CC BY
38
i^^T/ребёнка
КлУчна гастроентеролопя / Clinical Gastroenterology
УДК 616.329-002-053.2 DOI: 10.22141/2224-0551.13.0.2018.131183
Белоусова О.Ю.1, Слободянюк О.Л.1, Павленко Н.В.1, Ганзiй О.Б.1, Волошин К.В.2 1Харювська медична академя пюлядипломно! освти, м. Харкв, Укра/на 2Харювський нацюнальний ун/верситет¡м. В.Н. Каразна, м. Харюв, Укра/на
Фактори ризику та можливосп запобкання формуванню гастроезофагеальноТ рефлюксноТ хвороби в дггеи шкiльного BiKy
For cite: Zdorov'e rebenka. 2018;13(Suppl 1):S73-S78. doi: 10.22141/2224-0551.13.0.2018.131183
Резюме. Актуальтсть. У cmammi наведет основн проблеми ранньо'г' д1агностики гастроезофагеальноi рефлюксно'1' хвороби (ГЕРХ) у дтей шкльного вку, що призводять до niзнього выявления та початку л-кування. Метою до^дження було визначення основных факторiвризику, що можуть зумовлюватироз-виток захворювання, а також тригерiв, ят провокують розвиток ГЕРХу дтей шкльного вту. Знання факторiвризику може допомогти в профыактищ формування ГЕРХу дтей та при вчаснй дiагностицi та терапп зменшити тяжкстьзахворювання та покращити показники якостi життя. Матерiали та методи. У вiдкритому до^дженн брали участь 98 дтей шкыьного вшу (31 дiвчинка, 67 хлопщв) вком вгд 6 до 18 ротв (середтй вж становив 14,2року). Дiагностика гастроезофагеально'1'рефлюксно'1' хвороби була проведена вiдповiдно до Наказу МОЗ Укра'ни вiд 29.01.2013 № 59 «Про затвердження у^фкованих клжчних протоколiвмедично'1'допомоги дтям 1з захворюваннями оргатв травления». При комплексному обстеженн проведено визначення можливих факторiв ризику, для чого було здтснено детальний збiр анамнезу: визначали характер харчування дитини та регуляртсть прийому 1ж, режим дня, наявшсть та iнтенсивнiсть фiзичного навантаження, наявшсть хрошчного стресу (психотравмуючих ситуа-цй), тривалсть сну, наявшсть шкдливих звичок, хибних харчових звичок. З анамнезу життя також з'ясовували тривалсть грудного вигодовування та початок введення прикорму. ФЬикальне обстеження було спрямоване також на виявлення так званих симптомiв тривоги red flags, що можуть свiдчити про наявшсть ускладнень чи оргашчно'г'патологи. Результати. В обох вкових групах переважали хлопчики, окрiм того, вiрогiдно быьше серед хворих 1з ГЕРХ було дтей з 2-i групи — вком 13—17 ротв. Ранне введення прикорму було виявлено в обох групах, як iранне штучне/змшане вигодовування. Бльше 85 % дтей мали ознаки вегетативно'1'дисрегуляци та наявну супутню патологт верхтх вiддiлiв травного тракту. Щкавим е той факт, що в бiльшостi обстежених тдекс маси тыа вiдповiдав нормi, тобто цей фактор ризику не мав вiрогiдного значення. Висновки. Урезультатi проведеного до^дження визначено основн фактори ризику, що сприяють формуванню ГЕРХу дтей двох вкових груп: 6—12ротв та 13—17 ротв, а також проаналiзовано взаемозв'язок окремих факторiвризику зрiзними формами ГЕРХ. Оптимiзацiя первинно'1' скриннгово'г' дiагностики ГЕРХ може бути досягнена завдяки використанню на амбулаторному етат надання медично'1' допомоги адаптованого дитячого опитувальника за типом GERDQ, що включае питання не лише з типових стравохiдних клжчних симптомiв, але й ш позастравохiдних та атипових симптомiв ГЕРХ. Быьшсть факторiв ризику та тригерних факторiв модифжоваш, отже, контроль за станом дтей на етат надання первинно'1'медично'1' допомоги, що знаходяться в груш ризику з формування ГЕРХ, своечасна дiагностика та корекщя факторiв ризику чи рефлюксних порушень, що виникають за наявностi цих факторiв, дозволять запобкти розвитку захворювання чи появi тяжкого переб^у, що тдвищить якисть життя патента.
Ключовi слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; дти шкльного вшу; фактори ризику; моди-фкащя способу життя
© «Здоров'я дитини» / «Здоровье ребенка» / «Child's Health» («¿dorov'e rebenka»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Слободянюк Олександра Леонщшна, кафедра педетричноТ гастроентерологи i нутрицюлоги, Харшська медична академи пклядипломноТ освгта, вул. Амосова, 58, м. Харш, 61176, УкраТна; е-mail: oleksandra.slobodianiuk@gmail.com, конт. тел.: +38(097) 434-47-45.
For correspondence: Oleksandra Slobodianiuk, Department of pediatric gastroenterology and nutritiology Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Amosova st., 58, Kharkiv, 61176, Ukraine; е-mail: oleksandra.slobodianiuk@gmail.com, phone: +38(097) 434-47-45.
Вступ
Б1льш1сть захворювань дорослих мають коршня в дитячому в1ц1, що обумовлюе як1сть та тривал1сть усього життя [1]. Втрачена як1сть здоров'я та життя дитини, безумовно, впливае на тривалють та повно-ц1нн1сть подальшого ii життя, що в сукупност1 мае неабияке значения для гармотчного розвитку усього соц1уму. [2] Спрямування украшсь^ пед1атри вщповщае глобальнш стратеги охорони здоров'я д1тей у бврош, розроблен1й Всесв1тньою оргашза-щею охорони здоров'я (ВООЗ) (Anthony Costello, 2017), що спрямована на системну боротьбу щодо соц1ально значущих хвороб, шфекцшних хвороб, еколог1чно^ патологи та ожиршня в д1тей i шдкрес-люе необх1дн1сть пропаганди дитячими та с1мей-ними л1карями здорового способу життя, широке впровадження рац1онального харчування. Структура поширеносп хвороб у дгтей в1ком 0—17 рок1в в Украш останн1ми роками динам1чно змшювалась, на другому м1сц1 знаходяться хвороби оргашв трав-лення - 6,43 % (у 1994 рощ - 7,62 %) [1].
Актуальнють проблеми гастроезофагеально^ реф-люксно^ хвороби (ГЕРХ) не викликае сумн1в1в через свою високу поширен1сть як серед дорослого, так i серед дитячого населення. ГЕРХ справляе тривалий не-гативний вплив на як1сть життя пащенпв, що робить дане захворювання медико-соц1альною проблемою.
За визначенням ВООЗ, ГЕРХ — це хрошчне ре-цидивуюче захворювання, обумовлене порушенням моторно-евакуаторно^ функци гастроезофагеально^ зони та характеризуеться спонтанним i/або регу-лярним закиданням у стравох1д шлункового чи дуоденального вмюту, що призводить до ушкодження дистального вщдшу стравоходу [3].
Патогенез ГЕРХ е мультифакторним. Розумшня цих фактор1в та ЗСх взаемоди мж собою значно по-кращилося останн1м часом, з ростом нових знань щодо кислотное кишеш i гриж1 стравох1дного отво-ру д1афрагми [4—6]. Хоча розумшня значно зросло останшм часом, все ж необхщно б1льше досл1джень, щоб краще зрозум1ти певн1 стравохщт та позастра-вох1дн1 кл1н1чн1 прояви ГЕРХ, особливо в пащент1в з1 ст1йк1стю до терапи симптом1в [7—10].
Незважаючи на величезне защкавлення з боку як украшських, так i заруб1жних гастроентеролопв до вивчення ц1е^ патологи, багато питань, пов'язаних 1з неухильним ii ростом та омолодженням, складн1стю д1агностики, особливо в дитячому в1ц1, профшакти-кою формування ГЕРХ i тактикою спостереження за ц1ею категор1ею хворих, до сьогодн1 лишаеться актуальним та потребуе виршення [11, 12].
Огляд публжацш, оприлюднений у «Journal of Pediatric Gastroenterology and Nutrition» у 2018 р. в Embase та MEDLINE/PubMed, загалом показав, що прогностичш дослщження щодо ГЕРХ у пед1а-три мають обмежену як1сть i демонструють велику методолог1чну неоднор1дн1сть. На пщстав1 цих до-слщжень неможливо визначити тих д1тей, котр1 ма-тимуть несприятливий результат щодо симптом1в ГЕРХ або ендоскоп1чн1 ускладнення [3].
Установления дiагнозу ГЕРХ педiатрами та лжарями загальиоï практики е утрудненим, що пов'язаио з низкою проблем, що виникають через вiдсутиiсть золотого стандарту дiагиостики даиоï патологИ в дгтей. На практицi в бшьшосп хворих дiагиоз ГЕРХ визначаеться за наявносп характер-них класичних симптомiв, таких як печiя, регурп-тацiя. Однак у педiатричиiй практицi часто складно ЗСх встановити через рiзиомаиiття iитерпретацïï пащ-ентами даних симптомiв [13, 14].
На характер клтчних проявiв ГЕРХ впливають змiии з боку шших оргаиiв травиоï системи, насам-перед гастродуоденальна патологiя, що супроводжуе ГЕРХ у чималiй юлькосп випадк1в. Остаииiм часом вiдмiчаеться висока частота коморбщносп ГЕРХ iз функщональною патологiею оргаиiв травного тракту, зокрема iз синдромом подразненого кишечника та функщональною диспепаею. Часте поеднання ГЕРХ iз захворюваннями та функщональними роз-ладами шлунково-кишкового тракту не е випадко-вим, а обумовлене спiльиiстю ЗСх патофiзiологiчиих мехаиiзмiв [15, 16].
Серед факторiв ризику, що можуть зумовлювати розвиток гастроезофагеальиоï рефлюксноï хвороби, видiляють: чоловiчу стать, генетичну схильиiсть щодо захворювань шлунково-кишкового тракту, обтяжений перинатальний анамнез, тривалий синдром зригування, ранне/неналежне введення прикорму (до 6 мгс.), оргаиiчиу патологiю гастро-дуодеиальиоï зони, вегетативну дисрегуляцiю, па-разитарну швазш, вогнища хроиiчиоï шфекцщ надлишкову масу тша/ожиршня, синдром недифе-реицiйоваиоï сполучнотканинноï дисплазщ ковзну грижу стравохiдиого отвору дiафрагми; прискореиi темпи фiзичиого розвитку [17, 18].
До факторiв, що провокують розвиток ГЕРХ, вiдиосять: порушення режиму та якостi харчування, хибш харчовi звички, вiдсутиiсть регуляриоï фiзичиоï активиостi, стани, що супроводжуються пiдвищеииям iитраабдомiиальиого тиску (запори, неадекватне фiзичие навантаження, трива-ле похиле положення тулуба тощо), рестраторну патологiю (броихiальиа астма, муковiсцидоз, ре-цидивуючий броихiт тощо), деякi лжарсью пре-парати (холiиолiтики, седативиi i снодшш засоби, в-адреноблокатори, иiтрати тощо), вживання ал-когольних иапоïв, куршня, герпес-вiрусиi шфекцщ грибковi ураження стравоходу, тривале психоемо-цiйие навантаження та хрошчш порушення якост1/ тривалостi сну [19, 20].
Матерiали та методи
Ус1 пацiеити були розподiлеиi на 2 групи. До 1-ï групи (1-ша група — C, Children) увшшли 32 дитини в1ком 6—12 роюв. До 2-ï (2-га група — А, Adolescents) — 68 (79,6 %) дгтей вжом 12—18 роюв.
Провщними факторами ризику формуван-ня ГЕРХ вважають стать i вж дитини. Як видно з табл. 1, серед уах дгтей ГЕРХ установлено переваж-но в хлопчиюв (у 14 — з 1-ï групи та в 51 — з 2-ï групи
вщповщно). В1рогщно част1ше 11 д1агностували в дь тей в1ком 15—17 роюв.
Середн1й в1к д1тей першо1 групи становив 9,65 ± 3,01 року, друго1 — 15,2 ± 2,9 року. Шаля про-ведення ф1броезофагогастродуоденоскопп з ендо-скоп1чною внутр1шньошлунковою рН-метр1ею було видшено 2 пщгрупи: дгги з ГЕРХ без езофаг1ту, дгги з ГЕРХ з езофаг1том (рис. 1).
У 1-й груш (6—12 роюв) кшьюсть д1тей 1з незмь неною слизовою оболонкою стравоходу та з езо-фаг1том була однаковою — по 16 д1тей, ендоско-п1чно позитивн1 форми ГЕРХ зустр1чались част1ше в хлопчик1в, серед них бшьшють становили д1ти з I ст. езофапту. У 2-й груш (13—18 роюв) в1рогщно част1ше були д1агностоваш ГЕРХ з езофаг1том — у 45 дггей (66,2 %). Як 1 в 1-й груш, ендоскошчно по-зитивний вар1ант ГЕРХ часпше рееструвався серед хлопц1в (рис. 2).
Результати та обговорення
Серед пац1ент1в обох груп за результатами адап-тованого опитувальника GerdQ кгльюсть бал1в ста-новила вщ 6 до 18 бал1в (середн1й бал — 11,28). У 62,8 % пащенпв був установлений д1агноз ГЕРХ з езофаптом 1з сумою бал1в > 8.
У 35 (37,2 %) пащенпв п1сля проведення ФЕГДС 1з рН-метр1ею було встановлено даагноз ГЕРХ без езо-фаг1ту, середня сума бал1в за опитувальником у цих да-тей становила 9,4. У них вщм1чали моторн1 порушення та пом1рне пщвищення кислотоутворюючо'1 функци.
За даними кл1н1ко-анамнестичного анал1зу були визначеш основн1 фактори ризику в обох групах за-лежно вщ форми ГЕРХ. У 1-й груп1 дггей з езофа-г1том тривал1сть грудного вигодовування становила 3—24 м1с. (у середньому 9,0 ± 0,5), тод1 як у д1тей без езофапту цей показник становив 5—24 мгс. (у середньому 11,0 ± 0,5). У 2-й груш серед пщлигав 1з ГЕРХ з езофаптом тривалють грудного вигодовування становила в середньому 6,9 мгс., тод1 як у пащенпв без езофаг1ту — 10,7 мгс.
У пац1ент1в обох вжових груп введення прикорму було часпше зд1йснено у вшд до 6 м1с. Так, у па-
Рисунок 2. Гендерний розподл дтей залежно в д форми ГЕРХ
Таблиця 1. Розподл дтей ¡з ГЕРХ за в1ком та статтю
Стать Вiк, роки
6-12 (1-ша група — №Мгеп) 13-17 (2-га група — Adolescents)
Абс. % Абс. %
Хлопцi 23 71,8 46 67,6
Дiвчата 9 28,1 22 32,4
Усього 32 47 68 53
□ ГЕРХ без езофапту, хлопц ■ ГЕРХ з езофаптом, хлопц ■ ГЕРХ без езофапту, дiвчата □ ГЕРХ з езофаптом, дiвчата
□ ГЕРХ без езофапту, хлопц ■ ГЕРХ без езофапту, дiвчата ■ ГЕРХ з езофаптом, хлопц □ ГЕРХ з езофагiтом, дiвчата
Рисунок 1. Розподл дтей ¡з ГЕРХ за статтю i вком залежно в'щ форми ГЕРХ
щеппв i3 рефлюкс-езофагiтом введения прикорму вщбувалось у 5,1 та 4,3 Mic. у 1-й та 2-й групах вщ-повщио. Серед пацieитiв i3 ГЕРХ без езофагiту прикорм вводили в середиьому в 5,4 Mic. (у дней 1-1 гру-пи) та в 4,6 Mic. (у щдлгтв).
Аиалiзуючи обидвi вжовГ групи, ми визиачи-ли, що иерацiоиальие харчуваиия в 2 рази частше зуcтрiчалоcя в 2-й груш пащеппв (пiдлiтки 13—17 рокiв), тодi як иерегулярие харчуваиия зиачио пе-реважало иад регуляриим в обох групах (1-ша гру-па — 89,47 %, 2-га — 97,2 % дггей i3 иерегуляриим харчуваииям). Недостатие фiзичие иаваитажеиия cпоcтерiгалоcь у бГльшосп пацiеитiв в обох вжових групах i3 рГзиими формами ГЕРХ. Цей показиик ко-ливався вщ 52 % у дiтей до 75 % у пщлигав, окрГм пацiеитiв 1-1 групи з ГЕРХ без езофапту, де лише 25 % дггей мали иедостатие фГзичие иаваитажеиия. Споcтерiгаетьcя теидеицiя до змеишеиия тривалос-т сиу в дггей 2-1 групи: якщо в 1-й груш тривалють сиу меише 9 годии стаиовила 26 %, то в 2-й груш цей показиик стаиовив майже 74 %. Хибш харчовГ звич-ки (фастфуд, 1да иа ходу, 1да перекусами, вживаиия газоваиих иапо1в, кави та ш.) були виявлеш в пере-важио'1 ылькосй дгтей з обох груп (вгд 83,3 % у дгтей 1-1 групи з ГЕРХ без езофапту до 100 % у 1-й груш дгтей з еидоскотчио позитивиими формами ГЕРХ та в 2-й груш в дгтей з ерозивиим езофаптом).
Показиики маси тГла оцшювали як иормальиу масу тша, иадлишкову масу тша, ожиршия рГзиого ступеия чи дефщит маси тГла вщповщио до вжу за таблицями ВООЗ. Вщповщио до цього иормальиу масу тГла було виявлеио в 73,7 % пащеппв 1-1 групи i 75,3 % — 2-1; иадлишкову масу тГла — в 10,5 % дгтей 1-1 групи i 10,9% — 2-1; дефщит маси тГла в пащеппв 1-1 групи стаиовив 15,8 %, а в пащеппв 2-1 — 13,8 %. При цьому шдекс маси тша вище иорми ие було виявлеио в жодиого пащеита з ГЕРХ без езофапту в обох групах спостережеиия. РозподГл шдексу маси тша показаио иа рис. 3.
В обох дослщиих групах було проведеио опи-туваиия за допомогою опитувальиика А.М. Вейиа (2003). Сиидром вегетативио'1 дистоип було ви-зиачеио у 88,04 % вщ загальио'1 кГлькосп пащеппв (кГлькють балГв за опитувальииком стаиовила бГль-ше 15).
Висновки
АиалГз аиамиестичиих даиих та результапв комплексиого обстежеиия пащеппв дозволив видь лити осиовш иайвагомшГ фактори ризику та триге-ри вииикиеиия ГЕРХ.
Серед факторГв ризику провщие мюце займають стать (в обох вжових групах переважали хлопчики), вж (вГрогщио часпше даие захворюваиия дГагиосту-валось у пщлитав, що може бути пов'язаие зГ швид-кими темпами росту, гормоиальиими перебудовами та ш.), супутия патолопя верхшх вщдшв травиого тракту, спадкова схильшсть до захворюваиь травиого тракту, раиие введеиия прикорму, раиие змь шаие/штучие вигодовуваиия, иедостатшсть фГзич-
75,0
I 66,7
18,8
6,2
2,0
23,5 23,5
Норма
Надлишкова Недостатня маса маса
ОжирЫня
□ 1-ша група, 6-12 poKiB и2-га група, 13-18 poKiB
Рисунок 3. РозподЛ ¡ндексу маси тЛа
ного навантаження, недостатнють сну, наявнiсть нерегулярного та/або неращонального харчування, наявнiсть хибних харчових звичок, вегетативна дис-регуляцiя.
Пiд час нашого дослiдження не було виявлено вiрогiдного пiдтвердження даним лiтератури щодо наявностi ожиршня/надлишково! маси тша в дней та тдлитав як фактору ризику формування гастро-езофагеально! рефлюксно! хвороби. У 75 % дней та майже 67 % шдлигав iндекс маси тiла вщповщав вь ковому показнику «норма».
Бiльшiсть факторiв ризику та тригерних факто-рiв е модифiкованою, отже контроль за станом дь тей на етат надання первинно! медично! допомоги, що перебувають у групi ризику з формування ГЕРХ, своечасна дiагностика та корекцiя факторiв ризику чи рефлюксних порушень, що виникають за наяв-ностi цих факторiв, дозволять запоботи розвитку захворювання чи появi тяжкого переб^, що пщви-щить яюсть життя пацiента.
Конфлiкт iнтересiв. Автори заявляють про вщ-сутнiсть конфлжту iнтересiв при пiдготовцi дано! статп.
References
1. Antipkin YuG, Volosovets OP, Maydannik VG, et al. Status of child population health — the future of the country (part 1). Zdorov'e rebenka. 2018;13(1):1-11. doi:10.22141/2224-0551.13.1.2018.12705.
2. Nesina IM. Evaluating the quality of life in children with gas-troesophagel reflux disease. Zdorov'e rebenka. 2017;12(5):580-584. doi: 10.22141/2224-0551.12.5.2017.109274.
3. Singendonk MMJ, Tabbers MM, Benninga MA, Langendam MW. Pediatric Gastroesophageal Reflux Disease: Systematic Review on Prognosis and Prognostic Factors. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2018Feb;66(2):239-243. doi: 10.1097/MPG.0000000000001697.
4. National Collaborating Centre for Women's and Children's Health (UK). Gastro-Oesophageal Reflux Disease: Recognition, Diagnosis and Management in Children and Young People. London: National Institute for Health and Care Excellence (UK); 2015 Jan. (NICE Guideline, No. 1.)
5. Oh TH. Accuracy of the Diagnosis of GORD by Questionnaire, Physicians and a Trial of Proton Pump Inhibitor Treatment: The Diamond Study (Gut 2010;59:714-721). JNeurogastroenterol Motil. 2011 Jan;17(1):98-9. doi: 10.5056/jnm.2011.17.1.98.
%
6. Hunt R, ArmstrongD, Katelaris P, et.al. Review Team: World Gastroenterology Organisation Global Guidelines: GERD Global Perspective on Gastroesophageal Reflux Disease. J Clin Gastroenterol. 2017Jul;51(6):467-478. doi: 10.1097/MCG.0000000000000854.
7. Rosen R, Vandenplas Y, Singendonk M, et al. Pediatric Gastroesophageal Reflux Clinical Practice Guidelines: Joint Recommendations of the North American Society for Pediatric Gas-troenterology, Hepatology, and Nutrition and the European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2018 Mar; 66(3): 516-554. doi:10.1097/ MPG.0000000000001889.
8. Zhang SH, Zhu X, Li BM, Li H. The effect of virulence genotypes of Helicobacter pylori on eradication therapy in children. Saudi J Gastroenterol. 2018Apr 13. doi: 10.4103/sjg.SJG_579_17.
9. Voloshin OM, Chumak OYu. Undifferentiated connective tissue dysplasia and respiratory diseases in children and adolescents (review of literature). Zdorov'e rebenka. 2017;12(6):720-727. doi: 10.22141/2224-0551.12.6.2017.112842.
10. Saltanova SD. Modern aspects of diagnosis, treatment and prevention of obesity in children. Zdorov'e rebenka. 2017;12(6):712-719. doi: 10.22141/2224-0551.12.6.2017.112841.
11. Parkhomenko LK, Strashok LA, Zavelya EM, Isakova MYu, Yeshchenko AV, Polishchuk ZhV. Clinical and endoscopic features of the upper digestive tract pathology in children and adolescents depending on age. Zdorov'e rebenka. 2017;12(8):895-899. doi: 10.22141/2224-0551.12.8.2017.119245.
12. Okimoto E, Ishimura N, Morito Y, et al. Prevalence of gastro-esophageal reflux disease in children, adults, and elderly in the same community. J Gastroenterol Hepatol. 2015 Jul;30(7):1140-6. doi: 10.1111/jgh.12899.
13. BortoliN, OttonelloA, Zerbib, F, Sifrim, D, Gyawali CP, Sa-varino E. Between GERD and NERD: the relevance of weakly acidic
reflux. Ann N Y Acad Sci. 2016 Sep;1380(1):218-229. doi: 10.1111/ nyas.13169.
14. GERD (Gastroesophageal Reflux Disease) in Children. Available from: https://www.hopkinsmedicine.org/healthlibrary/con-ditions/adult/pediatrics/gerd_gastroesophageal_reflux_disease_in_ children_90,p01994. Accessed: July 24, 2015.
15. Mosli M, Alkhathlan B, Abumohssin A, et al. Prevalence and clinical predictors of LPR among patients diagnosed with GERD according to the reflux symptom index questionnaire. Saudi J Gastroenterol. 2018Apr 13. doi: 10.4103/sjg.SJG_518_17.
16. Chirila I, Morariu ID, Barboi OB, Drug VL. The role of diet in the overlap between gastroesophageal reflux disease and functional dyspepsia. Turk J Gastroenterol. 2016 Jan;27(1):73-80. doi: 10.5152/ tjg.2015.150238.
17. Barnhart DC. Gastroesophageal reflux disease in children. Semin Pediatr Surg. 2016 Aug;25(4):212-8. doi: 10.1053/j.semped-surg.2016.05.009.
18. Vieira SCF, Gurgel FM, Leao MZ, et al. Survey on the Adherence to the 2009 NASPGHAN-ESPGHAN Gastroesophageal Reflux Guidelines by Brazilian Paediatricians. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2018 Feb 1. doi: 10.1097/MPG.0000000000001902. [Epub ahead of print]
19. Mehta P, Furuta GT, Brennan T, et al. Nutritional State and Feeding Behaviors of Children with Eosinophilic Esophagitis and Gastroesophageal Reflux Disease. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2018 Apr;66(4):603-608. doi: 10.1097/MPG.0000000000001741.
20. Chiu JY, Wu JF, Ni YH. Correlation Between Gastroesophageal Reflux Disease Questionnaire and Erosive Esophagitis in School-aged Children Receiving Endoscopy. Pediatr Neonatol. 2014 Dec;55(6):439-43. doi: 10.1016/j.pedneo.2014.01.004.
OTpuMaHO 15.04.2018 ■
Белоусова О.Ю.1, СлободянюкА.Л.1, Павленко Н.В.1, Ганзий Е.Б.1, Волошин К.В.2 Харьковская медицинская академия последипломного образования, г. Харьков, Украина
2Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, г. Харьков, Украина
Факторы риска и возможности предупреждения формирования гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у детей школьного возраста
Резюме. Актуальность. В статье приведены основные проблемы ранней диагностики гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) у детей школьного возраста, которые приводят к позднему выявлению и началу лечения. Целью исследования было определение основных факторов риска, которые могут вызывать развитие заболевания, а также триггеров, которые провоцируют развитие ГЭРБ у детей школьного возраста. Знание факторов риска может помочь в профилактике формирования ГЭРБ у детей и при своевременной диагностике и терапии уменьшить тяжесть заболевания и улучшить показатели качества жизни. Материалы и методы. В открытом исследовании приняли участие 98 детей школьного возраста (31 девочка, 67 мальчиков) в возрасте от 6 до 18 лет (средний возраст составил 14,2 года). Диагностика гастроэзофагеальной рефлюксной болезни была проведена в соответствии с Приказом МЗ Украины от 29.01.2013 № 59 «Об утверждении унифицированных клинических протоколов медицинской помощи детям с заболеваниями органов пищеварения». При комплексном обследовании проведено определение возможных факторов риска, для чего был осуществлен детальный сбор анамнеза: определяли характер питания ребенка и регулярность приема пищи, режим дня, наличие и интенсивность физической нагрузки, наличие хро-
нического стресса (психотравмирующих ситуаций), продолжительность сна, наличие вредных привычек, вредных пищевых привычек. Из анамнеза жизни также выясняли продолжительность грудного вскармливания и начало введения прикорма. Физикальное обследование было направлено также на выявление так называемых симптомов тревоги red flags, которые могут свидетельствовать о наличии осложнений или органической патологии. Результаты. В обеих возрастных группах преобладали мальчики, кроме того, достоверно больше среди больных с ГЭРБ было детей из 2-й группы — в возрасте 13—17 лет. Раннее введение прикорма было обнаружено в обеих группах, как и раннее искусственное/смешанное вскармливание. Более 85 % детей имели признаки вегетативной дисрегу-ляции и имеющуюся сопутствующую патологию верхних отделов пищеварительного тракта. Интересен тот факт, что у большинства обследованных индекс массы тела соответствовал норме, то есть этот фактор риска не имел достоверного значения. Выводы. В результате проведенного исследования определены основные факторы риска, способствующие формированию ГЭРБ у детей двух возрастных групп: 6—12 лет и 13—17 лет, а также проанализирована взаимосвязь отдельных факторов риска с различными формами ГЭРБ. Оптимизация первичной скрининговой
диагностики ГЭРБ может быть достигнута благодаря использованию на амбулаторном этапе оказания медицинской помощи адаптированного детского опросника по типу GERDQ, включающего вопросы не только по ти-пичнным пищеводным клиническим симптомам, но и по внепищеводным и атипичным симптомам ГЭРБ. Большинство факторов риска и триггерных факторов является модифицированными, следовательно, контроль за состоянием детей на этапе оказания первичной медицинской
помощи, находящихся в группе риска по формированию ГЭРБ, своевременная диагностика и коррекция факторов риска или рефлюксных нарушений, возникающих при наличии этих факторов, позволят предупредить развитие заболевания или появление тяжелого течения, что повысит качество жизни пациента.
Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь; дети школьного возраста; факторы риска; модификация образа жизни
O.Yu. Belousova1, O.L. Slobodianiuk1, N.V. Pavlenko1, O.B. Hanzii1, K.V. Voloshyn2 ''Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Kharkiv, Ukraine
2V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine
Risk factors and possibilities of preventing gastroesophageal reflux disease in school-age children
Abstract. Background. The article presents the main problems of early diagnosis of gastroesophageal reflux disease (GERD) in school-age children, which leads to late detection and initiation of treatment. The purpose of the study was to identify the main risk factors that may predispose the development of this disease, as well as triggers that provoke GERD in schoolage children. Knowledge of risk factors can help prevent the formation of GERD in children, and, with timely diagnosis of therapy, reduce the severity of the disease and improve quality of life. Materials and methods. Open comparative study included 98 school-age children (31 girls, 67 boys) aged 6 to 18 years (mean age 14.2 years). Diagnosis of gastroesophageal reflux disease was conducted in accordance with the Order of the Ministry of Health of Ukraine dated January 29, 2013, No. 59 "On Approval of Unified Clinical Protocols for Medical Care of Children with Digestive Disorders". During the comprehensive examination, the identification of possible risk factors was made, for which a detailed history collection was performed: the nature of the child's nutrition and the regularity of the meal were evaluated, as well as the mode of the day, the presence and intensity of physical activity, the presence of chronic stress (psycho-traumatic situations), sleep duration, bad habits, false eating habits. Past medical history also revealed the duration of breastfeeding and the time of supplementary food introduction. Physical examination was also aimed at the detection of so-called symptoms of anxiety — "red flags" that may indicate
the presence of complications or organic pathology. Results. In both age groups, boys were dominant; besides, there were significantly more children aged 13—17 years in the group with GERD. Early administration of supplements was revealed in both groups, as well as early artificial/mixed feeding. More than 85 % of children had signs of autonomic dysregulation and concomitant pathology of the upper digestive tract. Interestingly, body mass index met norms in most patients, so this risk factor was not significant. Conclusions. The study has revealed the main risk factors that contribute to the formation of GERD in children of two age groups: 6—12 and 13—17 years, and the relationship between individual risk factors with different forms of GERD was analyzed. Optimization of the primary screening diagnosis of GERD can be achieved by using adapted pediatric GERD questionnaire at the outpatient stage of medical care. It includes not only questions about typical esophageal clinical symptoms, but also extravascular and atypical GERD symptoms. Most of the risk factors and trigger factors are modified, so at the stage of primary care, the control of children's status who are at risk of GERD, timely diagnosis and correction of risk factors, or reflux disorders which occur in the presence of these factors will prevent the development of disease or its severe course that will improve the quality of life of the patient.
Keywords: gastroesophageal reflux disease; school-age children; risk factors; lifestyle modification
