1е з нею та зростае в нш. Вз1рцем досконало! ствдп Божо! благодат11 людсько! вол1 е Благовщення Пречисто! Д1ви Мари [2, п.746].

До Богородиц!, першо! обожествленной Церква з1 смшивктю звертаеться словами: «Пресвята Богородице, спаси нас», розумшчи, що спасае благодать Божа, яка д1е в нш [2, п. 313].

Пщсумовуючи сказане, слщ зазначити, що духовний розвиток людини, лопчно, вщбуваеться за умов духовного життя И. Духовне життя - це життя у Святому Дусг Життя у Христ1 називаемо духовним життям, оскшьки його джерелом е Святий Дух I воно звершуеться Його благодаттю. Благодать - це д1я Святого Духа в людин1, тобто Його безкорисливий дар (^). Дух Божий запрошуе, кличе нас до зростання у Христ1 й уможливлюе його [2, п. 710].

Духовне життя е нев1д'емною умовою зростання та розвитку особи. Як для тшесного розвитку потр1бна ф1зична актившсть, а для ¿нтелектуального -навчання й осв1та, так для духовного - добр1 д1ла, молитва та Свят1 Та!нства [2, п. 711].

Створена доброю, людина лише через гр1х вщдаляеться в1д свого Творця. Щоб в1дновити духовний зв'язок з Богом, потр1бне навернення, яке здшснюеться через Святе та!нство Покаяния (Сповщь) та утверджуеться у Пресвят1й Свхаристи.

У ц1й дороз1 до Господа люди часто блукають через незнания (нерозумшня) ¿стини та ошукуються через спокуси. I перш1, I друп створюють образ блудного сина, на якого чекае милосердний батько. Однак, як не дивно, це тшьки один бш полотна. На шшому боц1 картини, яко! тут сущ1 часто не бачать, е справедливий суддя, що за добро нагороджуе, а за зло карае. Це -ютина, яку потр1бно зрозум1ти.

Висновки.

1. Духовний розвиток людини залежить вщ И своб1дно! вол1 й реал1зуеться за духовного життя особи у трьох взаемопов'язаних аспектах -власне духовному, науковому та практичному.

2. Власне духовний аспект духовного розвитку людини полягае у Божш вол1 щодо святост1 людсько! особи; духовному еднанню з Богом Отцем через Сина у Святому Дус1, що виражаеться у непохитнш в1р1 у Пресвяту Тршцю, блаженн1й над1! на Господа та прихщ Його Царства, ¿стинн1й любов1 до Бога та ближн1х.

3. Науковий аспект духовного поступу людини стосуеться шзнання, розум1ння й розвитку Божого дару нового життя, повнота якого зд1йснюеться в Христовш Церкв1 у св1тл1 Христового Свангел1я.

4. Практичний аспект духовного життя людини виявляеться у добрих вчинках.

212

5. Незнания [пор.: Рим. 1, 16-17; 2, п. 46], безд1яльшсть (лшивство) в релейному жита [2, п. 771] та rpix становлять серйозну перешкоду на шляху до святости

Л1тература

1. Святе Письмо Старого та Нового Зав1ту /Переклад тексту - о. 1ван Хоменко, 3-го ЧСВВ. -«MicioHep», 2007.

2. Катехизм Украшсько! Греко-Католицько! Церкви: Христос - наша Пасха. -Льв1в: Св1чадо, 2011. -336 с.

3. Словник б1блшного богослов'я. За ред. Ксав'е Леон-Дюфура та ш. /Пер. з фр. Вл. СофронаМудрого, ЧСВВ. -Жовква: MicioHep, 2010. -992 с.

4. Шпщлш Т., Гаргано I. Духовшсть грецьких i схщних отщв /Пер. з ¿тал. Я.Прир1з, Р.Паранько. -Льв1в: Св1чадо, 2006. -144 с.

5. Б1бл1я та мораль /Б1блшш кореш дш християнина /Пер. з ¿тал. 1.Цмоканич, О.Демко, T.OKic, О.Бодак. - Льв1в: Св1чадо, 2012. - 200 с.

Summary Krupnyk Ya.G.

Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj SPIRITUAL DEVELOPMENT OF HUMAN BEING TO THE ADVANTAGE

OF CHURCH DOGMA

Based on Church dogma about human being and its spiritual life, the main aspects of spiritual development of human: spiritual, scientific and practical are observed.

Key words: God, Jesus Christ, Spirit Saint, Church, human, spiritual development.

213