CC BY
20
КУЛЬТУРОЛОГ1Я
УДК 130.2:79(793.2)
Л. Д. Бабушка
ФЕСТИВАЦ1Я ЯК КОМУН1КАТИВНИЙ АПРОПР1АТОР ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙНИХ 1НТЕРЕС1В У КУЛЬТУРОТВОРЧОМУ ПРОСТОР1
Проанал1зовано фестивацЮ як феномен постмодернгстськог святковог культури, що потрапляе до складного процесу пошуку легал1заци нов1тн1х форм культуротворчих щнностей в умовах глобал1зму та альтерглобалгзму. Розглянуто мехатзми впливу економ1чних, соцгально-полгтичних чинникгв на святкову культуру, що дозволяе анал1зувати фестивацЮ в повсякденно-рефлексивних площинах «культурного - полтичного - економ1чного» ствв1дношень.
Клю^о^^ слова: фестиващя, глобал1зац1я, культуротворч1сть, апропргатор, комунгкацгя.
Культуролопчний проспр сучасно'1 епохи, як i загалом кожно!, визначасться домшантними координатами свгшбачення та вщтворюе людський споаб життeдiяльностi в його iсторичнiй динамiцi. 1ндикатором модифiкацiй свiтовiдчуття в сучасному просторi постае предметнiсть. Фестивацiя як феномен постмодершстсько'1 святково'1 культури потрапляе до складного процесу пошуку легалiзащi новптах форм культуротворчих цiнностей. Вона виступае певною мiрою як нетрадицiйна сучасна модель свята на та синкретичних практик презентацш останнього та десакралiзащi культури.
Здiйснення фестиваци в розумiннi «десакралiзащi» традицiйних практик свята зумовлено насамперед глобалiзацiею культури як вияву генералiзащi традицiй. Вiдбуваеться процес ушфшацп смаюв, водночас почуттiв. Цiлком очевидно, що подiбна ситуацiя е результатом прояву процеав глобалiзму та альтерглобалiзму, що спричинили змши як сощально'1 ментальносп, так i культурнi перетворення загалом. Оскшьки свята е унiверсальним засобом передачi соцiального досвiду мiж поколшнями, в умовах глобалiзацii вони м^рують з одних нацiональних культур до шших, змiнюючи при цьому семантику. Традицшш свята в теперiшньому суспшьсга всупереч глобалiзацiйним вже далеко не тенденщям, а реальним процесам, виступають як засiб консолщацп iндивiдiв з метою збереження свое'1 групи й нащональних культурних традицiй. Поступове зникнення етшчних особливостей свят, з одного боку, призводить до незворотно'1 втрати цших пластiв культури, а з шшого, до об'еднання палiтри свят, утворюючи сучасний характер, так би мовити, глобалiзованого свята, фестиваци, яка позначена синкретичним характером. Така еднють традицш, ритуалiв, звичав, видовищ, обрядiв, iгор, урочистостей, карнавалiв притаманна як для традицшного, так i сучасного свят.
Однак, фестиващя е сучасним святом у контекст вияву тенденцш глобалiзму та альтерглобалiзму й постае як гiперболiзацiя святкового компонента в повсякденному житп. Вплив економiчних, сощально-полгтичних чинникiв на святкову культуру дозволяе аналiзувати фестивацiю в повсякденно-рефлексивних площинах «культурного - полгтичного - економiчного» спiввiдношень. Креативно-економiчний, полiтичний та корпоративний аспекти святково'1 культури представлен у працях Т. В. Абанкшо'1,
О. Т. Богомолова, О. Б. Долгша, В. Л. 1ноземцева, В. I. Марцинкевича, I. В. Соболево", Т. Н. Персиково", В. В. Савчука, М. А. Хренова; глобалiзацiйний проект - у розвщках вгтчизняних мислителiв В. Кiзими, О. Гомшко, Т. Лютого, G. Андроса, Р. Шульги, також в контекст цивiлiзацiйного аспекту (сучаснi шдустри та культурш практики), З. Баумана, Ж. Бернаноса, Н. Лумана, Ф. Мюре та шших.
Погляди на сучасш фестивш практики автором розглядатимуться з позици pro et contra, оскшьки почасти беруть витоки й формуються на основi процесiв лiберизацii та демократизаци в суспiльствi, як результат злиття рiзних видiв тоталiтаризму з демократею, i е наслiдком «трестових проеклв». Ф. Мюре, дослiджуючи мутащю людського роду, котру називае деспiрiтуалiзацiею, цитуе Ж. Бернаноса, котрий вважае, що «трестiвський режим» лише видимо е антиподом «державного колективiзму», i якщо «технiчному Молоху» вдалося закласти «мщш основи свое майбутньо1 тиранп», не спровокувавши повстання, то тшьки завдяки тому, що вiн зумiв прикрити «сво"1 незлiченнi беззаконня лiберальною фразеологiею» [5, с. 232].
Справд^ спостерiгаеться перевага розважальностi на тл збiднення (зубожiння) населення, i це вочевидь стае очевидшшим пiд кутом зору ii безпосереднього зв'язку з комерцшним успiхом, глобалiзацiйного лобi. Повсякчас на слуху вираз «структурна реформа», що означае позбавлення робгтниюв будь-якого захисту, розбирання залишюв соцiальних гарантш в державi, евфемiзм (пiдмiна небажано'1 шформаци забарвленою як зручний споаб омани), усунення екологiчних i безпечних норм, що обмежують корпоративш прибутки.
Вщомо, що Арiстотель, Нiколо Маюавелл^ Алексiс де Токвiль та Адам Смгт починали власнi працi з тези щодо iснування природного антагошзму мiж багатими i бiдними масами. «Ti, у кого занадто багато всього, влади, багатства, друзiв тощо, не хочуть i не можуть тдкорятися закону», - викладав думку в «Полгтищ» Арютотель [1, с. 76]. Фшософи добре розумiли й розумшть, що олiгархи добре засвоюють мехашзми маншуляци, тонко'1 й вщкрито'1 репрес^'-експлуатацй для захисту власного багатства та влади. Найголовшшим механiзмом контролю виступае контроль iдей. Правляча елгга робить все задля того, щоб дiючий клас iнтелектуалiв прислужував щеологи, в даному випадку вiльному ринковому каппашзму й глобалiзацii, що е матрицею останнього, яка виправдовуе ix жадiбнiсть. Пiдйом олiгархiчноi держави вщповщно до розумiння Арiстотеля сприяе формуванню двох шляxiв. По-перше, знедоленi маси будуть або повставати для виправлення дисбалансу щодо багатства й влади, або ол^архи встановлять грубу тирашю, щоб насильно тримати населення в покорь Вщтак, люднють сто'1'ть перед постшною глибокою дилемою: служiння комерцшним короткочасним профггам та економiчне зростання чи довгострокове виживання планети. Шкода, однак, що до сих тр ршення приймалися на користь першого, корпоративного боку.
Звернемось, наприкладу, до спостережень Андре Дамона, яю вш подав у статтi «Свято багатства та жадiбностi. Корпоративнi злочинцi та мшьярдери на свiтовому економiчному форумi в Давосi», де на 44 щорiчному Свiтовому економiчному форумi (WEF), альпшському курортi Давосу зiбрались близько 2000 директорiв корпорацiй, масштабних iнвесторiв, лiдерiв влади, центральних банкiрiв та знаменитостей. Щорiчне «свято багатства та жадiбностi» вiдзначаеться пiсля неабиякого устшного року для надбагат^'в. Вартiсть акцш та прибуткiв пiднялася до нових рекордних висот, наповнивши рахунки та портфелi фiнансовоi елiти, в той самий час, як жорстка економiя, скорочення заробiтноi платнi, масштабнi звшьнення, погiршили життя i вкинули в зубожшня десятки мiльйонiв людей. Конференщя, яка проходила 22-25 сiчня 2014 р. офщшно носить назву «Переформатування свiту: наслiдки для
суспiльства, полiтики i 6i3Hecy». У присутнiх е Bci тдстави для святкування, за даними Блумбгер-Ньюс, найбагатiшi 300 людей на планет вщзначили за останнiй piK прирют свого багатства на $ 524 млрд. В газет Блумерг-Ньюс, що мае заголовок, «Давосью мiльяpдеpи збшьшують свое багатство в 2014 рощ», вщзначають, що найбiльший прибуток отримав Бил Гейтс, збшьшивши свiй статок з $ 15,8 млрд до $ 78,5 млрд, тим самим вщновив звання найбагатшо'1' людини в свт [3].
Щоpiчний звiт «Глобальш ризики» форум зазначив неpiвнiсть прибутюв як загрозу №1, яка «найiмовipнiше викличе сеpйознi глобальнi порушення в найближче десятилпгя». Головний економiст форуму Дженшфер Бланке, вiдзначаючи хвилювання в Сгипт i Тyнiсi в 2011 р, заявила, що «невдоволення може привести до руйнування вае'1 тканини сустльства, особливо кpiзь призму того, що молодь не бачить для себе майбутнього» [3]. Чи варто екстраполювати подiбнy модель «глобального ризику» на Украшу (помножену на вшну), але з урахуванням вже не лише молодо а й вах верств населення, що опинилися на гран виживання?
Якщо вести мову про святковий шоу-медшний сегмент ринку, то саме в ньому залучен пгантсью суми, здiйснюються угоди, засвiчyються й згасають «зipки». Постановники чи то конструктори подiй продають мешканцям сучасного свiтy катастрофи, авари, нещастя, сенсаци й розваги - загалом все те, що i так 1м належить, або те, що вони щлком могли б створити собi сам1 У наш час маестро сощальних iлюзiй можна зустргги у всiх царинах життя. Така собi своеpiдна модель «спектаклю» (як не погодитися iз Гi Дебором щодо «сyспiльства спектаклю»), гри, бо остання також подвоюе pеальнiсть. Реальнють, що pозyмiеться як гра, виокремлюеться зi звичайно'1' pеальностi, але не заперечуе ii, навпаки, кожне програвання гри мютить вказiвкy на вже юнуючу з нею «реальну реальнють» [4, с. 84]. У сощальних ^ах партнери дотримуються певних правил. Розвага - гра шшого роду. Тут немае паpтнеpiв i немае правил. Точшше, вони е, але ix можна дотримуватися або ж не дотримуватися. Основою гри тут стае шформащя. Iнфоpмацiя, згiдно з вщомим визначенням Гpегоpi Бейтсона, е «difference that makes difference». Буквально це означае: «вщмшнють, яка створюе вщмшнють»; бшьш точно: «...створюе ютотну piзницю». Iнфоpмацiя чiпляеться за шформащю, де наступний елемент не завжди випливае з попереднього. Виникае ситуащя повно'1 пеpедбачyваностi: новий елемент шформаци може залежати вiд piшень i дiй людини. Нiмецький соцiолог Н. Луман у пращ «Реальнють масмедiа» акцентуе увагу на тому, що саме на непередбачуваност базуеться розвага: не просто на дотриманш елементв шформаци один за одним, а на здшсненш самою системою обмеженш, що визначае ймовipнiсть надходження подальшого елемента ланцюжка. Розвага пiдживлюеться несподiванками i напруженнями, якi сама й виробляе. Публ^а вмiе вiдpiзняти цю реальнють розваги вщ pеальностi як тако'1, про яку повiдомляють новини. Опис сyспiльства в мас-медiа створюеться не тшьки новинами i повщомленнями; в ньому беруть участь також реклама i розваги, причому в цих сферах опис сустльства опосередкований нашими шдивщуальними установками й готовнютю до комушкаци, тобто «вельми непрямим чином» [4, с. 83].
Так, Зигмунд Бауман вважае, що «двоютють - ось доля людини, тож людське юнування лишатиметься двоютим, вимушеним одночасно впiзнавати себе у двох украй piзниx образах системностi й непередбачуваносп. Нiяке монiстичне «розв'язання», хай то практичне чи теоретичне, не в змозi ш витравити цю двоютють з юнування, ш теоретично вичерпати ii» [2, с. 205]. «Фундаментальна конститущя людини», як ii назвав Бергер, а далi пщтримали Вшер, Гелен, «надае перевагу структур^ владнiй iеpаpxii та замiшаним на владi означенням соцiальниx позицiй i правил соцiальноi взаемод11» [2, с. 203].
Ф. Мюре зауважуе, що бiльшiсть людей r0T0Bi «грати» разом з постановниками сучасних подш i йти з ними поруч щоразу, як тiльки це пропонуеться. Поняття «подГевють», яка заполонила увесь сучасний культуротворчий проспр, походить вiд iменника «подГя». В класичнiй традицГ! подiя несла в собi сакральнi дати, фшсоваш календарем, а також факти, справи, неприемносп, що заслуговують уваги. Щодо «подГевосп», яка з'явилася на ареш постмодерну, смислове наповнення перестало означати вищевказане, не залишилося мюця в свiтi постановникiв подiй самш поди, пригодi, яка трапляеться несподiвано. Ф. Мюре зазначае стосовно цього наступне, що «у наш час випадок не може розраховувати на позитивш вщгуки преси. Вш виявився в таборi переможених. Адже зггкнутись з чимось непередбаченим вкрай незручно. Торговщ подiями бояться цього як вогню» [5, с. 239].
Не-поди нашого часу мають вигляд деяких свят поза приводом, причин, насладив, а головне, поза продовженням. Вш наводить приклад друго'1 вiйни в Перськш затоцi, яка не вадбулася, або будь-яко'1 шшо'1 поди, що не вадбулася. Скажiмо, iсторiю з астеро'дом XF11, який нiбито повинен був зггкнутися з планетою Земля рокГв через тридцять i викликати справжнш Апокалiпсис. На наступний день нам так само весело повадомили, що астеро'д пройде на вадсташ в мiльйон кiлометрiв вiд ЗемлГ Але постановники подiй потрапили в цГль. Як справедливо зауважуе один з персонажiв 1онеско, «поди розвиваються швидко, коли 1'х бiльше немае» [5, с. 240].
Далi французький мислитель зауважуе, що не-поди виростають на могилi справжнix подiй. Не-поди виростають i набираються сили, паразитуючи на останках подiй. Вони е пишним зображенням ix вiдсутностi та спробою вадтворити у виглядi абстракцп. Таким чином, у повсякденному житп проявляеться тенденцiя до iсторичниx реконструкцш. Будь-який ритуал виявляеться за тим боком 1сторГ1, будучи позбавленим сенсу, безтшесним, застиглим у часi, де щось нiбито вiдбуваеться i буде вадбуватися без будь-яко'1' мети i потреби, а лише тому, що воно вадбуваеться, лише тому, що так треба. У кожнш з царин людсько'1 дiяльностi кропiтка праця з вадтворення зруйнованого, спроба злшити щось з праху конкретного свГту набувае характеру стратегiчного завдання з далекими перспективами. Це буде мiсiя людей в третьому тисячолГт ...
Подiевiсть може мати успix лише за вГдсутностГ справжнix подiй. Те, що не юнуе, заявляе про себе на повний голос: ось зразок красномовства, характерного для органiзаторiв подш. Йдеться про свята, яю покликаш пожвавити життя в мютечках, селах i селищах, де програма свята нагадуе пщнесене поетичне звернення Хомо феслвуса, «який впиваеться власною пустопорожньою риторикою». Монополюти фестивних подш защкавлеш перш за все у сенсащях i прибутках, але не в щеях, вiдтак використовують шформацш для переведення ii в статус новини.
З'ясувати семантичний проспр сучасно! святково'' культури i проблему взаемовпливу свгшглядних орiентацiй дозволить звернення до класифжацп Н. Лумана, котра налiчуе десять критерГ'в вiдбору для використання переведення шформаци в статус новин.
По-перше, шформащя повинна бути новою. Щоб пщсилити ii несподiванiсть, потрГ6но позначити наявне порушення безперервносп ходу подГй, роз6Гжнють Гз очiкуваннями, унГкальнГсть того, що сталося. Контекст, навпаки, повинен бути звичним, що викликае довГру [4, с. 46].
Схвалення всього, що з'являеться, на кшталт «все нове е прекрасним», - одна з характерних рис Homo Festivus, котрий мГг би обрати сво'м святим покровителем вольтерГвського Панглоса. Його некритичне, безумовне прийняття всього «сучасного» докоршно розходиться з фГлософГею, яка надае важливого значення запереченню, дГалектищ, результатом чого постае трансформащя, що в свою чергу, звГльняе мГсце
для реалiзацii нових можливостей.
По-друге, перевага вщдаеться конфлiктам. Подiбнi теми вiддаляють розв'язку до майбутнього. Не знаючи, хто вийде переможцем, одержувачi шформацй вiдчувають напругу й намагаються вгадати результат боротьби.
По-трете, можна пщсилити увагу кiлькiсними показниками. Цифри завжди утримують щось певне, незалежно вщ того, чи розумiеться одержувач шформацй, про що взагалi йде мова. Особливо дiевi порiвняння: аналiз динамiчних процесiв (наприклад, змши показникiв шфляцп) або зiставлення територш [4, с. 47].
Звичка не надавати значення статистичним даним, яю, як правило, шчого, окрiм посмшки не викликають, сьогоднi перестала бути актуальною. Цей факт став також об'ектом фестивацй. Розпочата епоха перекроша календар, зробивши ревiзiю, i по -своему розставила вiхи людського життя. Коли виникае потреба, коригуються пам'ятнi дати, замiнюються на дещо «свiжiшi» тощо. Цiлком можливо, що в у недалекому майбутньому 31 жовтня, тобто день святкування Хеллоушу, замшить 2 листопада, День поминання, присвячений покшним, колишне свято оргашчно вшлеться в нове, поповниться новими забавами, яю набагато ближче серцю Хомо феспвуса, бо в ньому вщсутне будь-яке згадування про неприемне. Воно вже не належить старому свпу, свгту конфлiктiв, напруженостi i дiалектики, з яким у нас тепер немае шчого спшьного.
По-четверте, додатково'1 значимостi надае шформацп i локальний контекст. Передбачаеться, що одержувач шформацй добре знае стан справ у ареалi свого проживання i для нього цiнними постають будь-якi подальшi вiдомостi.
По-п'яте, важливими е порушення норм, якi в зображенш мас-медiа почасти приймають форму скандалiв. Власне, лише порушення i робить норму явною. Передбачаеться, що шхто не знае, наскiльки часто вщбуваються вiдхилення вiд норми i яким чином повели б себе в аналопчнш ситуацп iншi люди. 1нформащя щодо порушень, подана у виглядi просто'1 констатацй даного факту, дозволяе одержувачевi солiдаризуватися з шшими при засудженнi порушення й прихильност норми, i водночас в демонстративному утвердженш свого незнання про реальну практику порушень [4, с. 50].
Французький юторик Криштоф Помян, стосовно цього зауважував про невпинне перемщення меж, а саме «ослаблення благоговшня перед перешкодами, перепонами й навпъ заборонами» - всгма перешкодами, перепонами й заборонами, - i це й найбiльш стрижневi прикмети. Потяг до переступання меж, який тримають на прив'язi в шших мюцях або в iншi часи, тут зiрвав iз себе пута i почав лютувати буквально до нестями. З'явилися мехашзми, що зробили переступання саморушним i звiльнилися вiд потреби в мет [2, с. 206].
Сьогодшшня цившзащя заохочуе «пiдривну дiяльнiсть» тiею мiрою, в якiй цю дiяльнiсть можна вимiрювати не якюними, а кiлькiсними категорiями. Висловлюючись бшьш узагальнено, цивiлiзацiя, яка розгортаеться на наших очах, може повнютю контролювати те, що вщбуваеться тiльки за одше'1 умови: якщо вона вбере в себе все, що за суттю повинно !й суперечити. Збройш заворушення, крики розлюченого натовпу - все це тепер просто частина й структури. Те, що !й вороже, вона виробляе на конвеер^ як i решту свое'1 продукцп, i великими партiями викидае на ринок, але на цей товар у не'1 ексклюзивне право. «Нонконформiзм», «особлива думка», «порушення табу», «внутршне посилання» та «маргiнальнiсть» - це все давно й мщно увшшло в наш побут. I самi страхiтливi «пiдривнi iдеi» розводять тепер, як худобу, в бетонних стшлах Полгткоректносп i Консенсусу ... [5, с. 237].
По-шосте, особливо придатними для новин е повщомлення про порушення норм, коли до них додаються моральш оцшки, що дозволяють висловлювати повагу або
неповагу до тих або шших осГб. Мас-медГа вГдГграють важливу роль у вщтворенш коду моралГ. Це не означае, що вони стали вищою моральною шстанщею, - таких у сустльсга бГльше немае. Але зате вони можуть публГчно називати якГсь вчинки добрими чи поганими.
Пперфестивна система невпинно тклуеться про мораль, з недовГрою вщноситься до живо!' мови, оскГльки остання шяк не пГддаеться контролю, може нести неправдиву шформащю або принаймш звучати двозначно. Надзвичайно цГкавим е той факт, що стан фестивносп вважаеться верхом блаженства, оскГльки вш супроводжуеться стиранням вщмшностей. Свято потрГбно для того, щоб стерти всГ суперечностГ та розбГжностГ, соцГальнГ, сексуальш й расовГ бар'ери, винайти новий критерш приналежностГ до ще! спшьноти. На думку Ф. Мюре, Homo festivus задоволений тим, що вш рухаеться в единому потоцГ умиротворення, де не можна розрГзнити обличчя, в космГчному континуумГ свГту i любовГ, вГд якого ми вщдшеш коротким Гсторичним перГодом розвитку людства на досить недовгий час.
По-сьоме, класифГкуються не тГльки вчинки, а й тГ, хто !'х здшснюе, цим самим мас-медГа не просто сповщають про порушення норм, а й допомагають слухачевГ або читачевГ скласти власну думку. Весь комплекс прихованих мотивГв, якГ спонукали, а почасти й змусили людину вчинити саме так, а не шакше, при цьому не висвгтлюеться.
По-восьме, вимога актуальности шформацГ! веде до того, що мас-медГа зосереджують увагу на виняткових випадках (катастрофах, стихшних лихах тощо), а вимога рекурсивносп викликае у журналГстГв пГдвищений штерес до попереднГх або до схожих подш (ГнодГ створюються цГлГ «серп») [4, с. 62].
Ф. Мюре, характеризуючи феномен Homo festivus, зауважуе, що навпъ стихи, якГ час вГд часу нагадують про свое самостшне, реальне юнування, сприймаються як злочин, оскГльки Homo festivus, подГбно дитиш, приймае свое бажання за дшснють, яко! вже не юнуе. ВГн не хоче брати до уваги, що шляхи природи бувають звивисп, непередбачуваш, загадковГ. Якщо наш герой, Homo festivus, не катаеться на роликах Парижем, то вщправляеться в гори й лазить там на сшгоступах, викликаючи лавини, й тГ з жахливим гуркотом хоронять його пщ собою. Або вш при'жджае в якесь рибальське селище i бере участь там в СвятГ моря, яке закшчуеться аварГею корабля. А ще бувае, що його кемпшг зносить селевим потоком. У всГх цих нещастях немае шчого смГшного. Однак вражае те непщробне сумне здивування, яке читаеться на обличчГ Хомо фестГвуса щоразу, коли Природа зГграе з ним злий жарт. ХГба гори можуть бути безжальш до людини? ХГба океан становить небезпеку? ХГба рГчки здатш перетворитися в потоки, що зносять все на своему шляху? НГ розслщування, нГ пошук i засудження винних не зможуть втГшити Хомо фестГвуса: у нього вщчуття, що його зрадили [5, с. 235].
По-дев'яте, особливий випадок - поширення в якостГ новин чи!'хось думок. Значною мГрою в матерГалах мас-медГа вГдображаються вони самГ: тГ, котрГ говорять, можуть самГ вщповщати на поставлене запитання чи то нав'язувати сво! висловлювання, але так чи шакше щ висловлювання стають подГею тГльки завдяки мас-медГа. «СвГт нГби наповнюеться додатковими шумами: пропозищями, коментарями, критикою» [4, с. 63].
ПодГбна багатослГвна i безбарвна демагогГя не мае найменшого зв'язку з реальнютю. Пропагандистам гшерфестивно! ери близький i дорогий свГт сновидГнь, що приносить 1'м велику вигоду, все шше 1'х не хвилюе, не дивуе зникнення реального свГту й конкретно!' людини, з точнютю навпаки, !'х нГби це радуе, або принаймш забавляе...
Завершуючи, всГ перерахованГ критерП стають ще суворГшими, коли вГдбором займаються спещальш органГзацГ!, що пГдганяють ГнформацГю, вже вщбрану системою
мас-медiа, пiд рубрики та шаблони (наприклад, випускають редакцй в друкованих ЗМ1). Рубрики повинш бути пpидатнi для багаторазового використання, не бути незвичними для одержувача шформаци, не провокувати ажiотаж i конфлiкти, тому що це занадто ускладнило б планування дiяльностi тако'1 оргашзаци [4, с. 64].
Це мае бути зразком красномовства, характерного для оpганiзатоpiв подш. Йдеться про свято, яке покликане пожвавити життя в маленькому мютечку поблизу Парижа. Програма свята нагадуе тднесене поетичне звернення. Хомо фестiвyс, невпинний творець потьомкшських сiл, в якi ниш перетворилося все суспшьство, впиваеться власною пустопорожньою риторикою: «Вс i кожний, будьте на висот! Подiя, що об'еднуе, тдносить, гiгантський масштаб! Свято на слyжбi у вищих цшностей! Створимо подiю, яка стане надбанням городян, що стане внеском в юторп мюта! Свято буде проходити в урбанютичному декоpi: аpxiтектypа стане його атрибутом i робочим шструментом. Рухаючись вiд периферп до центру, свято поступово заповнить все мюто, аж до апофеозу i фшального злету. У повсякденнiсть yвipвyться нов^ xвилюючi елементи, змiнять ii, зададуть ш новий ритм, повiдомлять мшливють форм i насиченiсть фарб. Свято розпочнеться в п'ятницю - на площах, у скверах, мюьких садах. Сенс гри: поступово заволодгти мютом. На майданчиках, встановлених по всьому мюту, будуть роз^раш невеличкi вистави.
У перший день необхщно задiяти живу силу. Любителi плiч-о-плiч з професюналами будуть спiльно розробляти основну тему: «Злгт».
Другий день буде днем мюьких громадських об'еднань. Масштабнють видовищ зросте, до центру мюта будуть спкатися ходи, розвиваючи щею свята аж до фантастичного, ippеального, грандюзного. Свято прикрасять собою стваки, акробати, артисти найвищого гатунку.
У третш день поди розгортатимуться в поверь 1гри пiд хмарами, феерверки, повпряш зми, монгольф'ери ...
Потм свято вiдipветься вiд землi i зникне. Це все, що можна побажати такому святу. <...> [5, с. 235].
Пщсумовуючи вищевикладене, можна сказати наступне: у глобалiзацiйномy суспшьсга, де ринок став альфою й омегою вах життевих установок, свято впритул змикаеться з економiчним споживанням, тобто фактором, що стимулюе розвиток святково'1 культури, постаючи не стшьки ii духовним лейтмотивом, але прагматичним, що виражаеться в комерцшних тдходах до проведення свят. Посилення економiчного значення свята на та явного ослаблення культурних, свгшглядних потреб, е одшею з визначальних особливостей нашого часу. О^м того, для значно'1' частини сучасного сyспiльства свято - це можливють не тiльки вщпочити, повеселитися, поспiлкyватися з приемними людьми, змшити обстановку й вiдновити сили, це ще й можливють заробляння катталу, бiзнес, який yспiшнiше здшснюеться тодi, коли частiше й ширше святкуватимуться т чи iншi поди чи не-подй.
Сучасне свято можна купити, замовити, продати, подарувати, оскшьки маншуляцп вiдбyваються на piвнi товарооб^у. Постмодерне Festive е осередком управлшня мpiями. Впроваджуючи мpiю в масову свщомють, конструюеться нова pеальнiсть, в якш е можливiсть вiдбyтися перекодуванню з вipтyального у фiзичний свгт, щоправда таке свято швидко зникае з арени пам'ят, та й привабливють, спpаведливостi ради, помiтно зникае.
Список використано1 л1тератури
1. Аpiстотель Полiтика / Аpiстотель; пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. -Ки'1'в : Основи, 2000. - 239 с. ; Aristotel Polityka / Aristotel; per. z davnohr. ta peredm. O. Kysliuka. - Kyiv : Osnovy, 2000. - 239 s.
2. Бауман З. У пошуках центру, що тримае / З. Бауман; пер. з англ. Т. Цимбала. -Ки!в : Нка-Центр, 2013. - 400 с. ; Bauman Z. U poshukakh tsentru, shcho trymaie / Z. Bauman; per. z anhl. T. Tsymbala. - Kyiv : Nika-Tsentr, 2013. - 400 s.
3. Дамон А. Праздник богатства и жадности. Корпоративные преступники и миллиардеры на мировом экономическом форуме в Давосе [Электронный ресурс] / А. Дамон. - Режим доступа :
https://victorpostnikov.wordpress.com/2014/01/26/праздник-богатства-и-жадности/ ;
Damon A. Prazdnik bogatstva i zhadnosti. Korporativnye prestupniki i milliardery na mirovom ekonomicheskom forume v Davose [Elektronnyy resurs] / A. Damon. - Rezhim dostupa : https://victorpostnikov.wordpress.com/2014/01/26/праздник-богатства-и-жадности/
4. Луман Н. Реальность массмедиа / Н. Луман; пер. с нем. А. Ю. Антоновского. Москва : Праксис, 2005. - 256 с. ; Luman N. Realnost massmedia / N. Luman; per. s nem. A. Yu. Antonovskogo. Moskva : Praksis, 2005. - 256 s.
5. Мюрэ Ф. После Истории. Фрагменты книги / Ф. Мюре; пер. с фр. Н. Кулиш // Иностранная литература. - 2001. - № 4. - С. 224-241; Myure F. Posle Istorii. Fragmenty knigi / F. Myure; per. s fr. N. Kulish // Inostrannaya literatura. - 2001. - № 4. - S. 224-241
6. Почепцов Г. Вщ Facebook^ i гламуру до Wikileaks: медГакомушкацп / Г. Почепцов. - Ки!в : Спадщина, 2014. - 464 с. ; Pocheptsov H. Vid Facebooku i hlamuru do Wikileaks: mediakomunikatsii / H. Pocheptsov. - Kyiv : Spadshchyna, 2014. - 464 s.
Стаття надшшла до редакцГ! 23.10.2017
L. Babushka
FESTIVATION AS A COMMUNICATIVE APPROPRIATOR OF GLOBALIZATION INTERESTS IN THE CULTURAL SPACE
The festival, as a phenomenon of postmodern festive culture, falls into the complex process offinding legalization of the newest forms of cultural values. To some extent it acts as an unconventional modern model of holiday against the backdrop of syncretism practices in the presentation of the latter and the desecration of culture.
The implementation of the festival in the sense of «desacralization» of traditional holiday practices is primarily due to the globalization of culture as a manifestation of the generalization of traditions. There is a process of unifying the tastes, while feeling. It is clear that such a situation is the result of the manifestations of processes of globalism and alterglobalism, which caused changes in both social mentality and cultural transformations in general. Since holidays are a universal means of transferring social experience from one generation to another, in conditions of globalization, they migrate from one national culture to another, while changing semantics. Traditional holidays in present society, in spite of globalization, are far from being trends, and the real processes, they act as a means of consolidating individuals in order to preserve their group and national cultural traditions.
The gradual disappearance of the ethnic features of the holidays, on the one hand, leads to the irreversible loss of entire strata of culture, and on the other hand, to the unification of the palette of holidays; they form the modern character, so to say, of a globalized holiday, a festival, marked with a syncretic character. Such unity of traditions, rituals, customs, spectacles, games, celebrations, carnivals is inherent both for traditional and modern holidays.
However, the festival is a modern holiday in the context of revealing the tendencies of globalization and alterglobalism and it emerges as a exaggeration of the holiday component in everyday life. The influence of economic, socio-political factors on festive culture allows us to analyse the festival in the everyday-reflexive planes of «cultural - political - economic» relations. The creative, economic, political and corporate aspects of festive culture are presented in the works of T. Abankina, O. T. Bogomolova, O. B. Dolgin, V. L. Inozemtseva, V. I. Martsinkevich, I. V. Sobolev, T. N. Presikova, V. V. Savchuk, M. A. Khrenova; the globalization project - in the explorations of the domestic scholars V. Kizima, O. Gomilko, T. Lyutoy, E. Andros, R Shulga, as for the context of the civilization aspect (modern industry and cultural practices) - in the works of Z. Bauman, J. Bernanos, N. Luhmann, F. Muret and others.
Key words: appropriator, communication, culture art, festivation, globalization.
УДК 78.079(437.1/.2)
С. I. Бережник
ВПЛИВ МУЗИЧНИХ АСОЦ1АЦ1Й НА РОЗВИТОК ФЕСТИВАЛЬНОГО РУХУ В ЧЕСЬКШ РЕСПУБЛЩ1
Дана стаття присвячена асощащям музичних фестивалгв, як виступають важливим механизмом i компонентом мгжкультурног комушкацИ. Кожен фестиваль, який icнуе сьогодм в Сврот, е складовою загальног культурног панорами своег крагни й формуе гг культурну iдентичнicть. Фестивале як частина мистецького ринку крагни, розв 'язують цшу низку соцюкультурних завдань, а саме: вiдтворення новтшх зразшв музичного мистецтва у власнт краш; розвиток традицт й поширення нацюнальног культурног спадщини у свrni; розширення тформативних та творчих зв'язк1в мiж учасниками феcтивалiв; популяризащя окремих сторток нацюнальног культури та wтори. Саме творчi асощаци допомагають фестивалям та гхтм оргатзаторам розвиватися й належно виконувати свог функци.
Ключовi слова: Чеська Республта, музичш феcтивалi, асощаци, мiжкультурнi взаемозв 'язки.
Для кращого розумшня piвня розвитку украшського фестивального руху в европейському культурному пpостоpi доцшьно розглянути практику фестивальних pyxiв в найближчих европейських крашах, щоб визначити спшьне i вщмшне у фестивальному житп сучасно1 Свропи та нашо1 краши. Для поpiвняння вибрано одну з европейських краш, а саме Чехш, яка теж проходить свш шлях побудови демократичного суспшьства.
На сьогодш у Чеськш Республщ проходить багато piзниx музичних фестивалiв, яю кожного року вщвщуе багатотисячна аyдитоpiя шанувальниюв мистецтва. Так у доповщ на веб-сайт http://www.freemusic.cz згадано 260 фестивалiв, що функцюнують на територй колишньо1 федерацй з кв^тня по вересень щороку. Деяю музичш фестивалi включають багато жанpiв для збшьшення аудиторй та прибутку. Музика залишаеться одним з найбшьш затребуваних культурних продукпв у свт. Пщраховано, що один концерт популярно1 музики щоpiчно вщвщують 55% чеxiв, три концерти 22,9% i що найменше, шють концертв 10,2% чеxiв. Музичш фестивалi також е привабливими з економiчноi точки зору. Згщно з дослщженням Асощацп чеських музичних фестивалiв,
