CC BY
21
АКТУАЛЬН1 ПИТАННЯ Ф1ЛОСОФСЬКО1 АНТРОПОЛОГИЯ
УДК 165.62:141.32
В. М. СКИРТАЧ1*
''Донбаський державний педагог1чний ушверситет (Слов'янськ, Украша), ел. пошта [email protected], ORCID 0000-0001-9726-8553
ТРАНСФОРМАЦП КОНЦЕПТУ "СУБ'СКТ" У КЛ1Н1ЧНОМУ ДИСКУРС1 Ф1ЛОСОФСЬКО1 АНТРОПОЛОГИ
Мета роботи полягае у постметаф1зичнш концептуал1заци суб'екта у кттчному дискурс фшософсько! антропологЦ. Теоретичний базис дослвдження поеднуе засоби дискурсивно! аналтгики 1 загальш принципи юторико-фшософсько! науки. Лопка дослвдження збиаеться 1з парадигмальним розумшням трансформацш суб'екта та передбачае перехвд ввд дагностичних стратегш анал1зу шдиввдуального буття як основи патолопчносп суб'екта до дослщження терапевтичних моделей концептуал1зацп комушкацп як детермшанти патологи та, нарешп, до аналтгики суб'екта в горизонт полюуб'ектно! сощальносп. Наукова новизна полягае у розкритп основних антрополопчних моделей суб'екта, що ввдповвдають функщям д1агностики й терапи. Показано, що, попри революцштсть певних проекпв, що дозволяе !х в1днести до постметаф1зичних, у них зали-шаються рецидиви метаф1зичност1, як1 юнують в образ1 суб'екта, що мислиться як основа справжност! В1дпов1дно до критерив практично! 1мплеменгацп ключовою е трансформащя теорш суб'екта, ор1ентованих на самопокладання 1 автономш, у концепци, сфокусоват на ввдповщальносп, турбоп про суще 1 здшснент у якосл людини. Висновки. Доведено, що образ посткласичного суб'екта, зосередженого на щеат власно! автентичносп, мусить дагностуватися як патолопчний. Показана недоцшьшсть акцентуаци виключно на дис-курсивносп, розмов1, результатом яко! стае ствердження незалежшсп внутршнього, хоч 1 маргшального свггу дев1антного суб'екта. Обгрунтована необхвдшсть доведення проблеми до лопки сощально! взаемоди, у якш виникае та форма смислово! оргашзаци феномешв, що е нормальною структурою життевого свггу 1 на основ1 яко! виникае повнощнний суб'ект 1з уявленнями про власну самодостаттсть, 1 з турботою про суще.
Ключовi слова: суб'ект; онтолопя; феноменолопя; Гайдеггер; дискурс; антрополопя; патолопя
Вступ
Становления постнекласично! науково! парадигми довершуе подолання суб'ектно-об'ектно! дихотомп як базово! структури пiзиаиия. Актуал1зац1'1 концепцш метаантропо-логл та траисгумаиiзму визначають контур нов^нього аитропологiчиого повороту в ево-люцп наукового знання, а потужний розвиток соцюлогп знань, когиiтивiстики та штерди-сциплiиариих иапрямкiв дослiджеиия рiзиомаиiтиих форм iиституцiолiзоваиого знання засвiдчуе домшування позитивiстських стратегiй реалiзацi! такого повороту. Зняти супе-речиостi мiж фшософськими та позитивiстськими аитропологiчиими коицепцiями можна, якщо представити саму фiлософську антрополопю в якостi особливо! культурно! форми, гомологично! до iиших форм соцюкультурного буття.
За умови здiйсиеиия такого повороту саме фшософська аитропологiя мае вщшукати шлях нов^ньо! коицептуалiзацii суб'екта i забезпечити фуикцiоиальиiсть ще! категори, що залишаеться ключовим iиструмеитом фшософсько! критики. Попередиi розшуки не-класично! та посткласично! фшософп вже вичерпали ресурс деконструкцп класично! фь лософп. Наразi потрiбиою е иовiтия афiрмацiя, утвердження суб'екта в площииi фшософ-ського фокуса.
актуальш питания фиософсько! антропологи
З огляду на вищесказане розбудова суб'екта фшософсько-антрополопчно'' теори клшь чного дискурсу постае актуальною проблемою для сучасно'' фшософсько'' науки.
Точки перетину дискурав фшософсько'' антропологи та клш1чно'1 психологи утворю-ють синтагматичну множину клш1чного дискурсу фшософсько'' антропологи, парадигма-тичне дослщження яко'' i складае стратепчне завдання дослщження. У творчосп фшософ-ськи орiентованих представниюв антипсихiатричного напрямку кiнця ХХ столбя знахо-димо розрiзненi випадки продуктивного синтезу фшософи з психiатричним дискурсом, яю, на жаль, не утворили едино! стратеги дiалогу мiж наукою i фiлософiею щодо природи людсько'' суб'ективностi. Концептуалiзацiя тако'' стратеги потребуе парадигматичного узагальнення як суто фшософських концепцш суб'екта, так i "антифшософських", сщен-тистських теорiй психiатрii та психоаналiзу. Такий полярний розподiл простору досль дження уможливить адекватну типолопю змiшаних концепцiй суб'екта, вироблених у межах феноменолого-екзистенщальних напрямкiв, герменевтики, деконструкци, шизоа-налiзу, структурного психоаналiзу.
Клжчний дискурс позитивютсько'' методологи, що редукував людину як суб'екта до ii тiлесностi, переводячи спосiб ii юнування в об'ектний, достатньо розповсюджений i в ХХ1 столiттi. Людина стае об'ектом, у якого вщсутня свобода i вiдповiдальнiсть за сво'' власш вчинки. 1она Хiт (Heath, 2015) характеризуе сучасний стан речей наступним чином: "Коли тшо сприймаеться як об'ект, погляд бюмедично'' науки бачить тшьки те, що у конкретного пащента е спшьного з шшими пацiентами: перспектива е нормативною i монологiчною. Коли тiло сприймаеться як суб'ект, ми бачимо, що ушкально в цш людинi: ii життевий контекст, ii оповщь... Перспектива дiалогiчна й iнтерсуб'ективна за участю двох ушкаль-них суб'ектiв: пацiента i лiкаря. Питання якостi необхiдно виршувати в рамках обох цих перспектив. Проте, на сьогодш, переважае вщношення до людини як об'екта, оскшьки це нескiнченно бiльш простий варiант, через те, що можна створити нормативний стандарт, який здатний повшстю ^норувати складнi проблеми суб'ективностi" (Heath, 2015).
Сучасна медицина продовжуе концентрувати сво'' зусилля на неживому тш, трут: ме-дична освiта доа починаеться з розсiчення трупа, так само, як клшчний випадок закшчу-еться в лабораторii патологоанатома. Д. Лiма, В. Алвес та Е. Турато (Lima, Alves, & Turato, 2014) звертають увагу на те, що пащенти часто розглядаються як трупи тд час медоглядiв, коли 'х просять взяти на себе позу мертвого тша: плоскi, пасивш, нiмi i голi; якщо вони мають виразити себе, то тшьки для 'х мехашчного функцiонування. У якосп альтернативи цi фiлософи пропонують мерло-пошиансью iдеi, якi наближаються до моде-лi людини, яка не вбудована у захщну дуалiстичну думку та заперечуе суб'ектно-об'ектну дихотом^.
"Вщношення суб'ект-св^ опосередкованi тiлом. Людина усвщомлюе свiт через власне тiло^ Феноменолопя бачить людську iстоту у суб'екп, що мае намiр, та в якого тшо, ро-зум i свiт переплетенi i зумовлюють один одного, створивши таким чином штегральне функщонування людсько'' iстоти" (Lima, Alves, & Turato, 2014, р. 43).
Представники американсько'' школи дискурсивно'' психологи, зокрема Дж. Поттер, звертають увагу на "дискурсивне конструювання псиично'' реальностi як прагматичного зна-ряддя комушкаци для формування власно'' щентичносп" Дж. Поттер (Potter, 2012, p. 137). Розвиваючи цю тему, Скиртач В., Мартинов Р. та Карпенко А. розглянули, яким чином суб'ект здобувае певну щентичнють за допомогою дискурсивного означення себе у клшь чнш реальносп та приходять до висновку, що "саме дискурси визначають позици, яю займають 'х учасники. Стввщношення позицiй мае владний характер, у дискура артику-льованi нормативи, повноваження, у вщповщносп до яких вщбуваеться соцiальна поведi-
aotahbrn пиtaиия фшоcофcькоï aнtpополопï
нка. У клiнiчнoмy диcкypci пoзицiя "ra^erera" як oб'eкта, а да cyб'eкта вiдпoвiдаe oчiкy-ванню пiдлeглocтi ocтанньoгo, який нe мoжe виxoдити за мeжi дoзвoлeннoгo" (Skyrtach, Martynov, & Karpenko, 2016, p. 20).
Х. Зваpт (Zwart, 2017) poзглядаe cyб'eкта як "oчищeнoгo вiд cвoeï coцioкyльтypнoï ота-дщини iдeй i ашщацш, щo cтocyютьcя "пpиpoди", "життя", йoгo тpадицiйнoгo Bildung, так, щo в iдeалi надiйний, дeпepcoналiзoваний i фyнкцioнальний cyб'eкт залишаeтьcя cyб'eктoм бeз пcиxiчнoï глибини: кeнoтичним (cпycтoшeним - ^им. авт.) cyб'eктoм".
Виpiшeння cyпepeчнocтeй диcкypcy пocтмoдepнy iз йoгo "^epra cyб'eкта" y cyчаcнiй фiлocoфcькiй думщ пpoпoнyeтьcя шляxoм залyчeння eтичниx вимipiв cyб'eкта, cпocoбiв йoгo вiдпoвiдальнocтi за iншoгo. У cyчаcниx заxiдниx фiлocoфькo-антpoпoлoгiчниx дocлi-джeнняx Фpiзeна Фiбi, Kip^ Лiзи, Peдман Баpбаpи, Каплана Apтypа (Friesen, Kearns, Redman, & Caplan, 2017) мeйнcтpiмoм e аналiтика cyб'eкта у кoнтeкcтi мeдичнoгo гумань зму та бутики.
Диcкyciï з пpивoдy cyб'eкта тpивають, пpoблeматика cyб'eкта пepeбyваe на стадп poз-poбки, пiдгoтoвлeнoï щe iнтeнцiями пocтмoдepнy, i маe вci пiдcтави poзвиткy, зважаючи на важливють ïï залyчeння дo клiнiчниx cтpатeгiй дiагнocтики i лiкyвання.
Мета
З ypаxyванням вищeвикладeнoгo, мeтoю cтаттi e пocтмeтафiзична кoнцeптyалiзацiя cyб'eкта в клiнiчнoмy диcкypci фiлocoфcькoï антpoпoлoгiï. Цe пepeдбачаe виpiшeння за-вдань пoзитивнoï кoнцeптyалiзацiï cyб'eктивнocтi нe тiльки на piвнi пoзipнoï oнтичнocтi, алeй у вимipi oнтoлoгiчнoï глибини та poзкpиття ocнoвниx антpoпoлoгiчниx мoдeлeй cyб'eкта, щo вiдпoвiдають фyнкцiям дiагнocтики й тepапiï.
Виклад основного матерiалу
Дeзавyювання мeтафiзики cyб'eкта - лeйтмoтив пoзитивicтcькиx наук npo людину: шщ-oлoгiï, пcиxoлoгiï, антpoпoлoгiï. У пoзитивicтcькiй тpанcкpипцiï cyб'eкт - фyнкцioнepi агeнт, тoтoжний eмпipичним вимipам йoгo буття: cycпiльним cилам i вiднoшeнням. З poзлoмy мiж фiлocoфieю i наyкoю пocтають вce нoвi "антpoпoлoгiï" в piзнoманiтниx лiнгвicтичниx inoc-таcяx: антpoпoлoгiя тexнiки й eкoнoмiчна антpoпoлoгiя, кyльтypна, coцiальна, пoлiтична ан-тpoпoлoгiя тoщo. Фiлocoфcька антpoпoлoгiя пepшoï пoлoвини двадцятoгo cтoлiття влаcнe виглядаe кoмпeнcатopним yтвopeнням вcepeдинi ф^тоф^^' паpадигми, викликаним cамe пpoлiфepацieю пoзитивicтcькиx антpoпoлoгiй. Miж фiлocoфieю та наyкoю yтвopюeтьcя пoлe напpyжeння, щo дo cьoгoднi живить мiждиcциплiнаpний cинтeз. Cамe у цьoмy пoлi тpeба шукати нoвiтнi фopми кoнцeптyалiзацiï cyб'eктнocтi людини, щo poзкpиють дiйcнy альтep-нативу стану пocтмoдepнicтcькoï атаpакciï, в якoмy фiлocoфiя втpачаe cили пepeтвopeння дiйcнocтi i гyбитьcя в пoмнoжeниx пpocтopаx peпpeзeнтацiï.
Aвтop виxoдить iз пpипyщeння, щo пopяд iз лiнieю нeгативнoï мopфoлoгiï cyб'eкта у фi-лocoфcькo-антpoпoлoгiчнoмy диcкypci мoжна виявити кoнтyp пoзитивнoï кoнцeптyалiзацiï cyб'eктивнocтi нe тiльки на piвнi пoзipнoï oнтичнocтi, алe й у вимipi oнтoлoгiчнoï глибини. Poзiмкнyти гepмeтичнi cтpyктypи пocтмoдepнicтcькиx cтpатeгiй дeкoнcтpyкцiï cyб'eкта мo-жна тiльки в плoщинi нyльoвoï peпpeзeнтацiï. Иа вiдмiнy вщ Влади i Moви Душа збepiгаe значeння iнтимнo-внyтpiшньoгo дocвiдy, ключoвoгo eлeмeнтy живoï cyб'eктивнocтi.
Пpoтe, poзпoчати тpeба cамe з oнтичнoï пoвepxнi oб'eктивниx cкладoвиx coцioкyльтyp-нoгo буття, йoгo iнcтитyтiв i peляцiйниx патepнiв. Виoкpeмлeнi зi cтиxiï cycпiльнoгo буття дeтepмiнанти oдиничнoгo icнyвання людини - мoва, влада, виpoбництвo, бажання тoщo -
aktyanbhi nhtahh^ omocoocbkoi ahtpcnononi
MaroTb nocraTH nepeg $i.oco$CbKoro gyMKoro b arperaTHOMy CTaHi, TpaHC^opMoBaHHMH y BignoBigHocri go oKpeMoi $yHK^i: HaBHaHHa, BuxoBaHHa, .iKyBaHHa to^o. 3rigHo 3 TaKoro .oriKoro, mh BuoKpeM.roeMo n.o^HHy goTHHHocri $i.oco$CbKoro MHC.eHHa go npegMeTHoro no.a K^iHiKH aK cycni.bHoro iHCTHTyTy 3gopoB'a. Y gucKypcuBHoMy MaCHBi $i.oco$CbKo-aHTpono^orinHHx nomyKiB npocre«yeTbca KoHTyp K.iHiHHoi TeMaTHKH, ^o CBigHHTb npo Haa-BHiCTb K^iHinHoro gucKypcy ^moco^CbKoi aHTpono.orii aK oKpeMoi ^moco^CbKoi ^opMa^i 3 xapaKTepHoro TeMaTHKoro i MeTogo.oriero.
AHa.i3 TpaHC^opMa^i po3yMiHHa npo6.eMH cy6'eKTa y K.iHiHHoMy gucKypci noKa3aB, ^o MeTogo.oriHHo xh6hhm BuxoguTH 3 ogHHHHHocri cy6'eKTa i3 B.acTHBoro MoMy aHaroMo-$i3io.oriHHoro CTpyKTyporo a6o BHyTpimHiM CBiToM, ocKi.bKH Moro po3yMiHHa Mo«.HBe y koh-TeKCTi craHoB.eHHa no.icy6'eKTHHx iHTepa^iM, ^o Mo®e 6yru goc.nig«eHHM BHK.roHHo gia.e-KTHKoro, aKa nepegöanae HaaBHicTb pi3HHx npoaBiB «HTregia.nbHocTi .roguHH - aK o6'eKTHBHo-6io.oriHHHx - CTpyKTyp Mo3Ky, TaK i cy6'eKTHBHHx - iHgHBigyanbHHx Bupa3iB CBigoMocTi.
Ao ^eHoMeHonoriHHoi gecKpun^i noTpiÖHo ^e gogaTH reHeTHHHe po3yMiHHa, aKe npocre-«ye CMHC.noBi 3B'a3KH Mi« pi3HHMH ncuxo^oriHHHMH ^eHoMeHaMH. TaKi CMHC.oBi 3B'a3KH ic-HyroTb aK igea.bHi Tunu - npoxog«eHHa ogHoro nonyrra 3a iHmHM He e o6oB'a3KoBHM, thm He MeHm, TaKi CMHC.oBi 3B'a3KH e oneBugHHMH Ta icHyBaTH Mo«yTb.
OeHoMeHo.orinHHH gucKypc ncuxiaTpii He BgoBo.bHaeTbca gecкpнnцiaмн Ta reHeTHHHHM po3yMiHHaM. Aoc.igHHKH ncuxiKH Ta ii 3axBoproBaHb aкцeнтyroтb yBary, ^o po3Öi«Hi CHMn-tomh Mo«yTb CTBoproBaTH ^.icHocTi, egHHi CTpyKTypu aöo remTa.bTH, aKi Mo«Ha 3po3yMiTH 6e3 3BepHeHHa go goc.ig«eHHa geTepMiHicTCbKHx 3B'a3KiB. Y ^eHoMeHo.orinHHx goc.ig«eH-Hax 3HaMgeHo ogHaKoBy THMHacoBy CTpyKTypy - n.HH Hacy HaneÖTo 3acTonoproeTbca y BHyT-pimHboMy CBiTi, TenepimHiM Hac CTarHyeTbca, ö.oKyeTbca, MaM6yTHe « ^e3ae 3i CBigoMocTi. ^M ^yHgaMeHTa.bHHH chmtctom Hagae Mo«.HBocri 3po3yMiTH Bcro KapTHHy 3axBoproBaHHa. npocTip, Hac, npuHHHHicTb, MaTepia.bHicTb npaцroroтb y goc.ig«eHHax KniH^ucriB ^eHoMe-Ho.orinHoro HanpaMKy y aKocTi 3ara.bHHx CTpyKTyp nepe«HBaHb, a He KaTeropiM MHC.eHHa. Po3yMiHHa TaKHx remTa.bTiB yMo«.HB.roBa.o BigTBopeHHa ^.icHocri BHyTpimHboro CBiTy, aKa npuxoByBa.acb 3a 3oBHimHiMH npoaBaMH.
Оpieнтaцia KniH^ucriB Ha cyö'eKTa .oriHHo npuBe.a ix go 3ycrpini 3 eK3HcreH^a.bHoro $i.oco$iero, ocoö.hbo, 3Ba«aroHH Ha Te, ^o BHyTpimHiM n.HH Hacy po3r.agaBca hhmh aK oguH i3 npoBigHux ^eHoMemB. npupogmM 6y.o i Te, ^o ni.bHi npegcTaBHHKH eK3HcreH^a.ni-3My BHCTyna.H aK ncuxoTepaneBTH. ncuxiaTpuHHa ^eHoMeHo.oria, Dasein-aHa.i3 g.a 6ara-Tbox ^axiB^B i cborogHi e a.bTepHaTHBoro $i3io.orinHoMy HanpaMKy ncuxiaTpii.
Ao CborogHi e aKTya.bHHMH g.a K.iHiHHoro gucKypcy ^moco^CbKoi aHTpono.orii igei M. raMgerrepa (Heidegger, 2011; Heidegger, 2012). Po3xog«eHHa raMgerrepiBCbKix TeopeTHH-hhx BepciM paHHboi Ta ni3Hboi aHa.iTHKH i ix npaKTHHHHx iмn.iкaцiM CTocyeTbca pi3Horo cno-coöy öyTTa cyö'eKTa, aKHM npegcTaB.eHHM i ocMuc.eHuM b кoнцenтi Dasein. ^k^o paHHa Dasein-aHamTHKa Mo«e 6yTH цiкaвoro g.a giarHocTHHHHx цi.eM, to ni3Ha - g.a TepaneBTHH-hhx цi.eM. 06pa3 cyö'eKTa, aKHM BHMa.boByeTbca b "ByrTi i Haci" HacTynHuM: npu Bcix peBo-.roцiMннx npoeKTax Dasein-aHa.iTHKH, npegcTaB.eHoi b цboмy ^yHgaMeHTa.bHoMy TBopi, npu HoBa^ax, aKi giMcHo go3Bo.aroTb roBopuTH npo Hei, aK npo nocTMeTa$i3HHHy KoH^n^ro, e neBHi pe3oHH B6anaTH b цiM nepmiM Dasein-aнa.iтнцi peцнgнвн MeTa$i3HHHocri, caMe b n.aHi Toro o6pa3y cy6'eKTa, aKHM TaM po3ropHyTHM. Dasein TaM MeTa^i3HHHHM ocTi.bKH, ocKi.bKH MHC.HTbca aK ocHoBa CBoei B.acHoro cnpaB«Hocri. raMgerrep BBogHTb 3Hany^uM g.a ncuxoTepaneBTiB cro«eT - aKT pimynocTi, aKa 3acrynae, - ohthhhoI gii, aKTHBHocri, aKa 3a6e3nenye Dasein gocarHeHHa igea.y cnpaB«Hboro icHyBaHHa: "Y pimynocTi cnpaBH npo npucyTHicTb MgeTbca npo caMy B.acHy 3gaTHicTb 6yTu" (Heidegger, 2011, p. 307). 06pa3
aktyahlhi nhtahh^ omocoocbkoi ahtponononl
cyö'eKTa Mae y raMgerrepa BigBepTo repoiHHuM xapaKTep, ^M repoi'3M Bupa^eHuM y raMgerrepa Hepe3 BnogoöaHHa pimynocri BucToroBaHHa nepeg oö.HHHaM «axy. G Ti, aKi 3HaroTb pagicTb cnpaB^Hboro öyTTa, i Ti, aKi ii He 3HaroTb. PaguKa.bHo mmuM oöpa3 cyö'eKTa bbo-guTbca raMgerrepoM no .iHii noHaTTa, aKe KoH^poHTye 3 .oriKoro nepmoi aHa.iTHKH, - no .i-Hii noHaTTa BignoBigHocT. TyT MgeTbca npo Te, ^o Dasein Muc.HTbca y cBoeMy öyni aK TaKe, ^o BignoBigae Ha goMaraHHa npucyTHocri aK BigKpHTocTi, ^o HiaKa pin He Mor.a 3'aBHTuca no3a BigKpHTocTi. Dasein e BigKpmicTro. ^K^o igea. eK3HcreH^i b nepmiM Dasein-aHamTH^ no.arae y 3aK.HKy öyTH caMHM coöoro, To y ni3Hboro raMgerrepa (Heidegger, 2012) iMnepaTH-bom e npoxaHHa öyTH He cTi.bKH cnpaB^mM, cKi.bKH .roguHoro. HroguHa aK Dasein He ^HTpoBaHa Ha coöi, a eKcTaTHHHo 3BepHeHa Ha oxopoHy cy^oro, ^o 3ycrpinae. Y gpyriM Dasein-aHamTH^ raMgerrep cKacoBye $irypy cyö'eKTa aK Toro, ^o cnonaTKy nepegöanaeTbca hh aK geKapTiBcbKe cogito, hh aK B.acHa caMicTb, 3giMcHeHa Ha nigcTaBi aKTa pimynocri, ^o BucTynae. Y gpyriM Dasein-aHamTH^ cyö'eKT He BcTaHoB.roeTbca b coöi, He Maronu b caMoMy coöi HiaKoi tohkh onopu. "EyTTa i nac" npegcTaB.ae HaM cyö'eKTa, aKoMy noTpiöHa Tepania, npu цboмy пpннцнпн Tepanii He BH3Hanem. Пpннцнnн Tepanii öy.u 3anponoHoBaHi b a-cyö'eKTHBHiM napagurni ni3Hboro raMgerrepa, aKa po3yMie BTpaTy ceöe aK HeBignoBigHicTb noK^HKaHHro .roguHH. ^k^o igea. eK3ucTeH^i b nepmiM Dasein-aHamTH^ no.arae y 3aK.HKy go BigKpHTocTi, to y ni3Hboro raMgerrepa iMnepaTHBoM e ane.a^a He go cnpaB^Hocri, a go .rogaHocri: "BuMora Mae BHMiproBaTuca 3oBciM iHmoro Miporo, a caMe thm_ aK BH3HanaeTbca Hame, TaKe, ^o eK3ucTye, cTaB.eHHa go cBiTy, go .roguHi nopyn 3 HaMH, go caMux ceöe" (Heidegger, 2012, p. 211). HroguHa aK Dasein He ^rnpoBaHa Ha coöi, a eKcTaTHHHo 3BepHeHa Ha oxopoHy cy^oro. Y gpyriM Dasein-aHamTH^ raMgerrep cKacoBye $irypy cyö'eKTa aK Toro, ^o cnonaTKy nepegöanaeTbca aöo aK geKapTiBcbKe cogito, aöo aK B.acHa repoiHHa caMicTb.
A. O. KapneHKo 3ayBa^ye Ha ToMy, ^o y noga.bmoMy:
Y TeKcTi "HopHux 3omuTiB" TeMa cyö'eKTa cTae e^eMemoM 3ara.bHoi giarHocTHKH MogepHoi enoxu, 3oKpeMa ii MexaHicTHHHocri Ta r.oöa.b-HocTi. raMgerrep Haro.omye Ha noTpeöi y HoBiTHboMy MeTa$i3HHHoMy nogo.aHHi ncHxo.ori3My Ta öio.ori3My b aHTpono.orii, aKe öy.o ö cnpaMoBaHe Ha ornmoriHHuM ropu3oHT icTopii öyTTa, a He Ha Dasein. (Karpenko, 2016, p. 106)
Pag $moco$cbKi Ha.amToBaHux ncuxoTepaneBTiB 3giMcHH.u cnpoöy npaKTHHHoi pea.i3a^i igeM ni3Hboro raMgerrepa, 3oKpeMa Moro Dasein-aHam3y. Ampono^HTpuHHuM Dasein-aHam3, 3anponoHoBaHuM H. EiHcBaHrepoM (Binswanger, 1999) e, cKopime, giarHocTHHHHM MeTogoM TeopeTHHHoro gocig^eHHa ^eHoMemB BHyTpimHboro cBiTy cyö'eKTa, aKuM bhhhk y pe3y.bTaTi cuHTe3y ^eHoMeHonorii, ncHxoaHa.i3y i eK3HCTeH^a.bHHx igeM. npuHHHy xBopoöu H. Ei-HcBaHrep Böanae "He b nopymeHHi ^yH^ii Mo3Ky aöo öio.oriHHoi $yHK^i oprarn3My... BoHa onucyeTbca, cKopime, b ii 3B'a3Ky 3i cnocoöoM i oöpa3oM KoHKpeTHoro öyTTa-B-cBiTi" (Binswanger, 1999, p. 66) - y nepBHHHiM By3bKocri Mo:®.HBoro roproomy gaHoi eK3HCTeH^i, ^o Bege go He3gaTHocTi ocMuc.roBaTH Huc.eHHi ^eHoMeHH, cK.agoBi cBiTy .rogcbKoro öyTTa. Horo aHa.i3, aK i ^eHoMeHo.orinHuM gucKypc y цi.oмy, a^ernye yBary Ha peTe.bHoMy onuci
актуальш питания фиософсько! антропологи
феномешв св1ту патолопчного суб'екта. Цей опис мае бути науково точним i максимально позбавлений забобошв. Саме такий опис надае можливосп для подальшого розу-мшня, обгрунтованого виявленням чинних зв'язкiв мiж феноменами. Простiр, час, при-чиншсть, матерiальнiсть працюють у дослiдженнях клшщиспв феноменологiчного на-прямку як загальш структури переживань, а не категорп мислення. Розумiння таких ге-шталкпв уможливлювало вiдтворення цiлiсностi внутрiшнього св^у, яка приховувалась за зовнiшнiми проявами. Тим не менш, феноменологiчне дослщження вiдбуваеться шляхом спостереження та узагальнення рiзних проявiв всерединi iзольованого суб'екта, що приводить до об'ективацп особистосп.
М. Босс дiйсно зробив спробу побудувати психотерапевтичну концепцiю на щеях тзньо-го Гайдеггера (Heidegger, 2012), а саме на дослщженш феномешв, що роз'ясняють Dasein та будь-яю психiатричнi проблеми з точки зору онтолопчного трактування. Dasein-аналiз розг-лядаеться М. Боссом як "единий тдхщ до психологи, який пропонуе терапевтам фшософсь-ко-правильне розумiння сенсу людського буття (його мету, наявнiсть i можливiсть), а також основного характеру та напрямку психотерапи" (Boss, 1988, р. 58), де суб'ект не передбача-еться, а визначаеться через турботу про буття.
З щею щеею перегукуеться й фукольдiанська щея "турботи про себе". Цей аспект проблеми проанашзований Т. Попадiмусом, Маносом та С. Мирреем (Papadimos, Manos, & Murray, 2013), яю зазначали, що "технологiя самостi е послщовним i спiльним процесом, у якому наставники спонукають суб'екта впливати на себе, щоб змiнити сво'1 думки та спосiб буття. Цей процес необхщний, оскiльки це призводить до самоперетворення i досягнення бшьшо'1 освiченостi для того, щоб стати мудрецем". 1ншими словами, технология себе - це iсторiя про те, як суб'ект перетворюе саму себе.
Фшософський дискурс патологи суб'екта у другш половинi ХХ столiттi дослщжений не тiльки у межах екзистенщально-феноменолопчно'1, але й антипсихиатрично'1 та сощокульту-рно'1 парадигми.
Антипсихiатрична парадигма дослщжуе природу психiчноi хвороби суб'екта iз соцiаль-них позицiй як невщповщшсть суспiльним нормам i маргiнальнiсть та над^е божевiлля ек-зистенцiальним сенсом. Класична клшчна психiатрiя для антипсииа^в е понадрепресив-ною структурою суспшьства. Теорiя онтологiчноi невпевненостi базуеться на висновку про те, що Iншi - це найбшьш важка для них, найбшьш патогенна частина св^у. Антипсихiатра-ми залучена неомарксистська методология, яка ставить задачею не розгляд феномена внут-рiшнього досвiду суб'екта, а опис концепцш соцiальноi взаемоди. Божевiлля та iншi психiчнi захворювання розглянутi ними як результат впливу суспшьства, виходячи iз цього, остаточ-не вирiшення проблем, пов'язаних зi станом психiки, досягаеться шляхом революцшних змiн. Мiркування Дж. Картiнга про те, що "саавська спадщинау питанш психiатричноi дiаг-ностики як бшьшою чи меншою мiрою ятрогенною" (Cutting, 2015, р. 524) е, по суп, неосась анським аргументом на користь того, що псииатричний дiагноз е суперечливим питанням.
Соцiокультурна парадигма розглядае трансформащю суб'екта у клшчному дискурсi фi-лософсько'1 антропологii ^зь призму iсторii культури i суспшьства. Завдяки даному розгля-ду розкриваються основи та механiзми дii само'1 культури та iсторii.
Наукова новизна
Автором доведено, що, попри революцшшсть певних проекпв, що дозволяе 1'х вiднести до постметафiзичних, у них залишаються рецидиви метафiзичностi, якi юнують в образi суб'екта, який мислиться як основа справжносп. Вiдповiдно до критерпв практично'1 iмп-
aktyanbhi nhtahh^ omocoocbkoï ahtpcnononï
neMeHTa^ï KnronoBoro e TpaHc^opMa^« TeopiH cyô'eKTa, opiemmaHux Ha caMonoKnagaHH« h aBToHoMiro, y KoH^n^ï, c^oKycoBam Ha BignoBiganbHocri, TypôoTi npo cy^e i 3gincHeHHi y «Kocri nroguHH.
Ehchobkh
npoôneMaTHKa noBepHeHH« cyô'eKTa b Teopiro, BH3HaneHH« Horo «k By3noBoï tohkh y noco^cbKo-KnimnHoMy gucKypci 3anumaroTbc« aKTyanbHHMH.
3anyneHH« go KnirnnHoro gucKypcy cynacHoi KoH^n^ï cyô'eKTa noBHHHo gonoMorru no-BepHeHHro go cycninbcraa cyô'eKTiB, «Ki ôynu Bunynem 3 Hboro Hepe3 cBoro BigMiHHicTb Big HopMH. TonepaHTHicTb «k цiннicтb cynacHoro cycninbcraa BH3Hae BigMiHHicTb «k He3arpo3nu-By i piвнoцiннy ToTo^HicTb. ^oBegeHo, ^o gpyruM kpokom Mae craTH KoH^nTyani3a^« ni3-Hboï raMgerrepiBcbKoï Dasein-aHaniTHKu «k nogonaHH« HeBignoBigHocTi noKnuKaHHro nroguHH Ta nocTMapKcucTcbKHx igeï B3aeMo3ane^HocTi HopManbHocri cyô'eKTa Ta cycninbcraa. TaK, po3yMiHH« cyô'eKTa Ha nigcTaBi nepmoï Dasein-aHaniTHKu crana cepHo3HHM MeTogonoriHHHM bhk^hkom gn« cynacHoi eK3HcTeH^anbHoï KniHiHHoï npaKTHKu, BpaxoByronu Te, ^o BoHa ne-peBa^Ho cnupaeTbc« Ha paHHi poôoTH TaHgerrepa (Heidegger, 2011). noKa3aHo, ^o y pi3Hux Mogu$iKa^«x Dasein-aHaniTHKu npaKTHHHi HacnigKH icToTHo po3Ôi^Hi, ocKinbKH pi3HHMH «b-n«roTbc« ïx iMnepaTHBH. nepma Dasein-aHaniTHKa Mo^e ôyTH MeTogonoriHHo nnigHoro «k gia-rHocTHKa, a gpyra - «k ncuxoTepani«. 3 tohkh 3opy ni3Hboï KoH^n^ï TaHgerrepa (Heidegger, 2012), npegcTaBneHHH y nepmiH aHanira^ oôpa3 He3naMHoro Dasein, 3ocepeg^eHoro Ha igea-ni BnacHoï aBTeHTHHHocTi, a He Ha niKnyBaHHi npo cy^e, MycuTb giarHocryBarac« «k naTono-riHHHH. npoTe, y TaHgerrepa (Heidegger, 2011; Heidegger, 2012) 3ôepiraeTbc« aкцeнтyaцi« BHKnroHHo Ha gucKypcuBHocri, po3MoBi, pe3ynbTaToM noro cTae craepg^eHH« He3ane^HocTi BHyTpimHboro, xoh i MapriHanbHoro cBiTy geBiaHTHoro cyô'eKTa, a He goBegeHH« npoôneMH go noriKH co^anbHoï B3aeMogiï.
Y«Bn«eTbc« go^nbHoro noriKa gocnig^eHH« «k nepexig Big po3rn«gy ^eHoMeHa BHyTpimHboro gocBigy cyô'eKTa go aHaniTHKH KoH^n^ïï KoMyHiKaTHBHoï B3aeMogiï Ta nonicyô'eKTHoï coцianbнocтi. noBegiHKa ncuxiHHo xBoporo cyô'eKTa e aco^anbHoro Ta aMopanbHoro, ane BoHa cny^HTb Mam^ecra^ero ampononorinHoï ôe3ogHi, «Ka Mo^e BigKpmuc« 3a neBHux oôcraBHH y gymi ôygb-«Koï nroguHH, ocKinbKH BiH - He npuBaTHHH KniHiHHHH BunagoK, a, cKopime, npe-gMeT ogBiHHux ^inoco^cbKo-aHTpononorinHux gucKyciH npo npupogy nrogcbKoro icHyBaHH«, npo cTpyKTypy cyô'eKTa, npo npu3HaneHH« i cMucn «htt« cyô'eKTa.
REFERENCES
Binsvanger, L. (1999). Bytie-v-mire. Vvedenie v ekzistentsialnuyu psikhiatriyu. Y. Surpina, Trans. from Engl.
Moscow: KSP+; Saint Petersburg: Yuventa. (in Russian) Boss, M. (1988). Recent considerations in Daseinsanalysis. Psychotherapy for freedom. A special issue of the
human psychologist, 16(1), 62-65. doi: 10.1080/08873267.1988.9976811 (in English) Cutting, J. (2015). A Metaphysics of Psychopathology. The British Journal of Psychiatry, 206(6), 524-525.
doi: 10.1192/bjp.bp. 114.157420 (in English) Fatkhutdinov, V., & Bazaluk, O. (2018). The Importance of the Brain Neuro-Programming Technologies in National and Regional Security Strategies. Philosophy and Cosmology, 20, 74-82. doi: 10.29202/phil-cosm/20/6 (in English) Friesen, P., Kearns, L., Redman, B., & Caplan, A. (2017). Rethinking the Belmont Report? The American Journal of
Bioethics, 17(7), 15-21. doi: 10.1080/15265161.2017.1329482 (in English) Heath, I. (2015). "Arm in arm with righteousness". Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine, 10(7), 4.
doi: 10.1186/s13010-015-0024-y (in English) Heidegger, M. (2011). Bytie i vremya. V. V. Bibikhin, Trans. from. Germ. Moscow: Akademicheskiy Proekt. (in Russian)
актуальш питания ф1лософсько1 антропологи
Heidegger, M. (2012). Tsollikonovskie seminary. I. Glukhova, Trans. from. Germ. Vilnius: Europen Humanities University. (in Russian)
Karpenko, A. O. (2016). Martin Heideggers black notebooks and political economy of contemporary philosophical critique. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 9, 105-109. doi: 10.15802/ampr2016/72245 (in Ukrainian) Lima, D., Alves, V., & Turato, E. (2014). The phenomenological-existential comprehension of chronic pain: Going beyond the standing healthcare models. Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine, 9(2), 10. doi: 10.1186/1747-5341-9-2 (in English) Papadimos, T., Manos, J., & Murray, S. (2013). An extrapolation of Foucaults Technologies of the Self to effect positive transformation in the intensivist as teacher and mentor. Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine, 8(7), 7. doi: 10.1186/1747-5341-8-7 (in English) Porcher, J. (2016). The philosophy of psychiatry and psychopathology. Unisinos Journal of Philosophy, 17(2), 168170. (in English)
Potter J. (2012). Re-reading discourse and social psychology: transforming social psychology. British Journal of
Social Psychology, 51(3), 436-455. doi: 10.1111/j.2044-8309.2011.02085.x (in English) Skyrtach, V. M., Martynov, R. S., & Karpenko, A. O. (2016). Philosophic and clinical discourse of the twentieth century. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 10, 17-23. doi: 10.15802/ampr.v0i10.87056 (in Ukrainian) Zwart, H. (2017). The oblique perspective: Philosophical diagnostics of contemporary life sciences research. Life
Sciences, Society and Policy, 13(4), 20. doi: 10.1186/s40504-017-0047-9 (in English) Szasz, T. (2012). Psychiatric diagnosis, psychiatric power and psychiatric abuse. Journal of Medical Ethics, 20(3), 135-138. doi: 10.1136/jme.20.3.135 (in English)
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бинсвангер, Л. Бытие-в-мире. Введение в экзистенциальную психиатрию / Л. Бинсвангер ; [пер. с англ.
Е. Сурпиной]. - Москва : КСП+ ; Санкт Петербург : Ювента, 1999. - 299 с. Boss, M. Recent considerations in Daseinsanalysis / M. Boss // Psychotherapy for freedom. A special issue of the
human psychologist. - 1988. - Vol. 16, Is. 1. - P. 62-65. doi: 10.1080/08873267.1988.9976811 Cutting, J. A Metaphysics of Psychopathology / J. Cutting // The British Journal of Psychiatry. - 2015. -
Vol. 206, Is. 6. - P. 524-525. doi: 10.1192/bjp.bp.114.157420 Fatkhutdinov, V. The Importance of the Brain Neuro-Programming Technologies in National and Regional Security Strategies / V. Fatkhutdinov, O. Bazaluk // Philosophy and Cosmology. - 2018. - Vol. 20. - P. 74-82. doi: 10.29202/phil-cosm/20/6 Rethinking the Belmont Report? / P. Friesen, L. Kearns, B. Redman, A. Caplan // The American Journal of
Bioethics. - 2017. - Vol. 17, Is. 7. - P. 15-21. doi: 10.1080/15265161.2017.1329482 Heath, I. "Arm in arm with righteousness" [Virtual Resource] / Iona Heath // Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine. - 2015. - Vol. 10, Is. 7. - 4 p. - Access Mode: https://peh-med.biomedcentral.com/./s13010-015-0024-y - Title from Screen. - Date of Access: 21 May 2018. doi: 10.1186/s13010-015-0024-y Хайдеггер, М. Бытие и время / М. Хайдеггер ; пер. с нем. В. В. Бибихина. - Москва : Академический Проект, 2011. - 460 с.
Хайдеггер, М. Цолликоновские семинары / М. Хайдеггер ; пер. с нем. И. Глуховой. - Вильнюс : Европейский гуманитарный университет, 2012. - 406 с. Карпенко, А. О. "Чорш зошити" Мартша Гайдеггера i полiтекономiя сучасно! фшософсько! критики / А. Карпенко // Антрополопчш вимiри фшософських дослвджень. - 2016. - Вип. 9. - С. 105-109. doi: 10.15802/ampr2016/72245 Lima, D. The phenomenological-existential comprehension of chronic pain: going beyond the standing healthcare models [Virtual Resource] / D. Lima, V. Alves, E. Turato // Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine. - 2014. - Vol. 9, Is. 2. - 10 p. - Access Mode: https://peh-med.biomedcentral.com/articles/ 10.1186/1747-5341-9-2 - Title from Screen. - Date of Access: 21 May 2018. doi: 10.1186/1747-5341-9-2 Papadimos, T. An extrapolation of Foucault's Technologies of the Self to effect positive transformation in the intensivist as teacher and mentor / T. Papadimos, J. Manos, S. Murray // Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine. - 2013. - Vol. 8, Is. 7. - 7 p. - Access Mode: https://peh-med.biomedcentral.com/articles/10.1186/1747-5341-8-7 - Title from Screen. - Date of Access: 21 May 2018. doi: 10.1186/1747-5341-8-7 Porcher, J. The philosophy of psychiatry and psychopathology / J. Porcher // Unisinos Journal of Philosophy. -2016. - Vol. 17, Is. 2. - P. 168-170.
актуальш питания фшocoфськoï антропологи
Potter J. Re-reading discourse and social psychology: Transforming social psychology. / J. Potter // British Journal
of Social Psychology. - 2012. - Vol. 51, Is. 3. - P. 436-455. doi: 10.1111/j.2044-8309.2011.02085.x Скиртач, В. М. Фшософсько-клшчний дискурс ХХ стотття / В. М. Скиртач, Р. С. Мартинов, А. О. Карпенко // Антрополопчш ви]шри фшософських дослвджень. - 2016. - Вип. 10. - С. 17-23. doi: 10.15802/ampr.v0i10.87056 Zwart, H. The oblique perspective: philosophical diagnostics of contemporary life sciences research [Virtual Resource] / H. Zwart // Life Sciences, Society and Policy. - 2017. - Vol. 13, Is. 4. - 20 p. - Access Mode: https://lsspjournal.springeropen.com/articles/10.1186/s40504-017-0047-9 - Title from Screen. - Date of Access: 21 May 2018. doi: 10.1186/s40504-017-0047-9 Szasz, T. Psychiatric diagnosis, psychiatric power and psychiatric abuse_/ T. Szasz // Journal of Medical Ethics. -2012. - Vol. 20, Is. 3. - P. 135-138. doi: 10.1136/jme.20.3.135
В. М. СКИРТАЧ1*
'"Донбасский государственный педагогический университет (Славянск, Украина), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0001-9726-8553
ТРАНСФОРМАЦИИ КОНЦЕПТА "СУБЪЕКТ" В КЛИНИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ ФИЛОСОФСКОЙ АНТРОПОЛОГИИ
Цель работы заключается в постметафизичний концептуализации субъекта в клиническом дискурсе философской антропологии. Теоретический базис исследования сочетает средства дискурсивной аналитики и общие принципы историко-философской науки. Логика исследования совпадает с парадигмальным пониманием трансформаций субъекта и предполагает переход от диагностических стратегий анализа индивидуального бытия как основы патологичности субъекта к исследованию терапевтических моделей коммуникации как детерминанты патологии и, наконец, к аналитике субъекта в горизонте полисубъектной социальности. Научная новизна заключается в раскрытии основных антропологических моделей субъекта, соответствующие функциям диагностики и терапии. Показано, что, несмотря на революционность определенных проектов, что позволяет их отнести к постметафизическим, у них остаются рецидивы метафизичности, существующие в образе субъекта, который мыслится как основа подлинности. Согласно критериям практической имплемен-тации, ключевой является трансформация теорий субъекта, ориентированных на самополагание и автономию, в концепции, сфокусированные на ответственности, заботе о сущем и осуществлении в качестве человека. Выводы. Доказано, что образ постклассического субъекта, сосредоточенного на идеале собственной аутентичности, должен диагностироваться как патологический. Показана нецелесообразность акцентуации исключительно на дискурсивности, разговоре, результатом чего становится утверждение независимости внутреннего, хотя и маргинального мира девиантного субъекта. Обоснована необходимость доведения проблемы до логики социального взаимодействия, в которой возникает форма смысловой организации феноменов, являющейся нормальной структурой жизненного мира; на ёё основе возникает полноценный субъект и с представлениями о собственной самодостаточности, и с заботой о сущем.
Ключевые слова: субъект; онтология; феноменология; Хайдеггер; дискурс; антропология; патология
V. M. SKYRTACH1*
^Donbass State Pedagogical University (Slavyansk, Ukraine), e-mail [email protected], ORCID 0000-0001-9726-8553
TRANSFORMATION OF THE CONCEPT "SUBJECT" IN THE CLINICAL DISCOURSE OF PHILOSOPHICAL ANTHROPOLOGY
Purpose is the post-metaphysical conceptualization of the subject in the clinical discourse of philosophical anthropology. Theoretical basis of research combines the means of discursive analytics and the general principles of historical and philosophical science. The logic of the research coincides with the paradigmatic understanding of the subject's transformations and suggests a transition from diagnostic strategies of the analysis of individual being as the basis of the pathological nature of the subject to the study of therapeutic models of communication as the determinants of pathology and, finally, to the analytics of the subject in the horizon of polysubject sociality.
aktyanbhi nhtahhfl oinocoocbkoi ahtponononi
Originality of the work consists in disclosing the basic anthropological models of the subject, corresponding to the functions of diagnosis and therapy. It is shown that, in spite of the revolutionary nature of certain projects, which allows them to be classified as postmetaphysical, they still have relapses of metaphysics existing in the image of the subject, which is conceived as the basis of authenticity. According to the criteria for practical implementation, the key is the transformation of the theories of the subject oriented toward self-determination and autonomy into concepts focused on responsibility, caring for what exists and how to exercise it as a person. Conclusions. The research proved that the image of the postclassical subject focused on the ideal of his own authenticity should be diagnosed as pathological. It showed that the accentuation is purely inexpedient in terms of discursiveness, conversation, and the result is the assertion of the independence of the internal, albeit marginal, world of the deviant subject. There is grounded the necessity of bringing the problem to the logic of social interaction, which raises the semantic phenomena organization form that is normal structure of the vital world; on its basis a full-fledged subject emerges with ideas about his own self-sufficiency, and concern for what exists.
Keywords: subject; ontology; phenomenology; Heidegger; discourse; anthropology; pathology
Haflmm.a go peflKO.erii: 25.09.2017 npHHHara go gpyKy: 5.03.2018
