CC BY
38
3. Махов Д. С. США: молодежь и преступность / Д. С. Махов. — М. : Юрид. лит., 1996. — 152 с.
4. Об эффективности программ перевоспитания трудных подростков // Борьба с преступностью за рубежом. — 2001. — № 10. — С. 36-48.
ФОРМИРОВАНИЕ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ ГРАЖДАН В США Климова Г. П.
Рассмотрена специфика формирования правовой культуры граждан в США. Проанализированы основные направления формирования правового сознания и правового поведения американских граждан на общегосударственном, региональном и индивидуальном уровнях.
Ключевые слова: правовая культура, правовое сознание, правовое поведение, правовое воспитание.
THE FORMATION OF LEGAL CULTURE OF CITIZENS OF THE USA
Klimova G. P.
The specificity of formation of legal culture of citizens of the USA has been shaded. The main derides offormation of legal conscience and legal culture of American citizens on state, regional and individual levels have been analyzed.
Key words: legal culture, legal conscience, legal behavior, legal education.
УДК 316.334
О. В. Волянська, кандидат соцюлопчних наук, доцент ФЕНОМЕН КОРУПЦП У ФОКУС1 СОЦ1ОЛОГ1ЧНОГО ДИСКУРСУ
Розглянуто можливостi до^дження корупцп у рамках рiзних соцiологiчних тд-ходiв. Актуальтсть цього огляду пов 'язана iз проблемою розроблення методик ви-мiру рiвня корупцп, адекватних ситуаци в Украж. Огляд наведених пiдходiв дае тд-стави вважати, що в соцiологiчному дослiдженнi корупцИ недостатньо уваги придтяеться взаемоди чинниюв макро- i мiкрорiвнiв.
Ключовi слова: корупщя, корупцтт практики.
Актуальтсть проблеми. У науковому спiвтовариствi склалися певш традици дослщження корупцп. 1снуе функцюнальна залежшсть м1ж масштабом корупцп та штересом до И дослщження. Цей зв'язок виявляеться тод^ коли корупщя сягае критично! меж1, а вона сама та И наслвдки усввдомлюють-ся суспшьством як сощальна проблема.
206 © Волянська О. В., 2010
Мета статп — аналiз теоретико-методолопчних пiдходiв, запропонова-них в соцюлогп для вивчення феномену корупци. Актуальшсть цього завдан-ня пояснюеться тим, що, незважаючи на нестихаючий резонанс навколо ще1 проблеми, досi не юнуе будь-якого задовiльного з точки зору бшьшосп до-слiдникiв визначення корупци як соцiального явища.
Безумовно, можна було б запозичити визначення корупци, розроблене правознавцями. Так, за проектом Закону Украши «Про засади запобтання та протидп корупци» корупщя розглядаеться як «протиправне використання особою повноважень та пов'язаних з ними можливостей з метою незаконного одержання благ для себе та шших осiб i ввдповвдно неправомiрнi обiцянки, пропозици та надання таких благ».
Визначення корупци з позицп права мають, звичайно, очевиднi чесноти, проте страждають на багато недолЫв. Так, за словами I. Меш, оск1льки ко -рупцiя не е банальним правопорушенням на кшталт порушення правил до-рожнього руху, то в и визначеннi необидно вийти за межi власне права [1, p. 362]. Зокрема, I. Меш звертае увагу на те, що соцюлопчне визначення корупцшно1 поведшки може висунути на перший план ставлення до цього явища громадян та елiт. Вiн посилаеться при цьому на вiдоме визначення та класифжацш корупци А. Хайденхаймера, зпдно з якими корупцiйнi ди залежно ввд обрано1 пiдстави можуть бути роздшеш на бюрократичну i полиичну; примусову i узгоджену, централiзовану i децентралiзовану корупцiю [2, с. 62], суто кри-мiнальну (в основному економiчного характеру) i полiтичну, яку в свою чергу подшяють на девiантну та злочинну поведiнку [3, с. 13-14]. Бшьш складну класифшацш запропонував М. Джонсон, який видшив дек1лька типiв корупци: хабарi чиновников у сферi торгiвлi (за продаж нелегально виробле-но! продукцil, завищення якостi товарiв тощо); вiдносини в патронажних системах, у тому чи^ участь боав на основi земляцьких, сiмейних, партiйних принципiв (явище, описане ще М. Вебером, а попм Р. Мертоном); дружбу та кумiвство, а також так звану кризову корупцiю, зумовлену тим, що пвдпри-емцi змушенi працювати в умовах надзвичайного ризику, коли рiшення орга-нiв влади можуть призвести до суттевих для бiзнесу змiн i тому цi рiшення стають предметом торгiвлi [5, с. 14-15; 4].
Першi досл1дження корупцil (у першш половинi ХХ ст. ) були пов'язаш в основному з аналiзом функцiонування американсько1 полiтичноl машини у великих мютах США, а також iз реформами мунiципального управлiння. У цих роботах ввдзначено найважливiшу характеристику корупци — «дода-ток^> вщносно формальних iнститутiв. При цьому побiчним продуктом цих досл1джень виявилися симпапя i спiвчуття, з якими описувалася дiяльнiсть деяких легендарних босiв великих американських мшт [4, с. 358]. Надалi констатацiя певно1 позитивно1 складово1 в характеристицi !х дiяльностi об-
грунтовувалася у рамках структурно-функцюнального шдходу. Тут необхвдно згадати запропоновану Р. Мертоном модель аналiзу функцюнування амери-кансько! политично! машини. Р. Мертон пише про структурний контекст до-сл1дження, основними елементами якого вш вважае дифузiю i фрагментацш влади та вiдповiдальностi. Йдеться про велика, швидко зростаючi мiста США з !х специфiчними проблемами та конфлжгами. У них виникали неформаль-нi центри вiдповiдальностi: влада боив, лiдерiв неофiцiйних виконавчих структур, як працювали в заднiй кiмнатi [4]. Колоритний опис цих акторiв знаходимо у М. Вебера [5, с. 682-685]. Якщо коротко сформулювати його точку зору на сутшсть явища «бос i його оргашзащя», то це — субститут бюрократ в полггачнш культурi демократа, що розвиваеться. Упродовж про-ведення реформи державно! цившьно! служби в США дилетантське управ-лiння чиновников, що супроводжуеться владою босiв, замiнюеться професш-ним бюрократичним управлiнням, коли посади обшмають унiверситетськi освiченi чиновники, непiдкупнi, таю, що знають свою справу [5, с. 685].
Повертаючись до моделi Р. Мертона, вiдзначимо, що вш докладно роз-глянув функцi! неформальних лiдерiв-босiв, видiливши при цьому дешлька основних:
- надання рiзного роду послуг найбiльш невдоленим громадянам (!жа, робота, допомога у важких життевих ситуац1ях тощо), платою, вдячшстю за яш були голоси на виборах;
- розв'язання проблем пiдприемцiв — як дрiбних (наприклад, захист ввд взаемних посягань), так i великих, яш потребували державно! допомоги при виконанш великих i коштовних проектiв, i тi й iншi мали потребу в неформальному захисп ввд суперечностей законiв, кодексiв i правил; подякою за цi послуги були грошовi пожертви — масло для машини;
- надання канал1в сощально! мобiльностi для представник1в тих сощаль-них груп (наприклад, етнiчних меншин), для яких закритi або надзвичайно ускладненi iншi, легальнi способи вертикально! мобшьностц платою за послуги у цьому разi виступала безумовна вщданють;
- замiщення офiцiйно! лептимаци незаконних видiв бiзнесу; при цьому контроль забезпечувався шляхом установлення стандарта i меж дiяльностi; платою у цьому разi були грошовi пожертвування.
Такий описаний М. Мертоном патерн визнано класичним. Ця модель була вихщним пунктом для багатьох дослщнишв корупцi!, хоча реальнiсть, що послужила матерiалом для !! створення, ютотно змiнилася. Крiм того, такий шдхщ не пояснюе iснування корупцi! в iндустрiально розвинених кра!нах.
Крiм мертоновського, на сьогодш в соцiологi! юнуе низка iнших теоре-тичних напрямiв до пояснения феномену корупцi!. Покажемо дешлька основ-них класичних пiдходiв. 208
Традицшний — iдеалiстично-фiлософський тдхвд, ввдомий також як моралiзаторський, або конвенцюнальний. Ймовiрно, найбiльш ввдомим пред-ставником цього напряму був К. Фрiдрiх, внесок якого в дослвдження даного питання iнодi не беруть до уваги [6, с. 145]. Вш розглядав корупцiю як по-ведшку, що ввдхиляеться ввд переважаючих у полгтичнш сферi норм i обумов-лена мотивацiею одержання особисто1 вигоди за громадський рахунок. Особиста вигода не обов'язково мае грошово-фшансовий характер. Вона може бути пов'язана з просуванням по службi самого корупцюнера, членiв його групи, тдтримкою або iншими перевагами для члешв його ам'1 та наближе-них. К. Фрiдрiх пов'язував ступiнь корумпованост влади з контекстом И здшснення, ступенем консенсусу, досягнутим у суспшьств^ а чинниками, що стримують корупцш, вважав опозицiйнi владi рухи i вiльну пресу.
Для К. Фр1,^ха корупцiя — явище майже однозначно негативне, патоло-гiя полiтики, при якш псування зачiпае i державних чиновников, i владнi ш-ститути, хоча вiн i визнае и функцiональнiсть до певно1 межi. Слад пвдкрес-лити ще один важливий момент у поглядах К. Фрiдрiха на корупцiю. Вiн вважае и одним iз неодмiнних супутник1в полiтики, й остаточна перемога над корупщею для нього — завдання утошчне. Тим не менше, «1й потрiбно дава-ти енергiйний вiдсiч, аби хвороботворш зародки не поширювалися i не руй-нували полiтичну систему».
Традицш iнституцiонального подходу — аналiзу корупци як девiантностi елiт щдтримували Д. Саймон, Д. Ейтцен, Д. Най та С. Хантiнгтон. Необхвд-нiсть такого пiдходу вони обгрунтовували тим, що термiн «бiлокомiрцева злочиншсть» не адекватний сутi явища — iнституцiоналiзацil аморальностi i скандалiзацil кра1ни, а також тим, що в США проблема злочинносп насправ-дi корениться у системi, в якш злочиншсть нижчих класiв, мафiя, корумпова-ний публiчний сектор i злочинш спiвтовариства об'еднуються заради вигоди i влади. Тому вони виходили з припущення, що злочиннiсть i девiацiя соцiе-тально зумовленi, заданi на рiвнi суспiльства. Це означае, що певш соцiоло-гiчнi чинники визначають наперед вчинення злочишв як шдивщами, так i органiзацiями. Найбiльш важливими iз цих чинникiв в американському суспiльствi називають владну структуру як таку [7, с. XII; 9-10].
Другий напрям — ревiзiонiстська школа анал1зу корупцИ — пов'язаний з роботами дослщнишв проблем кра1н третього свиу. Бiльшiсть полiтологiв i соцюлопв вважають корупцiю хворобою спiльнот, що розвиваються, на-слiдком або виявом незавершено1 модернiзацil i бiдностi. Представники цiеl школи, зокрема Х. Абуева, Д. Бейл^ Н. Лефф, К. Лейес, виступали проти однобiчно-негативiстського подходу до корупцil як громадсько1 патологи. На-впаки, вони стверджували, що корупщя може виконувати позитивнi функцп у планi гнтеграцу, розвитку та модершзаци товариств третього свiту [8]. Дшсно, поширення ринкових в1дносин, з одного боку, i бюрократизацiя влади й управ-
лшня — з другого, руйнують зв'язки патримошального панування, традицiйнi форми групово! солiдарностi, характернi для доiндустрiальних суспiльств. Про-те в розвинених кра!нах — це бiльш тривалий процес, i, що ще важливше, у захОдних кра!нах замiсть особисто! залежностi мгж шдиввдами встановилися переважно договiрнi вОдносини, що регулюються правом i е результатом три-валого пошуку цивiльних форм захисту та солщарносп. У суспiльствах, що форсують модершзащю, а також у тих, де стан перехвдносп з рiзних причин набувае характеру залежного розвитку та iсторично сильнi державнi почини в сустльному життi, ускладнене формування iнститутiв, властивих модершзо-ваним сустльствам, або !х iснування дисфункцiональне.
Вщносини типу «патрон-клОент», будучи природною формою захисту iндивiда в традицiйному сусшльста, мають усi шанси зберегтися i в перiод модершзаци. Вони можуть виявлятися по-рiзному i нерiдко сприймаються як корупцiйнi. Що стосуеться розвинених кра!н, як1 успiшно i давно здшснили модернiзацiю, то збереження рiзних форм особисто! залежностi i панування у публiчнiй сферi, як1 реалiзуються, зокрема, в актах обмiну шдивщв i пред-ставник1в державно! влади, чиновников, означае корупцiю iнститутiв.
З 70-х роков ХХ ст. у дослщженнях домшують представники неолОбераль-но! полiтекономi!. Так, М. Лефф, Д. Штер! i С. Уелч, С. Роуз-Еккерман вважа-ють корупцш мехашзмом оптимiзацi! управлiння для одержання матерiально! винагороди та одночасного збереження свое! посади. EKonoMinni, ринково-центристсью тдходи до вивчення корупци розглядають !! як форму сощаль-ного обмшу, а корупцшш платеж! — як частину трансакцшних витрат. У рамках цього шдходу корупщя пов'язуеться з надшрним втручанням держави в економОчш процеси. Тому корупщя може бути цшком функщональною, оскольки е противагою зайвш бюрократизаци [8]. Вона виступае засобом при-скорення процеав ухвалення управлiнських рiшень i сприяе ефективному господарюванню. Слод зазначити, що щ положення спочатку було сформульо-вано для кра!н !з централiзовано керованою економiкою, до яких належав i СРСР, i для кра!н третього свиу. Хоча надалi розробники цього напряму аналогiчним чином подходили до аналiзу корупци в розвинених кра!нах !з рин-ковою економшэю, виступаючи проти розширення державно! учасп. Однак ця точка зору не допомагае зрозумгги i пояснити, чому в деяких кра!нах з до-сить високим рiвнем участi держави в економщ корупщя е дуже невисокою (наприклад, у Дани).
У рамках названого шдходу розглядае корупщю i автор вщомо! теори колективних благ М. Олсон. Сутшсть його позици полягае у тому, що будь-яке законодавство або обмеження, що вводить ринок навпаки, створюе практично в уах учаснишв спонукальш мотиви до порушення закону i скорше за все призведе до зростання злочинносп i корупци в лавах урядових чиновнишв. Отже, одна з причин, за якими багато суспшьств серйозно уражеш корупщею
державного апарату, полягае в тому, що майже Bci приватнi шдприемщ мають спонукальш мотиви до порушення закону, при цьому майже Hi в кого не ви-никае стимулу повщомляти про так1 порушення владу. Не тiльки сукупний спонукальний мотив приватного сектору штовхае його оминути закон, а й ус спонyкaльнi мотиви, хaрaктернi для приватного сектору, опиняються на боцi тих, хто порушуе правила i постанови. Коли таких постанов i обмежень стае занадто багато, рано чи тзно приватний сектор (оск1льки ва або майже всi його представники мають спонyкaльнi мотиви до порушення антиринкових установок або до тдкупу чиновников) робить уряд корумпованим i неефек-тивним [9, с. 401]. Представники функцюнального i неолiберaльного пiдходiв використовують формальний aнaлiз явища, що базуеться на вивченш моделi шдивщуально! поведiнки, з точки зору традицш, без урахування динaмiки корупцп та антикорупцшних зусиль. Тому проблема взаемодп мiж мжро-(особистiсними) i макро-(структурними) чинниками корупцп залишаеться недослвдженою. Крiм того, вони не пояснюють, чому однi вияви корупцп ви-знаються соцiaльною проблемою, а iншi — т. Цю сyперечнiсть намагаються виршити прихильники констрyктивiстського пiдходy.
Висновки. Звичайно, наведена клaсифiкaцiя дослвдних пiдходiв е досить умовною, але вона дозволяе включити в розроблення показник1в рiвня коруп -ци вiдмiннiсть аспекпв соцiaльного середовища. Огляд наведених пiдходiв дае пiдстaви вважати, що в соцюлопчному дослiдженнi корупцп недостатньо уваги придiляеться взаемодп макро-i мiкрорiвневих чинниюв. Для об'ективного aнaлiзy даного феномену необхвдно розглянути фундаментальний дiaлектич-ний взаемозв'язок трьох аспекпв соцiaльного свггу корупцп. Перший харак-теризуеться тим, що корупщя е результатом сввдомо! дiяльностi людей; дру-гий — тим, що корупщя являе собою об'ективну реальшсть; третiй — тим, що хабарник i хабародавець е сощальними продуктами.
Л1ТЕРАТУРА
1. Meny Y. Corruption «fin de sincle»: Changement, crise et transformation des valeurs / Y. Meny // Revue international des sciences sociales. — 1996. — № 149 (sept. ).
2. Heidenheimer A. Political Corruption / А. Heidenheimer, М. Johnston, V. Levine : A Handbook. New Brunswick: Transaction Publishers, 1989.
3. Ожиганов Э. Н. Понятие и структура коррупции / Э. Н. Ожиганов // Социология власти: информ.-аналит. бюл. № 1: Социальные права российских граждан и их реализация. — М. : РАГС, 1999. — 200 с.
4. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Р. Мертон. — М. : АСТ, Хранитель. — 2006. — С. 880.
5. Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения. — М. : Прогресс, 1990. — 431с.
6. Friedrich C. J. The Pathology of Politics: Violence, Betrayal, Corruption, Secrecy, and Propaganda / C. J. Friedrich. — N. Y. : Harper & Row, 1972.
7. Abueva J. V. The Contribution of Nepotism, Spoils and Graft to Political Development / J. V. Abueva // East-West Center Review. — 1966. — № 3.
8. Rose-Ackerman S. Corruption: A Study in Political Economy / S. Rose-Ackerman. — N. Y. : Academic Press, 1978.
9. Олсон М. Возвышение и упадок народов: Экономический рост, стагфляция, социальный склероз / М. Олсон. — Новосибирск : ЭКОР, 1998.
10. Хантингтон С. Кто мы: Вызовы американской национальной идентичности : пер. с англ. А. Баширова / С. Хантингтон. — М. : ООО АСТ, 2004. — 635 с.
ФЕНОМЕН КОРРУПЦИИ В ФОКУСЕ СОЦИОЛОГИЧЕСКОГО ДИСКУРСА
Волянская Е. В.
Рассмотрены возможности исследования коррупции в рамках различных социологических подходов. Актуальность этого обзора связана с проблемой разработки методик измерения уровня коррупции адекватные ситуации в Украине. Обзор приведенных подходов дает основания считать, что в социологическом исследовании коррупции недостаточно внимания уделяется взаимодействию факторов на макро- и микроуровне.
Ключевые слова: коррупция, коррупционные практики.
THE PHENOMENON OF CORRUPTION IN FOCUS SOCIOLOGICAL
DISCOURSE
Volyanskaya E. V.
The problem of given article — to consider possibilities of research of corruption within the limits of various sociological approaches. It is important for working out of techniques of measurement of level of corruption adequate Ukrainian socio-cultural situations. The review above the resulted approaches gives to our the grounds to consider that in sociological research of corruption not enough attention is given to interaction macro- and microlevel factors.
Key words: corruption, corruption practices.
юта
