Фізіологічні механізми стресу у тварин Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

УДК 636:616-056. 3-612. 176

Гайдей О.С., к.вет.н. © 1нститут ветеринарногмедициниНААН, Кше

Ф13ЮЛОГ1ЧН1 МЕХАН13МИ СТРЕСУ У ТВАРИН

Одтею з актуальных проблем тваринництва е стрес. У cmammi розглянуто питання щодо ф1зюлог1чних мехашзм1в стресуу тварин.

Функцюнальний стан - це такий р1вень активное^ оргашзму, при якому виконуеться та чи шша його д1яльшсть. Одним з р1зновид1в функцюнального стану являеться стрес.

Основоположником вчення про стрес став канадський ф1зюлог Ганс Селье, який невеликою публжащею в журнал! Nature (1936) описав синдром, викликаний пошкоджуючими факторами, i з того часу заклав початок вчення про бюлопчний стрес. Стрес - це функцюнальний стан, за допомогою якого оргашзм реагуе на екстремальний вплив, що загрожуе його повноцшному кнуванню та гармоншному ф1зичному розвитку. Тому основною бюлопчною функщею стресу е адаптащя оргашзму до дп стресового фактора чи стресора [5,

6, 7].

Таким чином, стрес - це вироблена в процеЫ еволюци сукупшсть захисних i пошкоджуючих реакцш оргашзму, яю порушують його гомеостаз i виникають в результат! нейро-ендокринних i метабол1чних порушень у вщповщь на дш надзвичайних чи патолопчних фактор1в, що проявляються адаптацшним синдромом.

Стресори, що дшть на оргашзм, викликають у ньому ланцюг пристосувально-захисних реакцш, що спонукають до змши нервових, гормональних, метабол1чних i ф1зюлопчних процеЫв. На думку багатьох вчених, пусковими мехашзмами у формуванш стресу у вщповщь на сильш i надсильш подразники е порушення нервово! i ендокринно! систем внаслщок змши регуляцп на р1зних р1внях 1хньо! оргашзацп. Початков1 змши при CTpeci здшснюються рефлекторно, i сам подразник може бути не тшьки звичайним, але й надм1рним i нав1ть патогенним по свош природг [2, 4, 5].

У формуванш стресових сташв найбшьшу роль вдаграють наступш нейрогуморальш шдсистеми: адрено-модулярна, тту1тарно-тирео1дна, тту!тарно-адренокортикальна, тту1тарно-гонадна, ваго-шеулшова,

соматотропна. Ендокринш комплекси при CTpeci вступають у складш взаемовщносини як «по вертикали), так i «по горизонтали). 1снуе цший ряд можливих вар1ант1в вщповщей гшоф1з-адреналово! i тиреощно! ендокринних систем на стресори р1зно! природи, штенсивност1 i тривалост1 ди, що залежать вщ ступеня включения мед1аторних систем опющних рецептор1в. Розвиток стресово! реакци та И результат багато в чому визначаються оптимальною взаемод1ею л1беришв i статишв на гшоталамному piBHi, родини тротшв - на гшоф1зарному, гормошв залоз-мшеней - на тканинно-рецепторному. При

©Гайдей О.С., 2012

12

цьому суттево зачшаеться мехашзм зворотного звязку в гормональнш регуляци [1, 2, 6].

Видшяють 3 стади стресу: перша - стад1я тривоги. Вона полягае в мобшзаци адаптацшних можливостей оргашзму, але поим onipHicTb стресора знижуеться i виникае тр1ада стресу. Пщ час ще! стади спостер1гаеться зниження артер1ального тиску, частоти дихальних pyxiB i скорочень серцевого м'язу , знижуються температура тша, тонус скелетних м'яз1в, вмкт глюкози в кров!, пщвищуеться проникшсть стшок капшяр!в, згущуеться кров, що супроводжуеться розпадом бшмв, шволющею, л!мфо!дно! тканини, утворенням геморагш та виразок на слизовш оболонщ шлунку i дванадцятипало! кишки. Якщо адаптацшш можливост! оргашзму виснажуються, то настае смерть [1, 3,

5].

Друга стад1я - резистентность Вона починаеться, якщо сила стресора вщповщае адаптацшним можливостям оргашзму. Р1вень його onipHOCTi пщвищуеться, завдяки гшертрофи кори наднирниюв. Ключовим процесом ще! стади е гшертроф1я кори наднирниюв, збшьшення ix функцюнальних резерв1в, перехщ системи «гшоф!з - кора наднирниюв» у стабшьний режим функцюнування з нормал!защею р1вня глюкокортикоадв у кровг U,i гормони протидшть запаленню, зменшують судинну проникшсть, стимулюють глюкогенез, гальмують реакци гуморального i кл1тинного ¿муштету. Змшюеться секрещя й шших гормошв, наприклад, р1вень у кров! гормону росту, пролактину, шсулшу, - зростае, а тироксину i статевих гормошв -знижуеться. Актив1зуються анабол!чш процеси - синтез бшку та шших бюпол!мер!в. Оргашзм бореться з недугом i адаптуеться до стресора, тобто переходить в синтоксичний стан (сум1сн1сть 3i стресором) завдяки формуванню неспециф1чно!резистентност1 [4, 5, 6].

Якщо адаптацшш резерви недостатш, щоб протистояти патогенному агенту протягом всього перюду його дп (кататоксичний стан), настае ix виснаження, що означае перехщ в третю стадш. Клш1чна картина стади виснаження в значнш Mipi визначаеться розвитком абсолютно! чи вщносно! функцюнально! недостатност! кори наднирниюв i проявляеться такими симптомами, як перевага катабол1зму бшюв i жир1в, схуднення, малорухомють, м'язева слабюсть, апапя, вщсутшсть апетиту, артер1альна гшертошя, гшотерм1я. У випадку виживання - дуже високий ризик розвитку серцево-судинно! патологи, онкозахворювань, ¿мунно! недостатност!, виразково! хвороби шлунку i дванадцятипало! кишки. Можливий i летальний результат, коли напруження функцюнальних систем оргашзму тварини, направлен! на п!двищення його стшкост! до стресора i е причиною !х виснаження, не сум!сного з життям [1, 3, 5, 7].

Селье назвав стрес загальним адаптацшним синдромом, оск!льки вважав, що будь-який стресор запускае неспециф!чн! адаптац!йн! мехашзми орган!зму. Ц! адаптац!йн! процеси проявляються тр!адою стресу: 1) п!двищуеться активнють коркового шару наднирник!в; 2) зменшуеться тимус; 3) з'являються виразки на слизовш оболонц! шлунку i кишечнику [2, 7].

Таким чином, по сучасним уявленням симпато-адреналова система, яка забезпечуе формування «стад!! тривоги» i гшоталамо-гшоф!зарно-

13

наднирникова система, з якою пов'язують формування «стадп резистентность», т1сно взаемопов'язаш м1ж собою.

Анал1з численних л1тературних джерел, а також результапв дослщжень показав, що стрес е причиною не тшьки р1зномаштних ф1зюлого-бюх1м1чних порушень у функцюнуванш життево важливих оргашв i систем, але й нервових, серцево-судинних, ендокринних та шших захворювань, кшькють яких, особливо останшм часом, безперервно зростае. Тому ниш вчеш р1зних спещальностей проявляють посилений штерес до проблеми впливу стресу на оргашзм тварин, особливо в умовах штенсифжацп промислового i сшьськогосподарського виробництва, урбашзащею i р1зкою змшою еколопчних умов.

Висновки. Одним з головних аспекта проблеми стресу е дослщження впливу на оргашзм гостро! стрес-фактор1в. Шсля появи перших po6iT Селье в област1 стресу з1брано велику к1льк1сть матер1алу, що дозволяе висловити р!зноман!тн1 г1потези вщносно шлях1в i механ1зм1в впливу стрес-фактор1в на орган1зм. Однак це питания, як i проблема стресу в цшому, все ще не виршеш. Це пояснюеться двома головними причинами: недостатньою увагою до вивчення стрес-фактор1в на орган1зм та недооц1нкою системного пщходу при досл1дженн1 виникнення стресу i адаптац11.

Л1тература

1. Горизонтов П. Д. Стресс, система крови в механизме гомеостаза. Стресс и болезни. Гомеостаз / ГоризонтовП. Д. // Медицина - Москва, 1976. - С. 428-458.

2. Каминский Ю.Г. Стресс (Вся и др. правда о стрессе...) / Ю.Г. Каминский, Е.А. Косенко // Аналитическая микроскопия - Пущино, 2002. - 68 с.

3. Китаев-Смык Л. А. Психология стресса / Китаев-Смык Л. А. //. Наука -Москва, 1983. - 368 с

4. Погодаев К. И. К биологическим основам «стресса» и «адаптационного синдрома» / Погодаев К. И // Актуальные проблемы стресса - Кишинев: Штиинца, 1976. - С. 211-229.

5. Резников А. Г. Его называют Эйнштейном медицины. К 100-летнему юбилею ГансаСелье /Резников А. Г. // Межд. эндокрин. журнал - Москва, 2007. -№ 4., с. 74 - 75.

6. Arnold М. Stress and emotion. Psychological stress / Arnold M. // New York: Appleton-Century-Crofts, 1967. - P. 123-140.

7. Selye H. The stress of life / Selye H. // New York: McGraw-Hill, 1956. - 325 p.

Summary

One of the pressing problems of animal is stress. Questions address the negative consequences of this phenomenon is not fully settled modern veterinary medicine. The questions on physiological mechanisms of stress in animals.

Рецензент - д.вет.н., професор Гуфрш Д.Ф.

14