CC BY
31ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ БУКОВИНИ (КІНЕЦЬ ХІХ -ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ): ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ
Цибанюк О. О., Палагнюк Т.В.
Чернівецький національний університет ім Ю.
Федьковича
Анотацій Автори аналізують стан фізичного виховання школярів на буковинських землях досліджуваного періоду, визначена ґендерна політика Австро-Угорської імперії, виокремлено думку педагогів того часу. Зміст часописів дає підстави охарактеризувати їх з тогочасних принципів добору змісту. Насамперед виокремлюємо з поміж них принцип ідейної спрямованості. Очевидним виступає принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів з чітким розмежуванням навантажень за ознакою статевих відмінностей.
Ключові слова: фізичне виховання, стан здоров'я, статеві відмінності, чинник.
Аннотация. Цыбанюк А.А., Палагнюк Т.В. Физическое воспитание школьников Буковины (конец ХІХ - начало ХХ ст.).
В статье проанализировано состояние физического воспитания школьников на буковинских землях исследуемого периода, определена гендерная политика Австро-Венгерской империи, выделено мнение педагогов того времени. Содержание газет дает основания охарактеризовать их из тогдашних принципов отбора содержания. Прежде всего, выделяем с между ними принцип идейной направленности. Очевидным выступает принцип учета возрастных и индивидуальных особенностей учеников с четким размежеванием нагрузок по признакам половых отличий. Ключевые слова: физическое воспитание, состояние здоровья, половые различия, фактор.
Annotation. Tsybanjuk A.A., Palagnjuk T.V. Physical training of schoolboys of Bukovina (end ХІХ - the beginning of XX item). In
article the condition of physical training of schoolboys on bukovinas grounds of the researched period is analysed, the politics of Austro-Hungarian empire is determined sexual, the opinion of teachers of that time is allocated. The contents of newspapers gives the establishments to describe them from then principles of selection of the contents. We stress on a principle of an ideological orientation. Apparent the principle of the count age and personalities of pupils with precise delimitation of loads under signs of sexual differences acts.
Key words: physical training, a state of health, sexual distinctions, the factor.
Вступ.
В умовах держав отворення в Україні докорінно переглядаютьсяконцептуальні та методологічні засади розвитку теорії й практики фізичного виховання сучасних школярів. Означене положення стосується й історії розвитку освіти на Буковині загалом. Адже з другої половини XIX - першої третини XX ст. зарубіжні ідеї освіти школярів, у т.ч. їх фізичного виховання досить активно проникали в педагогічну теорію і в навчально-виховний процес повоєнних загальноосвітніх інкілРадянсьюї України. Водночас і місцеві педагоги розробляли авторські програми, що спрямовувались на вдосконалення системи фізичної культури і спорту з урахуванням поліетнічно сті Буковинського регіону, активно впроваджуючи їх в практику роботи міських і сільських шкіл.
Станов ленняі розвит октеорії та прак тики фізичног овихованняв народній школі Буковини до сліджує Н. Гнесь. Окремі аспек ти розвитк у фізичног о виховання у Буковинськ омурегіоні досліджув аногоперіо ду а саме фізичну культуру і спорт у контексті розвитку освіти радянської доби вивчали І.Кобилянська, Д.Пенішкевич, І.Петрюк, І.Руснак, М.Гонжа та ін.; умови впрова-© Цибанюк О.О., Палагнюк Т.В., 2009
дження фізичної культури в навчально-виховний процес школи аналізували А.Вихрущ, Б.Ступарик, Д.Дринда, Д.Герцюк, Л.Дерев’яна та ін., дидактичні аспекти означеної проблеми вивчали Т. Завгородня, В. Шулякевич, С. Вдович,
І.Ковальчук та ін.
Однак тендерний аспект фізичного виховання молодих буковинців, педагогічна думка на сторінках часописів щодо даної проблеми не стала темою для ґрунтовних досліджень фахівців.
Дослідження є складовою частиною науково-дослідницької роботи кафедри фізичної культури і спорту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Фізичне виховання населення України в умовах трансформації суспільного устрою та інтегрування в Європейській освітній простір”.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - обґрунтувати доцільність творчого використання історичного досвіду фізичного виховання дітей і молоді на буковин-ськіх землях у складі Австро-Угорщини в сучасні умови функціонування освітніх та фізкультурно-спортивних інституцій України.
Завдання дослідження - вивчити і теоретично обґрунтувати гендерні аспекти ефективності фізичного виховання в системі освіти і виховання Буковини досліджуваного періоду.
Методологічну основу дослідження становлять теорія і практика наукового пізнання; положення про взаємозв’ язок та взаємозумовленість явищ та доцільність їхнього вивчення в конкретно-історичних умовах; про єдність національного та загальнолюдського; системний, культурологічний, особистісно-діяльнісний, правовий підходи.
Дослідження організовано шляхом аналізу матеріалів в контексті порушеної проблеми у фондах ДАЧО, щорічниках, статтях часописів тогочасних та сучасній періодиці.
Результати досліджень.
Попри очевидну соціальну занедбаність регіону, яку відзначають дослідники шкільництва Буковини ІІ половини ХІХ століття, фізичне виховання з часу його реалізації як обов’ язкового навчального предмета вирізняється соціальною значущістю. Гімнастику, тобто „тьлесні и упражненія” введено в обов’язковий перелік дисциплін для загальних шкіл народних у § 3 вищезгаданого закону 1869 року, § 28 визначає для педагогічних закладів для „учителей и учителницъ” „Время курса образованія тревае четыре роки” [2, с. 381] і §30 для „Учебніи предметы вь воспитательныхъ заведеніяхь для учителницъ суть: законъ божій, наука воспитанія и ученія и еи исто-рія, грамматика, наука письменности и словесности, землепись и исторія, аритметика, наука природы, писаніе, чертаніе, пьніе, наука господарства домового, чужіи языки, женскіи ручніи роботы, тьлесніи упруженія” [там само, с. 383].
За своїм походженням і методами функціонування, фізичне виховання специфічним чином
відтворює синтезований варіант його народних традицій в їхньому культурно-історичному розвитку.
У змісті й структурі фізичних вправ слід відтворювати в загальних і конкретних варіантах на-роднопедагогічної мудрості надбання людей про здоровий спосіб життя, активну працю. Певні суперечності в доцільності фізичного виховання викликали цілком об’єктивно.
Визначаючи, що „Здоровлє і розум то два кінцї, сполучені з собою ріною наукою, поданою дитиною в видї вихованя; здоровлє у чоловіка то підвалина (основа, фундамент) а розум то верх будинку, котрі - сполучені стінами, заключаючими ріжні віддїли (комнати), здїлані після будовничим обдуманого пляну, - разом становлять власне той будинок. Слїдуючі слова най се пояснять: Коли хто хоче н. пр. тревалий та красний будинок мати, то мусять тревалого, себ-то здорового материялу на то ужити, а особенно з такого-ж материялу і міцний фундамент під ним зладити, як також о умного будовничого постарати ся; бо в противнім случаю жиченя єго не сповнять ся. Так має ся річ і з вихо-ванєм дитини, котрої тїлесні і душевні сили становлять той материял, з котрого має стати ся ідеальний будинок, себ-то тїлесно і душевно вихований - моральний і розумний чоловік, пожиточний для сус-пільности гражданин [5].
На сторінках часописів „Каменярі”, „Нова Буковина”, „Просвещеніе” защораз актуальними виступають питання про гріхи домашнього виховання й алкоголізм: низки статей М. Боровського „Алкоголїзм а дїдичність” та „Вплив алкоголю на духову і тїлесну здібність людини”; О. Григорієвої „Шкідливий вплив алкоголю” та М. Кордуби „Погані звичаї і звички” та багато інших.
Як бачимо, мета фізичного виховання трактувалася як комплексна. Її було зосереджено не лише на формуванні здорового і досконалого тіла, а, насамперед, на вихованні характеру, плеканні індивідуальних особливостей кожного вихованця, як суб’єкту певного культурно-історичного періоду.
У характеристиці фізичне виховання чільне місце належить фізичній праці. Однак, не можемо беззаперечно стверджувати, що залучення до різних трудових операцій позитивно впливало на результати виховання. На думку І. Герасимовича: „Рівнож пожалуваня гідна є судьба тих дїтий, котрих завчасу запряжено в ярмо працї. Іменно у сїльскої людности лучає ся се дуже часто. Навіть дїтям в вїці 6 до 7 лїт поручає ся пасенє худоби, овець і т.д. В тїй цїли дитина мусить вставати вже о 4 год. рано і звичайно без їди іти в поле. Як дитина старша (поверх 10 лїт), то вже заробляє враз з родичами на ланї...” [1, с.8].
Натомість досягнення належного рівня виховання на здобутках національної духовної культури узалежнювалось від соціальної етнічної та майнової приналежності, як і від статі й сімейного положення кожної дитини. Автор відчиту, читаного на конференції філії педагогічного товариства 1895 року, обрала темою виховання та освіту дівчат: „Всї познаки теперішних часів позволяють судити, що
социяльні наші обставини мусять небавом дізнати властивого переображеня, а з ним змінить ся особливо і становиско женщин в суспільности; они досягнуть, коли вже не у всїх напрямах рівних прав з мущиними, так певно стануть високо по над той позем, на якім тепер стоять” [4, с.22].
Солтисова звертає увагу на той факт, що в західноєвропейських країнах жінки мають можливість навчатись у вищому навчальному закладі, в Росії : „єсть уже кілька докторок медицини” а рівень освіти „дївчат у нас не сягає так далеко, щоби они поступали на академію” [там само, с.23], а визначає найвищим рівнем освіти закінчення жіночої семінарії.
Проаналізувавши відносини між чоловіками і жінками в побуті: „При тім всїм не видить женщина нїякої цїли житя, а замкнувши ся нїби задля праць домашних, перестає жити для сьвіта, і сьвіт не істнує для неї; она відчуває незадоволенє з себе, з свого посланництва і обовязків, неохочо їх сповняє і стаєсь поводом непорозумінь домашніх”, авторка вбачає причиною такого становища: „недостаточне вихованє і образованє дївчат, котре не дорівнує далеко образованю мужчин” [4, с.23].
І. Кримська визначає цілу низку причин, переважно економічних, що спонукали жінок „...шукати заводової працї і приняти чинну ролю в житю суспільства”. Автор статті „Уваги і гадки о домашнім вихованю дївчат” визначає необхідність виховання дівчат і підготовки до повноцінного життя в тодішніх умовах: „До обовязків жінки, матери і газдинї треба також приготованя; отсе стане перед нами дїлємат, як погодити рівночасно приготованє ся на дві себе: самодїльну працю і житє для родини...” [там само, с. 312]. І, таким чином, визначає мету, напрями і чинники виховання жінок: „Поклавши собі ясно за цїль вихованє женщини, умово розвиненої а практично до житя приготованої, мусимо собі поставити питанє, який спосіб образова-ня відповідає тій цїли” [3 с.312].
Третім із найважливіших чинників виховання дівчат: „...єсть замилованє до порядку і чистості”. Необхідно систематично звертати увагу на стан волосся, гігієну одежі, взуття, іграшок. Щодо першої та другої тенденції, то вважаємо за правомірне тільки подати їх: „В вихованю наших дївчат відіграває важну ролю характер і сила духа...Дру-гим важним чинником вихованя єсть вироблюванє осуду” [4, с.24-25].
На окрему увагу заслуговують думки М. Солтисової щодо важливості та обов'язковості фізичного виховання жіночої молоді, а саме зацитує-мо: „Головним дїлом буде, впоїти в дївчата старанє
о здоровлє. - О скільки внїшність виразом єсть вну-тренного стану, так здоровлє внутреннє надає сьві-жости і красоти внїшности; лише така краса єсть правдива і принадна” [4, с.25].
За даними дослідника історії краю С. Оса-чука, поряд з українським гімнастичним союзом „Січ”, польським „Sokol” та румунським „Arcasi”, які не тільки виконували функцію добровільної
пожежної охорони, а й були добре організованими „боївками” національного руху, активну діяльність розпочало і спортивне товариство німців Буковини „Вик^іпег АІ^етеіпег 8ройк1иЬ”.
Перші показові виступи команд товариства з гімнастики (1911) проходили в спортивній залі першої державної гімназії м. Чернівці. Участь дівчат у виступах була дискусійним питанням. Спортивна форма гімнасток також стала темою полеміки, в ході якої все ж дійшли згоди: довгі чорні панчохи, спідниця зі складками й біла блуза з короткими рукавами. Для участі необхідно було отримати дозвіл керівника навчального закладу [8, с. 207-209].
Інформативними до теми дослідження визнання потрібними для освіти та виховання жінок музики та співу: „При музицї і сьпіві головною цїлею науки повинно бути образованє слуху і голосу а також чувства, котре впливає ублагородняючо на характер” [4, с.25]. Особливо наголошується на необхідності вивчення ритмічних рухів, танців: „І танець потрібний; він виробляє легкі і приятні рухи і також уложенє тїла” [там само, с.25].
Євгенія Ярошинська порушує проблему виховання жіночої молодіжи в сільський місцевості
і визначає її специфічність: „1. Мусить кожда селянська дївчина ходити до школи, і через цїлий час своєї науки не сьміє ходити на нїякі забави з танцями....4. Щоби вийшов такий закон, після котрого жадна селянска дївчина не сьміла б вийти заміж, доки не скінчить з добрим успіхом науки. Сей закон мав би ще тоту добру прикмету, що затамував би той звичай, віддавати дївчат в 14 лїт, котрий то провадить не лиш до фізичної дегенерациї, але й до економічної руїни селянства” [7, с.168].
Педагог пропонує засоби вирішення даної проблеми: „Треба найбільшу увагу звертати на се, щоби викоренити пануючі межи народом забобони, котрі не мало до єго темноти причиняють ся. Також добре булоб подавати їм початки педагогіки, щоби вони знали, як з дїтми обходитись, аби ті-ж не псувались морально і фізично”, отже виокремлюються гігієнічні вимоги: „...а дальше де-що з гігієни, бо дуже много дїтий і старших пропадає через недогляд і нехлюйство; тож треба їм пояснювати, що чистота є першою точкою здоровля” [там само, с.168].
Протягом 5 років (1890-1890) систематично виходить„08ІеггеісЬІ8сЬе тіИексШе” („Австрійська середня школа”) - методичний журнал за редакцією професорів К. Тумлірца, Ф. Гоппе, Й. Майкснера із Відня та Ф. Ланга з Грацу. Відомості щодо стану фізичного виховання буковинських школярів подає одне з видань журналу 1891 року, де надрукована доповідь «Навчальні плани і ігри для молоді» Йоганна Феттера. Автор звертає увагу на відсутність виховання в школі тих якостей, які будуть необхідні в житті: „фізичне виховання, а не гімнастика, і що патріотичним обов’ язком кожного вчителя є думати над цим, і коли можливо, зробити, всій внесок у цій такій важливій галузі” [9, 8. 17]. Автор зауважує, що „хлопчики сидять занадто багато, забагато працюють
розумово, фізичні вправи у їх теперішньому обсязі не становлять достатню противагу загальному розумовому напруженню” [9, s. 13].
Крім того, автор вказував на можливі „переоцінки здатності саме хлопців сприймати і запам’ятовувати, їх фізичної сили”. Іншу проблему вбачав у наданні письму в молодших класах такої ваги, якої воно насправді набуває лише для учнів старшого віку. З-поміж заходів, „усуваючих дану шкоду”, вчений називає рухливі перерви під час уроку і між уроками, спорудження спортивних і ігрових майданчиків, залів. Учений відстоює думку про те, що рух під час перерв повинен бути вільним, а не „планованою гімнастикою” [9, s. 15]. Сучасні вимоги, за Й. Феттером, вимагають проведення півгодинної перерви просто неба для всіх дітей.
Висновки.
Отже, опрацьований зміст часописів дає підстави охарактеризувати їх з тогочасних принципів добору змісту. Насамперед виокремлюємо з поміж них принцип ідейної спрямованості, який автори реалізували в скерованості змісту засобів та стимулюванні фізичних якостей кожного школяра та дотримання здорового способу життя молоддю загалом.
Очевидним виступає принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів з чітким розмежуванням навантажень за ознакою статевих відмінностей.
Неухильне дотримання означених принципів свідчить, що в методику фізичного виховання школярів означеного періоду однозначно проникали прогресивні педагогічні ідеї західноєвропейських освітніх систем, а також наукові здобутки психологів, анатомів і фізіологів.
В подальшому вважаємо доцільним розглядати питання співпраці школи з батьками, спортивними школами в аспекті визначеної проблеми.
Література
1. Герасимович І. Про заведеня для опіки над дїтьми / Іван Герасимович //Каменярі, Ч.17 і 18. -1912 - С. 7.
2. Законь изь дня 14 Мая 1869. Которымъ установляють ся засады ученія дотычно школь народніхь // Хронологичный спись законовь, розпоряженій и пр., которіи помьщени суть вь рочнику 1869 переводовь вьстника законовь державнихь для Буковины. - Черновцы, 1870. - С. 395.
3. Кримська І. Уваги і гадки о домашнім вихованю дївчат / Кримська Ірина // Bukowiner Padagogische Blatter. -Сzernowits, 1898. - Nr.20 - С.311-313.
4. Солтисова М. О образованю і вихованю дївчат / Марія Сол-тисова //Bukowiner Padagogische Blatter. - Сzernowits, 1897. - Nr.2 -С .22-26.
5. Справи вихованя молодїжи на ХІІ. Міжнароднім лїкарскім конгресї в Москві.//Bukowiner Padagogische Blatter. -Сzernowits, 1897. - Nr.20 - с. 328-331.
6. Шкурган Н. Наука великий, розум ще більший а здоровлє найбільший скарб / Николай Шкурган // Bukowiner Padagogische Blatter. - Nr. 15. - Czernowitz, 1900. - С. 244-246.
7. Ярошинська Є. Про средства вихованя жіночої молодїжи на селах / Євгенія Ярошинська // Bukowiner Padagogische Blatter. Сzernowits, 1896. - Nr.11 - С.167-168.
8. Осачук С. Німці Буковини. Історія товариського руху // Сергій Осачук. -Чернівці: Золоті літаври, 2002. - 288 с.
9. Fetter J. Lehrplane und Jugendspiele / Fetter J. // Osterreichische mittelschule. - Wien, 1891. - 242 s.
Надійшла до редакції 06.05.2009р.
