CC BY
21
АНТРОПОЛОГ1ЧН1 ШУКАННЯ
УДК 130.2
В. М. СКИРТАЧ1*, Р. С. МАРТИНОВ2*, А. О. КАРПЕНКО3*
'""Донбаський державний педагопчний ушверситет (Слов'янськ), ел. пошта [email protected]; ORCID 0000-0001-9726-8553
2*Донбаський державний педагопчний ушверситет (Слов'янськ), ел. пошта [email protected]; ORCID 0000-0002-5328-5666
3*Донбаський державний педагопчний ушверситет (Слов'янськ), ел. пошта [email protected]; ORCID 0000-0003-3198-7103
Ф1ЛОСОФСЬКО-КЛ1Н1ЧНИЙ ДИСКУРС ХХ СТОЛ1ТТЯ
Мета роботи полягае у виявленш загальних та ввдмшних ознак тематизацп та методологи розв'язання проблеми суб'екта в межах р1зних дискурав, 1мплщитно чи експлщитно дотичних до визначення «клшчно-го» модусу буття людини. Методолопя дослщження поеднуе прийоми дискурсивно! аналггики 1 загальш принципи юторико-фшософсько! науки. Наукова новизна дослщження полягае у визначенш фшософсько-клшчного дискурсу як особливого комушкативного процесу, смисли мовних висловлювань якого акценту-ють увагу не на синдромах захворювання, а виявляють феноменолопю внутршнього досвщу патолопчного суб'екта, його комушкативну взаемодш та ефекти пол1суб'ектно! сощальносп. Китчний дискурс предста-вляе прослр хвороби, де хворий розглядаеться не як суб'ект, а як об'ект хвороби. Онтолопя клшчного дискурсу превалюе над онтолопею хвороби. Категоризация хвороби, уявлення про хворобу як ввдповщний галу-зевий феномен, приводить до уявлення про необхщшсть 1золяцп хворого 1з природних умов та перемщення його до сощальних штучних заклад1в. Висновки дослвдження узагальнено в наступних положеннях: сучас-ний клшчний дискурс базуеться на позитив1стсько-бюлопчнш спрямованосл знань про людину 1 постае одним 1з способ1в сустльного контролю, оск1льки вш е основою для продукування та ввдтворення репреси-вно! медично-фармацевтично! вдеологи; критика фшософсько-клшчного дискурсу вщкривае можливють зняття дом1нування суто клшчного дискурсу; передумовою такого зняття визнано парадигмальну змшу уя-влень про суб'екта.
Ключовi слова: суб'ект; клшчний дискурс; фшософсько-клшчний дискурс; вдентичшсть; турбота
Актуальшсть теми дослщження
Фшософський { клшчний дискурси е до-сить р1зноплановими. Виходячи з цього, ви-никають деяю складнощ1 при здшсненш !х синтезу в кордонах единого проблемного поля. Попередш спроби !х синтезу, здшснюваш в рамках прюритету чи загальногумаштарно!, чи позитивютсько! методологи, приводили у р1зш часи до перебшьшення рол1 або власне фшософського знання, або значення знання клшчного. Кр1м того, р1зш клшчш напрям-ки звертаються до р1зних антрополопчних концептуал1зацш, методолопчних обгрунту-вань, перебуваючи нерщко на позищях супе-речност1. Тим не менш, загальним грунтом !х синтезу е досвщ хвороби.
На даному еташ про клшчний дискурс фшософсько! антропологи можна говорити лише в д1ахрошчно-синтагматичному зна-ченш сукупносп текспв, тематично об'еднаних питаннями фшософського осмис-лення клшчних практик { теорш. Становлен-
ня фшософсько-клшчного дискурсу в якост функцюнально! ланки в систем1 виробництва знань (синхрошчно-парадигматичне узагаль-нення) е стратепчною метою, на шляху до реал1заци яко! ми прагнемо виршити етапне завдання - виявити характер трансформацш засоб1в фшософсько! рефлекси (концепт суб'екта), необхщних для трансляци або, навпъ, трансплантаци цих засоб1в до предметного поля псих1атри як дотичного до предмету фшософування вщгалуження клшки.
Ана^^з останнх до^джень i публжацш з теми.
Для виршення поставлено! проблеми авторами були проанал1зоваш р1зномаштп до-слщницью стратеги дискурсу:
• прагматично обгрунтоваш тдходи, що виходять !з розумшня дискурсу як мовного акту, мовленнево! ди, практики (Дж. Серль [18]). У такому контекст будь-яке висловлю-вання тлумачиться не з точки зору його се-мантичних характеристик { якостей, а праг-
матично, у якост ди;
• стратегИ, яю розглядають дискурс як насильство у постмодершстському контекст та враховують щеолопчний потенщал дискурсу, владу - знання (М. Фуко [3], П. Серю [19], яю е представниками переважно фран-цузько! фшософсько! думки, що ор1ентоваш на опис дискурсивно! шституал1заци сощально! реальносп);
• конверсащонний анал1з (Г. Гарфшкель [10], Дж. Дж1 [11]), у якому авторами вияв-ляються мовш способи оргашзаци мшро-сощально! взаемоди учасниюв комушкатив-них подш, анал1зуються повсякденш форми розмов, тематизуеться м1крор1вень сощально! практики, дослщжуеться формування сощально! реальносп протягом побутових розмов. Завдання конверсащонного анал1зу полягають в опис сощальних практик, на основ! яких стврозмовники конструюють свою власну поведшку { штерпретують поведшку шшого. Так, Дж. Дж! розум1е тд дискурсом «лопчно пов'язаш висловлюван-ня, що мають сенс для певно! спшьноти, наприклад, у розмов! або оповщанш [11, с. 115]». Методолопчш переваги дискурсивно! анал1тики м1крор1вня комушкаци британсь-кий сощолог Ф. Аттенборо вбачае в ефектив-них засобах «др1бного масштабування сощального простору та розгляд категорш тендеру, мови та мед1а "знизу догори". У будь-якш реклам!, романах, газетах, ЗМ1, сощальних мед1а-платформах { чатах штер-нет-форум1в кожне слово береться в контекст! ширших дискурсивних, риторичних та перформативних мереж» [5, с. 143]. Особ-ливють дослщжуваного методу - в безпосе-реднш емшрично! баз! дослщження;
• б1рмшгемська школа (С. Холл [14]), що уважала дискурс-анал1з проектом куль-турних дослщжень ¿з акцентом на семютич-них, культурних аспектах, щеолопзаци, при-душенш, процесах кодування I декодування;
• бшьш академ1чш та теоретично вив1реш шмецью школи, представлен! кон-структивютськими та прагматично налашто-ваними теор1ями К.-О. Апеля [4] та Ю. Габермаса [13]. Ц теори побудоваш на основ! каипанського розумшня дискурсу як ращонально! процедури, нормативного фор-мально-лопчного утворення. Дискурс тут
протиставляеться позаращональним { ¿р-ращональним феноменам, шакше кажучи, дискурс е тим, що проговорюеться: що не промовляеться дискурсом не е. К.-О. Апеля та Ю. Габермаса приваблюе дискурс як еле-мент консенсусу;
• американсью школи дискурсивно! психологи (Дж. Поттер [16; 17]) { д1яльшсно-ор!ентоваш теори дискурсу. Дискурсивну психолопю щкавить дискурсивне конструю-вання псих1чно! реальносп та репертуар ш-терпретащй як прагматичного шструменту комушкаци для конструювання власно! щен-тичносп або щентичносп шшого. Те, що вщр1зняе американсью школи - це презумп-щя суб'екта, який завжди е ядром комушка-тивно! практики;
• критичний дискурс-анал1з (Т.А. ван Дейк [1; 6], Н. Феркло [8; 9]), який е найбшьш радикальною вершею дискурсивно! стратеги та дослщжуе зловживання влади шляхом використання мови, розглядае сшввщношення мови та щеологи, викривае дискурс через виявлення пол1теконом1чних настанов { мотив1в, конструювання суб'екпв в текстах р1зних р1вшв. Т.А. ван Дейк заува-жуе на тому, що «критичний дискурс-анал1з е не так складовою сощально! та пол1тично! анал1тики контекспв мовлення, як конкретною позищею щодо зловживань владою з боку медшних корпорацш... Вш пояснюе, яким чином символ1чш пол1тичш ел1ти та засоби масово! шформаци здатш контролю-вати публ1чш обговорення, тим самим спри-яючи вщтворенню щеологш» [6].
Саме критичний дискурс - анал1з, на нашу думку, е найбшьш доцшьним у запро-понованш статп.
Мета дослщження
Трансформаци суб'екта у фшософсько-ктшчному дискурс утворюють концепту-альну основу клшчно! теори 1 практики, але до сьогодш залишаються мало дослщженими засобами фшософсько! рефлекси, у якш представлено анал1з лише окремих локаль-них стратегш дослщження як суб'екта, так { фшософсько-ктшчного дискурсу. У зв'язку ¿з цим очевидна необхщнють комплексного фшософського осмислення проблеми { перегляду основних юнуючих шдход1в до фор-
мyлювaння ïï тeopiï, poзpoбки peкoмeндaцiй щoдo пpaктичниx acпeктiв зacтocyвaння здiйcнeнoï кoнцeптyaлiзaцiï.
Виклад основного мaтeрiaлy
Зacaдничим y тeopiяx диcкypcy e пoлo-жeння cтpyктypaлicтcькoï тa гост-cтpyктypaлicтcькoï фiлocoфiï пpo нaшe cпpийняття peaльнocтi ж бeзпocepeдньo, a зa дoпoмoгoю мoви. Йдeтьcя пpo тe, щo дякую-чи мoвi, ми нe лишe вiдoбpaжaeмo, aлe i тон-cтpyюeмo peaльнicть. Peaльнicть як тaкa ic^e, aлe людинi вoнa нaдaнa чepeз пeвнi диcкypcивнi знaчeння. Caмe тaкi диcкypcивнi знaчeння фopмyють i coцioкyльтypнi вщвд-cини, i coцioкyльтypнi iдeнтичнocтi. Змiнa знaчeнь в диcкypci вщговщним чинoм тpaнcфopмye caм cвiт як дaнicть cyщoгo y виглядi cмиcлy. Toбтo peaльнicть пocтiйнo змiнюeтьcя y peзyльтaтi бopoтьби диcкypciв.
Aлe, якщo cтpyктypaлicтcькa тeopiя виxo-дить iз poзyмiння мoви як нeзмiннoï crpy^y-pи, тo пocт-cтpyктypaлiзм, rpyнтyючиcь y цiлoмy нa cтpyктypaлiзмi, змiнюe того y шв-ниx вaжливиx питaнняx.
Taк, пiдтpимyючи iдeю пpo знaчeння знaкiв нe пo вiднoшeнню дo peaльнocтi, a чe-peз ïx cпiввiднoшeння вcepeдинi мepeжi знaкiв, тим ж мeнш, пocт-cтpyктypaлiзм вiдкидae poзyмiння мoви як нeзмiннoï цiлicнoï cтpyктypи. Згiднo з тeopieю Coccюpa, знaчeння знaкiв з'яcoвyeтьcя y cпiввiднo-шeннi з iншими знaкaми (вiн зacтocoвye мe-тaфopy pибaльcькoï ciтки, y якш кoжeн знaк зaймae жвж мicцe i e вyзликoм ycieï мepeжi). Cтaнoвищe знaкy в мepeжi, вiднoшeння тa вiдcтaнь дo iншиx знaкiв зaкpiплюe йoгo зш-чeння. Пpoтe, пocт-cтpyктypaлicти т^лята-ли та змiннocтi як caмoï пoзицiï зтаку, тaк i йoгo знaчeння y зaлeжнocтi вiд пepeмiни тон-тeкcтy. У мoвi yтвopюютьcя cтpyктypи, aлe icнye нe oдиничнa cиcтeмa знaчeнь, a мвд-жиннa; y тож^му iншoмy диcкypci - iншa racima знaчeнь у зaлeжнocтi вiд шв^х' дда-кypcивнoï пpaктик. Пpeдcтaвники гост-cтpyктypaлicтcькoгo пiдxoдy тpaктyють дж-^pc як вiдкpитy, нeзaвepшeнy cтpyктypy, як бaгaтoзнaчний cпeктp apтикyляцiй, дe ^м вжe зaфiкcoвaнoгo знaчeння, зaвжди e iншi вapiaнти oзнaчyвaння, якi мoжyть змiнювaти cтpyктypy диcкypcy. У диcкypciв вiдcyтнi
жopcткo cтpyктypoвaнi ceмioтичнi кopдoни i eдинo мoжливa cxeмa apтикyляцiï. Умoвнo диcкypcи пoдiляютьcя нa oфiцiйнi, якi пpoйшли чepeз пpoцeдypи лeгiтимaцiï, i нa нeoфiцiйнi, тoбтo диcкypcи, якi нe пiдтpимy-ютьcя лeгaлiзoвaними cycпiльними ^a^rn-тами. Cпociб ïx взaeмoдiï мoжнa вготачити як бopoтьбy диcкypciв, у якш кoжeн диcкypc пpaгнe oтpимaти пepeмoгy пoнaд iншими диcкypcивними пpaктикaми. Бopoтьбa дда-кypciв здiйcнюeтьcя чepeз швш coцiaльнi гpyпи, зaвдaння якиx e «вiдcтoювaння типу peaльнocтi, який випдний для кoнкpeтнoï ^упи» (Т.А. вaн Дeйк).
Piзнi диcкypcи пpoпoнyють i piзнe зта-чeння пoняття «cyб'eктa». Taк, Л. Aльтюcep, нa пpoтивaгy клacичнoмy зaxiднoмy poзyмiн-ню cyб'eктa, пpoпoнye пoняття звepнeння. Biдпoвiднo, у якocтi cyб'eктa пpиймaeтьcя iндивiд, який pea^e нa цe звepнeння.
M. Йopгeнceн тa Л. Фiллiпc звepтaють yвaгy нa тe, щo у «тepмiнax тeopiï диcкypcy, cyб'eкти егають пeвними пoзицiями в дж-^pcax. Зaгaлoм, caмe Е. Лaклo i Ш. Myфф викopиcтoвyють пoняття cyб'eкт в цьoмy po-зyмiннi в ^a^ «Гeгeмoнiя i coцiaлicтичнa cтpaтeгiя» (1985). Oднaк в тeopiï Aльтюcepa e eкoнoмiчний дeтepмiнiзм, нecyмicний з тeo-pieю диcкypcy;.. .звepнeння дo cyб'eктa ^eo-лoгiчнe, ocкiльки вoнo пpиxoвye cпpaвжнi вiднocини мiж людьми. Для Лaклo i Myффa нeмae нiякиx «cпpaвжнix» coцiaльниx вщвд-cин, дeтepмiнoвaниx eкoнoмiкoю. Aлe, тим нe мeншe, люди oтpимyють звepнeння зa дoпo-мoгoю диcкypciв: cyб'eктiв нeoбxiднo poзгля-дaти як «cyб'eктнi пoзицiï» вcepeдинi диcкyp-cивнoï cтpyктypи. Диcкypcи зaвжди нaкaзy-ють людям пoзицiï, яю вoни пoвиннi зaймaти як cyб'eкти» [2, c.55].
Якщo у фiлocoфcькo-клiнiчнoмy диcкypci вyзлoвoю тoчкoю e гоняття «cyб'eкт», тo у клiнiчнoмy - «liro». Haвкoлo ниx ви^и-cтaлiзoвyютьcя iншi знaки. Kлacичнa pa^o-нaлicтичнa нayкa пpeдcтaвляe пpocтip xeopo-би тaк, щo xвopий poзглядaeтьcя ж як cyб'eкт, a як oб'eкт xвopoби. Cмиcлoвий зв'язoк лiкapнi як ктшки, виoкpeмлюe дo-cлiджyвaний oб'eкт, щo icнye в peжимi нopми i пaтoлoгiï тa вкaзye m пoзитивicтcькo-бioлoгiчнy cпpямoвaнicть знaнь ^o людину. Oнтoлoгiя клiнiчнoгo диcкypcy пpeвaлюe нaд
oнтoлoгieю xвopoби. Кaтeгopизaцiя xвopoби, yявлeння ^о xвopoбy як вiдпoвiдний гaлyзe-вий фeнoмeн, пpивoдить до yявлeння ^о xвopoгo тa нeoбxiднicть iзoляцiï xвopoгo i3 пpиpoдниx умов тa пepeмiщeння його до coцiaльниx штyчниx зaклaдiв. Taким чином, пceвдoнayкoвe тлyмaчeння ттологи у клiнiчнoмy диcкypci cтae oбrpyнтyвaнням aнтигyмaннoгo вiднoшeння cycпiльcтвa до тaкoгo cyб'eктa. Бopoтьбa cyтo клiнiчнoгo тa фiлocoфcькo-клiнiчнoгo диcкypciв 3a лeгiтимнicть i дoмiнyвaння в пpoцeci озтачу-вaння i e oблacтю диcкypcивнocтi.
Baжливoю фyнкцieю диcкypcy e визш-чeння iдeнтичнocтi cyб'eктa. Cyб'eкт здoбyвae говну iдeнтичнicть 3a допомогою диcкypcив-ного oзнaчeння coцiaльнoгo cвiтy i пpoвeдeн-ня пpoцeдyp пoзицioнyвaння вcepeдинi дда-кypcy. Диcкypcи визнaчaють пoзицiï, яю зaй-мaють ïx yчacники. Cпiввiднoшeння пoзицiй мae влaдний xapaктep, у диcкypci apтикyльo-вaнi нopмaтиви, пoвнoвaжeння, у вiдпoвiднocтi до якиx вiдбyвaeтьcя coцiaльнa пoвeдiнкa. Шaпpиклaд, в клшчному диcкypci пoзицiя «m^erna» як об^кга, a нe cyб'eктa вiдпoвiдae oчiкyвaнню пiдлeглocтi оеганньо-го, який ж мoжe виxoдити 3a мeжi дoзвoлeн-ного.
Aлe cyб'eкт oтpимye cвoю iдeнтичнicть в диcкypcивниx пpaктикax. Caмe цим зyмoвлe-нa його poзщeплeнicть, вiдкpитicть до piзниx iдeнтифiкaцiй. У ^o^ci бopoтьби клiнiчнoгo тa фiлocoфcькo-клiнiчнoгo диcкypcy утво-pюютьcя взaeмoвиключнi iдeнтичнocтi тщетта як oб'eктa a6o cyб'eктa, що ^изводить до aнтaгoнiзмy, який, в cвoю чepгy мoжe бути пoдoлaний пepeapтикyляцieю диcкypcy, вcтaнoвлeнням гегемона.
Пpoблeми у виpoблeннi тeopeтичниx мо-дeлeй aнaлiтики cyб'eктa в ктшчному дда-кypci тa його ropcro^™ зyмoвлeнi, нe в ocтaнню чepгy, мyльтипapaдигмaльним лaндшaфтoм cyб'eктa в клшчному диcкypci як ново1' cфepи мiждиcциплiнapнoгo знaння. У цьому кoнтeкcтi ошбливо1' aктyaльнocтi нaбyвaють caмe фiлocoфcькi дocлiджeння кoмплeкcнoгo мiждиcциплiнapнoгo xapaктepy зaзнaчeнoï пpoблeми нa зacaдax irn-eprapa-дигмaльнoï peфлeкciï тa yзaгaльнюючиx шд-xoдiв й ощнок.
Фiлocoфcькe дocлiджeння тpaнcфopмaцiï
cyб'eктa дозволило виявити зaгaльнi тa вiдмiннi oзнaки тeмaтизaцiï тa мeтoдoлoгiï poзв'язaння пpoблeми cyб'eктa в мeжax piз-ниx фiлocoфcькиx i гyмaнiтapниx тeopiй, iм-плiцитнo чи e^m^rnre дoтичниx до визта-чeння «клшчного» мoдycy буття людини. Пpoблeмaтизaцiя poзyмiння cyб'eктa пocтaлa ключовою тоткою cтaнoвлeння нeклacичнoï фiлocoфiï, зopieнтoвaнoï m пepeнopмyвaння кaтeгopiй, мopфoлoгiï тa ram^c^y raacm-но1' фiлocoфiï. Cтpaтeгiï тaкoгo roperop-мyвaння peaлiзoвyвaлиcя в piзниx плoщинax нayкoвoгo диcкypcy: cyтo ф^тоф^кт ^e-нoмeнoлoгiя, фiлocoфcькa aнтpoпoлoгiя, eкзиcтeнцiaлiзм), мiждиcциплiнapнiй (^фук-тypaлiзм, пocтcтpyктypaлiзм), нeфiлocoфcь-кiй (пcиxoaнaлiз, ceмioтикa, coцioлoгiя). 3a-гaльним для нeклacичнoï думки e ropex^ вiд peфлeкcивнo-вoлюнтapнoï мoдeлi cyб'eктa до oнтoлoгiчнo-фyнкцioнaльнoï мoдeлi. Cyб'eкт як функщя визнaчaeтьcя тiльки в кoopдинa-тax пeвнoï бyттeвoï пoзитивнocтi, говно1' площини кoнcтитyювaння дeякoгo до-cyб'eктнoгo cyбcтpaтy в якocтi cyб'eктa, який peaлiзye oкpeмi мoжливocтi, якими poзпoдiлeнo пeвний peгioн бyттeвocтi. 3гiднo з тaкoю лoгiкoю, poзpoбляютьcя piзнoмaнiтнi вepciï тeopeтичнoï aнтpoпoлoгiï, якi нaбyвa-ють фopм лoкaльниx oнтoлoгiй, дe чepeз об-лacть cпeцифiчнoï лoкaлiзaцiï cxoплюють вияви пeвнoï бyттeвoï cили. «KrärnRa» пocтae oднieю з тaкиx лoкaлiзaцiй, cпeцифiчним мо-дycoм cycпiльнoгo буття з xapaктepними ви-кpивлeннями мови i пoвeдiнки, якi i пoтpaп-ляють у фoкyc кpитичнoгo миcлeння. Кон-cтитyювaння cyб'eктa в ло^льност! пeвнoгo виpoбництвa зacвiдчye нeвiдпoвiднicть raa-cичнoï тeopiï пpo aвтoнoмнoгo cyб'eктa pe-флeкciï i пiзнaння, здaтнoгo yтpимaтиcя в пpoтиcтoяннi до cвiтy, пiдкopити його.
Шacтyпний eтaп eвoлюцiï нayкoвoï думки визнaчaeтьcя як ropex^ до пocтнeклacичнoгo миcлeння, що зocepeджyeтьcя нa cyб'eктi пiзнaння, нa людиш, взятiй у цiлicнocтi ïï icнyвaння, ocкiльки виключно в кoopдинaтax eкзиcтeнцiaльнoï цiлicнocтi миcлeння виявляe влacний змют. Пiзнaння мae нaбyти онто-лопчного cтaтycy, щоб пoдoлaти мeжi eпicтeмoлoгiчнoгo peдyкцioнiзмy.
Бiльшicть кoнцeпцiй eкcплiцитнo aбo iм-плiцитнo кopeлюють iз цieю зaгaльнoю
лопкою наукового процесу. Формування клшчного дискурсу фшософсько! антропологИ пов'язане i3 некласичними теор1ями критики модерно! фшури рефлексивного та волюнтарного суб'екта i модерно! концепцi! свiдомостi як конститутивно!, шдетермшова-но!, самодостатньо! буттевостi.
В дiахронiчному зрiзi фiлософсько! тра-дици визначенi дiагностичнi та терапевтичнi стратеги переосмислення метафiзики суб'екта, що утворили предмет парадигмаль-ного узагальнення фшософсько-клшчного дискурсу в горизонтi сучасностi.
Сучасш дiагностичнi стратегi! фiлософi! суб'екта не долають суперечностей ешстемо-логiчного редукцюшзму, оскiльки вони або апелюють до штенцш раннього Гайдеггера, або орiентованi на дослiдження механiзмiв функцiонування конкретно! суб'ектносп, що, за вiдсутностi трансцендентального обгрун-тування, не може забезпечити щентичшсть. Завдання терапевтично! концептуалiзацi! суб'екта, яка затребувана в фшософсько-клшчному дискурсi, передбачае знаходжен-ня зняття розбiжностей трансцендентального й емпiричного досвщу. У такому контекстi доцiльним е переосмислення практично! функци суб'екта.
У розробщ терапевтично! концепцi! суб'екта продуктивним виявилося зютавлен-ня експлiкацiй поняття суб'екта, розроблено-го в шзнш творчостi М. Гайдеггера, генеалоги суб'ективностi М. Фуко та щей Л. Ви-готського та Е. 1льенкова. Незважаючи на вiдмiннiсть вихщних теоретичних настанов, цi стратегi! позитивно виршують проблему кризи фiлософi! суб'екта на основi ак-туалiзацi! принципу турботи про себе i на рiвнi емпiричного суб'екта, i на рiвнi турботи про буття як таке. Ми виходимо з того, що обмеження життевих можливостей i пов'язаш з ними страждання суб'екта викли-канi невиконанням онтолопчного призна-чення.
Висновки
Присутнiсть суб'екта в ктшчному дис-курсi функцiонально задана зовшшшми характеристиками, втiм, i сам дискурс живе лише остшьки, оскiльки до нього залучений суб'ект. Вщповщно до дослiджень М. Фуко,
в масштабах окремо взятого дискурсу, яким i е клiнiчний дискурс, суб'ект йому шдпоряд-кований, вторинний, незначний, той, що грае за правилами дискурсу. Наявшсть клiнiчних доктрин як бшьш спецiалiзованого дискурсу пiдсилюе це шдпорядкування. Новi взаемовiдносини суб'екта з клшчним дискурсом можливi лише при позбавленш влади дискурсу над суб'ектом, що може виникнути в ситуаци боротьби дискурсiв, порушеннi паритетносп, у нашому випадку - дякуючи формуванню фiлософсько-клiнiчного дискурсу, ключовими точками якого е не «тшо», «нагляд», «клiнiка», а «суб'ект», «вщповщальшсть», «турбота про суще».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Дейк, Т. А. ван. Дискурс и власть: Репрезентация доминирования в языке и коммуникации / Т. А. ван Дейк. - Москва : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2013. - 344 с.
2. Йоргенсен, М. В. Дискурс-анализ. Теория и метод / М. В. Йоргенсен, Л. Дж. Филлипс. - 2-е изд., испр. - Харьков : Изд-во «Гуманитарный центр», 2008. - 352 с.
3. Фуко, М. Воля к истине: По ту сторону знания, власти и сексуальности / М. Фуко [пер. с фр. С. Табачниковой]. - Москва : Касталь, 1996. -448 с.
4. Apel, K.-O. Diskurs und Verantwortung / K.-O. Apel. - Frankfurt-am-Mein : Suhrkamp, 1988. -488 p.
5. Attenborough, F. Words, Contexts, Politics / F. Attenborough // Gender and Language. - 2014. -Vol 8, Iss. 2. - P. 137-145. doi: 10.1558/genl.v8i2.137
6. Dijk, T. van. Sociocognitive Discourse Studies [Електронний ресурс] / T. van Dijk. - Режим доступу:
http://www.discourses.org/OldArticles/Sociocogn itive%20Discourse%20Studies.pdf. - Назва з екрана. - Перевiрено : 06.12.2016.
7. Evans, D. Language and identity / D. Evans. -London : Bloomsbury, 2015. - 235 p.
8. Fairclough, N. Discourse and social change / N. Fairclough. - Cambridge : Polity Press, 1992. -260 p.
9. Fairclough, N. Critical discourse analysis: The critical study of language. / N. Fairclough. - New York : Routledge, 2013. - 608 p.
10. Garfinkel, H. Ethnomethodological studies of work / H. Garfinkel. - New York : Routledge, 2010. - 210 p. doi: 10.4324/9780203996867
11. Gee, J. Social Linguistics and Literacies Ideology 16. in Discourses / J. Gee. - New York : Routledge,
2015 - 282 p.
12. Grue, J. Disability and discourse anslysis / J.
Grue. - Farnham : Ashgate, 2015. - 156 p. 17.
13. Habermas, J. Moralbewusstsein und kommunikatives Handeln / J. Habermas - Frankfurt-am-Mein : Suhrkamp, 1993. - 207 p.
14. Hall, S. Foucault: Power, knowledge and discourse / S. Hall // Discourse Theory and Practice: 18. a reader. - London : Sage, 2001. - P 72-80.
15. Laclau, E. Hegemony and Socialist Strategy. Toward a Radical Democratic Politics / E. Laclau, 19. C. Mouffe. - London : Verso, 2001. - 197 p.
Potter, J. Representing reality: discourse, rhetoric and social construction / J. Potter. - London : Sage, 1996. - 254 p. doi: 10.4135/9781446222119
Potter, J. Re-reading discourse and social psychology: transforming social psychology/ J. Potter // British Journal of Social Psychology. -2012. - Vol. 51, Iss. 3. - P. 436-455. doi: 10.1111/j.2044-8309.2011.02085.x Searle, J. R. Making the Social World: The Structure of Human Civilization / J. R. Searle. - Oxford : Oxford University Press, 2010. - 208 p. Seriot, P. Analyse du discours politique soviétique / P. Seriot. - Paris : IMSECO, 1985. - 362 p.
В. М. СКИРТАЧ1*, Р. С. МАРТЫНОВ2*, А. А. КАРПЕНКО
\3*
'"Донбасский государственный педагогический университет (Словянск), эл. почта [email protected]; ORCID 0000-0001-9726-8553
2* Донбасский государственный педагогический университет (Словянск), эл. почта [email protected]; ORCID 0000-0002-5328-5666
3* Донбасский государственный педагогический университет (Словянск), эл. почта [email protected]; ORCID 0000-0003-3198-7103
ФИЛОСОФСКО-КЛИНИЧЕСКИЙ ДИСКУРС ХХ ВЕКА
Цель работы заключается в выявлении общих и отличительных признаков тематизации и методологии решения проблемы субъекта в рамках различных дискурсов, имплицитно или эксплицитно касающихся определения «клинического» модуса бытия человека. Методология исследования сочетает приемы дискурсивной аналитики и общие принципы историко-философской науки. Научная новизна исследования заключается в определении философско-клинического дискурса как особого коммуникативного процесса, в котором смыслы языковых высказываний акцентируют внимание не на синдромах заболевания, а выявляют феноменологию внутреннего опыта патологического субъекта, его коммуникативное взаимодействие и эффекты полисубъектной социальности. Клинический дискурс представляет пространство болезни, где больной рассматривается не как субъект, а как объект болезни. Онтология клинического дискурса превалирует над онтологией болезни. Представление о болезни как предмете определенной отрасли приводит к представлению о необходимости изоляции больного из естественных социальных условий в специально созданные заведения. Выводы исследования обобщены в следующих положениях: современный клинический дискурс базируется на позитивистской направленности знаний о человеке и является формой общественного контроля, поскольку служит основой для выработки и воспроизведения репрессивной медико-фармацевтической идеологии; критика философ-ско-клинического дискурса открывает возможность снятия доминирования этого дискурса; предпосылкой такого снятия является парадигмальное изменение представлений о субъекте.
Ключевые слова: субъект; клинический дискурс; философско-клинический дискурс; идентичность; забота
V. M. SKYRTACH1*, R. S. MARTYNOV 2*, A. O. KARPENKO3*
'"Donbass State Pedagogical University (Slavyansk), e-mail [email protected]; ORCID 0000-0001-9726-8553 2*Donbass State Pedagogical University (Slavyansk), e-mail [email protected]; ORCID 0000-0002-5328-5666 3*Donbass State Pedagogical University (Slavyansk), e-mail [email protected]; ORCID 0000-0003-3198-7103
PHILOSOPHIC AND CLINICAL DISCOURSE OF THE TWENTIETH CENTURY
The purpose is to identify common and distinctive features of concepts and methodology of the problem of subject within different discourses, implicitly or explicitly relevant to the definition of "clinical" mode of human existence. The
research methodology combines techniques of discourse analysis and basic principles of historical and philosophical studies. Originality of the research lies in definition of the clinical philosophical discourse as a special communicative process, where utterances not only focus on disease syndromes, and reveal phenomenology of inner experience of a pathological self, but also structure a certain type of sociality. Clinical discourse represents the space where the patient is treated not as a subject but as an object of disease. Ontology of clinical discourse prevails over ontology of disease, since its structures determine the notion of disease as such. Categorization of the disease, the idea of disease as a phenomenon subdued to professional authority leads to the idea of the need for patient's isolation from the natural environment and removing him to special social institutions. The clinicist doctrines share the intention to reduce the patient's self to its bodily dimension, while ignoring social determinants of psychological deviations. Conclusions of the study are summarized in the following positions: the current clinical discourse is based on the positivist-biological trend in humanitarian knowledge and it is the basis for the production and reproduction of medical and pharmaceutical repressive ideology; criticism of philosophical clinical discourse opens the possibility of overcoming the dominance of purely clinicist discourse; such a transformation is possible only after a paradigm shift in understanding the category of subject.
Keywords: subject; clinical discourse; philosophical and clinical discourse; identity; care
REFERENCES
1. Deyk T.A. van. Diskurs i vlast: Reprezentatsiya dominirovaniya v yazyke i kommunikatsii [Discourse and Power: Representation of dominance in language and communication]. Moscow, LIBROKOM Publ., 2013. 344 p.
2. Yorgensen M.V., Fillips L.Dzh. Diskurs-analiz. Teoriya i metod [Discourse analysis. The theory and method]. Kharkiv, Izd-vo «Gumanitarnyy tsentr» Publ., 2008. 352 p.
3. Fuko M. Volya k istine: Po tu storonu znaniya, vlasti i seksualnosti [Will to truth: Beyond the knowledge, power and sexuality]. Moscow, Kastal Publ., 1996. 448 p.
4. Apel K.-O. Diskurs und Verantwortung. Frankfurt-am-Mein, Suhrkamp Publ., 1988. 488p.
5. Attenborough F. Words, Contexts, Politics. Gender and Language, 2014, vol. 8, no. 2, pp. 137-145. doi: 10.1558/genl.v8i2.137
6. Dijk T. van. Sociocognitive Discourse Studies. Available at: http://www.discourses.org/OldArticles/Sociocognitive%20Discourse%20Studies.pdf. (Accessed 15 September 2016).
7. Evans D. Language and identity. London, Bloomsbury Publ., 2015. 235 p.
8. Fairclough N. Discourse and social change. Cambridge, Polity Press Publ., 1992. 260 p.
9. Fairclough N. Critical discourse analysis: The critical study of language. London, Routledge Publ., 2013. 608 p.
10. Garfinkel H. Ethnomethodological studies of work. New York, Routledge Publ., 2010. 210 p. doi: 10.4324/9780203996867
11. Gee J. Social Linguistics and Literacies Ideology in Discourses. New York, Routledge Publ., 2015. 282 p.
12. Grue J. Disability and discourse analysis. Farnham, Ashgate Publ., 2015. 156 p.
13. Habermas J. Moralbewusstsein und kommunikatives Handeln. Frankfurt-am-Mein, Suhrkamp Publ., 1993. 207 p.
14. Hall S. Foucault: Power, knowledge and discourse. Discourse Theory and Practice: a Reader. London, Sage Publ., 2001, pp. 72-80.
15. Laclau E. Mouffe C. Hegemony and Socialist Strategy. Toward a Radical Democratic. London, Verso Publ., 2001. 197 p.
16. Potter J. Representing reality: discourse, rhetoric and social construction. London, Sage Publ., 1996. 254 p. doi: 10.4135/9781446222119
17. Potter J. Re-reading discourse and social psychology: transforming social psychology. British Journal of Social Psychology, 2012, no. 51 (3), pp. 436-455. doi: 10.1111/j.2044-8309.2011.02085.x
18. Searle J.R. Making the Social World: The Structure of Human Civilization. Oxford, Oxford University Press Publ., 2010. 208 p.
19. Seriot P. Analyse du discours politique soviétique. Paris, IMSECO Publ., 1985. 362 p.
Стаття рекомендована до публгкацИ' д. ф1л. н., проф. О. В. ХалапЫсом (Укрмна)
Надшшла до редколегп: 10.03.2016 Прийнята до друку: 20.09.2016
