CC BY
22
УДК 616.379-008.64-08.357+615.357 DOI: 10.22141/2224-0721.13.6.2017.112887
Пaнькiв В.1.
Укрaïнський нaуково-прaктичний центр ендокринноïxipypriï, rрaнсплaнraцiï ендокринних opra^m I т^нин МОЗ Укро'ни, м. Ки'в, Укрaí^a
Фapмaкотepaпeвтичнa eфeктивнicть i переваги K0M6iH0BaH0r0 лiкyвaння xвоpиx Ha цукровий дiaбeт 2-го типу
For cite: Mezhdunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2017;13:435-9. doi: 10.22141/2224-0721.13.6.2017.112887
Резюме. Актуальнсть. На сьогодн актуальне ранне призначення комбтаци цукрознижувальних препарат, як впливають на р'зн ланки патогенезу цукрового дабету (ЦД) 2-го типу. Метою досл'1дження було вивчення фармакотерапевтично) ефективност'1, безпеки й переносимост'1 препарату Дуглимакс ви-робництва «Кусум Фарм» (Укра)на) в терапп хворих на ЦД 2-го типу. Матер'али та методи. Пд спостере-женням перебували 46 хворих на ЦД 2-го типу, як були роздiленi на дв'1 групи. 26 патентам, як до цього часу отримували препарати метформну в доз до 2000 мг/добу, був призначений комбнований препарат Дуглимакс (метформн 500 мг гл'меп'рид 2 мг), а також метформ'1н пролонговано) ди (Метам'м SR) у вечiрнiй час. Пац':енти друго) групи (п = 20) продовжували прийом метформ'му пролонговано) ди двiчi на день в доз'12000-2500 мг/добу. Результати. Через 12 тижшв терапп у хворих першо) групи р'1вень НЬА1с в '1рог'щно знизився до 6,72 ± 0,29 %. Рiвень iмунореактивностi нсулну становив псля лкування в першй груп 14,06 ± 1,81 мкОд/мл (при початковому 19,17 ± 2,05 мкОд/мл), '¡ндекс HOMA-IR — 3,14 ± 0,21 (проти початкового 5,92 ± 1,46). При цьому не зареестровано ппоглкем'1чних станв у па^ен^в на ш прийому Дуглимаксу впродовж пер'юду спостереження. Висновки. Призначення комбiновано') проти^абетично) терапп препаратом Дуглимакс упродовж 12 тижнiв призводить до в':ропдного зниження рiвня НЬА1с ': до-сягнення цльових показниюв вуглеводного обмну у 80,8 % хворих на ЦД 2-го типу. В'щзначаються добра переносимсть ': високий ступнь безпеки додаткового призначення препарату Дуглимакс упродовж пер'юду спостереження.
Ключовi слова: цукровий дабет2-го типу; лкування; метформ':н; гл'меп'рид
CD '0 ® Практикуючому ендокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
Вступ
Гiперглiкемiя розглядаеться не лише як не-вщ'емна метаболiчна ознака цукрового дiабету (ЦД) 2-го типу, але i як основне порушення, на усунення якого слщ спрямувати л^вання захво-рювання [1]. Останшм часом у фармакотерапп ЦД 2-го типу спостерпаеться змщення акценпв у бж комбшацп цукрознижувальних препарапв Í3 рiз-ним мехашзмом дп [2, 3]. Результати дослщження UKPDS (UK Prospective Diabetes Study) дозволили обГрунтувати необхщшсть широкого застосування комбшовано! терапп для ефективного контролю глжемп. У цьому дослщженш було чггко продемон-стровано: монотерапiя ефективна тшьки впродовж обмеженого перюду, принаймш через 3 роки тс-ля дiагностики ЦД 2-го типу комбшовану тератю
потребyють 45 % тщенпв, через 9 роюв ця цифрa досягае 75 % [4].
Очевидно, що до вaжливоï склaдовоï устшного менеджмешу ЦД 2-го типу тякож нялежить рящо-нaльнiсть комб^цш л^рських зaсобiв. У дaномy контексп, врaxовyючи склaдний бaгaтофaкторний ттогенез ЦД, оптимaльним зaлишaеться вплив та рiзнi меxaнiзми виникнення гiперглiкемïï [5, 6]. У клтчнш прaктицi нaйчaстiше зaстосовyеться комбiнaцiя метформiнy i похщних сульфошлсечо-вини, що дaе можливють yспiшно контролювaти глiкемiю [1, 7]. Пщвищення приxильностi хворого до лiкyвaння — однa з нaйбiльш склaдниx проблем для лiкaря. Сaме тому вaжливим етaпом нa шля-xy вдосконялення стрaтегiï фaрмaкотерaпïï, у тому чи^ й ЦД 2-го типу, стяло створення фiксовaниx
© <^жнародний ендокринологiчний журнал», 2017 © «International Journal of Endocrinology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп': Паньюв Володимир 1ванович, доктор медичних наук, професор, УкраТнський науково-практичний центр ендокринно!' xipypriï, трансплантацй' ендокринних оргаыв i тканин МОЗ УкраТни, Кловський y3Bi3, 13а, м. Кшв, 01021, УкраТна; е-mail: endocr@i.ua For correspondence: Volodymyr Pankiv, MD, PhD, Professor, Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Health Ministry of Ukraine, Klovsky Descent, 13а, Kyiv, 01021, Ukraine; e-mail: endocr@i.ua
комбшацш препарат1в, якi значно покращують прихильнiсть пацieнтiв до терапи, що зрештою при-зводить до ще бГльшо'' ефекгивностi лiкування за-хворювання [2, 8].
Серед фiксованих комбшацш на особливу ува-гу заслуговуе препарат Дуглимакс виробництва «Кусум Фарм» (Укра'на). В арсеналi ендокрино-лога наявш двi його лiкарськi форми, що мютять в однiй таблетш метформiн SR i глiмепiрид в дозах 500/2 мг або 500/1 мг. При використанш препарату Дуглимакс реалiзуeться основний сенс комбшова-но'' терапи ЦД 2-го типу, а саме: посилення цукро-знижувально'' активност1 досягаеться за рахунок ди компонента препарату на р1зн1 ланки патогенезу захворювання, що значно п1двищуе результатив-н1сть л1кування. Застосування метформ1ну i гл1ме-п1риду у ф1ксован1й комбшацп призводить також до зменшення ризику розвитку небажаних явищ i кращо'' переносимост1 л1кування хворими на ЦД 2-го типу. Безперечною перевагою тако'' фжсовано' терапи е той факт, що зазначеш компоненти потен-ц1юють дго один одного при одночасному зниженш ризику виникнення по61чних ефектiв, у тому числ1 гшогакемп. При цьому фармакокшетика метфор-м1ну не змшюеться, але п1к концентрацГi глiмепi-риду настае швидше, що е важливою перевагою Дуглимаксу. До переваг використання в комбшо-ваному препарата метформiну уповiльненого ви-вiльнення належать оптимальна абсорбцiя, менший негативний продразнюючий вплив на нижш в1ддГли шлунково-кишкового тракту, а також пор!внянна бiоеквiвалентнiсть [1, 5]. Отже, комбшована терапiя метформiном та гл1метридом забезпечуе макси-мальну вщповщшсть специф!чних ефектiв детерм1-нуючим патогенетичним чинникам ЦД 2-го типу та його судинним ураженням.
Метою дослщження було вивчення фармакоте-рапевтично'' ефективностi, безпеки й переносимос-т1 препарату Дуглимакс виробництва «Кусум Фарм» (Укра'на) в терапГi хворих на ЦД 2-го типу.
Матерiали та методи
У дослщження були включеш 46 пацiентiв Гз ЦД 2-го типу (середнш в1к — 54,23 ± 1,96 року). Трива-л1сть переб1гу ЦД 2-го типу в середньому становила 5,4 ± 1,8 року. Середнш показник маси тГла дор1вню -вав 86,2 ± 6,4 кг, 1МТ — 31,09 ± 1,06 кг/м2. Сшввщ-ношення окружн1сть талГi/окружнiсть стегон у чо-лов1к1в становило 0,92 ± 1,14; у жшок — 0,86 ± 1,23. Артер1альна г1пертенз1я встановлена у 37 пащент1в (80,4%). Р1вень артер1ального тиску (АТ) у середньому становив: систол1чного — 138,6 ± 11,4 мм рт.ст., д1астол1чного — 86,545 ± 6,930 мм рт.ст. У процеЫ спостереження корекц1я АТ не здшснювалася. Нор-мальн1 показники лшщограми вщзначалися лише в 9 (19,6 %), в шших випадках (80,4 %, n = 37) спо-стер1галися р1зн1 порушення лшщного обм1ну.
Пац1енти сформували дв1 групи для подаль-шого спостереження. 26 пащентам, як1 до цього часу отримували препарати метформшу в доз1 до 2000 мг/добу, був призначений комбшований пре-
парат Дуглимакс (метформш 500 мг i гл1меп1рид
2 мг) у ранковий час, а також метформш пролонго-вано'' дл (Метам1н SR) у веч1рн1й час у доз1 1000 мг. Пащенти друго'' групи (n = 20) продовжували при-йом метформ1ну пролонговано'' дц дв1ч1 на день в доз1 2000—2500 мг/добу. Пац1ентам проводили об-стеження на першому, четвертому, восьмому i два-надцятому тижн1 спостереження. Здшснювали пе-р1одичний контроль антропометричних параметр1в i показник1в вуглеводного обм1ну, шш1 методи до-даткового обстеження проводили на початку i через 12 тижн1в терапи.
Стан вуглеводного обм1ну оц1нювали за р1внем глюкози в кап1лярн1й кров1 натще i через 2 години тсля щи (постпранд1ально) i р1внем гл1кованого гемоглоб1ну (HbA1c). Ступ1нь шсулшорезистент-ност1 оц1нювали за допомогою математично'' модел1 HOMA-IR. Визначення Гндексу HOMA-IR проводили за формулою: шсулш натще (мкОд/мл) х глюкоза кров1 натще (ммоль/л) : 22,5. Нормальним вважали показник Гндексу < 2,77. Лшщний спектр ощнювали за показниками загального холестерину (ЗХС), холестерину лшопротешв високо' щ1льност1 (ХС ЛПВЩ), холестерину лшопротешв низько'' щ1льност1 (ХС ЛПНЩ), холестерину лшо-протешв дуже низько'' щ1льност1 (ХС ЛПДНЩ). Концентрац1ю ХС ЛПДНЩ i ЛПНЩ визначали за формулою Фр1двальда. Ум1ст Гмунореактивного ш-сул1ну (IPI) в сироватщ венозно'' кров1 визначали натще i постпранд1ально (на 120-й хвилиш п1сля щи) рад1о1мунолог1чним методом. Зпдно з нормативами використано'' в робот1 методики концентра-ц1ю 1Р1 натще вважали нормальною, якщо вона не перевищувала 25,0 мкОд/мл. Для ощнки безпеки застосування препарату визначалися так1 лабора-торн1 показники: загальний анал1з кров1, загальний анал1з сеч1, б1ох1м1чний анал1з кров1 (креатин1н, се-човина, активн1сть алан1нам1нотрансферази (АЛТ), аспартатамшотрансферази (АСТ)).
Обробку даних проводили методом вар1ацшно' статистики з визначенням середньо'' арифметич-но'' (М) i похибки середньо'' (m), використовуючи персональний комп'ютер Гз пакетом програм для автоматизации статистичних дослГджень Statistica 6. Юльюсш результати пор1внювали Гз застосуванням критер1ю Стьюдента i поправки Бонферрон1, точного критер1ю Ф1шера. В1дм1нност1 вважали статис-тично в1рогщними при р < 0,05.
Результати
В ус1х хворих (n = 46) на момент початку досл1-дження вщзначалася гшергл1кем1я, п1дтверджена ла-бораторними даними. При досл1дженн1 вуглеводного обм1ну був виявлений незадовгльний контроль гл1-кемГ': гл1кем1я натще становила 8,23 ± 0,35 ммоль/л; постпранд1ально —10,87 ± 0,42 ммоль/л. При цьому HbA1c дор1внював 8,59 ± 0,41 %, шдекс HOMA-IR — 5,92 ± 1,46.
Через 12 тижн1в терапи метформшом у поеднанш
3 гл1метридом р1вень НЬА1с в1рогщно знизився до 6,72 ± 0,29 %, гл1кем1я натще — до 6,34 ± 0,26 ммоль/л,
гл1кем1я постпранд1альна — до 8,65 ± 0,27 ммоль/л. На тл1 л1кування у хворих на ЦД 2-го типу вщзнача-лися зниження маси т1ла на 1,16 кг, а також тенденцш до зниження показника 1МТ з 31,09 ± 1,06 кг/м2 до 29,96 ± 0,72 кг/м2. Р1вень 1Р1 становив п1сля лжуван-ня у першш груп1 14,06 ± 1,81 мкОд/мл (при почат-ковому 19,17 ± 2,05 мкОд/мл), Гндекс HOMA-IR — 3,14 ± 0,21 (проти початкового 5,92 ± 1,46). В1ропдне зниження показник1в вуглеводного обм1ну, шсуль норезистентност1 можна оц1нювати як позитивну динам1ку комб1нованого л1кування (табл. 1).
При ощнщ взаемозв'язк1в лабораторних показ-ник1в, як1 характеризують вуглеводний обмш та ш-сул1норезистентн1сть, нами були отримаш так1 дан1: найбгльш виражена кореляцшна залежн1сть вщ-значена м1ж показниками 1Р1 натще та HOMA-IR (r = 0,93). Р1вень 1Р1 натще слабо корелював з гл1-кем1ею натще (r = 0,081). Виявлений кореляц1йний зв'язок м1ж р1внем HOMA-IR i гл1кем1ею натще (r = 0,34). Отриман1 дан1 св1дчать про те, що зниження глжеми натще вщбуваеться головним чином за рахунок зменшення Гнсул1норезистентност1.
У хворих друго'' групи в1рог1дних змш показник1в вуглеводного обм1ну та шсулшорезистентносп не спостер1галося (табл. 2).
Отже, можна стверджувати про ефективн1сть гл1метриду на периферичному р1вн1 й полшшення чутливост1 периферичних тканин до дГ' власного Гнсул1ну. При вивченн1 показник1в л1п1дного об-м1ну до i п1сля л1кування в1рог1дних в1дм1нностей у групах досл1дження не виявлено. Через 12 тижшв терапГ' метформ1ном i гл1меп1ридом встановле-но зниження значень систол1чного i д1астол1чно-
го АТ пор1вняно з початковими показниками на 5—10 мм рт.ст., здеб1льшого в пащенпв з Гстотним зниженням маси тГла й пол1пшенням гл1кем1чного контролю. При пор1вняльнш оц1нц1 показник1в АТ вщмшностей м1ж хворими обох груп знайдено не було.
Анал1з безпеки зд1йснювали за показниками печ1нкових проб. Дослщження креатин1ну, сечо-вини, АСТ i АЛТ показало в1дсутн1сть токсичного впливу препарату гл1метриду у хворих першо' групи. Креатин1н в груш метформшу становив 72,84 ± 14,03, у груп1 гл1меп1риду i метформ1ну — 72,24 ± 14,07 мкмоль (норма — 44—88 мкмоль/л). Сечовина в груш метформшу становила 5,82 ± 1,26 ммоль/л; на тл1 прийому гл1метриду i метформшу — 5,76 ± 1,14 ммоль/л (норма — 2,58,3 ммоль/л). Р1вень АСТ становив у пашенпв на метформ1н1 22,64 ± 5,62 МО; на метформт i гл1-меп1рид1 — 19,93 ± 4,72 МО (норма 2-25 МО). По-казник АЛТ на тл1 прийому метформшу, метформ1-ну й гл1метр1ду: 26,21 ± 5,09 МО i 23,03 ± 4,95 МО (норма — 2-25 МО) вщповщно. Отже, поб1чних ефект1в в1д прийому гл1метриду i метформ1ну не спостер1гали. Пропуск1в у прийом1 препарату не було, що шдтверджуе зручн1сть одноразового при-йому пролонговано' форми.
Обговорення
При вибор1 цукрознижувально'' терапГ' важли-вим критер1ем розглядаеться безпечне досягнення контролю гл1кемГ', в1дсутн1сть тяжких гшоглжемш та алерг1чних реакц1й [1, 2]. Перевагою застосуван-ня в пащенпв з ЦД 2-го типу ф1ксовано'' комбшацп
Таблиця 1. Динамка показниюв вуглеводного обмну та '¡нсул'норезистентностi в процеС комбнованого лкування метформiном та глiмепiридом (n = 26)
Показник До лкування Пюля лкування Р
Глкемля натще, ммоль/л 8,23 ± 0,35 6,34 ± 0,26 < 0,05
Глiкемiя постпрандiальна, ммоль/л 10,87 ± 0,42 8,65 ± 0,27 < 0,05
HbAlc, % 8,59 ± 0,41 6,72 ± 0,29 < 0,05
1Р1, мкОд/мл 19,17 ± 2,05 14,06 ± 1,81 < 0,05
1ндекс HOMA-IR 5,92 ± 1,46 3,14 ± 0,21 < 0,05
1МТ, кг/м2 31,09 ± 1,06 29,96 ± 0,72 > 0,05
Примтка: вiрогiднiсть вщмнностей показниюв до i псля лiкування при р < 0,05.
Таблиця 2. Динамка показниюв вуглеводного обмну та нсулнорезистентност у хворих на ЦД 2-го типу, яю отримували монотерапю метформном (n = 20)
Показник До лiкування Пiсля лiкування Р
Глiкемiя натще, ммоль/л 8,17 ± 0,32 7,16 ± 0,28 > 0,05
Глiкемiя постпрандiальна, ммоль/л 10,16 ± 0,44 8,91 ± 0,29 > 0,05
HbA1c, % 8,32 ± 0,36 7,46 ± 0,32 > 0,05
1Р1, мкОд/мл 18,56 ± 1,95 15,08 ± 1,82 > 0,05
1ндекс HOMA-IR 5,39 ± 1,37 3,88 ± 0,74 > 0,05
1МТ, кг/м2 31,14 ± 1,08 30,73 ± 0,76 > 0,05
Примтка: вiрогiднiсть вщмнностей показниюв до i псля лiкування при р < 0,05.
метформшу та raiMemp^y у складi препарату Дуглимакс можна вважати добру переносимють препарату, вщзначену в клшчних умовах. При цьо-му не зареестровано гiпоглiкeмiчних станiв, а ощн-ка суб'ективно! пepeносимостi за результатами опи-тування пацiентiв була високою. Рeзультативнiсть використання Дуглимаксу зумовлена комплексною дiею на ланки патогенезу захворювання, проявом piзних фаpмакодинамiчних ефекйв компонeнтiв, що входять до складу комбшаци: вщновленням ран-нього тку секрецп iнсулiну, скороченням пром1ж-ку часу вiд моменту !ди до початку секрецп шсулшу, зниженням постправддально! гшергакемп [5—8]. При налeжнiй клшчнш eфeктивностi спостерпа-еться й висока безпека терапп Отже, переваги Ду-глимаксу поpiвняно з монотepапiею метформшом полягають у високiй вибipковостi дп глiмempиду, яка на тлi багатофокусного впливу мeтфоpмiну дае безпечний цукрознижувальний ефект.
Так, у результат додаткового призначення Ду-глимаксу в поеднанш iз мeтфоpмiном досягнутий глiкeмiчний контроль i piвнeм HbAlc < 7 % у 80,8 % (n = 21) хворих, iз piвнeм HbAlc 7,1—8 % — у решти 19,2 % (n = 5) спостережень. Цiльовi piвнi контролю гакемп досягнутi за piвнeм HbAlc у 80,8 % хворих. В обстежених хворих першо! групи вдалося знизити iндeкс НОМА на 35 %. Ноpмалiзацiя piвня НЬА1с також супроводжувалася стабiлiзацiею показни-кiв АТ.
Аналiз piвня активност пeчiнкових фepмeнтiв (АСТ i АЛТ) показав вiдсутнiсть клiнiчно значимих змш на тлi лiкування у хворих першо! групи.
Ращональним можна вважати призначення препарату Дуглимакс для штенсифжацп терапп в пащенпв, якi не досягають компенсацп ЦД 2-го типу на rai монотерапп мeтфоpмiном. Фжсована комбiнацiя мeтфоpмiну з глiмeпipидом характеризуемся найменшим ризиком розвитку гшо-глжемп й найбiльш щадною дiею на бета-клгги-ни шдшлунково! залози. Поеднання позитивних властивостей активних речовин — компоненпв препарату й додатковi переваги форми фжсовано! комбшаци дозволяють розглядати Дуглимакс як шструмент, який дае можливють ефективно, без-печно й eкономiчно доцiльно досягати терапев-тично! мети лiкування ЦД 2-го типу. Кpiм того, клiнiчнe застосування Дуглимаксу дощльне при вперше виявленому ЦД 2-го типу при piвнi HbAlc 8,0—9,0 %, коли виникае необхщшсть швидкого та надiйного зниження глжеми (початкова доза — 1 таблетка препарату Дуглимакс 2/500 мг або 1/500 мг 1 раз на добу). B^ip дозувань забезпечуе зручну титращю лжарського засобу до досягнен-ня щльового piвня HbA1c. При нeeфeктивностi монотерапп мeтфоpмiном в оптимальнш добовiй дозi 2000—2500 мг Дуглимакс призначають у дозi 1/500 мг по 1—2 таблетки на добу. У pазi переве-дення з окремого застосування мeтфоpмiну SR i глiмeпipиду на Дуглимакс розпочинають iз дози 1—2 таблетки на добу залежно вщ попередньо! дози зазначених препарапв.
IEI
Висновки
Враховуючи отриманi переваги подвшно! тера-mi в лiкуваннi хворих на ЦД 2-го типу, вщповщно до загальноприйнято! покроково! терапп! на другому етат пацieнтам, якi отримують метформiн i не досягнули цiльового глiкемiчного контролю, доцiльно серед препаратiв сульфоншсечовини призначати фiксовану комбiнацiю «метформш + гл1мешрид» (Дуглимакс).
Комбiнована терапiя глiмепiридом в поеднанш з метформiном забезпечуе комплексну дiю на чин-ники ризику серцево-судинних захворювань у ви-глядi позитивного впливу на рiвень АТ, запобiгання розвитку гшершсулшемп, зниження шсулшорезис-тентностi.
Вщзначаються добра переносимють i високий ступ1нь безпеки препарату впродовж перюду спо-стереження.
Конфлжт штересш. Не заявлений.
References
1. Poltorak VV, Krasova NS, Horshunskaya Yu. Combination therapy «Metformin + Glimepiride» in patients with type 2 diabetes mellitus (molecular mechanisms for optimization of the rehabilitation effect). Mezhdunarodnyiy endokrinologicheskii zhurnal. 2015;1(65):87-97. (in Russian).
2. Mkrtumyan AM. Fixed combination of oral antidiabet-ics for the effective and safe glycemic control in type 2 diabetic patients. Effective Pharmacotherapy. 2013;22:14-19. (in Russian)
3. Kim H, Kim D, Cha B, et al. Efficacy of glimepiride/met-formin fixed-dose combination vs metformin uptitration in type 2 diabetic patients inadequately controlled on low-dose metformin monotherapy: A randomized, open label, parallel group, multicenter study in Korea. J Diabetes Investig. 2014;5(6):701-8. doi: 10.1111/jdi.12201.
4. UKPDS 28: a randomized trial of efficacy of early addition of metformin in sulfonylurea-treated type 2 diabetes. U.K. Prospective Diabetes Study Group. Diabetes Care. 1998;21:87-92. PMID: 9538975.
5. Kim KP, Lim KS, Kim BH, et al. Pharmacokinetics of a fixed-dose glimepiride/sustained-release metformin combination. Int J Clin Pharmacol Ther. 2012;50(2):142-9. PMID: 22257580.
6. Hwang YC, Kang M, Ahn CW, et al. Efficacy and safety of glimepiride/metformin sustained release once daily vs. glimepiride/metformin twice daily in patients with type 2 diabetes. Int J Clin Pract. 2013;67(3):236-43. doi: 10.1111/ijcp.12071.
7. Jung S, Chae J, Song B, Kwona K. Bioequivalence Comparison of Two Formulations of Fixed-Dose Combination Glimepiride/Metformin (2/500 mg) Tablets in Healthy Volunteers. Iran J Pharm Res. 2014;13(2):365-71. PMID: 25237332.
8. Zhu H, Zhu S, Zhang X, et al. Comparative efficacy of glimepiride and metformin in monotherapy of type 2 diabetes mellitus: meta-analysis of randomized controlled trials. Diabetol Metab Syndr. 2013 Nov 14;5(1):70. doi: 10.1186/1758-59965-70.
Отримано 13.09.2017 ■
Панькив В.И.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев, Украина
Фармакотерапевтическая эффективность и преимущества комбинированного лечения больных сахарным диабетом 2-го типа
Резюме. Актуальность. В статье обосновывается раннее назначение комбинации сахароснижающих препаратов, воздействующих на разные звенья патогенеза сахарного диабета (СД) 2-го типа. Цель исследования — изучение фармакотерапевтической эффективности, безопасности и переносимости препарата Дуглимакс производства «Кусум Фарм» (Украина) в терапии больных СД 2-го типа. Материалы и методы. Под наблюдением находились 46 больных СД 2-го типа, которые были разделены на две группы. 26 пациентам, которые до этого времени получали препараты метформина в дозе до 2000 мг/сутки, был назначен комбинированный препарат Дуглимакс (метформин 500 мг и глиме-пирид 2 мг), а также метформин пролонгированного действия (Метамин SR) в вечернее время. Пациенты второй группы (п = 20) продолжали прием метфор-мина пролонгированного действия дважды в день в дозе 2000—2500 мг/сутки. Результаты. Через 12 не-
дель терапии у больных первой группы уровень НЬА1с достоверно снизился до 6,72 ± 0,29 %. Уровень им-мунореактивности инсулина составлял после лечения в первой группе 14,06 ± 1,81 мкЕд/мл (при начальном 19,17 ± 2,05 мкЕд/мл), индекс НОМА-Ш — 3,14 ± 0,21 (против начального 5,92 ± 1,46). При этом не зарегистрировано гипогликемических состояний у пациентов на фоне приема Дуглимакса на протяжении периода наблюдения. Выводы. Назначение комбинированной противодиабетической терапии препаратом Дуглимакс на протяжении 12 недель приводит к достоверному снижению уровня НЬА1с и достижению целевых показателей углеводного обмена у 80,8 % больных СД 2-го типа. Отмечается хорошая переносимость и высокая степень безопасности дополнительного назначения препарата Дуглимакс на протяжении периода наблюдения. Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа; лечение; метформин; глимепирид
V.I. Pankiv
Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Health Ministry of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Pharmacotherapeutic efficiency and advantages of the combined treatment of patients with type 2 diabetes mellitus
Abstract. Background. The early prescription of a combination of extended-release metformin with glimepiride influencing different links of the pathogenesis of type 2 diabetes mellitus (DM) is grounded in the article. The purpose of the research was to evaluate the dynamics of glycated haemoglobin (HbAlc) after the period of supervision as compared to the baseline, and also to determine additional parameters of efficiency, safety, and tolerability of Duglimax manufactured by Kusum Pharm (Ukraine) in the therapy of type 2 DM. Materials and methods. The study included 46 patients with type 2 DM divided into two groups. For the patients of the first group (n = 26), who previously received metformin preparations at a dose of up to 2000 mg/day, the combined preparation Duglimax (metformin 500 mg and glimepiride 2 mg) was prescribed, and also extended-release metformin (Metamin SR) in the evening. The patients of the second group (n = 20)
continued the reception of extended-release metformin twice daily in a dose of 2000—2500 mg/day. Results. After 12 weeks of therapy, in patients of the first group, the level of HbAlc significantly decreased to 6.72 ± 0.29 %. The level of insulin in the first group was 14.06 ± 1.81 mIU/ml after treatment (in baseline level of 19.17 ± 2.05 mIU/ml), HOMA-IR — 3.14 ± 0.21 (vs initial one of 5.92 ± 1.46). Results ofthe clinical study show the absence of hypoglycemia development in patients receiving Duglimax during the follow-up period. conclusions. Combined antidiabetic therapy with Duglimax for 12 weeks results in the substantial decrease of HbA1c level and achievement of target indexes of carbohydrate metabolism in type 2 DM patients. The good tolerability and high safety of Duglimax were registered during the period of supervision. Keywords: type 2 diabetes mellitus; treatment; metformin; glimepiride
