CC BY
13
Всник Нацюнально!' юридичноУ академн УкраУни ¡мен1 Ярослава Мудрого № 10, 2011
УДК 141. 7+130. 2
О. М. Кузъ, кандидат соцюлопчних наук, доцент
СУБ'еКТшСТЬ ЯК НАР1ЖНА конститутивна ознака СОЦ1АЛЬНОСТ1: ПОСТСУЧАСН1 КОНОТАЦ11
Досл1джено питання про засадничий характер понятъ «суб'ект» / «суб'екттстъ» щодо постсучасног концептуал1заци сощалъност1. Узагалънено релевантшстъ ан-тропо-онтолог1чного вим1ру сощалъност1. В1дзначено становлення такого теоретичного дискурсу соц1алъност1, що долае дисциплтарш меж1 сощалъног фыософи / фшософсъког антропологи, ттегруючи при цъому гхш здобутки. Показано, що в ус1х регюналъних антрополог1ях - бюлог1чнт, кулътурнш, сощалънт, /сторичнт, полгтич-нш, педагог1чнш тощо граничт тдстави «людяностЬ» шукаютъ саме через виокрем-лення /нвар1ант1в сощалъного буття.
Ключов1 слова: суб'ект, суб'екттстъ, сощалъне буття, фыософсъко-антропо-лог1чнарефлекс1я, постсучастстъ.
Актуальтсть проблемы зумовлюеться об'ективною проблематизащею сощальност як сутнюноГ характеристики людини \ способу и буття у свт, розвиток якого все бшьше визначаеться не традицшними сощальними детер-мшантами, а невизначеним трансцендентуванням у майбутне, що \ надае йому постсучасного характеру.
Сама специфша фшософсько-антрополопчно! рефлексп продукуе тзна-вальну увагу до сощальност1, розкривае Г! штегруючий потенщал як для самого фшософсько-антрополопчного знання, так \ для сощально-гумаштарного знання в цшому. Контури проблемного поля, у межах якого можлива дискур-сивна комушкащя у сощально-гумаштарних дослвдженнях сощальност1, у цшому визначаються розб1жнютю м1ж людиною, постсучасними формами ГГ буття як предметом дослщження \ традицшними методами його шзнання як у фшософп (фшософськш антропологи, сощальнш фшософп, полиичнш фшософп, фшософп права), так \ сощологп, полиологп, сощально-гумаштар-ному шзнанш у цшому. Осереддя цього проблемного поля становить фраг-ментаризащя знання про людину та ГГ сощальне життя, що визначае затребу-вашсть м1ждисциплшарних \ м1жпарадигмальних синтез1в у дослвдженш сощальност у межах як самоГ фшософп, так \ сощально-гумаштарного т-знання у цшому. Необхщною передумовою таких синтез1в е метатеоретичне осмислення антропо-онтолопчного вим1ру сощальност в усш його багато-вим1рност1, включаючи як «трансцендентальную, так \ конкретно-юторичну, зокрема постсучасну, фактичнють.
Мета статл - уточнення антропо-онтолопчноГ концептуал1зацп сощаль-ност з перспективою окреслення проблемно-тематичного поля, у межах якого можлив1 штегращя сощогумаштарного знання про сощальшсть та и
212
© Кузь О. М., 2011
пocтcyчacнa тeopeтизaцiя. Biдпoвiднo oб'eктoм дocлiджeння e фeнoмeн co-цiaльнocтi, пpeдмeтoм - cyб'eктнicть як aнтpoпo-oнтoлoгiчнe вiднaйдeння coцiaльнocтi y (пocт)cyчacнocтi.
Aнaлiз ocmaннix до^джень ma nyблiкaцiй. Фiлocoфcькo-aнтpoпoлoгiч-та peфлeкciя coцiaльнocтi мae coлiднy бiблioгpaфiю. Пo-пepшe, цe влacнe дopoбoк фyндaтopiв фiлocoфcькoï aнтpoпoлoгiï M. Шeлepa, А. Гeлeнa, Ж. Mapiтeнa, П. Tiraixa, X. Плecнepa тa iн. ^^pyre - нaпpaцювaння тaкиx co-цioлoгiв-тeopeтикiв, як З. Бayмaн, П. Бepгep, П. Бypдьe, E. I^ero, T. Лyкмaн, H. Лyмaн, А. Typeн тa iн., a тaкoж мeтaтeopeтичнi дocлiджeння пoлiтичнoгo i пoлiтичнoï cyб'eктнocтi (К. Бaймe, Ж. Бaлaндьe, Ю. Гaбepмac, О. Гьoффe, С. Жи-жeк тa iн.). Cлiд в^^чити фiлocoфcькo-aнтpoпoлoгiчнi iдeï вiтчизняниx дocлiдникiв, зoкpeмa, T. Aндpeeвoï, G. Aндpoca, G. Биcтpицькoгo, I. Бичкa, Л. ^знюк, Б. Гoлoвкa, B. Зaгopoднюкa, B. Iвaнoвa, А. Лoя, B. Maлaxoвa, M. Пoпoвичa, I. Cтeпaнeнкo, B. Taбaчкoвcькoгo, Г. Чмiль, Г. Шaлaшeнкa, щo виявилиcя eвpиcтичнo плiдними для poзглядy cyб'eктнocтi людини в ïï yнiвepcaльниx i пocтcyчacниx виявax.
Buклaд основного Mamepiany. Aнтpoпoлoгiчнa iдeя cвiтy з нeoбxiднicтю «тягнe» зa coбoю iдeю cyб'eктнocтi. Як пepeкoнливo дoвoдить Г. Шaлaшeнкo, «aнтpoпoлoгiчнa iдeя cвiтy нe пpocтo як poзпiзнaвaльнa oзнaкa мae poдoвий вiдмiнoк - cвiт зaвжди e чт^^ cвiтoм - вoнa пepeбyвae y тoчнiй кopeлятив-нocтi з пoняттям cyб'eктнocтi. Cyб'eктнicть i cвiт взaeмнo зaпoчaткoвyють oдин oднoгo, a ïx «вiднoшeннeвicть» e тет^^ьки взaeмoкoнcтитyтивнoю, щo фiлocoфcькo-aнтpoпoлoгiчнa peфлeкciя нaвiть cтвepджye, щo лишe cyб'eкт y пoвнoмy знaчeннi cлoвa e «cyбcтaнцieю». Cвiт нaлeжить cyб'eктy, i ця та-лeжнicть вiдpiзняe cyб'eктa вiд peчi, якa e тим, чим вoнa e, тим чacoм як cyб'eкт e тим, як i дo чoгo вiн cтaвитьcя. Taк caмo i cyб'eкт нaлeжить cвiтy, aджe цe вiднoшeння <^o чoгo» i «як» нe здiйcнюeтьcя кoжнoгo paзy нaнoвo й iзoльo-вaнo, кoжний oкpeмий випaдoк нaбyвae cвoгo знaчeння з бiльшoгo, cтpyктy-poвaнoгo кoнтeкcтy, - пoвнicтю чи чacткoвo. Цeй кoнтeкcт i e «^вт) - «cвiт дiйcнoгo cyб'eктa» [1, c. 200].
Aлe «cвiт» e «cвiтoм дiйcнoгo cyб'eктa» зaвдяки тoмy, щo цeй cyб'eкт cyrai^o дiяльний. И. Г. Фixтe дaв клacичнe визнaчeння дiяльнocтi як aбco-лютнoï кpeaтивнoï cили cyб'eктa («Я»), ята e як джepeлoм peaльнocтi, тaк i cпocoбoм caмocтвepджeння cyб'eктa: «Поняття самопокладання i дiяльнo-cmi взaгaлi e oднe i тe caмe. Цe oзнaчae, щo peaльнicть дieвa, a вce дieвe e pe-aльнicтю. Дiяльнicть e тзитивна, aбcoлютнa peaльнicть» [2, c. 121-122].
У дiяльнocтi cyб'eкт caмoycвiдoмлюe ceбe i cвoe влacнe «Я»: «Джepeлoм бyдь-якoï peaльнocтi e «Я» тому, rn;o вoнo e бeзпocepeдньo i бeзyмoвнo ro-клaдeнe. Tiльки чepeз «Я» i paзoм з ним дaeтьcя i пoняття peaльнocтi» [2, c. 121]. Taким чинoм, дiяльнicть e yнiвepcaльним cпocoбoм твopeння cвiтy тa caмo-cтвepджeння, caмoycвiдoмлeння cyб'eктoм cвoгo твopчoгo aктy. Дiяльнicть мae poзглядaтиcя як пocлiдoвний, мeтoдичнo opгaнiзoвaний пpoцec гeнeзи
Веник Haцioнaльнoï юридичнб! aKadeMîi Укрэ/ни iмeнi Яpocлaвa Myдpoгo № 10, 2011
peaльнocтi. Poзгopтaючиcь y ^ocropi i чaci, дiяльнicть зaвжди пoвepтaeтьcя дo cвoгo витoкy - cyб'eктa, того caмocвiдoмocтi i вoлi [3, c. 53-54].
Ця cпeкyлятивнa тeopiя дiяльнocтi в пoдaльшoмy втiлeнa y бaгaтьox фь лocoфcькиx i coцiaльниx дoктpинax XIX cт. Taк, мoлoдoгeгeльянцi (M. Tec, M. Штipнep, A. ^шгав^кий, Д. Штpayc) вбaчaли в люд^кш дiяльнocтi cилy, cпpoмoжнy дoкopiннo змшити зacaди буття, нaвiть caмe буття. Для ниx нe буття, a люд^та дiяльнicть бyлa пepшoю i ocтaнньoю пiдвaлинoю cвiтy [3, c. 54]. Ця вiдoмa тeзa M. ^ca з ocoбливoю cилoю yocoблювaлa дiяльнicнy пapaдигмy тieï icтopичнoï дoби, в якiй фopмyвaлacя фiлocoфcькa, зoкpeмa фiлocoфcькo-aнтpoпoлoгiчнa, тa coцiaльнo-eкoнoмiчнa дoктpинa мapкcизмy, дe зacaдничим cтaв пpинцип ^arcrara. Пpинцип пpaктики cкepoвyвaв i cre-poвye тeopeтичнi пoшyки нe тшьки y мapкcиcтcькo opieнтoвaнiй фiлocoфiï, a й дaлeкo зa ïï мeжaми, пpoникaючи y чиceльнi нaпpями i cyчacнoгo coцiaль-нo-гyмaнiтapнoгo пiзнaння, якщo нe бeзпocepeдньo, тo чepeз тоняття ^arcm-кa / пpaктики.
He мeнший вплив cпpaвляe i фeнoмeнoлoгiя, якa нaгoлoшye нa кoнcтитy-тивнш щoдo cвiтy poлi дiяльнocтi cвiдoмocтi людини. У cyчacнoмy coцiaльнo-гyмaнiтapнoмy пiзнaннi фeнoмeнoлoгiя yce нaпoлeгливiшe пpeтeндye нa cтaтyc зaгaльнoï мeтoдoлoгiчнoï пpoгpaми.
Унiвepcaльнicть людcькoï дiяльнocтi як кoнcтитyтивнoï щoдo cвiтy cили пepeкoнливo oбrpyнтyвaв oдин iз фyндaтopiв Kиïвcькoï cвiтoгляднo-aнтpoпo-лoгiчнoï фiлocoфcькoï шкoли B. Iвaнoв [4-6]. Biн, виxoдячи зa мeжi як cyтo мapкcиcтcькoгo, тaк i фeнoмeнoлoгiчнoгo poзyмiння дiяльнocтi, тлyмaчив cвiт як ocoбливy бaгaтoвимipнy peaльнicть, кoтpa y cвoïx витoкax i ctoco6í юну-вaння фyндaмeнтaльнo зaлeжить ввд yнiвepcaльнoï людcькoï дiяльнocтi. Ha того пepeкoнaння, cвiтoпopядoк цeнтpyeтьcя нaвкoлo cyб'eктa caмe тoмy, щo cвiт «^вжди зaxoплeний cилoвим пoлeм людcькoï дiяльнocтi» [3, c. 58]. Caмe тaкий пiдxiд, дe дiяльнicть нe oбмeжyeтьcя cвoïми cyтo пpaктичними чи cyro iдeaльними фopмaми, a «cxoплюeтьcя» y cвoïй yнiвepcaльнocтi, e, нa ташу думку, нaйбiльш пpoдyктивним для poзкpиття бaгaтoвимipнoï пpиpoди co^-aльнoï peaльнocтi, cклaднoгo пepeплeтeння y нiй oб'eктивнo-пpeдмeтниx i ceнcoвиx кoмпoнeнтiв.
Oтжe, в oнтoлoгiчнoмy пoлi фiлocoфcькo-aнтpoпoлoгiчнoï peфлeкciï co-цiaльнocтi з'являeтьcя cyб'eкт. Aлe cyб'eкт нe як iндивiд, нe як ш^ь aтoмap-нe i мoнoлoгiчнe, нe y кapтeзiaнcькoмy ceнci «Я мтолю, знaчить я icнyю», a як cyб'eктнicть, «cxoплeнa» в ïï yнiвepcaльнiй дieвocтi. Cyб'eктнicть, ocягнyтa в тaкий cпociб, - цe cвoгo poдy iнтepcyб'eктивнa явлeнicть cyб'eктa. Ужe в пiзньoгo Гyccepля визнaчaльнoю CTae дyмкa, згiднo з якoю cвiт, coцiaльний cвiт кoнcтитyюeтьcя «ego» paзoм з iншими в ïxнiй ст^льнй aктивнocтi: «_y cпiльнoмy життi з шшими cвiт мae для rnc бeзyмoвнe знaчeння caмe тoмy, щo ми нaлeжимo дo ньoгo гашьте, i тoмy, щo цeй cвiт нaм вiдкpивae пepвинний бyттeвий ceTO» [7, c. 108-109]. Caмe cyб'eктнicть як yнiвepcaльнa дieвicть
е принципом констнтуювання буттевого сенсу «об'ективного свггу», принципом його оргашзацп i водночас способом самотрасцендентування людини за меж1 наявного буття, що «робить суттевою рисою свггу людини його прин-ципову eidKpumicmb, усвщомлення яко'1 стае не лише набутком фшософп, а й починае проникати в сучасш шзнавально-методолопчш стратеги» [1, с. 201].
Отже, сама специфша фiлософсько-антропологiчноï рефлексп продукуе тзнавальну увагу до соцiальностi, оформулюючи ïï у запитаннях «Що е сощальшсть як така?», «Що е суб'ектнють як така?». У такому ставленш питан-ня приховуеться суттевий iнтегруючий потенцiал як для самого фшософсько-антропологiчного знання, так i для сощально-гумаштарного знання у цшому.
Стосовно фшософсько-антрополопчного знання можна побачити, що в у^х регiональних антрополопях - бiологiчнiй, культурнiй, соцiальнiй, ю-торичнiй, полiтичнiй, педагогiчнiй тощо граничш пiдстави «людяностi» шукають саме через виокремлення iнварiантiв сощалъного буття. Таке праг-нення видаеться цiлком природним, оскшьки iсторична i полiтична антропологи з'являються як спещальш вiдгалуження антропологи сощально']", а культурна антропологiя розглядае культуру як шдсистему соцiального буття. Таке саме прагнення е особливо наочним в емшрично орiентованiй фшософськш антропологи, де щ iнварiанти виявляють за допомогою вивчення прим^ивних суспiльств чи племенних спшьнот. I навiть при скасуваннi за-гальнометодологiчних пiдходiв, що застосовують при цьому, мета дослщниць-ких пошуюв залишаеться спiльною. Так, Ж. Баландье звертае увагу на те, що «структурна антрополопя займаеться складанням суспшьства в цiлому, ви-ходячи з уявлень i категорш, динамiстська антрополопя вибудовуе соцiальну цiлiснiсть, виходячи з сощальних практик i ситуацiй, що ]'х виявляють» [8, с. 10]. Але прагнення теоретично реконструювати «суспшьство в цiлому», так само як i прагнення вщшукати iнварiанти сощального буття, по сутi означае ввдповюти на запитання «Що е сощальшсть як така?».
Вочевидь, антропологiчний бум сучасносп сприятиме тому, що уявлення про людське буття i сощальшсть, яке визначае його специфшу, стане бшьш багатовимiрним i повним. Hаразi дослiдники синтезують антропологiчнi пiд-ходи, що вже стали класичними [9-14]. Показовою спробою штеграцп фiло-софсько-антрополоНчного знання на «Грунтi» соцiальностi е бюсощальна антропологiя. Вона з'являеться як «збiрне найменування екологiчноï, етоло-пчно'1, конституцiйноï, психологiчноï, педагогiчноï, спортивно]', ергономiчноï та низки iнших антропологiй. Вона реалiзуе уявлення про соматопсихiчну та особистюно-сощокультурну цiлiснiсть в iнтересах управлшня розвитком психiки й особистостi людини при виршенш завдань iнтелектуального, духовного, фiзичного вдосконалення» [15].
Усе це, безперечно, сприятиме виокремленню iнварiантiв сощального буття, що знайдуть вщображення в онтолопчнш моделi соцiальноï реальности проте за умови, що в людиш фiксуватиметься бiологiчна засада сощаль-
BicHUK Hau,iOHanbHOi vpuduHHOi' aKadeMii YKpafHu iMeHi flpocnaea Mydpoao № 10, 2011
HocTi, a b 6io.oriHHOMy cy6cTpaii 6yAe BiAHafiAeHe cou;ianBHe hk fioro iMaHeHT-hhh nnacT. Цe 3oBciM He nepeA6aHae 3BeAeHHH .roAHHH ao hh^hoi ^opMH opra-Hi3an;ii ^htth, HaBnaKH, b ocTaHHifi y6anaroTBca 3apoAKH, bhtokh MafiSyTHBoi con;iantHocTi, m;o po3BHBaeTtca b icTopHHHOMy npoцeci ao rncthtyn;ioHanBHHx ^opM.
^oao iHTerpyroHoro noTeH^any ^moco^cbKo-aHTpononorinHoi pe^.eKci'i co^a^^cri a.h coцia..внo-ryмaнiтapнoro 3HaHHH y ^.oMy, to BiH 3yMOB.eHHfi HH3Koro o6cTaBHH. HacaMnepeA цe ii HBHa hh HeHBHa penpe3eHToBaHicTt y koh-^^ya^H^ ocHoBax iHmHx HayK, hk ^inoco^ctKHx, TaK i He^moco^ctKHx, m;o BH3HanaeTBca 3arantHHM TeopeTHKo-MeTOAo.oriHHHM noTeH^anoM ^moco^i'i. «Coцia..внicтв» Hane^HTt ao hh3kh thx noH^Tt, HKi e K.roHOBHMH i HacKpi3HHMH a.h Bcix co^antHo-ryMamTapHHx HayK. A.e boho e TaKHM iMnn^HTHo. EKcn.i-цнтнo ^ boho penpe3eHToBaHo y cBoifi npeAHKaTHBHifi ^opMi hk «co^a^to». CaMe noHHTTH «co^antHe» ^irypye i y Ha3Bi Bctoro Kopnycy ^oro 3HaHHH, i y Ha3Bi fioro oKpeMHx niApo3Ai.iB - co^antHrn ^moco^i'i, co^o.orii, co^e^Hm ncHxo.orii, co^^^hm neAaroriцi, w^a^Hm repмeнeвтнцi Tom;o, a TaKo^ npeA-cTaB.eHo TyT TepMiHo.oriHHo - coцiaпвннн AocBiA, coцiaпвннн xapaKTep, co-^a^Hi pecypcH Ta iH. A.e TaKa cmya^H cxo^a Ha Ty, 3 HKoro 3iTKHyBcH m;e CoKpaT, po3'HcHroroHH, m;o KpacHBa AiBHHHa, KpacHBHfi cocyA, KpacHBa ko6h.h^ m;e He Aaroтв BiAnoBiAi Ha 3anHTaHHH «^o e Kpaca hk TaKa?». ^k^o eKcTpano-.roBam 3ayBa^eHHH CoKpaTa Ha cmya^ro, m;o cK.a.acH b cyHacHOMy co^a^TO-ryMaHiTapHoMy ni3HaHHi, Ae npoцecн AH^epeH^a^'i 3HaHHH 3HaHHo nepeвa^aroтв HaA npoцecaмн fioro iHTerpa^'i, to Mo^Ha cTBepA^yBara, m;o BoHa 3yMOB.eHa hk BiAcyTHicTro neBHoi зaA0вmвнoi' BiAnoBiAi Ha 3anHTaHHH «^o TaKe co^a.^-нicтв hk TaKa?», TaK m;e Si^me thm, m;o caMo цe 3anHTaHHH m;e нeAOCтaтнвo HiTKo apтнкyпвoвaнe. To^, ^i.oco^cвкo-aнтpono.oriннa pe^.eKciH co^a^TO-cTi Mo^e cnpHHTH iHTerpa^'i coцia.внo-ryмaнiтapнoro 3HaHHH y noABifiHoMy BiAHomeHHi - HiTKo apTHKynroBara цe 3anHTaHHH i Ha6.H3HTHcH ao fioro BHpi-meHHH.
Пpнcyтнicтв ^i.oco^cвкo-aнтpono.oriннoi' opieHTa^'i b noHHTTHx KOHKpeT-Horo 3HaHHH aKTyam3yeTcH i noBcroAHicTro Aii, ^O Hepe3 cBoi цiннicнo-ceнcoвi Ta мoтнвaцifiнi cK.aAOBi KOHcTHTyroe .roAHHy hk oco6нcтicтв, cy6'eKTa i AieB^ (aKTopa). ^k 3a3HaHae i3 цвoro npHBoAy A. Hofi: «MeAHцннy, hk i neAaroriKy a6o co^o.oriro, nomTo.oriro hh eKOHOMiHHy HayKy, hk i npHB'H3aHy ao 3acTocyBaH-hh iH^opMa^fiHHx cHcTeM KorHiTo.oriro a6o .iHrBicTHKy Tom;o, HeMo^.HBo no36aBHTH ^i.oco^cвкo-aнтpono.oriнннx opiern^ifi y Me^ax ix B.acHHx 6a-3oBHx nOHHTB. AA^e ^aKT .ГОACBKOl Aii («.ГОACBKHX HHHHHKiB») e MHMoBo.i «тpaнcцeнAeнтa.вннм», a oT^e, 6e3nepeHHHM, HKHfi BapTo cкpiзв 6paTH ao yBarH» [16, c. 45]. I Aa.i BiH npoAOB^ye: «^k^o BpaxyBaTH, m;o .rОACBкa AiH Mae phch co^a^^cri, ^o Mae npHMy A0тнннicтв i ao MHc.eHHH, - a TOMy HacTo roвopнтв npo ^eHOMeH «coцia.внol мeнтa.внocтi» (social cognition), - to6to 3ara.oM coцia.iзye ^нттeAiн.внicтв, to ^ noeAHye TaKo^ i npoTH.e^Hy TeH-
денщю, коли людина проходить через горнило «iндивiдуалiзацiï», де для не-! важливу роль вщирае «самовiдношення», здатнють зберiгати i пiдтримувати власну «самють». Практична фiлософiя по сутi в рiзних варiацiях зачiпае цю делшатну тему поеднання у фактi людсько*1 ди (i життедiяльностi загалом) зазначених суперечливих тенденцш. Фiлософська антропологiя ввдгукуеться в даному разi та реагуе на мисленневу ситуащю, яка склалася поза нею» [16, с. 45]. Виходячи з усього вище зазначеного, можна цшком погодитися iз А. М. Лоем, що «фiлософська антропологш не е винаходом фiлософiв. Вона е, швидше, вщповщдю фiлософськоï думки на ту реальну (об'ективну) мисленневу ситуащю, яка виникла в середиш наук, як в свош предметнiй царинi мимоволi дотичнi до проблематики людини» [16, с. 50].
Фшософсько-антрополопчна рефлекшя соцiальностi не тшьки потенцш-но мае iнтегративнi можливосп, але мае i плiдний досвщ 1хньо1 реалiзацiï. «Фшософська антропологiя з самого початку свого оформлення як окремш-ньо*1 дисциплiни показувала свою пов'язанiсть iз соцiальними прикладними науками. Це виявилося, зокрема, i в тому, що саме фундатори фiлософськоï антропологи (Шелер, Плеснер, Гелен) були водночас знаковими постатями в ютори сощологи» [16, с. 41]. На особливу увагу заслуговуе той факт, що «сощолопя уявлялася фундаторами фiлософськоï антропологи тим полюсом взаемоди i методолопчного застосування, без орiентацiï на який ïï власна рефлек^я приречена на безперспективш спекуляци. Саме з орiентацiею на соцiологiю плеснерiвська антрополопчна позицiя, що активно сприймаеться сучасними сощологами-теоретиками, прочитуеться i розумiеться у сво*1х iмплiкацiях як така, що окрiм класичного питання «Що е людина?», ставить поряд також шше - «Хто е людина?»... Не варто забувати про те, що дискуси навколо теми взаемовщносин сустльства i спiльноти перетiкали iз сощологи у фiлософську антропологiю i навпаки... Тема дГ1 та iнститутiв змщнюе ту соцiально-гуманiтарну цiлiснiсть знань i переконань, ядром якоï е у Гелена його фшософсько-антрополопчна концепцiя» [16, с. 41-42].
Евристичний вплив фiлософсько-антропологiчноï та соцiологiчноï реф-лексiй як у теоретичнш площинi 1хнього дисциплшарного розвитку, так i у практичнш площинi осмислення ситуацiï людини завжди е взаемним. Фшо-софсько-антропологiчна рефлек^я завжди присутня у практичнiй площиш соцiологiï, виявляючи тут свiй подвшний характер. «Адже для соцiолога важливо не тшьки «що е людина» в ïï функщональнш поведшщ, у ращональ-нiй дГ1 зрештою, але й те, як носш сощальних ролей самоiдентифiкуе себе, як вш задае себе в ставленнi до щнностей або норм, яким чином складаються його мотиваци, як вш формуеться як особистiсть, незалежно вщ його власних самоуявлень i самоощнювань» [17, с. 60].
Людина все бшьш впевнено «повертаеться» i в постсучасну (зокрема постмодерну) фшософто, i в постсучасну (постнекласичну) науку, а фшософ-сько-антрополопчна рефлексiя стае тут не просто все бшьш затребуваною,
BiœuK Haцioнaльнoï юpuдuчнoï aкaдeмïi Укpaïнu iмeнi Яpocлaвa Myдpoгo № 10, 2011
a й в^ бшьш дieвoю. Пoкaзoвoю y цьoмy вiднoшeннi e eвoлюцiя oбpaзy лю-дини в eTOxy пocтмoдepнy. «Якщo paннiм йoгo вepciям був пpитaмaнний вiдвepтий eпaтaж, - зaзнaчae B. Зaгopoднюк, - то y бшьш пiзнix, бiльш то-мipкoвaниx i вивaжeниx вepciяx ecxaтoлoгiчнi мoтиви «cмepтi людини», «кiнця icTOpiï», «cмepтi aвтopa» звyчaть пpиглyшeнo i пocтyпoвo cтaють
aнaxpoнiзмoм» [18, c. 137]. Ta^ eвoлюцiю yкpaïнcький фiлocoф пoяcнюe, звepтaючиcь дo oднoгo з тайбшьш пpoвoкaтивниx миcлитeлiв пocтмoдepнy Ж. Дeppiди i йoгo пiзньoí ^a^ «Пpивиди Mapкca».
Ocкiльки «зiзнaння» фpaнцyзькoгo миcлитeля e пoкaзoвими y бaгaтьox вiднoшeнняx, a дo ecxaтoлoгiчнoï пpoблeмaтики ми бyдeмo звepтaтиcя щe нeoднopaзoвo, тo ми тaкoж нaвeдeмo щ «зiзнaння»: «ecxaтoлoгiчнi тeми «кш-ця icTOpiï», «кiнця мapкcизмy», «кiнця ф^^фй'», «кiнця людини», «ocтaнньoï людини» i тод. були нaшим нacyщним xлiбoм y 1950-тi poки, 40 po^ тoмy. Mи, звичaйнo, cмaкyвaли цим aпoкaлiптичним «xлiбoм» i звичнo пpoймaлиcя «aпoкaлiптичним тoнoм y фiлocoфiï»... Яким був cмaк тoгo «xлiбa»? Яшю бyлa йoгo кoнcиcтeнцiя? З oднoгo бoкy, цe - пpoчитaння тa aнaлiз тиx фiлoco-фiв, шго мoжнa бyлo б нaзвaти кга^^ми кiнця. Boни фopмyвaли кaнoн cy-чacнoгo aпoкaлiпcиcy: кiнeць Icтopïí, ютоць Людини, кiнeць Фiлocoфií (^гель, Mapra, Hiцшe, ^^er^p). З iншoгo - ocмиcлeння жaxy тoтaлiтapнoгo тepopy в кoлишнix пocтcoцiaлicтичниx ^arnax. Biднинi для тж, з ким я тодшяв цeй пoдвiйний тa yнiкaльний дocвiд (вoднoчac фiлocoфcький тa пoлiтичний), мeдia-пapaд cyчacниx диcкypciв пpo кiнeць icTOpiï тa ocтaнню людину тай-чacтiшe видaeтьcя нудним aнaxpoнiзмoм... Щocь iз ^eï нyдoти щe й ниш ^oCT^ae нa тлi cyчacнoí кyльтypи. Щo cтocyeтьcя тиx, xтo й ниш вiддaeтьcя цьoмy з мoлoдeчим зaпaлoм, тo вoни нaгaдyють зiвaк, щo cпoдiвaютьcя cicти нa ocтaннiй пoтяг пicля йoгo вiдxoдy. Ïм здaeтьcя, щo вoни щe зaпiзнюютьcя нa кiнeць icTOpiï. Як мoжнa зaпiзнитиcя нa кiнeць icTOpiï? Ц - питaння arciy-aльнocтi. boto дocить cepйoзнe, 6o пpимyшye paз зaмиcлитиcя, як ми ^ poбимo з чaciв ^^ля, тад тим, щo вiдбyвaeтьcя пicля icTOpiï i зacлyгoвye iмeнi noдiя, тa щe paз зaпитaти, чи ютоць icTOpiï нe e пpocтo кш^м пeв-нoгo кoнцeптy icтopiï» [19, c. 29-31]. Moжнa цiлкoм пoгoдитиcя iз B. Зaгopo-днюкoм y тому, щo Дeppiдa вeдe мoвy «нe пpo peaльнy "cмepть людини" чи "ютоць icтopiï", xoчa людcтвo дocяглo нинi тaкoï cтaдiï poзвиткy, нa якiй мoжливe i фiзичнe знищeння людини i людcькoí icTOpn. Фpaнцyзький миcли-тeль нaгoлoшye та тoмy, щo ^пpиxoдить кiнeць товтому poзyмiнню фiлoco-фГ1, нayки, icTOpn, людини й нaтoмicть мaють пpийти нoвi oбpaзи, нoвi кoн-^пти, нoвi бaчeння людини i ïï cвiтy» [18, c. 136]. Caмe мaючи нa yвaзi тaкy нeoбxiднicть oнoвлeння тeopeтичниx i фiлocoфcькиx диcкypciв, ми i ввeли дo пpoблeмнo'ï плoщини нaшoгo дocлiджeння тeмy пocтcyчacнocтi.
Щo ж дo eвoлюцïï oбpaзy людини y фiлocoфïï пocтмoдepнy, то пoкaзoвoю y цьoмy вiднoшeннi e i тозицш щe oднoгo тeopeтикa пocтмoдepнy П. Koзлoвcькo-гo, який yзaгaлi ввaжae цiлicнicть людини aвтeнтичним пpoявoм пocтмoдep-
ного свггосприйняття. На його думку, саме людина е моделлю для тзнання свггу. Тому постмодерна фiлософiя за своею суттю е антропоморфною i ïï головним завданням е вивчення людського досвгду в рГзних царинах людсько-го буття. До цих теоретичних настанов приеднуеться i Ю. Кристева, яка вважае, що «людина епохи постмодерну не може бути адекватна тш чи тш моделi свгту»; для неï характерним i визначальним е можливють буття в умо-вах «полшогу», плюральност соцiальних i культурних пiзнавальних практик [18, с. 135].
РеалГзащя штегративного потенщалу фiлософсько-антропологiчноï реф-лексп сощальност е необхгдною i для розвитку самоï фiлософськоï антропологи. Як переконливо доводить А. Лой: «Фшософська антрополопя не е само-достатньою у сво1х штенщях, ïï рефлексГя мае прагматичне спрямування на практичну фшософГю, i за нормальних умов мотивуеться (явно чи неявно) осмисленням, що вгдбуваеться поза ïï межами. Фшософсько-антрополопчна рефлексГя живиться подГбною мотиващею. Позбавляючись мотивацiйноï прагматики, прив'язки до мшливого рельефу практично-фшософських дис-циплш, вона приречена перебувати у ролГ придатку до онтологiï, етики, гно-сеологiï та Гн. ФГлософська антрополопя - це своерщна прелюдГя до практич-ноï фГлософГ1>> [16, с. 43].
Визнання того, що фшософська антрополопя - «це прима-дисциплша щодо практичноï фшософп, яка не нав'язуе якихось готових онтолопчних конструкцш, а здебшьшого аплГкуе ïx з тим, щоб 1х удосконалювати, модифГ-кувати 1х конфiгурацiï, враховуючи когнГтивнГ надбання i мотивацГю практич-них дисциплш, що завдяки антропологГчнГй рефлексiï фшософГя, зокрема онтологГя, мае пГд рукою чутливий засГб (понятГйний апарат) «рекогнозп» ситуацiï людини» [16, с. 50], мае для нашого дослгдження ключовГ теоретико-методологГчнГ наслГдки. По-перше, це дозволяе вийти за дисциплшарш межГ фiлософськоï антропологiï, зберГгаючи i реалГзуючи при цьому Гнтегративний потенцГал фiлософсько-антропологiчноï рефлексiï соцГальностГ. По-друге, застосовуючи антропо-онтолопчний пГдхГд до дослГдження соцГальностГ, не будувати якусь нову регюнальну онтолопю людини (у чому якраз обвинува-чував фГлософську антропологГю М. Гайдеггер), а здГйснювати «рекогнозГю» ситуацiï людини в ïï ушверсально-буттевих i конкретно-юторичних характеристиках. По-трете, знаходити i реалГзовувати мотивацiï для фГлософсько-антропологiчноï рефлексiï соцГальностГ у теоретичнГй площиш мГждисциплГ-нарних стосункГв, насамперед Гз соцГологГею та полГтичними науками, яю безпосередньо експлГкують ситуацГю людини Гз наголосом на ïï сучаснГй / постсучаснш специфГцГ. При цьому надзвичайно важливо усвщомлювати, що головним завданням фiлософсько-антропологiчноï рефлексiï соцГальностГ при здшсненш мГждисциплГнарних синтезГв е не поглинання конкретно-наукового знання, а налагодження «моста взаеморозумГння» (О. Марквард: [20]). По-четверте, при змГцненнГ мотивацГйних зв'язюв мГж фГлософсько-антрополо-
BicHUK НацюнальноУ юридичноУ академн УкраУни ¡мен1 Ярослава Мудрого № 10, 2011
пчною рефлекшею сощальносп та практично ор1ентованими теоретичними дискурсами у сфер1 сощально-гумаштарного тзнання слщ ураховувати, що постсучасш конотацп сощальносп заявляють про себе i в ускладненш д1а-лектищ теоретичного, практичного i прагматичного розуму. Теоретична ра-цiональнiсть сощального передбачае створення суспiльства iдеалiзованих сутностей, практична рацiональнiсть орiентуеться на конкретш особливостi наявного суспiльства та обставини його юнування. Прагматика - ситуативна, вона враховуе реальний розклад сил, що утворюють сощальну дiйснiсть i вза-емодiють у нiй. Вона виробляе стратепю дiй з урахуванням обставин. Цей дiйовий розум завжди спрямований на щось у намаганш отримати результат. Сенсовою наповнюванiстю сучасного практичного розуму е також «знання заради дiяльностi» через аналiз наявного стану речей (Аристотель).
У цьому сени практичний розум не потребуе теоретичного розуму й не визначаеться ззовш, вш штенщональний i серед таких «дороговказiв у майбут-не» (Б. Гаврилiшин) - необхiднiсть розв'язання еколопчних проблем. Тут ми маемо взаемодоповнення i взаемовпливи теоретичного i прагматичного видiв ращональносп, якi опрацьоваш щодо права та полiтики С. Пролеевим [21]. Фшософський дискурс постсучасност демонструе пiдвищений iнтерес до еколопчних проблем, пов'язуючи ''х iз найактуальшшими дискурсами сучас-ностi, наприклад, гендерним. Це надае можливють артикуляцй' нових тематич-них зв'язкiв - вщ соцiальноï реальностi та вiдчуження до екологп людини. Таким чином, постсучасш конотацiï визначають новi способи i новi тематичнi лiнiï розгортання фшософсько-антрополопчно'1 рефлексiï соцiальностi.
Узагальнюючи наведене, можна зробити висновок про те, що теоретико-методолопчш передумови i перспективи фiлософсько-антропологiчноï рефлек-сГг соцiальностi внутршньо пов'язанi з актуалiзацiею дискурсу самотзнання i самостворення людини через мiждисциплiнарне моделювання соцiальноï реальностi соцiогуманiтарними дискурсами з урахуванням постсучасних коно-тацш. Проведений аналiз дозволив окреслити загальш контури антропо-онто-логiчного пiдходу, що може бути застосований у подальших розвщках, а також визначити основш проблемнi лiнiï його розгортання. Але окреслена дослщ-ницька програма потребуе додаткового теоретико-методолопчного опрацюван-ня, насамперед тому, що вш 'ïï ключовi поняття самi е теоретико-методологiч-ними проблемами для сучасного сощально-гумаштарного тзнання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Шалашенко Г. Антрополопчна iдея свiту та вимiри людського буття / Г. Шалашенко // Фiлософськi дiалоги : зб. наук. праць. - Вип. 4, ч. 1 : Фшософсько-антрополо-пчш читання: творча спадщина В. I. Шинкарука та сьогодення : до 80-лггтя В. I. Шинкарука. - К., 2010. - С. 197-203.
2. Фихте И. Г. Основа общего наукоучения / И. Г. Фихте // Фихте И. Г. Сочинения : в 2 т. - СПб. : Мифрил, 1993. - Т. 1. - С. 65-338.
3. Козловський В. Еволющя фшософських поглядГв В. 1ванова: вщ теорп ушверсаль-но1 дГяльност до концептуалГзаци людського свгту / В. Козловський // Шзнш ра-дянський марксизм та сьогодення (до 70-рГччя Вадима 1ванова) // Фшософсько-антрополопчш студи. - К. : Стилос, 2003. - С. 41-59.
4. Иванов В. П. Мировоззрение как форма сознания, самоопределения и культуры личности / В. П. Иванов // Мировоззренческая культура личности: Философские проблемы формирования / В. П. Иванов и др. ; под ред. В. П. Иванова. - К. : Наукова думка, 1986. - С. 10-88.
5. Иванов В. П. Мировоззренческие проблемы эволюции природы и становления человеческого мира / В. П. Иванов // Человек и мир человека / отв. ред. В. И. Шин-карук. - К. : Наук. думка, 1977. - С. 29—98.
6. Иванов В. П. Человеческая деятельность - познание - искусство / В. П. Иванов. - К. : Наук. думка, 1977. - 252 с.
7. Husserl E. The Crises of European sciences and Transcendental Phenomenology: An Introducnion to Phenomenological Phylosophy / E. Husserl. transl. by David Carr. -Evanston : Northwestern University Press, 1970.
8. Баландье Ж. ПолГтична антрополопя / Ж. Баландье : пер. з франц. О. Хоми. - К. : Альтпрес, 2002. - 252 с. - («Сучасна гумаштарна бГблютека»).
9. Андреева Т. О. Вщ феномена людини до феномена людства : монографГя / Т. О. Андреева. - Донецьк : ДонНУ, 2002. - 237 с.
10. Головко Б. А. Фшософська антрополопя : навч. посГб. / Б. А. Головко. - К. : 13МН, 1997. - 240 с.
11. Карпенко И. В. Философское пространство культуры: человек философствующий и человек повседневности : монографГя / И. В. Карпенко. - Х. : ХНУ им. В. Н. Ка-разина, 2006. - 292 с.
12. Козлова Н. Н. Социально-историческая антропология : учеб. пособие / Н. Н. Козлова. -Раменское : Ключ-С, 1999. - 187 с.
13. Степин В. С. Философская антропология и философия науки / В. С. Степин. - М. : Высш. шк., 1992. - 192 с.
14. Табачковський В. Г. Полгтсутнюне homo: фшософсько-мистецька думка в пошуках «неевклщово-1 рефлективности» : монографк / В. Г. Табачковський. - К. : ПАРАПАН, 2005. - 432 с.
15. Кузин В. В. Интегративная биосоциальная антропология / В. В. Кузин, Б. А. Никитюк [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://lib. sportedu. ru/Texts. idc?DocID=79499.
16. Лой А. Фшософська антрополопя i практична фшософГя / А. Лой // Фшософсько-антрополопчш читання: творча спадщина В. I. Шинкарука та сьогодення (до 80-лптя вщ дня народження). Ч. 1. // Фшософсьм дГалоги : зб. наук. праць. - К., 2010. - С. 30-51.
17. Лой А. Принцип симпати та природа сощальностк фшософсько-антрополопчш роздуми навколо концепци БГшоф-Колер / А. Лой // Фшософська антрополопя та сучаснють (пам'ятГ В. Г. Табачковського) // Фшософсько-антрополопчш студи. -К. : Стилос, 2008. - С. 92-108.
18. Загороднюк В. Образ людини у фшософп модерну та постмодерну / В. Загороднюк // Фшософська антрополопя та сучаснють (пам'ял В. Г. Табачковського) // Фшософсько-антрополопчш студи' 2008. - К. : Стилос, 2008. - С. 129-138.
19. Деррида Ж. Призраки Маркса. Государство долга, работа скорби и новый интернационал / Жак Деррида : пер. с франц. Б. Скуратова ; под. общ. ред. Д. Новикова. -М. : Logos-altera, 2006. - 256 с.
BicHUK НацюнальноУ юридично'У академИ УкраУни ¡мен1 Ярослава Мудрого № 10, 2011
20. Marguard O. Philosophische Anthropologie / O. Marguard // Orientierung durch
Philosophie. Ein Lebhrbuch nach Teilgtbieten. - Tübingen, 1991. - P. 29-32.
21. Пролеев С. В. МетафГзика влади : монографГя / С. В. Пролеев. - К. : Наукова думка, 2005. - 324 с.
СУБЪЕКТНОСТЬ КАК КРАЕУГОЛЬНЫЙ КОНСТИТУТИВНЫЙ ПРИЗНАК СОЦИАЛЬНОСТИ: ПОСТСОВРЕМЕННЫЕ КОННОТАЦИИ
Кузь О. Н.
Исследован вопрос об основополагающем характере понятий «субъект» и «субъектность» относительно постсовременной концептуализации социальности. Обобщена релевантность антропо-онтологического измерения социальности. Отмечено становление такого теоретического дискурса социальности, который преодолевает дисциплинарные границы социальной философии и философской антропологии, интегрируя при этом их достижения. Показано, что во всех региональных антропо-логиях - биологической, культурной, социальной, исторической, политической, педагогической и т. д. предельные основания «человечности» отыскивают именно через выделение инвариантов социального бытия.
Ключевые слова: субъект, субъектность, социальное бытие, философско-ан-тропологическая рефлексия, постсовременность.
SUBJECTNESS AS A CORNERSTONE CONSTITUTIVE FEATURE OF SOCIALITY: POSTCONTEMPORARY CONNOTATIONS
Kuz O. M.
The problem of the fundamental character of the concepts «subject» and «subjectness» concerning thepostcontemporary conceptualization of sociality has been researched in this article. Relevance of the anthropological-ontological measurement to sociality has been generalized. It has been emphasized such theoretical discourse of sociality which overcomes disciplinary limits of social philosophy and philosophic anthropology, at the same time integrating their achievements. It has been shown that at all regional anthropologies such as biological, cultural, social, historical, political, pedagogical etc. the perfect features of «humanity» can be found only by distinguishing of the invariants of social existence.
Keywords: subject, subjectness, social existence, philosophic-anthropological reflection, postmodernity.
