CC BY
67ВИТОКИ І СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В
УКРАЇНІ
Третяк А. М.
Донецький державний інститут здоров'я, фізичного виховання та спорту
Анотація. В статті зроблено короткий аналіз історичним моментам становлення методики професійної підготовки вчителів фізичного виховання в Україні Першою в історичному аспекті є практика фізичного виховання. Вона є витоком виникнення наукових знань про цей процес. Практика значною мірою обумовлює і визначає форми, зміст та методи фізичного виховання З практики суспільного життя ми одержуємо інформацію про завдання, ефективність методів, засобів і форм фізичного виховання на кожному етапі розвитку суспільства
Ключові слова: професійна підготовка фізичне виховання, духовність, національна система фізичного виховання, наукове забезпечення
Аннотация. Третьяк А.Н. Истоки и становления профессиональной подготовки учителей физического воспитания в Украине. В статье дан краткий анализ историческим моментам становления методики профессиональной подготовки учителей физического воспитания в Украине Первой в историческом аспекте является практика физического воспитания. Она является истоком возникновения научных знаний об этом процессе. Практика в значительной мере обуславливает и определяет формы, содержание и методы физического воспитания. Из практики общественной жизни мы получаем информацию о задаче, эффективности методов, средств и форм физического воспитания на каждом этапе развития общества Ключевые слова: профессиональная подготовка физическое воспитание, духовності, национальная система физического воспитания, научное обеспечение
Annotation. Tretyak A.N. Sources and becomings of professional preparation of teachers of physical education are in Ukraine. In the article the short analysis to the history moments of becoming method of professional preparation of teachers of physical education in Ukraine is given. In historical aspect practice of physical training is first. She is a headstream of originating of scientific knowledge of this process. Practice appreciably causes and determines forms, the contents and methods of physical training. From practice of public life we obtain the information on a problem, efficacy of methods, agents and forms of physical training at each stage of development of a society.
Keywords: professional preparation, physical education, spirituality, national system of physical education, scientific providing.
Вступ.
Орієнтація незалежної України на формування здорової, фізично розвиненої особистості актуалізує проблему підготовки вчителів фізичного виховання Сьогодення ставить низку вимог до майбутніх спеціалістів цієї кваліфікації: уміння творчо мислити і діяти, приймати рішення в нестандартних ситуаціях, здатність до професійного динамізму, комунікабельність навички управління в групах і колективах
Нині, будуючи систему фізичного виховання незалежної України, підіймаючи питання професійної підготовки кадрів, аналізуючи її методичні аспекти ми мусимо вдивлятися не тільки в майбутнє, але й у минуле. Адже те, що ми переживаємо, творимо, виборюємо, вже не раз в інших історичних умовах робили наші батьки і діди. Тепер їхній досвід стає для нас доступним і, нарешті, не звернувшись до нього важко глибоко проаналізувати позитивні і негативні моменти теорії і практики фізичного виховання, щоб удосконалити модель методичної підготовки вчителя фізичного виховання на сучасному етапі та педагогічні умови, які найоптимальніше забезпечують її функціонування Але, аналізуючи історичні аспекти удосконалення форм, методів, засобів фізичного виховання ми будемо орієнтуватися на гуманітарні мотиви розвитку суспільства і нашої держави, які можна знайти у концептуальнихположеннях О. Вишневськогс, С. Гончаренко І. Зязюна, П. Кононенко та ін. [2, 3, 4 ].
В історичному аспекті першою з'явилась практика фізичного виховання. Необхідність передачі досвіду наступним поколінням зумовило появу теорії. На основі теорії методика навчальної роботи з фізичного виховання, треба відмітити, що її методи, прийоми і засоби є специфічними, що зумовлено особливостями предмета її викладання, в основі якого лежить рухова діяльність.
В середні віки з'являються перші посібники з гімнастики, плавання, верхової їзди, а в епоху Відродження педагоги - гуманісти фізичне виховання вважали обов'язковою частиною педагогічного процесу Як самостійна галузь знань методика сформувалась лише на початку XIX ст.
Вирішенням завдань цієї галузі знань займалися І.М. Сеченов, М.І. Пирогов, К.Д. Ушинськиц П.Ф. Лесгафт, І. Боберський, а саме:
-необхідність введення в школах науково обґрунтованої системи фізичного виховання (М.І. Пирогов); -значення фізичного виховання в загальному процесі розвитку дитини (К.Д. Ушинський);
-оздоровлення народу (І.М. Сеченов) [7];
-створення вітчизняної системи фізичного виховання, питання підготовки професійних кадрів в області фізичного виховання (П.Ф. Лесгафт, І. Боберський) [10, 6].
Робота виконана за планом НДР Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - дослідити історико-педагогічні передумови процесу підвищення якості методики фізичного виховання та підготовки кадрів для сфери фізичної культуриУкраїни Результати дослідження.
В Київській Русі важливим у фізичній підготовці були природні фактори загартування (повітря, сонце, вода), а також ігри військового спрямування, військові танці, фізичні вправи з предметами. Значне місце відводилось фізичним вправам із застосуванням засобів пересування (коні, човни, лижі тощо), а також ходьба, біг, лазання, повзання, плавання і змагальні фізичні вправи (притиборства, боротьба, бої навкулачки фехтування тощо).
Вершиною українського тіловиховання стала система фізичного виховання запорізьких козаків. Увібравши в себе весь багатовіковий народний досвід, вона стала однією з найдосконаліших систем підготовки воїнів тодішньої Європи.
В часи козацької доби побут українців був насичений різноманітними рухливими іграми, змагальними фізичними вправами, різновидами народної боротьби, боїв навкулачки та ін., що сприяло розвитку необхідних фізичних якостей і формуванню на цій основі міцного покоління серед усіх без винятку верств населення.
Військово-фізична підготовка запоріжців виступала як системно - завершена педагогічна структура яку складали компоненти:
• початковий відбір, де переживає рівень розвитку фізичних і моральних якостей;
• традиційно народний здоровий спосіб життя з чітко окресленими народними звичаями, використанням сил природи (водні процедури, загартовування водою, сон на повітрі, поміркованість харчування, пости тощо) [9, с.381, 452];
• національні за своїм змістом специфічні засоби та методи військово-фізичної підготовки (герці, народні види боротьби, двобої навкулачки тощо).
Пріоритетне місце в спеціальній підготовці козаків надавалось:
• цілеспрямованому розвитку рухових якостей;
• вдосконаленню навичок у плаванні, пірнанні, бігові, їзді верхи;
• володінню різними видами зброї, засобами пересування (віз, лодка, галера тощо).
Більша частина У країни понад 200 років знаходилась у складі Російської імперії.
Новий прошарок населення - буржуазія, що виник з багатих селян, купців, кустарів, - європеїзується, запозичує їхні засоби і методи, в тому числі фізичного виховання та спорту.
Представники передової культури - науковці (І.М. Сеченов), лікарі (М.І. Пирогов), педагоги (К.Д. Ушинськиц П.Ф. Лесгафт), громадські діячі (Чернишевський, Добролюбов) - активно боролись за оздоровлення народу, його фізичний (тілесний) розвиток, ставили питання про введення фізичного виховання в школах, як це вже було давно зроблено в більшості країн Європи [8].
Але відсутність кадрів та системи їх підготовки робили нереальним вирішення завдань побудовиякісної науково обґрунтованої системи фізичного виховання в Україні Для проведення занять запрошувались колишні військовослужбовці які дещо знали про гімнастику, котра проводилась у військових закладах. Офіційна влада не піклувалась про фізичне виховання школярів Воно де-не-де існувало завдяки зусиллям громадськості.
У 1874р. були переглянуті статути, посібники з фізичного виховання, видані нові. Чуть пізніше Петру Франковичу Лесгафту було доручено організувати дворічні курси з підготовки фахівців з гімнастики (фізичного виховання) для армії. Курси проіснували 5 років і тільки через 17 літ була створена головна гімнастично-фехтувальна школа як центр підготовки кадрів, але тільки для армії.
Система підготовки кадрів з фізичного виховання була відсутня.
Створення вітчизняної системи фізичного виховання пов’язано з ім’ям П.Ф. Лесгафта.
Він не раз виступав з пропозицією відкрити спеціальні курси для підготовки осіб, здатних проводити заняття фізичними вправами. Кваліфікованих фахівців в цій області не вистачало. Були розроблені статут, програма і затверджено «Положення про тимчасові курси для підготовки керівниць фізичних вправ та ігор». На курсах вивчалися наступні дисципліни: фізичні вправи, теорія рухів, фехтування педагогіка, психологія, історія психології, історія педагогіки, анатомія, фізіологія, гігієна, органічна хімія, зоологія, механіка, малювання гімнастика, плавання, ігри і ремесла. Перелік дисциплін свідчить, що слухачки діставали добру загальну і спеціальну освіту. При належній підтримці курси могли перерости в інститут, але цього не відбувалося і курси закривалися.
В основі педагогічної системи П.Ф. Лесгафта лежить вчення про єдність духовного і тілесного розвитку людини, або, як він казав - “гармоническое, всестороннее развитие деятельности человеческого организма”.
Особливу увагу П.Ф. Лесгафт звертав на застосування народних ігор, підкреслюючи їх важливу виховну роль. Рекомендувавбільше часу проводити на свіжому повітрі в іграх та фізичних вправах.
В основу запропонованої системи він поклав дидактичні принципи, особливо свідомості у виконанні фізичних вправ (не зменшуючи ролі інших). Наполегливо рекомендував дотримуватись у цьому процесі вікових, статевих та індивідуальних особливостей учнів.
Створена ним система фізичного виховання була передовою для свого часу. Багато з його наукових положень не втратили свого значення і сьогодні; багато з них стали предметом наукового дослідження Але вона не стала основою для національного фізичного виховання, тому що уряд не мав державної програми в цій
області освіти, а країна не мала в свойому розпорядженні не кваліфікованих педагогів, не спеціальної матеріально - технічної бази.
Друга половина XIX століття не була безплідною для фізичного виховання іншої частини України. Історично склалося так, що на Західній Україні спортивно-гімнастичний рух був однією із важливих ланок національно-культурногопробудження Тому у цей період швидко поширюється діяльність таких спортивних організацій, як „Сокіл”, „Пласт”, „Січ”, „Луг”, „Каменяр” [1, 10].
„Сокіл” став провідною ланкою українського спортивно-гімнастичного руху, носієм ідеї всебічного фізичного виховання молоді Одним із основних акцентів діяльності було виховання молоді фізично міцною, духовно здоровою. З діяльністю „Сокола” пов’язані зародження і розвиток спортивної періодики, науково-методичної думки в галузі тіловиховання, відкриття гуртка для підготовки інструкторів руханки (гімнастики) [1, 10].
Ідеологом і організатором національної системи фізичного виховання (тіловиховання) в межах сокільського руху, а згодом і загальнонаціонального став Іван Боберський [1, 10].
Окремою сторінкою у розвитку фізичного виховання в Україні стоять роки, коли вона була у складі СРСР [1, с.29-30].
У 1919р. Перший Всеросійський з’їзд працівників фізичної культури та допризовної підготовки намітив розпочати систематичну роботу по фізичному вихованню дітей, створенню спортивних клубів, розширенню мережі навчальних закладів для підготовки кадрів.
Були відкриті курси інструкторів спорту, курси з підготовки шкільних інструкторів фізичного виховання. У 1930р. в Україні було створено перший вищий навчальний заклад фізкультурногопрофілю.
Вища рада фізичної культуризвернулась до влади з вимогою про введення уроків фізичної культурив навчальні програми шкіл та створення там спортивних гуртків і затвердила „Основні положення (засади) методики фізичного виховання в школі’.
У 1927р. в школах введені нові програми з фізичної культурі, а у навчальні плани вищої школи введені два обов’язкових заняття з фізичної культурина тиждень, створюються кафедри фізичного виховання і спорту.
У 1940р. в У країні понад 10% робітників фізичної культуримали спеціальну вищу та понад 20%-середню освіту. Цьому сприяв Державний інститут фізичної культури України, що працював в Харкові, зараз це „Національний університет фізичного виховання і спорту У країни”.
Після закінчення війни виникли нові умови для розвитку фізичної культурі, суспільство шукало способів його оновлення, зміцнення і покращення Г острою стала потреба в кадрах, тому створюються вищі та середні навчальні заклади фізкультурногопрофілю. На Україні їх було три (Київ, Львів, Дніпропетровськ).
В 1947р. почалось створення факультетів фізичного виховання в педагогічних інститутах і університетах. Продовжили існування технікуми фізичної культурита педучилища фізичного виховання
Сьогодні для вирішення питань кадрового і науково-методичного забезпечення сфери фізичного виховання і спорту держава має досить широку мережу освітніх закладів. Підготовку наукових викладацьких і тренерських кадрів в Україні забезпечують: в системі Держкоммолодьспортсім'ї - 5 ВНЗ ІІІ - IV рівнів акредитації; 2 ВНЗ II рівня акредитації. В системі Міністерства освіти та науки - 17 факультетів фізичного виховання в педагогічних ВНЗ та 2 в технічних, 13 вищих училищ фізичної культури, окремі педучилища, коледжі, ліцеї фізичної культурив Кіровограді та інші. Підготовку фахівців фізичної культури здійснюють навчальні заклади Збройних сил України [1, с. 30].
Науково-методичне забезпечення галузі «Фізична культура) в Україні здійснюють: Державний науково-дослідний інститут фізичної культуриі спорту (Київ), Національний університет фізичного виховання і спорту, академія, державні інститути фізичної культури кафедри фізичного виховання вищих навчальних закладів, а також науково-дослідні і навчальні заклади суміжних галузей науки (медицини, педагогіки, психології тощо). [5].
Висновки:
Першою в історичному аспекті є практика фізичного виховання. Вона є витоком виникнення наукових знань про цей процес. Практика значною мірою обумовлює і визначає форми, зміст та методи фізичного виховання.
З практики суспільного життя ми одержуємо інформацію про завдання, ефективність методів, засобів і форм фізичного виховання на кожному етапі розвитку суспільства.
Джерелом розвитку професійної підготовки є прогресивні ідеї науковців педагогів, лікарів про зміст і шляхи виховання в людині потреби дотримуватись здорового способу життя.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем становлення професійної підготовки вчителів фізичного виховання в У країні
Література
1. ГерцикМ.С., Вацеба О.М. Вступ до спеціальностей галузі „Фізичне виховання і спорт”’: - Навчальний посібник /Вид. 3 - е, випр. і доп. - Харків: „ОВС”, 2004. - 176 с.
2. Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні - К.,1997. - С. 78 - 112.
3. Г ончаренкоС.У. І все - таки гуманітаризація! // Педагогіка і психологія - 1995. - №1.
4. Кононенко П. Концепція національної системи освіти // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. - К., 1997. - С. 23 - 57.
5. Освіта і наука в У країні. Матеріали У країнсько-Німецької конференції! Міністерство освіти і науки У країни. -Бонн, 2001. - 235 с.
6. Лесгафт П.Ф. Избранные труды / Сост. И.Н. Решетень - М.: Физкультураи спорт, 1987, - 359 с.
7. Сеченов И.М. Избранные труды - М., 1935.
8. Філь С.М., ХудолійО.М., Малка Г.В. Історія фізичної культури Навчальний посібник / За ред. проф. С.М. Філя. - Харків: „ОВС”, 2003. - 160 с.
9. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. - К.: Науковадумка, 1990. - Т. 1.
10. Вацеба О. Нариси з історії спортивного руху в західній Україні - Івано - Франківськ: „Лілея - НВ”,1997. -С.158.
Надійшла до редакції 07.04.2008 р.
