CC BY
57
Ф1ЛОСОФ1Я ОСВ1ТИ В ПОЛЬЩ1
УДК: 101.1 + 372.83
Ольга ГОНЧАРЕНКО
Ф1ЛОСОФ1Я ТА Ф1ЛОСОФСЬКА ОСВ1ТА У РОЗУМ1НН1 КАЗИМИРА ТВАРДОВСЬКОГО
(до 150-рiччя з дня народження фтософа та педагога)
Самовизначення фыософп, гг мкце i призначен-ня в життiлюдини та сустльства — давня фыо-софська проблема. Спробу и вирииення видатним польським фыософом, Казимиром Твардовським,
запропоновано проанал1зувати читачевi у статтi. Выьна вiд крайнощiв ме-таф1зицизму та мжмал1зму фiлософiя Твардовського не лише створила умови длярозквiту фшософськог культури, але й виховала плеяду фыософськи вишко-лених працiвникiв. Вияв особливостей розумтня талановитим науковцем та педагогом фыософп й передумови ггрозвитку — фыософськог освти — спону-кають до розми^в над проблемами у царит втчизняног фыософп. Фыософ-сько-педагогтне осмислення досвiду Твардовського е актуальним i в контекстi зростаючог складностi сучасних взаемин людини i сустльства.
К^^^о^^ слова: польська фiлософiя, Казимир Твардовський, фiлософiя, фыо-софська освта.
Можливо, бшъше, нiж будь-коли людство безпом1чно стштъ на схил1 в1ку 1 не знае, куди повернутися. Отож, обов'язково потр1бно, щоби хоча б фшософи «голови не втрачали» та знали куди потр1бно пи.
Казимир Твардовський Франц Брентано та iсторiя фыософп
1895
Зважаючи на конструктивний шдхщ до ктори фшософи свого вчите-ля1, австршсъкого ф1лософа Франца Брентано, засновнику Лъв1всъко-Варшавсъко! школи, полъсъкому ф1лософу Казимиру Твардовсъкому, вдалось створити таку ф1лософ1ю, яка виховала плеяду вчених, здатних сприяти не лише розвитку науки, але й творенню культури. З огляду
1 Виклад Брентано ктори фшософи конструктивним методом полягае у виявлен-ш загалъного закону, згiдно з яким фшософ1я розвивалася у своему кторичному по-ступi.
проблеми самовизначення фшософп, 11 м1сця 1 призначення в культур1 концепцп фшософп та фшософсько1 осв1ти Казимира Твардовського не втрачають актуальност1, особливо в Укра1ш, де рецепц1я творчост1 фшо-софа представлена малою кшьюстю напрацювань1 пор1вняно 1з Поль-щею2. Отож, спробуемо виявити розум1ння фшософп у працях Твардовського, а також необхщну передумову 11 розвитку на його погляд.
Концепцiя фшософп Казимира Твардовського
Спос1б мислення бвропи друго1 половини Х1Х стол1ття значною м1рою визначали позитив1зм, емп1ризм та еволюц1он1зм. Разом щ три напрями витворювали мшшалктську ф1лософ1ю, п1дставами яко1 були антиметаф1зицизм та сц1ентизм. М1н1мал1стська п1дстава характеризу-валася тим, що надавала досвщов1 науково1 ц1нност1, вважала психо-логда основою фшософп, вимагала перевизначення фшософп. У так1й сц1ентичн1й атмосфер1 проходило студдавання фшософп Твардовського у Вщенському ун1верситет1 п1д кер1вництвом Брентано.
Австршський ф1лософ под1бно до позитив1ст1в та сщентистш вихо-див 1з досвщу та був противником метаф1зичних спекулящй, проте вщ-р1знявся в1д них тим, що прагнув уникнути мшшалктських обмежень фшософп, обираючи внутр1шн1й досвщ вих1дним пунктом досягнення об'ективних результатш. Не пщдаючи сумн1ву ясност1 та достов1рност1 знань, заснованих на внутршньому досв1д1, Брентано ствердив безпосе-редню очевиднють п1знання його псих1чних феномешв, як1 в свою чергу вш визначив об'ектом досл1дження психологи Вщмшною ознакою ус1х псих1чних феномен1в фшософ вважав 1нтенц1ональне внутр1шне 1сну-вання, властивою ознакою - д1йсне юнування, а 1стотною ознакою -
1 Вершков М. (1967) Львiвсько-варшавська фшософська школа i розвиток в нш матерiалiстичних тенденцiй : дис. ... канд. фшос. наук : 09.00.01. - Л., 1967. - 435 с.; Домбровський Б. (2013) Школа одного схоларха // Vox-Голос, 2013. - № 14. -С. 1-13; 1ваник С. (2015) Що таке польська фiлософiя й що вона може дати украш-ськш фшософи? // SENTENTIAE, 2015. - XXXII (№ 1). - С. 128- 142 та ш.
2 Воленьский Я. (2004) Львовско-Варшавская философская школа / пер. с польск. В. Порус. - М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004 - 472 с.; Ivanyk S. (2014) Filozofowie ukrainscy w Szkole Lwowsko-Warszawskiej. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Semper, 2014. - 223 s.; Jadczak R. (1991) Kazimierz Twardowski : tworca szkoly lwowsko-warszawskiej. -Torun: Adam Marszalek, 1991. - 142 s.; Jadczak R. (1997) Mistrz i jego uczniowie. - Warszawa : Scholar, 1997. - 226 s.; Kleszcz R. (2013) Metoda i wartosci. Metafilozofia Kazimierza Twardowskiego. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Semper, 2013. - 254 s.; Rechlewicz W. (2015) Nauka wobec metafizyki. Pogl^dy filozoficzne Kazimierza Twardowskiego. - Kielce, 2015. - 614 s.; Wojtysiak J. (2005) Edukacja filozoficzna w uj^ciu Szkoly Lwowsko-Warszawskiej // Edukacja Filozoficzna. -2005. - nr 40. - s. 189-200; та ш.
едтсть сприймання. Така емтрична настанова у психологи гарантува-ла, на його думку, науковють фшософп.
Под1ляючи переконання свого вчителя, Твардовський вже у Вступмй лекци, прочитанш 1895 року у Льв1вському ун1верситет1, виступив проти розумшня фшософп як апр1орно1 науки. Вчений доводив, що ф1лософ1я повинна розглядатись як наукове знання, що мае вщнайти свое м1сце серед спещальних наук. У зв'язку з цим ф1лософ заперечував в1дм1нност1 м1ж предметами досл1джень ф1лософських 1 природничих наук. До предмета природничих наук, на його думку, належить все, що д1е на наш1 в1дчуття, тод1 як, таю фшософсью науки, як психолог1я, лог1ка, етика 1 естетика займаються розумовими, духовними явищами. Але такий кри-терш вчений не зм1г застосувати до метаф1зики, тому що вона, «будучи галуззю фшософп, займаеться предметами, що знаходяться у близькому зв'язку як з предметами наук природничих, так 1 з предметами решти фшософських наук» (Тл¥агёо-»8к1, 2013Ь: 8. 460). Втм, така особлив1сть предмета метаф1зики не заперечила у Твардовського можливост1 11 роз-гляду як науки. Символ1чно сп1вв1дношення метаф1зики, ф1лософських та природничих наук фшософ зобразив так:
Прагнення вченого до унауковлення фшософп зумовлювали його в1дмову в1д думки про те, що у фшософп тзнання загального не мож-ливе через окреме, одиничне, що загальне не можна п1знати на основ1 досв1ду, а воно повинно бути вищим за досв1д «й черпатись з джерела понять, яю др1мають на дн1 людсько1 душ» (Twardowski, 2013b: s. 463). На його переконання така методолоична позищя спричинила у фшософп «множиншсть систем, яю борються м1ж собою, а в1чний сп1р ф1лософ1в i майже повна в1дсутн1сть згоди, породили недов1ру у загалу, а згодом зневагу й 1гнорування» (Ibid.). Тотожн1сть предмет1в досл1дження ф1ло-софських 1 природничих наук однозначно виршувала для Твардовського питання гхнього методу: фшософсью науки можуть позбутись апр1-орност1 й дов1льност1 лише за умови використання методу, аналог1чного до методу природничих наук. Тому Твардовський р1шуче в1дмовлявся в1д
фiлocoфiï як чиcтo cпeкyлятивнoï нayки, а пpoпoнyвaв зocepeдитиcь на збиpaннi вiдoмocтeй, як1 y мaйбyтньoмy мoгли б згoдитиcь для твopeння eдинoï icтиннoï ^стеми фiлocoфiï. Тaкy ж мeтoдoлoгiчнy гозицда Tßap-дoвcький oбГpyнтoвyвaв щoдo метаф1зики. Дoвeдeння Твapдoвcьким вiдcyтнocтi вiдмiннocтeй м1ж фiлocoфcькими та пpиpoдничими нayкaми yтвepдилo мeтy ф1лocoфiï не y pyбpикyвaннi ïï пo piзнoмaнiтним -1змам, ^стемам, нaпpямaм та шкoлaм, a y гошуку icтини та ïï нayкoвoмy o6-Гpyнтyвaннi.
У пpaцi Психолог1я стосовно фiзiологiï та фыософп (1897) Твapдoв-^кий пpoдoвжyвaв poзвивaти poзyм1ння нayкoвoï ф1лocoф1ï, а тaкoж pe-пpeзeнтyвaв у н1й, як i тага вчитель, пcиxoлoгicтичнy тoчкy зopy. Вчений пpипycкaв, щo пcиxiчнa дшльшсть e нaпeвнo функц1ею мoзкy, ocE^ra певн1 зм1ни, щo в1дбyвaютьcя в мoзкy, тягнуть за coбoю зм1ни в пcиxiч-н1й д1яльнocтi, го^и це в1н не м1г назвати пcиxiчнy д1ю функц1ею мoз-ку, ocк1льки зoвc1м не мав дoкaзiв тoгo, щo пcиxiчнy д1яльнicть говню-тю й виняткoвo зд1йcнюe мoзoк. Чepeз це в1н не пoгoджyвaвcя з тими вченими, як1 xoñnH зpoбити з пcиxoлoг1ï чacтинy фiзioлoг1ï. Р1зниця м1ж фiзioлoгieю та пcиxoлoгieю з мeтoдoлoгiчнoï тoчки зopy голягала, за Твapдoвcьким, пepeдyciм у тому, щo пcиxoлoг1я не мoжe кopиcтyвa-тиcя у cвoïx дocл1джeнняx oбcepвaцieю, тoдi як фiзioлoг пocт1йнo o6^p-вуе явища, якими зaймaeтьcя у cвoïx дocл1джeнняx. Нaтoмicть пcиxoлoг мoжe дат йoмy у внyтp1шньoмy дocвiдi явища пcиxiчнoгo життя т1льки пoмiчaти й cпocтep1гaти: «южен пcиxoлoг деятаю мipoю вдивляeтьcя в ceбe, у cвiй poзyм, а те, в ньoмy cпocтep1гae чepeз вну^^нт дocв1д, нaмaгaeтьcя анал1зувати, oпиcaти, клacифiкyвaти, зaтвepдити в пpaвax» (Twardowski, 1927f: s. 9). Oбcepвaц1ю пcиxiчниx явищ yнeмoжливлюe ще й 1нша oбcтaвинa: «мдаляча людина не мoжe poздiлитиcя на дв1 icтoти, з якт oднa би думала, а дpyгa cпocтep1гaлa б за миcлeнням (Ibid.). Отже, «вну^иши дocв1д не e фантаз1ею зaтypкaниx пcиxoлoг1в; навпаки, в1н cтaнoвить единий cпociб, яким мoжeмo пoчepпнyти бeзпocepeднe зна-ння щoдo пcиxiчниx явищ» (Twardowski, 1927f: s. 13). Влаоте, на ц1й п1д-cтaвi Твapдoвcький зaпepeчив зapaxyвaння пcиxoлoг1ï дo фiзioлoг1ï.
Питання пpo вадгашення пcиxoлoгiï дo ф1лocoф1ï Твapдoвcький в^ь шував на п1дcтaвi визначення ф^^фи. На йoгo пepeкoнaння, oднieю з найб1льш xapaктepниx pиc тoгoчacнoï фiлocoфcькoï пpaцi був «пcиxoлo-изм» ф^^фи як пpoявлeння в ньoмy пeвнoï peaкд1ï пpoти «метаф1зи-цизму» ф^^фи як ïï тяжшня дo a^ioprara виp1шeння дocл1джyвaниx пpoблeм. Вoднoчac анал1з дocягнeнь ф1лocoф1ï на п1дcтaвi пcиxoлoг1ï cпoнyкaв Твapдoвcькoгo дo виcнoвyвaння тога, щo пcиxoлoг1ï належить cтaнoвищe визнaчaльнoï ф1лocoфcькoï науки. З oглядy на таке ocoбливe значення пcиxoлoг1ï для cyчacнoï ф1лocoф1ï, Твapдoвcький вважав вда-
лим «тшьки таке визначення фшософп, яке дае змогу назвати фшософ-ською наукою не т1льки метаф1зику, а й психолопю» (Twardowski, 1927f: s. 26). Отже, розумшня фiлософiï вчений уточнив наступним чином: «Поняття «фiлософiя» означае групу наук, схоже як поняття «теологiя» чи «природознавство» (Twardowski, 1927f: s. 27). Спiльною рисою, на пiдставi якоï Твардовський зачисляв окремi фiлософськi науки до однiеï групи наук, е певна властивкть об'ектiв, котрими вони займаються: «у^ вони дослiджують об'екти, котрi нам даються або винятково у внутрш-ньому досвiдi, або однаково у внутршньому та у зовнiшньому» (Ibid.). З такого визначення об'екта фшософських наук вчений виводив окремi напрями фшософп: лопку, теорда пiзнання, естетику, етику та метафi-зику.
Як бачимо, Твардовський розумiв фiлософiю як цЫсшсть фшософ-ських наук й водночас як ïx окремiсть. Таким розумшням фiлософiï вчений не впадав у суперечтсть з особливим характером, якого вш надавав фшософським дослщженням псиxологiею, анi також не наражався на закид, що вiдкидав iз неï метафiзику, котра як-не-як вважалася фшо-софською.
Неодмiнною умовою унауковлення фшософп Твардовський визна-чив яснiсть фшософського способу мислення. Аргументацiя Твардов-ським тiсного зв'язку мiж мисленням i мовою спростовувала думку про те, що «неястсть стилю прямо пропорцшно залежить вiд глибини змк-ту фшософських праць» (Twardowski, 1927d: s. 204) й доводила, що «той, хто ясно мислить, теж ясно б писав» (Ibid.). Т ж, автори, яю пишуть неясно, на думку фшософа, не вмдать ясно мислити, й, ймовiрно, деякi з них навпъ «не спроможнi помгтити неясностi своïx думок. [...] а, отже, i неясносп свого власного стилю» (Twardowski, 1927d: s. 205). Вщстою-вання фiлософом iстинностi доведеноï думки пщдавало сумнiву необ-хщнкть обов'язку «ламати собi голову над тим, що саме автор-фшософ мае на уваз^ пишучи неясним стилем» (Ibid.), оскшьки вiн «не вмiе ясно виражати своï думки, не вмiе також ясно й мислити» (Ibid.), а значить «його думки не заслуговують на те, щоб ми намагалися ïx розгадати» (Ibid.). Яснсть мови фiлософiï Твардовський пов'язав iз чiтким вислов-люванням та ^обходню™ уникнення непорозумiнь у справах науковоï термiнологiï.
Згодом Твардовський все ж переглянув можливосп метафiзики як науки. Вчений висловив припущення про те, «що мiж ф1лософським, тобто метафiзичним, поглядом на свiт i наукою лежить нездоланна прiр-ва» (Twardowski, 1929: s. 8). Таю надважливi для кожноï людини метафь зичнi проблеми як сутнiсть, початок, мета всякого буття, призначення людини тощо вчений визнав свгтоглядними проблемами, тобто такими,
що не можна обГрунтувати науковими методами. Проте ф1лософ не не-хтував значишстю для людини ф1лософського погляду на св1т та життя. Св1тогляд, за Твардовським, е дороговказом в жити людини, кожна лю-дина «мае право прийняти той погляд на свгт i життя, який йому «в1дпо-в1дае»» (Twardowski, 1929: s. 10), але «такий погляд е особистою справою для тих, як1 його под1ляють» (Ibid.). Ф1лософський, тобто метаф1зичний, погляд на св1т е, на думку вченого, не науковим, але переднауковим, а отже, таким, яким наука не повинна легковажити, «адже в цих нена-укових поглядах на св1т i життя може ховатися не одна ктина, до ко-троï, щоб виявилося усе ïï значення, потр1бно т1льки наукового п1дходу» (Twardowski, 1929: s. 13). Вт1м до можливост1 завершеного наукового погляду на свгт Твардовський поставився скептично. Значення ф1лософ-ських наук у творенн науковоï картини свпу полягае, за визначенням вченого, у заспокоенш iстотноï потреби людського розуму - потреби в шуканш ктини. Унасл1док цього Твардовський вимагав в1д ф1лософа залишити своï св1тоглядн1 переконання за межами методологiчноï до-сл1дницькоï пращ.
Сл1д також зазначити, що Твардовський вдавався до вторичного по-няття фшософи. Вимогу включення до змкту поняття «ф1лософ1я» рис науковост1 й ненауковост1, теоретичност1 й практичност1 задовольнило таке поняття фшософи, у якому роль genus proximum вщирало поняття «витвору людського духу» (Twardowski, 1938: s. 7). Витвори людського духу фшософ подшив на дв1 групи: «одна охоплюе витвори, що е умовою виникнення, закр1плення, взаемного пов1домлення, сприйняття i передач! витвор1в другоï групи, тобто релни, науки, мистецтва, практичноï д1яльност1 i фшософи» (Ibid.). М1ж ф1лософ1ею, з одного, та релтею, наукою, мистецтвом i практичною д1яльнктю, з 1ншого боку, Твардовський визначив ланки подвшного типу. Ланки першого типу виникають тод1, коли один витв1р стае предметом або змктом другого витвору (коли говорять про фшософда рел1ги, науки, мистецтва, д1яльност1 або життя, i, навпаки, коли йдеться про ф1лософський змкт рел1г1йних в1рувань, ... ф1лософ1я стае змктом практичноï д1яльност1 в пропаганд i викладанн фшософи). Прикладом ланки першого типу у розумшш Твардовським кторичного поняття фшософи можуть слугувати схеми 2,3.
До другого типу фшософ в1днк ланки, «яю е чимось перех1дним м1ж двома р1зними витворами, чимось, що не е виключно ан1 одним, ан1 другим з цих витвор1в, але, однак, мае в соб1 чинники, що належать до кожного з них - як наприклад теолог1я, ланка перех1дна м1ж релтею та наукою» (Twardowski, 1938: s. 8). (схема 4). Водночас Твардовський вка-зував, що не кнуе ланок другого типу м1ж ф1лософ1ею та рештою витворами (схема 5).
Схема 2
Схема 3
Схема 4
Схема 5
У цьому differentia specyfica поняття фiлософiя, яка «сама стае пере-хдною ланкою мiж цими чотирма витворами i завдяки цьому займае серед них центральне мюце, маючи у собi чинники кожного з них i ся-гаючи своïми гранями i вщгалудженнями в кожний з них» (Twardowski, 1938: s. 8-9) (схема 6).
Безсумшвно, юторичне поняття фiлософïï Твардовського спрямоване на розгляд фшософп у контекст духо -вноï культури людини та суспшьства. Фiлософiя - духовний стрижень, що об'еднуе багатоманiття виявiв люд-ського духу у певну цЫсшсть. «Нау-кове» поняття фiлософïï розчиняеть-ся у iсторичному поняттi фшософп, виступаючи одним iз компонентiв полшогу виявiв людського духу, за-безпечуючи цЫсшсть суб'екта ni3-
нання. Схема 6
До кторичного поняття фшософи вчений також звернувся у зв'язку 1з ситуащею, що складалася довколо фшософи у тодшньому польсько-му сусп1льств1. Вчений писав: «Сусшльство замало вкладае у ф1лософ1ю, замало також видае 1з себе ос1б, яю присвячуються фшософи. Першо-причини цього стану речей приховаш дуже глибоко. [...] Але одне, при-наймш, не п1длягае сумн1ву - те, що лише тод1 осв1чена частина сус-п1льства горнеться до фшософи i виявляе розумшня ïï потреб, коли сама в1дчувае потребу у фшософи. Тому шлях до задоволення потреб фшософи лежить через в1дчуття цих потреб. Фшософш ж, будучи сп1льною надбудовою релии, науки, мистецтва i практичноï д1яльност1 - стае потребою для освiченоï частини сусп1льства тод1, коли воно, скуштувавши духовних скарб1в, яю може на даному етат розвитку черпати з рел1ги, науки, мистецтва та практичноï д1яльност1 - не зупиняеться на цьому, але прагне сягнути дал1, а разом з тим - вище - до цшосп, котра охо-плюе вс1 витвори людського духу - до фшософського погляду на свгт. Сила в1дчуття сусп1льством потреби у фшософи залежить лише в1д м1ри загального духовного поступу, що в ньому в1дбуваеться. Це в1дчуття не можна збудити безпосередньо до цього спрямованими способами. Освь чений загал повинен п1днятись на в1дпов1дний р1вень чуттевоï культури, а тод1 сам в1дчуе у соб1 потребу у фшософи. Тод1 ж i видасть 1з себе в1д-пов1дну кшьюсть прац1вник1в на нив1 ф1лософiï i не пошкодуе засоб1в, як1 полегшують ïм пл1дну д1яльн1сть. Допоки це в1дчуття обмежуеться в1дносно нечисленними представниками фшософи - мусять вони не лише займатись ф1лософ1ею, але також ïï пропагувати. Не маючи змоги розраховувати на загальне визнання потреби у фшософи, мусять прище-плювати ïï культ в невеликих товариствах i намагатись щ згромадження побшьшувати» (Twardowski, 1927e: s. 162-163). З цiеï цитати маемо ще одне п1дтвердження того, що Твардовський не недооцшював ф1лософ1ю як ф1лософський погляд на свгт та життя, оскшьки цей погляд е ц1л1стю, що охоплюе вс1 витвори людського духу. Суттево також, що ф1лософ1я - це потреба людини та сустльства. Якщо людина та суспшьство через брак своеï духовноï культури не в1дчувають потреби у ф1лософй, то цю потребу сл1д виплекати.
Отже, можна висновувати, що погляд польського вченого на фшософш базувався на визнанш науки парадигмою побудови фшософи. Ф1-лософ1я, за Твардовським, складаеться з п'яти основних фшософських наук: теорiï п1знання, психологй, лог1ки, етики та естетики. В едину ц1-л1сть ус1 ф1лософськ1 науки об'еднуе об'ект ïхнього досл1дження - пред-мети, дат у внутршньому досв1д1. Через це психолопю вчений вважав визначальною фшософською наукою. Саме психолог1я досл1джуе прояви псих1чного життя, що даються лише через внутр1шн1й досв1д. Яснсть
фшософського стилю науковець визначав умовою унауковлення фшо-софiï. З цiею умовою вш пов'язував вимогу термiнологiчноï однознач-ностi у фiлософiï. Водночас саме щ особливостi фiлософiï становлять, на думку Твардовського, сутн1сть дуxовноï культури людини та суспiльства. Власне тому чи не найголовнiшою метою життя фiлософа була турбота про фшософську осв1ту.
Концепцiя фiлософськоï освiти Казимира Твардовського
Про незадовшьний стан справ довкола фiлософськоï осв1ти у гмна-зiяx та ун1верситетах Твардовський писав у статл Навчання фшософ-^raï пропедевтики у гiмназiяx (1902). Зазначимо, що пiд фiлософськоï пропедевтикою науковець розумш логiку та псиxологiю, називаючи ïx базовими науками у вивченш фiлософiï. У цiй статт1 фшософ порушив питання про значим1сть фiлософськоï пропедевтики у «привчанн1 учнГв до самостшного критичного мислення» (Twardowski, 1927c: s. 168). У зв'язку з цим вш висловлювався за включення фiлософськоï пропедевтики до перелжу предметiв екзамену на атестат зршост1, вважаючи та-кий пiдxiд найлегшим та найправдивiшим способом оц1нки дозршост1 абiтурiентiв. Вчений справедливо пов'язав брак квал1ф1кованих вчите-лiв фiлософськоï пропедевтики у гiмназiяx 1з незаохоченням до навчання фшософп академiчноï молодо Особливого значення у навчанн1 фь лософськоï пропедевтики Твардовський вiдводив пщручникам, яких, за його спостереженнями, також бракувало у гiмназiяx.
Вирiшенню окреслених проблем мало слугувати, за Твардовським, Польське фiлософське товариство, вiдкриття якого вщбулося за його iнiцiативи 12 лютого 1904 року. Метою товариства науковець визначив сприяння робот1 у цариш фiлософськиx наук, поширення фшософських знань, пщнесення рiвня фiлософськоï освгти, визначаючи останню так само, як юторичну, природничу та л1тературну освгту «складовою час-тиною загальноï освгти» (Twardowski, 1904: s. 241). У 1934 рощ фшософ створив у Товариств1 секцда навчання фшософп, яка займалась питан-нями органiзацiï i методики викладання фiлософськоï пропедевтики.
Пропагуванню значимост1 фiлософськоï осв1ти у житп людини слу-гувала лекцiя Твардовського з циклу Загальних унiверситетськиx лекцш Що таке фiлософiя та навщо ми ïï вивчаемо? (1904). Вщповщаючи на другу частину запитання теми лекцп, вчений пояснював, що у фшософп вдеться не «про спекуляцц, а про людей взагалЬ> (Twardowski, 2013a: s. 488), тому користь вщ занять фшософ1ею полягае в одухотворен-н1 життя людини, а також у привчанш ïï розуму до концентрацй уваги лише силою вол1. З огляду на це серед окремих фшософських наук зна-
чне м1сце науковець в1дводив лог1щ, користь в1д якоï в1н пор1внював 1з користю граматики. Вчений, под1бно як загальну граматичну освпу, так i загальну лоичну освпу, розглядав певним quantum знань та досв1дом конкретних ум1нь, тому в1н ствержував про вщсутшсть у людини загаль-ноï логiчноï освпи, якщо вона «не знае основних лоичних понять чи не вм1е коректно мислити» (Twardowski, 1919/20b: s. 185), так само, як говорять про в1дсутн1сть у людини загальноï граматичноï освпи, якщо вона не знае, що таке прикметник чи не вм1е коректно висловлюватися.
Сл1д в1дмпити, що вбол1вання Твардовського за ф1лософську освпу випливало 1з його переконаност1, под1бно до Аристотеля, у вродженому потягу людини до знань. Значення знань у житп людини та сусп1льства ф1лософ розглядав кр1зь метафору прометеевого вогню. Найб1льшого значення в1н надавав саме ф1лософським знанням, тому що вони зв1ль-нюють людину в1д упереджень, помилок та оман, яких вона легко до-пускаеться, дивлячись на зовн1шню сторону реч1 й досл1джуючи лише ïï поверхню. Фшософсью знання навчають людину завжди наближува-тись до суп вчинк1в та дивитись на них в1дпов1дно до ïх справжнього значення. Вони здатш вил1кувати людину в1д нерозумноï самовпевне-ност1, завдяки як1й ш видаеться, що вона - справжня в1сь, довколо якоï обертаеться життя. Крок на довгому та важкому шляху до ф1лософських знань, який е в1дкритий кожн1й людищ фшософ вважав кроком до toï iдеальноï мети життя, в як1й збкаються усяю прагнення до знань, до сили та до щастя.
Твардовський розр1зняв два етапи навчання фшософи:
- пропедевтику фшософи у середнш школ1;
- вивчення ф1лософй в ушверситеп.
Завданням середньоï школи фшософ визначав п1дготовку учня до навчання в ун1верситет1, у тому числ1 до вивчення ф1лософй. З огляду на це дана п1дготовка повинна, на його думку, складатися з двох елемент1в: загальноï освгти та ф1лософськоï пропедевтики. У зв'язку з цим в1н порушив питання про зр1вноважен1сть у середнш школ1 об'ем1в навчаль-ного матер1алу гуман1тарних та природничо-математичних дисципл1н, тому що нефшософсью, спец1альн1, науки:
- дають фшософських наукам матер1ал для досл1джень;
- в1д1грають роль допом1жних по в1ношенню до певних фшософських
наук;
- забезпечують ф1лософськ1 науки методами досл1дження.
З погляду Твардовського, вивчення фшософи та самостшна ф1лософ-ська праця повинн1 Грунтуватись на досить загальнш науков1й п1дготов-ц1 у сфер1 неф1лософського знання, оск1льки у протилежному випадку
таке вивчення фiлософiï та така праця стають однобокими, що «тягне за собою дуже далекосяжну спецiалiзацiю, яка не узгоджуеться 1з самою суттю фшософп» (Twardowski, 1919/20a: s. 196). 1стотного значення у вивченн1 фшософп науковець надавав також кторп фшософп, тому що «як не можна займатись серйозно 1стор1ею фшософп, нехтуючи безпо-середньо самими фшософськими проблемами, так i навпаки - об1зна-н1сть з 1стор1ею фшософп бувае, як правило, просто необxiдним допо-мГжним засобом у формулюванн1 та розв'язуванш проблем» (Ibid.). Для Твардовського була очевидною у вивченш кторп фшософп та такою, що не потребувала свого доведення, вимога знання класичних мов. Зв1сно, вчений усвщомлював, що така наукова пiдготовка до фшософп е рад-ше щеалом, анiж реальн1стю, вт1м, вважав, що «фшософГя дае людин1 стшьки, що мае право вимагати вщ œï теж багато - нав1ть забагато!» (Twardowski, 1919/20a: s. 197).
Аргумент необхщност1 Грунтовного знання класичних мов у студда-ванн1 фшоофп науковець все ж жвГв у статл Грека, латина та фыосо-фiя (1933). Вш доводив, що хто прагне студ1ювати фшософда у значенш метаф1зики, тобто перш за все прагне до того, щоб «докладно тзнати вщмшн1 погляди на свгт, критично ïx оцшити чи зробити один 1з них своïм власним поглядом, чи також самост1йно створити на ïx пiдставi власний погляд» (Twardowski, 1992: s. 447), той повинен знати мови, на яких протягом багатьох столгть писали своï твори европейсью фшосо-фи. Вщстоювання такоï думки Твардовського зумовлено тим, що фшо-софсью твори не е написан так однозначно як математичш твори, тому ïxнi переклади е лише «препарованими» кр1зь штерпретацп переклада-чГв текстами, позбавленими «чистого» тексту оригшалу. Необxiдним у студдаванш фглософГ! науковець також вважав знання сучасних iнозем-них мов - англшсько^ нiмецькоï, французькоï, iталiйськоï, проте розу-мГючи iдеальнiсть такоï пщготовки у вивченн1 фглософГ!, наголошував на потреб1 переклад1в фглософських праць, вказуючи на ïxню необxiд-н1сть не лише для професшних фглософГв.
Важливють фiлософськоï пропедевтики у середнiй школ1 вчений об-Грунтовував тим, що вона:
- сприяе розумовому розвитку молод1, зосереджуючи ïï увагу «до влас-ного духу i до того, що цей дух робить i що творить» (Twardowski, 1927a: s. 178);
- «ставить перед молоддю важлив1 з теоретичноï та практичноï точки зору проблеми та вчить ïï до цих проблем належним чином пщходи-ти» (Ibid.);
- допомагае молод1 узагальнити весь вивчений матер1ал «з точки зору лоичних критерiïв та категорiй у свпл1 людськоï психГки» (Ibid.);
- «озброюе молодь критичним способом мислення, «тим самим оберь гаючи ïï як в1д вузького догматизму, так i в1д деструктивного песим1з-му» (Ibid.);
- навчае молодь точност1 у мисленш;
- знайомить молодь з низкою необх1дних осв1чен1й людин понять.
З огляду на те, що мета фiлософськоï пропедевтики полягае, за Твардовським, у виробленш логiчноï сумл1нност1 та чутливост1, а також сприянн1 самостшному обдумуванню власного псих1чного життя, ïï важливу роль в1н розглядав не лише з дидактичного, але й з виховного, а через це - i з сусп1льного погляду. У зв'язку з цим фшософ наголошував на безп1дставност1 нар1кання на безпл1дн1сть вивчення ф1лософськоï пропедевтики в середнш школ1, яка, на його думку, значною м1рою ви-никала внасл1док нерозум1ння ïï важливосп, через:
- брак достатньоï к1лькост1 квал1ф1кованих вчител1в пропедевтики фь лософи;
- в1дсутн1сть в1дпов1дних п1дручник1в;
- занадто малу кшьюсть годин, призначених для вивчення пропедевтики фшософи;
- легковажне ставлення до фшософи представник1в неф1лософських наук через «звужешсть та закостенЫсть ïхнього розумового кругозору» (Twardowski, 1927a: s. 182).
Не менш виразно Твардовський заявляв також про належну ф1ло-софську освпу для студент1в. Викриваючи формальнкть п1дходу в уш-верситетах до ф1лософськоï освпи як до складовоï частини загальноï освпи, умови якiсноï науковоï пращ, а також ум1ння наукового мислення, в1н стверджував, що у дшсносп випускники ушверситет1в виносять з нього «зазвичай лише бшьш-менш притомну згадку про те, що були на якихось лекц1ях з фшософи i що навпь готувались до якогось кпи-ту з фшософи, проте зазвичай не пам'ятають вже аш змкту тих лекц1й, ан1 вивчених матер1ал1в до кпиту» (Twardowski, 1935: s. 3). Винятком 1з правила для Твардовського були один-два студенти. Особливо ф1ло-соф наголошував на важливост1 ф1лософськоï освпи у науковш пращ На його переконання, там, де в1дсутня ф1лософська основа у науков1й пращ в1дсутне усв1домлення ïï едност1 1з фшософськими проблемами та вм1ння висновувати з них належн1 у досл1дженн1 результати, там на-укова праця зазнае одноб1чного звуження у досл1дженн1, страждаючи на обмежен1сть загального р1вня та глибини розум1ння проблем. Тому у докладному вивченн ф1лософських наук в ун1верситет1 ф1лософ вбачав передумову розвитку розумовоï культури народу, особливо тих ïï сфер, яю конче потребують наукових досл1джень.
Метою студдавання фшософп в унiверситетi Твардовський визна-чав докладне ознайомлення з усша фшософськими науками, водночас Грунтовне - з одн1ею 1з них. Цю мету вчений пов'язав з вимогою па-ралельного студдавання одного нефшософського напряму, зв'язаного з обраною для Грунтовного п1знання фiлософськоï науки. Фшософська осв1та потребуе також Грунтовного шзнання природничих наук та юто-рiï фшософп. Зазначимо, що Твардовський не роздшяв своïx студентiв на фшософш спецiалiстiв та неспецiалiстiв. Неспещалюти вивчали той самий курс фшософп, що й спешалюти, за винятком окремих його час-тин. Курс фшософп охоплював цикли лекцiй з лоики, психологи, кторп фшософп, етики, теорп п1знання.
Методику вивчення фшософп в ушверситеп Твардовський окреслив у статл Як студювати фыософт?(1910). Розумдачи пщ справжнiм сту-дюванням фшософп не лише «п1знання сенсу i походження найчастiш уживаних фшософських виразш» (Twardowski, 1927b: s. 172) або «еле-ментарн1 вщомост1 про розвиток фшософп» (Ibid.), а власне «набуття здатност1 самостiйного обдумування фшософських проблем» (Ibid.), вчений насамперед заперечував необхщнкть розпочинати вивчення фь лософп з вивчення кторп фшософп. У слушност1 цього науковця пере-конувало студдавання нефшософських дисципл1н: «Х1ба той, хто прагне вчитися математики чи бюлогп, починае свою працю з ознайомлення з розвитком математичних i бюлоичних наук, чи звертаеться спочатку до «комждГумГв» та пГдручникГв, якг подають бшьш чи менш вичерпно весь обсяг науки?» (Ibid.). Розумшня специф1чност1 зв'язку мГж 1стор1ею фглософГ! та фшософ1ею на вГдмГну вГд 1сторп математики та математики чи юторп бiологiï та б1ологй все ж не давало пщстави фшософу для ствердження думки про те, що «вивчення фшософп слщ розпочинати вщ студiювання 1сторй фглософГ!» (Twardowski, 1927b: s. 173), а лише про висновуванння того, що «вивчення фшософп слщ поеднувати з вивчен-ням 1сторй фглософГ!» (Ibid.). Адже можна бути досконалим б1ологом, не знаючи кторп б1ологй.
Для Твардовського очевидною була марн1сть сподiвань вивчити фь лософГю за апр1орного подходу. Студiювання фглософГ! виключно чи переважно шляхом читання компед1ум1в, пГдручникГв чи нари^ науковець називав поверховим ор1ентуванням у царин1 фГлософських наук. Як адепт анатомп не вивчае одразу цше тгло, а розпочинае вщ препару-вання певного м'яза, так i адепт фшософп, який по-справжньому хоче студiювати логГку чи психологда, етику чи естетику, чи теорда п1знання, повинен «обрати соб1 якусь проблему та п1знати ïï якнайдокладшше на основ1 монограф1чних ïï опрацювань. До цiеï проблеми треба пригля-нутись з усГх уже висвплених сторГн i, доклавши зусиль, знайти в нГй
сторони ще дос1 н1ким не висвплеш. [...] Шзнавши таким чином одну, другу, третю проблему, адепт фшософи набуде вправносп в розбор1 такого роду проблем загалом 1 зможе перейти до б1льш загального вивчення ïï систематичних уявлень, оск1льки лише тепер можна буде з них справ-д1 чогось навчитись» (Twardowski, 1927b: s. 173-174). Под1бний принцип фшософ пропонував i у вивченн ктори фшософи, оск1льки вважав, що п1дручники з ктори фшософи «е виг1дним способом набуття лише певного енциклопедичного ознайомлення з ф1лософськими творами» (Twardowski, 1927b: s. 173), проте вони не можуть слугувати досконалими коментарями п1д час 1стор1ософських студ1й. «Адже н1хто не спираеться при вивченш ктори мистецтва на самий лише п1дручник» (Ibid.).
За такого п1дходу до студ1ювання ф1лософiï Твардовський наголошу-вав на методолог1чному забезпеченн1 вивчення ф1лософських проблем. У цьому сенс1 важливого значення в1н надавав посл1довност1 вивчення окремих ф1лософських наук. «Н1хто не починае вивчення математики в1д диференцшованих р1внянь, ан1 студ1ювання х1ми в1д ïï органiчноï частини. Тут i там е базов1 дшянки» (Twardowski, 1927b: s. 174). У вивчен-н1 фшософи базовими дисциплшами вчений визначав лопку та психо-лог1ю. «Лог1ка та психолог1я представляють два типи метод1в досл1джен-ня, котр1 застосовуються також в цариш ф1лософських наук. Лог1ка по-ступае апр1орно, психолог1я - емп1рично» (Ibid.). Саме тому об1знан1сть з методами досл1дження лог1ки, як1 вказують на умови визначення понять, та методи досл1дження психологiï, як1 надають вичерпш в1домост1 про закони, що керують псих1чним життям, становить методолоичне п1дГрунтя студ1ювання ф1лософiï.
Для студент1в ф1лософ1в Твардовський висував додаткову вимогу: «вони мусять бути не тшьки представниками ф1лософй, але також ïï апостолами» (Twardowski, 1927e: s. 162-163).
Ц1кавими видаються думки вченого щодо сприяння розвитку нац1о-нальноï фшософи. Серцевиною нацiональноï ф1лософiï вчений вважав ствердження толерантност1 як здатност1 п1знати 1нш1, «чужинн1» ф1ло-софй й прагнення розвивати власну ф1лософ1ю не через в1дмежування ïï китайським муром в1д «чужинних» ф1лософ1й, а доброяк1сне перетво-рення «чужоï» на «власну» думку, пл1дний д1алог з 1ншими ф1лософ1ями й витворення на ïхнiй п1дстав1 власноï.
П1дсумовуючи виклад, можна д1йти висновк1в, що Твардовський актуал1зував розум1ння ф1лософськоï осв1ти як складовоï частини за-гальноï освпи людини. П1дГрунтя ф1лософськоï осв1ти - нефшософсью знання та знання 1ноземних мов (класичних i сучасних). Рац1ональн1сть - пров1дна 1дея у вивченш фшософи. Виявами рац1ональност1, за Твар-довським, е системн1сть 1 посл1довн1сть викладу ф1лософських дисци-
плш; апостерюртсть i конструктивтсть тзнання; ясшсть i точтсть мислення. Стyдiювaння фшософп - це спос!б життя та школа мислен-ня. З огляду на це, гyмaнним актом сприяння сaмостiйномy творенню людиною власного погляду на свтт та життя е не навчання фшософп, причому певного типу, а навчання фiлософyвaнню. Розумшня фшософп як полшогу рïзномaнïтниx способш фшософського мислення посилюе гуматстичт штенцп фiлософa. Попри не налаштоване на сприйняття значимост! фiлософcькоï освгти суспшьство, Твардовський переконував y ïï життевш потреб!.
Передумовою розвитку фiлософiï як королеви наук та провiдноï з!р-ки життя Твардовський вважав плекання в людини потреби y нш. Суть концепцп фiлософськоï освгти вченого полягае y навчанш описовоï та логiко-методологïчноï ясност! ï точност! мислення. Дидактика фшософп Твардовського спонукае до розмисл!в над станом фiлософськоï освь ти y середнш та вищш школ! в Украт, особливо в контекст! подолання дидактичного формал!зму «надати» фшософсью знання та «сформува-ти» свттогляд тиx, xто навчаеться. Розумшня значимост! фiлософськоï освтти y привчанш людини до самостшного критичного мислення акту-ал!зуе фшософда Твардовського також в контекст! зростaючоï складнос-т! сyчaсниx взаемин людини i суспшьства.
Лiтература:
1. Twardowski K. (2013a) Co to jest filozofia i po co sie jej uczymy? // Kazimierz Twardowski. Mysl, mowa i czyn. - Krakow: Copernicus Center Press, 2013. - s. 484488.
2. Twardowski K. (1927a) Filozofia w szkole sredniej // Kazimierz Twardowski. Rozprawy i artykuly filozoficzne. - Lwow: Ksiaznica-Atlas T.N.S.W, 1927. - s. 177-184.
3. Twardowski K. (1992) Greka i latina a filozofia // Kazimierz Twardowski. Wybor pism psychologicznych i pedagogicznych. - Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogicz-ne, 1992. - s. 446- 449.
4. Twardowski K. (1938) Historyczne pojecie filozofii // Kazimierz Twardowski. Rozprawy.
- Lwow: PTF im. K. Twardowskiego, 1938. - s. 7-9.
5. Twardowski K. (1927b) Jak studyowac filozofie? // Kazimierz Twardowski. Rozprawy i artykuy filozoficzne. - Lwow: Ksia¿nica-Atlas T.N.S.W, 1927. - s. 172-176.
6. Twardowski K. (1927c) Nauka propedeutyki filozoficznej w gimnazyach // Kazimierz Twardowski. Rozprawy i artykuly filozoficzne. - Lwyw: Ksiaz nica-Atlas T.N.S.W, 1927.
- s. 167-171.
7. Twardowski K. (1927d) O jasnym i niejasnym stylu filozoficznym // Kazimierz Twardowski. Rozprawy i artykuly filozoficzne. - Lwyw: Ksiaz nica-Atlas T.N.S.W, 1927.
- s. 203-205.
8. Twardowski K. (1927e) O potrzebach filozofii polskiej // Kazimierz Twardowski. Rozprawy i artykuly filozoficzne. - Lwow: Ksiaz nica-Atlas T.N.S.W, 1927. - s. 129166.
9. Twardowski K. (1919/20a) O przygotowaniu naukowem do filozofii // Ruch Filozoficzny.
- 1919/20. - V. - n. 6. - s. 97-99.
10. Twardowski K. (1904) Otwarcie Polskiego Towarzystwa Filozoficznego we Lwowie // Przeglad Filozoficzny. - 1904. - R.VII. - s. 239-243.
11. Twardowski K. (1919/20b) O wyksztaîcenie logiczne // Ruch Filozoficzny. - 1919/20.
- V. - n. 4.5. - s. 65-71.
12. Twardowski K. (1929) Przemowienie, wygloszone na odchodzie dwudziestopieciolecia Polskiego Towarzystwa Filozoficznego we Lwowie dnia 12. lutego 1929, Lwow, 1929. -15 s.
13. Twardowski K. (1927f) Psychologia wobec fizjologii i filozofii // Kazimierz Twardowski. Rozprawy i artykufy filozoficzne. - Lwуw: Ksiaznica-Atlas T.N.S.W, 1927. - s. 3-32.
14. Twardowski K. (1935) Wiecej filozofii! // Ruch Filozoficzny. - 1935. - R. 13. - n. 1-4.
- s. 1-5.
15. Twardowski K. (2013b) Wykad wstepny w Uniwersytecie Lwowskim // Kazimierz Twardowski. Mysl, mowa i czyn. - Krak^: Copernicus Center Press, 2013. - s. 457467.
Ольга Гончаренко. Философия и философское образование в понимании Казимира Твардовского
Самоопределение философии, ее место и значение в жизни человека и общества - давняя философская проблема. Попытку ее решения выдающимся польским философом, Казимиром Твардовским, предложено проанализировать читателю в статье. Свободная от крайностей метафизи-цизма и минимализма философия Твардовского не только создала условия для расцвета философской культуры, но и воспитала плеяду философски вышколенных ученых. Анализ особенностей понимания философии талантливым ученым и педагогом, а также предпосылки ее развития - философского образования - побуждают к размышлениям над проблемами в отечественной философии. Философско-педагогическое осмысление опыта Твардовского является актуальным и в контексте возрастающей сложности современных взаимоотношений человека и общества.
Ключевые слова: польская философия, Казимир Твардовский, философия, философское образование.
Olha Honcharenko. Philosophy and Philosophical Education in Kazimierz Twardowski's Interpretation
Philosophy determination, its place and purpose in human life and society is the eternal philosophical problem. In this paper the reader is suggested to analyze the attempt of its solving by outstanding Polish philosopher Kazimierz Twardowski. Free from the extremes of metaphysics and minimalism, Kazimierz Twardowski's philosophy has not only created the conditions for philosophical culture development, but has also brought up a pleiad of philosophically educated scientists. What are the peculiarities of Kazimierz Twardowski's philosophy? On the bases of philosophical papers analysis, scientific and historical definition of the
concept of philosophy has been carried out. It is proved, that the scientific concept of philosophy, as one of the components of polylogue manifestation of the human spirit, dissolves in historical concept ofphilosophy. Such philosophy understanding brought the philosopher to the conclusion about vital human and social necessity in philosophy. If a man and society do not feel the necessity in philosophy, due to the lack of their spiritual culture, this necessity should be grown. Therefore, the care about philosophical education was one of the main goals of Twardowski's life. The scientist interpreted philosophical education as a part of general education. He determined philosophy studies as a way of life and a school of thinking. Due to this, Twardowski believed that method studying as natural means of knowledge and self-cognition is a humane act promoting creating man's own view of the world. Special understanding of the philosophy and the background of its development — philosophical education by talented scientist and teacher — encourages reflection on the problems in the field of Ukrainian philosophy. Philosophical and pedagogical understanding of Twardowski's experience is relevant in the context of increasing complexity of modern relationships between a man and society.
Keywords: Polish philosophy, Kazimierz Twardowski, philosophy, philosophical education.
Юнчаренко Ольга Анатолпвна — кандидат фшософських наук, доцент, доцент кафедри педагопки та соцiально-економiчних дисциплш Нащональ-но! академи Державно!' прикордонно! служби Украши шеш Богдана Хмель-ницького.
E-mail: [email protected]
Honcharenko Olha Anatoliivna — PhD, Associate Professor, Associate Professor of the Social and Economic Disciplines Department of the National Academy of State Border Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi.
