CC BY
48
проблеми та перспективи : зб. матер. VI Мiжнар. наук.-практ. конф. (Житомир, 26-27 квгтня 2012 р.). - Житомир. - С. 114-115.
6. Стребков Д.О. Фрилансеры в информационной экономике: мотивация и организация труда / Д.О. Стребков, А.В. Шевчук. [Электронный ресурс]. - Доступный з http://www.soc.hse. ru/ data/ 2009/12/02/1238390133/Strebkov-Shevchuk_SocReal_01-2008.pdf
7. Стребков Д.О. Фрилансеры на российском рынке труда / Д.О. Стребков, А.В. Шевчук // Социологические исследования. - 2010. - № 2. - С. 45-55. [Электронный ресурс]. - Доступный з http://www.dlib.eastview.com/browse/doc/21973374
8. Hackwith A. Freelance Confidential / Amanda Hackwith. - Rockable Press, 2011. - 134 p.
Кузьмин О.Е., Солярчук Н.Ю. Фриланс и общая характеристика фрилансера
Сформулировано понятие "фриланс". Рассмотрены основные интернет-биржи фрилансеров, масштабы их работы и способность обеспечить защиту и гарантии как для фрилансеров, так и для их клиентов. Представлена общая характеристика фрилансера по данным Глобального опроса фрилансеров.
Ключевые слова: фриланс, фрилансер, интернет-биржи.
Kuzmin O.Ye., Solyarchuk N.Yu. Freelance and general characteristics of freelancers
The definition of "freelance". The main job boards for freelancers, the scale of their work and ability to provide protection and guarantees for both freelancers and their clients. Apply general characteristic of freelancer according to the Global Freelancer Survey.
Keywords: freelance, freelancer, job boards.
УДК 334.02 Здобувач Н.О. Колтко1 - НУ "Львiвська полтехтка "
ФЕНОМЕНОЛОГ1Я ТА СИСТЕМАТИЗАЦ1Я ТРАДИЦ1ЙНИХ I СУЧАСНИХ СТИЛ1В КЕР1ВНИЦТВА
Розглянуто шдходи науковщв щодо визначення сутност поняття "стиль керiв-ництва", наведено систематизащю та характеристику традицшних та шновацшних стилiв керiвництва, запропонованих зарубiжними та укра!нськими науковцями. Про-ведене дослщження дало нам змогу запропонувати адхократичний стиль для керiв-ника, зайнятого у сферi шновацшно! дiяльностi.
Ключовг слова: керiвництво, лщерство, стиль керiвництва, керiвництво шнова-цшною дiяльнiстю.
Постановка проблеми. Стутнь дослщження ще! проблематики характеризуется р1зними шдходами науковщв до трактування поняття "стиль кер1вництва" та вщсутшстю дослщжень науковщв проблематики використан-ня ефективного стилю кер1вництва в шновацшнш д1яльносп кер1вника, що 1 зумовлюе актуальшсть обрано! теми дослщження.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Проблема взаемозв'язку стил1в кер1вництва та його ефективност щкавила багатьох закордонних та укра!нських науковщв, серед, яких варто зазначити фундаментальш пращ Р. Блейка та Д. Моутона, М. Виноградського, В. Врума та Ф. Йеттона, О. Донченко та А. Овчарова, А. Журавльова, О. Кузьмша та В. Гладунського, Р. Лайкерта, К. Левша, Д. Макгрегора, У. Реддша, О. Сердюк, Р. Танненба-ума та В. Шмидта, Ф. Фщлера, Е. Фляйшмана, П. Херс1 та К. Бланшара та ш.
1 Наук. кер1вник: проф. Q.G. Кузьмш, д-р екон. наук - НУ "Льв1вська поттехшка"
Визначення ефективного стилю керiвництва в шновацшнш дiяльностi здiйснювали у сво!х працях науковщ I. Адизес, Р. Дафт, Л. Довгань, А. Казанцев, М. Мурашко. Аналiз стилiв керiвництва розкривае основнi перiоди формування основ та уточнень сутносп та рiзновидiв стилю керiвництва.
Ц1л1 статт1. Дослiдження ще! проблеми зумовлюе постановку таких цшей: з'ясувати сутнiсть поняття "стиль керiвництва", систематизувати тра-дицiйнi та сучасш концепцп стилiв керiвництва, розробити та запропонувати новий стиль керiвництва шновацшно! дiяльностi.
Виклад основного матер1алу дослщження. Науковi дослiдження стилiв керiвництва беруть початок з експерименпв К. Левша наприкшщ 1930-х - початку 1940-х роюв. Вiдомий нiмецький психолог та соцюлог, один iз найбшьш рiзнобiчних i схильних до новаторства фахiвцiв, зробив ва-гомий внесок у розвиток теорп керiвництва, здшснивши аналiз та розробив-ши класифжащю стилiв керiвництва. Стиль керiвництва вш розумiв як звич-ну манеру поведшки керiвника щодо сво!х тдлеглих, щоб здiйснити на них вплив i спонукати до досягнення цшей оргашзацп. На пiдставi аналiзу К. Ле-вiн навiв три основних сгат керiвництва: демократичний "democratic", авто-ритарний "authoritarian" та лiберальний "liberal", яю стали основою усiх по-дальших дослiджень.
Поняття "стиль керiвництва" по-рiзному трактуеться рiзноманiтними науковцями: Ф. Фщлер вважае "стиль керiвництва - це стабшьний признак особистостi керiвника" [1, с. 63]; М. Латн - що "стиль та методи керiвниц-тва - це нота i манера виконання музичного твору: ноти одш для всiх, але ко-жен виконавець трактуе !х по-своему" [2, с. 23]; за А. Журавльовим "стиль керiвництва - це iндивiдуально-типовi особливостi, щодо стшко! системи за-ходiв, методiв, прийомiв впливу керiвника на колектив з метою ефективного та якюного виконання управлшських функцiй" [3, с. 25]; за В. Латаевим, "стиль керiвництва - це сукупнють засобiв свщомого впливу на людей зайня-тих спшьною працею" [4, с. 45]. За О. Кузьмшим "стилi керiвництва - сукуп-нiсть способiв, прийомiв та механiзмiв владного i лщерського впливу на тд-леглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цшей оргашзацп" [5, с. 261]; за А. Урбановичем, "стиль керiвництва - це стшка система способiв, методiв i форм впливу керiвника, створюючи своерiдний почерк управлшсько! поведiнки" [6, с. 59]. За М. Виноградським "стиль ке-рiвництва - це сукупнiсть прийомiв, методiв та засобiв поведiнки менеджера в процеш виконання сво!х повноважень в оргашзацп" [7, с. 90]; Г. Осовська дае визначення стилю керiвництва у двох формах: "стиль управлшня (керiв-ництва) - це стала сукупнють особистих та шдив^ально-психолопчних характеристик керiвника, за допомогою яких реалiзуеться той чи шший метод (методи) керiвництва; стиль лщерства (керiвництва) - це типова для лщера (керiвника) система прийомiв впливу на ведених (тдлеглих)" [8, с. 397]; О. Сердюк вважае, що "стиль роботи керiвника - це сукупнють методiв, прийомiв та дш, використовуваних ним у процеш управлшня, а також характер його поведшки при виршенш конкретних виробничих ситуацш i проблем" [9, с. 381] Н. Мала пише: "стиль керiвництва - характерна манера пове-
дiнки керiвника, що переважае в його управлшськш дiяльностi та за допомо-гою яко1' управлiнець може впливати на тдлеглих та стимулювати ïx для досягнення цшей оргашзацп" [10, с. 50].
Проанаизувавши пiдxоди рiзниx науковцiв до визначення поняття "стиль керiвництва" нижче наведемо систематизацiю та характеристику сти-лiв керiвництва, яю розробленi та запропонованi зарубiжними та украшськи-ми науковцями. Але перш шж перейти до ix анашзу, ще раз зазначимо специ-фжу зарубiжниx дослiджень, яка полягае в частковому поеднанш в словi "leadership" (в перекладi означае "лидерство") еквiвалентiв понять украïнськоï мови "лидерство" та "керiвництво" та в словi "management style" (в перекладi означае "стиль управлшня") е^валенти понять укра^сь^ мови "стиль уп-равлiння" та "стиль керiвництва".
Сиcтeмaтизaцiя та xaрaктeриcтикa cтилiв кeрiвництвa
К. Лeвiн 1939 р. Автор видшив три основних стаи керiвництва: авто-ритарний стиль - уся влада та вщповщальшсть зосереджуеться в руках керiв-ника; демократичний стиль - повноваження делегуються шдлеглим, але клю-човi позици залишаються у керiвника; лiберальний стиль - зняття керiвником з себе будь-я^ вiдповiдальностi iз перекладанням влади на користь групи.
Р. TaHHeH6ayM та В. Шмидт 1958 р. Автори розробили модель, в цешр я^ знаходиться свобода прийняття ршень керiвником. Згiдно з цiеï моделлю, автори класифiкують стилi керiвництва на: авторитарний стиль -пращвники не мають можливостi приймати самостiйнi ршення; кооператив-ний стиль - пращвники шд час обговорення приймають ршення, а керiвник виступае лише координатором.
Д. Мaкгрeгoр 1960 р. розробив двi основнi "теори" назвавши 1х "те-орiею X" та "теорiею У", якi характеризують два ct^í керiвництва: авторитарний стиль ("теорiя Х"), згiдно з якою mirerai не люблять працювати i за першоï можливостi уникають виконання роботи; у тдлеглих вщсутне често-любство, i вони намагаються уникати вщповщальностц пiдлеглi згоднi на те, щоб ними керували; тдлет починають працювати, пiсля використання примусу, погроз; демократичний стиль ("теорiя Y"), згiдно з якою пiдлеглi бе-руть на себе вщповщальшсть, за сприятливих умов; пiдлеглi залучет до ре-алiзацiï цiлей оргашзацп, через самоуправлшня i самоконтроль; винагорода для тдлеглих спрямована на досягнення цшей.
Р. Лай^рт 1961 р. Американський науковець Р. Лайкерт, дослщжу-ючи взаемозв'язок ефективност виробничих шдприемств i особливостей 1х керiвникiв, видшив чотири системи стилiв керiвництва: експлуататорсько-ав-торитарний стиль, заснований на почутт страху та покорi пiдлеглиx; добро-зичливо-авторитарний, заснований на наказах та заохоченнях; консультатив-но-демократичний - заснований на заохоченнях i лише в особливих випад-ках - на покараннях; заснована на участ - тобто на залученш до управлшня члешв колективу.
Р. Блей та Д. Моутон 1964 р. Автори запропонували та обгрунтували практичну значимють сташв керiвництва, розробивши модель "управлшсько! решiтким. Модель грунтуеться на тому, що дiяльнiсть керiвника передбачае комбiнування двох фундаментальних складових: орiентацiя на працiвникiв та орiентацiя на шдприемство. Комбiнацiя цих двох параметрiв дев'ятиступене-во! шкали формуе матрицю 9x9, видiляючи на нiй чотири сташ управлiння: -стиль 1.1 "мшмальне управлiння" - керiвник придшяе мiнiмальну увагу ви-робництву, i працiвникам; стиль 1.9 "управлшня замiським клубом" - керiв-ник орiентуеться виключно на людськi вщносини з працiвниками; стиль 9.1 "управлшня засноване на завданнях" - керiвник повнiстю орiентуеться на ви-робництво i виконання поставлених завдань; стиль 9.9 "командне управлш-ня" - керiвник орiентуеться на досягнення найбшьш високого виробництва та максимальне задоволення потреб пращвниюв; стиль 5.5 "управлшня оргаш-зацiею" - керiвник прагне домогтися прийнятного виробництва, надаючи достатньо! можливостi для пiдтримки психологiчного кшмату працiвникiв.
Ф. Фiдлер 1967 р. Для визначення стилю керiвництва Ф. Фщлер розро-бив ситуацiйну модель сташв керiвництва орiентовану на керiвникiв. За допо-могою восьмирiвневоl бшолярно! шкали науковець пропонуе керiвнику описа-ти працiвника за шкалою LPC - least preferred coworker (найменш бажаний пращвник). Якщо працiвник, описуеться позитивно (високий показник LPC), у такому випадку керiвник орiентований на хорошi взаемовiдносини з пращвни-ками. Якщо пращвник описуеться негативно (низький показник LPC), у такому випадку керiвник насамперед орiентований на виконання завдань.
Модель, яку запропонував науковець, показуе, що для визначення стилю керiвництва необхщно враховувати три аспекти: стосунки мiж керiвником i пiдлеглим, якi можуть бути добрi та поганi, виконання завдання, як можуть бути високими та низькими, посадовi повноваження, якi можуть бути силь-ними та слабкими. На основi спiвставлення цих трьох аспеклв Ф. Фiдлер ви-дшяе вiсiм стилiв керiвництва: 1, 2, 3 i 8 - керiвник, орiентований на виконання завдання, найменш бажаний пращвник, з низьким рейтингом, е найбшьш ефективним; 4, 5, 6 i 7 - керiвник, орiентований на шдтримку взаемовщносин iз працiвниками, найменш бажаний пращвник, з високим рейтингом, е найбшьш ефективним.
К. Бланшар та П. Хера 1968 р. Запропонували для визначення стилю керiвництва модель "Ситуацшне лщерство® II", яка заснована на твер-дженнi, що люди можуть та хочуть розвиватися, i що не юнуе единого найкращого стилю керiвництва. Кожен керiвник зобов'язаний пiдганяти стиль керiвництва до конкретно! ситуацп. Вибраний стиль керiвництва повинен орiентуватися на завдання i на працiвникiв, а успiх керiвника залежить вiд професшно! зрiлостi пращвниюв. Саме таке узгодження формуеть чотири сташ керiвництва: - "вказiвний стиль" - сильно виражаеться орiентацiя на завдання i слабко виражаеться орiентацiя на працiвникiв, керiвник визначае дiяльнiсть сво1х пiдлеглих, вказуючи, що, i як робити. Ефективний в ситуаци
М1 "Пращвники не можуть i не хочуть нести вщповщальшсть за свою роботу"; "стиль шдказки" - сильно виражаеться орiентащя на завдання i сильно виражаеться орiентацiя на пращвниюв, керiвник використовуе як директив-ний стиль, так i тдтримувальний стиль. Ефективний в ситуаци М2 "Пращвники не здiбнi, але хочуть виконувати доручеш завдання"; "стиль участГ -слабко виражаеться орiентацiя на завдання i сильно виражаються орiентацiя на працiвникiв, керiвник стимулюе i шдтримуе пiдлеглих, залучаючи ïx до процеЫв планування i прийняття ршень. Ефективний в ситуацiï М3 - "Пращвники здiбнi, але не хочуть виконувати доручеш завдання"; "делегуючий стиль" - слабко виражаеться орiентацiя на завдання i слабко виражаеться орiентацiя на працiвникiв, керiвник заохочуе шщативу у пiдлеглиx, здшсню-ючи мiнiмальне керiвництво i пiдтримку шдлеглим. Ефективний в ситуаци М4 - "Пращвники здiбнi, i хочуть виконувати доручеш завдання".
У. Реддш 1970 р. Залежно вiд виробничоï чи кадровоï орiентованостi У. Реддiн на основi запропонованоï тривимiрноï моделi видшив чотири сташ керiвництва: - сшввщносний стиль - ефективнiсть нижча (мююнер), ефек-тивнiсть вища (благодiйний керiвник); iнтеграцiйний стиль - ефективнiсть нижча (прихильник компромюу), ефективнiсть вища (менеджер); вщокремле-ний стиль - ефектившсть нижча (дезертир), ефективнiсть вища (благодшний керiвник); конкретно орiентований стиль - ефектившсть нижча (автократ), ефектившсть вища (доброзичливий автократ).
Р. Хаус 1971 р. Видшяе чотири сташ керiвництва: - тдтримувальний стиль - керiвник створюе приемну робочу атмосферу враховуючи потреби працiвникiв; директивний стиль - керiвник диктуе чiткi iнструкцiï щодо виконання роботи, координуе розподш завдань, слщкуючи за ïx виконанням; колективний стиль - керiвник розробляе необхщш рiшення разом iз пращв-никами; результативний стиль - керiвник ставить високi органiзацiйнi цiлi намагаючись пiдвищувати продуктивнiсть працiвникiв.
Е. Фляйшман 1972 р. Група дослiдникiв ушверситету штату Огайо пiд керiвництвом Е. Фляйшмана вивчаючи стилi управлiння визначили двi незалежнi одна вiд одно1' категорiï поведiнки керiвника: уважнiсть - визначае стушнь орiентацiï керiвника на пращвниюв, щншсть керiвника полягае в роз-витку добрих взаемовiдносин з пращвниками, взаемнiй довiрi, проявi турбо-ти, сприйняттi ix пропозицiй; шщшвання - визначае ступiнь орiентацiï на завдання, керiвник визначае рiзноманiтнi завдання i структуруе ïx так, щоб досягнути поставлених цiлей.
В. Врума та Ф. Йеттона 1973 р. У моделi В. Врума та Ф. Йеттона пе-редбачаеться, що керiвники можуть використовувати рiзноманiтнi сташ ке-рiвництва залежно вiд комбшаци завдань, проблем та ситуацiй, яю стоять перед керiвником тд час прийняття рiшення. Науковцi запропонували для дiаг-ностики завдання, проблеми чи ситуаци використовувати дерево прийняття ефективного стилю керiвництва, яке на основi семи питань, дае визначет
пропозици щодо вибору стилю керiвництва: авторитетний 1 (А1) - керiвник приймае самостшно рiшення, спираючись на наявну шформацш; авторитетний 2 (А11) - керiвник приймае рiшення, отримуючи шформацш вщ пращв-никiв, якi не повинш бути проiнформованi з деталями ршення яке приймаеться; консультативний 1 (В1) - керiвник приймае ршення, обговоривши його з окремими пращвниками; консультативний 2 (В11) - керiвник приймае рiшення, обговоривши його з групою та прийнявши до уваги ус 1'хш ще! та пропозици; груповий (О11) - керiвник iз групою приймають рiшення шсля обговорення проблеми.
А. Журавльов 1976 р. Дослщжуючи стилi керiвництва А. Журавльов, видшивши сiм стилiв: директивний стиль - керiвник прагне повного контролю над шдлеглими i одноосiбного вирiшення усiх завдань; колепальний стиль - керiвник розподiляе повноваження мiж собою та спiвробiтниками, розглядаючи лише iндивiдуально найважливiшi та найважчi завдання; пасив-ний стиль - керiвник при виконаннi управлiнських функцш пасивний; дирек-тивно-колегiальний стиль - керiвник прагне приймати власнi ршення та роз-подiляти повноваження лише заступникам; директивно-пасивний стиль - ке-рiвник постiйно змiнюе делегування свош повноважень на рiзних виконавцiв, актившсть виконавцiв керiвником допускаеться, але не вважаеться вагомою; колегiально-пасивний стиль - керiвник в реалiзацil управлiнських функцш займае пасивну позицш, а також прагне уникнути вщповщальносп, допуска-ючи iнiцiативу у сво1х спiвпрацiвникiв позволяючи виконавцям працювати самостiйно; змiшаний стиль - керiвник пiд час виконання управлшських функцiй розподiляе повноваження мiж собою та спiвпрацiвниками, iнiцiатива виходить, як вiд самого керiвника, так i вiд його спiвпрацiвникiв, керiвник пiдтримуе самостiйне виконання завдань сшвробггниками.
Л. Кудряшов 1983 р. Росшський вчений Л. Кудряшов, на основi особ-ливостей працi керiвникiв, видшив вiсiм стилiв керiвництва: регламента-торський стиль - керiвник прагне до повно! регламентаци роботи пiдлеглих у всш дiяльностi; колегiальний стиль - керiвник вважае, що ефективне управ-лiння забезпечуеться використанням в основному колективних форм роботи; спринтерський стиль - керiвник дуже швидко реагуе на ситуацшш змiни, ба-жаючи досягти кар'ерного росту; об'ективний стиль - керiвник постiйно по-силаеться на об'ективш фактори, якi заважають працювати; - волокитний стиль - керiвник, який схильний до бюрократичних прийомiв в робот з шдлеглими i прийняттi рiшень; максималiстський стиль - керiвник не визнае дрiбних проблем, а працюе здебшьшого з великими; клопотунський стиль -дiяльнiсть керiвника характеризуеться великою рiзноманiтнiстю проблем, у яких вiн стараеться брати участь у вЫх справах, не вiдрiзняючи головного вiд другорядного; оргашзаторський стиль - керiвник основну увагу придшяе ор-ганiзацiйним питанням, випускаючи з поля зору важливють шших питань.
О. Донченко та А. Овчаров 1998 р. Модель запропонована науковця-ми О. Донченком та А. Овчаровим класифжуеться на: тип оргашзацш ^ерар-
xi4Ha, конкуруюча, консолiдуюча, шдив^алютська); стиль керiвництва (ди-рективний, координуючий, колегiальний, консультативний); тип влади (iepapxÏ4Ha, авторитарна, демократична, лiберальна). Науковцi диференщ-ювали чотири сташ керiвництвa: директивний стиль керiвництвa - керiвник зосереджуе усе упрaвлiння оргашзащею у сво1х руках, одноосiбно приймае рiшення, спираючись на власний досвщ та беззастережне дотримання юну-ючих норм; координуючий стиль керiвництвa - керiвник вмiло координуе д^' тдлеглих у бшьшосп нaпрямкiв дiяльностi оргашзацп, демонструе особисту защкавлетсть результатами дiяльностi пiдлеглих, забезпечуе достойнi умови пращ тдлеглих для забезпечення результативност 1хньо1 дiяльностi; колегь альний стиль керiвництвa - керiвник майже не формaлiзуе та не регламентуе дiяльнiсть тдлеглих, контролюе переважно остaточнi, а не промiжнi резуль-тати пiдлеглих, заохочуе тдлеглих до розвитку сaмостiйностi та шщатив-ностi; консультативний стиль керiвництвa - керiвник координуе д^' тдлеглих використовуючи тaкi якостi як демократичшсть, вiдкритiсть та толеран-тнiсть.
М. Виноградський 2002 р., aнaлiзуючи рiзномaнiтнiсть стилiв керiв-ництва, стверджував, що в основi iндивiдуaльного стилю керiвництвa закла-дено характер вiдносин мiж керiвником i пiдлеглими прaцiвникaми, видшя-ючи три види стилiв керiвництвa: авторитарний (одноосiбний), демократичний (колепальний), лiберaльний (невтручання).
Але крiм трьох зазначених стилiв керiвництвa, М. Виноградський видшив ще чотири додаткових сташ керiвництвa, якi залежать вщ особливостей особистостi керiвникa й оргашзащйних форм його роботи з тдлеглими пра-цiвникaми: дистaнцiйний стиль - при якому керiвник надае перевагу не збли-женню з тдлеглими, вважаючи, що цим вiд тдвищить посадовий авторитет; контактний стиль - при якому керiвник надае перевагу тюному зближенню з пiдлеглими, вважаючи, що це важлива умова усшшного керiвництвa; цшес-прямований стиль - за якого керiвник вважае кращим засобом мобiлiзaцiï енергiï прaцiвникiв, постановку перед ними великих, складних та вщповь дальних завдань, вважаючи, що саме таю ди вiдкривaють перед кожним iз пiдлеглих перспективу досягнення особистих i колективних цшей; делегу-ючий стиль - за якого керiвник надае пiдлеглим широку шщативу i спрямо-вaнiсть у робот^ делегуючи багато своïх повноважень шдлеглим, вважаючи, що одноошбне право i обов'язок прийняття остаточного рiшення основних питань залишаеться за ним.
О. Кузьмш та В. Гладунський 2003 р. Розвиваючи мупрaвлiнську гратку" Р Блейка та Д. Моутона, науковщ О. Кузьмш та В. Гладунський зап-ропонували тривимiрне трактування сташв керiвництвa: "турбота керiвникa про роботу", "турбота керiвникa про пращвниюв" та "турбота керiвникa про влaснi потреби". Науковщ у тривимiрнiй моделi запропонували вiсiм стилiв керiвництвa: позитивний авторитарно-нейтральний стиль (точка С) - надзви-чайна турбота про ефективнiсть виконання завдань i цшковите нехтування взаемовщносинами з пiдлеглими; позитивно демократичний або творчий
(президентський) стиль (точка В) - посилена увага на ефектившсть виконан-ня завдань i взаемовщносини з пiдлеглими; лiберально-байдужий стиль (точка А) - посилена увага на взаемовщносини iз пiдлеглими i байдуже ставлення до ефективност виконання завдань; негативно-демократичний стиль (точка Б) - посилена увага на взаемовщносини з шдлеглими i негативне, руйнiвне ставлення на ефектившсть виконання завдань; негативний авторитарно-нейтральний стиль (точка С') - жорстоке, негативне, руйшвне ставлення до виконання завдань i байдуже ставлення до взаемовщносин з пiдлеглими; -негативно-авторитарний або руйшвний (резидентський) стиль (точка В') -жорстоке, негативне, руйшвне ставлення i до виконання завдань, i до взаемо-вiдносин з шдлеглими; авторитарно-байдужий стиль (точка А') - жорстоке, негативне, руйшвне ставлення до взаемовщносин з шдлеглими i байдуже ставлення до виконання завдань; позитивно-авторитарний стиль (точка Б') -посилена увага до ефективного виконання завдань i негативне ставлення до взаемовщносин з шдлеглими.
Г. Осовська 2003 р. Автор видшяе рiзнi типи сташв керiвництва за ознакою переважання однооЫбних чи групових способiв впливу на оргашза-цiю виробничого процесу: авторитарне керiвництво (директивне, iмператив-не) - керiвник сам визначае груповi цiлi, сам приймае ршення, на пiдлеглих здiйснюе вплив через накази, розпорядження, як не шдлягають обговоренню (форми авторитарного керiвництва: патрiархальне - всi повиннi слухатися ке-рiвника, а вiн вважае що пiдлеглi ще не виросли до прийняття самостiйних рiшень; автократичне - керiвництво здiйснюеться апаратом через пiдлеглi ш-станци; бюрократичне - керiвники всiх рiвнiв займають свое мкце в структу-рi iнстанцiй i мають право на виконання даних !м повноважень; харизматич-не керiвництво - керiвник здiйснюе управлiння через використання единих притаманних лише йому шдив^альних якостей); демократичне керiвництво (кооперативне, колективне) - керiвник мобiлiзуе групу на колективну розроб-ку ршень i колективну !х реалiзацiю здшснюючи вплив на пiдлеглих через переконання, поради, аргументи; лiберальне керiвництво (пасивне) - керiв-ник характеризуеться низьким рiвнем вимог до пiдлеглих, а основними засо-бами впливу е прохання; анархiчне керiвництво - керiвник вiдмовляеться вiд активного впливу на шдлеглих, уникання участi в прийнятл рiшень, основ-ним засобом впливу керiвника е невтручання i потурання шдлеглим.
О. Сердюк 2004 р. Розглядаючи проблеми теори i практики менеджменту як науково! системи керiвництва органiзацiею, видiлив чотири сташ: автократичний (авторитарний, директивний) стиль - керiвник централiзуе вла-ду, самостшно вирiшуе бiльшiсть питань органiзацil та колективу, обмежуе ко-мунiкацiйнi контакти з шдлеглими; лiберальний (демократичний, колепаль-ний) стиль - керiвник перед прийняттям рiшення, значну частину виробничих проблем ставить на обговорення з шдлеглими для спшьного виршення; стиль, зосереджений на робот - керiвник шклуеться про розробку технологil виконання роботи й використання системи винагороди шдлеглих для шдвищення продуктивное!! пращ; стиль, зосереджений на людиш (сшвчуваючий) - керiв-
ник зосереджуе увагу на забезпеченш зростання продуктивной пращ шляхом удосконалення людських стосунюв.
К. Яковенко 2004 р. Дослщжуючи оргaнiзaцiю керiвноï дiяльностi жiнки-керiвникa на промисловому шдприемств^ розробила стилi керiвництвa керiвникiв-жiнок на основi актуальних для Ух вибору критерш. Такими крите-рiями е: мiж особовi стосунки в процесi роботи: 1) ращональш, 2) емоцiйнi; соцiaльний статус: 1) вщсутнють сiм'ï, 2) нaявнiсть сiм'ï; характер та специфь ка завдань колективу: 1) важлив^ 2) менш важливь
Згiдно з означеними критерiями, залежно вiд того, якого характеру на-бувае кожен з них, видшила три стилi керiвництвa, кожен з яких мае по вiсiм рiзновидiв, якi можна зобразити у виглядi тривимiрноï моделi: 1. Авторитар-ний стиль: рaцiонaльно-диктaторський стиль, володaрно-вкaзiвний, ращ-онaльно-вкaзiвний, спонукaльно-вкaзiвний, емоцiйно-диктaторський, емо-цiйно-вкaзiвний, спонукально-обмежувальний, iмпульсивно-вкaзiвний; 2. Демократичний стиль: прогресивно-згуртований, ращонально-згуртований, сумлшно-крошткий, сумлiнно-турботливий, емоцiйно-прогресивний, взаемо-пiдтримницький, емоцшно-дружнш, урiвновaжено-тaктичний; 3. Лiберaль-ний стиль: вщповщально-показний, сaмоупрaвлiнсько-вiдповiдaльний, зосе-реджено-показний, ращонально^мггований, iмiтaцiйно-iмпульсивний, чутли-во-сaмоупрaвлiнський, iмiтaцiйно-кропiткий, емоцшночмггований.
У перiод наукового розвитку оргашзацп сучасш нaуковцi, як вггчизня-ш, так i зaкордоннi нaуковцi дослщжували стилi керiвництвa iнновaцiйноï дь яльность
Л. Довгань та В. Неемцов у пращ 1993 р. пропонують для сучасного керiвникa високо розвинених в техшчному вiдношеннi пiдприемствaх стиль керiвництвa, "завдання ритму". Сучасний керiвник, використовуючи даний стиль керiвництвa своТм прикладом демонструе спiвробiтникaм високий рь вень професiйноï компетентностi володiючи такими якостями, як: активнють, вмiння ефективно використовувати час i сили, почуття обов'язку. Особистим прикладом сучасш керiвники, зайнят управлшням iнновaцiйноï дiяльностi, показують, як розробляти iдеï, впроваджувати i працювати в сшвдружност з шшими членами колективу. Також автори звертають увагу шд час викорис-тання цього стилю керiвництвa сучасного керiвникa на бiльшу свободу вибору в дiях своТх квaлiфiковaних помiчникiв та фaхiвцiв зайнятих в сферi шно-вaцiйноï дiяльностi, але в той же час i пред'являти до них шдвищенш вимоги [11, с. 71-72].
А. Казанцев у 2000 р. представив модель формування стилю керiвниц-тва шновацшною дiяльнiстю, визначаючи два полярних стилi керiвництвa: авторитарний та колективний (кооперативний). Автор представляе щ два по-лярш стилi керiвництвa, як морфологiчну матрицю комбшацш монополярних (авторитарних) i мультиполярних (колективних) способiв формування проблем, прийняття управлшських рiшень i 1х реaлiзaцiï. Але на прaктицi у чистому виглядi полярнi стаи керiвництвa трапляються украй рiдко, тому керiвни-
ку пропонуеться використовувати певну комбiнацiю полярних ctmîb KepiB-ництва iнновацiйноï дiяльностi:
• авторитарний стиль кepiвництва: монополярна ^ екстремальна система (Е), мультиполярна ^ пpомiжна система (П), монополярна ^ пpомiжна система (П), мультиполярна ^ найбiльш слабка система (С);
• колективний стиль кepiвництва: монополярна ^ найбiльш слабка система (С), мультиполярна ^ пpомiжна система (П), монополярна ^ пpомiжна система (П), мультиполярна ^ екстремальна система (Е) [12, с. 59-61, 13, с. 74-75]. Тренери-консультантанти Групи Компанш "Мiжнаpодний шститут
менеджменту" 2003 р., вивчаючи основш питання упpавлiння проектами, в теорп кepiвництва видiлили чотири стилi кepiвництва:
• стиль 1: командний - кершник вiддае конкpeтнi вказiвки та пильно слiдкуе за ïx виконанням;
• стиль 2: повчальний - кершник дае конкретт вказiвки та пильно слщкуе за ïx виконанням, але також пояснюе своï ршення, пропонуе тдлеглим вислов-лювати своï peкомeндацiï та всiдяко пiдтpимуе шновацшну дiяльнiсть;
• стиль 3: тдтримувальний - кepiвник сприяе та допомагае своïм пiдлeглим в ïx зусиллях виконувати самостшно завдання, подiдяючи з ними вдаоввдаль-нiсть при прийнятп piшeння;
• стиль 4: делегуючий - кepiвник делегуе тдлеглим усю вiдповiдадьнiсть за прийняття ршення [14, с. 200-205].
I. Адизес 2004 року описав чотири функцп, необхщних для щеального кepiвника для устшного кepiвництва на iнновацiйному пiдпpиемствi: P -(Producing) виробник, A - (Administrating) адмшстратор, E - (Entrepreneur) тдприемець, I - (Integrating) штегратор. Функцп PAEI мiж собою е несумю-нi, але якщо одна iз функцiй перестае виконуватися, виникае неправильне ке-piвництво. Якщо незадовшьно виконуеться P-функцiя - нeзадоволeнi кшенти що веде до зменшення обсяпв продажу. Якщо погано виконуеться А-фун-кцiя - пiдпpиемство зазнае невиправданих втрат. Якщо вщсутня E-функцiя -новi продукти постачають на ринок iз запiзнeнням, пiсля чого не користують-ся попитом. Якщо не peалiзована I-функцiя - вiдсутня атмосфера та щнносп, якi мотивуватимуть пращвниюв.
Кожна функцiя PAEI нацiлeна на конкретне завдання: P: Що? A: Як? E: Коли? I: Хто? Кожна функщя яку виконуе кepiвник вщповщае певному стилю кepiвництва: - Герой-одинак Pаei; - Бюрократ pAei; - Падiй раЕц -Палкий прихильник рае1; - Мертвий пень рае^ якщо не виконуеться жодна PAEI-функщя [15, с. 24].
Такий детальний аналiз дае змогу нам запропонувати власний стиль кepiвництва шновацшною дiяльнiстю - адхократичний. Адхократичний стиль кepiвництва - кepiвництво творцями, як здiйснюють дiяльнiсть у сфepi нововведень. Адхократичний стиль кepiвництва iнновацiйною дiяльнiстю складаеться з дванадцяти стилiв кepiвництва, якi вiдповiдають психолопчно-му типу кepiвника i проявляються в його оpiентацiï пiд час здiйснeння шно-вацiйноï дiяльностi:
• оpiентацiя на шновацшш процеси пiдпpиемства, зокрема, низька ^ консервативна, висока ^ iнновацiйна (вiсь координат Y): абсолютистский стиль
(консервативно-однооибний), автономний стиль (консервативно-колектив-ний), комунжативний стиль (шновацшно-однооибний), кооперацшний стиль (шновацшно-колективний);
• орiентацiя на iнновацiйнi процеси пращвниюв, зокрема, низька ^ однооаб-на, висока ^ колективна (вiсь координат X): директивний стиль (безшщь ативно-консервативний), прихильний стиль (iнiцiативно-консервативний), па^архальний стиль (безшщативно-шновацшний), колепальний стиль (iKi-щативно-шновацшний);
• орiентацiя на iнновацiйнi процеси суспшьства, зокрема, низька ^ безшщь ативна, висока ^ iнiцiативна (вюь координат Z): бюрократичний стиль (од-ноосiбно-безiнiцiативний). консультативний стиль (колективно-безшщатив-ний), комунiкативний стиль (однооабно-шщативний), спiвпричетний стиль (колективно-шщативний).
Висновки i перспективи подальших досл1джень. Сьогоднi ефектив-нiсть керiвництва iнновацiйноï дiяльностi залежить не тшьки вiд ïï штелекту-ального потенщалу пiдприeмства, а й значною ]шрою вiд стилю керiвництва. Керiвники шновацш^ дiяльностi гнучкi i можуть пристосувати залежно вщ iнновацiй свiй власний, неординарний та шкому не притаманний стиль керiв-ництва iнновацiйноï дiяльностi. Перспективою подальших дослiджень е взаемопов'язання розробленого адхократичного стилю керiвництва шнова-цiйноï дiяльностi з типом керiвника iнновацiйноï дiяльностi, впливом в шно-вацiйнiй дiяльностi та формою влади керiвника iнновацiйноï дiяльностi.
Лiтература
1. Криста Р. Управление в организациях: психология труда и организационная психология : пер. с нем. / Криста Родлер, Эрих Кирхлер. - Харьков : Изд-во "Гуманитарный центр", 2003. - Т. 2. - 128 с.
2. Лапин Н.И. Руководитель коллектива / Н.И. Лапин. - М. : Изд-во "Наука", 1974. - 236 с.
3. Журавлев А.Л. Стиль и эффективность руководства в производственном коллективе : дисс. ... канд. псих. наук / А.Л. Журавлев. - М. : Изд-во ИПАН СССР, 1976. - 326 с.
4. Латаев В.В. Труд руководителя : учебн. пособ. / В.В. Латаев. - К. : Изд-во УМКВО, 1992. - 168 с.
5. Кузьмш О.С. Основи менеджменту : тдручник / О.С. Кузьмш, О.Г. Мельник. - К. : Академвидав, 2003. - 416 с. (Альма-матер).
6. Урбанович А.А. Психология управления / А.А. Урбанович. - Минск : Изд-во "Хар-вест", 2005. - 226 с.
7. Виноградський М.Д. Оргашзащя пращ менеджера : навч. поабн. [для студ. ВНЗ] / М.Д. Виноградський, А.М. Виноградська, О.М. Шкапова. - К. : Вид-во "Кондор". - 2002. -518 с.
8. Осовська Г.В. Основи менеджменту : навч. поабн. [для студ. ВНЗ] / Г.В. Осовська. -К. : Вид-во "Кондор", 2003. - 556 с.
9. Сердюк О.Д. Теор1я та практика менеджменту : навч. пошбн. / О.Д. Сердюк. - К. : Професюнал, 2004. - 432 с.
10. Кер1вництво оргашзащею : навч. поабн. / О.С. Кузьмш, Н.Т. Мала, О.Г. Мельник, 1.С. Процик. - Льв1в : Вид-во НУ "Льв1вська полггехнжа", 2008. - 244 с.
11. Довгань Л.С. Менеджер - тдготовка та перетдготовка / Л.С. Довгань, В. Д. Немцов. - К. : МП "ОКО", 1993. - 126 с.
12. Завлина П.Н. Инновационный менеджмент : справ. пособ. / П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели / под ред. П.Н. Завлина. - Изд. 4-ое, [перераб. и доп.]. - М. : Изд-во ЦИСН, 1998. - 568 с.
13. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика : учебн. пособ. / П.М. Завлина и др. / под ред. П.М. Завлина. - М. : ОАО "НПО", Изд-во "Экономика", 2000. - 475 с.
14. Управление проектами. Практическое руководство. - М. : Изд-во "Юркнига", 2003. - 288 с.
15. Адизес И. Развитие лидеров: Как понять свой стиль управления и эффективно общаться с носителями иных стилей : пер. с англ. / Ицхак Калдерон Адизес. - М. : Изд-во "Аль-пина Бизнес Букс", 2008. - 259 с.
Колинко Н.О. Феноменология и систематизация традиционных и современных стилей руководства
Рассмотрены подходы ученых относительно определения сущности понятия "стиль руководства", приведены систематизация и характеристика традиционных и инновационных стилей руководства, предложенных зарубежными и украинскими учеными. Проведенное исследование дало нам возможность предложить адхокра-тичний стиль для руководителя, занятого в сфере инновационной деятельности.
Ключевые слова: руководство, лидерство, стиль руководства, руководство инновационной деятельностью.
Kolinko N.O. Phenomenology and the systematization of traditional and modern styles of guidance
Approaches of research workers are considered in relation to determination of essence of concept "style of guidance", systematization and description of traditional and innovative styles of guidance of offered is resulted by foreign and Ukrainian research workers. The conducted research gives us to offer adhokrative style for a leader busy in the field of innovative activity.
Keywords: guidance, leadership, style of guidance, guidance innovative activity.
УДК316.323.65 Доц. П.Й. Мисловський, канд. екон. наук -Львгвська КА
ОСНОВН1 ПРОБЛЕМИ ТА ЗАВДАННЯ СИСТЕМНОГО СТРУКТУРУВАННЯ СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНОГО МЕХАН1ЗМУ СУЧАСНОГО СУСП1ЛЬСТВА
З'ясовано причини основних соцiоекономiчних проблем сощально-екож^чно-го життя Украши як проявiв системно!' недосконалост II сусшльно!' побудови. Сис-темний тдхвд до ще1 проблематики дае змогу побачити також перспективи виходу iз системно1 кризи за умови оргашчного включення управлшсько-правових механiзмiв у правильно побудовану схематику виробничих i сощально-класових процешв свщо-мо керованого шформацшно-оргашчного типу.
Ключовг слова: економжа, сощум (сощальний), мехашзм (екон^чний, госпо-дарський, правовий), класи (класова структура), система, шституцюнальшсть.
Постановка проблеми. Сучасний етап сощально-полггичного буття нашого сустльства характеризуеться дуже болюними 1 поки що невилжовни-ми сощальними "хворобами". Щонайперше, це - проблеми "забюрократизо-ваносл" соцiально-керiвноl шфраструктури, "тшбово! економжи", госпо-дарсько-правового хитрування ! корупцп, правового шгЫзму населення та безвщповщальносл в громадянсько-сустльному бугл, вщсутшсть д!евого мехашзму громадянського контролю за д!яльшстю державних органiв i служб, як ! повна вщсутшсть програмних аспекпв управлись^ д1ялбносп держави...
Це безумовно спричинюе ! нестимульованiсть будь-яких сощально-економiчних iнновацiй, i вщсутшсть стимул1в осо6исто! освли та кар'ери, ! маловартiснiсть конструктивно здорово! соцiальноl моралi та культури, ре-
