CC BY
12
УДК338.246 Проф. Ю.1. Стадницький, д-р екон. наук - НУ
"ЛьbeiecbKa nonimexHiw"
ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ВАРТОСТ1 ПРОТИЗАБРУДНЮЮЧИХ ЗАХОД1В
При визначеннi витрат шдприемств на реалiзацiю заходш щодо оздоровления довкшля необхiдно враховувати: дискретнiсть витрат на ре^защю заходiв; збитки, пов'язаш i3 зупинками технологiчного процесу при здшсненш заходiв; iснування "спiльних" протизабруднюючих заходiв; цiннiсть утилiзованих забруднюючих аген-тiв. Для прогнозу та обгрунтування цши на вловленi речовини може бути використа-на модель виробничо-транспортно! задачi лiнiйного програмування.
Prof. Yu.l. Stadnytskyj-NU "Lvivs'kaPolitechnika" Factors of formation of cost antipollution actions
At definition of expenses of the enterprises on realization of actions for improvement of an environment it is necessary to take into account: step-type behavior of expenses for realization of actions; the losses connected to stops of technological process at realization of actions; existence "common" antipollution actions; value of utilized polluting agents. For the forecast and a substantiation of the price for the caught substances there can be a used model of a made-transport task of linear programming.
Важливе мкце в оптишзацп протизабруднюючо! д1яльносп належить об'ективносп у визначенш витрат шдприемств на реалiзацiю заходав щодо оздоровления довкшля. При цьому необхщною вимогою е якомога повшше охоплення вах затрат, пов'язаних i3 здшсненням цих заходш. Тому доречним буде детальний розгляд факторш, що впливають на варткть протизабруднюючих заходiв.
Почнемо iз загально! формули приведених витрат у застосуванш до протизабруднюючого заходу, mi у класичному випадку доршнюють:
3ij = Cjj + EH • К¡j, (1)
де: Зц - приведенi витрати при реалiзацií i-го протизабруднюючого заходу на j-му пiдприемствi, грн./рiк; Qj - експлуатащйш (поточнi) витрати за цим заходом, грн./рiк; Kij - кашталовкладення (одноразовi витрати) у здшснення заходу, грн.; Ен - норма прибутку у сферi господарсько! дiяльностi j-го шд-приемства.
При розрахунку показника рiвия граничних затрат (РГЗ) на скорочен-ня одинищ викидiв (який визначаеться як вщношення вартостi протизабруднюючого заходу до його еколопчного ефекту) необхiдно мати на уваз^ що затрати, яю направляються на реалiзацiю протизабруднюючих заходш, ма-ють, як правило, дискретний характер [1, от. 65]. Тобто, для конкретного заходу потрiбний певний фшсований обсяг затрат i, залежно вiд видшеного ль миу, такi заходи або реалiзуються повнктю, або не здiйснюються зовсш.
Це, ^оли, може призводити до ситуацп, коли при розрахунку РГЗ бе-реться до уваги не реальний екологiчний ефект протизабруднюючого заходу, а той обсяг емiсií забруднень, який мае бути скорочений внаслвдок реалiзацií даного заходу. Так як цей обсяг менший за реальний еколопчний ефект про-тизабруднюючого заходу з дискретним характером витрат, то РГЗ цього за-
ходу для конкретного шдприемства буде бшьшим, нiж це е реально iз загаль-носуспiльноí точки зору.
При визначенш одноразових витрат на здшснення протизабрудню-ючого заходу важливим е врахування тако! обставини: якщо захвд щодо зменшення антропогенного забруднення довкiлля (АЗД) не може бути впровадже-ний без припинення процесу виробництва продукцп, то збитки, пов'язаш iз зупинками технологiчного процесу, мають включатися у склад К|
1нколи причиною, що утруднюе розрахунок вартосп заходу щодо зменшення АЗД, виступае проблема розподшу витрат, як1 направляються на реалiзацiю так званих "сшльних" протизабруднюючих заходiв. На окремому пiдприемствi чи у стосунках мiж рiзними пiдприемствами можливе виник-нення ситуацп, за яко! економiчно доцшьно реалiзовувати заходи, якi одно-часно зменшують емiсiю забруднень з бiльш, шж одного мiкроджерела вики-дiв окремого шдприемства, або з бшьш, шж одного пiдприемства - джерела забруднення. Найбшьш типовий приклад щодо цього може бути наведений з царини мкьких очисних каналiзацiйних споруд, де здшснюеться очищення забруднених вод, ят надходять iз десяткiв пiдприемств.
Подiбний приклад, який стосувався б очищення антропогенних вики-д1в в атмосферу, навести значно важче, але теоретично можна уявити атмос-ферозахисш заходи, призначеш для скорочення викид1в в атмосферу одно-часно з декшькох шдприемств. Економ1чна доцшьнкть реал1зац11 "сшльних", а тим самим бшьш масштабних, заходав пояснюеться, як правило, тим, що вони значно дешевш1 у розрахунку на одиницю зменшення АЗД [2, ст. 44]. Фактор кнування "сшльних" заходав щодо зменшення АЗД у межах окремого шдприемства не створюе жодних проблем: вони трактуються як один ок-ремий протизабруднюючий захвд. Але вже м1ж пвдприемствами буде постава-ти проблема розподшу витрат на реал1зацда таких заход1в.
При розрахунку витрат на реал1зацда протизабруднюючих заходав часто постае проблема визначення цшносп утил1зованих забруднюючих агентов. Справа тут у дивнш, на перший погляд, метаморфоз^ що ввдбу-ваеться з пею частиною сировини, напiвфабрикатiв та готово! продукцп, яка за ввдсутносп реал1зацп протизабруднюючих заход1в 1шла б у в1дходи 1 не мала б жодно! цшносп. А у дашй ситуацп, коли реал!зуються певш заходи щодо зменшення АЗД, у хода яких ввдбуваеться фактично безплатне вилучен-ня та використання частини сировини, нашвфабрикатав ! готово! продукцп, вони стають цшними. Тому експлуатацiйнi витрати на реал!зац!ю 1-го проти-забруднюючого заходу на ||-му джерел! забруднення повинш розраховуватися за формулою:
С| = С - Е Р|а, (2)
а
де: СН - це ж, що С1|, але без врахування цшносп утилiзованих викид1в; Р1|а -
ефект (прибуток) ввд використання чи продажу а-го виду сировини, натв-фабрикапв чи готово! продукцп, як1 отримують у результатi реалiзацií 1-го протизабруднюючого заходу на ||-му джерелi забруднення.
Величина Р1|а у першому випадку (при використанш) дор]внюе еконо-
м1чному ефекту в1д замши альтернативного способу задоволення певно! потреби з допомогою сировини, напiвфабрикатiв чи готово! продукцп, що у випадку вщсутносп реалiзацií в1дпов1дного протизабруднюючого заходу, попадали б з викидами у навколишне природне середовище. Так, тепло, що утиль зуеться на пiдприемствi з допомогою, наприклад, теплового насосу, i не заб-руднюе тим самим довкшля, використовуючись для обiгрiвання примщення чи в технологiчному процесс замшюе покупну енергiю.
Величина Р1|а у другому випадку (при продажу) дорiвнюе ринковш щш
франко-|-е джерело забруднення за умови виконання просторово! р!вноваги ц1н на в1дпов1дну сировину, натвфабрикати чи готову продукцию, де врахову-вались би транспортнi витрати до споживачiв i яшсш параметри товару [3].
Скшьки може коштувати утилiзована сировина, напiвфабрикати чи готова продукщя? Прихильники затратного напрямку теорп цiноутворення не дуже впевнено, але твердять: "вони повинн1 оцiнюватися вщповщно до вит-рат на 1х уловлювання" [4, ст. 99]. Правда, бшьш теоретично пiдкованi "зат-ратники" доповнили б: якщо витрати на вловлювання вiдповiдають сусп1льно необхiдним витратам працi [5, ст. 130]. Щоб не вступати у тривалi дискусп з представниками даного напрямку теорп щноутворення, скористаемося щой-но згаданим доповненням "затратниюв" - у даному випадку витрати на утиль зацда перевищують ц1нн1сть отримувано! продукцп, тому й формування ц щ-ни не вiдповiдае умовам i вимогам затратних теорiй вартостi.
Надзвичайно орипнально дослiджуе проблему ощнки в1дход1в ГА. Мот-к1н [6]. Зазначивши, що кожна 1 тис. кВт- год вироблено! електроенергп ТЕС (паливо-буре вуплля) супроводжуеться викидами в атмосферу 65 кг оксидав с1рки, 3,3 кг оксид1в азоту та 247 кг пилу (при тому, що для виробництва ср-ки, сульфату амонда, колощно! арки та азоту, як1 можна отримати з цих ви-кид1в, на спецiалiзованих пiдприемствах вимагалися б певнi витрати), в1н заз-начае, що на електростанцп затратили для виробництва 1 тис. кВт- год. електроенергп та цих продуктав (у вигляд1 вдаодав) певну величину коштав, i об-мiрковуе, чи можна вважати !х величиною ощнки ввдходдв.
Майже через десять ротв (у 1997 р.) над цим мiркувала одеська вче-на 1.Г. Гречановська, яка переконана, що "хоча в1дходи не е метою функщ-онування пiдприемств, на !х виробництво витрачаеться жива та уречевлена праця" [7, ст. 14]. ГА. Моткш усе-таки прийшов до висновку, що так ощню-вати в1дходи не можна: "... правильнiше було б ощнювати !х розм1р величиною сусшльно необхвдних затрат на виробництво споживчих вартостей, як1 задовольняють потребу у с1рц1, сульфатi амонда, коловдшй с1рц1, азотi" [6]. Тут, однак, так i не уточнюеться географiчне мiсце дислокацп виробництва ще! продукцп. А це важливо!
В1дпов1дь на запитання щодо можливо! щни утилiзованих забрудню-ючих агентiв може прозвучати зовйм просто - вони коштуватимуть ст1льки, скшьки коштуе вдентична сировина, натвфабрикати чи готова продукщя на свгговому ринку. I ця в1дпов1дь буде незадовiльною. Адже, якщо термш " свь
това щна" i мае право на кнування, то х1ба стосовно дуже незначно!' групи товарiв, цiннiсть яких далеко бiльша за транспортнi витрати при перевезеннi !'х на велит ввдсташ. В iнших випадках "свиова цiна" - це мiф [8]. З утилiзо-ваними забруднюючими агентами це саме той, - "шший", найбшьш розпов-сюджений випадок. Ще засновник знаменито!' австрiйськоí школи у полиич-нiй економи Карл Менгер у 1871 р. писав, що пов'язаш з перевезенням витрати не повинш вичерпувати користi ввд можливостей обмiну [9, ст. 206].
Той, хто погодиться з наведеними вище аргументами, може сформу-лювати свою вiдповiдь на поставлене запитання географiчно локалiзовано: утилiзована сировина, нашвфабрикати чи готова продукция може коштувати стшьки, скшьки коштуе iдентичний товар у цьому ж населеному пункт! Але i така "локалiзована" вдаовщь буде незадовiльною. Незадовiльною, передусш тому, що поява нового виробника може привести ^ як правило, приводить до змши цiн на ввдповщну продукцiю внаслiдок змiни спiввiдношення мiж про-позицiею та попитом. Крш того, можлива ситуацiя, коли на ринку подiбнi вiдходи просто вщсутш i, вiдповiдно, вiдсутнi щни на них. У табл. 1 наведена модель, що може бути використана для прогнозу та обгрунтування щни франко-джерело забруднення на вловленi речовини.
Вартiсть виробництва одиницi продукцií - -тим споживачем при вико-ристанш ним сировини вiд i-го постачальника з урахуванням вартостi сиро-вини розраховуеться за формулою:
Р-=(С + Т1] )• кч + Р- (3)
Табл. 1. Модель для прогнозування та обГрунтування цти на вiдходи
Код постачальника Обсяг пропозици Номшаль-на цiна Споживачi та 1х потужнiсть Нерозподь лений залишок
Bj, j=
А1 i = 1, п VI С1 Ту к, Р- QlJ Р- ш V1 - X Qlj -=1
Рiзниця рядкiв ДР,= шт|Р- - Р™ } ДР, ДБ = —- К-
Примтка: у формулах введено таю позначення: T1j - витрати на транспорту-вання вантажу (в т.ч. вiдходiв) вiд i-го постачальника до j-го споживача; K1j - кшь-кiсть вантажу (сировини, нашвфабрикапв чи продукци) i-го постачальника необхщ-на для виробництва одинидi продукци j-тим споживачем; P'1j - варпсть виробництва одиницi продукци j-тим споживачем при використанш ним сировини вщ 1-го постачальника (без врахування вартостi ще! сировини); ДБ - промiжкова рента; Q1j - обсяг постачання сировини вiд i-го постачальника до j-го споживача.
Щодо показника Сi (цiна сировини) необхiдне додаткове пояснення. Це пояснення стосуватиметься номшального значення Сi для вiдходiв. Справа в тому, що початкове значення щни вщходав, на вщмшу вiд цiни первин-
но! (спещально продуковано! для продажу) сировини, може набувати нуль-ового або й мшусового значения. Можлив1сть мшусово! щни пояснюеться доцшьшстю для постачальника здшснювати певну доплату споживачу т1льки б не нести витрат, пов'язаних з видаленням i захороненням в1дход1в. Очевидно, що величина доплати ^нусова щна) не повинна перевищувати потен-ц1йного збитку, який виникатиме у випадку невикористання в1дхощв.
Використання наведено! моделi для прогнозування та обфунтування ц1ни на вловленi речовини може здшснюватися за алгоритмом розв'язання виробничо-транспортно! задачi л1н1йного програмування методом диференщ-альних рент, який наведений нижче.
1. У кожному стовпц1 матриц найменшi значення вартостi (р) вид1-
ляемо.
2. Розподш поставок здшснюемо тшьки у кл1тинки, де вартосп видiленi.
3. Для визначення розм1р1в поставки пор]внюемо обсяги виробництва за в1дпов1дним рядком i обсяг попиту за в1дпов1дним стовпцем. Менший з по-рiвнювальних обсяпв приймаемо за величину поставки (поставки здшсню-ються за порядком).
4. П1сля початкового розподшу перевiряемо, чи весь обсяг виробництва постачальнитв розподшений i чи задовшьнений попит вс1х споживачiв.
4.1. Якщо обсяг виробництва постачальника розподшений повшстю, а попит споживачiв, зв'язаних з даним постачальником, повшстю не задовшьнений, то такий постачальник вважаеться недостатшм, а рядок вщ'емним.
4.2. Якщо обсяг виробництва розподшений частково, а попит зв'язаних з постачальником споживач!в повшстю задовшьнений, то такий постачальник вважаеться надлишковим, а рядок додатшм.
5. Визначаемо р1зницю у стовпцях м1ж найменшою вартiстю в одному з додатних рядк1в i видшеною вартiстю. Якщо у стовпц1 е хоча б одна видше-на варткть, розташована у додатному рядку, то р1зниця в цьому стовпщ не визначаеться.
6. З отриманих р1зниць вибираемо найменшу, яка називаеться пром1ж-ковою рентою.
7. На наступному етапi розв'язку збшьшуемо вс1 вартостi у вщ'емних рядках на величину пром1жково! ренти. Вартосп у додатних рядках залиша-ються без зм1н.
8. Для ново! матрищ знову визначаемо для кожного стовпця мшшаль-н1 вартосп i видшяемо !х. Звичайно, що в результатi додавання пром1жково! ренти до вартостей у вщ'емних рядках в одному 1з стовпц1в з'являються дв1 однаковi найменшi вартостi, одна з яких буде у додатному рядку, а друга - у вщ'емному. В окремих випадках, якщо мшмальна р1зниця буде однакова у декшькох стовпцях, п1сля додавання пром1жково! ренти до величини вартостей вщ'емних рядк1в можуть появитися р1вш за величиною мiнiмальнi вартосп у декiлькох стовпцях. У такому випадку видшяються мiнiмальнi вартос-т1 т1льки в одному стовпщ, який буде знайдено першим.
9. Якщо кiлькiсть видiлених вартостей перевищуе кiлькiсть стовпщв, то розподш здшснюеться шляхом послiдовного перегляду матрицi за рядками, попм за стовпцями i т.д. (не мае значения, як починаеться перегляд - i3 рядюв чи стoвпцiв). Поставка направляеться у клiтинку, де е видшена вар-тiсть, але тiльки в тому випадку, якщо вона (варткть) е единою у рядку (перегляд за рядками) чи у стовпщ (перегляд за стовпцями). Рoзмiр поставок визначаеться, як i при початковому розподш. Коли у видшену клггинку внесена поставка, клиинка викреслюеться i при подальшому переглядi вже не враховуеться.
10. Пiсля розподшу знову визначаемо знаки рядкiв i величину нероз-подшеного залишку. Нерозподшений залишок пiсля кожно' iтерацií звичайно стае меншим. В окремих випадках може виявитися, що вiн не змшився, але при цьому один з додатшх рядкiв стае вщ'емним.
11. Якщо рядок, нерозподшений залишок якого дoрiвнюе нулю, зв'яза-ний з дoдатнiм рядком, то i вiн е додатшм; якщо вiн зв'язаний з ввд'емним рядком, то i вiн е вщ'емним. Але бувають випадки, коли рядок з нульовим значенням нерозподшеного залишку одночасно зв'язаний з додатшм та вщ'емним рядками. У такому випадку необхвдно дещо збшьшити (умовно) обсяг виробництва за даним рядком i здiйснити перерoзпoдiл. Якщо обсяг поставок, отримуваних споживачами, не змшився, то рядок е додатшм. Якщо ж обсяг поставок збшьшився, то рядок вважаеться ввд'емним.
12. Якщо нерозподшений залишок за кожним iз рядк1в рiвний нулю (i, вщповвдно, попит всiх споживач1в - задовшьнено) задача вважаеться розв'я-заною. Значення Ci у кiнцевiй таблицi i буде вiдпoвiдати oб'ективнiй цiнi на продукцда вiдпoвiднoгo пiдприемства.
Очевидно, що використання мoделi для прогнозування та обгрунту-вання цiни на вiдхoди, наведено!' в табл. 1, зттовхнеться з труднощами, пе-редусш, iнфoрмацiйнoгo характеру. Адже, дуже важко буде окремому шд-приемству отримати данi щодо характеристики первинно!' та вторинно!' про-дукцií кoнкурентiв i особливостей попиту спoживачiв. Така задача до снаги, мабуть, тшьки певному регioнальнoму органу, але i в цьому випадку точнкть прогнозування цши вiдхoдiв страждатиме через труднoщi отримання необ-хiднoí для цього шформацп. У цшому ж, незважаючи на вказаш теoретичнi проблеми щодо достатньо точного прогнозу цши вiдхoдiв, модель в табл. 1 вщображае основш процеси вiдпoвiднoгo щноутворення i може бути рекомендована для практичного застосування.
Лггература
1. Бронштейн А.М., Литвин В.А., Русин И.И. Экологизация экономики: методы регионального управления - М.: Наука, 1990. - 117 с.
2. Рюмина Е.В. Экологический фактор в экономико-математических моделях. - М.: Наука, 1980. - 166 с.
3. Стадницький Ю.1. Мехашзм м1жгалузево! регюнально! угоди про цши на будь вельш матер1али// Бущвництво Украши. - 1995. - №6. - С. 8-9.
4. Демина Т.А. Учет и анализ затрат предприятий на природоохранную деятельность. - М.: Финансы и статистика, 1990. - 111 с.
5. Маневич В.Е. Развитие теории планового ценообразования в советской экономической литературе. - М.: Наука, 1975. - 184 с.
6. Моткин Г.А. Макроэкономический анализ последствий трансграничного загрязнения атмосферы// Социалистическое природопользование (экономический аспект). - М.: ЦЭМИ АН СССР, 1988. - С. 14-32.
7. Гречановская И.Г. Экономико-экологическое регулирование предпринимательской деятельности. - Одесса: АОЗТ ИРЭНТТ, 1997. - 182 с.
8. Стадницький Ю.1., Воловець Я.В. "Свпгга цши" - мiф еконошчно! науки// Вю-ник НАН Украши. - 1999. - №6. - С. 32-33.
9. Менгер К. Основания политической экономии// Австрийская школа в политической экономии: Пер. с нем. - М.: Экономика, 1992. - С. 31-24.
УДК 520:33 Доц. Л.1. MaucuMÏe, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
ДО ПИТАННЯ ВКЛЮЧЕННЯ ДЕРЕВИНИ НА КОРЕН1 ДО PI4HOÏ ЗВ1ТНОСТ1 Л1СОВИХ ПщПРИеМСТВ У контекст ЗМ1НИ ПАРАДИГМИ мiжнародноï практики складання
балансу
Пд сильним мiжнародним впливом глобально'1 економши змшюються i кон-венцп щодо складання pi4Hoï 3bîthoctî пiдприeмств. Найважлившою змiною ви-даеться пропозицiя Комитету з мiжнародних стандартiв облжу (МСО) щодо вклю-чення до балансу люових пiдприемств основних i оборотних засобiв бiологiчного по-ходження. У цьому контекстi викликае iнтерес пошук компромiсу мiж пропозиць ями, як мiстяться в МСО, i традицшним бухгалтерським законодавством Украши.
Dr. L. Maksymiv - USUFWT
On the Incorporation of Growing Stock into Annual Financial Statement of Forest Enterprises against the Background of the Paradigm Change of International Accounting Conventions
Under the strong international influence of a global economy, conventions of drawing up balance sheets come into a change process. The most important evolution seems to come with the International Accounting Standards (IAS) proposed by "Exposure Draft Agriculture" in order to establish conventions for including biological assets in the balance sheet. In this contest it is interesting to find a compromise between the IAS-proposal and the traditional Ukrainian commercial law.
Вступ
В умовах глобального розширення господарсько! дыльносп людини дедалi гострше постае проблема пошуку шляхш ращонального використання обмежених природних ресурсов. Особливо це стосуеться лкових екосистем, ят традицшно розглядаються, насамперед, як джерело сировини для рiзних галузей народного господарства, при цьому недостатньо враховуються iншi важливi функцп лiсiв, зокрема 1х роль у шдтримщ атмосферного повiтря i ви-рiшеннi проблеми вуглецевого кредиту (ця проблема задекларована Юотсь-ким протоколом 1997 р. з управлшня парниковими газами), фiзiологiчнi (фотосинтез), бiохiмiчнi (поглинання рослинами техногенних газiв й аерозолiв з пов^я атмосфери), бiофiзичнi (сприйняття сонячно! енергп) функцiй з пев-
