CC BY
14
5. А.В. Ромашов, В.В. Баранов Стратегии развития научно- производственных предприятий аэрокосмического комплекса: Инновационный путь. Москва: Альпина Паблишер, 2012 -61 с.
6. Сюбщький О. М. Стратепчний менеджмент: Навч. поабник. - К, 2006. - 312 с.
7. Калиева, О.М. Маркетинг [Текст] : учеб. пособие для вузов / О.М. Калиева, М.С. Разумова, В.Н. Марченко; М-во образования и науки Рос. Федерации,
Федер. гос. бюджет. образоват. Учреждение высш. проф. образования «Оренбург. гос. ун-т». - Оренбург : Университет, 2012. - 234 с.
8. Куденко Н.В. Стратепчний Маркетинг. К.: КНЕУ, 2012. - 523 с.
9. Джефф Забин, Греш Бребах. Прицельный маркетинг. Москва: Litres, 2015.- 863 с.
10. Н.И. Гавриленко. Маркетинг. М. ; Берлин : Ди-рект-Медиа, 2015. - 260 с.
УДК 658.147
МП. ЛЩИНСЬКИЙ,
асмрант Нац\онального ун\верситету б\оресурс\в i природокористування Украни
Формування стратеги корпоративного управлшня в суб'ектах корпоративного пщприсмництва аграрного сектору економши Украши
В стаrri розглянуто п\дх\д щодо формування стратеги корпоративного управл\ння, що спрямо-вана на забезпечення розвитку та координування зг\дно з\ змiнами зовн\шнього середовища, кон'юнктури ринку й необх\дност\ забезпечення конкурентоспроможност на корпоративному п\д-приемств\ в цлому. Розкрито в'\дм'\нност'\ 2 тип\в стратепй корпоративних формувань (стратеги розширення та рац\онал'\зацп) за 3 етапами 1'х впровадження - орган\зац\йне проектування, реа-л\заци стратеги та мон\торинг \нтеграц\йно'1' д\яльност\.
Ключов1 слова: корпорац\я, корпоративне управл\ння, стратег\чне управл\ння, стратег\я корпоративного управл\ння, тип стратеги, етап стратеги.
М.П. ЛИЩИНСКИЙ,
аспирант Национального университета биоресурсов i природопользования Украины
Формирование стратегии корпоративного управления в субъектах корпоративного предпринимателüства аграрного
сектора экономики Украины
В статье рассмотрен подход по формированию стратегии корпоративного управления, что направленный на обеспечение развития и координации согласно изменениям внешней среды, конъюнктуры рынка и необходимости обеспечения конкурентоспособности на корпоративном предприятии в целом. Дана характеристика различий 2-х типов стратегий корпоративных формирований (стратегии расширения и рационализации) по З-м этапам их внедрения - организационное проектирование, реализация стратегии и мониторинг интеграционной деятельности.
Ключевые слова: корпорация, корпоративное управление, стратегическое управление, стратегия корпоративного управления, тип стратегии, этап стратегии.
M. LISHCHYNSKYI, graduate student
Formation of corporate management strategy in subjects of corporate entrepreneurship of agricultural sector of
Ukrainian economy
The approach to the formation of a corporate management strategies is considered in the article, which is aimed at ensuring development and coordination in accordance with changes in the external environment, market conditions and the need to ensure competitiveness at the corporate enterprise as a whole. The differences between the two types of strategies of corporate formations (strategies of expansion and rationalization) are revealed by З stages of their implementation - organizational
© М.П. ЛЩИНСЬКИЙ, 2018
Формування ринкових вщносин в Укра'|'ж №1 (200)/2018 1 15
design, implementation of strategy and monitoring of integration activity.
Keywords: corporation, corporate management, strategic management, corporate management strategy, type of strategy, stage of strategy.
Постановка проблеми. Формування корпоративно! стратеги пщприемства е досить склад-ним i тривапим процесом, оскiпьки з певно! су-купност стратегiчниx альтернатив необxiдно вибрати одну або дектька.
Корпоративне управпiння являе собою систему органiзацiйно-правовиx, економiчниx i фЫансо-вих вза8мовiдносин усix учасниюв товариства, що встановпюе меxанiзми, способи взаемо-д1Т зацiкавпениx сторiн, за допомогою якиx вони представпяють у корпорацп сво! iнтереси i вза-8модiють з ним та мiж собою.
Для розробки дi8воí стратеги розвитку корпорацп необxiдно забезпечити формування сис-теми ефективного корпоративного управлЫня, оскiпьки саме вона е вагомою складовою еконо-мiчного зростання
Анал'1з досл'!джень та публiкацiй з проблеми. Проблемi формування стратепчного управ-пiння придiпя8ться багато уваги. Серед найбтьш значниx доспiджень, як висвiтпюють тi чи iншi аспекти теорп i практики впровадження стратепчного управлЫня присвяченi працi такиx за-рубiжниx доспiдникiв як I. Ансоффа, А. Демб, К. Мейера, та iншиx. Вагомий внесок у розвиток корпоративного та стратепчного управлЫня зро-били вiтчизнянi науковцi В. бвтушевський, К. Ко-вальська, А. Козаченко, Т. Мостенська, М. Неба-ва, 3. Шершньова та Ышк Однак, бiпьш детально мае бути дослщжено питання побудови системи корпоративного управлЫня в суб'8ктаx корпоративного пщприемництва на основi переxоду до стратегiчниx засад и розвитку.
Метою статл е визначення особливостей формування ефективно! системи корпоративного управлЫня в суб'8ктаx корпоративного пщприемництва аграрного сектору на основi опра-цювання стратегiчниx засад управлЫня.
Виклад основного материалу. Корпорацп! в аграрному секторi можна представити як вщкриту систему, до яко! надаодять iз зовнiшнього серед-овища фЫансов^ матерiапьнi, iнформацiйнi, тру-довi ресурси. Вони е факторами зовнiшнього ото-чення, тобто вxiдними чинниками. Результатом вxодження циx чинникiв та 'íX обробки можуть бути певнi товари, послуги, зд^снеы види робiт, готова
продущя. Фактори MaKp0eK0H0MÍ4H0r0 середови— ща кра'ни в^зеркалюють загальний eKOHOMÍH— ний та фiнaнсовий стан i тенденцп', що притаман— Hi цьому середовищу в певний момент часу. Серед фaкторiв мaкроeкономiчного середовища можна видтити: загальний eкономiчний i фЫансовий стан держави, природнi та ктматичы умови гос— подарювання, модель фЫансових вiдносин у сус— пiльствi, оргаыза^йну та функцiонaльну структуру фЫансово''' системи, фiнaнсовi вiдносини корпора— цiй з оргаыза^ями виробничо''' iнфрaструктури; фг нaнсовi вiдносини аграрних компaнiй з державою щодо сплати подaткiв, зборiв, плaтeжiв; з фЫансо— вими iнституцiями; рiвeнь конкуренцм' у гaлузi. На функцюнування корпорaцiй негативно впливають: трaнсформaцiйнi eкономiчнi дисбаланси, полiтичнa нeстaбiльнiсть, нeдосконaлiсть бюджетной подат— ково'!', цЫово'(, кредитно!' полiтики, iнфляцiя, постiйнi змiни нормативно-правово''' бази, значн коливан— ня курсу нацюнально'' валюти тощо.
Сучасним iнструмeнтом управлЫня компaнieю i умовах стрiмкого розвитку ринкових вщносин та постiйних змЫ зовнiшнього середовища е стра— тепчне упрaвлiння.
Стрaтeгiя являе собою форму прояву управлЫ— сько' дiяльностi, взаемозв'язку мети та способу Ñ' досягнення, ïï можна розглядати i як за^б для досягнення певних цтей. Дieвa стрaтeгiя повинна Грунтуватись на системному пiдходi. Остан— ый передбачае тiсний взаемозв'язок зовнiшнiх i внутр0ых фaкторiв життeдiяльностi будь-якого оргаызафйного формування, зовнiшнього i вну— тр0нього середовищ; дiaлeктичну eднiсть всiх пщсистем як керуючо', так i керовано'' самос^й— них локальних систем. Це означае, що страте— гiя повинна охоплювати i зовышне середовище; безпосередне виробництво; систему прaвлiння в цтому; маркетингову дiяльнiсть; фiнaнси орга— ызафйних формувань; оргaнiзaцiйно-eкономiч— ний мeхaнiзм господарювання; робочу силу, кадри; загально- i внутршньосистемы комункацп'; загально- i внутр0ньосистемн форми господарювання, розвитку вщносин власностк виробничi i загальн функцп' упрaвлiння та iн. [1, с. 210].
Появу нових мeтодiв, систем i пiдходiв до управ— лiння стимулюють насамперед швидкi змЫи зо—
вышнього середовища в^чизняних корпорацп. Якщо зовышне середовище практично стабть-не, то немае особливо!' потреби займатися стра-тегiчним менеджментом. Проте в наш час бть-шють укра'нських пiдпри8мств працюють у дуже динaмiчномy i важко передбачуваному оточен-нi, отже, потребують методiв стрaтегiчного менеджменту. Дуже важливе мiсце у процесi ста-новлення стратепчного yпрaвлiння, i формування стратеги' корпоративного управлЫня зокрема, на пщприемствах Укра'ни посiдa8 реформуван-ня вщносин власностк Перш за все це стосуеть-ся розвитку корпоративних вщносин. Адже часто нaявнiстb розроблено!', обгрунтовано''' стратеги' виправдовуе окремi управлЫсью рiшення мене-джерiв, допомагае досягти згоди при розподо прибyткiв пщприемства. Для вирiшення проблем становлення стратепчного менеджменту в акцг онерних товариствах необхщно дослiдити проце-си становлення i функцюнування вГтчизняно''' мо-делi корпоративного yпрaвлiння [4, с. 98-99].
У цтому корпоративна стрaтегiя дае вiдповiдb на два ключових запитання [9, с. 186]:
як бiзнес-нaпрямки буде включати портфель компанп', тобто куди будуть спрямовуватись ре-сурси корпорацп (¡нвестицп', люди тощо);
яку роль буде вщгравати корпоративний центр в управляй бiзнес-нaпрямaми i яку ступЫь са-мос^йност буде мати кожний ¡з цих нaпрямiв.
Головними завданнями сучасного етапу розвитку аграрного сектору економки е стабозацт i подальше нарощування обсяпв виробництва продовольчих ресурса, а на фй основГ забезпечення оптимГзацм' споживання харчових продук-тГв на душу населення, позбавлення залежност кра'ни вщ ¡мпортних поставок, створення спри-ятливих оргаызац^но-економнних умов сть-ськогосподарським товаровиробникам, значно-го полтшення соцГального розвитку укра'нського села. Для забезпечення ефективного розвитку аграрного сектору та конкурентоспроможност його продукцм' повинн функцюнувати ттьки таю оргаызафйно-правовГ форми пщприемницьких структур, як зможуть досягнути успку як на на-цюнальному, так i на свГтовому р^нях.
Особливо актуальним е питання формування системи корпоративного управлЫня, здатно''' за-безпечити мГжнародну конкурентоспроможнють аграрного корпоративного сектора i подаль-ший розвиток ¡нновафйно' со^ально орГентова-
ноТ украТнськоТ eкономiки. Доcлiджeння сучасних проблем корпоративного управлЫня, аналiз змiн i напрямкв вдосконалення систем корпоративного управлЫня з урахуванням глобального контексту, а також оцЫка можливостi застосуван-ня передового зарубiжного досвiду у в^чизняый практицi набувае особливого значення.
Головним напрямом розвитку системи повинно бути обов'язкове запровадження та прийняття загальноприйнятих норм та правил управлЫня дiяльнiстю аграрних корпорацiй. Стiйкe становище та ефективнють дiяльностi корпорацп зна-чною мiрою залежать вщ розбудови корпоративних вiдносин та ефективност взаемодп мiж учасниками цих вщносин.
Створення ефективноТ системи корпоративного управлЫня як у eкономiчно розвинених краТнах, так i в краТнах з перехщною eкономiкою вимагае роз-робки загальних мiжнародних стандартiв i правил, законодавчо закрiплeних та впроваджених в практику, якi б гарантували потенц^ним iнвeсторам на-дйнють капiталовкладeнь та дозволили отримати повну, ясну й об'ективну картину про ефективнють дiяльностi компанiй, структуру власносп, мeханiзм i методи iнвeстування [7, с. 11].
На сьогоды, створення належноТ системи корпоративного управлЫня в аграрному сeкторi eкономiки е актуальною проблемою, що перед-бачае адаптацiю рeзультатiв свiтового досвiду до умов в^чизняно! eкономiки та перебувае на eтапi динамiчноТ трансформаций Сучасна система корпоративного управлЫня являе собою ор-ганiзацiйну модель, за допомогою якоТ компанiя представляе i захищае iнтeрeси своТх учасникiв. Тип застосування модeлi залежить вiд структури компанп, що iсну6 в межах ринковоТ eкономiки, i вiдобража8 сам факт подту функцiй управлiння та володЫня корпорацi8ю [3, с. 7].
Piвeнь корпоративного управлiння е одним з ключових фактсрв, що обумовлюе iнвeстицiйний клiмат, впливае на ефективнють дiяльностi това-риств, визначае ступЫь захищeностi прав Ывесто-рiв та врахування Ытере^в iнших зацiкавлeних оаб.
Корпоративнi структури постiйно трансформу-ються та вдосконалюються вщповщно до вимог мЫливого зовнiшнього середовища. Постiйнi ево-люцiйнi тенденцм трансформацп корпоративних структур шляхом консолщацм акцiонeрного катта-лу у великих корпора^ях е закономiрним явищем. Об'ективною складовою цього процесу стали
скпаднi теxнопогiчнi ланцюги виробництва, зумов-пенi процесами поглиблення подлу працi та глоба-^зацм свiтового господарства, що вимагае реа^за-цм на мiкроекономiчному рiвнi не лише стандартниx функцiй виробництва продукцм, а й науково-дослщ-ниx i доспiдно конструкторськиx робiт, а також маркетингу у вiдповiднiй сферi [10, с. 53].
Оскiпьки в Укра!н бiпьшiсть корпоративниx структур функцюнують у вигпядi акцiонерниx то-вариств тому основною íx перевагою е можли-вiсть проведення великомасштабного виробництва та зменшений ступеня його ризикованостк
В сучасниx умоваx акцюнерна форма пщпри-емництва виступае могутым засобом побудови господарсько! системи, що базуеться на недер-жавниx формаx сусптьно! вiдповiдапьностi. При цьому широке освоення акцiонерниx форм спри-яе утвердженню дiйсно справедливого xарактеру привласнення засобiв i резупьтатiв виробництва, а саме долаеться вiдчуженiсть вiд власност без-посереднix працiвникiв пiдпри8мств.
Акцюнерна оргаызац^но-правова форма господарювання набула широкого поширен-ня в аграрному секторi Укра!ни, оскiпьки сутте-во впливае на вирiшення проблем, пов'язаниx iз забезпеченням сталого економiчного зростан-ня. Водночас потрiбно враxовувати, що сучасний економiчний, соцiапьно-попiтичний розвиток Укра!ни вщбуваеться в умоваx зростання впли-ву iнтеграцiйниx процесiв, що xарактерно до су-часного етапу розвитку свтового господарства.
Корпоративнi структури, будучи первинною ланкою економки, вiдiграють роль со^ально-економiчноí системи кра!ни, завдяки !м дося-гаеться економiчний, попiтичний та со^альний розвиток. Якщо корпоративну структуру розгля-дати як систему, то вона являе собою оргаызо-вану сукупнють епементiв, взаeмопов'язаниx в певному порядку, в якому кожен елемент воло-дie рiзними властивостями, необxiдними для 1Т ю-нування. Кожен елемент, виконуючи певн функ-цп в процесi управпiння розвитком корпоративно! структури, володie додатковим потенцiапом, вра-xовуючи спiпьний ефект реа^зацп в рамкаx великого об'еднання рiзниx епементiв.
Основна мета, яка повинна бути досягнута -формування об'еднань, де самос^йна дiяпьнiсть структурниx одиниць повинна поеднуватися з можпивiстю íx сптьно! дiяпьностi i з р0енням eдиниx цiпей. Така система повинна бути сте-
кою, але в водночас мобтьно змiнювати стратеги дiяпьностi заради динамiчного розвитку та досягнення соцiально-економiчного ефекту
Говорячи про глобалiзацiю економiки, немож-ливо дати однозначну оцЫку 1Т наслщмв, оскiпьки це складний i суперечливий процес. 3 одного боку, глобалiзацiя полегшуе процес взаемодп мiж економiками кра!н, створюе умови для доступу до передовиx досягнень людства, забезпечуе економiю ресурсiв, стимулюе свiтовий прогрес. 3 iншого боку, вона мае й негативы наслщки: за-крiппення перифер^но! модепi економки, втрата кра!ною своíx нацiонапьниx ресур^в. Також, гло-бапiзацiя поширюе конкурентну боротьбу на в^ учасникiв, в тому числ й на слабко розвинут кра-!ни, що призводить до руйнування малого бiзне-су, зниження рiвня життя населення, в зв'язку з чим одна з декларованиx цтей мiжнародноí по-лiтики - зробити позитивний ефект глоба^зацп доступним максимапьнiй кiпькостi кра!н, змен-шивши при цьому негативнi наслщки.
Процес глобалiзацiйного розвитку аграрного сектору економки повинен базуватися на: створены умов для розвитку агропромислово-го комплексу, Ытенсифкацп в стьському гос-подарствi та рацiонапьнiй державый фiнансовiй пiдтримцi сiпьського господарства; полтшены доступу до ринкiв збуту та посиленн конкурен-тоспроможностi сiпьськогосподарського виробництва шляxом зростання обсягiв вiтчизняниx та iноземниx iнвестицiй в агропромисловий комплекс при умовi гармоызацп чинного законодав-ства до норм i вимог свтово! оргаызацп торгiвпi; покращеннi со^ально! сфери шпяxом створення розвинено! iнфраструктури на сепi.
В перюд глоба^зацм для завоювання пози-цiй на ринкаx в жорстюй конкурентнiй боротьбi Укра!на повинна в повый мiрi використовувати об'eктивнi переваги, якими вона володie внаслг док свого географiчного положення, територг альниx та кпiматичниx особливостей. В аграр-нiй сферi, зокрема, до такиx переваг Укра!ни спiд вiднести сприятливi кпiматичнi умови для ве-дення стьського господарства та родючi укра-!нськ чорноземи. Крiм того, значний земель-ний потенцiап та традифйно екстенсивний шпяx розвитку сiпьськогосподарського виробництва дозволяють без значниx iнвестицiйниx затрат оргаызувати в Укра!н виробництво багатьоx ви-дiв екопогiчно чисто! стьськогосподарсько! про-
дукцп як для внутршнього споживання, так i на експорт. Потреба в такй продукцм в свт сьогод-нi дуже велика, в першу чергу в краТнах, як в силу обмеженост природних ресурЫв змушeнi вико-ристовувати все бiльш iнтeнсивнi методи виро-щування сiльськогосподарських культур та роз-ведення худоби [6 с. 70].
Дiяльнiсть корпорацiй, яка спрямована на Ыте-грацiю, здiйсню8 рeалiзацiю певних етатв вико-нання корпоративноТ стратеги.
Розробка стратеги управлiння корпорацiями - складне i маловивчене питання, однак вщ йо-го вирiшeння залежить eкономiчний розвиток краТни, оскiльки основна частина виробництва зд^снюеться саме на пщприемствах корпоративного типу. Характеры ознаки корпорацп да-ють змогу визначити корпоративне управлЫня як систему оргаызафйно-правових, eкономiч-них i фЫансових взаeмовiдносин усiх учасникiв товариства, що встановлюе мeханiзми, спосо-би взаемодп зацкавлених сторiн, за допомогою яких вони представляють у корпорацп своТ Ытер-еси i взаeмодiють з ним та мiж собою. Суб'екти внутр0ньоТ системи корпоративного управлЫ-ня, як i зовнiшнi суб'екти, мають складну систему iнтeрeсiв, i ТТ узгодження е основним завданням оптимiзацiТ корпоративного управлiння. Важли-вим питанням у цьому розумЫы е стввщношен-ня стратeгiй суб'eктiв корпоративного управлЫ-ня та ступiнь Тх впливу на загальну корпоративну стратепю [5, с. 78].
Процес агропромисловоТ Ытеграцм, розвиваеть-ся шляхом створення агроформувань корпоративного типу, до складу яких можуть включають-ся аграры, пeрeробнi й торговeльнi пiдприeмства, усп0не функцiонування яких встановлюеться досконалими eкономiчними взаeмовiдносинами мiж ними. Головним чинником в систeмi вiдносин мiж учасниками полягае в дieвому мeханiзмi роз-подiлу прибутку вiд сумюноТ дiяльностi.
Отже, в загальному виглядi Ытеграц^ну стра-тeгiю розвитку компанп до рiвня ЫтегрованоТ корпоративноТ структури можна подтити на три етапи рeалiзацiТ (див. рисунок).
Перший етап являе собою органiзацiйнe про-ектування, де приймаеться рiшeння про Ытегра-цш, розробляються стратеги, плануються проце-дури рeалiзацiТ та iн.
Другий етап передбачае рeалiзацiю стратеги, на пiдставi розроблених планiв i заходiв зд^снюеть-
ся процедура ¡нтеграцм'. ЗмЫюеться оргаыза^йна структура компаый, що входять до складу корпорацп', або само''' корпорацп', вщбуваеться транс-формацГя виробничих i управлЫських зв'язкв.
На третьому етап моыторингу ¡нтеграцГйно''' дг яльност вщбуваеться контроль i вщслщковуван-ня функцюнування перетворено''' корпорацп', пщво-дяться пщсумки i оцЫюються результати виконано' роботи, наводиться економГчна оцЫка ¡нтеграцм'.
При глобальних умовах господарювання, для суб'екти господарювання в аграрному секто-рГ економки одним з найголовыших завдань е залучення ¡нвестицГй та ¡нновафйних ресур-сГв, тому розвиток й функцюнування ¡нтегро-ваних об'еднань, як створен за участю фЫан-сового, промислового та ¡ноземного катталу е найшвидшим шляхом виходу стьського госпо-дарства Укра'ни на р^ень найбтьш розвинутих в аграрий сфер! кра'н.
ГлобалГзацГя вносить певн особливост в ме-хаызм формування корпоративних вщносин, як спрямован на створення рГзного типу склад-них ¡нтегрованих структур. В свою чергу внутр0-н i зовышы мехаызми корпоративних вщносин трансформують економнне середовище, змЫю-ють склад ïï учасникв, характер виробничих, тех-нолопчних, фЫансових та торговельних зв'язкв. При цьому, крГм основних факторГв, що сприя-ють створенню корпоративних структур, таких як позитивна вщдача вщ масштабу, консолщацт капп^в, велике значення в умовах глобалГза-цм' набувають передумови, що пов'язан з транс-формацГею сусптьного вщтворення нацюналь-но''' економки. Пщвищення ж рол! корпоративного ланки в регулюванн процесГв трансформацп' вЫе''' економки i пщвищення промислового зростання в уск розвинених кра'нах, в тому числ! й в аграрному сектор! економки Укра'ни е визначальним фактором розвитку, що знайшло вщображення i в систем! сусптьного вщтворення нашо''' кра'ни.
Вихщною позицГею трансформування органг зафйних структур в економщ Укра'ни мае стати ïï ¡нтеграцт в европейську та свГтову економны системи, яка супроводжуватиметься посилен-ням конкуренцп' вГтчизняних та ¡ноземних ком-паый. У сучасый свГтовГй економщ висока кон-курентоспроможнють товару е запорукою устху компанп'. У зв'язку з цим компанп' витрачають велик кошти на науково-дослщницьк та конструк-торськ розробки з метою завоювання свого мю-
Типи iнтеграцiйниx стратепй розвитку корпорацм*
*побудовано на основi власних досл'1джень автора
ця на св^овому ринку. Для забезпечення захисту нaцiонaльниx iнтересiв в умовах посилення глобально! конкуренцм необxiдно створити конку-рентоспроможнi на свiтовому ринку модерызо-вaнi формування вiтчизняниx товаровиробниюв. Особливо важливим е iнтегрaцiйне трансфор-мування оргаызац^но! будови укра!нсько! еко-номiки, спрямоване на посилення взаемодп и суб'8ктiв та на об'еднання !х ресурсiв. Це вщпо-вщае прогресивним тенденцiям оргаызафйно-го розвитку свтово! економiки, якi орi8нтуються на новi принципи менеджменту, що передбача-ють посилення уваги до взаемозв'язку внутр0-нix процесiв у господарсьюй оргаызацм зi змЫа-ми у зовышньому середовищi [2, с. 347].
Важливим е дотримання нaцiонaльного зако-нодавства кра!ни, де функцiону8 корпорафя. Дг лова етика Грунтуеться на законослухняый пове-дiнцi компанм i окремих учaсникiв корпоративних вiдносин, на Ыформуваны оргaнiв прaвлiння корпорацп i державних оргaнiв про протизaконнi дм приватних i юридичних осiб, що мають пряме або непряме вщношення до дiяльностi компанм.
Проблема управлЫня фiнaнсовими ресурсами пiдпри8мств аграрного сектору економг ки е складною i багатогранною, оскiльки пщ-приемству необxiдно забезпечувати разом iз платоспроможнютю i доxiднiсть. Тому при !х фор-
мувaннi i використaннi пщприемства повиннi ви-конувати рiзнi завдання з огляду на. iснуючi су-перечностi мiж плaтоспроможнiстю i дохщнютю: з одного боку, збiльшувaти обсяг фЫансових ре-сурсiв для забезпечення пос^йно! платоспро-можностi пiдпри8мствa, а з Ышого - забезпечувати ефективнють виробництва продукцм i !! конкурентоздaтнiсть шляхом !х рацюнально-го використання. Таким чином, вщ ефективнос-тi упрaвлiння фiнaнсовими ресурсами залежить фЫансовий стан пiдпри8мствa i його становище в ринковому середовищк Одыею з важливих складових тако! полiтики е дивiденднa полiтикa.
Дивщендна полiтикa в стрaтегiчному вщношен-н е важелем пiдвищення мотивування ствробп— никiв корпоративних формувань та Ыструментом залучення зовнiшнix iнвестицiй. В контекст за-значеного важливим е упорядкування процеЫв формування та реaлiзaцм дивщендно! полiтики в корпоративних формуваннях з таких основних питань [8, с. 576-577]:
1. Яку частину чистого прибутку варто випла-чувати акцюнерам цього року i яку частину реЫ-вестувати з метою майбутнього зростання. При високому значены дивщендного доходу зви-чайно спостерiгa8ться зростання цЫи акцм. Як-що товариство реЫвестуватиме незнaчнi кошти в активи, то можливост зростання будуть неве-
ликi. Варто мати на увазу що високi поточн дивг денди можуть визначати зростання цЫи в корот-костроковiй перспективу а майбутне зростання i стабтьнють дивiдендiв можуть визначати зростання цЫи aкцiй у перспективi.
2. Насктьки стaбiльною мае бути дивщенд-на полiтикa, як часто и можна мiняти. Звичай-но краще цiну8ться вaрiaнт стабтьно! та перед-бачувано! дивщендно! полiтики, без рiзкиx спaдiв.
3. В якiй формi варто виплачувати акцюне-рам наявний у товaриствi (пiсля виплати вЫх обов'язкових плaтежiв) прибуток - гр0ми у ви-глядi дивiдендiв, додатковими ак^ями, шляхом викупу aкцiй за пщвищеною цiною. Термiн «ди-вщенд» звичайно використовуеться для позна-чення грошових виплат внaслiдок розподiлу час-тини чистого прибутку корпорацп. Схеми Ыших форм виплат розглядаються як рiзновиди або частина дивщендно! полiтики.
4. Якi конкретнi схеми виплати доходу акцюне-рам використати в межах чинного законодавства. Наприклад, чинним законодавством в Укра'У пе-редбачена виплата дивiдендiв лише один раз на рк. Якщо дивiдендною полiтикою передбачаеть-ся викуп aкцiй в aкцiонерiв, то якою мае бути цЫа?
5. Яке мае бути стввщношення розмiру дивщен-дiв по простих i привiлейовaниx aкцiяx. Звичайно всi цi питання стосуються простих ащй, тому що по них можливi aльтернaтивнi форми виплати, але по прившейованих aкцiяx також можливi певнi не-стaндaртнi рiшення (обумовлен при !х емо).
6. Вибiр оптимальних строкiв нарахування й виплати дивiдендiв, складання спискiв на нарахування дивiдендiв (дата закриття реестру) тощо.
Сьогоднi зрозумiло, що акцюнеры товариства е специфiчною формою пщприемницько! дiяль-ностi i мають створюватись у в^х галузях, де ви-никае необxiднiсть, доцiльнiсть створення саме тако! структури. Тому сьогоднi першочергового значення набувае проблема пiдвищення ефек-тивностi !хнього господарювання через розвиток корпоративного управлЫня i практики фЫансо-во-господарсько! дiяльностi.
Пiдсумовуючи результати господарювання корпоративних структур слщ зазначити необ-xiднiсть впровадження в !х дiяльнiсть принципiв соцiaльно-економiчно! вiдповiдaльностi. Дана вимога виходить iз необxiдностi врахування ЫтереЫв суспiльствa. Корпорaтивнi структури повинн брати на себе вiдповiдaльнiсть за вплив
на замовниюв, постaчaльникiв, пра^вниюв, ак-цiонерiв, мюцево! спiльноти та Ыших зацкав-лених сторiн со^ально! сфери. Цi зобов'язання повиннi виходити за межi встановленого законом норм дотримання законодавства та перед-бачати, що корпорацп добровтьно приймають додaтковi заходи для пiдвищення якостi життя пра^вниюв та !х сiмей, а також мюцево! грома-ди та сусптьства в цiлому.
Висновки
Корпоративн пiдприeмствa в аграрному секто-рi повиннi здiйснювaти свою дiяльнiсть так, щоб забезпечити: виробництво в достатый ктькос-тях продукцп i послуг, якють яких вiдповiдaтиме чинним нормам; дотримання прав пра^вниюв на безпечну працю при дотриманн соцiaльниx га-рaнтiй, а також створення нових робочих мюць; пiдвищення квaлiфiкaцií' i навичок персоналу; за-хист навколишнього середовища та рацюналь-не використання природних ресурЫв; пiдтримку зусиль влади в розвитку територ^, де розмщу-ються виробничi потужностi та допомога мю-цевим установам софально! сфери; дотримання загальноприйнятих законодавчих та етичних норм ведення бiзнесу.
Важливим е творче вщношення до вибору стратеги розвитку корпоративного формування та порядку и впровадження. Двома основними стратепями розвитку корпорaцiй е - розширен-ня та рaцiонaлiзaцií'. В свою чергу !х краще впро-ваджувати за 3-ма етапами □ органiзацiйне проектування, реaлiзaцií' стратеги та моыторинг Ытеграфйно! дiяльностi.
Корпора^я функцiонуe й розвиваеться як складний оргaнiзм, ефективнiсть дiяльностi яко-го напряму залежить не ттьки вщ стрaтегiй, чп— ко! оргаызац^но! побудови, а ще й визначаеться сильною культурою, особливим стилем, як спри-яють досягненню й збереженню провщних пози-цiй на ринку.
Список використаних джерел
1. Гудзинський О.Д. Менеджмент пщприемницько! д1яльност1: навч. поабник / О.Д. Гудзинський, С.М. Су-домир, Т.О. Гуренко; за заг. ред. О.Д. Гудзинського -К.: 1ПК ДСЗУ, 2010. - 321 с.
2. Давиденко Н.М. Особливост корпоративного управл1ння укра!нськими акцюнерними товариства-ми // Науковий вюник Волинського нацюнального
унiверситету iменi Леа УкраТнки. - 2009 - №3. - с. 245-349.
3. Довгань Л.6., Пастухова В.В., Савчук Л.М. Управляя корпорацiями: Монографiя. - К.: 1ВЦ «Видавни-цтво «Полггехнка», 2004. - 236 с.
4. бвтушевський В.А. Корпоративне управлiння: Пщручник. - К.: Знання, 2006. - 406 с.
5. бвтушевський В.А., Ковальська К.В., Бутенко Н.В. Стратепя корпоративного управлЫня - К.: Знання, 2007. - 287 с.
6. Жмудська 1.Б. Формування конкурентних пере-ваг корпоративного пщприемництва в умовах членства УкраТни в СОТ на прикладi сiльського господар-
ства / I. Б. Жмудська // Агросвгг. - 2014. - №19.
- с. 67-72.
7. Задихайло Д.В., Юбенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управлЫня: Навчальний поабник. - Х.: Ес-пада, 2003. - 688 с.
8. Кравченко Ю.Я. Ринок цЫних паперiв: Навч. поаб.
- К.: Дакор, КНТ, 2008. - 664 с.
9. Мостенська Т.Л., Новак В.О., Луцький М.Г., Симо-ненко Ю.Г. Корпоративне управлЫня: Пщручник. - К.: Каравелла; Пча Ю.В., 2008. - 384 с.
10. Уманив Ю.М. Корпоративн структури у глобальному конкурентному простора Монографiя / Уманцiв Ю.М. - К.: ННЦ 1АЕ, 2012. - 410 с.
