CC BY
29
7. Закон Украши «Про швестицшну дiяльшсть» вiд 06.11.2014 р. № 1560-12 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12.
8. Закон Украши «Про оренду державного та комуналь-ного майна» вщ 10.04.1992 р. № 2269-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2269-12.
9. Цившьний кодекс Украши вщ 16.01.2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/ laws/show/435-15.
10. Податковий кодекс Украши вщ 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada. gov. ua/laws/show/2755-17.
НадШшла до редакцП 24.09.2015 р.
Н.В. Шемякина, к.е.н., Г.С. Гориненко
Ф1НАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕО1НДУСТР1АЛЬНОГО РОЗВИТКУ: КОНЦЕПТУАЛЬН1 ПОЛОЖЕННЯ ТА СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д
У сучасних соцiально-економiчних умовах, з урахуванням кризових явищ св^ово1 економiки, подолання технолопчно1 вщсталост потребуе формування нового технологiчного укладу на основi концентраци ресурсiв на провщних напрямах, багато-разового пщвищення шновацшно1 та швестицшно1 активностi, посилення впливу держави на економiчну динам^ при забез-печеннi ново! якост ll розвитку. У сучасному свт саме неош-дустрiалiзацiя дозволить перейти на шлях структурно1 дивер-сифшаци та високотехнологiчного розвитку. Укра1на потребуе економiчноl модершзаци промисловостi, основними елемента-ми яко! е вiдповiднi шституцшш та структурнi перетворення, якi створюють умови для виникнення конкурентно1 економжи й
© Н.В. Шемяюна, Г.С. Гориненко, 2015
ефективно! системи державного управлшня. Однак кра!ни, що розвиваються, стикаються з безлiччю фiнансових обмежень, i для !х подолання необхiдно придiляти додаткову увагу факторам збшьшення кiлькiсних та якюних показникiв джерел фшан-сування промислово! дiяльностi, а також створення нових мето-дiв залучення фшансових ресурсiв.
У Gвропi теоретичним проблемам модершзацп промисло-востi та промислово! пол^ики присвячено роботи E. Cohen i P. Bianchi [1-2]. J. Foreman-Peck [3] аналiзуe теоретико-кторич-ш аспекти iндустрiалiзацi1, Ch. Edquist [4] - промислову пол^и-ку в контекст iнновацiйних перспектив, O. Toivanen [5] - провали ринку у зв'язку з державними штервенщями у сферу про-мислових НДДКР.
В Укра!ш, крiм 1нституту економжи промисловостi НАН Укра!ни, теоретичним аспектам проблем формування i реалiза-цп промислово! полiтики присвячено дослiдження, виконанi в Iнститутi економiки i прогнозування НАН Укра!ни i Нацюналь-ному шститут стратегiчних дослiджень. Це, зокрема, роботи Б. Кваснюка, Ю. Кшдзерського, М. Якубовського, Я. Жалiла [69]. Проте, по-перше, вони були складеш ще до початку св^ово! фiнансово-економiчно! кризи, яка суттево змшила уявлення про роль у сучаснш економiцi реального сектору в цшому i промис-ловостi зокрема; по-друге, звичайного в дослщженнях зарубiж-них i вiтчизняних учених неокласичного тдходу для вирiшення проблем неоiндустрiального розвитку уже недостатньо, а по-■^бно бiльш iнтенсивно використовувати iнструментарiй ш-ституцiйно! та еволюцiйно! економiчних теорш. Це обумовлено тим, що кожна з них пропонуе сво! тдстави промислово! поль тики. У неокласичнш економiчнiй теорi! - це провали ринку, в шституцшнш економiцi - провали правил, а в еволюцшнш еко-номiцi - провали пристосованостг
Однак на сьогоднiшнiй день залишаеться чимало диску-сiйних питань теоретико-методолопчного i концептуального характеру щодо вибору напрямiв стратегiчного розвитку про-мислового сектору з урахуванням якiсних особливостей сучас-ного етапу iнновацiйно-технологiчного розвитку та глобалiза-цi!. Спостерiгаеться необхщшсть полiпшення методологiчного, 158
концептуального та анал^ичного забезпечення формування но-вих стратепчних орieнтирiв для нащонально! промисловостi на засадах переоцiнки проблем, чинниюв та умов промислового розвитку в Укра'ш у контекстi нов^шх змiн у динамiцi та структурi свiтових економiчних процесiв.
Одним iз найбiльш вузьких мiсць на шляху розвитку нацюнально! економжи е неадекватнiсть iнституцiонального се-редовища, що окреслюе склад тих можливостей, яю приносять найбiльшу вигоду на державному рiвнi. Це середовище може заохочувати навички i знання, якi слщ розвивати для здобуття вигiд вщ перерозподiлу доходiв (вилучення ренти), або и навички i знання, яю потрiбнi для iнновацiйного розвитку вироб-ництва [10].
Перехiд до шновацшного розвитку промисловостi та мо-дернiзацiя в^чизняно! економiки ускладнюються рядом обста-вин, серед яких можна видшити:
високий рiвень зносу матерiально-технiчноl бази; невiдповiднiсть фiнансування масштабам дiяльностi; низький ступiнь шновацшно! сприйнятливостi економши; переважання особистих фiнансових вигiд за рахунок утворення фiктивного капiталу на шкоду вкладень у виробничу дiяльнiсть.
Усi цi проблеми обумовлюють вщставання укра1нсько1 економiки вiд бiльшостi розвинених краш за рядом показникiв, що характеризують розвиток шновацшно! сфери промисловост в умовах неадекватного iнституцiонального середовища. Тому iснуе гостра необхiднiсть у формуванш механiзмiв реалiзацil iнновацiйного типу розвитку за допомогою ефективного набору рiзних iнститутiв. У даний час склалися такi iнституцiональнi утворення, яю демонструють свою недостатньо ефективну роботу, що пов'язано, в першу чергу, з обраним курсом i швидюс-тю реалiзацil реформ, невиправданим котюванням шститущо-нальних структур iз Заходу, без урахування специфiки втиз-няно! економiки.
Надаючи характеристику теоретичнш моделi фiнансовоl системи Украши, вчеш визначають, що И сучасна оргашзацшна побудова, як сукупнiсть всiх фшансових органiв та iнститутiв,
яю беруть участь в управлшш фшансовими потоками (Мшь стерство фiнансiв, Мшстерство доходiв i зборiв, Держказна-чейство, Нащональний банк), iз закрiпленням керiвноl ролi в цiй моделi за Мшфшом, пiдпорядкована iнтересам бюджету. Такий стан вщповщае скорiше фiнансовому устрою радянсько! економiки, в якiй державний бюджет ввдгравав визначальну роль у забезпеченш потреб господарсько! системи, а фшансо-вий ринок - другорядну. Але в умовах трансформацп економжи провiдне мiсце мае посiдати фшансовий ринок як база юнуван-ня оргашзацшних iнститутiв фшансово! системи - банюв, стра-хових компанiй, швестицшних компанiй, пенсiйних фондiв то-що [11].
Формування швестицшно-шновацшно! моделi розвитку Украши передбачае здiйснення структурних змш у промисло-вому секторi, що сприяють зростанню виробництва продукцп та тдвищенню И конкурентоспроможностi на внутршньому i зов-нiшньому ринках. Важливу роль у цьому ввдграють фiнансовi механiзми структурних зрушень у промисловоси, якi тдвищу-ють ефективнiсть руху коштiв i дозволяють спрямувати фшан-совi ресурси у прiоритетнi галузi економiки.
В Укра1ш, з И шститущональними особливостями та роз-витком економши, самофiнансування е i залишаеться однiею з переважних форм фшансування. Що стосуеться iнших джерел, то перевага надаеться банкiвському, а не фондовому типу ф> нансування. Тому для пщприемств, якi не мають можливостi залучити кошти iз зовшшшх фiнансових джерел (через низьку кредитоспроможшсть чи iнвестицiйну привабливiсть, недостат-не кредитне забезпечення), внутрiшне фiнансування е единим способом забезпечення фшансовими ресурсами. Однак сутте-вою проблемою, яка при цьому виникае, е контроль власниками ефективного використання фшансових ресурЫв.
Основним внутрiшнiм джерелом фшансування е самофь нансування, пов'язане з решвестуванням (тезаврацiею) прибут-ку у вщкритш чи прихованiй формi. Ефект самофшансування проявляеться з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначення, розпод^ та виплати дивiдендiв, оскiльки
отриманий протягом року прибуток вкладаеться в операцшну та швестицшну дiяльнiсть.
Управлшня власним капiталом пов'язане не тшьки iз за-безпеченням ефективного використання вже накопичено! його частини, але i з формуванням власних фшансових ресурсiв, що забезпечують майбутне розвитку тдприемства. У процесi уп-равлшня формуванням власних фiнансових ресурсiв вони кла-сифiкуються за джерелами цього формування. До внутршшх джерел формування власних фшансових ресурав пiдприемства належать прибуток, що залишаеться у розпорядженш пщ-приемства, амортизацiйнi вiдрахування вщ використовуваних власних основних засобiв i нематерiальних активiв та iншi внут-рiшнi джерела. Видiляють також зовшшш джерела формування власного капiталу, до яких належать залучення додаткового па-йового або акцiонерного капiталу, отримання пщприемством безоплатно! фшансово! допомоги та iншi зовнiшнi джерела. До того, як звертатися до зовшшшх джерел формування власних фшансових ресурав, мають бути реалiзованi всi можливостi 1х формування за рахунок внутрiшнiх джерел. Оскшьки основни-ми планованими внутршшми джерелами формування власних фiнансових ресурав пiдприемства е сума чистого прибутку й амортизацiйних вiдрахувань, то в першу чергу у процес плану-вання цих показникiв слiд передбачити можливост !х зростання за рахунок рiзних резервiв.
Свiтовий досвiд показав, що участь держави е невщ'ем-ною частиною промислового розвитку. У США, Францп та рядi шших кра!н державне фiнансування становить 50% витрат на НДДКР. Пряме фшансування включае надання субсидiй, гранив, кредитiв на пiльгових умовах. Бшьше того, державна пiд-тримка здшснюеться за допомогою гарантil вiдшкодування частини вкладених коштiв. Так, наприклад, у Нiмеччинi на покрит-тя половини вщ суми витрат на впровадження iнновацiй держава надае безоплатш позики, а в США надаються гранти на пiд-тримку шновацшних проектiв (але розмiр гранту не повинен перевищувати 75% вщ вартоси проекту).
Держави Евросоюзу, хоча i пред'являють жорсткi вимоги щодо мiнiмiзацil державного втручання в економжу, але самi
ре^зують активну державну протекцiонiстську полiтику. Це викликано тим, що вирiшення ряду швестицшних завдань, по-ставлених державою, неминуче вимагае такого втручання. Дер-жавне фiнансування економiки за кордоном здшснюеться за допомогою рiзноманiтних, у тому чи^ програмно-цiльових, методiв i розподiляеться по рiзних секторах економжи, для чого використовуються рiзнi типи спещальних державних фшансо-вих шституив [12]. Для Фшлянди та Ггалп, наприклад, харак-терне активне державне субсидування промисловостi. Причому державна пщтримка в цих кра!нах орiентована на сприяння промисловому експорту, включаючи пряме фiнансування. Так, в 1тали для реалiзацil цих цiлей створена державна акщонерна страхова компанiя «Саче», яка в 1998 р. була перетворена на Державний шститут iз страхування зовнiшньоторговельних операцiй, надiлений майновою та адмшстративною самостшш-стю. Останнiй мае право залучати позиковi кошти через кредит-ну систему як в Ггалп, так i за кордоном, у тому чи^ за допомогою емюи облiгацiй. На додаток до традицшних операцiй щодо середньо- i довгострокового страхування експорту 1нсти-тут надае також гаранта за прямим швестищям i бартерними угодами. Крiм того, для здiйснення державно! пщтримки щодо субсидування процентних ставок при кредитуванш експорту в 1тали дiе спецiальна державна фiнансова компашя «Сiмест».
У Фiнляндi! короткострокове фшансування в основному здiйснюеться комерцiйними банками, однак середньо- i довго-строковим фшансуванням займаються спецiальнi органiзацi!, що надають кредити як на комерцшних, так i на пiльгових умо-вах, а також провiдне дотацшне фiнансування. Велика увага у Фiнляндi! придiляеться залученню iноземного капiталу, необ-хiдного для стимулювання зростання економши, тому держава надае необхiдну пщтримку iноземним iнвесторам, якi планують здшснювати дiяльнiсть в економiчно менш розвинених районах Фiнляндi!. Така пiдтримка проявляеться за допомогою регюна-льних фондiв розвитку, координаторами дiяльностi яких висту-пають рiзнi мiнiстерства. Крiм того, у Фшлянди дiють i деяю iншi спецiалiзованi фонди, основна мета дiяльностi яких поля-
гае у сприянш залученню iноземних швестицш та пiдтримцi венчурних фiнських проекив за кордоном.
Францiя i Имеччина орiентують державну економiчну полiтику на вирiвнювання регюнально! економiчноl диференщ-аци, тобто використовують, крiм галузевого методу розподiлу коштiв, ще й регюнальний, оскiльки вважають його бiльш ефек-тивним. У Франци вiдносини держави i регiонiв будуються на контрактам основi в рамках нацюнально! системи планування з метою державного сприяння економiчному розвитку регiонiв. Кожен регюн укладае з державою плановi контракти, яю при-в'язують обидвi сторони до певно! програми iнвестицiй i вно-сяться як прiоритет у нацюнальний план держави. З 1989 р. пщ-вищена увага придшяеться наданню додаткових коштiв най-бшьш проблемним регiонам. У Нiмеччинi в даний час невщ'ем-ною частиною нацюнально! економiчно! полiтики е регюнальна полiтика, мета яко! - забезпечення рiвно! участi структурно слабких регюшв в економiчному розвитку кра!ни. Реалiзуеться така полiтика через реструктуризацiю економжи регiонiв шляхом сприяння полшшенню регiональноl iнфраструктури i ство-ренню робочих мюць у прiоритетних галузях за допомогою iн-вестицiйних гранив. Конституцшний механiзм узгодження iн-тереав федерацil i земель у справi регiонального розвитку - за-гальнодержавне завдання «Полiпшення структури регiональноl економжи» - дiе згiдно iз загальним (рамковим) планом, роз-робляються федеральними i земельними органами влади та за-тверджуються Бундестагом. Ця система перетворюе федераль-ний рiвень влади на учасника регюнально! полiтики, але при цьому вона оргашзована таким чином, щоб не зачепити пере-важну роль земель у забезпеченнi власного розвитку. На основi французького i нiмецького досвiду принцип державного фшан-сування для вирiвнювання диспропорцiй мiж рiзними регiонами вже використовуеться i на рiвнi Евросоюзу, для чого було створено спещальний Структурний фонд. Вiн акумулюе кошти вшх держав-членiв Евросоюзу, а !х одержувачами е тiльки держави, на територи яких розташованi найбiльш проблемнi з точки зору економiчного розвитку регюни. В Австрil важливу роль в опо-середкованому державному фiнансуваннi ввдграе система спе-
щальних швестицшних фондiв, дiяльнiсть яких ре^зуеться через механiзм банкiвського кредитування. Кошти таких фондiв поповнюються не тшьки за рахунок надходжень iз бюджету, але i шляхом залучення вшьних коштiв Австрiйського нацiона-льного банку.
У той же час уряд Великобритани витрачае менше 1% державно! допомоги на фшансування промисловостi, коли iншi европейсью кра!ни - в середньому 15,2%. Починаючи з кiнця 90-х роюв тiльки 18,7% державно! допомоги було видшено державою на пiдтримку британських штереав, у той час як Франщя, Нiмеччина та Iспанiя витратили понад 40% для тд-тримки вiтчизняних фiрм i виробництв. Протягом останшх ро-кiв уряд Великобритани використовував державну допомогу, щоб тдтримати зростання «зелено!» економiки, але не конкрет-нi фiрми, галузi, промисловi пiдприемства або слаборозвиненi регiони [13].
В американськш економiцi внутрiшнi джерела швестицш помiтно переважають. 1х частка в середньому тримаеться на рiвнi 60% загально! величини фiнансових надходжень (а в 2009 р. - найважчому рощ сучасно! св^ово! фшансово! кризи -з урахуванням труднощiв отримання зовнiшнiх iнвестицiй ця частка становила понад 90%). Основну роль серед внутршшх джерел iнвестицiй ввдграють амортизацiйнi вiдрахування. У складi внутршшх джерел фiнансування корпорацiй амортизацiя за останш 20 рокiв нiколи не становила менше половини i доходила до 75-85%.
Вщповщно залучеш кошти у виглядi кредитiв, позик, до-ходiв вiд цiнних паперiв, прямi iноземнi iнвестицi! тощо станов-лять меншу частку. При цьому в структурi залучених коштiв скорочуеться частка позик iз ринку, яю мають чiтку щентифь кацiю (кредити, позики, корпоративш цiннi папери та ш.), але зростае частка шших, серед яких переважають так зваш «змi-шанi зобов'язання» (Miscellaneous liabilities). Таю неоднозначш позики (у бшьшоси випадкiв вони включають рiзного роду ш-струменти страхування ризикiв i очевидно не належать до ш-вестицiй, зменшуючи тим самим частку зовшшшх джерел у складi швестицш ще бiльше) постiйно перевищують частку 164
традицшних фшансових iнструментiв. Бiльше того, наприкшщ аналiзованого перiоду вони стiйко домiнують, перекриваючи втрати корпорацiй на фшансових ринках.
Рiвень iноземних iнвестицiй у корпоративному секторi США в середньому тримався на позначщ 10%. Щодо частки такого аналога бюджетних кошив, як ГЯБ, то вона склала мен-ше 1%.
Росiйськi дат про структуру iнвестицiй в основний кат-тал показують певною мiрою протилежну картину. По-перше, в кра'ш спостерiгаеться iнше спiввiдношення внутрiшнiх i зов-нiшнiх джерел iнвестицiй в основний каттал: у Росп вона ста-новить у середньому вщ 45 до 55. Якщо в США основну части-ну швестицш у реальний сектор становлять власш кошти пщ-приемств, то в Роси, навпаки, бiльше половини швестицшних надходжень припадае на зовнiшнi джерела. Так само вщм^ною особливiстю е слабка роль амортизации якщо у США вона ста-новить головну величину в структурi власних кошив корпора-цiй, якi використовуються для фшансування реального сектору, то в Роси вона зазвичай менше половини. У результат в загаль-нш структурi iнвестицiй в основний каттал амортизацшш вщ-рахування росiйських економiчних суб'ектiв складають менше чвертi вЫх коштiв, використаних на цi цЫ.
У розвинених крашах е досвщ регулювання промислового циклу за допомогою податюв. Наприклад, у Швецil в роки тд-несення стягувався особливий податок на швестици для стри-мування !х зростання. У перюди економiчного спаду вiн знижу-вався або скасовувався з метою заохочення зростання катта-ловкладень. Крiм цього, застосовувалася система iнвестицiйних резервiв, коли пщприемствам дозволялося вiдкладати в швес-тицiйнi резерви до 40% !х доходiв, що не пiдлягають оподатку-ванню. У перiоди ж спадiв цi резерви залучалися для розши-рення iнвестицiй.
У США при злитп компанiй новостворена компанiя зв> льняеться вiд сплати податкiв на рш, якщо хоча б одна з компа-нiй, якi злилися, була збитковою.
При реформуваннi податково! системи вбiк зниження по-даткового тягаря буде стимулюватися дшова та швестицшна
актившсть, у nepcneKTmi можна буде досягти розширення по-датково! бази. Цжавими в цьому вiдношеннi е докризовi показ-ники економiчного зростання деяких кра!н Схщно! Свропи (Че-хiя, Словаччина, Польща, Угорщина), в яких ставки податку на прибуток були у два рази нижчими, шж у бшьшосп кра!н GC.
Звичайно, ре^защя неоiндустрiального реформаторсько-го курсу передбачае 3Mi^ дiяльностi основних суб'екив еконо-мiчного управлiння. З боку банювсько! системи Укра!ни буде потрiбне здiйснення активно! кредитно! полiтики в реальнш сферi. При цьому мають бути прийнятi давно затребуванi новi законодавчi регламентации
Крiм того, для устшно! широкомасштабно! реалiзацi! но-вих iнвестицiйних проектiв у руслi курсу на нову iндустрiалiза-цiю не можна буде обштися без функщонування потужного банку розвитку на принципах сучасного проектного фшансу-вання. Конкретними прикладами такого швестицшного нащо-нального банку виступають Китайський банк розвитку (China Development Bank), Банк розвитку Шмеччини (KfW), Банк розвитку Казахстану, який досить устшно працюе ще з 2001 р., створений у 2011 р. Банк розвитку Республши Бшорусь. Креди-тування (пайове фшансування) iнвестицiйних проектiв через Банк розвитку е устшною альтернативою неефективному бюджетному фшансуванню капiталовкладень.
Головним напрямом дiяльностi загальнонацiонального БР покликане стати стимулювання комерцiйних банкiв, що займа-ються кредитуванням високоефективних (зокрема, енергоефек-тивних) iнвестицiйних проектiв шляхом компенсаци !м низько-процентних кредитних ставок. Також прерогативою БР е реф> нансування регiональних iнститутiв розвитку, потреба в кардинальному розширенш дiяльностi яких усе бiльше посилюеться. Нарештi, найважливiшим завданням Банку розвитку залишаеть-ся кредитування рiзноманiтних шфраструктурних проектiв, якi мають мiжрегiональне значення, - як виробничих, так i сощ-альних. У цiлому, судячи з досвщу Китаю та Шмеччини, ре-зультати дiяльностi такого банку покликан виявитися прибут-ковими, у тому чи^ за рахунок операцш на свiтових фiнансо-вих (фондових) ринках. 166
Кра!ни, що розвиваються, все частше використовують прямi iноземнi швестици (1Ш). Однак конкуренщя за залучення високо! додано! вартост на етапах виробничого процесу, а та-кож наукомiстких П11 досить висока, оскiльки все бшьше кра!н покладаються на цей вид швестицш для пiдтримки iнновацiй i зростання. Завдяки поширенню iнформацiйно-комунiкацiйних технологш (1КТ) i скороченню транспортних витрат, рекон-струкцi! виробництва досягаються новi сектори, вiдкриваючи новi можливостi щодо перемщення й участi у глобальних лан-цюгах створення вартостi. У новш структурi фактори, що впли-вають на розмiщення виробництва та шновацшно! дiяльностi, е бiльш складними i пов'язанi не лише з витратами. Мiсцевi акти-ви, у тому чи^ ноу-хау, якiсть шституив для пiдтримки роз-витку кластера та базовi навички в конкретних нiшах i дiяльно-стi буде мати виршальне значення. Саме тому змщнення на-цiональних науково-технiчних i пiдприемницьких здiбностей мае важливе значення. Наприклад, партнерство мiж Китаем i залiзницею ОМ - розвивають високошвидюсш по!зди, необхщ-нi як для Китаю, так i для американсько! компанi!, щоб вийти на китайський ринок, а китайсью компанi! - щоб дiзнатися, як роз-вивати проввдш технологi! залiзниць. Завдяки цьому партнерству, передачi технологiй та бiзнес-навчанню ця китайська ком-пашя стала великою компанiею в даному секторi на внутрш-ньому ринку (МсКтБеу, 2012).
Аналiз структури фшансування неоiндустрiалiзацi! про-мисловостi за джерелами фшансування за 2008-2012 рр. дозво-ляе зробити висновок, що в Укра!ш переважно застосовуються традицшш джерела та форми фшансування. Основним джере-лом фшансування е власш кошти тдприемств. У 2012 р. вони склали 59,2% вiд загального обсягу. Кошти державного бюджету - 6,3%, а мюцевих бюджеив ще нижче - 3,2%.
Для реального сектору Укра!ни характерний низький р> вень концентраци власного капiталу тдприемств. При цьому нам^илася тенденцiя до зменшення даного показника (див. таблицю).
Протягом 2007-2013 рр. у цшому в реальному секторi економiки i, зокрема, в промисловоси нагромадження власного
катталу здшснювалося не за рахунок каттал1защ! нерозподь леного прибутку, що означало б реальш швестицп в оновлення матер1ально-техтчно! бази виробництва, а шляхом залучення додаткового катталу, що опосередковуе розвиток в основному фжтивно! складово! власного катталу.
Коефщент концентрацп власного капталу тдприемств реального сектору економжи Украши за перюд 2007-2013 рр.
Таблиця
Вид економ1чно! д1яльност1 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013*
Реальний сектор -усього 0,42 0,34 0,34 0,38 0,32 0,34 0,33
Промисловють: 0,47 0,40 0,37 0,35 0,34 0,39 0,38
добувна 0,50 0,52 0,47 0,41 0,39 0,41
обробна 0,47 0,37 0,34 0,32 0,30 0,30
виробництво електро-енергп, газу та води 0,44 0,42 0,41 0,40 0,41 0,55
1 Розраховано за статистичними даними Державно! служби статистики Укра!ни за в1дпов1дш роки.
* За 2013 р. даш наведено без урахування результапв д1яльност1 тдприемств тимчасово окуповано! територп АР Крим 1 м. Севастополя.
Низький р1вень каттал1зацп нерозподшеного прибутку мав м1сце щодо низько! рентабельност актив1в \ збитковост значно! кшькост тдприемств. Так, за 2010-2013 рр. частка збиткових тдприемств у загальнш кшькост тдприемств у щ-лому по реальному сектору коливалася в межах 34,1-41,0%, а стввщношення сум збитюв збиткових тдприемств до сум прибутку прибуткових тдприемств - вщ 54,7 до 85,6%. По про-мисловост меж1 коливань часток збиткових тдприемств \ стввщношення сум збитюв та сум доход1в становили 36,7-41,3% \ 45,0-83,1 вщповщно.
Рентабельтсть актив1в за перюд 2010-2012 рр. коливалася в межах 0,4-1,6% у щлому по реальному сектору \ 0,1-2,3% - у промисловостг У 2013 р. збитки по реальному сектору становили 190,7 млрд грн, по промисловост - 67,6 млрд грн.
Рiзнi за розмiром пiдприемства мають неоднакову можли-вiсть накопичення власного катталу. Тiльки великi тдприем-ства мали нерозподiлений прибуток для капiталiзацi!. Малi та середнi пiдприемства мали непокрит збитки. Так, протягом 2008-2012 рр. середньорiчний обсяг непокритого збитку коли-вався в межах: по малих пiдприемствах - 3,8-11,6 млрд грн, по середшх - 9,6-25,9 млрд грн.
Частка шоземних iнвесторiв мае тенденцш до зниження (з 3,3 до 3,1%), що е результатом попршення швестицшного клiмату. Недостатнi також обсяги кредиив банкiв суб'ектам гос-подарсько! дiяльностi. У цiлому частка банювських кредитiв склала 16,1%. Надання вiтчизняним банками кредитних ресур-ав об'ектах господарювання е фрагментарним, оскшьки банки кредитують певнi галузi економжи i великих позичальникiв, якi можуть запропонувати високолiквiдну заставу.
На сьогодшшнш день в Укра!нi вiдсутнi податковi стиму-ли для iноземних iнвесторiв. В умовах нестачi iноземних швес-тицiй необхiдно впровадити досвiд податкових пшьг зарубiж-них кра!н. У св^овш економiчнiй системi iснуе тенденщя до посилення конкурентно! боротьби кра!н за iноземнi iнвестицi!, та одним з шструменив е податковi стимули. Укра!на зараз значно поступаеться шшим кра!нам. Отже, необхiдно впровадити ефективну практику надання податкових стимулiв для шо-земних iнвесторiв.
Окреслеш проблеми здатнi спровокувати низку загроз, що впливатимуть на динамiку показниюв промисловостi та еконо-мiчний розвиток Укра!ни в цiлому. Такими загрозами, зокрема, е гальмування процесiв тслякризового вiдновлення бiльшостi галузей промисловостi; наростаюче науково-технолопчне вiд-ставання Укра!ни вщ розвинутих кра!н свiту; зниження мiжна-родно! конкурентоспроможностi Укра!ни i попршення перспектив !! участi у мiжнародному розподiлi працi.
Висновки. Дослщження пiдтвердили, що з урахуванням специфжи iнституцiонального середовища укра!нсько! еконо-мжи фiнансування промисловостi може бути устшним, якщо вiдповiдатиме таким принципам:
ор1ентащя на сучасну модель ресурсного забезпечення оновлення виробництва !з залученням уЫх потенцшних швес-тицшних джерел фшансування суб'ект1в господарювання, гро-мадських оргашзацш, ф1зичних оЫб I приватно-державного партнерства; розвиток й оновлення виробничого потенщалу не може бути забезпечений за рахунок бюджетного фшансування, але кошти, що видшяються з бюджету, можуть послужити ка-тал1затором процеЫв оновлення;
державно-приватне сшвфшансування швестицшних про-ект1в розвитку виробництва при збереженш управлшня проектами в руках приватного сектору;
децентрал1защя державно! пщтримки шляхом викорис-тання р1зних канал1в (вщ прямого державного фшансування щ-льових програм швестицшно! пщтримки промислових вироб-ництв I галузей до забезпечення функщонування мехашзм1в державно-приватного партнерства - концеси, спшьна д1яль-шсть, угоди про розподш продукци тощо) фшансово! пщтримки процеЫв розвитку виробничого потенщалу. Така децентрал1за-щя зменшуе ризики вщ неефективно! д1яльност1 окремих шсти-тут1в I дозволяе розширювати пщтримку ефектившших !з них при згортанш невдалих програм;
реал1защя функцш пщтримки через б1знес-посередниюв у зв'язку з тим, що ризики неефективного використання кошт1в зростають у тих випадках, коли державш органи безпосередньо взаемодшть !з компашями, що претендують на державну пщ-тримку.
Пщвищення р1вня забезпеченост фшансовими ресурсами промислового сектору ставлять серед найважливших завдань економ1чного розвитку як провщш розвинут кра!ни св1ту, так I кра!ни, що розвиваються.
Перспективи подальшого дослщження мають бути спря-моваш на розробку теоретико-методичних засад актив1зацп процеЫв фшансування неошдустр1ального розвитку промисло-вост Укра!ни, формування стратегш шновацшного розвитку промислових пщприемств.
Л1тература
1. Cohen E. Theoretical foundations of industrial policy / E. Cohen // EIB Papers. - 2006. - Vol. 11. - № 1. - Р. 85-106.
2. Bianchi P. From 'old' industrial policy to 'new' industrial development policies / P. Bianchi, S. Labory / International handbook on industrial policy. Ed. by P. Bianchi and S. Labory. -Cheltenham, UK, Northampton, MA, USA: Edward Elgar, 2006. -P. 3-27.
3. Foreman-Peck J. Industrial policy in Europe in the 20th century / J. Foreman-Peck // EIB Papers. - 2006. - Vol. 11. - №1. -Р. 36-62.
4. Edquist Ch. Industrial policy from a systems-of-innovation perspective / Ch. Edquist, C. Chaminade // EIB Papers. - 2006. -Vol. 11. - №1. - Р. 108-133.
5. Toivanen O. Innovation and research policies: two case studies of R&D subsidies / O. Toivanen // EIB Papers. - 2006. -Vol. 11. - №2. - Р. 54-79.
6. Конкурентоспроможтсть нащонально! економжи / Б.£. Кваснюк, С.1. Юреев, О.Ю. Болховтнова та ш / за ред. Б. е. Кваснюка. - К.: Фешкс, 2005. - 496 с.
7. Юндзерський Ю. Економiчний розвиток i трансформа-щя промислово! пол^ики у свт: уроки для Укра!ни / Ю. Юндзерський // Економжа Украши. - 2010. - № 6. - С. 1422.
8. Потенщал нащонально! промисловостк цш та мехашз-ми ефективного розвитку / [Юндзерський Ю.В., Якубовський М.М., Галиця 1.О. та iH.]. - К.: 1н-т екон. та прогнозування НАН Украши, 2009. - 928 с.
9. Промислова пол^ика як чинник тслякризового вщнов-лення економжи Украши: анал^ична доповщь / за ред. Я.А. Жалша. - К.: Нащональний шститут стратепчних дослщжень, 2012. - 41 с.
10. Промислова пол^ика як чинник тслякризового вщно-влення економiки Украши [Електронний ресурс]. - К.: Н1СД, 2012. -41 с. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/public/ File/2012_nauk_an_rozrobku/prompolitika.pdf.
11. Науменкова С.В. Розвиток фшансового сектору Укра-1ни в умовах формування ново! фшансово! арх^ектури: моног-рафiя / С.В. Науменкова, С.В. Мщенко. - К.: Унiверситет бан-ювсько! справи, Центр наукових дослiджень Нацюнального банку Укра!ни, 2009. - 384 с.
12. Государственный внебюджетный инвестиционно-кредитный фонд: восстановление монетизации и инвестиционная подкачка развития экономики России: монография. - М.: Наука и политика, 2014. - 192 с.
13. Green D. A strategy for economic growth: a modern industrial policy / D. Green. - Tufton Street London SW1P 3QL, October 2012. - 48 p.
НадШшла до редакцП 24.09.2015 р.
Я. С. Брюховецький
МЕХАН1ЗМ ТА ФУНКЦП ЕКОНОМ1ЧНИХ 1НСТИТУТ1В ПРИ ЦШЬОВОМУ КРЕДИТУВАНН1
ШВЕСТИЦШНИХ ПРОЕКТ1В П1ДВИЩЕННЯ ШТЕЛЕКТУАЛВАЦП ПРОМИСЛОВИХ
шдприемств
У загальному розумiннi iнтелектуалiзацiя пiдприeмств пе-редбачае процес наповнення дiяльностi пiдприeмства штелек-туальними зусиллями, новими професiйними i загальноосв^ш-ми знаннями, досвiдом, яю забезпечуються безперервним роз-витком i навчанням персоналу, науково-технiчним забезпечен-ням його дiяльностi, що зумовлюють необхщшсть упроваджен-ня iнвестицiйних проектiв i соцiально-економiчний розвиток пiдприемства.
Пiдвищення ефективноси, iнтелектуалiзацii та полшшен-ня показниюв дiяльностi промислових пiдприемств iстотною мiрою залежать вiд державного регулювання дiяльностi, науко-
© Я. С. Брюховецький, 2015
