CC BY
37
ШМ 2227-7242 (Рпй), ШМ 2304-9685 (ОпНпе) Антропологiчнi вимiри фiлософських дослiджень, 2017, Вип. 11.
АНТРОПОЛОГ1ЧН1 ШУКАННЯ
УДК 1(091)
А. А. ПОЛ1ВОДА1*
1 Дншров ський нацюнальний ушверситет 1меш О. Гончара (Дшпро), ел. пошта alina.polivoda@gmail.com, ОЯСГО 0000-0001-7918-8349
ДЕКОНСТРУКЦ1Я МЕТАФ1ЗИКИ ПРИСУТНОСТ1 У ФЕНОМЕНОЛОГИ ТА СТРУКТУРАЛ1ЗМ1
Метою роботи е анал1з критично! позици Ж. Деррвда щодо метаф1зики присутносп у феноменолопчному та структуралютському дискурсах. Як фшософська стратегия, деконструкция намагаеться зруйнувати жорстку !е-рархш понять, у якш одне поняття домшуе над шшим з огляду на власний онтолопчний чи рацюнальний змют. Методологiя дослщження грунтуеться на стратеги деконструкци Ж. Деррвда, яка намагаеться зруйнувати базо-в1 принципи знання та юнування захвдно! фшософи, наприклад, опозицш мш природою та культурою. З точки зору Ж. Деррвда, деконструювати захвдну фшософш означае вщкрити моменти напруги та протир1чь у текси, яш мають прояснити хибну надшнють прийнятих опозицш. Наукова новизна полягае в щентифшаци пробле-ми метаф1зики присутносп у структуралютському та феноменолопчному дискурсах через призму деконструк-тивютського проекту. Деконструкция мае показати хиткють логоцентризму, що сфокусований на пригшченш письма з позици думки, ютини, причинносп та лопки. Висновки: деконструкция Ж. Деррвда з'явилася як спро-ба подолання метаф1зики 1 зосередилася на концепт! письма, сфера буття якого обмежена дискурсом. Деконст-рукц1я метаф1зики присутносп являе собою безперервний запит легггимносп юнуючого логоцентризму 1 пошук його слабостей, апорш 1 протир1ч, яш роблять неможливою традицш, зцентровано! навколо розуму.
Ключовi слова: деконструкц1я; метаф1зика присутносл; логоцентризм; фоноцентризм; феноменолот; стру-ктурал1зм
Актуальшсть теми дослщження
Виняткова популяршсть деконструкци Ж. Деррща, що спочатку обмежилася рамками фшософи, психоанал1зу та л1тературно! критики, а згодом перетворилася, за словами Дж. Каллера, на неординарну могутню штелектуальну парадигму, яка поширилася в безл1ч1 гумаштарних та сощальних наук { позначилася на штелектуаль-ному житп 1980-1990 рр..[12], спонукае все но-вих дослщниюв ютори фшософи до И анатзу. Адже на додаток до вже зазначених фшософи, психоанашзу та лгтературно! критики, деконст-рукщя ниш позначае цший спектр радикальних теоретичних проекпв в таких напрямах та галу-зях, як правознавство, архгтектура, теолопя, ети-чна та полгтична теори, гендерш студи тощо, де проводиться критичний демонтаж концептуаль-них опозицш, як рашше визначалися як засад-нич1 для даних галузей.
Ж. Деррща стверджуе, що деконструкщя з'явилася у Франци в часи панування структура-л1зму I тому одразу постала в опозицш до не!, а своею ареною обрала всю захщну фшософську традицш [4]. Обрана позищя дозволяе мислите-лю виступати з критикою юнуючо! фшософи, навгть бшьше - найголовшших стовшв фшософ-
сько! традици - примату логосу та 1де! присутносл. Критикуючи пом1ж шших фшософ1в та фшо-софських систем феноменологш та структура-л1зм, Ж. Деррща вписуе !х у традицш логофоно-центризму, що керуеться метаф1зикою присутносл. Саме критика логофоноцентрично! позици дискуршв феноменологи та структурашзму, як засадничих для проекту граматологи, спонукае дане дослщження.
Як вже зазначалося, деконструкщя { в новому тисячол!тп не здае позици власно! популярносп, про що свщчать численш публшаци, присвячеш р1зномаштним деконструктивюьким практикам, зокрема зазначимо науковий журнал «Derrida Today», що видаеться у Edinburg University Рге88, дописувачами якого е вщом! дослщники деррщь ансько! фшософи, таю як Дж. Бенншгтон, М. На-ас, В. Юрб1, Г. Стейтен та ш. У в1тчизняному фь лософському простор! вщзначимо наступних до-слщниюв деконструктивюько! стратеги -Ю. Азарову, М. Кохановську, В. Осипову, С. По-втореву, Н. Плахотнюк, В. Фшпова та 1н.
Мета дослщження
Метою досл1дження е осв1тлення критично! позици Ж. Деррща щодо метаф1зики присутност!
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2З04-9685 (Online) Aитpoпoдoгiчиi bniHipH ф^тоф^к^ дocдiджeиь, 2017, Вип. 11.
y фeнoмeнoлoгiчнoмy та cтpyктypaлicтcькoмy диcкypcax. Завданнями cтaттi е дecкpипцiя фe-нoмeнiв «мeтaфiзики ^жутшеи» та «лoгoфo-нoцeнтpизмy» з тoчки 3opy дeкoнcтpyктивiзмy, виявлeння зaзнaчeниx пpoблeм y фeнoмeнoлoгiч-шму та cтpyктypaдicтcькoмy диcкypcax, o^ec-лeння пpoeктy дeкoнcтpyктивicькoгo читання Ж. Дeppiдa. Oб'eктoм дocлiджeння е дeкoнcтpyкцiя Ж. Дeppiдa, пpeдмeтoм - дeкoнcтpyктивicький aнaлiз мeтaфiзичниx зacнoвкiв фeнoмeнoлoгiï та cтpyктypaлiзмy.
Виклад основного матерiалу
Дocлiдники icropiï фiлocoфiï вважають, щo фiлocoфiя Ж. Дeppiдa cфopмyвaдacя в пepшy чepгy як фeнoмeнoлoгiчнa i caмe з фeнoмeнoлoгiï та ïï кpитики, зaявлeнoï в тepмiнi «лoгoфoнoцeн-тpизмy», rocrae пpoeкт гpaмaтoлoгiï, aджe iдeï, яю poзвивaтимe Ж. Дeppiдa у ввeдeнi дo «^чат-кiв гeoмeтpiï» E. Гyccepля, згoдoм oкpecлять ^o-^аму дeкoнcтpyктивiзмy.
Мeтaфiзичнicть пoглядiв E. Гycepля вбaчaeть-cя у вiднoшeннi дo гeoмeтpiï, тoчнiшe, у cпpoбi peдyкyвaти гeoмeтpiю дo ïï влacнoгo ceœy та ви-вecти з icTOpiï факт ïï cтaнoвлeння, щo нeoдмiннo мicтить eйдeтичнy нeoбxiднicть. Уявляeтьcя, щo гeoмeтpiя мала виникнути з швшю нeoбxiднic-тю та зi cвoïм aпoдиктичним та aпpiopним тентом для тoгo, аби ïï фeнoмeн зaлишaвcя жзмш-ним i cьoгoднi. З iншoгo бoкy, вiдкpитrя ютин гeoмeтpiï та факт ïï cтaнoвлeння мoжливий лишe пpи нaявнocтi cyчacнoï науки та ïï apxeoлoгiчниx й icтopичниx мeтoдiв, щo мають змoгy ^empy-вати минyлe. Oтжe, пo-пepшe, вбaчaeтьcя aдюзiя на гepмeнeвтичнe кoлo у клacичнoмy poзyмiннi -ц^ poзyмieтьcя з вивчeння oкpeмиx частин i навпаки - пoпpи ^итаку фeнoмeнoлoгieю ícto-pицизмy як звeдeння нopми дo факту, peдyкцiя мae змoгy вiдбyтиcя лишe пpи нaявнocтi cтaлoï icтopiï гeoмeтpiï. Пo-дpyгe, дея нaявнocтi в oc-нoвi гeoмeтpiï iдeaдьнoгo oб'eктy вiдcилae дo «мeтaфiзики пpиcyтнocтi», за якoï, на думку Ж. Дeppiдa, фiлocoфaми кoнcтитyюютьcя зцeнтpo-вaнi cтpyктypи буття, зaмкнeнi на влаетш ^дау-тнocтi та iдeaльнocтi. Так, Ж. Дeppiдa зaзнaчae, щo E. Гycepль cтaвив пepeд coбoю завдання oto-чатку peдyкyвaти icropTO фaктiв, аби пoзбaвити iдeaдьний oб'eкт ïï впливу та пpoгoлocити шго нopмaтивнy нeзaдeжнicть, а пoтiм, уникаючи змiшeння icтopичниx та лoгiчниx факпв, peдyкy-
вати пoчaткoвy icтopичнicть caмoгo iдeaльнoгo oб'eктy [З, c37].
На думку Ж. Дeppiдa, E. Гyccepль ввaжae, щo якби icтopiя гeoмeтpiï з caмoгo гочатку була ли-шe eвoлюцieю замдалу, нaявнoгo у cвoïй пoвнoтi, то гeoмeтpiя була б пoзбaвлeнa акту cвoгo твo-peния. В татому випадку, здатна лишe на poз'яcнeння чи пceвдoтвopeння, вoнa б функцю-нувала aбo як cтaдa cинxpoнiя, aбo як eмпipичнa дiaxpoнiя та pyxaлacя б у кoлi вжe вiдoмиx нау-кoвиx icтин, пoзбaвлeниx cвoeï eднocтi та icrop^ чтост! [З, c.66]. Так caмo, здатнють гeoмeтpiï aпeлювaти дo cyтнocтi caмиx peчeй iмaнeнтнa ïï пpинaлeжнocтi дo, так би мoвити, чиcтиx наук ^o cyтнocтi, пoзбaвлeниx фaктичнocтi та eмпi-pичнocтi, фyнкцioнyючиx пoзa чутгевим та жи-xoлoгiчним дocвiдoм. На^иклад, в «Iдeяx дo чиcтoï фeнoмeнoлoгiï та фeнoмeнoлoгiчнoï ф^-coфiï» E. Гyccepль пoяcнюe, щo в мoмeнт, кoли гeoмeтp мaдюe на дoшцi гeoмeтpичнi фiгypи, тo вiн вiдтвopюe фaктичнo icнyючi лiнiï на фактич-нo icнyючiй дoшцi. Aлe iнтeнцiю йoгo poздyмiв зaдae нe eмпipичнe пiзнaння на ocнoвi фiзичнoгo вiдтвopeння, а cпoглядaння peзyльтaтiв цьoгo вiдтвopeння, peфлeкciя над йoгo cyтнicтю [2, а4З].
Який cтaтyc мae наука у poздyмax E. tyccep-ля, якщo звepнeння дo нayкoвocтi e визнанням icтиннocтi? Ж. Дeppiдa вiдзнaчae, щo, з oднoгo бoкy, E. Гyccepль poзглядae науку як oднy з фopм cвiтy кyльтypи paзoм з ïï тpaдицieю, aджe caмe вiд ньoгo наука пepeймae cвoï xapaктepиcтики [З, c.58]. Таким чишм, наука визнaeтьcя oднieю тpaдицieю у pядi iншиx тpaдицiй, щo a^ioprn вiдcилaють дo кyльтypнoï cтpyктypи як icropm-нoï тoтaдьнocтi, у peтpocпeктивi нaдiлeнoï шв-нoю iдeeю aбo зaмиcлoм. З iншoгo бoкy, наука e ушкальшю та apxeтипнoю фopмoю тpaдицiйнoï кyльтypи [З, c.61]. Ocoбливий yнiкaдьний cтaтyc пoмiж iншиx кyльтypниx фopм наука нaбyвae чepeз влаету нecпpoмoжиicть бути зaмкнeнoю в мeжax oднieï icтopичнoï кyльтypи. Дaнe твep-джeння пoяcнюeтьcя yнiвepcaльнoю icтиннicтю шутови пocтyлaтiв, яю звoдять iдeю науки дo oзнaки кyльтypи. Наука, на думку Ж. Дeppiдa, пepeтвopюeтьcя на e^oc кyльтypи [З, c.61].
За iнтeнцieю poздyмiв E. Гyccepля, наука на-лeжить дo вимipy пoзaчacoвиx цiннocтeй, щo ви-значають yci cфepи дyxoвнoгo життя людини, включаючи фiлocoфiю. В тoй жe ча^ eднicть та пocлiдoвнicть piзниx нау^в^ cфep oбyмoвлю-
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Aитpoпoдoгiчиi bniHipH ф^тоф^к^ дocдiджeиь, 2017, Вип. 11.
eтьcя тpaдицieю, щo e, нaчeбтo, ч^тою icтopieю, в якiй гeoмeтpiя aктyaлiзyeтьcя з пeвнoю caмoo-чeвиднicтю гоза eмпipичним дocвiдoм. Фopмaцiя бyдь-якoï науки ж зaдeжить виключнo вiд наяв-нocтi та peaктивaцiï iнвapiaнтнoгo A^iopi - го-pyч з актом твopeння, який пpиймae фopмy rap-шoï oчeвиднocтi, мae cпiвicнyвaти тpaдицiя, як iнcтитyт нacлiдyвaння та Мальта!' пpeдмeтнocтi мoви. Heдocтaтньo лишe го^адат^я на pearcrn-вaцiю твopчoгo акту та вищж лoгiчниx пoбyдoв - завжди icнye зaгpoзa ïxньoгo cпoтвopeння та забуття. Тoмy cвoe вaжливe мicцe пociдae тpaди-цiя, в якш наука нaбyвae гopизoнтy мaйбyтньoгo та здaтнocтi тpaнcфopмaцiï. E. Гyccepль зaзнaчae, щo cyчacний кyльтypний oбpaз гeoмeтpiï e oднo-чacнo i peзyльтaтoм тpaдицiï, i ocнoвoю тpaдy-вання, а нe знанням ^o зoвнiшню кayзaдьнicть чи знанням iндyктивним, - гeoмeтpiя як кyльтyp-ний факт e нacлiдкoм cинxpoннoгo pyxy cмиcлo-yтвopeння та cмиcлoociдaння [3, c.235]. Таким чинoм, E. Гyccepль пpoгoлoшye мoдeль icтopiï, кepoвaнoï тeлeoлoгieю poзyмy, який нaдae ш cмиcлy та лoгiчнoгo iдeaдy, а тpaдицiя виcтyпae як yмoвa цiлicнocтi та зв^шеи кyльтypнo-icтopичнoгo кoмплeкcy.
Ж. Дeppiдa cтвepджye, щo фeнoмeнoлoгiчнa cвiдoмicть та icтopiя, в poзyмiннi E. Гyccepля, cкepoвaнa тeлocoм, oзнaчeним i як джepeлo, i як к^ць ^eï чи пpoeктy фeнoмeнoлoгiï. Тeлoc -«кoнкpeтнa мoждивicть, caмe нapoджeння icтopiï та cмиcлy cтaнoвлeння взагалЬ> [6, c.337]. Тeлoc e гeнeзoю, а тeлeoлoгiя poзyмy «пpoнизye нacкpiзь ycю icтopичнicть i, зoкpeмa, «^днють icтopiï eгo» [6, c.333]. Сaмe тeлoc виpiшye питання rnpo-джeння гeoмeтpiï: чepeз мoждивicть цieï гояви, зaмкнeнoï у cвoïй iдeaдьнocтi, тобто нeзaдeжнoï вiд бyдь-якoгo фaктичнoгo cтaнoвлeння, aдe тим нe мeнш говню™ icтopичнoï.
З aнaдiзy фeнoмeнoлoгiчнoï нacтaнoви дo ïï кpитики Ж. Дeppiдa пepexoдить у poбoтi «Гoлoc та фeнoмeн», видaнoï 1967 poкy, ocнoвний мoтив якoï - пocлiдoвнa ^итака мeтaфiзики ^^yrao-cтi у фopмi пpитaмaннoгo E. Гyccepлю, на думку фiлocoфa, фoнoцeнтpизмy. Так, eднicть звичaйнoï мoви чи мoви мeтaфiзики та мoви фeнoмeнoлoгiï нiкoли нe poзpивaлacя, нe дивлячиcь на oнoвлeн-ня, мeтaфopи чи «дужки», а тpaдицiйнi пoняrтя нeвiд'eмнi вiд влacнoгo мeтaфiзичнoгo cпaдкy, який E. Гyccepль ж cтaвив пiд cyмнiв, ocкiльки ж був у цьoмy зaцiкaвлeний.
Мeтaфiзикa poзпoчинaeтьcя з oпoзицiï фopми та змicтy, з ^eï пpиcyтнocтi, а ocoбливo - caмoп-pиcyтнocтi тpaнcцeндeнтaдьнoгo життя, щo ви-знaчaeтьcя як iдeaдьнicть iдeaдьнocтi. Сaмe цю лiнiю пpoдoвжye фeнoмeнoлoгiя, зaцiкaвлeнa в мoвi лишe в мeжax paцioнaдьнocтi, пocтyлюючи лoгoc з лoгiки та вбачаючи у cyтнocтi знака лoгi-чнe в якocтi шго тeлocy [5, c.17]. Сyтo мeтaфiзи-чнoю e aпeляцiя E. Гyccepля дo чиcтoï гpaмaтики як eдинo вipнoï icнyючoï cиcтeми пpaвил, щo ви-знaчae мoвлeння caмe як мoвлeння, cпoвнeнe ce-нcoм та знaчeнням; Ж. Дeppiдa зaпитye: чи oбoв'язкoвo пoмилкoвicть та aбcypднicть мoв-лeння poбить йoгo нeiнтeлiгiбeльним, тобто чи пpaвoмipнo виключати нeлoгiчнe чи пoзбaвлeнe ceнcy мoвлeння iз фeнoмeнoлoгiчнoгo диcкypcy?
Так paзoм iз фoнoцeнтpизмoм пpoблeмними для Ж. Дeppiдa виявляютьcя питання фeнoмeнo-лoгiчнoï iнтepпpeтaцiï знака, iнтeнцioнaльнocтi, caмoycвiдoмлeння, cyб'eктa та дея знання як пpoзopoгo caмoycвiдoмлeння [10].
Ж. Дeppiдa зaкидae icтopiï та фiлocoфiï Зaxoдy пpивiлeйoвaнicть гoлocy та фoнeтичнoгo пиcьмa, пpocтeжyючи cлiди фoнoлoгoцeнтpизмy вiд Пла-тoнa дo тpaнcцeндeнтaльнoï фeнoмeнoлoгiï E. Гyccepля. Ситyaцiя пepeвaги фoнeми над гpaфe-мoю нeпpийнятнa для Ж. Дeppiдa, на думку Ю. Гaбepмaca, i з oглядy на мoдepнy тeoлoгiчнy ^и-зу - втpaти впeвнeнocтi в юнуванш бoжecтвeннo-гo пиcaння як pyкoпиcy iyдeйcькoгo Бoгa [11]. За тaкиx oбcтaвин cyбcтpaт пиcьмoвoгo знака roc-тae як нeпiдвлaднa poзпaдy cyтнicть. Тeкcт за-бeзпeчye cлoвy, на пpoтивaгy мимoлiтнoмy гoлo-cy, дoвгoвiчнe icнyвaння, aджe в тoй чac як дyx зникae - мaтepiя зaдишaeтьcя.
Oмaнливoю, на думку Ж. Дeppiдa, e iдeя, щo cyтнicний зв'язoк мiж logos та phone cтвepджy-eтьcя за paxyнoк cклaднocтi poзpiзнeння eлeмeн-тiв cвiдoмocтi та eлeмeнтiв мoви у caмoycвiдoм-лeннi [5, c.26], тoмy нe диввд, щo гoлoc cтвopюe iлюзiю oнтoлoгiчнoï пepшocтi думки пepeд ïï ви-paзoм, вiн cимyлюe збepeжeння пpиcyтнocтi. лoc пocтae як пocepeдник для yнiвepcaдьнoгo змicтy та cвiтy iдeй - вiн завжди aпeлюe дo уш-вepcaдy, кoнцeптy, деалу; гoлoc aктyaдiзye caмo-cвiдoмicть, aджe гoвopячи дo ceбe cyб'eкт являe cвoю cвiдoмicть та cтae oб'eктoм caмoпiзнaння. Лiнгвicтичний гoлoc кoнcтитyюe cyб'eктa та кoнcтpyюe знання пpo moro, за пocepeдництвa гoлocy «Я» rocrae як «Iнший».
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчш вимiри фiлософських дослiджень, 2017, Вип. 11.
Критика Ж. Деррща логофоноцентризму та !де! присутносп трансцендентально! феноменолог!! опирасться на концепц!ю знака Е. Гуссерля: розр!знення м!ж знаком експресивним (Ausdruck) та !ндикативним (Anzeichen), або м!ж виражен-ням та вказуванням. Е. Гуссерль, на думку Ю. Габермаса, захищае сферу чисто! св!домост! вщ посягань мовно! комун!кац!!: ототожнення зна-чення з щеальним буттям та штелтбельним захищае його в!д ¿манентно! мовному виразу емш-ричносп [11]. Постулюючи усталене уявлення про структуру знака як синтезу зовшшнього, шо виражаеться мовленням, в!д внутршнього, де «внутршшсть е щеальшстю сенсу, яка передуе своему озовшшненню та, в принцип!, може об-ходитися без нього» [8, c.249] Е. Гуссерль, пише О.М. Йосипенко, «намагаеться максимально !зо-лювати внутр!шне, щеальне та самодостатне, в!д зовн!шнього, чуттевого та несамодостатнього» [8, c.250], розмежовуючи доекспресивний сенс з експресивним, або виразним, а останн!й, в свою чергу, з ¿ндикащею-вказуванням.
Ж. Деррща наголошуе, що знак з самого початку створений уявою, а тому сумшвно з пози-цш вказ!вно! комун!кац!! чи виразу в!др!знити внутр!шню мову в!д зовн!шньо!, хоча для Е. Гуссерля дана опозищя е необхщною для конститу-ювання зовн!шньо! позиц!! вказування по вщно-шенню до вираження [5, c.78]. Так само Ж. Дер-р!да не погоджуеться з вщмовою Е. Гуссерлем мовленню суб'екта у комушкаци: для трансцендентально! феноменолог!! неможливо д!йсно го-ворити до себе, можливо лише уявляти себе мов-цем, шчого соб! не пов!домляючи. Для Ж. Дерр!-да мовлення ж завжди репрезентуе себе, немож-ливо в!дд!лити мовлення в!д саморепрезентац!!, як i експрес!ю вщ !ндикаци.
Метою Ж. Дерр!да у «Голос! та феномен!», вважае О. М. Йосипенко, е подолання феномено-лопчного «дуатзму знака сем!олог!чним розу-м!нням знака», де знак е «суц!льною !ндикац!ею, в!н сам по соб! н!чого не означае ! не виражае, а отримуе свш сенс як частина ц!лого, як вказ!вка на це ц!ле» [8, c.252]. Однак подолання феноме-нолог!чного фонологоцентризму сем!отичними засобами не в!дбуваеться, оск!льки «сем!олог!я, незважаючи на сво! критичн! мотиви, виходить з метаф!зичних настанов ! под!ляе класичн! забо-бони захщно! метаф!зики присутност!» [8, c.254]. Але вартим уваги е внесок Ж. Деррща у розвиток феноменолог!!, оск!льки майбутн! феноменологи
в!днин! мають враховувати суттеву роль як мов-ного посередництва, так ! культурно-пол!тичних фактор!в, що впливають на феноменолог!чний суб'ект [14].
Критики Ж. Дерр!да зазнае ! проект структу-рал!зму, який разом з феноменолопею, сповне-ний пасток та апор!й метаф!зичного мислення. Вт!м структурал!зм, на думку Ж. Деррща, е най-б!льш спонтанним жестом фшософи - концепт «структури» завжди принадний до застосування там, де думка !гноруе питання виникнення та введення у гру власних понять [13, c.49]. Струк-турал!стський пошук, яким його бачить Ж. Дер-р!да, це орган!зац!я форм та функц!й в!дпов!дно до внутр!шнього закону, у якому елементи ма-ють значення лише у в!дношеннях кореляц!! чи опозиц!! один одному, а спроба пошуку та де-скрипци структури даного для вивчення об'екта е очевидною та мимов!льною !нтенц!ею розуму.
Завдячуючи структурал!зму глибокою увагою ц!лого покол!ння досл!дник!в до проблем мови, та особливо знака, увагою, що е не лише стурбо-ван!стю про мову, радше сказати «стурбован!стю мови чи стурбовашстю в самш мов!» [6, c.7], а зачарован!стю мовою, яка е не просто !сторич-ним моментом, але зм!ною вс!е! парадигми мис-лення, Ж. Дерр!да все ж зводить структурал!зм до метаф!зичного панування форми над смислом. Або ж над силою, яку Ж. Деррща називае шак-ш!стю мови або початком феномена, здатн!стю творити, осягаючи внутр!шн!й св!т форми. 1люс-труючи дан! положення, Ж. Дерр!да наводить приклад з л!тературознавством, яке незалежно в!д пануючо! парадигми мислення за своею сут-тю та призначенням завжди залишаеться струк-турал!стським, адже позбавлене сили творчост!, воно здатне лише до !! анал!зу, пишаючись скла-дн!стю власного методу.
Омана «пл!дно! структурал!стсько! думки» [6, c.10] була наст!льки глибокою, що вся фшософ!я та гуман!тарне знання вмить були нею захоплен!, залишаючи по соб!, на думку Ж. Дерр!да, струк-турал!стську св!дом!сть, позбавлену живо! енер-г!! смислу, неначе покинуте мюто, що «оберну-лося на юстяк через якусь природну або штучну катастрофу» [6, c.11]. Структурал!стська свщо-м!сть, таким чином, е свщомютю катастроф!ч-ною та деструктивно спрямованою, адже постае у мить занепаду та загрози, «у мить, коли набли-ження небезпеки примушуе нас прикр!пити пог-лядом до склеп!ння т!е! чи !ншо! !нституц!!, до
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Aитpoпoдoгiчиi bniHipH ф^тоф^к^ дocдiджeиь, 2017, Вип. 11.
того кaмeня, в якoмy зocepeдилиcя ïï мoжливicть та ïï кpиxкicть» [6, c.12]. Дecтpyктивнicть ^pyx-тypaдicтcькoгo мeтoдy пoяcнюeтьcя чepeз виник-нeння лoгiчниx пpoтиpiч у cпpoбi виoкpeмлeння oкpeмиx чacтин цiлoгo, щo пpизвoдить дo втpaти цими чacтинaми cвoeï cyrri та cвoïx фyнкцiй (на-пpиклaд, втpaтa кoнтeкcтy пoxитye cмиcл cлoвa чи знака). Iншe пoяcнeння - poзiмкнeння цшю-нocтi oб'eктa у пoшyкax йoгo cтpyктypи pyйнye caм oб'eкт як цiлicнe буття. В^м, дaнe лoгiчнe пpoтиpiччя, за ятого cтpyктypaдiзм, пopивaючиcь зaxищaти ocнoви icтopикo-фiлocoфcькoгo ддаку-pcy, pyйнye мeтaфiзичнi ocнoви буття, лишe дo-пoмaгae Ж. Дeppiдa у йoгo кpитицi лoгoфoнoцeн-тpизмy та мeтaфiзики пpиcyтнocтi.
Наступи пpoтиpiччя, якe Ж. Дeppiдa вбaчae в iдeяx cтpyктypaдiзмy, cтocyerьcя мюця цeнтpy cтpyктypи. В пpoгpaмнiй po6o^ «Стpyктypa, знак i гpa в диcкypci гyмaнiтapниx наук» вiн зaзнaчae: «Клacичнa думка зocepeджyючиcь на пpoблeмi cтpyктypи, мoглa пapaдoкcaдьнo cтвepджyвaти, щo цeитp знaxoдитьcя вoднoчac вcepeдинi cip^-тypи i пoзi нeю. ^rnp знaxoдитьcя в цeнтpi цшю-mcri, а ocкiльки нe нaдeжить дo цiлicнocтi, то ця цiлicнicть мae цeитp дecь-iндe» [7, c.460]. Ця дея poзкpивaerьcя наступним чинoм: cтpyктypний мeтoд пoкликaний poзклaдaти пeвний oб'eкт на eлeмeнти, poзтaшoвyючи ïx нaвкoлo eдинoгo та нepeдyкoвaнoгo цeнтpy, o^^RK мeтaфiзикa np^ cyтнocтi пiд виглядoм фiлocoфcькoгo заклику зo-бoв'язaдa шжну cтpyктypy oбepтaтиcя нaвкoлo цeитpy, нeзaлeжнo вщ iмeнi, якe вiн rncmb - rn-чаток чи к^ць, arche чи telos. Aлe нepeдyкoвa-нicть цeитpy, iмaнeнтний cпpoтив cтpyктypнoмy мeтoдy зapaди збepeжeння влacнoï' цiлicнocтi з нeoбxiднicтю вивoдить йoгo тза мeжi cтpyктypи, на щo Ж. Дeppiдa вкaзye зi cлoвaми «^rnp нe e цeитpoм» [7, c.461]. Тoмy для Ж. Дeppiдa ^mp e нe пeвним мicцeм, а лишe фyнкцieю, в якiй вщбу-вaeтьcя пocтiйнa гpa знaкoвиx зaмiщeнь. Сaмe ця вiльнa гpa дoзвoляe цeнтpy (та йoгo cyмiжним знaчeнням - ocнoвi чи пpинципy) наз^ат^я piз-ними iмeнaми, xoчa й завжди вказувати на пeвнy ^^ymc™ - «eidos, arché, telos, energeia, ousia eкзиcтeнцiя, cyбcтaнцiя, пpeдмeт), aletheia, тpacцeндeнтaдьнicть, cвiдoмicть, cy^irn ня, Бoг, людина тoщo» [7, c.461]. Така багатомаш-тнicть iмeн мae зазначати, на думку Ж. Дeppiдa, нe лишe нecпpoмoжиicть ocтaтoчнoгo визнaчeння цeитpy чepeз нeoxoпнicть мoви, а й мeтaфopич-нicть ycieï icTOpiï мeтaфiзики, а чepeз нeï' - ycieï
icTOpiï Зaxoдy. Так caмo ця бaгaтoмaнiтнicть iмeн пoв'язaнa з тим фактом, щo цeнтp нiкoли нe e ная-вним, вiн з'являeтьcя у peтeнцiï' та пpoтeнцiï як мнoжиннicть алщв cвoeï вiдcyтнocтi.
Iдeя зцeнтpoвaнoï cтpyктypи пocтae як госту-пка люд^тому бажанню мати у виpi вiльнoï гpи ocнoвy чи бaзиc, на яю завжди мoжиa cпepтиcя. Сгокш цeнтpy e cпoкoeм впeвнeнocтi у rneroxOT-нocтi cтpyктypи пepeд вшма cпpoбaми ïï poзxитy-вання, а oтжe у нeпoxитнocтi ocнoв caмoгo буття. Цeнтp, як фopмa ^^y^o^i, мae вcтoяти, аби пoдoлaти тpивoгy пepeд iмaнeнтнo нeвпopядкo-вaнoю гpoю, щo кepye буттям. Тoмy толи йдeтьcя пpo peдyкцiю cтpyктypи aбo мexaнiзми ïï apxeo-лoгiï чи ecxaтoлoгiï, ocтaннi, на думку Ж. Дeppi-да, завжди нaмaгaютьcя «уявити co6í cтpyктypy на пiдcтaвi фopми пpиcyтнocтi , щo нe бepe участь у гpi» [7, c.461]. Спpaвжньoю cилoю мoжe вoлoдiти лишe cпpoбa дeцeнтpaцiï cтpyктypи у диcкypci як пoлi гpи oзнaчникiв бeз тpaнcцeндeн-тaдьнoгo oзнaчyвaнoгo.
Oчeвиднo, щo iдeя дeцeнтpaцiï cтpyктypи та дeкoнcтpyкцiя кoгepeнтнi oднa oднiй, ocкiльки мають ^шьт витоки: нiцшeaнcькy кpитикy мe-тaфiзики, фpoйдiвcькy кpитикy caмoycвiдoмлeн-ня та гaйдeггepiвcькy дecтpyкцiю мeтaфiзики [7]. В™, Ж. Дeppiдa зaзнaчae, щo пoпepeднi cпpoби викpиrтя iмплiцитнoï та eкcплiцитнoï cтpyктyp-нocтi мoви мeтaфiзики чи вcьoгo диcкypcy «cтpyктypи» oбepтaлиcя нeвдaчeю чepeз iмaнeн-тну мeтaфiзичнicть мoви бyдь-якoï кpитики та ^инцигову нeyзгoджeнicть чи aнтaгoнicтичнicть дecтpyктивниx диcкypciв.
Ж. Дeppiдa в poбoтi «Пиcьмo та вiдмiннicть» нaмaгaeтьcя пoкaзaти, як у cтpyктypaлiзмi ж^и-тична ^ив^я нaдaeтьcя лишe oднiй cтopoнi мeтaфiзичнoï oпoзицiï: пpocтip пepeвaжae над тpивaлicтю, кiлькicть над якicтю, фopмa над ет-лoю, а пoвepxня фiгyp над глибинoю cмиcлy та знaчeння [6, c.38]. Стpyктypaдiзм, пoкликaний знaxoдити фyндaмeнтaдьнi ocнoви у бyдь-якиx acro^ax гyмaнiтapнoгo знання, пocлyгoвyeтьcя iмплiцитнoю мeтaфiзичнicтю бyдь-якoгo cвoгo pyxy. Зocepeджeний на c^o6í пoдoлaння iлюзiй poзyмy ^лами caмoгo poзyмy та caмoкpитицi cвiдoмocтi [9, c.31], cтpyктypaдiзм, з точки зopy Ж. Дeppiдa та ^ro пocлiдoвникiв, втpaчae влacнy лeгiтимнicть чepeз iмaнeнтнy мeтaфiзичнicть ca-мoгo poзyмy, щo пpoявляeтьcя у пocтiйниx го-шyкax цiлicнoгo та тoтaдьнoгo aбcoлютнoгo цeнтpy. Таким чинoм, бyдь-якi ф^тоф^га cиc-
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Aнтpoпoлoгiчнi bniHipH ф^тоф^к^ дocлiджeнь, 2017, Bnn. 11.
тeми, збyдoвaнi нa гpyнтi клacичнoгo фiлocoфy-вaння 6УДУТЬ вapiaцiями нa тeмy пoшyкy цьoгo Aбcoлютy. Kpитикa cтpyктypaлiзмy caмe тoмy вaжливa для Ж. Дeppiдa, щo cвoeю дeкoнcтpyкцi-eю мoви мeтaфiзики вiн пpaгнe нiвeлювaти будь-якi oпoзицiï, cкинyти адн^и, якi вiн знaxoдить як у диcкypci пoвcякдeннoï, тaк i ф^тоф^^ мo-ви. Taк, Ю. O. Aзapoвa, дocлiджyючи cтaн дж-Hypcrn^re пoля в poбoтax Ж. Дeppiдa тa Ж. Дe-льoзa, зaзнaчae, щo дeкoнcтpyкцiя Ж. Дeppiдa бiнapниx oпoзицiй cпиpaeтьcя нa лoгiчнi apгyмe-нти. Haпpиклaд, визнaчeння пepвиннoгo (caмo-дocтaтньoгo) тa втopиннoгo (пoxiднoгo) тepмiнiв бaзyeтьcя нa вiднoшeннi мiж ними, яте виcтyпae як гoлoвнa yмoвa мoжливocтi ïxньoгo кoнcтитy-ювaння To6to, жoдeн тepмiн caм пo co6i нe e ca-мoдocтaтнiм тa caмoтoтoжним, cвiдoмicть, буття чи то cyбcтaнцiя визнaчaютьcя лишe cтpyктypoю дифepeнцiaльниx вiднocин [1].
Наукова новизна
Iдeнтифiкaцiя пpoблeми мeтaфiзики ^даут-нocтi у диcкypcax фeнoмeнoлoгiï тa crpy^ypaTi-зму чepeз пpизмy дeкoнcтpyктивicтcькoï cтpaтeгiï mcrae як бaзoвa для дocлiджeння ф^тоф^^го cпaдкy Ж. Дeppiдa. Aнaлiз фeнoмeнiв ««oro^m'-pизмy» тa «фoнoцeнтpизмy» paзoм з пocлiдoв-нoю дecкpипцieю дeкoнcтpyктивicтcькoгo пpoчи-тaння дoзвoляe нe лишe визнaчaти iнтeнцiю ф> лocoфcькoï шзицп Ж. Дeppiдa, aлe зacтocoвyвaти am^rnin дeкoнcтpyкцiï у пoдaльшiй кpитицi мe-тaфiзичoгo плacтy зaxiднoï фiлocoфiï.
Вишовки
Ж. Дeppiдa впeвнeний, щo cтpyктypaлiзм тa фeнoмeнoлoгiя, пoпpи cвoï нecxoжocтi, cпoвiдy-ють фoнoлoгoцeнтpизм, iмaнeнтний фiлocoфcь-кoмy диcкypcy зaвдяки мeтaфiзичнocтi caмoï ф> лocoфcькoï мoви. Дaнa iмaнeнтнicть cпpияe na-нyвaнню у фiлocoфiï iдeï тoтoжнocтi Буття тa ^жутшеи a6o Буття тa миcлeння. ^я ^жут-
нocтi cпoнyкaлa миcлитeлiв пpoтягoм бaгaтьox тиcячoлiть шyкaти oнтoлoгiчнi тa гнoceoлoгiчнi пepeдyмoви icнyвaння вcьoгo cyщoгo тa вибyдo-вyвaти влacнi ф^тоф^га кoнцeпцiï у виглядi зцeнтpoвaннoï crpy^yp^ щo oбepтaeтьcя тав^-лo шу^того цeнтpy-пepшoпoчaткy (у ceнci ^и-чиншет!, ocнoви чи тpaнcцeндeнцiï). У cпaдoк вiд циx фiлocoфiв нaщaдкaм зaлишилacя нacкpiзь мeтaфiзичнa мoвa фiлocoфiï, у якш кoжнe cлoвo гiпocтaзoвaнe дo piвня кoнцeптy тa мicтить у co6i iмплiцитнi тa eкcплiцитнi стщи icropmo-фiлocoфcькoгo диcкypcy.
Дeкoнcтpyкцiя Ж. Дeppiдa, щo пocтaлa як OTpo6a пoдoлaння мeтaфiзики, зocepeдилacя нa тон^ш! пиcьмa, oбмeжyючи cфepy йoгo здш^ нeння диcкypcoм. Taким жecтoм Ж. Дeppiдa ш-мaгaвcя вивecти пиcьмo з пiд гнiтy лoгocy, гомь cтити cвiдoмicть у мoвлeння, a думку гоми^ити як нacлiдoк poзpiзнeння (differance). Aлe дeкoнc-тpyкцiя мeтaфiзики - цe нe пcиxoaнaлiз ф^ш-фiï, щo зocepeджyeтьcя нa витюжнш тa ^mra-чeнi пиcьмa, are пoмиcлeння лoгoфoнeцeнтpизмy як нeoбxiднoï i нeoбxiднo кoнeчнoï лoгiки crpy^ тypи [6], щo з oднoгo 6o^ yмoжливлюe eвpoпeй-cькy фiлocoфiю тa icтopiю, a з iншoгo - дeмoн-cтpye влacнy нecтaбiльнicть чepeз нacильницький aпapaт цeнзypи тa пpигнiчeння. I пoдoлaння лo-гoцeнтpизмy ж пepeдбaчae пaнyвaння гpaфoцeн-тpизмy, aджe нa думку Ж. Дeppiдa пepeвepтaння oпoзицiï пpизвoдить лишe дo вcтaнoвлeння нoвoï iepapxiï.
Дeкoнcтpyкцiя мeтaфiзики ^^y^o^i - цe пocтiйний зaпит лeгiтимнocтi icнyючoгo лoгoфo-нoцeнтpизмy, зaклик m пoшyк cлaбкиx мicць фiлocoфcькoгo диcкypcy, виcвiтлeння вcьoгo ви-тicнeнoгo тa мapгiнaльнoгo, щo збeнтeжye пaнy-ючий poзyм. Kpитикa лoгoфoнeцeнтpизмy фeнo-мeнoлoгiчнoгo тa cтpyктypaлicтcькoгo диcкypcy iлюcтpye c^o6y Ж. Дeppiдa cпpocтyвaти гeнea-лoгiю poзyмy, виявити aпopiï, щo yнeмoжлив-люють yнiвepcaльнicть тa вceзaгaльнicть тpaди-цiï, зцeнтpoвaнoï нaвкoлo лoгocy.
СПИШК BИKOPИСTAHИХ ДЖEPEЛ
1. Aзapoвa, Ю. O. Дeppидa и Дeлeз в coвpeмeннoм диcкypcивнoм пoлe: тpaнcцeндeнция versus иммaнeнция I Ю. O. Aзapoвa II Totallogy-XXI. Пocтнeклacичнi дocлiджeння. - 2013 - №30. - С. 336-370.
2. Гyccepль, Э. Идeи к ч^той фeнoмeнoлoгии и фeнoмeнoлoгичecкoй филocoфии. Kнигa пepвaя I Э. Гyccepль [пep. c нeм. A. B. Mиxaйлoвa]. - Mocквa : Aкaдeмичecкий Пpoeкт, 2009. - 489 c.
3. Гyccepль, Э. Haчaлo гeoмeтpии. Bвeдeниe Жaкa Дeppидa I Э. Гyccepль. - Mocквa : Ad Marginem, 1996. -269 c.
4. Дeppидa, Ж. Дeкoнcтpyкция: тpиaлoг в Иepycaлимe [Eлeктpoнний pecypc] I Ж. Дeppидa, B. Изep, Д. Xap^ мaн II Зepкaлo. - 1996. - №3-4. - Peжим дocтyпy: http:IIzerkalo-litart.comI?p=3305 - Пepeвipeнo: 12.06.2017.
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчт вимiри фшософських дослiджень, 2017, Вип. 11.
5. Деррида, Ж. «Голос и феномен» и другие работы по теории знака / Ж. Деррида. - Санкт-Петербург : Але-тейя, 2014. - 208 с.
6. Деррвда, Ж. Письмо та вщмшшсть / Ж. Деррвда [пер. з фр. В. Шовкуна]. - Киш : Основи, 2004. - 602 с.
7. Деррвда, Ж. Структура, знак i гра в дискурс гумаштарних наук / Ж. Деррвда // Антолопя свиово! лиерату-рно-критично! думки ХХ ст. [ред. М. Зубрицька]. - Львiв, 1996. - С. 457-477.
8. Йосипенко, О. М. Вщ мови фшософи до фшософи мови: проблема мови у французькш фшософи друго! половини ХХ - початку ХХ1 столiть / О. М. Йосипенко. - Ки!в : Украшський Центр духовно! культури, 2012. - 479 с.
9. Косиков, Г. Французская семиотика. От структурализма к постструктурализму / Г. Косиков. - Москва : Прогресс, 2000. - 536 с.
10. Фекондо, А. Деррида и феноменология. Критическое исследование работы «Голос и феномен» /А. Фекондо // Весник НГУ. Серия «Философия». - 2012. - Т. 10. - Вып. 4. - С. 161-167.
11. Хабермас, Ю. Философский дискурс о модерне / Ю. Хабермас [Пер. с нем.]. — Москва : «Весь Мир», 2003. - 416 с.
12. Culler, J. On Deconstruction: Theory and Criticism After Structuralism / J. Culler. - Cornell University Press, 2007. - 317 p.
13. Norris, C. Deconstruction: theory and practice / C. Norris. - Routledge, 2002. - 252 р.
14. Roo, de N. Derrida and phenomenology / N. de Roo // Derrida Today. Edinburgh University Press. - 2011. -№4.1. - P. 107-131.
А. А. ПОЛИВ ОДА1*
1 Днипровский национальный университет имени О. Гончара (Днипро), эл. почта alina.polivoda@gmail.com, ORCID 0000-0001-7918-8349
ДЕКОНСТРУКЦИЯ МЕТАФИЗИКИ ПРИСУТСТВИЯ В ФЕНОМЕНОЛОГИИ И СТРУКТУРАЛИЗМЕ
Целью работы является анализ критической позиции Ж. Деррида относительно метафизики присутствия в феноменологическом и структуралистическом дискурсах. Как философская стратегия, деконструкция пытается разрушить жесткую иерархию понятий, в которой одно понятие доминирует над другим в силу собственного онтологического или рационального содержания. Методология исследования основана на стратегии деконструкции Ж. Деррида, которая пытается разрушить базовые принципы знания и существования западной философии, например, оппозицию между природой и культурой. С точки зрения Ж. Деррида, деконструировать западную философию означает открыть моменты напряжения и противоречий в тексте, которые должны прояснить ложную надежность принятых оппозиций. Научная новизна заключается в идентификации проблемы метафизики присутствия в структуралистическом и феноменологическом дискурсах через призму проекта деконструкции. Деконструкция должна показать шаткость логоцентризма, который сфокусирован на угнетении письма с позиции мысли, истины, причинности и логики. Выводы: деконструкция Ж. Деррида появилась как попытка преодоления метафизики и сосредоточилась на концепте письма, сфера бытия которого ограничена дискурсом. Деконструкция метафизики присутствия представляет собой непрерывный запрос легитимности существующего логоцентризма и поиск его слабостей, апорий и противоречий, которые делают невозможной традицию, центрированную вокруг разума.
Ключевые слова: деконструкция; метафизика присутствия; логоцентризм; фоноцентризм; феноменология; структурализм
A. A. POLIVODA1*
'*Oles Honchar Dnipro National University (Dnipro), e-mail alina.polivoda@gmail.com, ORCID 0000-0001-7918-8349
DECONSTRUCTION OF THE METAPHYSICS OF PRESENCE IN PHENOMENOLOGY AND STRUCTURALISM
Purpose of the work is a description of critical position of J. Derrida on metaphysics of presence in phenomenolog-ical and structuralist discourses. As a philosophical strategy, deconstruction tries to destroy a violent hierarchy of terms, in which one term dominates the other according to its ontological or rational sense. Methodology of research is based
doi 10.15802/ampr.v0i11.105475 ©ХХшлвода,2017
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчш вимiри фшософських дослiджень, 2017, Вип. 11.
on J. Derrida's strategy of deconstruction, which tries to undermine the basic principles of knowledge and Western philosophy existence, for example, the opposition between nature and culture. In terms of J. Derrida, to deconstruct Western philosophy means to explore the tensions and contradictions in text, which should clarify false reliability of accepted hierarchies. The originality of the work lies in the identification of metaphysic of presence problem in structuralist and phenomeno logical discourses through the deconstruction project. Deconstruction should show instability of logocentrism, which focuses on repression of writing in terms of thought, truth, reason or logic. Conclusions: J. Derrida's deconstruction appeared as an attempt to overthrow metaphysics and get focused on the concept of writing, which scope is limited by discourse. Deconstruction of metaphysics of presence is a continuous request of legitimacy of the existing logocentrism, and search of its weaknesses, aporias and contradictions, which make impossible the tradition, centered around mind.
Keywords: deconstruction; metaphysics of presence; logocentrism; phonocentrism; phenomenology; structuralism
REFERENCES
1. Azarova. I. O. (2013). Derrida i Delez v sovremennom diskursivnom: pole transtcendentciia versus im-manentciia. Totallogy-XXI. Postneklasichni doslidzhennia, 30, 336-370.
2. Gusserl, E. (2009). Idei k chistoi fenomenologii i fenomenologicheskoi filosofii Knigapervaia. Moscow: Akademicheskii Proekt.
3. Gusserl, E. (1996). Nachalo geometrii. Vvedenie Zhaka Derrida. Moscow: Ad Marginem.
4. Derrida, Z., Izer, V., & Khartman. D. (1996). Dekonstruktciia: trialog v Ierusalime. Zerkalo, 3-4. Retrieved from http://zerkalo-litart.com/?p=3305
5. Derrida, Z. (2014). «Golos i fenomen» i drugie rabotypo teorii znaka. Saint Petersburg: Aleteiia.
6. Derrida, Z. (2004). Pysmo ta vidminnist. Kyiv : Osnovy.
7. Derrida, Z. (1966). Struktura, znak i hra v dyskursi humanitarnykh nauka. In M. Zubrytsk (Ed.) Antolo-hiia svitovoi literaturno-krytychnoi dumky XX st. (457-477). Lviv.
8. Yosypenko, O. M. (2012). Vid movy filosofii do filosofii movy: problema movy u frantsuzkii filosofii druhoi polovyny XX- pochatku XXI stolit. Kyiv : Ukrainskyi Tsentr dukhovnoi kultury.
9. Kosikov, G. (2000). Frantcuzskaia semiotika. Ot strukturalizma kpoststrukturalizmu. Moscow: Progress.
10. Fecondo, A. (2012). Derrida and Phenomenology a Critical Analysis of «Voice and Phenomenon».
Vesnik NGU. Seriia «Filosofiia», 10(4), 161-167.
11. Khabermas, Y. (2003). Filosofskii diskurs o moderne. Moscow: «Ves Mir».
12. Culler, J. (2007). On Deconstruction: Theory and Criticism After Structuralism. Cornell University Press
13. Norris, C. (2000). Deconstruction: theory and practice. Routledge.
14. Roo, de N. (2011). Derrida and phenomenology. Derrida Today. Edinburgh University Press, 4.1, 107-131. Стаття рекомендована до публiкацii к. фш. н., доц. О. П. Варшавським (Украта)
Надшшла до редколегп: 15.03.2017 Прийнята до друку: 25.04.2017
