CC BY
17
УДК 78.01:37.013.73
Лдя ТАРАПАТА-БЛЬЧЕНКО
ПЕДАГОГ1ЧНИЙ АЗИМУТ ТА СВ1ТОГЛЯДН1 ГОРИЗОНТИ ФШОСОФП МУЗИКИ
Стаття експонуе авторський досв1д впровадження фыософп музики в систему музично-педагог1чног освти, конкретизуе св1-тоглядний потенц1ал фшософсько-музичног етстеми та дидактичнг основи И педагог1чног ¡нтерпретацп.
Ключовi слова: музика, музичне мисте-цтво, музична освта, фыософ1я музики, фто-софсько-музична етстема.
Сучасний стан фшософи музики як галузi наукового знання об'ективуе драму музики в «глухш» культурi та викликае щире ствчуття. Музика як об'ективащя глибинного досвiду осягнення св^ та людсько! душi практично зникла зi сфери споживання сучасно! культури. Сьогоднi музичне мистецтво -це товар, функщональш можливостi якого обмежено рекреацшно-гедошстич-ною сферою, а статус обумовлено невибагливими смаками масового споживача.
Спогади про велич музики як науки про вщбиття закошв св^обудови та И активну участь у формуванш картини свiту додають честолюбства музичнiй спiльнотi, однак не допомагають у подоланнi кризових тенденцiй розвитку та осмислення мистецтва звукiв у просторi сучасно! культури. Незадовiльний стан мелосферно! аури культури та маргшальне мiсце фшософп музики в контек-стi сучасно! культурфшософсько! думки детермiнують вiдсутнiсть зазначено! проблематики у системi мистецько! освiти.
1сторична змiстовнiсть фшософсько-музично! епiстеми дозволяе наполя-гати, що наявнiсть навчального курсу «Фiлософiя музики» в системi музич-но-педагопчно! осв^и вкрай необхiдна, адже свiтоглядний та штеграцшний потенцiал ще! дисциплiни позитивно впливатиме не тшьки на фахову пщготов-ку та формування особистост музиканта-педагога, але й на процес звшьнен-ня музики з рекреацшно-гедошстично! неволi та !! повернення у дiалогiчний простiр сучасно! культури.
Переконашсть у важливостi фiлософського осмислення музики !! виконав-цями та викладачами зобов' язуе автора поставити за мету експонування
власного досвiду впровадження фшософи музики в систему фахово! пщготов-ки вчителя музики, конкретизацiю св^оглядного потенцiалу зазначеного курсу та висв^лення дидактичних основ його викладання.
Слщ зазначити, що палiтра сучасних фшософських поглядiв на музику -це територiя розгорнутих у часi наполегливих пошуюв И природи, сутностi та функщональних можливостей. Музика експлiкуeться як споаб людсько-го спiлкування (М. С. Каган), як вщкритий символ (С. Лангер), як предмет лопки (О. Ф. Лосев), як св^ людини (В. К. Суханцева), як вид мистецтва (В. М. Холопова). На шпальтах наукових видань перюдично з'являються змiстовнi розвiдки, що висв^люють причини та наслiдки постмодерних трансформацш фшософсько-музично! епiстеми (О. К. Бурова) [1], визначають цiннiсть музики як субстанцп та способу аксюлопчно! взаемоди людини зi свiтом (Г. Г. Коломiець) [4]; осмислюють основи метафеноменологп музики (О. В. Рябiнiна) [6], штерпретують генезовi структури музичного способу освоення св^ (В. К. Суханцева) [7], конкретизують форми осягнення музичного буття (Ю. М. Холопов) [13].
Однак проблеми фшософи музики як навчально! дисциплiни активно не оприлюднюються, змiст та дидактичнi основи викладання зазначеного курсу публiчно не обговорюються. Фiлософiя музики взагалi не входить до навчаль-них плашв пiдготовки фаивця в системi музично-педагопчно! освiти. Частко-вим виправданням вказаного недол^ може слугувати думка А. Шопенгауера, який стверджуе, що практичне музикування - це вже фiлософiя, «... несвщома метафiзична вправа душi, яка не вщае, що вона фшософуе» [15, 261]. Втiшають також заяви фшософських авторитеив про те, що фiлософiя починаеться по той бш музики (Т. Мундт), а безпосередне спшкування з музикою спонукае мислен-ня до фiлософських узагальнень та вщкривае перспективи фiлософського свiтобачення (Г. Гегель). За таких умов музикантам зайва не тшьки «Фшософiя музики», але й «Фшософiя» взагалi. М^ж тим, очевидно, що музичнiй спшьнот все ж доцiльно сполучати практичне музикування з теоретичним використан-ням музики як камертона свщомо! фшософсько! рефлекси про свiт. Тiльки за таких умов можна сподiватися на функщональну повноту iснування та щасли-вий розвиток сучасно! драматично! штори Музики всупереч законам означеного жанру.
Необхщшсть впровадження фшософи музики в систему фахово! тдго-товки музиканта-педагога вже обгрунтовувалась автором на Всеукра!нському науково-практичному семiнарi «Сучасна мистецька освiта: реали та перспективи» (Суми, 2003), Мiжнародних наукових конференцiях «Мистецька осв^а в контекстi европейсько! iнтеграцi!: теоретичш та методичнi засади розвитку» (Ки!в-Суми, 2004, 2010). Професiйна гiднiсть провокуе манiфестувати доцшь-нiсть впровадження фшософи музики в систему не тшьки музично-педаго-
пчно!, але й мистецько! освiти взагалi. Не завадило б плекати намiри щодо поширення фiлософi! музики у загальний освiтнiй простiр, адже теорiя та практика музики вже входили до перел^ обов'язкових для вивчення дисци-плiн. Ще в культурi античност разом з арифметикою, геометрiею та астро-номiею музика допомагала людиш пiднятися вiд космосу, який сприйма-еться почуттями, до вiчно сущого космосу, який осягаеться тiльки розумом, тобто тзнати «справжне буття». Саме у цей час музика визначалась знаряд-дям пошуку 1стини, тсе! 1стини, яку Платон називав «божественним поривом сущого» i яка для античного сприйняття означала «незабутне» й <^чне» [5]. У Платонiвську Академш не приймали того, хто був далекий вщ музики, адже в умовах св^ як «гармонi! сфер» такш людинi було «...нiчим ухопитися за фшософш» [3, 170].
У свiтлi вищезазначеного на схвалення заслуговуе спецкурс Московського державного унiверситету, який ознайомлюе сво!х студентiв з основами фшософи музики; сощальними, нацiональними, гендерними та пол^ичними аспектами побутування музичного мистецтва; глобалiзацiйними, партикуляризацiйними та сакральними особливостями мистецтва звукiв; основними рисами музичного рацiоналiзму, iррацiоналiзму, критицизму, екзистенцiалiзму, мiстицизму, музично! феноменологi! та музично! онтологi! (К. С. Шаров) [14].
Слщ зазначити, що керуючись нагальним завданням оновлення змшту музично-педагопчно! осв^и, факультет мистецтв Сумського державного педагопчного унiверситету iм. А. С. Макаренка включив курс «Фiлософiя музики» у навчальний план пiдготовки фахiвця за напрямом пiдготовки 020204 «Музичне мистецтво» (ОКР «магiстр»). Як вибiркова дисциплiна «Фiлософiя музики» апробувалася на заключних етапах тдготовки спещалш-та «вчителя музики та свiтово! художньо! культури». З метою методичного забезпечення курсу створено навчальний поЫбник для студенев та мапстран-тiв факультеив мистецтв [12]. Однак на сьогодш фiлософiя музики не входить до перел^ рекомендованих МОНМС Укра!ни навчальних дисциплiн, тому !! впровадження хоча б у систему музично-педагопчно! осв^и спонукае до подальшого пропагування та конкретизацп теоретичних основ.
На нашу думку, фiлософiя музики у сво!й педагогiчнiй iнтерпретацi! мае експонувати певш свiтоглядно-теоретичнi системи, що пояснюють феномен художньо-звуково! творчостi та належать до рiзних культурно-iсторичних контекстiв. У процес вивчення дисциплiни студенти зможуть цшсно осягнути музику в аспектах !! сутностi, природи, функцiй, причин та наслщюв юторико-стильових змiн, особливостей часово! та звуково! органiзацi!.
Авторський тематичний план навчально! дисциплши першочергово передбачае ознайомлення студентiв з музичною естетикою античного св^. Виклад шфагоршсько! iде! про «гармонiю сфер», музично-числово! структу-
ри космосу в натурфшософп Платона дозволяе експонувати античнi погляди на природу звуку; розкрити функцш музичного звукоряду як масштабу для визначення параметрiв свiтобудови та рiвня узгодженостi мiж елемента-ми всесвггу; пiдкреслити античне усвiдомлення гармони як онтолопчно! та естетично! основи макро- i мiкрокосму.
Можливостi музичного звукоряду як взiрця для параметризаци та структу-ризаци унiверсального свiтового субстрату, роль музики в процес усвщомлен-ня та тлумачення принципу резонансу як нарiжного принципу функцiонування космосу доцшьно проiлюструвати на прикладi культури Стародавнього Китаю. При цьому компаративний ан^з захiдних та схiдних штерпретацш музики дозволяе переконливо iлюструвати тотожшсть !х семантики.
Репрезентацiя музики в умовах теологiчно-орiентовано! культури потребуе посилання на асимiляцiю культурою середньовiччя античних музично-космоло-гiчних iдей. Заслуговують на увагу погляди на музику Макробiя, Кассiодора, Аврелiя Августина, а також Боещя, який подiляе музику на «св^ову» (гармонiя небесних рухiв та природних процесiв), «людську» (гармонiя душ^ тiла i злагода мiж ними) та «шструментальну» (мiметичне вiдтворення ушверсаль-но! св^ово! гармони). Завдяки Боецш музику починають вважати наукою, яка проливае св^ло розуму на гармонш всесвiту.
Еволюцiя поглядiв на природу музики та !! функцiональнi можливост детермiнуе необхiднiсть висвiтлення причин та насладив переходу музики з нормативно-щншсно! системи «наука» в нормативно-цiннiсну систему «мистецтво». На межi XVII стол^тя вiдбуваеться трансформацiя мислення, що тшьки «причащалось», у мислення, що прагне тзнавати. Глибиннi змiни механiзмiв свадомост обумовлюють деструкцiю традицiйних зв'язкiв музики з онтолопчними та аксiологiчними структурами св^ового порядку. «Свiтова» музика остаточно зникае з конструкци новочасового всесв^. Екзистенцш-не вiдчуття самоцiнностi творчого акту, прорвавшись на понятшний рiвень ще у просторi ренесансно! думки, призводить до теоретичного обгрунту-вання уявлень про музику як про творчють. Як один iз засобiв людського самовиразу, «мова почуттiв» (барочна теорiя афектiв), музика втрачае число та онтолопчш конотаци. За таких умов вона вже не може претендувати на ушверсальшсть сво!х закошв та збер^ати статус джерела шформаци про будову свiту, тому з «музики-науки» перетворюеться на «музику-мистецтво».
Естетика романтизму трактуе музику як форму самооб'ективаци душi (К. Зольгер, I. Шайбе, Г. Гегель), як чуттевий образ внутршшх почуттiв (Й. Гьоррес), як мистецтво внутршшх розумових коливань, що втшюе вiбрацп самосвiдомостi (Т. Мундт). Екстраполящя результатiв самоаналiзу на навколишнш свiт створюе образ св^-гармони. 1дея паневфонп - музики у кожному звущ (I. Гердер), образ Еолово! арфи всесвiту (С. Кольрадж), бачення
CBiTy як результату Bi6pa^ï однieï безмежно1 струни (Й. Pirrep), проголошен-ня музичних пpопоpцiй основними спiввiдношеннями природи (Ф. Новалю), фiлософське обгрунтування пpавомipностi музично-космолопчних коpеляцiй (Ф. Шеллiнг), ототожнення структури всесвiту та звуко-музичного континууму (А. Ф. фон ^мус) дозволяють романтизму проголосити себе спадкоемцем пiфагоpiйськоï тpадицiï.
Дефiнiцiя музики як результату самовиразу вщкривае можливiсть для використання ïï як засобу самопiзнання. Ставлення до музики як до унiкальноï форми несвiдомоï об'ективаци людиною глибиннох' сутностi свiту перетворюе музику на джерело шформаци про гpаничнi пщвалини свiту - «св^ову волю» (А. Шопенгауер). Iнтеpпpетацiя музики як несвiдомоï об'ективацiï сощаль-них iмпульсiв дозволяе вивчати за ïï допомогою латентш тенденцiï розвитку суспiльства та моделювати свiтогляднi засади «шшого» соцiального св^ -«св^ свободи» (Т. Адорно).
Численш свiтогляднi концепцiï, що експонують за допомогою музичних категоpiй ушверсальну картину свiту, е результатом активного використання музики як моделi св^обудови [10]. За цих умов очевидно, що вивчення музики у пpостоpi культури стае вивченням свiту в аспект його культурного iснування, тобто з боку того, чим цей св^ е для людини, яким сенсом вш для raï сповнений.
Фiлософiя музики дозволяе переконливо довести, що у смисловому пpостоpi культури музика як сукупшсть звукiв-явищ функщонуе ще й як сукупнiсть звукiв-символiв, якi мiстять унiкальну iнфоpмацiю про усталеш зв'язки i принципи будови глобального, сощального та iндивiдуального piвнiв буття. Музичнi категоpiï iнваpiантно використовуються в пpоцесi формуван-ня та репрезентаци картини свiту, набуваючи онтолопчних, соцiальних та антpопологiчних вимipiв [8; 11].
Важливо зазначити, що редукщя людиною надскладного внутpiшнього та зовшшнього свiту до простоти музичного звукоряду i гармони дозволила ш конкретизувати власш уявлення про всесвiт; генеpалiзувати та репрезентува-ти принцип гармони як фундаментальний принцип свiтобудови; впорядкувати внутpiшнiй свiт за законами звуко-космосу; декларувати гармонш мiж людиною i св^ом як життево-необхiдну умову ïx iснування. Зразки «св^оустршних гаpмонiй» особливо актуальш сьогоднi, коли вpiвноважена констатащя «тут i тепер» iснуючоï гармони св^ трансформувалась у захоплення мpiею про свiт-гаpмонiю на тлi св^-конгломерату, який обумовлюе дисгаpмонiчнiстю своïx елементв неблагополуччя та страждання людини.
Очевидно, що педагопчне спрямування фiлософiï музики у осв^ньому пpостоpi вимагае активного повернення щей позитивноï едностi до активiв смислотворчих фондiв. Заiдеологiзованiсть, пол^изащя та нацiональна
обмеженiсть мае поступитися мюцем унiвеpсальним аксiологiчним системам, полiкультуpним зв'язкам, вагомим iнваpiантним iдеям, якi мають багатовжову тpадицiю побутування в культуpi та об'еднують людство.
Слiд зазначити, що увага до парадигми «свiтовоï гармони» спостер^аеть-ся також у контекст сучасноï евpопейськоï педагогiчноï думки. Наприклад, спецкурс «Музика i космос» (Blockseminar Musik und Kosmos) у навчальних планах тдготовки магiстpiв Гумбольт-ушверситету (Нiмеччина) передба-чае вивчення таких розгорнутих свiтоустpiйниx теоpiй, як «Ушверсальна гаpмонiя» М. Мерсена, «Свiтовий монохорд» Р. Флада, «Унiвеpсальна музика» Й. Юрхера, «Гаpмонiя свiту» Й. Кеплера. Тематика рефератв охоплюе широкий дiапазон культуpно-iстоpичниx контекстiв: вiд пpопоpцiйностi i формули свiтiв у Пiфагоpа та Платона («Proportionalität und Weltenformel. Mythen, Zeremonien, Theooreme der Pythagoreer - und ihre Rezeption bei Platon») до музики як е^валенту свiтовоï волi та св^ як «втiленоï музики» у А. Шопенгауера («Die Welt als Musik und Vorstellung. Arthur Schopenhauers») [16].
Свропейський приклад спонукае до бшьш активного залучення важливих свiтоглядниx iдей у простр вiтчизняноï музично-педагогiчноï освiти. Зазначений педагопчний азимут фiлософiï музики сприятиме формуванню у суб'ектв навчання як фахових, так i св^оглядних та пол^льтурних компетен-цiй. У своему аксюлопчному вимipi змiст фiлософiï музики дозволяе не тшьки висв^лювати iеpаpxiю сми^в i цiнностей у piзниx культурно-юторичних контекстах, але й формувати ту аксюлопчну систему, що сприятиме едност людства.
Результати теоpетичноï роботи над змютом та принципами побудови курсу «Фiлософiя музики», а також практичний досвщ його викладання дозволя-ють стверджувати, що впровадження фiлософiï музики в систему музично-педагогiчноï освiти е важливою складовою фаxовоï пiдготовки та особистс-ного зростання музиканта-педагога. 1нтеграцшний потенцiал курсу дозволяе узагальнити знання студентiв на музично-теоретичному, музично-юторично-му та св^оглядному piвняx [9]. Узагальнення знань про природу музики та ïï функцп в культуpi слугуе формуванню спецiалiста, який свiдомо викорис-товуватиме функцiональнi можливостi музичного мистецтва: пропагуватиме музику як дiевий зааб семантизацiï свiту, гаpмонiзацiï соцiуму та позитивноï комунiкацiï людини i природи.
Головним дидактичним принципом педагогiчноï штерпретацп фiлософ-сько-музичноï епiстеми мае стати концепт дiалогу. Дiалог piзниx св^огляд-них парадигм успiшно сприятиме досягненню головноï мети фiлософ-ськоï освпи: pозбудовi «онтологiï iндивiдуальностi» на основi актуалiзацiï свiдомого самовизначення студента у «горизонт» граничних смисложитте-вих цшностей (В. Даренський).
Педагопчний азимут фшософи музики - це напрям !! розвитку в осв^-ньому простора Визначальною точкою вимiру педагопчного спрямування для фшософп музики мае стати Людина - Особистшть, що вивчае, створюе i сприймае музику як акустичну голограму всесв^ i власно! душi, як спосiб самовиразу i засiб спiлкування та самотзнання. Саме навколо Людини сучасна мистецька освiта мае уточнювати координати смисложиттевих цшностей та окреслювати толерантнi i гуманiстичнi свiтогляднi горизонти.
Як навчальна дисциплiна «Фiлософiя музики» потребуе подальшого вдоско-налення змiсту та методики викладання. Однак бiльш складним та вагомим е завдання адептiв фшософи Музики. Колективними зусиллями науковцям необхщно уточнити природу одше! з найзагадковших сфер людсько! дiяль-ностi, де вiбрацiйнi зв'язки унiверсуму перетворюються на вщчутш акустич-нi коливання, а звуко-штонащя та органiзований час кодують iнформацiю про глибини людсько! душi та унiверсальнi закони свiтобудови.
Лггература:
1. Бурова О. К. Постмодернистские трансформации философско-музыкальной эпистемы / О. К. Бурова. // Философские перипетии. - Харьков : ХДУ, 1998.
- С. 83-87.
2. Даренський В. Д1алог свгтоглядних парадигм як принцип викладання фшософи у систем! вщо! освгти / Вгталш Даренський. // Фшософ1я освгти, 2008.
- № 1-2 (7). - С. 297-308.
3. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов / Ред. и вступ. ст. А.Ф.Лосева. - М. : Мысль, 1986. - 571 с.
4. Колом1ець Г. Г. Про концепщю цшносп музики як субстанци { музики як способу цшшсно! взаемоди людини з1 св1том / Г. Г.Колом1ець. // Часопис Нацю-нально! музично! академи !м. П. I. Чайковського : Науковий журнал. - 2009.
- № 1 (2) - С. 104-113.
5. Платон. Кратил 421 Ь // Платон. Собрание сочинений в 4-х т., Т.1. - М. : Мысль, 1990. - 360 с.
6. Рябинина Е. В. Основания метафеноменологии музыки. Метафизика музыки: проблема метода / Е. В. Рябинина. // Философские перипетии. - Харьков : ХДУ, 1998. - С.256-267.
7. Суханцева В. К. Музыка как мир человека. От идеи вселенной - к философии музыки / Суханцева В. К. - К.: Факт, 2000. - 176 с.
8. Тарапата-Бильченко Л. Г. «Гармония мира» как мировоззренческая парадигма (о роли музыки в процессе семантизации мира) / Лидия Тарапата-Бильчен-ко. // Мистецька осв1та в контекст! европейсько! штеграци : Зб1рник наукових праць. - Суми-Ки!в : СумДПУ !м. А. С. Макаренка, 2005. - С. 311-319.
9. Тарапата-Бiльченко Л. Г. 1нтеграцшний потенцiал фшософи музики у фаховш пiдготовцi музиканта-педагога / Л. Г. Тарапата-Бшьченко. // Теоретичнi питан-ня культури, освiти, виховання: 36ipH^ наукових праць. Випуск 32. - К. : Вид. центр КНДУ, 2007. - С. 194-196.
10. Тарапата Л. Г. Музика як модель свтобудови (досвщ культуролопчного до-слiдження) : автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшос. наук : спец. 09.00.04 «Фшософська антропологiя i фiлософiя культури» / Л. Г. Тарапата.
- Харюв, 1998. - 18 с.
11. Тарапата Л. Г. Св^ у масштабi звукоряду: семантичний простiр музично-кос-молопчно! ще! / Л. Г.Тарапата. // Сучасна картина свгту: штегращя науково-го та позанаукового знання : Збiрник наукових праць. - Суми : Мрiя-1 ЛТД, УАБС, 2002. - С. 32-38.
12. Тарапата-Бшьченко Л. Г. Фiлософiя музики : навчально-методичний пошбник для студентв та малстранпв факультету мистецтв / Л. Г. Тарапата-Бшьченко.
- Суми : СумДПУ iм. А. С. Макаренка, 2004. - 76 с.
13. Холопов Ю. Н. О формах постижения музыкального бытия / Ю. Н. Холопов. // Вопросы философии, 1993. - №4. - С. 106-121.
14. Шаров К. С. Философия музыки / Программа спецкурса для студентов МГУ.
- М. : МГУ, 2002. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: philos.msu.ru
15. Шопенгауер А. Мир как воля и представление / Артур Шопенгауер. // Собр. соч. в 5т. Т.1. - М.: Московский клуб, 1992. - 395 с.
16. Blockseminar «Musik und Kosmos» in Humbolt-Universitet. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.muwi.hu-berlin.de/.../ kommentiertes-vorlesungsverzeichnis-sommersemester-2010.
Лидия Тарапата-Бильченко. Педагогический азимут и мировоззренческие горизонты философии музыки.
Статья экспонирует авторский опыт внедрения философии музыки в систему музыкально-педагогического образования, конкретизирует мировоззренческий потенциал философско-музыкальной эпистемы и дидактические основания ее педагогической интерпретации.
Ключевые слова: музыка, музыкальное искусство, музыкальное образование, философия музыки, философско-музыкальная эпистема.
Lidija Tarapata-Bilchenko. Pedagogical Аzimuth and World-view Horizons
of Philosophy of Music.
The article exposes author's implementation experience of philosophy of music into musical pedagogical education system. The author concretizes the world-view potential of music-philosophy episteme and didactical basics of its pedagogical interpretation.
Keywords: music, musician art, musical education, philosophy of music, music-philosophy episteme.
