CC BY
38
УДК 821.161.2-311.6.09
М. В. Стасик
ФОЛЬКЛОРНО-ЕТНОГРАФШШ ДЖЕРЕЛА РОМАНУ В. ЛИСА «СТОЛ1ТТЯ ЯКОВА»
У статт1 на приклад1 роману Володимира Лиса «Столття Якова» розкриваеться роль фольклорно-етнограф1чного матер1алу для творення художнього образу. Анал1з матер1алу показуе ц1кав1 вкраплення в розпов1дь традицт, звичагв та обряд1в. Зазначаеться, що письменник одночасно звертався до декыькох фольклорно-етнограф1чних пласт1в, як мали увиразнити його задум. У роман фольклорно-етнографгчний матергал тареальтсть не конфлттують, навпаки - доповнюють одне одного, виступаючи структурним елементом тексту.
Клю^о^^ слова: роман, художнт образ, фольклор, традищя, обряд.
Письменник Володимир Лис вщомий уже не одним сво'1'м твором («Айстри на зрубЬ» (1991), «Романа» (2001), «Маска» (2002), «Продавець долЬ» (2002), «Жнка для стши» (2003), «I прибуде суддя» (2004), «Графиня» (2005), «Камшь посеред саду» (2007), «Ос^в Сильвестра» (2009), «Маска» (2012), «1ван та Чорна Пантера» (2012), «Соло для Соломп» (2013) тощо). Належне мюце серед них займае i роман «Отшття Якова», який вперше було надруковано 2010 р. Твiр, як i багато шших ромашв В. Лиса, здобув перемогу у заснованому в рамках «Коронацп слова» конкура «Гранд-коронащя слова» як роман десяташття. Дослщники, аналiзуючи рiзнi аспекти творiв В. Лиса, високо ощнили творчють письменника, а про роман «Столбя Якова» справедливо зауважували, що твiр «сприймаеться як така собi iндивiдуалiзована версiя юторп Украши ХХ ст., юторп, класично розказано'1 з перспективи «маленько!» людини» [2].
Хоча л^ературознавщ i присвятили значну увагу вивченню творчостi В. Лиса (Г. Авксентьева, Н. Герасименко, М. Довгалюк, О. Забужко, О. Клименко, В. Коротич, Л. Костецька, С. Пщопригора, Я. Полщук, Т. Хом'як та ш.), проте фольклорно-етнографiчнi аспекти його творiв, у тому чи^ й роману «Столiття Якова», не були предметом 1хнього наукового штересу, що зумовлюе актуальн1сть нашо'1 розвiдки.
Виходячи з цього, завданнями нашо'1 розвiдки е визначення мюця, ролi та естетичних функцп фольклорно-етнографiчних елементiв у романi В. Лиса «Стшття Якова».
Книга складаеться з двохсот сорока сторшок тексту, на яких описуеться сто роюв життя Якова Меха, по-вуличному Цвiркуна. «Мир i вiйна. Любов i нероздiлена любов. Чоловiк, його жiнки та 1'хш дiти. А на цьому та - оповiдь про те, як старий Яюв, урятувавши наркоманку, оповщае 1и свое життя, виявляючи причетшсть до долi нещасно'1 дiвчини. Напередодш свого столiтнього ювiлею вiн згадуе власне життя на Полюа, службу в польськш армп, нiмецький полон, службу в армп радянськiй, убивство дружини i дiтей», - так коротко, але змiстовно повно можна передати сюжет аналiзованого твору [2].
Вдало, на наш погляд, доповнюе характеристику твору С. Баран, пишучи, що «це унiкальна книга про украшське буття в ХХ столiттi з його суспiльними та шдивщуальними трагедiями й непомiтними людськими радощами» [1]. Додамо, що в цю iсторiю автор вправно вплiтае фольклорно-етнографiчнi елементи з метою бiльше
заглибитися у психолопю народних образiв, розкрити 1'хнш характер, своeрiдний свiтогляд та ментал^ет.
Письменник у романi «Отшття Якова» одночасно звертався до декшькох фольклорно-етнографiчних пластiв, якi мали увиразнити його задум. Тут варто вказати на мотиващю митця у використанш таких елеменпв. Вважаемо, що в такий споаб вiн намагався не просто надати бшьшо'1 реалiстичностi створеним образам та вигаданим подiям, а передуам з усвiдомленням того, що щ деталi (обряди, традицп, звича'', прикмети тощо), використанi в ромаш, найбiльшою мiрою розкривають уявлення конкретного народу про навколишнш свiт i його ментальнiсть. Погоджуемося з думкою О. Романенко, яку вона висловила в дослщженш про фольклорш елементи у творах сучасно'1 украшсько'' лггератури: «1накше виглядае художня дiйснiсть у творах, яю не просто замальовують екзотизм обставин, у яких опинилися геро1', чи предметiв, якими вони користуються. У них фольклорний контекст видозмшюе час i простiр -фольклорш мотиви тут не слугують декоращею, а мають так званий клаптиковий характер. Вони - своерщш ос^вщ змiсту, естетичного або ж екзистенцшного вiдкриття героя» [4].
У ромаш фольклорно-етнографiчний матерiал та реальнють не конфлiктують, навпаки - доповнюють одне одного, виступаючи структурним елементом тексту. У В. Лиса село Загоряни чи Загорени, як говорить Яюв Мех, головний герой твору, стае духовним простором украшського селянина, який вш захищае вщ забуття та втрати культурно'1 iдентичностi: «Вш давно вже не п'е молока, бо ж одне розстройство од того, швидкий нападае, та то Олька так вимовляе, а вш каже по-1'хньому, загоренськи -шмидкий... I село для нього не Загоряни, а Загорени. Тарасовi д^и з його вимови смыться. Ну й нехай, вш по-1'хньому казати ни буде» [3, с. 12].
Про умшня старого Якова лшувати людей дiзнаемося зi сцени «ломки» дiвчинки-потерчати Альони, як 11' називае автор. Цi знання чоловiк перейняв вiд тiтки Герасимихи, яка лшувала чоловiка вiд гарячки настояною солоною водою з ромашкою, а Яюв лiкуе ще й кашель: «Змусив, буквально силою влив до рота тепло'1 посолено'1 води з настоеною ромашкою. А тод^ як виблювала, настоянки оману, яку для себе приготував, бо ж кашель посеред л^а невщомо чого став душити...» [3, с. 19]. Використовуе вш також i «цвiдрубал, i кропивницю лiсову, розмай-траву, i кв^ушку цибуляну, i сiк молодо'1 бульби, на сироватщ настояний, i той-таки ломикамшь.» [3, с. 20].
Окрему увагу хочеться звернути на зображення часу, який мае у творi дихотомiчну побудову. Для письменника дуже важливо спiввiднести сучасний земний час iз часом iсторичним. Як ми знаемо, сприйняття часу укра'нським селянином ци^чне. Подiевий час села визначаеться сезонними роботами, святкуваннями тощо. Саме тому у творi про час, коли вщбуваються поди, ми дiзнаемось через т роботи, що виконують геро'1' або свята, яю вони справляють: «Бща в 1'хне село нагрянула негадано... десь на п'ятий день по ПокровЬ» [3, с. 152]; «Матср лишили - договорилися, що за тидень, десь так на Спиридона Сонцеворота, й забере назад Яюв» [3, с. 192]. Отже, поди у першому прикладi вщбуваються 21 жовтня, а в шшому - наприкшщ грудня, адже ми знаемо, що Покрову святкують 14 жовтня, а Спиридона Сонцеворота -25 грудня.
Лшшний, юторичний час також наявний у твор^ вiн постiйно «вриваеться» в структуру твору, мае ч^ке датування i протиставляеться циклiчному часу: «Через п'ять л^ пiсля випровадин на службу Гаврилка у вересш тридцять дев'ятого до вшська знову пiшов Яюв» [3, с. 134]; «На початку весни сорок четвертого Яюв потрапив у облаву» [3, с. 157]. Письменник свщомо протиставляе побутовий час, у якому
розкриваються звича'1, повсякденне життя геро'1'в тощо, iсторичному часовi, i таке протиставлення стае структурною особливютю його творiв.
Це також своерiдний подiл на свш, знайомий, зрозумiлий свiт i чужий, що вважае людину гвинтиком сощально'1 машини, який виривае п хоч i зi складних, але зрозумших для не!' умов життя.
Побут у романютищ В. Лиса та й взагалi в усш його творчостi не е простим описом обставин повсякденного буття геро'1'в, вiн е передовсiм предметним вираженням 'хньо! свiдомостi: «Взамiн розкiшного життя вона отримала курну полiську хату, в якш не прийнято було вщчиняти вшна... Хату, в якш стояв затхлий запах пршо!' соломи, що правила за матрац, i тдшмалася пилюка, коли замiтали глиняну долiвку», - так деталiзовано на кшька сторiнок тексту описуе «нове» життя Зосi у ам'!' Якова [3, с. 127]. Подекуди автор детально, iз скрупульозшстю етнографа, описуе улаштування побуту полiщукiв, 1'хнш одяг, 1'жу, традицп, звича'1. В. Лис далекий вщ того, аби iдеалiзувати життя селянина, але, водночас, вш розумiе, що такi описи допомагають максимально емоцшно включити читачiв у ситуащю. При цьому побут стае джерелом шформацп, яка спонукае рецитента до розумiння того, як геро'1 осмислюють свое мiсце в суспшьств^ власну долю в нерозривному зв'язку з долею кохано!' людини та рщного краю: «Вона, звикла до шшого життя, раптом вiдчула, що те, що рашше викликало огиду, мае якийсь сенс. Хоч не раз питала себе - в iм'я чого живуть чи, швидше, юнують щ люди? Вiдповiдi не було. Хiба так угодно Богу. В iм'я чого так тяжко працюють коло землi посеред цих болотних випарiв? Вiдповiдi не було. Хiба що... Заради самого життя... <...> Iнодi 1'й здавалося, що тримае тут не тшьки любов, кохання до Якова, а щось бшьше. Щось таке, що взагалi неможливо пояснити й осягнути розумом» [3, с. 130].
Фольклорно-етнографiчний матерiал умiло iнтерпретований й органiчно вплетений письменником у канву роману. Але, мабуть, найбшьшим, найважлившим досягненням письменника е те, що вш не замикаеться в рамках вщтворення, реконструкцп цього матерiалу, а намагаеться проникнути в глибинний змют давнiх уявлень народу, осмислити усталеш фольклорнi образи, наповнюючи 1'х сучасним змiстом.
Люди здавна вiрили в прикмети, у те, що деяю iстоти, числа, явища, поди пов'язаш з надприродними силами, i е запорукою удачi чи невдачi в чомусь. Серед таких образiв-символiв, що зустрiчаються в ромаш, можемо назвати кота. В уснш народнiй творчостi кiт - символ охоронця дитини, кмiтливий помiчник. «Тому вiн присутнiй у десятках колискових пiсень», - зазначае Г. Потапенко [5]. Один iз варiантiв тако'1 колисково!' зустрiчаеться на початку роману В. Лиса: «На кота-вуркота, ой, напала дрiмота, ти, дитинко, тоже спи, тилько лiжка не кропи...» [3, с. 12]. Однак полюемантичшсть цього образу спонукае читача задуматись, насторожитись. Адже ют, з одного боку, - символ доброго духа житла, незалежносп, з шшого - ознака зла, темряви, потойбiчного св^у тощо. «Ют, приблуда, чий ти? Яюв дивиться на кота -старого, облiзлого, шерсть мюцями позлипалася. Ют дивиться на нього i жалiбно нявкае. - Як i я, старий, - думае Яюв. Ци й ют?» - читаемо у ромаш [3, с. 11]. А вже через декшька сторшок зустрiчаемо такий опис кота: «На деревi коло хати, старш яблуш, сидiв кiт. Чужий чорний котисько» [3, с. 15]. Наведений текст надихае читача до смислових алюзш, адже, з одного боку, кота вважали хорошим оберегом вщ злих сил, а з шшого, люди боялися чорних ко^в, особливо, коли вони перебрали дорогу.
Ще одним символом-прикметою, який використовуе письменник, е цвiркун: «Яюв таки усмiхнувся. Не засмiявся, а посмiхнувся. Бо зрозумiв - то сюрчить цвiркун. Авжеж, цвiркун, цвiркунисько. Затзнший гiсть, не спальник якийсь осшнш, що не
знати чого озвався. - Вiдспiвуе вш мене чи що? - сердито подумав Яюв. ... Тут йому прийшла химерна думка - вони ж обое цвiркуни.» [3, с. 176]. В. Лис у цьому випадку також змушуе до смислових алюзш. Адже, це досить суперечливий знак. З одного боку вш може бути провюником смерт^ а з шшого - символом удач^ сподiвання.
Окрiм зазначених фольклорно-етнографiчних складових сюжету «Стшття Якова» е ще один мотив, який, на наш погляд, е важливим для розумшня твору. Зокрема, це використання символiв, бшого i чорного птаха, що з'являлися Зос у «вiщих» снах, червоного коня тощо, що надае твору особливо'' поетичносп. Так, природно вмонтовано у структуру роману пророчi сни: «А вночi сон приснився - мовби скаче на своему червоному кош, не там, у Тарнув^ на кшному пол^ош чи ще десь, а тут, у сел^ по якшсь сiльськiй вулищ, а за ним мовби теж хтось скаче. Вш озирнувся i нiяк не може побачити обличчя вершника, що його наздоганяе, а червоний кшь починае раптом летсти - над вулицею, над хатами.» [3, с. 108], або «Як не раз у сш бувало, ловив свого червоного коня. Той втшав, до рук не давався, що тдшде, а кшь одб^ае. Але таки зловив. Зловив. I вже 1'хав, та рiчка постала. Кшь у воду ступив, далi поплив, а до другого берега шяк не могли вони дютатися. I хтось стояв на тсм берез^ й знайомий начеб, а не розгледiв. Отакий сон. Як прокинувся, став мiркувати - до чого б то? Допливе скоро до того берега? Але ж увi сш не доплив...А таки допливе - як ни тепер, то в четвер» [3, с. 229-230]. За народними уявленнями образ коня е полiсемiчним. З одного боку вш е символом чоловiчого начала, багатства, могутносп, степу, вол^ вiрностi, вщданосп, а з шшого - знаком потойбiчного свiту i е одним iз символiв смерть До реч^ червоний колiр е також символом життя, а водночас - загрози для життя. У слов'янськш мiфологii також часто асощюеться з нечистою силою.
Можемо констатувати рiзноманiтнiсть i влучнiсть образних нащональних символiв, використаних автором. Загалом же для В. Лиса використання етнографiчно-побутових деталей - не проста фшсащя традицiй, для письменника - це мюток, що скрiплюе минуле i сучасне, дае можливiсть усвщомити тi цiнностi, якими жили нашi пращури, !'хш духовнi потреби, традицп, глибину 'хньо' мудростi. Опис побуту, звича'в, традицiй - це не просто етнографiчнi замальовки, вони е художшм узагальненням вiдповiдного життевого укладу.
Вплив фольклору прямо позначився на сюжет^ мов^ засобах образностi роману. Автор використовуе фольклорно-етнографiчний прийом зображення портрета, що зорiентований на народний щеал, а також включае вщображення внутрiшнього свiту людини. Поетичнi порiвняння, надзвичайно майстерно виписанi та введен автором у текст: «щоки калиною пашать» [3, с. 27], Парасочка, «як лозинка тоненька» [3, с. 179], «.лице у тибе, казала мама Параска, сину, якби молоком щодень вмиване...» [3, с. 26], «темна хмара закрила мамине лице» [3, с. 22], «очима - блищали, мов край добре нагострено' коси» [3, с. 145] тощо.
Яскраво представлений у ромаш цший пласт приставив, приказок та фразеологiзмiв, майстерно вплетених у канву розповвд: «збитий з пантелику» [3, с. 82], «як води кварту випити», «знайся кшь з конем, а вш з волом» [3, с. 22], «хоч кшка на головi теши, то його не перепреш i возом не об'щеш» [3, с. 22], «хай вони ясним вогнем вигорять» [3, с. 23], «витршки продаеш» [3, с. 80], «за дурною головою нема ногам спокою» [3, с. 157], «не все коту масниця, муситиме й тсну юшку похлебати» [3, с. 147], «така сама паш в дертому жупаш» [3, с. 146], «накрийте голову рядном, мамо» [3, с. 116], «хоч кшля на головi теши» [3, с. 190], «долю конем не об'щеш» [3, с. 47] тощо. Вони надають мовi твору виразного розмовного характеру та неповторного регюнального та нацюнального колориту.
Для передачi народнопоетично'1 украшсько'1 мови письменник послуговуеться великою кiлькiстю не лише приказок та приставив, а й народними прокльонами. Так мати Якова, будучи розсердженою на куму за те, що вона не хоче вщдавати свое! дочки за ïï сина, говорить: «А щоб to6í вiддавало в обидва боки на штирi роки, а на п'ятий болячка на язищ жабою виросла» [3, с. 23].
Письменник написав роман на нащональному rрунтi, яскраво вщтворивши специфiку доби, самобутню культуру украшського народу, нацiональний характер i психолопю, з його архшчними, фольклорно-етнографiчними й побутовими атрибутами. Вiн шукае i, на нашу думку, знаходить мистецьке вираження пракорешв душi свого народу, його духовного тдгрунтя, нащонально'1 щеологл та фшософп.
Отже, проаналiзувавши роман В. Лиса, бачимо, що в ньому використано фольклорно-етнографiчнi мотиви, що аж шяк не применшуе 1хньо'1 художньо'1 цiнностi. Завдяки майстерност автора, цей матерiал сприймаеться як оргашчний, невiддiльний елемент роману, не спричинюючи шкоди його сюжетнiй канвь Етнографiчно-побутовi деталi допомогли авторовi передати колорит епохи, правду вторичного часу. Письменник добре обiзнаний зi звичаями, обрядами, вiруваннями, прикметами, переказами та побутом полщуюв. Твiр е щнним джерелом для дослiдникiв украшсько'1 традищйно!' культури.
Проведений аналiз роману засвщчуе, що автор широко використовуе фольклорно-етнографiчний матерiал та творчо його впл^ае в структурну канву свого твору. Образна система, яку письменник використовуе у сво'1'х творах, спонукае читачiв задуматися над сенсом життя, його духовними щнностями, вiчними ютинами - такими, як любов, добро, справедливють, вiрнiсть.
Ми навели лише деяю фольклорно-етнографiчнi приклади з роману В. Лиса, яю, на нашу думку, можуть деякою мiрою стимулювати подальшi пошуки у вивченнi особливостей щюстилю письменника.
Список використаноУ лггератури
1. Баран G. Апостольська самота Якова... [Електронний ресурс] / С. Баран // Форум «Оверщини». - Режим доступу : http://siver.com.ua/forum/62-469-1 ; Baran Ye. Apostolska samota Yakova... [Elektronnyi resurs] / Ye. Baran // Forum «Sivershchyny». -Rezhym dostupu : http://siver.com.ua/forum/62-469-1
2. Клименко О. Двi рецензп на бестселер Володимира Лиса [Електронний ресурс] / О. Клименко // ЛггАкцент. - 2010. - 29 жовт. - Режим доступу : http://litakcent.com/2010/10/29/dvi-recenziji-na-bestseler-volodymyra-lysa/ ; Klymenko O. Dvi retsenzii na bestseler Volodymyra Lysa [Elektronnyi resurs] / O. Klymenko // LitAktsent. - 2010. - 29 zhovt. - Rezhym dostupu : http://litakcent.com/2010/10/29/dvi-recenziji-na-bestseler-volodymyra-lysa/
3. Лис В. С. Столггтя Якова / В. С. Лис ; передм. О. Забужко. - Харюв : Книжковий клуб «Клуб Омейного Дозвшля», 2015. - 240 с. ; Lys V. S. Stolittia Yakova / V. S. Lys ; peredm. O. Zabuzhko. - Kharkiv : Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvillia», 2015. - 240 s.
4. Романенко О. Фольклорш мотиви та сюжети в сучаснш украшськш лiтературi : кiтчевi експерименти чи новi художш акценти ? [Електронний ресурс] / О. Романенко // Л^ература. Фольклор. Проблеми поетики. - 1999. - Вип. 32. - Режим доступу : http://www.info-library.com.ua/books-text-10764.html ; Romanenko O. Folklorni motyvy ta siuzhety v suchasnii ukrainskii literaturi : kitchevi eksperymenty chy novi khudozhni aktsenty ? [Elektronnyi resurs] / O. Romanenko // Literatura. Folklor. Problemy
poetyky. - 1999. - Vyp. 32. - Rezhym dostupu : http://www.info-library.com.ua/books-text-10764.html
5. Словник символiв [Електронний ресурс] / О. I. Потапенко, М. К. Дмитренко, Г. I. Потапенко та ш. ; за заг. ред. О. I. Потапенка та М. К. Дмитренка. - Кшв : Редакщя часопису «Народознавство», 1997. - 156 с. - Режим доступу : http://www.studfiles.ru/preview/5252915/ ; Slovnyk symvoliv [Elektronnyi resurs] / O. I. Potapenko, M. K. Dmytrenko, H. I. Potapenko ta in. ; za zah. red. O. I. Potapenka ta M. K. Dmytrenka. - Kyiv : Redaktsiia chasopysu «Narodoznavstvo», 1997. - 156 s. -Rezhym dostupu : http://www.studfiles.ru/preview/5252915/
Стаття надшшла до редакцп 06.06.2017.
M. V. Stasyk
FOLK-ETHNOGRAPHIC SOURCES IN VOLODYMYR LYS'S NOVEL «JACOBS CENTURY» («STOLITTIA YAKOVA»)
In Volodymyr Lys's novel «Jacobs Century» («Stolittia Yakova») the role of folk-ethnographic material for artistic form creation is highlighted. The analysis showed the interesting interweaving of traditions, customs and ceremonies. It should be noted, that the writer used several folk-ethnographic layers simultaneously.
In the novel this material and reality are not opposed - they complement one another. The author integrated this elements into the novel's art context to immerse deeper into people's psychology and open up their nature, distinctive worldview and mentality. In V. Lys's novel the description of everyday life it's not accidental. First of all, is subjective expression of their consciousness. But, probably, the most important thing is his attainment in that he not only focuses on representing and, remodeling this material, but also tries to reflect the issue of ancient images, conventional folk characters, fleshing it out with contemporary context. We can ascertain the variety and accuracy of figurative national symbols used by the author.
The author also uses folklore techniques for portraits.
Furthermore, the writer skillfully uses image-symbols. We can name for instance, a cat, a white and a black bird, a red horse, etc., which adds a touch of poetry to this work. According to folk beliefs, these symbol images are multi-valued.
The whole range of proverbs, sayings and phraseological units is strongly represented in the novel. They affect expressiveness and unique regional and national color to the language of the work.
The writer is well familiar with the customs, rituals, beliefs, signs, traditions and life of Ukrainians. The novel is a valuable source for researchers of Ukrainian traditional culture.
The writer wrote a novel on a national basis, vividly recreating the specifics of the era, the distinctive culture of the Ukrainian people, national character and psychology, with its archaic, folklore-ethnographic and household attributes.
So, the analysis shows, that the author makes extensive use of folk-ethnographic materials and easily interweaves them into the plot of his work. The character system, that the author used in his work, lead the readers to reflecting on the sense of life, its spiritual values, timeless values of love, good, justice, loyalty.
Key words: novel, artistic image, tradition, custom, ceremony.
