CC BY
35
Ктшчна пед1атр1я
УДК 159.942.07:616-053.2/.6]:616.329-002.2-02:616.33-008.17
БОЯРСЬКА A.M., КОТАОВА Ю.В., IBAHOBA К.О., АМИТРЯКОВА Г.М. ЗапорЬький державний медичний ун/верситет
ОСОБЛИВОСЛ ПСИХОЕМОЦШНОГО СТАНУ ДПЕЙ ТА П|ДЛ|ТК|В ¡3 ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ
ХВОРОБОЮ
Резюме. У сmаmmi наведет дат до^дження психоемоцшного стану 115дтей та пдлткв 10—17 ротв з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Установлено, що для бiльшостi дтей ш ГЕРХ характерне насамперед тдвищення особисткно'1 тривожност^ яка превалюе над високимрiвнем реактивноI тривожностi. До того ж високийрiвень тривожностi корелював iз низькимрiвнем самопочуття та настрою. Iндивiдуальний невротичний профль дтей з ендоскотчною наявтстю езофагту вiдрiзняв-ся наявтстю високого ризику розвитку таких симптомокомплекав, як депреся, астетя та тривога. Установлен особливостi психоемоцшного стану дтей з ГЕРХ ^д враховувати при розробщ лкуваль-них заходiв.
Ключовi слова: гастроезофагеальнарефлюксна хвороба, дти, тдлтки, психоемоцтний стан.
Вступ
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — одна з найбтьш актуальних медико-сощальних проблем сучасно! гастроентерологп. Зростаюча акту-альшсть проблеми ГЕРХ пов'язана 3i збтьшенням юлькосл хворих i3 щею патолопею в усьому свт. ГЕРХ е багатофакторним захворюванням. У д1тей до розвитку ГЕРХ можуть призвести дисфункцш вегетативно! нервово! системи, швидкий рют, слабысть сполучно-тканинних структур оргашзму [2, 4, 8]. Мае значення лабшьшсть центрально! та вегетативно! нервово! системи, незбалансоваш гормональш сп1вв1дношення. У пиликав особливу роль в1дводять соц1альному оточенню, у якому формуються нейроендокринна система та так! повед1нков1 особливост1, як недотримання режиму хар-чування, небажання приймати медикаменти, вживання алкогольних напо!в, пал1ння. Деяю автори вказують на роль психосоматичних порушень у мехашзмах форму-вання ГЕРХ та виникнення ускладнень захворювання, що сприяе його затяжному переб1гу та хрошзацп проце-су [1, 6]. Психосоматичний генез гастроентеролопчних захворювань мае м1сце в 40—50 % випадюв. Психолопч-н1 (значною м1рою психогенн1) фактори можуть впли-вати на виникнення та подальший переб1г захворюван-ня. Тобто в основ1 психосоматичного захворювання лежить реакщя на емоц1йн1 переживання, що супро-воджуеться функц1ональними зм1нами та порушен-нями в органах, зокрема шлунково-кишкового тракту (ШКТ). А вщповщна схильн1сть може впливати на ви-б!р ураженого органа або системи. Психоемоц1йний
стан може обумовлювати особливост розвитку кшшч-но! нозологп та бути тдГрунтям тих особливостей, що формують клшчну картину. Д1ти, як1 мають штенсивш психоемоц1йн1 навантаження, част1ше скаржаться на виникнення вщрижки та печ!!, у них частше визнача-ють гастроезофагеальний рефлюкс [7]. Так1 особливост1 сприяють виникненню в першу чергу функцюнальних порушень, на п1дстав1 яких у 5—10 % шдттюв у подаль-шому формуеться орган1чна патолог1я, часто з хрош-зац1ею та швалщизащею хворих. Це сл1д враховувати при пщбор1 терапевтичних заход1в у дггей 1з патолог1ею шлунково-кишкового тракту, зокрема ГЕРХ.
Метою нашо1 роботи було вивчення особливостей психоемоцшного стану д1тей та пщттыв 1з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою залежно в1д !! форми (наявн1сть або в1дсутн1сть ендоскошчних ознак езофаг1ту).
Матер1али та методи досл1дження
П1д нашим спостереженням знаходилися 126 д1тей 1з захворюваннями шлунково-кишкового тракту в1ком в1д 10 до 17 роыв (середн1й в1к — 14,82 ± 1,92 року). Тривалють захворювання — в1д 1 до 7 роив. Д1агноз встановлювався на п1дстав1 скарг, анамнезу захворювання, даних кшшко-лабораторних, б1ох1м1чних, ш-струментальних досл1джень (ф1броезофагогастродуо-деноскоп1я, рН-метр1я в шлунку, добова рН-метр1я стравоходу).
3i змшами соматичного стану хворих найб1льшою м1рою пов'язан1 суб'ективна оц1нка самопочуття та на-
(^тороВье К^аГТфЗямня
3(38) • 2012
Клтт'чна пед!атр!я
строю, психолопчш характеристики тривожностi i на-явшсть граничних нервово-псинчних i психосоматич-них розладiв. Тому для оцшки психоемоцiйного стану дiтей використовували самоошнку самопочуття, актив-ностi та настрою (тест САН), дослщження ситуативно! й особистюно! тривожностi (test Ch.D. Spielberger's), дитячий опитувальник неврозiв ДОН (авторська методика В.В. Седнева, 1992) за шютьома шкалами: депре-шя, астенiя, порушення поведiнки, вегетативнi розла-ди, порушення сну, тривога.
Психометричний тест САН призначали для оперативно! самооцшки самопочуття, активностi та настрою дггей i3 хворобами ШКТ. Характеристики тесту САН дозволяють аналiзувати суб'ективне вiдчуття фiзiологiчного стану органiзму — здоров'я, стомлення (самопочуття), енергетичний потенщал життедiяль-ност (активнiсть), характеристики емоцiйного стану (настрш). Пiд час тестування хворi оцшювали ступiнь вираженостi тiе'! чи шшо! характеристики свого стану за допомогою таблицi, що мiстить 30 полярних ознак, вибираючи в кожнiй парi ту характеристику, яка най-бшьш точно вiдображае стан у даний момент i вщпо-вiдае ступеню вираженостi дано! характеристики. За наведеними балами розраховувалося середне ариф-метичне за кожною зi шкал активносп, самопочуття й настрою. При аналiзi результатiв тесту зниженими вважали показники самопочуття меншi за 5,4 бала, по-казники активностi меншi за 5,0 бала, та показники настрою нижчi за 5,1 бала. До того ж враховували не тшь-ки значення показниюв, але i !х спiввiдношення [5].
Визначення рiвня тривожностi в дiтей iз патоло-гiею шлунково-кишкового тракту особливо важливе, тому що пiдвищена тривожшсть у багатьох випадках потенцiюе попршення стану дитини. Певний рiвень тривожност — обов'язкова особливiсть активно! дь яльностi людини. Особистiсна тривожнiсть (ОТ) е шдивщуальною характеристикою дитини, вщобра-жае схильнiсть до тривоги та передбачае приймання рiзних ситуацiй як загрозливих, викликаючи за пев-них умов (тривалють, iнтенсивнiсть впливу фактора) розвиток реакцп дезадаптацп. Реактивна тривожшсть (РТ) характеризуеться емощями, що переживаються суб'ективно (напруження, неспокш, нервознiсть), та визначае особливост ситуативного плану й може бути реакщею на дослщника, оточуючi фактори та бути пов'язаною з переб^ом захворювання. РТ виникае як емоцшна реакцiя на стресову ситуацш, бiль, може бути рiзною за iнтенсивнiстю та динамiчнiстю в чаш. Методика, запропонована Ч.Д. Спшбергером (росшською мовою адаптована Ю.Л. Ханiним) дозволила вимiря-ти тривожшсть балами: до 30 балiв — низький, 31—44
бали — помiрний, 45 балiв та бiльше — високий рiвень тривожностi [3, 5].
За результатами дитячого опитувальника неврозiв ДОН (авторська методика В.В. Седнева, 1992) скла-дався iндивiдуальний невротичний профшь дитини та оцiнювався не тшьки факт iснування симптомокомп-лекшв депресп, астенп, порушень поведiнки, вегета-тивних порушень, порушень сну та тривоги, а також !х кшьысний рiвень: результат до 12 балiв свiдчив про низький рiвень ризику наявностi клiнiчного симпто-мокомплексу; вщ 12 до 15 балiв — середнш рiвень ризику наявност клiнiчного симптомокомплексу; 16—20 балiв вщповщали високому рiвню ризику наявностi симптомокомплексу. Обов'язково оцшювалася вiро-гiднiсть отриманих даних з урахуванням шкали вiроriд-ностi вiдповiдей (шкала брехнi), що давало можливють з'ясування симулящ! та агравацп пацiентом невротич-них порушень. 3 бали за шкалою брехш виключали па-цiента з дослщження, 2 бали потребували сшвставлен-ня результапв з iншими опитувальниками [7].
Заповнення опитувальниыв проводили в перiодi загострення хвороби, коли дiти потрапляли до ста-цiонару (у першi 2—3 днi госпiталiзацi'!, на еташ об-стеження пацiентiв). Кпiнiчнi опитувальники про-понували дитинi для самостшного заповнювання, в iндивiдуальному порядку пояснювали iнструкцi'! ро-боти з ними.
За результатами психолопчного тестування з досль дження виключенi хворi (11 дггей) iз позитивним тестом (3 та 2 бали) за шкалою брехш опитувальника не-врозiв ДОН. Таким чином, до дослщження залучеш 115 дiтей iз захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Для аналiзу отриманих даних пащенти були розподше-ш згiдно з дiагнозом: група спостереження — 71 дитина ф них — 31 дитина з ГЕРХ з ендоскошчно визначеним езофаптом (1-ша група) та 40 дiтей з ендоскошчно негативною формою ГЕРХ (2-га група)). Група порiв-няння (3-тя група) — 44 дитини з хрошчним гастро-дуоденiтом без ураження стравоходу (табл. 1). Група спостереження та група порiвняння були однорщними за вiком та статтю.
Основними скаргами дiтей при потраплянш до ста-цiонару були болi в животi, що спостерiгалися в ушх (100 %) хворих. Вщмшностями у скаргах дiтей iз ГЕРХ були наявшсть печи в бшьшосп хворих (74,0 % дiтей з езофаптом та 85,0 % дггей з ендоскошчно негативною формою ГЕРХ). У 40,0 % дггей iз ГЕРХ вщзначалася вщрижка, що спостер^алась у 3 рази частше, шж у дiтей групи порiвняння. Частота проявiв печи коли-валася вщ перiодично виникаючо! до печи, що турбу-вала хворих щодня. Серед неспецифiчних скарг у дiтей
Таблиця 1. Розподл дтей за в1ком та статтю
Групи хворих Дiвчатка Хлопчики
Усього 10-14 pOKiB 15-17 pOKiB Усього 10-14 роюв 15-17 ромв
Спостереження 1-ша (n = 31) 15 5 10 16 6 10
2-га (n = 40) 23 10 13 17 6 11
Порюняння 3-тя (n = 44) 25 11 14 19 7 12
Клтт'чна педтатр!я
3(38) • 2012
групи спостереження та групи пор1вняння вщзначали слабк1сть, утому, головний б1ль та перюдичш бол1 в дь лянщ серця (у 62,0 та 56,0 % д1тей в1дпов1дно).
Для статистично! обробки використовували про-граму Statistica 2006. Оц1нювання показниюв проводили описовим методом (мед1ана (Ме), границ квартель-них в1др1зк1в [25—75 %]); пор1вняння груп виконували непараметричними методами за критер1ем Манна — У!тш (U-test) та двосторонн1м критер1ем Ф1шера для пор1вняння малих виб1рок (FTP)), в1ропдшсть вважа-ли статистично наявною при р < 0,05.
Результати досл1дження та IX обговорення
Зпдно з тестом САН (табл. 2) низька самооцшка са-мопочуття, активност та настрою встановлен1 майже в ус1х хворих д1тей груп спостереження, причому на-явн1сть езофаг1ту статистично в1ропдно част1ше (FTP 1-! — 2-! групи р = 0,03) попршувало самооцшку настрою хворих 1-! групи (74,2 %) пор1вняно з д1тьми 2-! групи (47,5 %). У д1тей групи пор1вняння негативне са-мопочуття та знижена актившсть рееструвалися мен-ше, шж у половини хворих — статистично в1ропдно р1дше, н1ж у хворих 1з ГЕРХ (FTP (1-ша — 3-тя групи) р < 0,001, FTP (2-га — 3-тя групи) р = 0,004), а зниже-
ний настр1й — т1льки у 22,7 % д1тей (FTP (1-ша — 3-тя групи) р < 0,001, FTP (2-га — 3-тя групи) р = 0,02).
Гендерш вщмшносл стосувалися характеристики емоцшного стану — настрою, зниження якого визна-чили в д1вчаток як груп спостереження, так i групи пор1вняння, але вс1 д1вчатка (100 %) з ендоскотчни-ми зм1нами у стравоход1 (1-ша група) ф1ксували це порушення емоцшного стану, а в д1вчаток з ендоско-п1чно негативною формою ГЕРХ зниження настрою реестрували в 1,5 раза рщше (FTP (1-ша — 2-га групи) р = 0,03, FTP (1-ша — 3-тя групи) р = 0,001).
За анал1зом ильюсно! характеристики психоме-тричного тесту САН (табл. 3) було встановлено, що в да-тей 1з ГЕРХ статистично в1ропдно (р < 0,001) вщзнача-ються бшьш низьк1 показники самопочуття, активност та настрою на в1дм1ну в1д групи пор1вняння. Серед хворих 1з ГЕРХ (1-ша та 2-га групи) встановлеш статистично в1ропдш в1дм1нност1 лише за показниками настрою (Z = —2,11; р = 0,03). Серед д1тей 1з ГЕРХ та езофаптом (хвор1 1-! групи) суб'ективне вщчуття ф1з1олог1чного стану оргашзму — показники самопочуття та настрою — були бтьш низькими в д1вчаток, н]ж у хлопчик1в (вщпо-вщно Z = -3,88; р < 0,001 та Z = -2,41, р = 0,02).
При визначенш р1вня тривожност в д1тей були встановлен1 так1 зм1ни (табл. 4): високий р1вень як ре-
Таблиця 2. Кльксть дтей 3i зниженим р1внем показниюв самопочуття, активност та настрою
(зпдно з тестом САН)
' "—-----^^ Критерп Групи д1тей " ~—---^^ Самопочуття (%) Актившсть (%) Настр1й (%)
1-ша Усього, n = 31 90,3* 80,6* 74 2*, **
Дiвчатка, n = 15 100,0 86,7 100,0***
Хлопчики, n = 16 81,3 75,0 50,0
2-га Усього, n = 40 85,0* 87,5* 47,5*
Дiвчатка, n = 24 91,3 91,3 60,9
Хлопчики, n = 17 76,5 82,4 35,3
3-тя (порюняння) Усього, n = 44 40,9 47,7 22,7
Дiвчатка, n = 25 52,0 48,0 40,0***
Хлопчики, n = 19 26,3 47,4 0
Примтки: вiрогiднiсть рiзницiр < 0,05: * — порiвняно з 3-ю групою; ** — порiвняно з 2-ю групою; *** — мiж дiвчатками та хлопчиками у групах.
Таблиця 3. Бальна оц1нка самопочуття, активност та настрою в групах обстежених дтей
' ——^^^^^ Загальний бал Групи д1тей ——— Показники (Ме [25-75 %])
Самопочуття Актившсть Настр1й
1-ша Загальний бал, n = 31 3,9 [3,3-4,3]* 3,8 [3,5-4,6]* 4,5 [3,5-4,9]*, **
Дiвчатка, n = 15 3,3 [3,1-3,7]*** 3,7 [3,0-4,1] 4,2 [3,2-4,8]
Хлопчики, n = 16 4,2 [3,7-4,7] 4,1 [4,5-5,5] 4,8 [4,5-5,5]
2-га Загальний бал, n = 40 4,0 [3,5-4,5]* 4,2 [3,8-4,6]* 5,2 [4,1-5,6]*
Дiвчатка, n = 23 3,9 [3,5-4,8] 4,2 [3,8-4,7] 4,9 [4,1-5,6]
Хлопчики, n = 17 4,1 [3,5-5,1] 4,2 [3,8-4,8] 5,4 [4,2-5,9]
Група порiвняння Загальний бал, n = 44 5,1 [4,2-5,8] 4,9[4,5-5,5] 5,6 [4,7-6,0]
Дiвчатка, n = 24 4,5 [3,7-5,7] 4,8 [4,4-5,6] 5,1 [4,2-5,9]
Хлопчики, n = 19 5,6 [4,5-6,6] 4,9 [4,8-5,3] 5,6 [5,4-6,2]
Примтки: в1рогщн1сть р1зниц1 р < 0,05: * — пор1вняно з 3-ю групою, ** — пор1вняноз 2-ю групою, *** — мж д1вчатками та хлопчиками у групах.
3(38) • 2012 - КлШчна пед!атр!я
Таблиця 4. Розподл дтей ¡з захворюваннями ШКТ за р1внем реактивноï та особис^сно) тривожност
' ——~^Р1вень тривожност1 Групи д1тей ———____ Р1вень реактивно'!' тривожносл Р1вень особистюноТ тривожносл
Низький Середшй Високий Низький Середшй Високий
1-ша (%) Усього, n = 31 0 54,8 45,2* 0 35,5 64,5*
Дiвчатка, n = 15 0 26,7 73,3*, ** 0 13,3 86,7
Хлопчики, n = 16 0 93,7 6,3 0 50,0 50,0
2-га (%) Усього, n = 40 7,5 50,0 42,5* 0 37,5 62,5*
Дiвчатка, n = 23 0 53,3 46,7 0 60,0 40,0
Хлопчики, n = 17 18,8 50,0 31,2 0 56,0 43,7
Група nopiBHqHHq (%) Усього, n = 44 20,5 56,8 22,7 11,4 61,4 27,2
Дiвчатка, n = 25 16,0 56,0 28,0 24,0 52,0 24,0
Хлопчики, n = 19 21,0 58,0 21,0 0 89,5 10,5
Примтки: в1рогщн1сть р1зниц1 р < 0,05: * — пор1вняно з 3-ю групою; ** — пор1вняно з 2-ю групою.
активно!, так i особислсно1 тривожносл реестрували у
2 рази часлше в дггей i3 ГЕРХ (1-ша та 2-га групи), шж у дггей групи порГвняння (р < 0,05).
Виявлеш певш гендерш особливосл стану тривож-HOCTi в дггей i3 ГЕРХ: у хлопчиыв i3 наявшстю ендо-скошчних змш у стравоходi (1-ша група) спостериали високий рiвень ОТ часлше, шж РТ (FTP р = 0,02). У дiвчат 1-ï групи високий рiвень ОТ рееструвався час-тiше, шж у дiвчат 2-ï групи — хворих на ГЕРХ без ен-доскошчних змш у стравоходi (FTP р = 0,01). У 73,3 % дiвчат 1-ï групи спостерiгали водночас високий рiвень ОТ i РТ та превалювання значень ОТ над РТ у бшьшос-т з них, тодГ як у дiвчат, хворих на ГЕРХ без ендоско-шчних змш у стравоходГ (2-га група), визначеш змши реестрували лише в 34,8 % (FTP р = 0,04) з них.
Отже, дГти з ГЕРХ мали високий рГвень особистюно! та формували високу реактивну тривожшсть, але саме в дГвчат, хворих на ГЕРХ з ендоскошчною наявшстю езофапту, стан тривожносл визначався як риса особистосл. При таких стввгдношеннях рГвшв тривожносл в характеристик дГвчат-шдлгтыв Гз захворюваннями ШКТ показник тривожносл розцшюеться як один з основних чинниыв розвитку та прогресування хвороби. Саме стан тривожносл, за даними лГтератури [6], негативно впливае на мехашзми регуляцй моторно1 та секреторно1 функцй ШКТ, на мГкроциркуляцш та пролГферацш слизово1 оболонки, що обумовлюе особливосл ктшчного перебиу ГЕРХ при ендоскошчнш наявност езофапту.
Не виключаеться, що саме ш змши вгдображають показники тесту САН. АналГз стввгдношення мГж по-казниками психометричного тесту САН та рГвнем тривожносл установив високий рГвень негативного коре-ляцшного зв'язку (г = —0,73; р = 0,0001), тобто високий рГвень тривожносл корелював Гз низьким рГвнем самопочуття та активносл хворих дггей, особливо дГвчат.
АналГз шдивщуальних невротичних профшв дггей, складених за опитувальником неврозГв ДОН (табл. 5), засвгдчив статистично вГропдш вщмшносл мГж длъми
3 ГЕРХ та групою порГвняння (р < 0,05). До того ж були вгдзначеш певш особливосл в 1-й та 2-й групах. На-явшсть симптомокомплекшв розладГв порушень сну та вегетативного стану високого ризику була притаман-
на половиш хворих Гз ГЕРХ (FTP (1-ша — 3-тя групи) р < 0,05, FTP (2-га — 3-тя групи) р < 0,05), при цьому у 2-й груш вГропдно часлше ш змши зустрГчались у да-вчат, шж у хлопчиков (FTP р = 0,002). ДГти з езофаптом характеризувалися наявшстю високого ризику розвитку симптомокомлекшв граничних нервово-психГчних розладГв за шкалою депреси, астенИ та тривоги (FTP (1-ша — 2-га групи) р = 0,04, FTP (1-ша — 3-тя групи) р = 0,02), а в дГвчаток щ змши превалювали над змь нами у хлопчиыв за шкалами астени та тривоги (FTP р = 0,007). На вщмшу вщ дггей Гз ГЕРХ майже у 80 % дггей групи порГвняння показники за шкалою депреси, астени та тривоги знаходилися в зон низького ризику формування симптомокомплекшв та в половини хворих — за показниками вегетативних розладГв та пору-шень сну.
Висновки
1. ДГти та тдитки, яы хворшть на ГЕРХ, характеризуются зниженням суб'ективно1 оцшки самопочуття, активносл та емоцшного стану, а наявшсть езофапту попршуе самооцшку самопочуття та настрою, особливо в дГвчаток.
2. Установлено високий рГвень особислсно1 та реактивно! тривожносл в бшьшосл дггей Гз ГЕРХ. При наявносл езофапту визначали насамперед шдвищен-ня особислсно1 тривожносл (у дггей обох статей). Осо-бислсна тривожшсть превалювала над високим рГвнем реактивно1 тривожносл в бшьшосл (73,3 %) дГвчат.
3. Високий рГвень особислсно1 та реактивно1 тривожносл у дггей Гз ГЕРХ корелював Гз низькими показниками самопочуття та активносл (згщно з тестом САН).
4. 1ндив1дуальш невротичш профш в половини хворих дггей Гз ГЕРХ характеризувалися високим та середшм ризиком формування психоневротичних роз-ладГв за вшма шкалами. У дггей з езофаптом спостерь гався високий ризик розвитку симптомокомплекшв за шкалою депреси, астени та тривоги, а в дГвчаток ш змь ни превалювали над змГнами у хлопчиыв.
5. Установлеш особливостГ психоемоцшного стану дГтей Гз ГЕРХ потрГбно враховувати при спостереженнГ за дГтьми при розробцГ лГкувальних та профшактичних заходГв.
Примтки: в1рогщн1сть р1зниц1 р < 0,05: * — пор1вняно з 3-ю групою, ** — пор1вняноз 2-ю групою, *** — м'ж д '1вчатками та хлопчиками у групах.
КлНчна пеШтр!я - 3(38) • 2012
Таблиця 5. Результати оц1нювання шкал ДОН у групах обстежених дтей за гендерною щентичшстю
\ Групи Пока-\ зники \ PiBeHb 1-ша (абс., %) 2-га (абс., %) Група nopiBHqHHq (абс., %)
Усього дггей, n = 31 Дiвчатка, n = 15 Хлопчики, n = 16 Усього дггей, n = 40 Дiвчатка, n = 23 Хлопчики, n = 17 Усього дггей, n = 44 Дiвчат- ка, n = 25 Хлопчики, n = 19
Депреая До 11 12 (38,7) 2(13,4) 10 (62,5) 27 (67,5) 11 (47,8) 16 (94,1) 34 (77,3) 20 (80,0) 14 (73,7)
12-15 12 (38,7) 8(53,3) 4 (25,0) 11 (27,5) 10 (43,5) 1 (5,9) 8 (18,2) 3 (12,0) 5 (26,3)
16-20 7 (22,6)*, ** 5(33,3) 2 (12,5) 2(5,0) 2(8,7) 0 2(4,5) 2(8,0) 0
Астеыя До 11 16 (51,6) 4(26,7) 12 (75,0) 25 (62,5) 11 (47,8) 14 (82,4) 32 (72,7) 18 (72,0) 14 (73,7)
12-15 9 (29,0) 5(33,3) 4 (25,0) 13 (32,5) 10 (43,5) 3 (17,6) 11 (25,0) 6 (24,0) 5 (26,3)
16-20 6 (19,4)* 6 (40,0)*** 0 2(5,0) 2(8,7) 0 1 (2,3) 1 (4,0) 0
Порушен-ня пове-д^ки До 11 15 (48,4) 7(46,7) 8 (50,0) 16 (40,0) 11 (47,8) 5 (29,4) 28 (63,6) 15(60,0) 13 (68,4)
12-15 9 (29,0) 3(20,0) 6 (37,5) 11 (27,5) 5(21,7) 6 (35,3) 10 (22,7) 6 (24,0) 4 (21,1)
16-20 7 (22,6) 5(33,3) 2 (12,5) 13 (32,5)* 7 (30,4) 6 (35,3) 6 (13,7) 4 (16,0) 2 (10,5)
Веге- тативы розлади До 11 6 (19,3) 1 (6,7) 5 (31,3) 14 (35,0) 3 (13,0) 11 (64,7) 24 (54,5) 11 (44,0) 13 (68,4)
12-15 11 (35,5) 8(33,3) 6 (37,5) 8 (20,0) 3 (13,0) 5 (29,5) 11 (25,0) 7 (28,0) 4 (21,1)
16-20 14 (45,2)* 9(60,0) 5 (31,3) 18 (45,0)* 17 (74,0)*** 1 (5,8) 9 (20,5) 7 (28,0) 2 (10,5)
Порушен-ня сну До 11 5 (16,1) 1 (6,7) 4 (25,0) 13 (32,5) 5(21,7) 8 (47,1) 25 (56,8) 13 (52,0) 12 (63,2)
12-15 11 (35,5) 7(46,7) 4 (25,0) 14 (35,0) 6 (26,0) 8 (47,1) 11 (25,0) 8 (32,0) 6 (31,5)
16-20 15 (48,4)* 7(46,6) 8 (50) 13 (32,5)* 12 (52,3)*** 1 (5,8) 5 (18,2) 4 (16,0) 1 (5,3)
Тривога До 11 20 (51,6) 5(33,3) 10 (62,5) 30 (75,0) 15 (65,2) 15 (88,2) 38(86,4) 22 (88,0) 16 (84,2)
12-15 5 (16,1) 4(26,7) 1 (6,2) 9 (22,5) 7 (30,4) 2 (11,8) 5 (11,4) 2(8,0) 3 (15,8)
16-20 6 (19,4)*, ** 6 (40,0)*** 0 1 (2,5) 1 (4,3) 0 1 (2,2) 1 (4,0) 0
Список л1тератури
1. Алексеева Ю.1. Психоемоцшний статус у dimeü Í3 nатологieю верхнХ eiddUie шлунково-кишкового тракту i можливкть його корекци // Перинатологiя i nедiатрiя. — 2008. — № 1(33). — С. 124-127.
2. Гнусаев С.Ф., Иванова И.И., Апенченко Ю.С. Взаимосвязь га-строэзофагеальногорефлюкса и признаков дисплазии соединительной ткани у детей и подростков: Пособие для врачей. — Москва, 2004.
3. Дерманова И.Б. Диагностика эмоционально-нравствен-ногоразвития. — СПб., 2002. — С. 124-126.
4. Майданник В.Г., Кортйчук В.В., Хайтович Н.В. Заболевания пищевода, желудка и двенадцатиперстной кишки у детей. — К, 2008. — 432 с.
5. Малкина-Пых И.Г. Психосоматика: Справочник практического психолога. — М.: Эксмо, 2005. — 992 с.
Боярская А.Н., Котлова Ю.В., Иванова Е.А., Амитрякова Г.Н. Запорожский государственный медицинский университет
ОСОБЕННОСТИ ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ С ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНЬЮ
Резюме. В статье отображены данные исследования психоэмоционального состояния 115 детей и подростков в возрасте 10—17 лет с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ). Установлено, что для большинства детей с ГЭРБ характерно в первую очередь повышение личностной тревожности, которая превалирует над высоким уровнем реактивной тревожности. К тому же высокий уровень тревожности коррелировал с низким уровнем самочувствия и настроения. Индивидуальный невротический профиль детей с эзофагитом отличался наличием высокого риска развития таких симптомокомплексов, как депрессия, астения и тревога. Выявленные особенности психоэмоционального состояния детей с ГЭРБ необходимо учитывать при разработке лечебных и профилактических мероприятий.
Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, дети, подростки, психоэмоциональное состояние.
6. Опарин А.Г., Опарин А.А. и соавт. Патогенетические механизмы формирования гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у студентов с учетом психосоматического статуса // Сучасна гастроентерологiя. — 2010. — № 1(51). — С. 21-24.
7. Патент № 63821 А УкраГни, МПК7 А61В 5/16 Способ дiагностики невротичних розладiв у дтей // Промислова властсть. — 2004. — № 1.
8. Прохорова Л.И., Давыдова А..Н. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь у детей: Методические рекомендации. — Волгоград, 2007. — 32 с.
9. Щербаков П.Л. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь у детей//Болезни органов пищеварения. — 2007. — Т. 9, № 2. — С. 42-47.
Отримано 06.03.12 □
Boyarska L.M., Kotlova Yu.V., Ivanova K.O., Dmytryakova G.M.
Zaporizhya State Medical University, Zaporizhya, Ukraine
PECULIARITIES OF PSYCHO-EMOTIONAL STATE IN CHILDREN AND ADOLESCENTS WITH GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE
Summary. The article deals with the data obtained from the assessment of the psycho-emotional state of 115 children and adolescents aged 10—17 years with gastroesophageal reflux disease (GERD). It is determined that for most children with GERD the increasing trait anxiety is common, it prevails over high level of state anxiety. Furthermore, high anxiety level correlates with low level of well-being and mood. Individual neurotic profile of children with esophagitis was characterized by a high risk of such symptom complexes as depression, asthenia and anxiety. Ascertained features of psycho-emotional state of children with GERD should be considered in development of treatment and preventive measures.
Key words: gastroesophageal reflux disease, children, adolescents, psycho-emotional state.
