CC BY
51
УДК 340.12(075.8) С. Сливка
Нацюнальний ушверситет '"HbBiBCbKa полггехшка"
Ф1ЛОСОФСЬК1 ПРИНЦИПИ У ПРАВ1
©Сливка С., 2014
Дослщжено принципи фiлософil права, видiлено принципи буття та принципи шзнання, на 0CH0Bi яких аналiзуються онтологiчнi та гносеолопчш принципи фiлософil права, доведена динамiчна eднiсть цих принципiв.
K™40Bi слова: принципи буття, принципи шзнання, принципи права, принципи фiлософil права.
S. Slyvka
PHILOSOPHICAL PRINCIPLES OF LAW
In the article the principles of philosophy of law are analyzed. It is emphasized the principles of objective reality and cognition on the basis of which ontological and epistemological principles of legal philosophy are analyzed. The dynamic unanimity of these principles is proved.
Key words: Principles of objective reality, principles of cognition, principles of law, principles of legal philosophy.
С. Сливка
ФИЛОСОФСКИЕ ПРИНЦИПЫ В ПРАВЕ
Исследуются принципы философии права, выделяются принципы бытия и принципы познания, на основе которых анализируются онтологичнеские и гносеологические принципы философии права, доказывается динамичное единство этих принципов.
Ключевые слова: принципы бытия, принципы познания, принципы права, принципы философии права.
Постановка проблеми. Кожна наука, навчальна дисциплша Грунтуються на ввдповщних принципах як абстрактному початку, вихвдних положеннях, основ^ усталенш позицй ввдображення наукових закономiрностей сощально! дшсноста, що мають шперативну, обов'язкову силу. Фактично принципи конкретно! науки е своервдним стислим "конспектом" ще! науки, узагаль-неними постулатами, аксюмами, якi е, як правило, незмiнними. Змiну принципiв може здшснити людина у процесi пiзнання свпу, що е суб'ективною, можливо, помилковою дiею.
Мета дослiдження - творчо використати науковi принципи у прав^ фшософп права; дослiдити елементи принцитв буття та принципiв пiзнання, отримати онтологiчнi принципи фшософп права з онтолопчних принцип1в права.
Стан дослщження. Принципи фшософп права дослiджують сучасш фiлософи права: I. Каль-ной, В. Кузнецов, О. Даншьян, П. Рабiнович та iн. Висновки щодо принцитв фшософп права мiстяться у дослвдженнях росiйських фiлософiв права В. Малахова, Г. 1коншково!, I. 1ль!на та iн.
Для поглибленого дослвдження проблем фшософп права необхiдно "ввести" саме фшософсью принципи у право, що власне й буде визначати основу принцитв фшософп права.
Виклад основних положень. Поняття принципу в наущ е настшьки важливим, що мае багатоаспектне обгрунтування, синонiмiчне пояснення.
Важливо здiйснити спiввiдношення принципу з методолопчною установкою.
87
На перший погляд, щ поняття тби збтаються, але мiж ними кнуе iстотна вiдмiннiсть.
Зокрема, принцип як основа будь-якого мислення е субстанщею, яко! ще потрiбно досягти або намагатися це зробити. Тому принцип використовуеться (вш дiе) постiйно, а методолопчна установка використовуеться (дiе) в мiру потреби. Принципи у наущ не формуються, а iснують постшно, незалежно вiд волi людини. Натомкть методологiчнi установки iснують завдяки формуванню кута зору, вiдповiдного свiтогляду, що може перiодично змiнюватися. Принциповi ввдмшносп мiж цими поняттями iснують у контекста ж^вняння онтологп та гносеологп. Насправдi принципи - це радше онтологiчне поняття, а методологiчнi установки - гносеолопчне, яке використовуеться безпосередньо у дослвдженнях iнших понять, тому це теоретико-тзнавальна категорiя у ди. Принципи також стосуються пiзнання у виглядi об'ектiв чи предметiв дослвдження. Завдяки методологiчним установкам здiйснюеться тзнання самих принципiв.
Деякi дослiдники вважають, що iснують методологiчнi принципи. Наприклад, В. Малахов видiляе у фшософп права такi методологiчнi принципи: концептуальт ще! фшософп права, принцип передзаданоста, принцип калейдоскопiчностi, принцип парадоксальности принцип безумов-ностi, принцип самодостатноста, принцип самоцiнностi, принцип унiверсальностi, принцип ком-пенсацп, якi, будучи внутршньо взаемопов'язаними, виступають передумовою фiлософського дослвдження феномена права. Це оригiнальне поеднання методологiчних установок iз принципами науки мае практичну цiннiсть. Вiдтак необхщно окремо зупинитися на онтологп та гносеологп принцитв.
Близькими за змктом до поняття принципу е "властивоста" та "ознаки", принципи i властивоста. Доволi складно вiдрiзнити одне ввд iншого, iнколи вони можуть збкатися. Але принципи е повнiшими, мктять вичерпну iнформацiю. Властивiсть здебiльшого стосуеться тих моменттв, коли йдеться про ж^вняння двох або бiльше предмета. Зрозумiло, що властивостi предметiв можуть змiнюватися залежно вiд умов, за яких деякi принципи можуть не дiяти. Ознака значною мiрою випливае iз властивостi i мае бшьш-менш чiткий зовнiшнiй прояв. Тобто ознака характеризуеться очевидною шформащею про предмет, але у стислш обмеженiй форм^
Наприклад, принципи права i моралi здебiльшого збiгаються. Проте властивостi права i властивостi моралi найчастiше е рiзними, а ознаки моралi проявляються скорiше, нiж ознаки права.
Вважаемо, що науковi принципи подiляються на принципи буття i принципи тзнання. Йдеться про принципи свггу (влаштованост свгтобудови) i принципи буття у свт (принцип тзнання й перетворення свiту). Звичайно, такий подiл не може бути категоричним, оскiльки принципам властива динамiчна еднiсть. Наприклад, любов як принцип буття може виступити принципом тзнання.
Для зручност розглянемо таку схему (рис 1).
Х( буття) У( тзнання)
к
о
н Ц
е п т и
Рис. 1. Вгдображення елемент1в принцитв буття й принцитв тзнання
Нехай множина X (х1 х2,..., хп) - це множина принципiв буття, де х1, х2,..., хп - перелiк конкретних принципiв, а У (у1, у2...уп) - множина принцитв тзнання, де у1 у2,..., уп - перетк вiдповiдних принцитв. Кожен елемент множини X вiдтворюеться в уЫх елементах множини У. Це означае, що кожен принцип буття необхвдно тзнати всебiчно на основi умх, без винятку,
88
принцишв тзнання. Тобто перелж принцишв буття 1 перелж принцишв тзнання мае ввдповвдати такому правилу ^ в результат! якого д1е функщя цих двох множин принцишв: у = f (х). Це означае, що доб1р принцишв пiзнання мае бути узгоджений за ввдповвдно встановленим правилом 1з принципами буття, тобто у кожному принцип тзнання е ус1 принципи буття.
Принципи буття зосереджет в основ1 дшсноста, навггь в основ! можливого пзнання ще1 дшсноста. Вони притаманш об'ективному свггов1, самим речам, 1з яких вони походять, е джерелом уих явищ або висновюв, що стосуються його. Природа принцишв буття полягае у домшуванш одиничних речей, де мктиться дещо стльне, загальне. Принципи буття як узагальнення е ввдображенням усього сущого не в кшькоста, а якость Фактично щ принципи е гештальт-якостями, яю випливають 1з цшого [ е його наслвдками, що дае змогу назвати 1х вдеальними принципами у вигляд1 абстракцш та узагальнень, яю випливають з тзнаваних факта. Кшьюсть принцишв буття суцшьно ввдображае саме буття. Така суцшьшсть утворюе вдеальну щшьтсть, мщшсть зв'язюв м1ж гештальт-принципами, де прогалин не юнуе, а все перебувае у едност [ гармони.
Можна говорити про принципи буття права (як онтолопчш принципи права). У теорп права щ принципи виписат переважно повно. Нас щкавить, чи щ принципи права (вони стосуються позитивного права) ввдображають природне право [ ттею чи шшою м1рою належать таким видам принципе права: загальнолюдським (цивтзацшним), типолопчним, конкретно-1сторичним, галузевим й м1жгалузевим. Тобто потр1бно визначити онтолопчш принципи фшософп права.
До онтологiчних принцишв права необхвдно зарахувати: субстанцшшсть, трансцендент-тсть, вiчнiсть, панування, акмеологiчнiсть, цтстсть, справедливкть, динамiчнiсть, iмпера-тившсть, нелшшшсть. Ц принципи породжують ввдповвдш адекватш онтолопчш принципи фшософп права, у яких врахована онтолопчна сутшсть людини.
Вважаемо, що основними онтологiчними принципами фiлософil права е: метаф1зичтсть, штелтбельшсть, вггальшсть, владшсть, верховенство, доконечшсть, правосудшсть, рефлек-сивтсть, обов 'язковкть, синергетичшсть.
Зв'язок м1ж онтолог1чними принципами права й онтолопчними принципами фшософп права зображено на рис. 2.
Онтолопчш принципи Онтолопчш
принципи
права фшософп права
Суб станцшш сть
Трансцендентшсть
В1чшсть
Панування
Акмеолопчшсть
Щтсшсть
Справедлив1сть
Динам1чшсть
1мператившсть
Нелшшшсть
(передбачае)
^ Метаф1зичшсть 1нтелшбельшсть
В1тальшсть
Владшсть Верховенство
Доконечшсть Правоосудшсть
Рефлексившсть
Обов язковкть
Синергетичшсть
Рис. 2. Отримання онтолог1чних принцип1в фтософи права з онтолог1чних принцип1в права
89
Субстанцштсть онтолопчного принципу права означае, що право кнуе у Природi, воно е самостайною основою Природи, самодостатшстю. Для свого iснування право не потребуе шчого додаткового, iнших субстанцшних законiв. Загалом до субстанцiйних закошв належать закони фiзики, х!мп, бюлогп, астрологи тощо як граничнi, недосяжш засади буття, що пiдкреслюе !хню абсолютнiсть та вмiстимiсть усього шшого. Звичайно, позитивне право також Грунтуеться на принцип! субстанцiйностi, але частково, атрибутивно (надшено). Так, позитивне право творить людина, але свое творшня вона позначае як основну сутшсть субстанцп, онтологiчну реальнiсть. Абсолютною субстанщею позитивне право назвати не можна, оскшьки вiдсутня повна самостiйнiсть, постайшсть тощо. Позитивне право скорiше наближаеться до субстрата як загально! матерiальноl засади правових явищ, реалiзуеться едшсть i взаемодiя людських законiв.
1з принципу субстанцiйностi права випливае феноменолопчний принцип метафiзичностi фшософп права як надчуттева онтологiчна засада, як закон буття. Йдеться про та правовi явища, що виникли внаслiдок порушення онтологiчних принципю права, про онтолопю культури людського розуму, осмислення буття людини у свiтi. Власне метафiзичний принцип буття повнiстю вiдображае сам змкт поняття "фiлософiя права". Фiлософiя права це i е метафiзика права, адже фiзику можна назвати "другою фiлософiею".
Тому той принцип, який буде над принципом "друго! фшософп права", означатиме мета-фiзичний принцип фшософп права ("першо!"). Вш полягае не в суб'ективностi людини (оскшьки це е онтолопчний принцип), а в мета, потребi фшософп права, яко! людина тальки може досягати, але не досягае школи; у найвищому онтолопчному проявi розуму людини.
Онтолопчнкть такого принципу права, як трансценденттсть, е природно закономiрною, оскiльки трансцендентне людина не створюе, воно е поза штенщями людини, поза !! свщомктю, потойбiчно, i е вищим ступенем буття. Суть принципу полягае у тому, що право е трансцен-дентним. Воно дiе незалежно вiд свiдомостi людини, !! буття у свт (чи поза светом), - тобто право мктить невидимi приписи, абстракцп, яю неможливо помiстити у межi звичайного мислення, чистого розуму. Звичайно, таю трансценденталп стосуються природного права, виступаючи корелянтом позитивного права та екзистенцп людини.
Фiлософiя права вiдповiдно до принципу трансцендентноста права Грунтуеться на такому онтолопчному принцип!, як ттелшбельтсть. Основний змкт iнтелiгiбельностi права полягае у тому, що деяю правовi категори мктяться в iнтелектi, розуш, а не в почуттях людини, що власне е онтолопчним. Так, коли йдеться про трансцендентне право, яке кнуе у потой6!чному свт, то у фшософп права у цьому випадку "спрацьовуе" принцип штелшбельноста, що схематично можна пояснити так: "усввдомлюю, але не вщчуваю" (бувае й навпаки: "вiдчуваю, але не усввдомлюю", що вiдповiдае сенсибельностi). Тобто трансцендентш принципи права передбачають суто штелшбельний принцип (предмет) фшософп права, вщтворюють !! iнтелiгiбельний характер, до якого незмшно причетна людина.
Ычтсть як онтолопчний i унiверсальний принцип права - це постайно кнуюче право, яке мае св!й початок, але не мае кшця, тобто не обмежене у чам. У цьому принцип! вщсутш такi поняття, як "знищення", "пропажа", "кiнець" тощо, а кнують повнота буття, несюнченний час (де вiдбуваються цикл!чн! процеси). В!чж право - це незмшшсть i безмежнiсть буття, нескiнченна тривалкть його д!! i впливу. Причому в!чн!сть права е завжди ктинною, справжньою, що долае час. Право в!чж, оск!льки в!чним е Всесвп; а Всесвiт без права кнувати не може. Тому в!чн!сть природних i людських законiв забезпечуе онтолопчш засади Всесвiту, його м!крокоп!й i складових.
Для ф!лософ!! права важливим онтолог!чним принципом е вiтальнiсть, яка поеднана з в!чшстю як онтолопчним принципом права. Принцип вггальноста пов'язаний !з телеологiею (наукою про доцшьшсть, мету життя). Ф!лософ!я права, перебуваючи на вiталiчних, ф!лософсько-6!олог!чних засадах, тдтримуючи життевий порив, обгрунтовуе, що право кнуе з антропо-центричною, метафiзичною i трансцендентною метою. Тобто воно жт^бне для !! життя на Земл^ для обгрунтування мети життя, для потой6!чного життя. Ус! прояви життя залежать ввд особливо! правово! життево! сили, т!льки мехатчно чи х!м!чно !х пояснити не можна. Довести таку силу права можна завдяки 6юх!мп, ф!зичн!й х!мп, ф!зико-х1м!чному аналiзовi. Цей принцип фшософп права свщчить про еднiсть права з природничими науками.
Важливим онтолопчним принципом права е панування. Панування права означае, що воно мае безмежне, лептимне поширення на Всесвп; оск!льки мае природну силу i можлив!сть
90
оxоpоняти cвiтобудову. Змicт панування пpава полягаe у його логiцi й piß^cm. Тобто нелогiчне пpаво не було б онтолопчним, не мало б домушник влаcтивоcтей. Пануe тiльки лопчне, оcкiльки воно пiдтpимуe онтологiчне. Piвнicть у пануваннi пеpедбачаe вплив ^ава на вcе, що однозначно e у Bcеcвiтi, але ця piвнicть полягаe не в однаковiй ^авовш cилi на вcе icнуюче, а у наявнот ïï пpиpодноï пpопоpцiйноcтi.
У фiлоcофiï пpава видiляють також ^инцип влaднocmi. Це означаe, що фiлоcофiя пpава заxищаe владу, намагаeтьcя допомогти ïй здiйcнювати cвоï повноваження у межаx пpиpодно-пpавовиx жрм. Оcкiльки пpаво пануe, то це панування треба обфунтовувати i pекомендувати викоpиcтовувати його.
Влада e також онтолопчною. Для ïï пpавомipноï дiяльноcтi фiлоcофiя пpава pозглядаe владнicть як обов'язковкть, але cофiйнicть. Кpiм того, в уж гpупаx живиx оpганiзмiв cпоcтеpiгаютьcя елементи владноcтi, що e ^^одним явищем.
Пpинцип aкмеoлoгiчнocmi трава полягаe у тому, що на веpшинi уcix можливиx ноpм пеpебуваe пpаво. Воно e абcолютним i непеpевеpшеним у питанняx вiтальноcтi i поpiвняно з моpаллю, звичаями, традищями тощо. Aкмеологiчнicть пpава вимагаe онтологiчниx, еcтетичниx i логiчниx ноpм, тобто для акмеолопчностг потpiбна гаpмонiя i лопка, iнакше не доcягти тка доcконалоcтi. Оcкiльки у пpиpодi наcпpавдi ноpм не icнуe (вони кнують з уpаxуванням людcькиx вiдноcин, те cаме cтоcуeтьcя i пpиpодного ^ава), то акмеологiя пpава xаpактеpизуeтьcя уйма можливими влаcтивоcтями, зокpема еcтетичними i лопчними.
Веpxoвенcmвo як пpинцип фшошфп пpава означаe пiдпоpядкування (тiльки у науковому pозумiннi) уcieï пpавовоï науки фшотофп пpава. У пpактичному житп фiлоcофiя пpава не пpетендуe на веpxовенcтво, оcкiльки e метафiзичною, а не галузевою наукою ^ава. Саме метафiзичнicть даe можливicть фiлоcофiï ^ава аналiзувати cкладнi, навiть на пеpший погляд, невиpiшуванi пpоблеми iншиx ^авовж наук. Завдяки тому, що фiлоcофiя пpава e cвоepiдною "жрадницею" шшим пpавовим наукам, вона забезпечуe to6í пpинцип веpxовенcтва.
Ще одним онтолопчним ^инципом пpава e цiлicнicmь. Множинний cвiт пpава eдиний для у№ого cущого у Bcеcвiтi. Сила eдиного пpава може бути лише у цiлicноcтi. Незважаючи на icнування piзниx пpедметниx cфеp пpава, ïx множинтсть, пpаво мають цiлicну фоpму - дуx, iдею пpава. Подiл ^ава на чаcтини - це вже не ^аво (i зpобити це неможливо), оcкiльки cукупнicть влаcтивоcтей частин не утвоpять полого. Цiле cпpиймаeтьcя однозначно вiдpазу з його властивостями. Це випливаe iз xолiчного, гештальтного пpавила. Пpаво (як оpганiзм живоï icтоти) маe бiльше енеpгiï, потужнот у cвоïй цiлicноcтi.
Звичайно, фiлоcофiя пpава на цiлicнicть пpава вiдповiдаe дoкoнечнicmю, довеpшенicтю як пpинципом. Доконечний онтолопчний пpинцип пеpедбачаe, як фiлоcофiя пpава вибудовуe наукову теоpiю у завеpшеному виглядi. Вона не залишаe "6í™x" плям, не оминаe гоcтpиx кутiв (як це було у pадянcький пеpiод), а на оcновi пpинципу цiлicноcтi пpава фоpмуe довеpшену фiлоcофcько-пpавову теоpiю. Доконечний пpинцип не означаe абcолютноï завеpшеноcтi, вiн пpоcто cкеpовуe, гаpмонiзуe на можливе завеpшення Aбcолютом.
Hеобxiдним онтологiчним пpинципом права e cnpaведлuвicmь. Пpинцип cпpаведливоcтi cтоcуeтьcя не тiльки пpава, а й уcieï cвiтобудови, pозумного життя на Землп А з пpавом cпpаведливicть фактично збiгаeтьcя, оcкiльки пpаво cтвоpене як мipа cпpаведливоcтi. Пpинцип cпpаведливоcтi не означаe аpифметичного подiлу cанкцiй за вчинене, це не e piвнicть, а "плаваюча", "баланcуюча" pоздача cанкцiй для утвоpення piвноcтi. Онтолопя '^rne", яким маe бути балаж i в чому маe проявлят^я cпpаведливicть. Оcновним оpieнтиpом пpинципу cпpаведливоcтi e добpо. Добpо онтологiчне, воно не може кнувати на шкоду чому№. Добpо маe бути добpом повcюдно, що i e cпpаведливicтю.
Cвоepiдним онтологiчним пpинципом фiлоcофiï ^ава (вpаxовуючи пpинцип cпpаведливоcтi пpава) e пpавоcуднicть. Адже у наущ часто виникають cпipнi положення, якi необxiдно пpавдиво обIpунтувати. Те cаме cтоcуeтьcя i пpактичноï дiяльноcтi, де позитивне пpаво iнколи не може дати cпpаведливоï вiдповiдi, а фiлоcофiя ^ава надiлена таким пpинципом, який чинить ^авий cуд, тобто об'eктивно. Об^ктивнють фiлоcофiï пpава забезпечуeтьcя ïï пpинципами. Тим бiльше, якщо cамо ^аво повинно бути об'eктивним, а шфшне пpаво й поготiв, що даe пiдcтаву на пpавоcуднicть.
Пpаво Ipунтуeтьcя на такому онтологiчному пpинципi, як дuнaмiчнicmь. Можлива зовнiшня i внутршня динамiчнicть. Зовнiшня динамiчнicть cтоcуeтьcя швидкоплинного пеpебiгу життeвиx
91
подш, як! право мае динам!чно "обслуговувати". Внутршня динамiчнiсть стосуеться самого права, правово! системи, особливо позитивного права, яке мусить "пристосовуватися" до реальних подш, що зм!нюються. Завдяки динам!чному принципов! ми можемо розглядати право у динамщ ! право для динамжи, що загалом стосуеться правового динам!зму.
У ввдповвдь на динам!чний принцип права кнуе такий онтолопчний принцип фшософп права, як рефлексивтсть (ввдображення у розум! динамжи права). Рефлексивна д!яльтсть бувае елементарною ! вищою (фшософською). Елементарна рефлекЫя не потребуе особливих штенцш у сфер! фшософп права. Вона вщображае буденну правосввдомкть для забезпечення буття людини у свт. Ця онтолопчна вимога допомагае здшсненню роздушв над сво!ми Вчинками, самоанал!зов!, недопущенню помилок, правопорушень тощо. Вища рефлекЫя потребуе фшософсько-правових знань, тому вона мае назву трансцендентально!. Людина мае природну здатшсть трансцендентально обгрунтовувати динашку права для забезпечення свого призначення у свт, осмислення фшософсько-правових категорш для формування методолопчних установок ! принциЩв, що ввдповвдае онтолопчним постулатам.
Онтолопчна мперативтсть природного права як принцип спричинила моральний !мпе-ратив, а дал! - !мператившсть позитивного права. Природне право е джерелом морал!, тому велшня Природи, !! закотв характеризуе ! забезпечуе буття людини. Йдеться про категоричний !мператив Природного права як безумовний шператив, абсолютну, об'ективну вимогу до людини. Ушверсальна максима до власно! поведшки е не тшьки моральною, а й природно-правовою, навгть позитивно-правовою категорию. В онтологл будь-якого права мктяться категоричш !мперативи, як! людина не створила, а перефразувала або ввдобразила дух !мперативу у чинному законодавств!
Обов,язковiсть як онтолопчний принцип фшософп права випливае !з поняття гшотетичного шперативу, який дае ввдповщь на те, що людина повинна робити. В онтолопчному розумшт людина повинна виконувати сво! обов'язки. Кожен обов'язок мае зовшшш ! внутршш !мперативи. Бшьш онтолопчним е внутршнш !мператив обов'язку (вщ рос. "долг"). Фшософ!я права Грунтуеться власне на внутршньому !мператив! обов'язку, який забезпечуе досягнення поставлено! мети. При цьому для тако! ппотетичносл потр!бш певш умови. Основш умови випливають !з онтологп людини. У цьому випадку так! умови формуе правова реальшсть. Принцип обов'язковосл фшософп права допомагае утримувати правову реальшсть у природно-правовому простор!, не допускати ввдхилення правово! реальност вщ норм природного простору.
Дп права супроводжуються принципом нелiнiйностi. Так закладено у природ! права, що його вплив стосуеться не одного суб'екта, а й тих, як! у певний споЫб пов'язаш з ним. Р!ч у тому, що онтолопчним е взаемозв'язок умх явищ у Природ!. 1деальних явищ, зокрема правових, не кнуе. Тому змша одного правового явища впливае на шпа правов! явища. Внаслвдок цього ктотш змши можуть ввдбутися там, де вони були неочжуваш, що й означае нелшшну дта права. Причому онтолопчний принцип нелшшност стосуеться не лише природного, а й позитивного права, чого школи людина не хоче збагнути.
Причини нелшшно! дц права дослджуе синергетика права. Тому важливим онтолопчним принципом фшософп права е синергетичтсть. Суть принципу синергетичносп полягае у тому, що для фшософп права потр!бна не замкнена правова система (наприклад, правове поле одте! норми права), а ввдкрита правова система - природно-правовий простр. У ввдкритш правовш систем! ус! випадковосп стають законом!рностями, увесь хаос стае порядком, у критичних точках народжуеться нова щея, еволющя поеднуеться з коеволющею, а прогнозування набувае зовЫм неспод!ваного характеру. Тобто фшософ1я права може "розвиватися" на повну силу у таких, на перший погляд, невпорядкованих, невршноважених правових системах, що е законом!рним ! необыдним принципом.
Отже, онтолопчш принципи права (принципи буття права) стають тдгрунтям для онтолопчних принцитв фшософп права. За кшькктю !х можна ввднайти бшьше, але навгть задеклароваш принципи св!дчать про важливкть дослвдження предмета фшософп права. Для повшшого розумшня принципе фшософп права необхвдно, кр!м принцитв буття, розглянути ще й принципи тзнання.
Якщо йти за попередньою аналопею (принципи буття права визначають принципи буття фшософп права), то у теорп тзнання дещо шша Лопка. Звичайно, принципи тзнання права (гносеолопчш принципи права) мають тдстави для кнування, оскшьки йдеться про те, на яких
92
пpинципаx по^бно здiйcнювати пiзнавальний пpоцеc ^ава, яке пpавило потpiбно абcтpактно взяти до уваги, щоб пpаво було тзнаним. Але цей пiзнавальний пpоцеc пpава e фiлоcофiчним. Тому гжюеолопчш пpинципи фiлоcофiï пpава e гжюеолопчними пpинципами фiлоcофiï пpава, оcкiльки гфинципи пiзнання пpава - це вже фiлоcофiя пpава.
У цьому випадку йдетьcя пpо дiю вiдповiдно до ^инини, не тiльки пpо теоpетичнi, а й пpо pеальнi, гфактичт заcади, якими кеpуeтьcя доcлiдник фшошфп пpава у науковiй дiяльноcтi: читать позицiï, пpавильнicть iдеï, глибоке пеpеконання, положення, пpавила, cтiйкий погляд на домаджунане. Пpинципи пiзнання не по^бно вважати поcтiйними, вiчними вимогами. Вони змiнюютьcя залежно вiд якоcтi cамого пiзнання, cтупеня pозшиpення наукового cвiтогляду, внаcлiдок чого виникають piзнi концепти (концепцiï).
Так, наcлiдки дiï гноcеологiчниx пpинпипiв фiлоcофiï пpава мicтятьcя в узагальненняx, у вiдповiдниx концептаx. Концепти pепpезентують феномени науки у загальнж культуpниx здобуткаx людини. Вони доводять, що загальне icнуe в один^н^ пpедметаx. Це icнування cтоcуeтьcя бшьше pозуму, анiж дiйcноcтi, оcкiльки вiдобpажаe (cимволiзуe) дуx пpава, який кеpуe пiзнавальним пpоцеcом.
Суть гноcеологiчниx пpинципiв фiлоcофiï пpава загалом маe полягати у не^ади^йн^ поглядаx на гфаво. Bcебiчний пiдxiд до пiзнання ^^оди позитивного пpава cпpичинив змiну поглядiв на його позитивнi i негативт cтоpони, його логiчну незавеpшенicть. Кpiм того, гноcеологiчнi пpинципи фiлоcофiï ^ава мають визначати оpieнтиpи фоpмування позитивного гфава. Зокpема, щ пpинципи повинш cкеpовувати на пошуки джеpел ^ава, що мicтятьcя у феноменаx ^^оди. 1накше кажучи, кожний пpинцип raprae pозшиpенню cвiтогляду людини як пpавовоï icтини, доводить, що дpiбниць i випадковостей не icнуe, i вплив Пpиpоди - доволi значний. Тобто гноcеологiчнi пpинципи фiлоcофiï пpава дають можливкть наближати позитивне пpаво до ^^одного, cтвоpюють пiдIpунтя для ïx поpiвняння.
У загальнiй фiлоcофiï огаовними пpинципами пiзнавального пpоцеcу вважають об^к-тивнicть, пiзнавальнicть, вiдобpаження, пpактичну визначешсть, твоpчу активнicть cуб'eкта, icтоpизм, кон^етн^ть (А. Багнюк). Кpiм того, до гноcеологiчниx пpинципiв можуть вxодити деяю онтологiчнi пpинпипи, якi виконують шшу pоль. Це пеpедуciм cтоcуeтьcя г^нците метафiзичноcтi, iнтелiгiбельноcтi, pефлекcивноcтi. Mожливi ^о^олонч^ аcпекти й у iншиx pозглядуваниx онтологiчниx пpинципаx.
Отже, гнocеoлoгiчними принципами ф^^фИ пpава e: метафiзичнicть, тpанcценден-тальнicть, iнтелiгiбельнicть, екзиcтенцiйнicть, феноменологiчнicть, pефлекcивнicть, кулк^о-логiчнicть, ментальнicть, icтоpичнicть.
Фшотофж) пpава можна пiзнати тiльки меmaфiзuчнo. Пpактичним, pацiональним pозумом тзнати ктинну cутнicть пpава неможливо. Hеобxiднi вищi знання пpо пеpшопpичини буття ^ава, що й e метою для людини. Mетафiзика пiзнання вiдpiзняeтьcя вщ метафiзики буття тим, що не задовольняeтьcя онтологiчними догмами, а шукаe закономipноcтi у пpавi, пpичини жфушення його ноpм, виxодячи зi cфоpмованоï pозумо-cпоглядальноï каpтини Bcеcвiту. Для цього необxiдно вийти за межi можливого доcвiду.
Саме виxiд, пеpеxiд межi доcвiду xаpактеpизуe mpaнcценденmaльнuй пpинцип фшотофп пpава. Цей пpинпип Ipунтуeтьcя на а^^ний знанняx, яю не вжодять за межi будь-якого доcвiду. Тобто тpанcцендентальний пpинцип фiлоcофiï пpава можна домщити на пpактицi, що e тpанcцендентальним i pеалiзмом. Aпpiоpнi знання дають можливкть зicтавити пpавовi pеалiï вищого поpядку i зpобити в^новок пpо пpиpодну пpавомipнicть чи непpавомipнicть. 1накше кажучи, тpанcцедентальний пpинцип фшотофп пpава даe можливicть доcлiдити тpанcцендентне пpаво апpiоpним методом, емпipично, метафiзично, завдяки тpанcцендентальнiй cвободi. Пpи цьому пiзнаeтьcя не cтiльки cамо ^аво як cтавлення до пpава, вжад на пpаво. Само пpаво не доcяжне людcькому iнтелектовi, оcкiльки e тpанcцендентним.
Для пiзнання тpанcцендентного ^ава фiлоcофiя пpава викоpиcтовуe cвiй влаетий пpинцип -iнmелiгiбельнicmь. Завдяки людскому pозумовi фiлоcофiя пpава пiзнаe тpанcцендентне пpаво. Зокpема пiзнання cвобiдноï волi людини виключно Ipунтуeтьcя на штелшбельному пpинципi, Пpиcлуxовуючиcь до cвоïx почутпв, людина дie згiдно з pозумом, cтвоpюючи в такий cпоciб штелектуально обIpунтованi моpальнi поcтулати. Iнтелiгiбельний пpинцип можна подiлити на два види: егешцальний й акцидентальний. Еcенцiальний вид штелшбельного пpинципу xаpакте-
93
pизуeтьcя cYrai^m^ cпpийняттям. Пiзнаeтьcя оcновна вдея, головний змicт пpава, а шше зали-шаeтьcя поза увагою. Це пош^ений пpинцип у фiлоcофiï ^ава, оcкiльки даe можливicть оxопити значну кшьюсть науковоï iнфоpмацiï. Також штелтбельний пpинпип маe cвоï пpояви в акци-дентальноcтi, де оcновну pоль вiдiгpають пpояви пpава, його ознаки i властивостг. Iнколи така акцидентальтсть cкеpована на нiбито випадковi п^яви пpава, неicтотнi чи дpугоpяднi його влаcтивоcтi, тобто на деталi. Але в шзнанш фiлоcофiï пpава беpетьcя до уваги вcе. Те, що тепеp дpугоpядне, пiзнiше cтаe оетовним (вiдомо у cлiдчiй пpактицi). Штелшбельний пpинцип фiлоcофiï пpава мicтить певт таeмнипi як межi для людского iнтелекту. Тобто для людини деяю пpиpоднi явища, уявлення закодованi i pозкpити ïx пpактичним pозумом, емпipично пеpевipити та довеcти вона не cпpоможна. Очевидно icнуe у Bcеcвiтi iнфоpмацiя, яка пеpебуваe поза житгевою cфеpою, оcкiльки для буття вона (можливо, тимчаcово) не потpiбна i пеpебуваe у надпpиpодному пpоcтоpi. Часто таю таши заpаxовують до pелiгiйноï cфеpи, що не e об^ктом пiзнання для фiлоcофiï пpава.
^инцип екзucmенцiйнocmi пpотилежний до еcенцiальноï штелшбельност! Хоча екзиcтенцiя вiдобpажаe буття людини, але для фшотофп пpава вона e тзнанням. Hа пpотивагу pозумовi людина може тзнати фiлоcофcько-пpавовi категоpiï тiлом, душею i дуxом одночаето, вiдкидаючи абcтpакцiï. Це здiйcнюeтьcя чеpез пеpеживання у фоpмаx любовi, c^^, pадоcтi, cтpаxу тощо. Тобто емоцiйно-почуттeве пiзнання також icнуe, що e cпецифiчно людcькою оcобливicтю i маe найбiльший ефект тодi, коли людина (як мiкpовcеcвiт) бiльше наближена до макpовcеcвiту. Tодi у неï ^авд^те pозвиненi пеpедчуття i побоювання, що даe пiдcтави для утвоpення непpавомipноï cитуацiï. Цей пpинпип тicно пов'язаний з iнтуïцieю, пpагматизмом, що пiдкpеcлюe те, що не лише штелектом людина може пiзнавати пpавову pеальнicть.
Фенoменoлoгiчнuй пpинцип фiлоcофiï пpава вiдобpажаe пpоцеc пiзнання цiлicно, явищами, ейдоcами, що e винятковим, незвичайним, piдкicним пpоцеcом. Людина пiзнаe пpаво у пpавовиx явищаx без оcобливого аналiзу, pозчленування на дpiбнi чаcтини. Cпpийняття чи неcпpийняття пpавовиx явищ "поpцiйно" cвiдчить пpо дiю або недж> феноменологiчного пpинципу. Pозум у феноменологи вiдiгpаe коpелятивну pоль. Biн допомагаe оcмиcлити пpавовi cимволи, феномени пpавового доcвiду, життeвого cвiту як ^оце^
Тобто пpавовi явища - це житш пpоцеcи, якi виникли не безшдставно i яю потpiбно cпpиймати однозначно, оcкiльки вони пiдкоpяютьcя ^^одним уcтановкам.
Пpинципpефлекcuвнocmi фiлоcофiï пфава тicно пов'язаний iз попеpеднiми пpинципами. Адже pефлекciя - це втсфинна (звоpотна) загоcтpена дiя на певт явища. Якщо пеpвинна дiя - це вплив Пpиpоди на людину, то втоpинною дieю буде pефлекcивний (вiдтвоpювальний) вплив людини на ^^оду. Тобто пpоцеc пiзнання e втсфинним, вiн мicтить пеpвинну (онтологiчну) iнфоpмацiю. Залежно вiд того, яка кшьюсть, якicть i вид онтологiчноï iнфоpмацiï мicтитьcя в людинi, здiйcнюeтьcя pефлекcивне пiзнання. Pефлекcивний пpинцип допомагаe оcмиcлити cаме миcлення людини, вивчати i поpiвнювати фiлоcофcько-пpавовi категоpiï з пpавовою pеальнicтю. Фактично за допомогою pефлекciï здiйcнюeтьcя cамопiзнання, фоpмуeтьcя cамоcвiдомicть у cфеpi фiлоcофiï пpава, зокpема й пpавоcвiдомicть.
У Bcеcвiтi уci онтолопчш cпiввiдношення e гаpмонiйними. Тобто m^e повна гаpмонiя, оcкiльки icнують естетичш канони (напpиклад, "золотий пеpетин"), cпiвзвучнicть, акоpд, cмак, поpядок, еcтетичнi феномени. Фiлоcофiя пpава, Ipунтуючиcь на пpинципi гapмoнiйнocmi, доcлiджуe пpавову кpаcу, мажоpнicть пpава, пеpетвоpення xаоcу на поpядок i уci гаpмонiйнi пpавовi явища та поди. Гаpмонiйне, еcтетичне тзнання пpавовоï дiйcноcтi, збаланcоване миcлення випливають iз гаpмонiйноï душi, тiла й дуxу людини, з pозвиненого естетичного миcлення, збаланcованого дiалогу почуттiв i мистення, i взагалi з гаpмонiйного фiлоcофcького cвiтогляду. Це cпецифiчний пpинцип пiзнання, який не теpпить pозpиву мiж пpиpодним i pозумним, виокpемлення одиничного iз загального, бездумного котювання дiйcноcтi, а вимагаe гаpмонiйного pозчленування i поeднання доcлiджуваного пpава на оcновi законiв логiки. Hа пpактицi це виpажаeтьcя у виглядi категоpичного iмпеpативу, золотого пpавила моpалi тощо. Пpинцип гаpмонiйноcтi фiлоcофiï пpава зводитьcя до того, щоб у пpоцеci пiзнання не поpушувати пpавовоï кpаcи.
Кyльmypoлoгiчнuй пpинцип фiлоcофiï пpава у шзнанш маe вcебiчне значення. Завдяки цьому пpинциповi фiлоcофiя пpава викоpиcтовуe здобутки людини в уcix cфеpаx твоpчоcтi (дiяльноcтi), тобто культуpнi жфми пpоникають у непiзнане, зануpюютьcя у cфеpу пpава для його вивчення. Здiйcнюютьcя cвоepiднi культуpнi iн'eкцiï у ^^оду пpава i пpавовиx явищ. Внамвдок цього
94
отримуемо правову "продукщю", яку людина може використовувати у сво!й життед!яльност!, правовш реальности
Фшософ!я права у шзнант використовуе також ментальний принцип. Вш використовуеться здебшьшого на тдсвщомому р!вт. Адже дослщження фшософських фенометв права, його тзнання здшснюе людина, яка мае шдиввдуальну налаштоватсть внутршнього свгту, специф!чне ставлення до свгту, своервдний споиб мислення, що е основними детермшантами менталитету. Правова психжа людей е р!зною ! багато в чому залежить ввд стшких етшчних структур духовного життя. По-р!зному тдходять до тзнання права дослвдники схщного ! захвдного титв ментальност! Але загалом ментальний шдхвд створюе едтсть тзнання, бшьше наближаеться до ктини, яку намагаеться тзнати фшософ!я права.
Кожна наука Грунтуеться на принцип! кторизму як концепцп розгляду явищ, доповнення до емп!ричного тзнання, системно! фактологи. 1сторичш конструкцп, кторичне мислення й тзнання, некласичне розумшня кторп конче необхвдт фшософп права для становлення кторично! об'ективноста, перев!рки обраного шляху дослвдження права та правових явищ. Адже законо-м!рност кторичного процесу, ктор!я розвитку культури й цивЫзацп здшснюеться за кторичними законами, як! потр!бно спочатку ввднайти. Складтсть пошуку кторичних закотв полягае у ба-гатьох причинах. Серед них, зокрема ! те, що потр!бно враховувати мкце фшософп права в умх видах структур (ретгшнш, пром!жковш, матер!алктичнш), а також те, що фшософсько-правов! здобутки мктяться й у теолопчнш, метаф!зичнш, вдеалктичнш, натуралктичнш, матер!алктично-економ!чнш кторп. 1нтегращя, узагальнення, систематизащя попередтх кторичних дослвджень у фшософп права або виведення власних результата !з кторичних закотв у контекст! фшософп права е складними, але потр!бними процесами. Принцип кторизму у фшософп права ввдграе важливу роль у пояснент ствввдношень минулого, тепершнього та майбутнього. Нелшйтсть, цимчшсть кторп сприяе нетрадицшному тдходу до тзнання права. Зокрема, розмщення фшософсько-правових здобутюв минулого у тепершне ! майбутне, визначення минулого ! майбутнього теперштм, а тепершнього - майбуттм визначають еволюцштсть фшософп права, достов!ртсть фшософсько-правових висновкш. Тобто роль принципу кторизму у фшософп права е одтею з центральних ! найважливших.
Динам!чна едтсть принцитв фшософп права полягае у тому, що гносеолопчт принципи випливають !з онтолопчних, а дослвдження певного фшософсько-правового явища потребуе залучення одночасно умх принцитв. Такий д!алектичний зв'язок принцитв, !х цшктсть ! едтсть допомагае комплексному подходов! до розвитку фшософп права.
Висновки. Отже, принципи фшософп права е ткю вихвдною аксюмою, внутрштм переконанням, незмшною позищею, що характеризуються утверсальнктю та вищою !мпера-тивтстю, гештальт-якостями, як! сформован! у фшософп права ! визначають загальне спрямування дослвдження у цш наущ. Принципи як одна з найважливших частин фшософп права, !х едтсть ! зв'язок з р!зними поняттями становлять змкт уск! фшософсько-правово! науки, запоруку об'ективност наукових дослвджень.
1. Иконникова Г. Н. Основы философии права / Г. Н. Иконникова, В. П. Ляшенко. — М.: ИНФРА-М., 2001. — 256 с. 2. Ильин И. А. Философия права / И. А. Ильин. — М.: Манускрипт, 1995 — 412 с. 3. Кальной И. И. Философия права: учеб. / И. И. Кальной. — СПб.: Изд-во Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2006. — 269 с. 4. Кузнецов В I. Фiлософiя права. Iсторiя та сучастсть: навч. по&б. /В. I. Кузнецов. — К.: ВД Стилос: ПЦ Фолiант, 2003. — 382 с. 5. Малахов В. П. Философия права: учеб. пособ. / В. П. Малахов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. — 336 с. 6. Сливка С. С. Фiлософiя права: навч. посiб. / С. С. Сливка. — К.: Атжа, 2012. — 256 с. 7. Фiлософiя права: навч. посiб. / О. Датльян, О. Дзьобань, С. Максимов [та т.] / за заг. ред. О. Г. Датльяна. — Харюв: Право, 2009. — 208 с.
95
