CC BY
7
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 340.12
Антонша Токарська
професор кафедри теори, ютори та фшософи права 1нституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка" ОЯСГОГО : https://orcid.org/0000-0001-7569-1684 <ninatokarsky@gmail. сот>, 79008, м. Львiв, вул. Князя Романа 1/3
ФЕНОМЕН ПРАВОВО1 ЛОГ1ЧНО1 КОМУШКАЦП
http://doi.org/10.23939/law2020.26.110
© Токарська А., 2020
Звернено увагу на один iз елементiв нормативностi правовоТ комушкацп, культуру побудови наративу на рiвнi логжи. До уваги оглядово взято генезу визрiвання теорн i фшософи лопчность Проаналiзовано основнi типовi зв'язки лопчносп правового тексту iз нормами у висловлюваннях усних, письмових юридичних дискурсах iз лексичним, морфолопчним, а також синтаксичним i стилiстичним р1внями правового тексту.
Ключовi слова: правова комушкащя, логiчнiсть, наратив, норма, порушення норми.
Постановка проблеми. Сучасний правовий наратив у найширшому своему функцiонуваннi -це найбшьш переконливий показник суспшьно! комушкацп, який за частотнiстю свого розповсюдження перевищуе всi узуси iнших дискуршв. Йдеться не лише про тематичну актуальнють юридичних питань, а насамперед про !х суспiльну вагу: якщо вдатися до аналiзу наукового, офщшно-дшового, публiцистичного чи побутового, розмовного стилiв, то найбiльшу увагу привертае саме лопчнють конструювання тексту; логiка викладу перевершуе всi iншi засоби конотацп в комушкацп - лексично! И склад, морфолопчну вправнiсть, синтаксичну будову. Будь-яке вiдхилення вiд згаданих титв норм порушуе логiчнiсть висловлювань. Вiдтак вона (логiка викладу) е, на наш погляд, опорною категорда нормативностi кожного правового наративу.
Анашз дослiдження проблеми. Вченi рiзних наукових галузей зверталися до означено! проблематики iз поодиноких причин: невщповщносп термшологи змiсту тексту, сплутування значення лексем i на основi цього двозначним неправильним трактуванням змюту закону та ш. Щонайменше вченi вдаються до мiждисциплiнарного фiлософсько-правового розгляду основних причин вщхилення вiд нормативностi у комушкацп права. Значним е внесок дослщниюв-класиюв з ще! проблематики. Це Аристотель, Гегель, Вгггенштейн та iншi; серед наших сучасниюв - це С. Зархша, О. Гвоздiк, О. Стовба, П. Рабшович, В. Титов, Лурiя та iншi.
На жаль, дос узагальнено! працi, яка спричинила б посилену увагу правничих комунiкаторiв до лопчносп на рiвнi фшософсько! юридично! лiнгвiстики, немае. А вiдтак стверджувати про унормованють ще! сфери на сучасному етапi И розвитку поки що рано. На тлi еволюцп рiзних концепцiй мови права дослщниюв очiкують непростi фiлософськi оцiнки - вщ засадничих норм права його ефективносп аж до уважливлення мови законодавства з огляду на И лопчнють. Це ж стосуеться i правозастосовно! практики, юридично! освгги, юридично! журналютики.
Мета статт - довести вагомють та еднють лопчносп правового дискурсу у його зв'язку з шшими ключовими нормами лшгвоюридично1 комушкаци в правi: лексичними, морфолопчними, синтаксичними та стилiстичними.
Виклад основного матерiалу. Iсторiя юридично1 лшгвютично1 фшософи започаткована, як i фiлософiя, фiлософiя права, фiлософiя мови, в часи античности Цей етап був позначений несистематичнютю аналiзу теори, однак, вiдтодi накреслюються першi тенденци та ознаки 11 формування. Починаючи вщ законiв Хаммурапi (XVIII ст. до н. е.) давньошдшських законiв Ману (м1ж II ст. до н. е. i II ст. н. е.), були зроблеш першi спроби надати ваги слову у процес судочинства: дослщники сходяться на тому, що вищим рiвнем структуризацп позначений наступний перюд розвитку антично1 штелектуально1 традицп у мовi права. Першють у цьому закономiрно належить Гомерову Солону, Гераклiту, теоретичнi постулати яких зводилися до основного значення ваги сказаного. Ксенофонт, Платон, Аристотель, взаемоддачи iз софютами, разом з цим зумши вiдокремитися вiд неефективностi використання риторичних прийомiв у побудовi судових промов та 1хшх провокацiй, як використовувалися комунiкаторами для досягнення поставлено1 ними мети.
Ознаки науковостi у фшософськш теори мови визрiли, за твердженням В. Титова i Е. Зархшо1, у Сократа i Платона [2, с. 30]. Вчеш тдкреслюють, що основний фiлософський лiнгвiстичний прюритет - це зв'язок мiж словом i дiлом, словом i способом життя, а дiалог, вiдповiдно до Платошвських тверджень, мае бути як жива ютота.
Критиком софiстичних теори та 1хньо1 еристично1 практики - перемагати у суперечщ будь-якими засобами, виступив Аристотель. Його класична теорiя комушкаци репрезентувала не тшьки традицiйну схему взаемоди комунiкаторiв, але й тдходи до мовних проблем у цшому: до обгрунтування свое1 позици в судi, приховування ютини, переважання емоцiйностi задля посилення гшву суперника, завуальовування важливих аргументiв та ш. Поступальний розвиток фiлософського осмислення юридично1 лiнгвiстики був продовжений представниками Греци, Давнього Риму, Середньовiчноl Свропи, епохи Вiдродження, Нового часу. В ютори науки цю роль устшно виконали Бекон, Гоббс, Лейбнiц, Монтеск'е, Беккарiа, Шеллiнг, Гегель, Пiрс, Фреге, Рассел, Вiтгенштейн та iн.
Значно шзшше на вiтчизняних теренах сувдвсько1 практики в радянськi часи красномовство було квалiфiковано як риторичний прийом прикрашання тексту. Про мову права майже не йшлося, не дослщжували И з погляду нормативностi. Мова права довго залишалася на узбiччi науки (за О. Пiголкiним i Iльlним). Iхнi апеляцil звучали ще три десятилiття: про "стан лопчно1 безформеностi i словесно1 не закршленосп". Змiни вiдбулися вiд часу становлення двох напрямiв у мовi права - юридлшгвютики i лiгвоюристики. Хоча активiзацiя цих сфер не дала очшуваних результатiв для практикiв. Така праця внесла хiба що свою частку до мiждисциплiнарного здобутку, який за вимогами часу треба поширювати i поглиблювати. Без цього аналiзу мови права про жодне правове вдосконалення правовое' комунiкацil говорити не доводиться [2, с. 17].
Право кореспондуеться в аксюлопчних, онтолопчних, антрополопчних вимiрах i чи не у найважлившому показнику серед цих вимiрiв - у герменевтичному, який сигнатзуе про алогiзацiю правового дискурсу. Розумшня виявляеться не лише наслiдком тзнавального процесу i здатностi iдентифiкувати ютину. Йдеться про "вмiння бути" (Хайдеггер) [13].
Буття у свiтi е тим цшим, вiд розумiння якого, за твердженням фшософа Олексiя Стовби, залежить розумшня свггу i саме розумшня людини [1, с. 152]. А звщси сприйняття доказовостi суджень.
Якщо вдатися до розмiрковування професора Стовби, то варто тдтвердити його переконанють в тому, що саме "правовий дискурс е комплексом лшгвютичних даних", а це означае, що правовий досвiд буде локалiзований у сферi слововживання" [1, с. 42]. З шшого боку, така категоричнють не е до кшця виправданою. Стверджено, що "правовий досвщ, у даному випадку
певш людсью дiяння (крадiжки, вбивства, купiвля-продаж i т. п.), буде iманентним, тобто внутрiшньо притаманним саме в тому, що вщбуваеться, в той же час як будь-який комплекс лшгвютичних даних буде другорядним i зовнiшнiм щодо нього" [1, с. 42].
Якщо аналiзувати людськi дiяння поверхнево, очевидно, це так i сприймаеться: лiнгвiстичнi елементи другорядш. Проте психолiнгвоюридичнi пiдходи до оцшки поведiнкових моделей переконують, що майже кожне дiяння формуеться свщомютю або у свiдомостi. Мислення формуе мовлення, а мовлення е результатом/продуктом мислення. Вщтак злочинний намiр хоч i визрiвае не у лшгвютичному вираженнi, а у свiдомiсному, вш передаеться комунiкатором вербально або невербально та проявляеться в його дiяннях.
Наведене О. Стовбою твердження про другоряднють i зовнiшнiсть лiнгвiстичних даних видаеться дещо неповним, тим бшьше iз його бiльш нiж однозначним твердженням про те, що "весь правовий досвщ зводиться до акпв конструювання, а також iнтерпретацi! того комплексу лшгвютичних даних, з допомогою якого встановлюються офiцiйнi правила людського спiвжиття" [1, с. 42]. З таким тдходом до трактування залишаеться лише конкретизовувати цей "комплекс лшгвютичних даних" i розширювати його. Як i те, що досвiд не ототожнюеться виключно iз свiдомiстю, як це стверджуе Гуссерль, а людська сутнють - це не "психша в поеднанш з органiзмом, це ходшня iснування взад-вперед мiж тшеснютю i особистiсними вчинками" (за Мерло-Пош!).
Конструювання юридичного тексту спираеться на закони i форми пiзнання свггу та мислення людини. Для формування ютинних суджень iснуе мотивацiя i здатнiсть особи робити узагальнення на основi кiлькох iстинних суджень, що вкладаеться у поняття логiчного мислення .Останне охоплюе: а )процес мислення (дискурс, судження ) як зв'язне, послщовне i чiтке; б) мислення тдпорядковане законам, на пiдставi якого формулюються правила лопки. Алогiчне мислення суперечить законам лопки або тзнання; в) обгрунтоване, доведене, точне i систематизоване мислення не пiдлягае iлюзiям чи обману [3,с.258].
Не заперечуючи думки Н. Карамишево! про ютиннють чи хибнiсть у мовi права, додамо, що треба встановити семантику висловлювання, алгоритм яко! полягае в наступному: спочатку треба щентифшувати смисл термшопонять, як складають структуру комушкативного акту, встановити мiж ними лопчний зв'язок, i через цей зв'язок зробити висновок про ютиннють висловлювання [11, с. 83-84].
Однак iз таким узагальненням логютики верифшаци процесу мислення теж складно досягти повно! вщповщносп суджень, оскiльки до уваги береться хоча й дуже важлива складова лопчност у мовi права - !! лексичний рiвень - проте зауважимо, що це лише один iз елеменив логiчностi дискурсу: його можна визначити у вщсотковому вираженш як такий, що сягае орiентовно 30-40 вiдсоткiв вiд уше! семантики, репрезентовано! змiстом логiчностi. Iншi рiвнi нормативностi тексту права - це т^ якi у сво!й основi хоч i спираються на лексичний склад висловлювання, проте саме вони конструюють лексеми у морфолопчну структуру наративу; його синтаксичну модель i стилютичну довершенють. Кожний iз названих рiвнiв так само рiвнозначимий у логiцi тексту. Якщо кожний елемент комушкативно! норми культивуемо рiвнозначними кiлькiсними показниками, то логiчнiсть вибудовуеться в iдеалi як показник, що мае охоплювати вш 100 вщсотюв нормативностi: лексично!, морфологiчно!, синтаксично!, стилютично!. Якщо хоча б один iз чотирьох складникiв порушений у числовому вираженш, тобто "ненормативно спадае", то дискурс права буде хибним.
Для визначення правильносп побудови умовиводiв та доведень були взят з практики правоохоронних оргашв та судового процесу документи за 2005-2010 роки: протоколи, висновки, судовi ухвали та iн. Порушення нормативних вимог фшософсько! правово! теорi! мови на рiвнi юридично! лiнгвiстики i герменевтики доводять, що в шдсумку найбiльшу значущiсть вiдiграе прагматичний аспект юридично! лопки, людсью цiнностi в нш i законнiсть. Логiчнiсть норм охоплюе закони утворення складних висловлювань: закон суперечносп, закон виключеного
третього, закон тотожносп та ш. Деталiзуемо на фшософськоправових аспектах оцiнки мови права схему математично1 вiзуалiзацil, що вкладаеться такий варiант: А = В + С + Д + Е, де А - це лопчнють висловлювань; В - це лексична нормативнють висловлювання; С - це морфолопчна нормативнють; Д - синтаксична внормованють; Е - це стилютична довершенють. Розглянемо для прикладу кшька речень: 1. Громадянина К. звинувачують у вбивств1 доньки своег однокласниц!, яког вт, за його показаннями, давно не бачив.
Отже, модель речення набувае такого вигляду: А = В (-2) + С (-3). У конструкци висловлювання слово "яко!" семантично пов'язуеться iз двома шбито нормативними лексемами "донька" i "однокласниця". Створений тим самим двозначний виств: невщомо про кого щеться: про доньку чи про однокласницю, яко! громадянин не бачив. Вщтак лопчнють порушена через неправильнють уживання двох лексем та неправильно1 побудови синтаксично1 конструкци зi словом "яко1". Про тiсний зв'язок вшх рiвнiв унормування правово1 комушкаци та 1хнш вплив на логiчнiсть тексту свщчать й iншi приклади висловлювань. 1. "Спочатку обвинувачений уперто мовчав, а пот1м почав спростовувати вс свог показання ". 2. "Шдозрюваний ув1йшов у л1фт / зник у нев1домому напрямку ". 3. "По канонах права людина, яка втонула, повинна пройти експертизу ".
У реченнях 1 i 2 не додержано основний принцип побудови дискурсу: аргументи на тдтвердження тези не можуть суперечити судженням, як i доведення, що мають бути чггко сформульоваш на рiвнi тези. Якщо хоча б один термш е багатозначним, твердження не буде нормативним, лопчним, як це i е у двох наведених реченнях. У 3-му реченш, як бачимо, нормативнють комушкативного акту залежить вщ зв'язюв у доведенш на рiвнi словосполучення та речення. Для уникнення двозначност у складному реченш варто зютавити твердження його першо1 частини з другою - "повинна пройти експертизу" затонула особа. Порушення лопчносп судження полягае у тому, що В + С не утворюе семантично1 норми, а створюе хибнють и. Отже, деконструювання правового дискурсу, починаючи вщ аналiзу значення його лексичного складу i завершуючи стилютичним, сигнатзуе про загальний рiвень культури мовлення i мислення комунiкатора та логiку його мiркування/судження.
Висновки. Отже, доведення як мисленнева лопчна дiя передбачае обгрунтування будь-якого твердження на його ютиннють через незаперечнi судження. Це стосуеться двох способiв комушкаци: i вербально1, i невербально1. Щодо першого рiзновиду - розмовного стилю - йому властивi спонтаннiсть i незавершенiсть. Здебшьшого це стосуеться практики судового процесу. Неповнота висловлювання виникае часпше, шж у письмовому варiантi: письмовий варiант комунiкацil легше пiддаеться перевiрцi i редагуванню.
Важливу роль в комушкаци для додержання логiчностi вiдiграють порядок ^в у висловлюваннi, логiчний наголос, лопчна штонащя, логiчна пауза, яю досi залишаються мало вивченими.
Отже, зауважимо, що лопчнють у правовому дискурш - питання складне, багатогранне i мало вивчене; воно передбачае подальшi дослщження на мiждисциплiнарному рiвнi.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Стовба О. (Ис)пытать право: опыт правовой и юридический // Фшософ1я права 1 загальна теор1я права. 2019. № 1. С. 41-56. 2. Титов В. Д., Зархина Е. С. Историческое развитие философско-логических концепций языка: монография. Харьков: Издательство "ФИНН", 2009. 432 с. 3. Токарська А. С., Кочан I. М. Культура фахового мовлення правника: навчальний поабник. Льв1в: "Свгг", 2003. 312 с. 4. Вступ до сучасно1 юридично1 лопки / за ред. М. I. Панова 1 В. Д. Титова. Харшв: Ксилон, 2001. 192 с. 5. Гегель Г. В. Ф. Наука логики. М.: Мысль, 1970. Т.1. 501 с. 6. Тетарчук I. В. Лопка для юриспв. Харшв: ЦУЛ, 2019. 150 с. 7. Лопка для правознавщв:навчальний поабник. К., 2016. 144 с. 8. Ын А. А. Лопка для юриспв. К., 2018. 9. Шимуратов А. Т. Логический анализ практических рассуждений. К.: Наукова думка, 1987. 137 с. 10. Юркевич О. М. Практична лопка юриспв: мереолопчний шдх1д // Фшософ1я 1 загальна теор1я права: наук журнал. К., 2012. С. 234-243. 11. Карамишева Н. В. Лопка: тдручник для студенпв правнишв. Льв1в, 2000. С. 83-84. 12.
Ильин И. А. Понятие права и силы (Опыт методологического анализа) // Издание ОК. URL: http://magister.tsk.ru/&dtd=413&nb. 13. Хайдеггер М. Бытие и время / пер.с нем. В. В. Бибихина. СПб.: Наука, 2006. 451 с.
REFERENCES
1. Stovba O. To test the law: legal and legal experience. Philosophy of law and general theory of law [(Is) to question the law: the experience of legal and juridical] 2019. № 1. P. 41-56. 2. Titov V. D., Zarkhina E. S. Historical development of philosophical and logical concepts of language: a monograph [Zarkhina ES Historical development of philosophical and logical concepts of language]. Kharkiv: Finn Publishing House, 2009. 432 p. 3. Tokarskaya A. S., Kochan I. M. Culture of professional speech of the lawyer [The culture of professional speech of a lawyer]: a textbook. Lviv: Svit, 2003. 312 p. 4. Introduction to modern legal logic[Introduction to modern legal logic] / ed. M. I. Panova and V. D. Titov. Kharkiv: X., 2001. 192 p. 5. Hegel G. V. F. Science of logic[Hegel GWF The science of logic]. M.: Thought, 1970. Vol. 1. 501 p. 6. Tetarchuk I. V. Logic for lawyers[Logic for lawyers]. Kharkiv: TsUL, 2019. 150 p. 7. Logic for the Lawyer[Logic for jurists:]: A Tutorial. K., 2016. 144 p. 8. Yvin A. A. Logic for lawyers [Logic for lawyers]. K., 2018. 9. Shimuratov A. T. Logical analysis of practical reasoning [Logical analysis of practical reasoning]. K.: Scientific Thought, 1987. 137 p. 10. Yurkevich O. M. Practical Logic of Lawyers [Practical logic of lawyers]. A Network Approach. Philosophy and General Theory of Law: A Science Journal. K., 2012. Pp. 234-243. 11. Karamysheva N. V. Logic: a textbook for law students [Karamisheva NV Logic]. Lviv, 2000. P. 83-84. 12. Ilyin I. A. The concept of law and power [The concept of law and force] (Experience of methodological analysis) // Edition OK. URL: http://magister.tsk.ru/&dtd=413&nb. 13. Heidegger M. [Being and time Heidegger M. Being and time ] / trans. with him. V. V. Bibikhin. St. Petersburg: Science, 2006. 451 p.
Дата надходження: 18.03.2020р.
Tokarska Antonina
Doctor of Laws, Professor, Professor, Department of Theory and Philosophy of Law, Institute of Law and Psychology of Lviv Polytechnic National University
THE PHENOMENON OF LEGAL LOGICAL COMMUNICATION
The article focuses on one of the elements of legal communication normative culture of constructing narrative at the level of logic. The genesis of the maturation of theory and philosophy of logic is taken into account. The basic typical connections of the logic of the legal text with the norms in the statements of oral written legal discourses ah with the lexical morphological as well as syntactic and stylistic levels of the legal text are analyzed.
Key words : legal communication, logic, narrative, norm, norm violation.
