CC BY
30
УДК 340.12 С. С. Сливка
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф., завiдувач кафедри теори та фiлософiï права
ПРЕДМЕТ ПРОБЛЕМ Ф1ЛОСОФН ПРАВА
© Сливка С. С., 2014
Формулюеться об'ект, предмет та п'ять груп проблем фшософи права. Розглянуто об'ективну та суб'ективну сторони вирппення цих проблем, передумови виникнення проблем фшософи права та мету ïx досл1дження.
Ключовi слова: об'ект, суб'ект, групи проблем: методолопчно-теоретичш, при-родно-антропологiчнi, онтологiчно-релiгiйнi, деонтологiчно-позитивiстськi, державотворчь
С. С. Сливка
ПРЕДМЕТ ПРОБЛЕМ ФИЛОСОФИИ ПРАВА
Формулируется объект, предмет и пять групп проблем философии права. Рассмотрены объективная и субъективная стороны решения этих проблем, предпосылки возникновения проблем философии права и цель их исследования.
Ключевые слова: объект, субъект, группы проблем: методологически-теоретические, естественно-антропологические, онтологически-религиозные, деонтоло-гически-позитивистские, государственно-творческие.
S. S. Slyvka
SUBJECT OF PROBLEMS OF PHILOSOPHY OF LAW
The paper is formulated as object, subject, and five groups of problems of philosophy of law. Objective and subjective sides of these problems by the prerequisites of the problems of philosophy of law and the purpose of their study.
Key words: object, subject, of problems: methodological and theoretical natural and anthropological, ontological, religious, ethical, positivist and the nation.
Постановка проблеми. Поява людини на свгг породила рiзноманiтнi суперечливi ситуаци, складнощ^ труднощ^ перешкоди, що називаються проблемами. Yci явища природи дтоть без проблем лише тод^ коли ввдсутне втручання людини. Рiзний стутнь, квалiфiкацiя, компетенцм втручання людини у Природу видае рiзнi ступеш проблем, яю потрiбно виршувати. Все зводиться до своерiдного проблематичного кола: людина породжуе проблеми, виршення проблем породжуе новi проблеми, новi проблеми замiняються старими - все дослвдження починаеться знову. Тому людина сама скерувала усi науки на допомогу собi у боротьбi зi створеними нею проблемами. Нiби парадокс, але факт, який супроводжуеться добровшьними муками. Насправдi у цьому й полягае онтолопчне призначення людини. У проблематичному колi нас найбшьше щкавить право, правовi норми, правомiрна поведшка тощо, якi допомагають людинi без значних порушень й помилок виршувати життедiяльнi проблеми1.
1 Сливка С. С. Проблеми фшософи права: навч. поаб. / С. С. Сливка. - Львiв: Лта-Прес, 2014. - 160 с.
Аналiз останшх досл1джень. Поняття права (що таке право?, що е правом?, яке е право?) е одтею iз найскладнiших проблем, найнедосконалiшою думкою про незнання взагалг Ця думка покрита апокрифами, сумтвами, безпораднiстю у визначент права, формуваннi його дефшщш. Тому сво1 мiркування намагатимемось насичувати онтологiчною орiентацiею, щоб якнайменше не пвдпадати пiд вплив апокрифiв.
Виклад основного матерiалу. Спочатку з'явилося право Боже, Божий Закон у виглядi природного права для живих i неживих органiзмiв. У свiтi воно утримуеться завдяки природному праву, його суворому дотриманню (як першiй проблемi людини). Друга проблема людини криеться в тзнант добра i зла. Що е добро визначити бувае складно тодi, коли людина утримуе свою свобiдну волю у звужених природних нормах, коли незрозумшу природну норму вона однаково визнае за норму, хоча й називае й надприродною. Тобто навпъ така проблема у людини як неусвщомлення нею норм природного права повинна виршуватися введенням у сввдомють людини нових норм - норм надприродного права. Фактично розглядувана друга проблема людини (щодо права) супроводжуе й цше життя.
Нове коло проблем з'явилося у створенш людиною власних норм, як формують людське право, а згодом i моральне, державне, позитивне право. Спочатку воно було усним, а поим писаним у виглядi закошв. Але у тенденцй творшня права людиною важливим е те, на якш вiдстанi перебувае людське право ввд природного. Зрозумшо, що мiж людським i природним правом юнують рiзнi ступенi наближеностi, що е проблемою. Причому ця проблема й залишиться невиршеною, оскшьки людський розум не може створити тчого досконалого, природного, зокрема й права. На допомогу приходить така людська екзистенцм, позамежове кнування, як вiра.
Вiру розвивае Церква, церковне (канотчне) право. За допомогою вiри, церковного права людина виршуе важливу проблему: усввдомлюе ту непiзнану частину природного права, яка називаеться надприродним правом. Хоча у цьому тзнанш з'являються нов^ але вже церковт, релтйт проблеми.
Отже, можемо зобразити умовну формулу - схему права:
Право = Боже (природне й надприродне) право + Людське (церковне,
державне) право
Завдяки цш формулi-схемi ми можемо розглянути шшу схему системи фшософсько-правових наук, звiдки й виникають проблеми фшософи права.
Розглянемо й проаналiзуемо процес формування фiлософii права, в якому виникають труднощi у його формувант, тобто теоретичнi й практичт проблеми.
Зi створеного Божого права людина тзнае, видшяе природне й надприродне право. Природне й надприродне право е иею частиною Божого права, якою людина найчастше, найбшьше i якнайповнiше користуеться, тобто умовною частиною "видимого" айсберга. Крiм того, деякi норми Божого права людина безпосередньо закршлюе у позитивному правi (вбивство, гвалтування, крадiжки та ш.)
Природне й надприродне - це частина Божого права, що метиться у свщомосл й почуттях людини. Зрозумшо, що це право е неповною рефле^ею Божого права, яку людина не творить, а тшьки усвщомлюе, вiрить, можливо, дещо видозмшюе.
Позитивне право е цившзацшним витвором розуму людини, творчостi держави. Джерелами позитивного права е Боже право, природне й надприродне право, юридична практика, сощальш (особливо, рел^шш) норми.
Канотчне (церковне) право формуеться на нормах природного, надприродного й позитивного права. Основним творцем канотчного права е Церква, церковт шститути, як характеризуются надзвичайно великою консервативтстю.
Юридична деонтологИя репрезентуе юридичну практику, ступИнь виконання службового обов'язку юристом. Для внутрИшнього Императиву службових дИй юристов! необхИднИ знання не тИльки позитивного, а й природного права, яке найповниле зосереджено у канонИчному прави
Фiлософiя права мае можливИсть усИ юридичнИ дослИдження (теоретичним й практичним шляхом) об'еднати в одне щле. Тут наявний закон дiалектики: дослИдження й творiння права вийшло з одне!' точки i повернулося в одну точку. Звичайно, щ точки е вИдповИдно Божою i людською. Тому звiдси i завдання - створити таку фИлософИю права, яка б не суперечила Божому праву i максимально була б до нього наближена. Така дiяльнiсть потребуе вивiреноi працi та вирiшення багатьох проблем, як вивiренi проблемами фшософи права.
У розглядуванiй схемi найбИльший iнтерес становлять такi науки як фИлософИя права, канонiчне право И юридична деонтологИя. ЦИ науки перебувають у природно-правовiй едностi як отримання узагальнення за допомогою теори та практики:
Фiлософiя права = каношчне право + юридична деонтолопя
(узагальнення) теор1я практика
(спец1альний вступ (вступ до фшософй' права)
до фшософй' права)
Тобто до фшософи права застосовують два вступи: спещальний И звичайний. КанонИчне право як спещальний вступ до фшософи права формуе частину теоретичного курсу фшософи права. 1нша частина теоретичного курсу фшософи права поповнюеться завдяки висновкам про причини И наслИдки виконання юристом внутрИшнього Императиву службового обов'язку. Цей матерИал перевИрений юристом на практищ. Хоча з практично'' дИяльностИ пресвитера теж можна зробити висновки, але для фшософи права щ висновки метафизичного змИсту не е первинними (про них говориться у Святому ПисаннИ И Священному ПереданнИ). Звичайно, висновки першого И другого видИв завжди будуть неповнИ И суб'ективнИ.
У формуванш фшософи права виникають двi основнi проблеми, якi пов'язанi з природними знаннями (юридична деонтологм) та надприродними (метафiзичними) знаннями (канонiчне право). Щ мiркування й визначають об'ект та предмет проблем фшософи права.
Видаеться, що об'ектом проблем фшософи права е метафгзичне обтрунтування сфери реалгзацгг духу природного права.
Реалiзацiю духу природного права дослщжено у фшософи права. Потрiбно дати метафiзичну оцшку цiеi' реалiзацii', що породжуе цшу низку проблем.
Основна проблема - це незнання фшософських загадок у метаправа Навiть отриманi елементарш знання будуть знаннями про незнання. Виходом iз цiеi ситуацii е поеднання канотчного права з метафiзичним правом. Адже метаправо - це вищi аксiоматичнi правовi цiнностi, яю випливають iз надчуттевих релiгiйних принцитв пiзнання людиною свiту для гармоншного завершення культури власного розуму, реалiзацii права на безсмертя [39, с. 16]. Основною загадкою е надчуттевi релктйт принципи пiзнання, оскшьки це складне теоретичне питання, яке потребуе вивчення за допомогою вiри, адекватно1 богословськш теорii.
Якщо дух природного права реалiзований у формах дотримання, виконання, використання i застосування, то потрiбно метафiзично обгрунтувати кожну з цих форм i зробити метафiзичний висновок. 1ншими словами, потрiбно дати ввдповщь: до чого приведе метафiзика реалiзацii природного права. Очевидно, що це завершиться добром для Всесвиу, хоча не завжди добром для окремо!' людини. Тут метафiзика штерпретуеться з нормами надприродного права. Щ проблеми вирiшуе метафiзична (особлива) частина канотчного права.
Предметом проблем фшософи права е суть I закономерности вттення свободи у суб'ективному дус\ права, гг метаф1зично-правов1 наслгдки.
Про втшення свободи у суб'ективному душ права йдеться у фшософи права. До проблем фшософи права належать метафiзичнi наслвдки свободи. Тобто до чого може призвести свобвдна воля людини, яка поширюеться у природно-правовому простора Переважно йдеться про п крайнощ^ як називаються порушеннями i що створюе проблемну ситуацЮ.
Проблемна ситуащя у фшософи права полягае у досягненш нових знань та адекватноi методологи дослвджень у сферi фiлософii поведiнки людини. На поведшку людини скероване усе вчення про право, узагальнення якого здшснюе фшософм права, звiдки випливае проблемна ситуацм - визначити основн1 проблеми фшософи права i вказати шлях щодо 1хнього вирiшення.
До таких проблем належать: методолопчно-теоретичш, природно-антропологiчнi, онтологiчно-релiгiйнi, деонтолопчно-позитивктськ^ державотворчi.
Методолог1чно-теоретичн1 проблеми фiлософii права висвгглюють свiтоглядно-iдеологiчнi погляди на фшософто права, скеровують на висвiтлення етнiчно-орiентацiйних, ментально-оцiнкових пiдвалин, формують новi науково-дослiдницькi iдеi. Крiм того, кнуе невидшене завдання у повному розкритп об'екта, предмета, принципiв та функцш проблем фiлософii права.
До природно-антропологгчних проблем фшософи права належать синергетичш та еволюцшш процеси у прав^ процеси пiзнання права та рiзнi iнтеграцiйно-трансформацiйнi суперечливостi, якi складно виршуються дослiдниками. Важливий комплекс проблем пов'язаний з онтолопею людини, й правовою символшою, т1лом, душею, духом.
Онтологгчно-релтйт проблеми випливають iз герменевтики Священного Писання та Священного Передання, синхротзаци людського права з Божим правом, становлення (визнання) канотчносл тiеi чи шшо!' вiри (конфесii). Багато проблем для фшософи права випливае iз канонiчно-правовоi культури, iз процесiв олюднення людини.
Деонтологгчно-позитивгстськг проблеми фшософи права випливають iз обов'язку людини на землг Початок цього формування позитивного права, наближення позитивного права до природного, недопущення зловживання правом i зловживання у позитивному прав^ забезпечення панування та верховенства права. Певш проблеми випливають через ввдсутшсть т. зв. фшософсько!' терапii юридично!' практики тощо.
Державотворчг проблеми у фшософи права мають достатньо велику вагу. Рiч у им, що держава е природно-правовим утворенням. Вона мае безпосередне ввдношення до формування
фИлософсько-правово'' думки И сама нИби провокуе на утворення проблем у фшософи права. Взяти хоча б вИдношення до Церкви (секуляризащИя). ХИба секуляризащИя може сприяти сталому розвитковИ, хИба байдуже (якщо невороже) ставлення до Церкви призведе до правово'' держави, верховенства права, панування права тощо. ГуманИзащИя правово'' системи повинна бильше активИзувати науку на вирИшення философсько-правових проблем, якИ дадуть можливИсть вирИшити позитивно-правовИ проблеми.
Вважатимемо, що усИ заявленИ п'ять груп проблем фглософи права мають реальну пИдставу на 'хне вирИшення И вирИшення утворено'' проблемно'' ситуащ'' (у кожнИй державИ можуть бути сво'' особливостИ). С всИ пИдстави думати, що проблемнИ ситуащ'' для фшософи права вирИшують канонИчне право та юридична деонтологИя. Основними Институтами, якИ формують щ науки, е вИдповИдно Церква И держава, що утворюють об'ективну та суб'ективну сторони вирИшення проблем.
Розглянемо об'ективну сторону вирИшення проблемно'' ситуащ' у фшософи права, яка виникае тодИ, коли е проблема, а засоби для й вирИшення вИдсутнИ. За появи таких засобИв виникають новИ проблеми, що потребують нових засобИв вирИшення тощо.
СформульованИ п'ять груп проблем фшософи права потребують такого засобу, як добре розвинене науково-дослИднищьке канонИчне право. Без канонИчного права неможливо виявити повний метафИзичний змИст фшософи права у практичнИй дИяльностИ людини. ПотрИбно знати мИсще людини у ВсесвитИ не тИльки пИд час и тИлесного життя, а й пИсля його завершення. Чим може допомогти фИлософИя права у вирИшеннИ тако'' проблеми И якими засобами? ВИдповИдь на щей об'ективний бИк проблемно'' ситуащ'' дае канонИчне право. При щьому за появи нових проблем аналогичного характеру 'х вирИшення припадае на рИзноманитнИ богословськИ науки.
Отже, щоб посилити об'ективну сторону проблемно'' ситуащ'' у фшософи права необхИдно збИльшити доказову базу, поглибити науковий пошук. Це стосуеться нових наук на стику рИзних фИлософсько-природничих тематик, що в перспективИ вирИшують деякИ проблеми фшософи права.
1снуе й суб'ективна сторона проблемно'' ситуащ'', яка полягае у тому, що один И той самий суб'ект встановив проблему И сам знайшов и розв'язок, вихИд Из утворено'' суперечливостИ (подИбно до запропонованого варИанта п'яти проблем). Висновок може бути подвИйним: позитивним або негативним.
Позитивний висновок (результат) вирИшення власних проблем фшософи права може випливати Из попереднИх обговорень на рИзних симпозиумах, конференщИях, у наукових дИалогах, при рещензуваннИ, консультуваннИ з Иншими науковщями тощо. Можливий й Инший варИант появи фИлософських проблем - використання сформульованих проблем Иншими, зокрема сумИжними науками, результати яких розмИщено у природно-правовому просторИ. Така проблемна ситуащИя потребуе спещального дослИдження.
Негативний висновок щодо проблемно'' ситуащ' матимемо тодИ, коли сформульованИ проблеми примитивнИ, а запропонованИ засоби нечиткИ, розмитИ, якИ вИдображають безпосереднИй стан. Тобто суб'ект дослИдження пропонуе вихИд Из проблем тими засобами, якИ вИн сам не випробував. Такий суб'ективИзм у вирИшеннИ проблем фшософи права завжди супроводжуеться обережнИстю, невпевненИстю, некритичнИстю та й загалом боязню, що нИчого корисного для науки вИн не дае.
Загалом суб'ективний бИк фшософи права повинен мати читкий алгоритм наукових дИй: вибИр онтологИчно'' позищ'' (навить всупереч авторитетним дослИдникам) И логИчне доведення, використовуючи власну методологИю. Навить надуманИсть, незрозумИлий свитогляд, стрибкоподИбна методологИя матимуть бИльше користИ, нИж пристосовнищтво до чужих послуг, боязкИсть порушити певнИ необгрунтованИ традищ'' в наущ тощо. Для вирИшення проблем фшософи права авторитетнИ учення мають вагу, але якщо щ вчення супроводжуються проблемним викладом фшософи правових знань, демонструють шлях нового наукового мислення й пошуку, своерИдну творчу емощйнИсть Иншими дослИдниками. Тобто навколо "авторитетних" проблем повиннИ Иснувати евристичнИ пИдходи, якИ можуть нащИлити на науковий успИх.
Важливо наголосити, що суб'ективний бИк проблемно'' ситуащ'' у фшософи права залежить вИд сформованого свитогляду дослИдника. Зокрема складнИше тим дослИдникам фшософи права, якИ
мають атектичний або примггивний релiгiйний свггогляд. Така онтологiчно-негативна, здебшьшого спадкова свггоглядна позицм утворюе застiй у наущ, стримуе новi суб'ективнi вирiшення проблем фшософи права.
Зупинимось на передумовах виникнення проблем фшософи права та на мет1 1хнього дослвдження. Звичайно, таю нетрадицшш завдання, якi ставить дослвдник сам перед собою, ускладнюють висвiтлення предмета проблем фiлософii права, але, з шшого боку, це збагачуе теоретичний пошук, збшьшуе стутнь iнтересу до самих проблем, "втягуе" у власну творчiсть. Але спочатку зазначимо, що юнуе рiзниця мiж проблемами фiлософii права i проблемами у фшософи. 1сторично' рiзницi немае, але рiзниця е у предмет дослiдження (як це було вже встановлено).
Передумовами виникнення проблем фшософи права е: гётинт положення фшософи права; щншст орiентацii завдань фшософи права; наявшсть суперечливих ситуацiй у фшософи права.
1стинш положення фшософи права встановити складно. Кожен дослвдник вважае, що його фшософсько-правова теорм е ютинною. Але це не так. Для цього юнуе онтологм, онтологiчний аналiз чи перевiрка на онтолопчшсть. Навiть за суперечливих мiркувань деяких дослiдникiв встановити онтологiчну ютину не викликае особливих труднощiв. Але складшше даеться вчення про онтолопчну iстину, тобто епiстемологiю, де панують фiлософськi припущення, нахили до певних фшософських течiй минулого, фiлософсько-правовi думки тепершнього тощо.
Словом спочатку повинш бути висвiтленi iстиннi положення у фшософи права для того, щоб могли зародитися проблеми.
Кожна наука ставить перед собою конкретш завдання, яю мають щншсне бачення (орiентацii) подальшоi перспективи розвитку, формування необхiдноi науковоi проблематизаци. Наприклад, у фiлософii права цiннiсними орiентацiями е фшософський аналiз галузей права, тобто умовне розмiщення кожно!' галузi права у природно-правовий простiр. Якщо дослвдник зумiе створити таку наукову ситуацiю, то з'являться цiннiснi орiентацii на подальше дослiдження, свого роду щнш проблеми, якi дають особливе натхнення для виршення.
Наявнiсть суперечливих ситуацш у фiлософii права пояснюеться щонайменше двояко: евристичним змютом фшософи права, способом викладення матерiалу. Еврестичний змют будь-яко!' науки завжди штригуе читача, ставить пiд сумшви кожну мiкроевристику, кожний науковий iмпульс, що е бажаним у наущ, осюльки звiдси випливае багато проблем, яю потрiбно дослiджувати, навiть у суперечливому (зворотному) варiантi. А спосiб викладення наукового дослiдження може бути непослвдовним, стрибкоподiбним тощо. Навiть можливi заперечення власним науковим позиц]ям. При "згладженш" цих суперечностей вибираеться едина лшм, а iншi вiдкидаються. Ввдкинул висновки можуть утворювати окремi проблеми, яю потребують вирiшення.
Мета дослвдження проблем фшософи права зумовлена: передумовами виникнення проблем, визнанням власних засобiв, пвдвищенням ступеня змiстовностi i послвдовносл дослiдження, надiйнiстю перевiрки висновкiв.
Передумови виникнення проблем фiлософii породжують мету дослвдження. 1ншими словами, те, що утворюеться, потребуе дослiдження. Саме дослвдження, а не перевiрки. Оск1льки дослвдження дае новi iмпульси розвитку, формуе новi орiентири тощо, а перевiрка стосуеться доцiльностi iснування.
Застосування власних засобiв дослiдження означае не вступати у суперечнiсть самого з собою. Передусiм потрiбно обирати чи створювати таю засоби дослвдження проблем фшософи права, яю випливали б iз власних переконань, свого свггогляду, сво'х методологiчних методологiй. Запозиченi засоби дослвдження i визнання !'х сво'ми не зможуть бути дiевими у виршенш наукових проблем. Тому засобами дослвдження проблем фшософи права е канотчне право та юридична деонтологм.
Пвдвищення ступеня змiстовностi i послiдовностi у проблемах фшософи права необхвдне для того, щоб цей предмет дослвдження був викладений краще. 1ншими словами, змютовшсть i послiдовнiсть матерiалу проблем фшософи права була вища, шж сама фшософм права. 1накше, для
чого пвдшмати caMi проблеми, очевидно не для того, щоб вони були висвгглет прше. Неякiсне вирiшення проблем фшософи права принижують авторитет само!' фшософи права.
Надшшсть перевiрки висновюв доcлiджень проблем фшософи права метиться у cпоcобi перевiрки. Яким способом можна перевiрити проблеми фiлоcофiï права? Видаеться, що найкращий cпоciб - це aнaлiз схеми системи фшософсько-правових наук (рис. 1). Якщо схема складена методично правильно (cподiвaемоcь, що це так), то з ^ï випливають проблеми не у фшософи права (тут потрiбнa шша схема), а проблеми фшософи права. 1нша справа полягае у повнот висвгглення тaкоï' перевiрки. Це вже шше завдання.
Отже, предмет проблем фшософи права випливае i3 проблематичного кола, проблем держави i Церкви, юридичноï' деонтологiï' та кaнонiчного права. Завдяки проблемним ситуацм фiлоcофiï' права випливають методолопчно-теоретичт, природно-aнтропологiчнi, онтологiчно-релiгiйнi, деонтолопчно-позитивютсью, держaвотворчi проблеми, що лежать в оcновi предмета проблем фiлоcофiï' права. Тобто гснуе п'ять груп проблем фшософи права, якими започатковано кне вир1шення.
Принципи та функци проблем фшософи права
Дослвдження принцитв та функцш е трaдицiйним у теори будь-якоï науки. Щодо проблем фшософи права, то це дослвдження спочатку насторожуе про надумашсть такого теоретичного пвдходу, а поим заспокоюе, оскшьки щ процеси виcвiтленi у фшософи права. Потрiбно дати вiдповiдь про можливють icнувaння caмоcтiйних принципiв та функцш проблем фшософи права, що е дискусшними. Але, якщо юнуе окремий об'ект та предмет дослвдження, то повинш юнувати iншi теоретичш аспекти науки. Крiм того, цшст форми фiлоcофiï права i проблем фшософи права хоча й мають багато спшьного, але все таки рiзнi. Доведемо це на принципах i функцмх.
Встановлет онтологгчнг принципи права (субстанцшшсть, трaнcцендентнicть, вiчнicть, панування, aкмеологiчнicть, цiлicнicть, cпрaведливicть, динaмiчнicть, iмперaтивнicть, нелiнiйнicть), онтологгчт принципи фшософи права (метaфiзичнicть, iнтелiгiбельнicть, вiтaльнicть, влaднicть, верховенство, доконечшсть, прaвоcуднicть, рефлекcивнicть, обов'язковicть, синергетичшсть) та гносеолог1чн1 принципи фшософи права (метaфiзичнicть, трaнcцендентaльнicть, iнтелiгiбельнicть, екзиcтенцiaльнicть, феноменолопчшсть, рефлективнicть, культурологiчнicть, ментaльнicть, icторичнicть) [41, с. 62 - 77].
Врахуемо, що принципи проблем фшософи права формуються також пвд дiею принципiв кaнонiчного права та юридичноï деонтологiï. Не вдаючись до зазначених спещальних подiлiв, висвгглимо принципи канонгчного права: aрхaïчнicть, соборшсть, еднicть Церкви, cенcибельнicть, гештaльтнicть, герменевтичшсть, cиметричнicть, caмобутнicть, смирення, навернення, ввдповь дaльнicть перед Богом, блaгоговiння, тайшсть, caкрaльнicть, догмaтичнicть, корпорaтивнicть, акривм, шономм, обрядовicть [39, с. 23 - 30]. Принципами юридичног деонтологи е: норматившсть, самостшшсть, iндивiдуaльнicть, неповторнicть, нестандартшсть, миттевicть, непередбaчувaнicть, cвоечacнicть, прaктичнicть, конкретшсть [42, с. 45 - 49].
Зютавимо уci принципи мiж собою i скеруемо 1'х на обгрунтування схеми, де вiдобрaженi тaкi науки, як канотчне право, юридична деонтолопя, фшософ]я права, проблеми фiлоcофiï права.
Чи мотивацм схеми полягае в: можливосп чи необхiдноcтi отримувати принципи проблем фшософи з фшософсько-правових норм пвд впливом канотчно!' вiри (науково!' теори) та юридичного обов'язку (практики)? Ввдповвдь на це запитання приводить до появи таких можливих основних принцитв: евристичностг, прагматичности, допитливостг, оновлюваностг, ймовгрностг, однозначности, ттутивностг, ттеграцшностг, стратеггчностг.
Проблеми фшософи права е настшьки щкавою й захоплюючою наукою, яка побудована на самих проблемах, що творчють супроводжуеться емоц]ями, тому й наявний евристичний принцип, який слугуе одночасно й методом, що сприяе самозбереженню та ввдтворенню людcькоï сутносп. У проблемах фшософи права закладена умовна евристична програма для рiзних фантазш, гiпотез, iдей, що заперечуе рутиншсть. Довгi роздуми, зicтaвлення, узагальнення догадок чи штущш прояснюе розум доcлiдникa, вiдбувaетьcя осяяння як радюне i вдале розв'язання складного завдання. Сама фшософк права нiби диктуе новi потреби, передбачае ефективне моделювання
емпИричними фактами, збуджуе на творче мислення на вирИшення щкавих проблемних ситуащй. На таких засадах побудованИ проблеми фшософи права, И кожне евристичне вИдкриття е закономИрнИстю, тобто принщипом захопленого знаходження нового, постИйна схильнИсть до ново'' думки, догадок.
Прагматичний принщип проблем фшософи права вИдображае емпИричну прагматику з участю волИ та Интелектуально'' ощнки, щоб не скотитися на позищ'' вульгарного прагматизму. Адже проблеми фшософи права мають мати щннИ практичнИ наслИдки, задоволенИ фИлософсько-правовИ проблеми, дощИльну дИяльнИсть. Цей принщип поеднуе умови виникнення фИлософсько-правових проблем з 'хнИми причинами та наслИдками, що забезпечуе практичний успИх. Прагматичне тлумачення проблем фшософи права скероване на постИйну ращональну пошукову дИяльнИсть, вИдчуття продуктивности пращ, розроблення практичних рекомендащй з фшософи права, створення оптимальних моделей права. Звичайно ж практичний успИх у проблемах фшософи ще не гарантуе Истини, оскИльки бИльше схиляеться до емпИристсько' концепцii, ращонального використання правових ресурсИв. А Истину забезпечуе Интелектуальне обгрунтування прагматизму, вИдпращювання Инших рИзноманитних принщипИв, вияснення, що диктуе умови тощо.
Принщип допитливост1 е властивий проблемам фшософи права. Адже Информащйна база фшософи права нИколи не може бути остаточною. ВИдчуття неповноти, незавершеностИ И бажання, намагання про все дИзнатися И зрозумити е основним завданням проблем фшософи права. Широта И глибина знань у фшософи права постИйно збИльшуеться завдяки допитливостИ як любовИ до знань, об'ективно'' дИйсностИ. ПИдвищена щкавИсть до фшософи права виникае завдяки проблемам як духовнИй потреби прискИпливих дослИдникИв, 'хньо'' властивостИ Интелекту.
Оновлюватсть як принщип проблем фшософи права скерований на змИну, реорганИзащю щннИсних орИентащй вИдповИдно до запитИв суспИльства. У суспИльствИ завжди вИдбуваеться замИна застарИлих, неактуальних, навить зИпсованих тенденщй та напрямИв розвитку. I щоб фИлософИя права встигала за летом життя, потрИбно, щоб и проблеми своечасно зазнавали, якщо не кардинального, то хоча б "косметичного ремонту". 1нколи проблеми скеровуються на таку духовну реанИмащю, яка вИдкривае нове "дихання", омолодження, оживлення тощо. У правИ такИ обнови проводяться вИдповИдно до прийнятого нового очИкуваного закону, якому потрИбно дати оновлену фИлософсько-правову ощнку. ТодИ науковИ прощеси поповнюються новими фИлософсько-правовими проблемами, якИ потрИбно успИшно вирИшувати.
На усяку труднИсть у фшософи права е проблема, яка потребуе уважного дослИдження. До проблем зараховуемо тИ явища, якИ часто повторюються, мають стИйкИ частоти, але правдоподИбнИсть (онтологИчнИсть) гарантуеться, як визнано, 50 на 50 (рИвноможливИ шанси), хоча з бИльшою вИрою у правдоподИбнИсть. У такому разИ вважають, що щя теорИя грунтуеться на принщиш ймовгрностг. Йдеться про зИставлення проблем вИд псевдопроблеми (такИ проблемнИ ситуащИ'' виникають Из
Рис. 2. Ствв1дношення принцитв мЖ науками
наявносп елеменлв надприродного права у фшософи права). За збшьшення частоти масових випадкових подш (кiлькicнa мiрa) i за тривалих спостережень емпiричне визнання стае теоретичним. Якщо поди мають рвдюсш прояви, спостереження буде нетривалим, то ми маемо справу з випадковктю, тобто псевдопроблемою, яка ввддшена ввд icтини. Тобто, якщо ввдсутш вaгомi пiдcтaви, але кiлькicний стутнь можливостей збшьшуеться, то проблема наближаеться до визнання, до очiкувaноï ктини. Незважаючи на icнувaння рiзних штерпретацш ймовiрноcтi, у фiлоcофiï права слвд вiддaти перевагу логiчнiй ймовiрноcтi як ввдношенням гiпотези до реaльноcтi прояву, що спричиняе вiру в рацюнальне.
Проблеми фiлоcофiï права iнколи характеризуются принципами однозначностг. Тобто проблема може мати рiзне розумiння, нaвiть протилежних змк™. Виникають новi труднощi в трактуванш щодо нaлежноcтi до тiеï чи iншоï категори. Така неоднаковкть розумiнь потребуе вироблення онтологiчних гшотез, якi дають едино правильну ввдповвдь. Адже по-рiзному можна оцiнювaти проблему, але ктинна cутнicть е однозначною. Неоднозначних мiркувaнь у проблематичних фшософсько-правових теормх немае, але припущення про 1хне можливе icнувaння знищуе природу права.
Наукову проблему здебшьшого уловлюють чуттям, на пвдсввдомому рiвнi внacлiдок глибокого занурення в тему, певноï проникливоcтi, що породжуе принцип ¡нту'гтивностг. Тобто дослвдник завдяки тривалш попереднш iнтелектуaльнiй пiдготовцi i лопчних розмiрковувaнь вiднaходить правильне виршення проблеми. Цей принцип пiдкреcлюе фахову оркнтащю в нaуцi, у тзнанш дiйcноcтi; демонструе власне бачення потрiбного рiшення, що супроводжуеться почуттям внутрiшньоï впевненоcтi у тому, що це ршення правильне. Доcлiдник, який дк iнтуïтивно, переважно не уcвiдомлюе кроюв, якi приводять його до потрiбного рiшення, не в cтaнi лопчно обгрунтувати чи довести прaвильнicть знайденого ршення, будучи, однак, впевненим у тому, що воно правильне. 1нтущм е пвдсввдомим iнcтинктом, в якому мктиться першоджерело творчоcтi. В штущи е прихована в глибинах пвдсввдомосл першопричина aктивноcтi, едино вiрогiдний та доcтовiрний зaciб пiзнaння.
У фшософи права багато недослвджених складних тем, яю у cвiдомоcтi людини уособлюються як окремi поняття, хоча шляхом наукового aнaлiзу i синтезу щ поняття часто сприймаються одним цшим (еднальним) словом як проблема. Тому проблеми фшософи права грунтуються на принцит ¡нтеграци (цiльноcтi, непорушноcтi). Поява caмоï нaвчaльноï диcциплiни "Проблеми фшософи права" е науково-навчальною iнтегрaцiею, яка утворилася з непомiтних окремих проблем у конкретш концентровaнi, взaемопроникнутi, самооновлеш проблеми, якi поширюються з великою потужнктю. Фактично, проблеми фiлоcофiï права завдяки принципу штеграци е вагомим поповненням науки, об'еднанням рашше окремих, роздрiблених, нaвiть iзольовaних проблем у едину групу проблем. Крiм того, до iзольовaних проблем необхiдно зарахувати проблеми вciх наук, якi мають ввдношення до фiлоcофiï права як iнтелектуaльноï науки зокрема. А мiжнaуковa iнтегрaцiя формуе цiлicну науку проблеми фшософи права.
Проблеми фшософи права грунтуються на принцит стратеги. Адже об'еднання ушх проблем фшософи права в одну науку веде до бачення перспективи розвитку. Мистецтво виршення фшософсько-правових проблем мае устх у галузях права, яю скероват на досягнення генерaльноï мети - прaвомiрноï поведшки у природно-правовому проcторi.
Отже, проблеми фшософи права (як наявнкть суперечливих, опозицшних тверджень у фшософи права) е единою адекватною теоркю iз системою принципiв, що обгрунтовують цю науку. Унiверcaльнicть принципiв сввдчить i про унiверcaльнicть науки проблем фшософи права, яка е можливою i необхвдною.
Сдтсть проблем фшософи права з шшими ф]лософсько-правовими науками сввдчить про те, що вони разом виконують i спшьш функци.
Зокрема фшософи права притаманш загальнонауковг функци (методолопчна, гноcеологiчнa, aкciологiчнa, рефлексивна, культуролопчна, iдеологiчнa) i спецгальнг (антропоцентрична, автентична, штерюризацш, герменевтична, естетична) [41, с. 92 - 103].
У канотчному прав1 е три групи функщй, якИ подИляються ще й на загальнИ И спещальнИ. До загально'' онтологгчног групи належать такИ функцii: методологИчна, стабИлИзащйна, гармонИзащйна, Интегративна, сенсоутворювальна, а також спещальнИ - наступальна, споряджальна, сотерИологИчна, нейтралИтетна. Гносеологгчна група функщй вИдображае загальнИ аспекти: мотиващйнИ, футу-рологИчнИ, шформащйнИ, регулятивнИ, орИентащйнИ, адаптивнИ И спещальнИ аспекти: богопИзнавальнИ, природно-моральнИ. Аксюлоггчна група: загальнИ - функщю порозумИння, комунИкативну, акумулятивну, компенсаторну, сощалИзащйну, культурологИчну, спещальнИ - духовну, подвиж-нищьку, аскетичну [39, с. 30 - 39].
Юридична деонтологгя також характеризуеться трьома групами функщй: фунщй, якИ стосуються особи правника; фунщй, якИ вИдображають прощес формування нащонального права в Укра'нИ; фунщй, якИ сприяють регулюванню суспИльних вИдносин у державИ [42, с. 49 - 63].
Вважаемо, що проблеми фшософй права виконують И безпосереднИ власнИ фунщй. Серед них: фундаментальна, акмеологгчт, симфонгчнг, менеджментськг, пошуковг, трансформацшт, логгчнг.
Фундаментальна функщя проблем фшософй права випливае Из утворення мщно'' теорй проблем фшософй права. Адже сама фИлософИя права е як вершиною права, так И фундаментом галузей права. Але коли врахувати ИснуючИ фИлософсько-правовИ проблеми, якИ мають перспективу вирИшення, то щя теорИя справдИ е мщною з унИверсальними щнностями. Формування фундаменту права покладено на фИлософИю права, а проблеми фшософй права у питаннях фундаментальности здИйснюють завершення. Тут також враховуються новИ проблеми, якИ обов'язково виникають у спИльному розвитку. Тобто фундаментальна функщя проблем фшософй права компенсуе И стабИлИзуе усИ можливИ прощеси у фшософй права, приводить 'х в онтологИчний стан.
У природИ фундамент сприяе Иснуванню вершини. Тобто проблеми фшософй повиннИ мати якусь вищИсть, кульмИнащйну точку свого розвитку. Такий розвиток забезпечуе акмеологгчна функщя як вищий ступИнь фшософй права, й розквИт И сила. ЗИбрати усИ проблеми в одну точку -приклад пИково'' досконалостИ, яко'' людина досягти не може. Але певнИ рИвнИ акмеологИчностИ проблем фшософй права можуть И повиннИ бути плодами людини. Адже акмеологИчна точка групуе багатозначнИсть та плиннИсть И формуе точнИсть, еднИсть, стабИльнИсть, що е апогеем. АкмеологИчнИ конщепти такого формувального прощесу здИйснюються як еволющйно, так И револющйно. Револющйне вИдшукування И вирИшення проблем фшософй права потребуе перИодичного перегляду, вивИрки з вИдповИднИстю усИх вимог акмеологИчностИ, що загалом пИдносить рИвень акмеологИчних дИй на вищий ступИнь. Еволющйний прощес вИдшукання та реалИзащ'' проблем фшософй права синергетичним методом сам знаходить свою природну вершину. АкмеологИчнИ конщепти та властивостИ проблем фшософй права потребують державно'' пИдтримки та позитивно-правово'' реалИзащ'' в суспИльствИ у формИ правово'' держави, верховенства права тощо.
Проблеми фшософй права виконують симфонгчну функщю. СимфонИя е ширшим поняттям вИд гармонй, оскИльки враховуються внутрИшнИ онтологИчнИ фактори людини. Якщо кожна проблема подИбна до сонатного (окремого) звучання, то зведення усИх проблем фшософй права е своерИдним спИвзвуччям у сонатнИй формИ. Така наука е виразом людських почуттИв, якИ доступнИ праву, повнИй симфонй права, де пануе гармонИя усИх протилежностей добра И зла. СимфонИчна функщИя не веде до слИпо'' боротьби зИ злом, а виставляе на противагу злу сукупнИсть сонатних щиклИв добра, якИ "заглушують" зло, не дають йому самостИйно звучати. У симфонИчному фИлософсько-правовому "оркестрИ" усИ проблеми перебувають в одночасному звучаннИ И вирИшуються в унИсон зИ ступенем розвитку правово'' цивiлiзащi суспИльства.
ЗакономИрним е те, що проблеми фшософй права виконують менеджментську функщю. Позитивне право нИби мае "найманого" професИйного керуючого - проблему фшософй права. Тобто формування проблем фшософй права потрИбне у зворотнИй дй - координащИ'' зусиль, правового впливу, принщипИв И функщИй галузей права И загалом управлИння правовими явищами. НаявнИсть проблем фИлософИ'' права - ще свого роду потенщйна енергИя добре обмИркованого права, яке виконуе менеджерську, управлИнську функщИю. Фактично, ми маемо справу з самомененджментом, який закладений у проблемах фшософй права И впливае через природнИ правовИ явища на суспИльнИ вИдносини. ПозитивнИ правовИ явища бИльше потребують не самомененджменту фшософй, а
менеджменту права, який метиться у проблемах правових орiентирiв, планах стратепчного формування прaвовоï держави. Менеджментська функцш проблем фшософи права виршуе проблеми у будь-яюй прaвовiй нормi, що тдкреслюе ефективнicть и ди.
Нaявнicть пошуково'г функци проблем фшософи права е очевидною, оскшьки починаеться у самш природi проблеми. Крiм того, проблеми фшософи права покликаш розвiнчувaти шкiдливi стереотипи щодо права, знаходити те, що реально кнуе у прав^ формувати пiзнaвaльну дiяльнicть, пiдтримувaти таю штелектуальш витвори, якi cкеровaнi на досягнення ефективносп правового впливу. Розглядувана функцш (як пошукувана) завжди перебувае у певних намаганнях здiйcнення наукових розвiдок, творiнь у гaлузi права, зокрема, фшософи права.
Проблеми фшософи права приводять науку до постшних докоршних змш, виконуючи трансформацтну функщю. Трансформуються переважно природно-прaвовi й кaнонiчно-прaвовi у позитивно-прaвовi влacтивоcтi норм регулювання життедшльносл людини. Також здiйcнюетьcя зворотне переродження фшософсько-правових норм у позитивно-прaвовi норми, в юридичну практику. Звичайно, таю перевтшення, метаморфози е необхвдними i нaвiть науково-генетичними, осюльки наущ притаманно змшювати зовнiшню i внутршню форми, надавати компонентам iншого характеру, вигляду тощо. Розглядувана функцш сво1м перероджуванням та переведеннями збагачуе фшософсько-правову науку, завдяки поcтiйно утворюваним проблемам робить ïï повшшою i доcтовiрнiшою.
У проблемах фiлоcофiï права необхщну роль вiдiгрaе логгчна функцш, яка ввдображае щонайменше формальну (закони i форми мислення), дiaлектичну (закони i форми руху мислення), математичну (обгрунтування конcтруктiв й виcновкiв) логiки. Без логiчноï' функцiï' неможливо в подальшому розвивати вчення про право (поняття, судження, умовиводи), яке випливае iз проблем фiлоcофiï права, ступеня схематизаци мiркувaнь, нaвiть логiко-прaвових aкciом. Зокрема таю аксюми випливають iз проблем реaлiзaцiï норм природного i надприродного права, внутрiшньоï зaкономiрноcтi природного права. Для проблем фшософи права особливо щнною е фшософський аспект логiчноï функцiï, де доcлiджуетьcя динaмiкa, ощнки, норми, iмперaтиви тощо. Мета тaкоï функцiонaльноï дiï - доcлiдити конкретну фшософсько-правову проблему та вирiшити ïï за допомогою базовое1 (клacичноï та некласично1) логiки i, особливо, метaфiзичноï логiки. Метaфiзичнa логiкa необхiднa для виршення проблем фiлоcофiï права, канотчного права, юридичноï деонтологiï i, звичайно ж, позитивного права.
Висновки. Отже, проблеми фшософи права мають власт принципи i функци, яю доповнюють фшософсько-правову науку у гносеолопчних процесах. Функци проблем фшософи права мають ушверсальш властивосп у метaфiзичному вимiрi, ïхне доcлiдження е вагомим внеском у право, зокрема фшософто права.
Сливка С. С. Проблеми фшософи права: навч. посгб. / С. С. Сливка. - Льв1в: Лгга-Прес, 2014. -
160 с.
