CC BY
2
Вкник Haцioнaльнoгo унiвepcитeту "Львiвcькa пoлiтeхнiкa". Cepiя: "Юpидичнi ^уки" № 3 (35), 2022
УДК 340.12
Affirma Torap^^
Нaцiонaльний yнiверситет "Львiвськa полтехшка", доктор юридичних нayк, професор, професор кафедри теорп права та конститyцiонaлiзмy Навчально-наукового iнститyтy права, психологiï та шновацшно1' освiти
ninatokarsky@gmail.com
Ф1ЛОСОФ1Я КЛИМ^ ГAHKЕBИЧA (ДО 180-Л1ТНЬОГО ЮВ1ЛЕЮ В1Д ДНЯ HAPОДЖЕHHЯ)
http://doi.org/10.23939/law2022.35.028
© Токарська А., 2022
3i6paM нe бaгaтoчиcлeннi дocлiджeння npo укpaïнcькoгo "фiлocoфoзнaвця", 3a oцiнкoю Ф. Hiцшe, як вceбiчнo тaлaнoвитoгo пeдaгoгa з нeaбиякими фiлocoфcькими, li-лoлoгiчними нaдбaннями й eтнoгpaфiчними звдннями, якi у твopчoму cпaдку Kлимa Гaнкeвичa нe oбмeжувaлиcя вузькoгaлузeвим пiзнaнням, a були aдpecoвaнi ocвiчeнoму читaчeвi i3 шиpoким cвiтoглядним бaчeнням життя.
В o^oei cтaттi - oкpiм poзвiдки Д. Чижeвcькoгo, eдинoю cучacнoю пpaцeю e дocтaтньo apгумeнтoвaнa cтaття фiлocoфa I. Лиcoгo npo К. Гaнкeвичa.
Poзкpитo дoci нeвiдoмi бioгpaфiчнi дaнi npo вчeнoгo, який, poзпoчaвши cвoï дocлiд-ницькч Maiviipii peaлiзoвувaти щe i3 26-лiтньoгo вiку, ocвoювaв зaвжди нeпpocту i диcку-айну мeтaфiлocoфcьку пpoблeмaтику з мeтoю вcтaнoвлeння "пpиpoди фiлocoфiï, ïï мicця в культуpi тa cиcтeмi знaння". Йoгo дocлiджeння виpiзняютьcя бaгaтcтвoм викopиcтaння нaукoвoï тepмiнoлeкcики, фiлocoфcьких пoнять i oбpaзних лaтинcьких виcлoвiв бeз lx^o™ вiдтвopeння укpaïнcькoю мoвoю зaдля вiдoбpaжeння "кapдинaльних пpoблeм укpaïнcькoгo буття". Haдiйним дауодвим rpунтoм e кoнcтaтaцiя oпepувaння К. ^нга-вичeм фiлocoфieю Плaтoнa, Apиcтoтeля, Kaнтa, Плiнiя тa iн. Клим ^нгавич - цe зaбутa мaлoвивчeнa нeпepeciчнa пocтaть виcoкoгo взipця у ^ц^^ль^й фiлocoфiï кiн. XIX -мч. XX ст.
Kлючoвi cлoвa: "фiлocoфoзнaвeць", мeтaфiлocoфiя, ocягнeння icтини, (l)i.ioco(l)ÍH як peфлeкciя, зaкoн eднocтi вcecвiту, "нapoднa фiлocoфiя укpaïнцiв".
Видатна юторична постать y фiлософськiй нayцi кшця Х1Х - почaткy ХХ ст. репрезентована зaкономiрно й об'ективно разом з шшими провiдникaми фiлософiï в Галичиш, незважаючи на твердження наших довiчних опонентiв про вiдсyтнiсть означено1' гaлyзевоï сфери нayки в Укрш'ш. Один iз яскравих дослiдникiв зaхiдноyкрaïнського краю Клим Ганкевич (1842-1924 рр.) - багато-гранний вчений: не лише фшософ, "фшософознавець" за визнанням Ф. Нщше, а й фшолог, педагог та етнограф '^i сво1'ми нахилами". З iншими галицькими правниками К. Ганкевича поедиуе те, що освiтy вiн здобyвaв y Львiвськомy та Вiденськомy yнiверситетaх. Саме там здiбний молодий дослiдник y 26^чному вiцi зaпочaткyвaв свiй нayковий шлях.
Aнaлiз дocлiджeння пpoблeми. Окрiм високо1' оцiнки украшця Клима Ганкевича, яка нале-жить нiмецькомy фiлософовi, психологу i класичному фiлологовi та предстaвниковi iррaцiонaлiзмy
Фшософ!я Клима Ганкевича (до 180-лтнього ювшею eid дня народження)
Фридриховi Вшьгельму Кцше, а також 1Дмитpовi Чижевському, украшському вченому-енцикло-педисту, культурологу-славiстовi, фшософов^ лiтературознавцевi, релiгieзнавцю, лiнгвiстовi та icTOpmoBi культури, фшософп, лiтератури, беремо до уваги найновшу працю нашого сучасника, фшософа з Киево-Могилянсько! академп 1вана Лисого [5-7]. Вiдомi також окpемi статтi таких дослщ-ниюв, як Баб'як П., Вакуленко В., Гуцал П., Дерев'яна М., Мазурак Я., Мipчук I., Ушкалов Л. та ш.
В "кторп украшсько! культури" (1949) згадуе про нього I. Мipчук. 1м'я К. Ганкевича е серед персоналш "Укра1нсько1 Загально! Енциклопедп" i "Енциклопедп украшознавства". Радянсью до-слiдники-iстоpики фшософп pозцiнюють К. Ганкевича як щеалюта, який виступав "проти ма-теpiалiзму з позицш старогегельянства", за зведення завдань "фшософп до примирення науки з ре-лтею" тощо. Об'ективно називають сфери наукових штерешв К. Ганкевича часописи, до яких вiн дописував, i роки його спiвpобiтництва з ними, назваш деякi його пpацi, зокрема в УРЕ - "Iстоpiя та критика матеpiалiзму, яка не ф^уруе в новiших публшащях" [6, с. 51].
У поpiвняннi piвня фiлософiзму та piзнобiчностi наукових зацiкавлень Клима Ганкевича з шшими фiлософами того часу, дослщжень про нього недостатньо, а отже, нацiональна культура й наука втрачае вщ того, що ця постать з його глибинною фiлософiею е маловивченою.
Мета статт - привернути увагу до фшософсько! проблематики та теоретичних iдей Клима Ганкевича.
Виклад основного матерiалу. Клим Ганкевич залишив свiй творчий спадок украшською, польською та нiмецькою мовами. Це таю пращ, як "Психолопя" (1868); "Grundzüge der slavischen Philosophie" (1869; 1873); "Короткий нарис психологи для ужитку в школах середшх" (1874); "Zycie, pisma, system filozoficzny Bronislawa Trentawskiego" (1871); "Katalog dokumentow odnosz^cych si? do Fedorowiczow w archiwum okcnskiem" (1890) та ш.
Ще нiкому не вiдомий як вчений, Клим Ганкевич розпочав свою працю в молодому вщ статтею "Декшька думок з фiлософii", опублшованою пiд кpиптонiмом "Кл. Г.", як припускае дослщник I. Лисий, "напередодш складання ним докторату" [5, с. 54]. 1з такого молодечого завзяття й iнтелектуальноi всеохопностi у його полi зору опинилися "каpдинальнi проблеми буття", якими "вiн займався фахово".
Маловiдомi були "перипетп розвитку фшософсько! думки". Оцiнено фiлософа К. Ганкевича на етат, коли той володiв ситуацiею часу i в той же час по-фшософськи фахово вмiв ii оцiнити. Це був "ситуативно-шдивщуальний зpiз культуpно-фiлософського феномену, особистюш вимipи фшо-софсько-культурних пpоцесiв i актiв" [5, с. 50].
Серед умов, що посприяли зростанню фшософських iнтенцiй К. Ганкевича, було "медшне поле" Галичини - львiвський часопис "Правда", який сповщував намipи популяризацн фшософсь-кого знання серед освiчених верств населення. Авторитет його високий. I. Франко спочатку ствпрацював у журнал^ а в 1884 р. редагував його, тзшше критикував "Правду" за проголошува-ний "формальний нацiоналiзм" i пpавонаpодовськi "новоеpiвськi" позицп.
"Правда" популяризувала й фшософда. I pеалiзувалося це у двох формах: 1) публшащею теоретичних фiлософських pозвiдок, прикладом чого може бути стаття Володислава Федоровича (сина I. Федоровича, про якого у сво'х "Нарисах" писав К. Ганкевич) "Емтрична i утил^арна тенденцiя сучасно! науки"; 2) власне популяризаторськими публiкацiями, якi репрезентуе перший "правдинський" друк К. Ганкевича [5, с. 53].
Даючи об'ективну оцшку стану фiлософсько-пpавового розвою в Галичиш у XIX ст., дослщ-ники зауважили, що "друга половина XIX ст. не належить до "золотих" пеpiодiв у розвитку фшо-софсько! думки; це радше доба ii здpiбнення i приземлення - не в останню чергу через посилення позитивютського струменя (цi вiяння вщчуваються i в мipкуваннi К. Ганкевича), через лшшну оpiентацiю фiлософii на природознавство, зрештою - добу етгонства. Будучи не стiльки "фшосо-фом", як "фiлософознавцем", Ганкевич належав своему часов^ а не виламувався, як це вдавалося
декому, i3 ситуацп доби. Це помАтно навАть з його фахових штерешв (згадаемо хоч би роботу про порубiжжя фшософп та математики), а ще бiльше з тих пiдходiв, що ix вш реалiзуе в сво!х писан-нях, як i з авторських наголошв у статтi з "Правди"".
К. Ганкевич наповнюе фiлософську площину сво!м поглядом ученого. Вш iлюструе добре во-лодiння матерiалом, проникнення у фшософда Платона, Аристотеля, Канта, Плшя та iн., з'ясовуе поеднання фшософп як "центрально! науки" зi спещальними галузями знання: нерви цих останшх сходяться в фшософп, щоби вщтак просвiтленими повернутися на сво! околищ. Фiлософiя е рефлексiею ("свщомютю") наукового знання, а невщрефлексоване знання не просто залишаеться розрiзненим, несистематизованим, але й безцiльним (не знало б свого вищого завдання); понад те фiлософiя спрямовуе погляд дослiдника на всезагальне ("закон едностi всесвАту") i суттеве ("ессен-щальне") в речах. Посилаючись на Платона, К. Ганкевич бшьш нiж переконливий. Зважаючи на основи з фшологп, природознавства, юторп, юриспруденцп i посилаючись на авторитет Шеллшга, Платона, Аристотеля, Плшя, Канта, Монтеск'е, К. Ганкевич акцентуе на методологiчнiй функцп фшософп (забезпечення переxодiв вщ одиничного до загального i, навпаки, напiлювання на заглиблення пiзнання в пошуки ще! як субстанцп сущого тощо), що помiчае I. Лисий.
Чергова проблема, на якш К. Ганкевич зупиняе увагу читача, - взаемодiя фшософп та релш!. ОбидвА щ духовш форми черпають Аз того самого джерела - Одкровення: релiгiя - з надприродного, фшософАя - з оприявненого в природА та розумА людини. Розум i вАра в обох цих формах взаемопро-никають i взаемодоповнюють одна одну [5, 6].
Малознаними е пращ естетико-мистецтвознавчого спрямування: "Про фантазда в житп та мистецтвГ', "РеалАзм у лАтературА та мистещи i меж його здшснення", "ЛАтературш i фшософсью фрагменти", яю "обгрунтовували чи репрезентували головш засади народовського та москво-фшьського варАанпв естетично! критики".
1ван Лисий зосереджуе свою увагу на тому, як у згаданш пращ С. Вакуленко та Л. Ушкалов, в однш з раншх робАт К. Ганкевича, - книжщ "Нариси слов'янсько! фшософп" (в шмецькому оригшалА - "Grundzüge der slavischen Philosophie") у двох виданнях в краювському 1869 року, i ря-шАвському 1873 року, не зазначають рАзнищ мАж ними: перше вийшло двома випусками з штерва-лом у кшька мюящв; друге видання, розширене (на титулА так i зазначено - "Zweite, vermehrte Auflage"), вийшло одшею книжкою (111 с.). Не вказують видавщ на те, що названа ще Д. Чижевсь-ким у списку основних фшософських праць К. Ганкевича стаття "Die Volksphilosophie bei der Kleinmssen" (1881) е пepeробленою автором частиною його "НарисАв", присвяченою народнш фшософп украшщв. "До речА, як стверджуе наш сучасник, повернення К. Ганкевича через 8 роюв до порушено! в "Нарисах" теми можна вважати симптоматичним щодо його прюритетних фшософсь-ких защкавлень" [6, с. 51].
Дослщники фшософсько! спадщини К. Ганкевича ощнюють його як гегельянця, однак i вва-жають його канпанцем, бо "Критика чистого розуму" стала початком модерного фшософування И автора i в розглядуванш тут статп. Можна стверджувати про плюралАзм фшософсько! позицп К. Ганкевича, в якому простежуються плюралютичшсть фшософп Й. Ф. Гербарта, яка, до речА, в час здобуття К. Ганкевичем фшософсько! освАти стала офщшною ушверситетською фшософАею Австрп, поеднавшись Аз традищею фшософського реалАзму, що домАнувала тут до середини XIX ст. [5, с. 54].
Активна дАяльшсть К. Ганкевича у часопис хоч i була призупинена на якийсь час, однак вже у 1875 р. повщомлено про вихщ його пращ "Короткий начерк психолог^", а в рАчнику III - п'ять повщомлень про "Нариси слов'янсько! фшософй". "Правда" репрезентувала перший випуск "Наришв", (його змют) опублшувала окремА фрагменти роздшу "Про питомють духовного життя слов'ян". У нш виразними вже на той час були виокремлеш К. Ганкевичем "прикмети слов'янського фшософування". Це персоналАзащя Бога, увага до проблем дАяльного безсмертя людини, трактування природи як творАння Божого, намагання поеднати орАентальтсть з окцидентальтстю тощо; нарешт - Гердерове: у духовному житп Свропи слов'яни посщають мюце серця, тодА як
Фiлософiя Клима Ганкевича (до 180-лтнъого ювшею eid дня народження)
германсью народи - мюце голови. У цьому кантекст пропонуеться кшька мipкувань про "народну вдачу" (менталiтет) слов'ян. Влм К. Ганкевич пiдсумовуе, що слов'яни не сказали ще свого слова у фшософп [5, с. 56].
У часопис був представлений К. Ганкевичем другий випуск "Наришв", а в ньому - роздш про украшську фiлософiю. Через 8 чисел повщомлено про вихiд iз друку цього випуску. Було прорефе-ровано змют зазначеного pоздiлу. У наступному чи^ знаходимо докази того, що про К. Ганкевича знали чесью, польсью та сеpбськi iнтелектуали.
Фшософсько-правова скеpованiсть iдей, якi визpiвали з представниюв iнтелектуальних сил Галичини, виростала iз аpхетипiв народного свiтогляду, продовжувала духовну традищю, що виформувана була ще в культуpi Кшвсько! Руа, розвинена Г. Сковородою, П. Юркевичем, I. Франком, М. Драгомановим та ш.
Не можна пеpебiльшити роль К. Ганкевича як фшософа, як не можна i применшити його внеску у тодшню фiлософську науку. Вона не була прим^ивно пристосованою до читацькоi ауди-TOpii, оскшьки, звiсно, на той час не була такою розвиненою, як, наприклад, математика. К. Ганкевич робить фшософську науку дохщливою, переконливою, образною i цiкавою.
Вiн стверджуе, що "здатшстю до фiлософського заглиблення у свгт i навiть вiдповiдною психолопчною спонукою володiе кожна людина, але крутизна, стpiмкiсть стежки до "найвищоi правди", небезпечнiсть сходження нею залишае абсолютну бiльшiсть людей б^ ii початку. Для того, щоби з вершини цiеi стежки вщкрився чудовий вид на кpаiну думки, потpiбнi не лише сили (передовым iнтелектуальнi) i бажання, а й неабияю моpальнi якостi, очищення свого духу вiд того ба-ласту, що невмолимо тягне донизу (сокрапвська модель фiлософування, чи не так?). Коли ж черго-вий !кар склеiть для себе крила з пустих фраз i суб'ективних суджень, то - замiсть вщкриття Ельдорадо правди, краси i добра - падае у мертве море непослщовност i безглуздя" [6, с. 54].
"К. Ганкевич зосереджуе увагу перш за все на шдходах до проблеми людини. Релтя, христи-янство ставить цi питання в практично-моральнш площинi, фiлософiя - у теоретичнш; вони взае-модоповнювальнi" [URL: https://www.shron1.chtyvo.org.ua].
Висновки. Назагал людина як центральна постать фшософських мipкувань займае провщне мiсце як у Гpигоpiя Сковороди, так i в Клима Ганкевича. Дослщник Iван Лисий найбшьш аргумен-товано доводить всебiчнiсть фшософських поглядiв фiлософознавця, який добре знав фшософда народного життя. Однак вш не був вузькогалузевим ученим. Його професшш iнтеpеси сягали кшь-кох гумаштарних наук - психологи, фшософп, етнографп, лiнгвiстики.
Тобто в особi молодого фiлософа Клима Ганкевича ми маемо в нацюнальнш культуpi виразну особистють европейського piвня - освiченого мислителя, цiкавого дослiдника, що тдтверджуе наявнiсть у XIX ст. ознак добре позицiонованоi гуманiтаpноi науки, а також постап вченого, якому цьогоpiч виповнюеться 180 pокiв вiд дня його народження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баб'як П. Ганкевич Климентш. Укратсъка журналiстика в iменах. Льв1в, 1997. Вип. 4.
2. Баб'як П. Енциклопед1я сучасно1 Укра1ни. К., 2006. Т. 5. С. 374.
3. Блум Г. Захвдний канон: книги на тл1 епох. К. : Факт, 2007. 720 с.
4. Енциклопед1я Украшознавства : в 11-ти т. Льв1в; Нью-Йорк, 1963. Т. 3, 7.
5. Лисий I. Я. З фшософського життя Галичини 60-х роюв XIX ст. (невщома публжащя К. Г. Ганкевича). Науковi записки. 2000. Т. 18. Спещальний випуск. С. 59-62. URL : https://www.shron1.chtyvo.org.ua.
6. Лисий I. Фшософська i мистецька культура. К. : Киево-Могилянська академ1я, 2013. 283 с.
7. Лисий I. Я. Нацюнальна фшософ1я - гдеологема чи метафшософський концепт. Фшософсъю обри. 2017. № 37. С. 10-20.
8. Огородник I. В., Огородник В. В. !стор1я фшософсько1 думки в УкраМ. Курс лекцш : навч. поаб. К. : В ища школа; Т-во "Знання"; КОО, 1999. 543 с.
9. Шсля ф1лософй: шнець чи трансформац1я? К. : Четверта хвиля, 2000. 431 с.
10. PiKep П. IcropiH та ютина. К. : ВД "КМ Academia"; УВ "Пульсари", 2001. 393 с.
11. Чижевський Д. Нариси з icropii фшософп на Укрш'ш. К., 1992. 230 с.
REFERENCES
1. Babiak, P. (1997). Hankevich Klimenty. Ukrainian journalism in names. Lviv. Iss. 4.
2. Babiak, P. (2006). Encyclopedia of modern Ukraine. K. Vol. 5. K. : Fact, 2007. 720 p.
4. Encyclopedia of Ukrainian Studies: In 11 volumes (1963). Lviv; Nyu York. Vol. 3, 7.
5. Lysy, I. Ya. (2000). (KG Hankevich's unknown publication). Proceedings. Volume 18. Special issue. P. 59-62. URL : https://www.shron1.chtyvo.org.ua..
6. Lysy, I. (2013). Philosophical and artistic culture. K. : Kyiv-Mohyla Academy. 283 p.
7. Lysy, I. Ya. (2017). National philosophy - an ideology or metaphylosophic concept. Philosophical horizons. No. 37. P. 10-20.
8. Ogorodnik, I. V., Ogorodnik, V. V. (1999). History of philosophical thought in Ukraine. Lecture Course: Educ. a manual. K. : Higher School; Knowledge; Koo. 543 p.
9. After philosophy: end or transformation? (2000). K. : Fourth Wave. 431 p.
10. Ricker, P. (2001). History and Truth. K. : VD "KM Academia"; Pulsors. 393 p.
11. Chizhevsky, D. (1992). Essays on the History of Philosophy in Ukraine. K. 230 p.
Дата надходження: 01.07.2022р.
Antonina Tokarska
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education
ninatokarsky@gmail.com
THE PHILOSOPHY OF KLYM HANKEVYCH (TO THE 180TH ANNIVERSARY FROM THE DAY OF BIRTH)
The article collects not numerous studies on the Ukrainian "philosopher", according to F. Nietzsche, as a comprehensively talented teacher with extraordinary philosophical, philological heritage and ethnographic knowledge, which in the creative heritage a wide worldview vision of life. At the heart of the article - in addition to the intelligence of D. Chizhevsky, the only modern work is a sufficiently reasoned article of the philosopher I. Lysy about K. Hankevich.
The biographical data on the scientist, who, having begun his research intentions to realize from the age of 26, has always mastered the difficult and debatable metaphylosophical issues in order to establish "the nature of philosophy, its place in culture and knowledge system", have not been known. His research is distinguished by the richness of the use of scientific terminology, philosophical concepts and figurative Latin statements without their reproduction in Ukrainian to reflect the "cardinal problems of Ukrainian being".
The reliable scientific ground is the statement of the operation of K. Hankevich by the philosophy of Plato, Aristotle, Kant, Pliny, etc. Klim Gankevich is a forgotten little - studied extraordinary figure of a high model in the national philosophy of K. XIX - beginning. XX century.
Key words: "philosopher", metaphylosophy, comprehension of truth, philosophy as a reflection, the law of unity of the universe, "folk philosophy of Ukrainians".
