CC BY
41
УДК: 101.1+372.83
Ольга ГОНЧАРЕНКО
Ф1ЛОСОФ1Я КАЗИМИРА ТВАРДОВСЬКОГО: 1СТОР1Я I СУЧАСН1 ШТЕРПРЕТАЦП
(Огляд Симпозiуму, присвяченого 150-й рiчницi з дня народження Казимира Твардовського, .bBiB, 7 листопада 2016 року)
Висвтлено програму Симпозиуму «Фглософгя Казимира Твардовського: iсторiя i сучасш Ытер-
претацй», присвяченого 150^чнищ з дня народження польського фыософа i педагога Казимира Твардовського. Оргашзаторами симпозiуму виступили Львiвське фыософське товариство iменi Казимира Твардовського, 1нститут фыософп Варшавського утверситету та Центр мкьког ктори Центрально-Схiдноí бвропи. Здшснено огляд вистутв учаснитв Симпозiуму та описано поди, що вiдбувались у його рамках.
К^^^о^^ слова: симпозiум, польська фiлософiя, Казимир Твардовський.
Казимир Твардовський (1866-1938) належить до найвизначн1ших постатей польсько1 культури першо1 половини ХХ столгття. В1н був ви-датним ф1лософом 1 психологом, незр1внянним педагогом та оргатза-тором. Найб1льший вплив на вченого мав його вчитель - австр1йський ф1лософ Франц Брентано. В автобюграфи польський ф1лософ та педагог згадував, що саме «Брентано став для нього зразком не лише ф1лософа-досл1дника, який невiдступно прагне до п1знання ютини, а й учителем ф1лософп, що, за прикладом античних фiлософiв, збирае довкола себе учн1в, ставлячись до них як до свогх молодших друзгв»1. Неймов1рним витвором життя та д1яльност1 Твардовського стала всесв1тньо в1дома iнтелектуальна спiвдружнiсть «Льв1всько-Варшавська школа». Завдяки його дидактико-педагогiчнiй працi Львiв мiжвоeнного перiоду разом iз Вiднем, Грацом, Прагою, Ляйпц1Гом i ВюрцбурГом став одним iз потуж-них осередк1в брентан1вськоi традицп2 у ф1лософп. Численш учн1 та по-сл1довники Твардовського (серед яких були не лише поляки, але й укра-
1 Twardowski K. (2014) Autobiografía [5] [w:] Kazimierz Twardowski, Mysl, mowa i czyn, Czesc II (red. Anna Brozek i Jacek Jadacki), Krakow: Copernicus Center Press, s. 38.
2 1ваник С. (2012) Педагопчна та органiзацiйна дiяльнiсть Казимира Твардовського / Степан 1ваник // Степан Олексюк - учень Казимира Твардовського. - Л., 2012. - С.27.
iнцi та евре!) д1яли у сферi ф1лософп й ф1лософських наук (психологи, лог1ки, етики, естетики), а також педагог1ки, ф1зики, математики, ф1ло-логп, кторп, теорп мистецтва, лiтератури i музики. Важливу роль Льв1в-сько-Варшавська школа в1дирала в освiтi, науцi та культурi Польщi.
На 2016 р1к припадають ювiлейнi 150 рок1в з дня народження Твардовського. З ще! нагоди 7 листопада 2016 року Льв1вське ф1лософське товариство 1мет Казимира Твардовського сп1льно з 1нститутом ф1ло-софп Варшавського ун1верситету та за шдтримки Центру мкько! 1сто-ри Центрально-Сх1дно1 бвропи (м. Льв1в) провели Симпоз1ум на тему «Ф1лософ1я Казимира Твардовського: 1стор1я 1 сучаст штерпретаци»1. У заход1 взяли участь польсью науковщ, яю спещал1зуються на вивчент творчо! спадщини Твардовського та його школи, а саме: Ян Воленський (Ягеллонський ушверситет), Яцек Ядацький (Варшавський ун1верси-тет), Ришард Клещ (Лодзинський ун1верситет), Аркад1уш Хрудз1мський (Щещнський ун1верситет), Анна Брожек (Варшавський ушверситет), Яцек Мороз (Щец1нський ун1верситет), Ал1ц1я Хиб1нська (Варшавський ун1верситет), Хуберт Божек (Педагоичний ун1верситет 1мен1 Комки на-цюнально! освпи в Краков1) та Рафал Кур (Ягеллонський ушверситет). Украшську ф1лософську сп1льноту представили В1ктор Петрушенко (Нащональний ушверситет «Льв1вська полгтехнжа»), Андр1й Дахн1й (Льв1вський нащональний ун1верситет шеш 1вана Франка), 1гор Кар1-вець (Нащональний ушверситет «Льв1вська полгтехшка»), Ольга Гонча-ренко (Нащональна академ1я Державно! прикордонно! служби Украши 1мен1 Богдана Хмельницького) та Степан 1ваник (Варшавський ун1вер-ситет). Допов1д1 та дискусп концентрувалися на досл1дженнях 1 д1яль-ност1 Твардовського у культурному вимр1 Львова та в контекст1 украш-сько1, польсько! й свгтово! науки. Офщшними мовами Симпоз1уму були укра!нська 1 польська.
В1дкрив роботу Симпоз1уму Степан 1ваник, президент Льв1вського ф1лософського товариства 1мен1 Казимира Твардовського (1нститут ф1-лософп Варшавського ун1верситету), завдяки наполегливим зусиллям якого в1дбулась така знаменна под1я у ф1лософському житл сучасно! Украши. 1ваник - украшський та польський досл1дник життя та твор-чост1 Твардовського 1 його учшв. Вш вперше в кторп украгнськоГ та польськоГ ф1лософп комплексно досл1див украшську ф1лософську думку Галичини першоГ третини ХХ столгття у аспект1 11 зв'язку з ф1лософ-ською традицию школи Твардовського та на п1дстав1 цього виявив, об-Грунтував кнування, з'ясував мкце 1 роль укра1нсько1 г1лки в розвитку цк! школи. Також 1ваник шщдавав та оргашзував роботу над першими
1 Див: Фшософ1я Твардовського. - Режим доступу: http://www.lvivcenter.oig/uk/ сопГегепсе8/сопГегепсе8/2211-16-11-07-ка7ши--^аг(^8Ы-8тро8шт/
украшськими перекладами вибраних праць Твардовського, яК у жов-тн цього року були надан представниками Львiвського ф1лософського товариства 1мен1 Казимира Твардовського сайту «Ф1лософ1я в Украш»1 для в1дкритого доступу.
До першого виступу на Симпоз1ум1 було запрошено Яна Воленсько-го, польського аналпичного ф1лософа, лог1ка та етстемолога, досл1дни-ка Льв1всько-Варшавсько! школи. Польський вчений розпочав виступ 31 згадки про сво!х украïнських колег-досл1дник1в наукового доробку Твардовського i його школи - Марата Верн1кова та Бориса Домбров-ського, яких, на жаль, вже немае серед нас. Виступ Воленського сто-сувався наукових досягнень Твардовського у царин лопки. Польський вчений доводив, що Твардовський в1дшшов в1д запропонованого Брен-тано розумшня лог1ки, под1ляючи лише загалом його анал1з екзистен-ц1йних суджень. Воленський наголосив на важливому значенн лекц1й Твардовського з лог1ки з елементами алгебри лопки у започаткуванш в певному сенс1 кторп математично! лог1ки в Польщ1. На думку Воленського, Твардовського можна назвати лог1ком у широкому значенн цього слова, як вченого, який ц1кавився передус1м семантикою i методологию наук. Окр1м пов'язаних з дескриптивною психологию семан-тичних праць Твардовського, до його щкавих 1дей Воленський в1днк також так1
(a) лог1ку прикметник1в i звернення уваги на модиф1катори;
(b) анал1з слова «н1що»;
(c) класиф1кащю м1ркувань на основ1 ясного лоичного критер1ю;
(d) абсолютизм у теорп ктини.
Водночас Воленський зазначив про п1дкреслювання Твардовським ваги лоично! культури у ф1лософп, проте 1з застереженням в1д симво-ломанп у н1й. Допов1дь польського досл1дника повсякчас оприявнювала ц1кав1 факти з життя Твардовського та його учшв, ткно переплетених 1з ïхньою науковою творчктю.
Жваву дискус1ю серед учасниКв Симпоз1уму спровокував 1гор Ка-р1вець, украïнський науковець у царин фшософп та перекладач. Виступ украшського вченого був присвячений анал1зу малов1домих як в Украïнi, так i у Польщ1 статей Твардовського п1д назвою «Метаф1зика душ» та «Сучасна ф1лософ1я про безсмертя душ». У доповш «Казимир Твардовський i сучасш дебати про безсмертя душ» Кар1вець мав на мет1 екстраполювати доведення польським ф1лософом безсмертя душ за допомогою шдуктивно-дедуктивного методу, зокрема опираючись на анал1з явищ псих1чного життя людини (едност1 св1домост1 та тотожност1
1 Див. : Твардовський К. (2016) Вибран1 прац1: Льв1в, 2016. - Режим доступу: http://philosophy.ua/uk/community/papers/vybrani-tvory-6
«я»), у площину сучасних дебатiв на цю тему. У своïй доповiдi украш-ський науковець спробував вiдповiсти на таю питання:
(a) Чи переконуе нас Твардовський у тому, що душа безсмертна?
(b) Чи вал1дним е його доведення безсмертя душ у свпш сучасних дискусiй про безмертя душ?
Наступний виступ на тему «Метафiлософiя Казимира Твардовського» було виголошено польським вченим Ришардом Клещем. Знавець фiлософськоï творчост1 Твардовського обГрунтував думку про вплив Брентано на формування його метаф1лософських погляд1в. Клещ звер-нув увагу на еволюц1ю погляд1в польського вченого стосовно метафизики. У своïй доповад досл1дник зосередився загалом на зр1лих поглядах польського ф1лософа стосовно таких питань, як-от:
(a) в1дношення фшософп до науки i поняття науковоï ф1лософ1ï;
(b) роль психолог1ï для фшософп;
(c) критика психолоизму i роль лог1ки.
Ц1кавим з огляду ф1лософсько-освiтньоï проблематики виявилось обговорення учасниками Симпоз1уму разом 1з польським досл1дником питання ф1лософськоï освгти у сучаснш Польщ1 та Украïнi у зв'язку з концепщею дидактики ф1лософ1ï Твардовського, вигвореноï на п1дста-вах його метафшософп. Учасники обох краïн висловились про незадо-в1льний стан фiлософськоï пропедевтики у середн1й школ!
Украшський кторюсоф та перекладач Андр1й Дахн1й у своïй допо-в1д1 «Льв1всько-Варшавська школа у контекст1 розмежування аналпич-ноï та феноменологiчноï традицiï мислення» докладно проанал1зував дв1 модел1 захiдноï ф1лософ1ï: англо-американську та европейську «конти-нентальну». Одшею з багатьох передумов такого розмежування Дахн1й назвав р1зне тлумачення ф1лософ1ï Брентано, зокрема його розумшня штенщональност! На думку кторюсофа, Твардовський i в подальшо-му його школа сприйняли 1нтенщональшсть дещо 1накше, н1ж 1нший учень Брентано - Едмунд Гуссерль, а особливо так1 його посл1довники, як Март1н ГайдеГГер i феноменолоична ф1лософ1я загалом. Вагому роль у цьому процес1 в1дирало, як стверджував украïнський науковець, пере-тлумачення ГайдеГГером 1нтенщональност1 св1домост1 в турботу Dasein.
Польський вчений Аркад1уш Хрудз1мський залучив учасникв Сим-поз1уму до дискус1ï на тему «Чи Твардовський справд1 е винах1дником розр1знення зм1сту 1 предмета?». Хрудз1мський спростував академ1чну презентац1ю Твардовського як вченого, який вв1в розр1знення предмета i зм1сту уявлення. Досл1дження останн1х декад дали польському досл1д-нику п1дстави для твердження про шший висновок. Хрудз1мський дов1в, що приписуване Твардовському розр1знення вже ран1ше використову-вали в школ1 Брентано у р1зних формах. Окр1м цього вш виявив, що в
рамках запропоновано! Твардовським теорп роздвоення зм1сту i предмета уявлення, по суп, е зайвим.
Украшський ф1лософ В1ктор Петрушенко, органзатор щор1чно! м1жнародно! науково! конференцп «Читання, присвячен пам'ят1 за-сновника Льв1всько-Варшавсько! ф1лософсько! школи Казимира Твардовського», у своему вистуш окреслив особливост1 трактувань буття представниками Льв1всько-Варшавсько! школи. В1ктор Леонт1йович висловив думку про те, що у свогх досл1дженнях сп1вв1дношення уяв-лень i суджень Твардовський зайняв таку ж позищю, як i його вчитель: в1н вважав поняття буття непредикаб1льним, а також п1дтримав поворот Брентано в1д платон1вських та метаф1зичних ор1ентацш у б1к Аристотеля. Под1бну позиц1ю стосовно трактування буття Петрушенко виявив також у м1ркуваннях учн1в Твардовського - Альфреда Тарського та Яна Лукасевича. Проте таке розумшня буття, що, по суп, ототожнюе його 1з сущим, на думку украшського вченого, наштовхуеться на низку неви-р1шуваних проблем i примушуе нас уважн1ше придивитися як до позицп Аристотеля у цьому питанш, так i до причин сучасного повернення до метаф1зики.
Анна Брожек, польський ф1лософ i шанктка, авторка та ствавторка низки книг, присвячених життю i творчост1 Твардовського, виступила на Симпоз1уш 1з доповщдю «Про величину Казимира Твардовського», яка, власне, стала презентащею ïï новоï книги «Казимир Твардовський у ЛьвовЬ> (Бидгощ, 2015). На думку польськоï вченоï, величину Твардовського сл1д розглядати у двох вишрах: глобальному i локальному. Гло-бальний вишр - це м1сце польського ф1лософа в кторп свiтовоï ф1ло-софп як учня Брентано i одного з творц1в науковоï ф1лософп ХХ столгг-тя. Локальний вишр - це роль Твардовського у польсьКй i украшськш культур1 та фшософп. У своему вистуш Брожек зосередилась передус1м на локальному вим1р1 Твардовського в культур1.
Зм1стовною була допов1дь польського молодого науковця Рафа-ла Кура п1д назвою «В1денська втеча Казимира Твардовського i Романа 1нГардена на початку Першоï свiтовоï в1йни». В1день у випадку двох важливих польських ф1лософ1в, Твардовського та 1нГардена, досл1дник запропонував розглядати у багатьох аспектах. В найширшому розумшш Кур розглядае В1день кр1зь призму впливу в1денськоï ф1лософськоï школи, чи брентан1зму, багатство 1дей якого сильно зм1нило континентальну ф1лософ1ю. Брентано дочекався видатних учн1в, а вплив ïхн1х шкл вийшов далеко поза меж1 н1мецькомовного свпу. Психоанал1з Фройда, експери-ментальна психолог1я Штумпфа i МайнонГа, л1нгвктика Марп, аналпич-на ф1лософ1я Твардовського, феноменолог1я Гуссерля - це найвщомгш приклади, про яК згадав польський дослщник. З двома останн1ми ф1лосо-
фами пов'язаний життевий 1 творчий шлях 1нГардена. Кур наголосив на тому, що хоча 1нГардена як науковдя, без сумн1ву, сформував ГеттшГен, все ж не варто забувати про 1нш1 чинники, як1 доповнили його еволющю. У цьому контекст1, на думку досл1дника, В1день в1д1грав виняткову роль. П1д час военного сум'яття вш став не т1льки прихистком, але й м1сцем нових 1нтелектуальних вражень молодого ф1лософа, безпосередньо пов'язаних саме 1з Твардовським.
Добрим впровадженням до конструктивноi дискусii стала допов1дь польськоi досл1дниц1 Ал1дii Хиб1нськоi, яка зад1кавила учасник1в Сим-поз1уму проблемою ясного ф1лософського стилю у творчост1 Твардовського. Хиб1нська зазначила, що постулат ясного стилю у фшософп був суттевим 1 для Твардовського, 1 для учшв його школи, проте не вс1 передставники Льв1всько-Варшавськоi школи розумши зазначений постулат однаково. Твардовський в цьому питанш, на думку польськоi до-сл1днид1, зайняв радикальну позид1ю: в1н стверджував, що немае ф1ло-софських проблем, про як1 не можна було б писати чи говорити ясно, а якщо якийсь текст чи висловлення е неясним, то не сл1д марнувати час на iх зрозумшня. Хиб1нська намагалась з'ясувати чим е неясне вислов-лювання 1 хто його висловлюе.
Дал1 слово надали авторд1 дих рядк1в. Приеднуючись до перекона-ност1 професора Воленського у тому, що фшософська традид1я Твардовського вщпрала дом1нуючу роль у польськш фшософп 1 культур1 першоi половини ХХ стол1ття, я спробувала виявити ii присутн1сть та-кож в украiнськiй ф1лософii 1 культур1, оск1льки Льв1в того пер1оду був м1стом пол1над1ональним, й слухачами лекщй Твардовського поряд з польськими студентами були студенти украшсью. Цього, на м1й погляд, потребувала творч1сть в1домого л1тературознавдя, л1тературного критика та перекладача Михайла Руднидького, украiнського слухача диклу ф1лософських курс1в Твардовського, якому «перепало» в1д украiнських л1тературних критик1в за 1дею безсв1тоглядност1 письменника, сприй-няту ними як поширення без1дейност1 та дентральний удар по сил1 й ви-тривалост1 надiональноi культури. Компаративний анал1з основних 1дей естетичноi кондепдп лiтературноi творчост1 Руднидького та основних 1дей кондепдп фшософп Твардовського, зд1йснений мною, виявив не до к1ндя осмислеш гран1 творчост1 украiнського критика та спонукав до iх перев1дкриття у контекст1 украiнськоi естетики загалом та у фшософп лiтературноi осв1ти зокрема.
Допов1дь польського ф1лософа, лог1ка 1 шашста Ядека Ядадького репрезунтувала зм1сти дос1 невиданих текст1в Твардовського, присвяче-них анал1зу понять «авторитет», «ген1й», «фах1ведь», «дилетант», «неук», «знаменилсть». Ц1 тексти Твардовського, на переконання Ядадького,
мають неабияке значення у ситуацii сьогодення, коли потужт засоби масово1 шформацп (на полггичне чи iдеологiчне замовлення) роблять з будь-якого дилетанта чи навпъ неука знаменилсть, а потiм переко-нують багатомшьйонну громадськ1сть у тому, що ця створена з тчого знаменит1сть е фахiвцем або навпъ гешем, а отже, eo ipso ушверсальним авторитетом. Вочевидь лог1чна культура сьогодт як нiколи е важливою.
Польський дослiдник Хуберт Божек ознайомив учасникв Симпоз1у-му 1з двома застосуваннями принципу, вiдомого в англомовнш науковiй л1тератур1 як "operator-first", що лежить в основ1 логiчноi нотацц авторства одного з головних представникiв Львiвсько-Варшавськоi школи -Яна Лукасевича, а саме: про числення лямбда, головним творцем якого е Алонзо Черч, а також про систему елементарноi «семантики» Леона Хвютека. При штерпретаци цих систем Божек користувався поняттями комбiнаторноi логiки.
Класичнш концепцп 1стини та реiзму Тадеуша Котарб1нського, ви-датного учня Казимира Твардовського, присвятив свiй виступ польський науковець Яцек Мороз. Знавець епiстемологiчноi проблематики Львiвсько-Варшавськоi школи, звертаючись до прац1 Котарб1нського «Елементи теорп п1знання, формальноi логiки i методологи наук», ви-явив, що вш представив свою концепцiю реiзму, зведеною до двох тез:
(a) «Кожен предмет е р1ччю»;
(b) «Жоден предмет не е станом, вщношенням чи ознакою».
З огляду на це, Мороз зауважив, що Котарбшський як реiст не переставав вважати правильною класичну (а заодно i абсолютистичну) концепцiю 1стини. Проте, саме поеднання цих двох концепцш створило суттев1 труднощ1 у концепцп реiзму Котарб1нського, на висвплент яких, власне, й сконцентрував свш виступ Мороз.
Останнiм був виступ Степана 1ваника «Що е змютом судження?». Вчений намагався залучити присуттх до дискусii про певну супереч-н1сть у теорii суджень Твардовського. 1ваник зазначив, що ще у вщен-ському пер1од1 свого життя польський фшософ, застосовуючи концепцш розр1знення зм1сту i предмету псих1чних актiв до анал1зу суджень, вважав, що предметом судження е те, юнування чого стверджують або заперечують у судженн1, а зм1стом судження е юнування, яке або при-писують, або не приписують цьому предмету. Вивчаючи дискусiю львiв-ських учнiв Твардовського довкола його теорп судження, украшський науковець виявив, що вони, розвиваючи ii, звернули увагу на те, що таке трактування зм1сту судження е досить суперечливим i потребуе модиф1-кацiI.
На завершення Степан 1ваник пiдсумував роботу Симпоз1уму та по-дякував усш учасникам за участь у ньому. Вс1 були запрошен1 до над-
силання текст1в сво1х доповiдей у часопис «Ф1лософськ1 пошуки» та до участ1 у наступит щор1чнш робот1 Симпоз1уму.
Символ1чну атмосферу роботи Симпоз1уму створила веч1рня зустр1ч укра1нських та польських науковщв у вiдомiй Шотландськiй кав'ярн1, улюбленому м1сц1 львiвських математикiв та логтв, до кола яких входили учш Твардовського, а також в1дв1дини наступного дня могили та будинку Твардовського.
У рамках Симпоз1уму також було зд1йснено дружнiй в1зит Степана 1ваника та Яна Воленського до стш Львiвського нац1онального ушвер-ситету iменi 1вана Франка. На кафедр1 теорп та кторп культури 1ваник виступив i3 лекцieю, у якш окреслив особливостi ф1лософсько1 освiти у Львовi та iсторiю школи Твардовського з перспективи розгляду ii як по-л1культурно1 iителектуальноi формацп1.
Замкть висновку. Протягом роботи Симпоз!уму не раз згадували 1м'я укра1нського вченого Бориса Домбровського. Борис Тарасович мав би бути «першою скрипкою» цього заходу, адже досл1дженню Льв1всько-Варшавсько! школи та перекладам праць ii представникiв в1н присвя-тив усе свое творче життя. Натомкть ми пам'ятатимемо його слова про сократ1вський 1деал, який намагався вт1лити у своему житл та у сво1й д1яльност1 Твардовський: «У ф1лософц Твардовський вбачав не лише науку, а й школу духу, що формуе моральш 1деали i захищае 1х»2.
Ольга Гончаренко. Философия Казимира Твардовского: история и современные интерпретации (Обзор Симпозиума, посвященного 150-й годовщине со дня рождения Казимира Твардовского, Львов, 7 ноября 2016 года)
Освещается программа Симпозиума «Философия Казимира Твардовского: история и современные интерпретации», посвященного 150-й годовщине со дня рождения польского философа и педагога Казимира Твардовского, организаторами которого выступили Львовское философское общество имени Казимира Твардовского, Институт философии Варшавского университета и Центр городской истории Центрально-Восточной Европы. Осуществлен обзор выступлений участников Симпозиума и описаны события, которые происходили в его рамках.
Ключевые слова: симпозиум, польская философия, Казимир Твардовский.
Olha Honcharenko. «The Philosophy of Kazimierz Twardowski: History and modern interpretation» (Review of the Symposium dedicated to 150th anniversary of Kazimierz Twardowski's birth, Lviv, November 7, 2016)
1 Див. : Лекщя про Льв1вську фшософську школу. - Режим доступу: http://filos. lnu.edu.ua/news/lektsiya-pro-lvivsku-filosofsku-shkolu
2 Домбровський Б. (2006) Школа одного вчителя / Б. Домбровський // Фшософ-ська думка. - 2006. - № 5. - С. 72.
The program of the Symposium «The Philosophy of Kazimierz Twardowski: History and modern interpretation» dedicated to 150th anniversary of Polish philosopher and teacher Kazimierz Twardowski's birth has been highlighted. The Symposium was organized by K. Twardowski Philosophical Society of Lviv and the Institute of Philosophy of the University of Warsaw with the support of the Center for Urban History of East Central Europe.
The reports of participants have been reviewed and the events took place within the Symposium have been described.
Key words: symposium, Polish philosophy, Kazimierz Twardowski.
Гончаренко Ольга Анатолпвна — кандидат фшософських наук, доцент, доцент кафедри педагопки та соцiально-економiчних дисциплш Нащональ-но! академп Державно!' прикордонно! служби Украши шеш Богдана Хмель-ницького. Укра!на.
E-mail: olgegoncharenko@gmail.com
Honcharenko Olha Anatoliivna — PhD, Associate Professor, Associate Professor of the Social and Economic Disciplines Department of the National Academy of State Border Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi.
