CC BY
49ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'Я У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ З
НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО ХХ СТОЛІТТЯ
Шахненко В.І.
Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна
Анотація. В статті автор приводить статистичні дані, які свідчать про те, що в У країні має місце демографічна криза, яка починається в сім'ї і школі Щоб призупинити або хоч би пом’якшити цей процес, автор пропонує вивчити спадщину видатних педагогів, їхні погляди на здоров'я дітей і підлітків і використати його у поліпшенні здоров'я підростаючого покоління В статті висвітлюється питання формування здоров'я дітей і підлітків, починаючи з первіснообщинного ладу до початку ХХ століття: виховання і пропаганда культу здоров'я у первіснообщинному і рабовласницькому ладі, виховання у скіфів і сарматів, часів Київської Русі, виховання учнів у братських, січових і козацьких школах, прагнення хлопчиків селянських сімей наслідувати козаків тощо. Система здоров'я, зберігаючого виховання, розкрита на основі аналізу спадщини педагогів Я.А.Коменського Г.С.Сковороди Т.Г.Шевченка, О.В.Духновича, К.Д.Ушинськогота П.Ф.Лесгафта.
Ключові слова: пропаганда культу здоров'я, братські, січові і козацькі школи, материнська школа, формування здоров'я в праці, гігієнічне виховання, єдність духовної і фізичної освіти.
Аннотация. Шахненко В.И. Формирование здоровья у детей и подростков в истории отечественной педагогики из древнейших времен до ХХ века. В статье автор приводит статистические данные, которые свидетельствуют о том, что в У краине имеет место демографический кризис, который начинается в семье и школе Чтобы приостановить или хоть бы смягчить этот процесс, автор предлагает изучить наследие выдающихся педагогов, их взгляды на здоровье детей и подростков и использовать его в улучшении здоровья подрастающего поколения В статье освещены вопросы формирования здоровья детей и подростков, начиная с первобытнообщинногостроя до начала ХХ столетия воспитание и пропаганда культаздоровья в первобытнообщинном и рабовладельческом строе, воспитание у скифов и сарматов, времен Киевской Руси, воспитание учеников в братских, сечевых и казацких школах, стремление мальчиков сельских семей наследовать казаков. Система здоровьясберегающего воспитания, раскрыта на основании анализа наследия педагогов Я.А.Коменского Г.С.Сковороды Т.Г.Шевченко А.В.Духновича, К.Д.Ушинскогои П.Ф.Лесгафта. Ключевые слова: пропаганда культа здоровья, братские, сечевые и казацкие школы, материнская школа, формирование здоровья в труде, гигиеническое воспитание, единство духовного и физического образования. Annotatoin. ShachnenkoV.I. Children’s and teenagers’ health formation in the history of the domestic pedagogy In the article the author cites statistical data, which indicate that there is the demographic crisis in Ukraine, which starts in the family and school. To suspend or even to ease this process, the author offers to study the heritage of outstanding teachers, their views on children’s and teenagers’ health and to use it in the development of the rising generation’s health. In the article the issues of children’s and teenagers’ formation starting from the primitive communal system till the beginning the 20 th century were elucidated: upbringing and advocacy of the health cult in the primitive communal and slaveholding systems, upbringing at Scythian and Sarmats of the Kievan Rus times, upbringing pupils in brethren's, Sechian and Cossack schools, boys’ desire from rural families to inherit Cossack honor. The health system, which is keeping the upbringing, was discovered on the basis of the analysis of the heritage such teachers as Ya.A.Komenskiy, G.S. Skovoroda, T.G.Shevchenko, A.V.Duchnovich, K.D.Ushynskiy, P.F. Lesgavt.
Keyswords: advocacy of the health cult, brethren's, Sechian and Cossack schools, maternal school, health formation in labor, hygienic education, unity of spiritual and physical education.
Вступ
Йде процес розбудови України як незалежної, демократичної, правової держави. Відбувається оновлення суспільства Україна поступово входить у Європейське та світове співтовариство
Під впливом змін у суспільстві відбувається перебудова освіти. Розбудова системи освіти проводиться в напрямку оновлення її змісту та виховання, перебудови структури та збільшення тривалості навчання. Проте цей процес не знімає проблеми здоров'я учнів.
Процес виродження нації, що розпочався у 70-ті роки минулого століття, в умовах соціальної, екологічної та економічної кризи, набув обвального характеру У різних регіонах України смертність у 2-4 рази перевищує народжуваність Щороку населення у країні зменшується на 0,4 млн. людей. ООН віднесла У країну до вимираючих країн світу.
Як свідчать статистичні дані, процес виродження нації починається в сім'ї і школі Так, початкову школу закінчує 20 відсотків здорових дітей, а середню - лише 5-7. Як зазначено в доповіді тодішнього Міністра освіти і науки України Кременя В.Г. на ІІ Всеукраїнськомуз’їзді працівників освіти, перевантаження шкідливо позначаються на стані їхнього здоров’я: 50 відсотків учнів мають незадовільну фізичну підготовку зросла кількість серцево-судинних та інших захворювань. [6, 22]. Причому, після ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти картина не покращилась. В «Тезах доповіді Міністра освіти і науки України (тепер екс-міністра) Станіслава Ніколаєнка на підсумковій колегії МОН України 17 серпня 2007 року» зазначено, що зберігається тенденція до погіршення здоров’я й фізичної підготовленості дітей та учнівської молоді. Результати щорічних медичних обстежень показали, що за останні 15 років кількість дітей віком до 14 років з серцево-судинними недугами зросла з 14,5 до 28,2; хворобами опорно-рухового апарату з 31,9 до 67,1; і з надмірною масою - з 7,0 до 8,9 відсотків [20, 21]. Якщо порівняти робочий день дорослої людини і учня, то учень працює півтори, а то й дві зміни.
Важливість розгляду проблеми здоров’я учнів полягає ще й у тому, що, як відомо, 75 відсотків хвороб дорослих є наслідком умов життя у дитячому та підлітковому віці. Саме тому, напевне, існують прогнози, що нинішні 14-15-річні підлітки не доживуть до пенсійного віку. Тобто майбутнє здоров’я нації закладається в сучасній сім’ї і школі Як призупинити, або хоч би пом’якшити цей процес виродження нації, який починається з погіршення здоров'я дітей? Щоб відповісти на це запитання, слід вивчити педагогічну спадщину видатних педагогів, їхні погляди на здоров'я дітей і молоді. Саме на реалізацію цієї ідеї спрямована дана стаття.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна.
Формулювання цілей роботи.
Ціль роботи - дослідження й аналіз історичної літератури, усної народної творчості і спадщини видатних вітчизняних педагогів минулого на предмет формування у дітей і підлітків здоров’я у первіснообщинному рабовласницькому, феодально-кріпосному і капіталістичному ладі.
Результати досліджень
1. Докапіталістичний період розвитку
Формування здоров'я дітей і підлітків з найдавніших часів варто було б поділяти на періоди у відповідності із ступенями розвитку суспільства (первіснообщинний, рабовласницький, феодально-кріпосний). Але оскільки до нас дійшло обмаль історичних пам’яток і матеріалів про тогочасний досвід формування здоров'я дітей і підлітків, то це у певній мірі дає нам право об’єднати в один період - докапіталістичний
Дослідження вітчизняних та зарубіжних істориків педагогіки свідчать, що виховання як суспільне явище, з'явилось на зорі людського суспільства В умовах первіснообщинного ладу воно було однаковим для усіх дітей, відмінність визначалася лише статевими та віковими особливостями. Дівчаток привчали до ведення домашнього господарства, а у вихованні хлопчиків перевагу надавали військовим вправам, навчанню стрільбі із лука, їзді верхи, причому все це супроводжувалосьпропагандою культуздоров'я.
У рабовласницькому суспільстві найбільш яскравою була система спартанського виховання, описана видатним грецьким письменником та істориком Плутархом (бл. 120-46 рр. до н.е.). Її основою було фізичне виховання. Хлопчики-спартанці з 7 до 18 років навчались у державних виховних закладах (агелах), де їх привчали зносити голод, спеку і холод Вихованців коротко стригли, примушували ходити босоніж, гратись голими. Спали вони на підстилці, яку самі готували з волотей тростини. Вихованців тренували в бігу, стрибках, метанні диску, у боротьбі. Під час дозвілля вони брали участь у військових іграх, різних змаганнях.
Дівчатка теж займались бігом, боротьбою, метанням диска, списа. Це, на думку Плутарха, сприяло тому, що в здоровому тілі розвивався здоровий плід. Поряд з цим, дівчатка одержували певні військово-фізичні навички, які в період відсутності воїнів допомагали їм разом з дорослими жінками тримати в покорі рабів.
Серед дітей, підлітків і юнаків пропагувались фізична сила, краса людського тіла, здоров'я, мужність, невибагливість до життя.
На території нинішньої У країни, як свідчать археологічні розкопки, з найдавніших часів жили скіфи і сармати, які мали значний розвиток матеріальної культури В УІ-УІІ ст., за 200 років до виникнення Київської Русі, у них вже існувала оригінальна східнослов’янська або руська культура Візантійські історичні джерела характеризували антів як трудолюбивий, талановитий і сміливий народ, який умів захищати від ворогів свої землі і поселення. Вони були досить витривалими, легко переносили спеку, холод, дощ, недостатність одягу та їжі.
У виховній системі наших давніх пращурів значне місце займали ігрища, пов’язані з культовими обрядами. Ігрища включали танці, пісні, хороводи, різноманітні фізичні вправи та ігри-змагання в стрільбі з лука, метання каміння та ін.
Г оловним осередком антів був рід-сім'я, у якій провід належав батькові або старшому братові, котрого повинні були слухати та поважати інші діти. Рід був осередком консервативного устрою. Він зберігав старовинні установи, закони батьків, давні обряди і звичаї.
Нова епоха у вихованні дітей за часів Київської Русі почалась з прийняттям християнства (988р.). Причому його особливістю, було те, що на відміну від країн Західної Європи, де богослужіння проводилось на незрозумілій народу латині, основою релігії і письма стала рідна мова. З грецької на слов’янську мову були перекладені "Ізборник Святослава" (1076), "Златоуст', "Ізмарагд" (Ізумруд). Причому форма і стиль були візантійськими, а зміст був продуктомтворчості русинів. Через Болгарію проникли і були перекладені з грецької мови "Фізіолог" і "Шестиднєв".
У "Повчанні Володимира Мономаха дітям" (1096), пронизаному патріархальними думками, даються поради його дітям, як жити. В.Мономах радить їм бути діяльними, трудолюбивими рано вставати, не лінуватись, не пиячити, не ледарювати, бути хоробрими, захищати свою батьківщину:
"Від безпечності гине воїн у полі ратному,
Г инуть душа і тіло від брехні, пияцтва та блуду
Лінощі - перший початок всьому поганому.
Щоб життя своє виправдати, хай дні ваші довгими будуть".
В кінці ХІ ст. сестра В.Мономаха, княгиня Анна, в Києві при Андріївському монастирі організувала жіночу школу. Князі відкривали школи для широких народних мас, де діти навчались з семирічного віку. У збірнику "Пчела" були вміщені афоризми і висловлювання про релігійно-моральне виховання дітей (помірність, покірність, набожність тощо).
Народна (родинна) педагогіка великого значення надала вихованню міцного, здорового вмілого хлібороба, спритного мисливця, хороброго воїна, який завжди міг захистити рідну землю. Прикладом цього є билинні образи Іллі Муромця, Добрині Никитича та Альоші Поповича. Найбільш популярним серед них був Ілля Муромець, селянський
син, узагальнений образ руського воїна-патріота. Популярним був і герой народного епосу селянин-плугатар Микула Селянинович (X ст.), що є свідченням прагнення у народу до мирної праці на рідній землі. Ці прагнення народ передавав дітям через билини, казки, пісні, прислів’я, приказки. Та монголо-татарська навала привела до часткового занепаду культури України Проте її культура вже набула такого високого розвитку, що народ, незважаючи на століття тяжкого поневолення, зберіг мову, релігію, звичаї, систему виховання
В XV - XVII ст. Україна знаходилась під владою Польсько-Литовської держави, яка прагнула ополячити і окатоличити українців. Т ому на противагу національному релігійному гніту в У країні створювались братства, які об’єднували ремісників, купців, запорізьке козацтво, духовенстве, дрібнослов'янську шляхту, а інколи й селян. На цій основі створені, Львівська (1586), Київська (1615) та інші братські школи, в яких вивчалась рідна мова, риторика, арифметика, геометрія. В багатьох з них [Успенська (1585), Львівська (1586), Острозька (1587), Люблінська (1594), Київська Богоявленська (1615), Луцька (1617)] та ін. [10,87-96]. Під впливом козацтва і шляхти вводилося вивчення "семи вільних мистецтв" (верхова їзда, плавання, володіння мечем, фехтування тощо).
Для братських шкіл характерними були гуманізм - піклування про здоров'я учнів. Про це свідчать статутні вимоги до вчителя Львівської братської школи В "Порядку школи" зокрема було записано: "Дидаскал, або учитель, цієї школи має бути благочестивий, розумний, смиренномудрий лагідний, ні гнівливий, ні зависник, а підмога благочестя, що являє собою образ добра у всьому" [10, 140]. Шкільний статут також вказував на велику відповідальність учителя: "Дидаскал, взявши йому доручену дитину, має її вчити промислом доброї науки, за непослух карати не по-тиранськи, а по-учительськи.. Дидаскал має вчити і любити всіх дітей зарівно, як синів багатих так і синів убогих, і тих, що на вулицях ходять поживи просити" [10, 87-96].
На відміну від єзуїтських шкіл, де діти навчались на чужій їм латині, відірвані від сім'ї за типом інтернатів, учні братських шкіл навчались на рідній мові в тісному зв’язку з сім'єю. В єзуїтських школах насаджували шпигунство, ябедництво, кар’єризм, зневагу до нижчих, а в братських школах дітей виховували в дусі взаємодопомоги, опіки над молодшими Наглядачі (провізори) контролювали відвідування учнями занять, слідкували за їхніми успіхами, вихованням в сім'ї, піклувались про забезпечення школи всім необхідним [10, 142-143].
Першодрукар Іван Федоров в 1574 році видав у Львові "Букварь", а в 1591 році Львівське братство видало Г реко-слов'янську граматику "Адельфотес", і в 1627 році в Києві було передруковано "Лексиконъ славеноросский" Памви Беринди. Вихованець Київської братської школи, літературний діяч, філолог і педагог Епіфаній Славинецький в "Громадянстві звичаїв дитячих" (XVII ст.) вимагав від дітей бути слухняними, добрими, трудолюбивими з повагою ставитися один до одного і старших. Крім цього, значну увагу він приділяв питанням фізичного виховання, важливого значення надаючи вправам: іграм з м’ячем, бігу, стрибкам на двох та на одній нозі тощо.
В Запорозькій Січі створювались свої школи - січові, козацькі, монастирські та церковно-приходські В січових школах навчались хлопчики, насильно привезені і пізніше усиновлені козаками Січі, і частково ті, хто самовільно прийшов з України та Польщі, і частина привезених багатими батьками для навчання грамоті і військовому мистецтву За різними джерелами в школі навчали від 30 до 80 школярів-"молодиків". Січова школа мала подібний до всього війська общинний лад, підкорялась отаманові школи Головним учителем січової школи був ієромонах-уставник, який крім своїх прямих обов’язків, піклувався про здоров'я учнів. При потребі він виводив вихованців на луки і свіжу воду. Отже, крім навчання читанню, письму і співу, школярі осягали військове мистецтво, росли міцними, здоровими, безстрашними, хоробрими. В січових та козацьких школах, за висловом дослідника С. Сірополка, вчили богу молитися, на коні реп’яхом сидіти, з рушниці гострозоро стріляти, добре шаблею рубати і списом колоти Майбутні козаки також навчались добре плавати, веслувати і керувати човном та переховуватисьвід ворога у воді за допомогою очеретини Проте не лише запорізькі школи мали значний вплив на дітей.
Життя запорізьких козаків було важким, суворим, мало забарвлення самовідречення, аскетизму і проходило “на краю світу”. І те, що запорожці не допускали до себе жінок, нагадувало лицарський орден. Останнє вимагало від своїх членів особливої дисципліни і самоповаги. "Вони дуже міцні тілом, легко зносять спеку і холод, голод і спрагу; на війні витривалі, відважні." [7, 159] - так характеризував запорізьких козаків французький інженер і військовий картограф Боплан.
Козаки внесли в це суворе життя елементи лицарського ідеалізму. Особливе місце в цьому займали "військові клейноди" - прапор, відзнаки старшин тощо. Все це та ореол слави в період розповсюдження козацтва (др. пол. XVI ст.) мало значний вплив на виховання підростаючого покоління, зокрема хлопчиків та юнаків.
Прославлялось прагнення людини до здоров'я, сили, працьовитості, мужності. Причому, народ піклувався про здоров'я дітей задовго до їх народження Так, здавна поширеною в народі була думка, що всі забаганки вагітної жінки треба неодмінно задовольняти, щоб вона не нервувала. Це так народ дбав про здоров'я майбутньої дитини. Окрім цього вагітна жінка не виходила за межі свого двору, щоб її ніхто не потривожив Бо порушення спокою може стати причиною нездоров'я майбутньої дитини.
Здавна в У країні з народженням дитини головним обов’язком батьків вважалося піклування про її здоров'я. Ця ідея реалізовувалась в колискових піснях, пестушках, потішках, народних казках, дитячих народних іграх. Змалку дітей залучали до посильної фізичної праці, привчали до виконання гігієнічних вимог. Народ висміював нероб, людей схильних до переїдання, зловживання алкоголем тощо.
В колядках, думах, історичних піснях, легендах, переказах, казках здавна оспівувалося прагнення до волі, боротьба за незалежність, мужність і хоробрість народних героїв, їхня надзвичайна сила, підтримувалося прагненням дітей наслідувати кращі риси захисників народу. Велике місце у вихованні підростаючого покоління займала посильна фізична праця.
2. Капіталістичний період розвитку
Виразником ідей капіталістичного суспільства став видатний чеський педагог Ян Амос Коменський (15921670), який започаткував свою педагогічну систему на основі досвіду роботи братських шкіл тогочасної України і шкіл Бєларусі. З багатої педагогічної спадщини виділимо лише ті аспекти, які стосуються здоров’я дітей.
Ян Коменський писав, що діти даються людям не для насолоди ними, а щоб вони їх старанно виховували [5, 205]. У цьому обов’язок батьків [5, 206]. У першу чергу вони повинні оберігати їхнє здоров'я. Причому піклування про здоров'я майбутніх дітей починається із способу життя вагітної жінки. Ян Коменський вважав, що про здоров'я дітей батьки повинні дбати з початку вагітності майбутньої матері. Вона мусить утримуватись від переїдання і алкоголю, постів і не допускати застуди У період виношування дитини вагітна жінка має утримуватись від хвилювань: не сердитись, не терзатися, не лякатись, не послаблювати себе зайвим сном чи безділлям тощо, бо це може стати причиною дратівливості, хвилювання, тривожності дитини, слабкості її здоров'я, або й передчасної смерті [5, 213-214]. Крім цього він приводить прислів’я: “Веселий настрій - половина здоров'я” [5, 219]. В цих порадах можна прослідкувати взаємозв’язок і взаємовплив психічного і фізичного здоров'я людини.
З народженням дитини умовою її здоров'я є годування материнським молоком Відмова дитині в материнському молоці не відповідає природі. І така мати заслуговує осуду [5, 214], бо це “не відповідає материнській гідності” [5, 216], що є досить актуальним в сучасних українських сім’ях. Після годування материнським молоком дитину слід поступово переводити на помірне вживання молока, хліба, масла, каші, овочів і фруктових соків.
Після народження дитини умовою її здоров'я є упорядкований спосіб життя. Вона має декілька разів спати, їсти, гратись. Це, на думку Я.Коменського в наступному підготує до упорядкуванняжиття. На першому році життя дитиня колихання в колисці, тримання на руках, спілкування з нею, спів, носіння на руках у саду викликає позитивні емоції, що складає половину її здоров’я.
Ян Коменський розписує за роками, які дії і з якими предметами мають виконувати діти, поступово переводячи їх до малювання і письма, основ арифметики, музики, співу. Своєрідну послідовність він пропонує і у розвитку мови, моралі, доброчестя, дисциплінованості.
Педагог виділяє три цілі виховання:
1) віра і благочестя,
2) добрі звичаї;
3) знання мов і наук [5, 207].
Складовими умовами фізичного виховання він вважав привчання до праці, помірності в їжі і питві [5, 210].
Материнська школа, за Я.Коменським, повинна сформувати здоров'я дітей і підготувати до навчання в основній школі, де здоров'я учнів має бути основою побудовинавчально-виховного процесу [5, 213].
Я.Коменський писав, що чим більше дитина рухається - бігає, грається, тим краще спить, тим краще працює її шлунок, тим швидше вона росте, тим вона стає сильнішою фізично і духовно З останнього можна зробити висновок, що вже тоді він перебування дитини на свіжому повітрі, фізичні навантаження розглядав як засоби фізичного розвитку і умов фізичного здоров’я, а також бачив зв’язок фізичного і духовного здоров'я.
Разом з тим, педагог застерігав, що причинами погіршення здоров'я дітей можуть бути биття, надмірна спека і холод, їжа і питво, голод і спрага, тому у всьому має бути помірність.
В материнській школі Я.Коменський значне місце відводив організації діяльності дітей, як умові фізичного, інтелектуального і духовного розвитку. Засобом цього він розглядав іграшки та ігри. На його думку, іграшки розвивають у тілі здоров'я, у розумі - жвавість, у всіх членах - рухливість [5, 225]. В процесі гри нехай діти будуть мурахами, які завжди чимось зайняті, що-небудь катають, несуть, тягнуть, складають, перекладають. Потрібно лише розумно допомагати їм [5, 224-225]. Я.Коменський пропонує у вихованні дитини значну увагу приділяти режиму дня і гігієнічним навичкам [5, 232].
Школа в середині має бути світлою й чистою. Класні кімнати повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, що сприятиме збереженню і зміцненню здоров'я учнів. Умовою здоров’я учнів, на думку Я.Коменського є позитивна мотивація навчання, створювана дослідницькою роботою дітей [4, 135]. У своїй роботі «Закони добре організованої школи» Я.Коменський обґрунтував необхідність дотримання санітарно-гігієнічних вимог як умови збереження та зміцнення здоров’ я учнів.
Біля школи мають бути майданчики для прогулянок, ігор та невеликий сад. Такі умови сприятимуть розвитку рухової активності дітей, зміцненню їхнього здоров'я [4, 141-142]. Разом з тим, особливо корисним для здоров'я учнів є рухова активність: бігання, стрибання, помірна боротьба, гра в піжмурки, м’яча, кеглі та інші ігри, які не приводять до порушення благопристойності, і звертав увагу на те, щоб ігри та фізичні вправи сприяли формуванню здоров'я, духовному розвитку дітей і не несли небезпеки для життя і здоров'я.
Ідеї гуманного ставлення до дитини лягли в основу найголовнішої праці Я. Коменського «Велика дидактика». Зокрема в ХУІІ розділі «Основи легкості навчання і вчення» він пише що учні не будуть обтяжені надмірною кількістю навчального матеріалу [3, 339]. У ХХІІІ розділі «Метод морального виховання» одним із шістнадцяти правил мистецтва розвивати моральність педагог підкреслює, що нехай діти протягом усього часу навчання, навчаються додержуватись помірності в їжі та питві, у сні та неспанні, у роботі та іграх, у розмові та навчанні [3, 405].
Якщо аналізувати вклад Я.Коменського у розвиток освіти з точки зору здоров’я учнів, то можна підсумувати так. Він виступав за: 1) обмеження щоденного часу навчальних занять, встановлення часу для відпочинку і «освіження духовних сил учнів» в інтересах збереження і зміцнення їхнього здоров’я, 2) пом’якшення шкільної дисципліни, перетворення школи із засобу пригнічення учнів у місце радості; 3) перетворення учителя з суворого судді, а нерідко й ката, в гуманного друга дітей.
Як бачимо, багато порад Я.Коменськогоє актуальними й сьогодні Особливо практичну цінність мають його поради щодо періодизації росту і розвитку людини: народження, дитинство, отроцтво, молодість, зрілість і старість. Ця періодизація з деякими уточненнями в світлі сучасного розвитку науки і практики успішно використовуєтьсяв медицині й педагогіці.
Проблема здоров’я значне місце займала в працях видатного українського філософа, письменника і просвітителя-гуманіста Григорія Савича Сковороди (1722-1794). На противагу церковно-схоластичномуі дворянсько-аристократичному вихованню він пропагував природовідповідне народне виховання Метою виховання, на його думку, є підготовка гармонійно розвиненої людини, яка була б здатна жити й боротися Г.С.Сковорода вважав, що люди повинні бути "тілесно здоровими". Т ому значну увагу він приділяв фізичному вихованню.
Сам Г.С.Сковорода пішки пройшов Австрію, Польщу, Словаччину, Ггалію, Німеччину і частину України. Проте найголовнішим засобом фізичного виховання він вважав фізичну працю. Найкращим, на його думку, є життя, коли людина одержує насолоду в праці. I горе тому, хто мучиться без улюбленої справи, купається в розкоші, проводить час в безділлі. Адже здавна вважали, що святковість руйнує здоров'я.
Видатний український поет Тарас Г ригорович Шевченко (1814—1861) виступив за поширення писемності серед народних мас. Критикуючи стан навчання і виховання в царській Росії, він пропагував трудове виховання Т.Г.Шевченко, зокрема, писав, що найщасливішою в світі є працьовита людина.
У повісті "Близнецы" він прославляв Никифора Федоровича і Параску Тарасівну Сокир, які невтомно прищеплювали любов до праці підкинутим їм дітям, а в повісті "Наймичка" з особливою теплотою він змальовує Лукію, яка чесним трудівникомсвого сина виховала
Своєю ідеєю народності виховання близько до Т.Г.Шевченка стоїть відомий український педагог О.В. Духнович (1803-1865). Він закликав зберігати і удосконалюватидані людині від природи тілесні та духовні сили. О.В. Духнович розглядав фізичне виховання як умову фізичного розвитку, здоров’я і довголіття. Він вважав, що здоров’я старих закладається в дитячому та підлітковому віці, в процесі фізичного виховання в сім’ї і в школі та організації здорового побуту-харчування, одягу, сну, дозвілля. В систему фізичного виховання О.В. Духнович включав різноманітні вправи (рухливі ігри, танці, стрибки, біг, лазіння по деревах, боротьба на піску, плавання, прогулянки в полі, в лісі, взимку -катання на санчатах, ковзанах по льоду) та цілий ряд гігієнічних вимог.
Виходячи з вимог народної педагогіки, крім фізичних вправ, дозвілля О.В. Духнович розглядав працю як один із найголовніших засобів фізичного виховання. Праця, на його думку, зміцнює сили і розвиває розум. Він писав, що цінні трудові навички і уміння потрібно формувати в період дошкільного віку, спочатку в сім'ї, а пізніше в школі Важливим засобом фізичного виховання дітей він вважав залучення до землеробства, садівництва, бджільництва та квітникарства.
Вихованню здорового покоління значну увагу приділяв наш співвітчизник, видатний педагог Констянтин Дмитрович Ушинський (1824 - 1870), а фізичне виховання він вважав складовою частиною гармонійного розвитку людини. Організм людини він розглядав, як одне ціле, що розвивається в процесі повсякденної трудової діяльності і під впливом оточення (природа, сім’я, суспільство). Тому, починаючи з раннього віку, потрібно створювати такі умови життя, праці й навчання, які сприяли б фізичному розвиткові: нормальне харчування, сон, режим праці і відпочинку, фізична праця на свіжому повітрі, гімнастичні вправи та ігри, використання природих чинників (повітря, холод, вода тощо), створення гігієнічних умов життя, праці та медичний нагляд. До цього слід додати, що до «Програми розподілу навчальних занять по класах виховного товариства благородних дівиць» у кожному класі він пропонує ввести уроки гігієни. У «Пояснювальній записці до проектів програм навчального курсу) К.Д. Ушинський наголошував що у випускних класах слід було б увести маленький курс гігієни. Це, на його думку, допомогло б у збереженні не лише власного здоров'я, а майбутньої матері, яке дуже часто зосереджується в її руках [15, 206]. Причому, визначаючи засоби фізичного виховання дітей і підлітків, К.Д.Ушинський підкреслював, що основою фізичного розвитку повинні бути народні ігри та фізичні вправи, поєднані з фізичною працею.
Природа мала значний впливі гімназії» він зокрема згадував, як наповнювалося враженнями його життя, коли наближалася весна. Він стежив за кожною найменшою її зміною у боротьбі зими і літа. Гімназист щоразу біг з гімназії додому, насолоджуючиськрасою природи, неначе його чекали, бозна-які скарби «I справді, - пише він, - хіба я не був страшенним багатієм, мільйонером, порівняно з дітьми, замкненими в задушних стінах столичного пансіону?» [17, 560].
З позицій свого педагогічного досвіду К.Д.Ушинський зробив висновок, що природа, прекрасні околиці містечка, запашні байраки і лани, рожева весна і золотиста осінь були вихователями дітей. «Звіть мене варваром у педагогіці, але я виніс із вражень мого життя глибоке переконання, що прекрасний ландшафт має такий величезний виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливу педагога.» [17, 558-559]. За своїм впливом на дитину К.Д.Ушинський один день, проведений серед природи порівнював з багатьма тижнями, проведеними на шкільній лаві [17,559]. Виходячи з цього, він пропонував будуватинавчальні заклади поза містами [17,560-561], що сприяло б формуванню духовності учнів, їхньому фізичному та розумовому розвитку
Великого значення К.Д.Ушинський надавав вивченню природи, в тому числі й людини. В першому розділі книги "Дитячий світ" він досить доступно знайомить учнів з анатомією і фізіологією людини. В третьому томі "Педагогічної антропології" в матеріалі "Зауваження про фізичне виховання», виходячи з основ анатомії і фізіології людини, він зробив спробу обґрунтуватимету, зміст і форми фізичного виховання - загартування і зміцнення нервової системи дитини.
У «Програмі педагогічного курсу для двох старших загальних класів жіночих навчальних закладів» К.Д.Ушинський після одержання певних знань з фізіології пропонує ввести найголовніші правила фізичного виховання: правила що до їжі, повітря, приміщення і одягу, мускульноїдіяльності і нервової діяльності [1б, 33].
К.Д.Ушинський засуджує «зніжене» виховання [12, 37], вважаючи фізичну працю необхідною умовою підтримання фізичних сил і здоров’я людини. Проте найкращою умовою підтримання людиною здоров’я він розглядав поєднання фізичної і розумової праці [14, 390].
«Хто не зазнавав живлючого, освіжаючого впливу праці на почуття? - писав К.Д.Ушинський - Хто не зазнавав, як після тяжкої праці, що довго поглинала всі сили людини, і небо здається світліше, і сонце яскравіше, і люди добріші?» [14, 391]. Виховання, на думку К.Д.Ушинського, якщо воно бажає людині щастя, повинно готувати її не до щастя, а до праці життя [14, 393]. Фізичну й розумову працю він розглядає як засіб духовного і морального розвитку людини [14, 393].
К.Д.Ушинський відзначав, що в його час питання фізичного виховання й освіти не були розроблені із достатньою повнотою і науковою глибиною. Їх розробка, на його думку, під силу педагогам, спеціалістам в галузі анатомії, фізіології і патології Таким спеціалістом був Павло Францович Лесгафт (1837—1909). В роботі "Керівництво з фізичної освіти дітей "шкільного віку" він, критикуючи шкільну систему за недосконалість фізичного виховання учнів, вказував, що в Росії навіть немає центральних органів для підготовки спеціалістів, які б розуміли цю справу; відсутні оригінальні методи та керівні положення про фізичну освіту. І на відміну від країн Європи, в Росії фізична освіта в сім’ї і школі залишається поза увагою Тому його діяльність по створенню такої системи можна розглядати як спробу ліквідувати ці прогалини в педагогічній науці того часу.
В розробленій П.Ф.Лесгафтом педагогічній системі важливе місце займала фізична освіта. Остання не виключала, а навпаки немислима без фізичного виховання, під яким він розумів гігієнічне та оздоровче значення фізичних вправ. Їх підбір П.Ф.Лесгафт обґрунтовував на основі анатомо-фізіологічних вікових особливостей учнів. Поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи фізичні вправи, він дав "азбуку рухів", яка є основою шкільного навчання фізичним вправам. Причому фізична освіта не лише не виключає, а навпаки недопустима без фізичного виховання, яке включає виконання гігієнічних вимог і турботу людини про своє здоров’я. В реалізації системи фізичної освіти на перший план П.Ф. Лесгафт ставив принцип свідомості. Разом з тим, фізичний розвиток він тісно пов’язує з духовним, моральним, розумовим і естетичним розвитком, показуючи вплив психічних процесів на фізіологічні, але вбачає протилежний вплив фізичних процесів на фізіологічні.
Між розумовим та фізичним розвитком людини, вважав П.Ф.Лесгафт, існує тісний зв’язок. Через те, що одноманітна розумова діяльність призводить до втоми, він вказував на необхідність чергування розумових і фізичних вправ таким чином, щоб перші по відношенню до других були відпочинком.
В педагогічній системі П.Ф.Лесгафта, як засіб фізичного та морального виховання, значне місце займали рухливі ігри, які ґрунтуються на врахуванні вікових особливостей дітей . Поряд з іграми великого освітнього і оздоровчого значення він надавав прогулянкам, які на його думку розвивають і зміцнюють нервову систему, підвищують обмін речовин, чим сприятливо впливають на розвиток серцево-судинної дихальної, кістково-м’язової систем та органів чуття, сприяють розвитку постави дітей. Одним із засобів формування постави дітей він розглядав плавання.
Єдність духовної і фізичної освіти учнів П.Ф.Лесгафт вбачав у взаємозв’язку роботи педагогів та медичних працівників. Проте він з жалем констатував що лікарі, в кращому випадку, ґрунтуються на досліджуваних фізіологічних даних, а педагоги, вважаючи, що їхніми завданнями є лише розумовий розвиток, тому вони у кращому випадку, обмежуються лише описовими психологічними даними, зовсім упускаючи а часто і не замислюючись, що існує тісний зв'язок між тілесними, тобто фізичними, й душевними, тобто розумовими і моральними проявами людини. А потрібно враховувати цілісність цих життєвих проявів. Разом з тим, П.Ф.Лесгафт, враховуючи те, що діяльність педагогів і медпрацівників мають свою особливу специфіку, і педагогіка та шкільна справа не відносяться до компетенції лікарів, тому він стояв на позиціях, згідно яких лікарі, у кращому випадку, можуть давати поради педагогам з питань санітарії , а не педагогіки .
Отже, заслугою П.Ф.Лесгафта було те, що питання здоров’я учнів він розглядав на основі досягнень анатомії і фізіології людини. Поряд з цим він розробив "азбуку рухів", яка стала основою фізичного виховання різних вікових груп учнів загальноосвітньої школи
Значної уваги П.Ф. Лесгафт приділяє сімейному вихованню дітей.
Висновки
У первіснообщинному ладі у вихованні хлопчиків перевага надавалась військовим вправам, навчанню стрільбі, їзді верхи. Все це супроводжувалосьпропагандою культуздоров'я.
Для рабовласницького ладу найбільш яскравою була система спартанського виховання для хлопчиків. Дівчатка теж займались бігом, боротьбою, метанням диска та списа. Це сприяло тому, що в здоровому тілі розвивався здоровий плід. Жінки-спартанки народжували здорових дітей. Саме це можна б було пропагандувати в Україні: часто жінки не готові фізично до народження дитини.
У виховній системі наших давніх пращурів значне місце займали ігрища, пов’язані з культовими обрядами. Ігрища включали танці, пісні, хороводи, різноманітні фізичні вправи та ігри-змагання в стрільбі з лука, метанні каміння та ін.
Нова епоха у вихованні дітей за часів Київської Русі почалась з прийняття християнства (988). Досить цінними у вихованні здорового покоління було «Повчання Володимира Мономаха дітям» (109б), в якому він радив бути
діяльними, трудолюбивими рано вставати, не лінуватись, не пиячити, не ледарювати, бути хоробрими, захищати свою Батьківщину.
Народна (родинна) педагогіка на прикладі билинних образів руських богатирів виховувала сильного, здорового, вмілого хлібороба, спритного мисливця й хороброго воїна.
У братських, січових і козацьких школах вивчались «сім вільних мистецтв» (верхова їзда, плавання, володіння мечам, фехтування тощо), пропагувалось прагнення до здоров'я.
Цінною для випускників сучасної вітчизняної школи є поради Я.Коменського щодо режиму життя вагітної жінки, підготовки до пологів і настанови з питань виховання дітей у материнській школі. Але для цього влада повинна створити умови: забезпечити матеріально, вагітним жінкам потрібно надавати оплачувану відпустку для виношування дітей і для наступного їх виховання
Г.С.Сковорода значну увагу приділяв фізичному вихованню. Він вважав, що людина повинна бути «тілесно здоровою».Умовою здоров’я Т.Г.Шевченко вважав фізичну працю. Найщасливішою є працьовита людина.
0.В. Духнович розглядав фізичне виховання як умови фізичного розвитку, здоров’я і довголіття, бо здоров’я старих закладається у дитячому і підлітковому віці. К.Д.Ушинський умовою здоров’я вважав нормальне харчування, сон, режим праці і відпочинку, фізичну працю на свіжому повітрі, гімнастичні вправи та ігри, і використання природних чинників, як засобу загартування П.Ф.Лесгафт розробив «азбуку рухів», пропонував гімнастику і прогулянки серед природи.
Використання вказаних елементів у вихованні сучасних дітей і підлітків сприяло б вихованню здорового покоління і збільшенню тривалості їхнього життя.
Список використаних джерел
1. История Украинской ССР. В десяти томах. Том первый. - К.: Наук думка, 1981. - С. 426 - 441.
2. !сторія педагогіки За ред. М.С.Гриценка - К.: Вища шк., 1973. - 446 с.
3. Коменский Я.А. Великая дидактика // Ян Амос Коменский Избр. пед. соч В 2 т. Т. 1. -М.: Пед-ка, 1982. - С. 242
- 477.
4. Коменский Я.А. Законы хорошо организованной школы // Ян Амос Коменский. Избр. пед. соч В 2 т. Т. 2. - М.:
Пед-ка, 1982. - С. 133 - 163.
5. Коменский Я.А. Материнская школа // Ян Амос Коменский. Избр. пед. соч. В 2 т. Т. 1. -М.: Пед-ка, 1982. - С. 201
- 241.
6. Кремень В. Освіта в Україні Доповідь Міністра освіти і науки України на II Всеукраїнськомуз’їзді працівників
освіти // II Всеукраїнський з’їзд працівників освіти 7 - 9 жовтня 2001. - К., 2002. - 232 с.
7. Крип’якевич ІП. !сторія України. Відп. редактори Ф.П.Шевченкс, Б.З. Якимович. - Львів: Світ, 1990. - 520 с.
8. Лесгафт П.Ф. Собрание педагогических сочинений: В 5-ти т. - М.: Физкультураи спорт, 1951 - 1956.
9. Лесгафт П.Ф. Избр.пед.сочинений В 2-х т. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1951 - 1952.
10. Мітюров Б. Львівська братська школа XVI - XVII ст. // Нариси історії Львова. - Львів: Книжково-журнальне
видавництво, 1956. - 440 с.
11. Ушинський К.Д. Детский мир и хрестоматия // К.Д.Ушинський Твори в шести томах. Т. 3. - К.: Рад. шк., 1954. -
С. 15 - 800.
12. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання (Спроба педагогічної антропології). // К.Д.Ушинський Твори в
шести томах. Т. 4. К.: Рад. шк., 1952. - С. 19 - 518.
13. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання (Спроба педагогічної антропології). // К.Д.Ушинський Твори в
шести томах. Т. 5. К.: Рад. шк., 1952. - С. 23 - 384.
14. Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні (Спроба педагогічної антропології) // К.Д.Ушинський
Твори в шести томах. Т. 5. К.: Рад. шк., 1952. - С. 387 - 395.
15. Ушинський К.Д. Пояснювальна записка до проектів програм навчального курсу у виховному товаристві
благородних дівиць і СПБ Олександрійському училищі// К.Д.Ушинський Твори в шести томах. Т. 1. К.: Рад. шк., 1954. - С. 195 - 212.
16. Ушинський К.Д. Про зміст і план третього тому «Антропології» (Вступ до матеріалів третього тому). // К.Д.Ушинський Твори в шести томах. Т. 6. - К.: Рад. шк., 1955. - С. 11 - 38.
17. Ушинський К.Д. Спогади про навчання у Новгород-Сіверській гімназії // К.Д.Ушинський Пед. твори: в шести томах Т. 6. - К.: Рад. шк., 1955. - С. 554 - 561.
18. Ушинський К.Д. Три елементи школи // К.Д.Ушинський Пед. твори: в шести томах . Т. 1. - К.: Рад. шк., 1954. -С. 110 - 126.
19. Яворницький Д.! !сторія запорізьких козаків. У трьох томах. Т. 1. - Київ.: наукдумка, 1990. - С. 452.
20. Якісна освіта - запорука самореалізації особистості: Тези доповіді Міністра освіти і науки України Станіслава Ніколаєнка на підсумковійколегії МОН України 17 серпня 2007 року // Освіта України. Спецвипуск - 2007. - 10 серпня (№59). - С. 1 - 34.
