CC BY
22
6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 330.341.1 Доц. Г.М. Захарчин, д-р екон. наук;
асист. €.М. Куцин - НУ "Львiвська полiтехнiка"
ЕВОЛЮЦ1ЙНИЙ РОЗВИТОК СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ I ОРГАН1ЗАЦШНО1 КУЛЬТУРИ
Узагальнено еволюцшний розвиток систем менеджменту у взаемозв'язку з оргашзацшною культурою. Проведено паралель мiж процесом еволюцшних змiн у системах менеджменту та оргашзацшною культурою. Охарактеризовано етапи розвитку систем менеджменту, видшено домiнуючi цiнностi, види оргашзацшно'1 культури та основш акценти в менеджмент! на кожному етат.
Ключов1 слова: менеджмент, школи менеджменту, оргашзацшна культура, парадигма, еволюцiйнi змши, цiнностi, концепцп.
Постановка проблеми. Процес формування й розвитку систем менеджменту вщбувався послщовно 1 безперервно, вш продовжуеться 1 по-сьогод-ш, вбираючи попереднш досвщ 1 збагачуючись сучасними шновацшними знахщками. Всесвггня глобашзащя 1з ii позитивними й негативними наслщка-ми також активно впливае на створення яюсно новоi системи менеджменту 1 мехашзму ii функцюнування. У цьому контекст важливо оцшити в якому напрям1 буде розвиватися школа менеджменту майбутнього, як ключов1 акценти домшуватимуть \ яю цшносл стануть визначальними.
Мета до^дження полягае в узагальненш еволюцшного розвитку систем менеджменту у взаемозв'язку з оргашзацшною культурою.
Аналiз останшх дослвджень i публiкацiй засвщчуе шдвищений ште-рес науково" спшьноти до формування нових управлшських парадигм, як е синтезом здобутюв багатьох сфер, зокрема: менеджменту, психологи, культурологи, фшософи, математики [1, 2, 4]. Грунтовно проблематику розвитку, особливо новаторського, { теоретичш аспекти розвитку загалом дослщжено у працях Й. Шумпетера [6] .На фош загальних закошв розвитку дослщжувались юторичш аспекти розвитку менеджменту [1, 4], оргашзацшно" культури [3, 5, 7].Однак питання взаемозв'язку еволюцшного розвитку систем менеджменту й оргашзацшно" культури не стали предметом посилено" уваги на-уковщв. Враховуючи те, що сучасна модель менеджменту формуеться на культуролопчних засадах тд впливом гумашстичних фактор1в, коли основною цшшстю стае людина 1з сво"ми цшшсними ор1ентирами, то фактор орга-шзацшно" культури значно актуал1зуеться. У цьому контекст доцшьно проводите паралел1 м1ж розвитком систем менеджменту та оргашзацшно" культури, основне ядро яко" становлять цшность
Виклад основного матерiалу. Еволющя систем менеджменту вщбу-валася вщповщно до сощальних, пол1тичних, економ1чних, культуролопчних процеЫв кожного етапу розвитку суспшьства. Загальш тенденци та змши, як вщбувалися у макросередовишд, породжували вщповщш змши у мшросере-
довишд, тому розвиток теорш, концепцiй, систем менеджменту треба розгля-дати в юторичному ракурсi, на загальному фонi виклиюв кожного перiоду. Значний вплив на формування основних напрямiв i концепцш менеджменту мали культурологiчнi чинники, оскшьки цiннiснi орieнтаци визначали голов-ш елементи менеджменту, а домiнуючий тип культури впливав на оргашза-цшну поведiнку, теори мотиваци, прийняття управлшських рiшень, систему комунiкацiй у менеджмент тощо.
Узагальнення теори й практики менеджменту в юторичному форматi та у взаемозв'язку з розвитком оргашзацшно! культури вiдображено в табл.
Табл. Еволющя систем менеджменту та оргашзацшноХ культури
Етапи 1 науков1 школи менеджменту Дом1нуюч1 цшност1 Патвний вид культури Основт акценти в менеджмент
Науковий менеджмент. Класична школа менеджменту, 1890-1935 рр. Праця як зас1б життед1яльност1, продуктивтсть пращ, технолопя Культура пращ Культура ви-робництва Нормування пращ Правила Закони, норми 1нструкцп
Школа людських ввд-носин 1 поведшкових наук, 1936-1955рр. Як1сть трудового життя Культура ввдносин Мотивування
Кшьюсний 1 системний тдходи 1956-1970 рр. 1нформацшт потреби Культура уп-равлшня Моделювання Дослвдження операцш Комп'ютеризащя
Ситуацшний тдхвд, 1971-1985 рр. Творча праця, нов1 ще! 1нновацшна культура Стратепя 1нновацп
Нов1 тдходи 1 теор1я змш 1986-90-т1 роки Знання Оргатза-цшна культура загалом Оргатзацшт змши Оргатзацшний розвиток Самоменеджмент
Етичний, сощально-ор1ентований менеджмент, середина ХХ1 ст. Творчють духовт зд1бност1 Культура духу Управлшськ ршення на яшсно шшш основ1 (нап- риклад штущи) Змша вдеологп управлшня 1 тдход1в до лидерства.
Джерело: опрацьовано на основ1 [1, 4
Процес еволюцшних змш у системах менеджменту охоплював змiни й розвиток тишв оргашзацшно! поведiнки, природи оргашзацп, прийняття уп-равлiнських ршень, змiни стилiв лiдера, теорiй мотиваци та iнших основних категорiй менеджменту. У табл. видшено основнi етапи, тд час яких форму-валися науковi напрями й школи свгтового менеджменту, що дали поштовх для розвитку тих чи шших об'еклв й елементiв менеджменту, а також еволю-цiйнi змiни цiнностей та тишв оргашзацшно! культури. Загалом, науковi школи мали технiчне або сощальне спрямування, тому вектор наукових дос-лiджень спрямовувався на технiчний чи людський фактор. Прихильники тех-шчного напряму брали за основу показники продуктивност працi, якостi, технологи, навколо яких вибудовували сво! концепци оргашзацп виробниц-тва й управлiння. Для прихильниюв соцiального пiдходу важливiшими були здiбностi людини та 1'хнш вплив на результати роботи, що стало основою 1х-нiх теоретичних розробок i практичних рекомендацiй.
Основи науки менеджменту закладали класична школа та наукова школа менеджменту кшця Х1Х - початку ХХ ст., як сформувалися в умовах розвитку виробництва, панування екстенсивних методiв господарювання, створення масштабних органiзацiй, що актуалiзувало проблему зростання продуктивност працi та стимулювання робiтникiв до високопродуктивно1' працi. Працю розглядали як засiб життедiяльностi пращвниюв i була для них найбшьшою цiннiстю, тому основнi акценти в управлшш зверталися на ращ-оналiзацiю працi та розвиток культури пращ та виробництва. Тому не дивно, що засновник школи наукового управлшня Ф. Тейлор, розробляючи принци-пи наукового управлшня та методи рацiоналiзацiï пращ, звертав увагу i на оргашзацшну культуру, видшяючи роль оргашзацшних правил, стандар^в в органiзацiï пращ та системi стимулювання. Ф. Тейлор "розглядав менеджмент як дiеву зброю для зближення iнтересiв всього персоналу завдяки зростанню добробуту робггниюв i налагоджуванню бiльш тiсного ïx сшвро-бiтництва з господарями та адмшстращею у досягненнi виробничих та еко-номiчниx завдань органiзацiï" [4, с. 113]. Досягнути гармошзацп штереЫв можливо завдяки фактору органiзацiйноï культури, отже, вже тодi закладала-ся щеолопчна основа для формування оргашзацшно1" культури на шд-приемствь
Представники класично!" адмiнiстративноï школи пiд орудою А. Файо-ля розвивали процеси вдосконалення управлiння на рiвнi шдприемства загалом, керуючись принципом ефективность Власне, А. Файоль був шщатором багатьох наукових iдей, якi стали щнним надбанням науки менеджменту, збагативши ïï теоретично й методологiчно. Серед них - функцп менеджменту, принципи управлшня, яю спiвзвучнi нашому сьогоденню (справедливiсть, вiдповiдальнiсть, iнiцiатива, порядок, корпоративний дух i т. ш.), подш опе-рацiï на окремi групи (теxнiчнi, комерцiйнi, фiнансовi, страхов^ облiковi, ад-мiнiстративнi), проблеми оргашзацшного навчання тощо. Науковi ще1' Ф. Тейлора та А. Файоля знайшли свое лопчне продовження у дослщженнях М. Вебера, який заклав основи для формування оргашзацп бюрократичного типу з ч^ко вираженою iерарxiчною структурою та бюрократичною культурою, за яко1' домшували суворi правила, норми поведшки, рекомендацiï та iнструкцiï. До певно1' мiри такий тип культури та методiв управлiння забезпе-чували дисциплiну працi, однак на основi страху бути покараним i втратити роботу, а не власного усвщомлення та розвиненого почуття вiдповiдальностi. Контролююча та регулювальна функцiï менеджменту й оргашзацшно1' культури не стимулювали розвиток iнiцiативи працiвникiв, тому для постшного пiдтримування високого рiвня продуктивной! працi треба було змiнювати тдходи до управлшня. Крiм цього, саме в цей перюд спостерiгалася тенден-цiя збiльшення виробництва як наслщок концентрацiï капiталу, що, вщповщ-но, вплинуло на методи управлшня великими оргашзащями. Отже, на змшу класичнш школi й школi наукового управлшня прийшла школа, яка пере-орiентувалася iз теxнологiï на псиxологiю. Протягом майже двадцяти роюв (1936-1955 рр.) ключовi позицiï в менеджментi займала школа людських вщ-носин та поведшкових наук, працюючи над методами вдосконалення пращ й програмами стимулювання персоналу шдприемства, адже зростання масшта-
б1в виробництва й поглиблення спещашзаци та перехщ на штенсивш методи господарювання ставили нов1 проблеми перед кер1вниками шдприемств. На-уковщ зрозумши, що за таких умов защкавити пращвниюв у шдвищенш "хньо" виробничо" активност можна на основ! вивчення психологи поведшки й мотиваци пращ людей, тому в центр! уваги менеджер1в постали психоло-пчт особливост людини, як впливають на поведшку, взаемовщносини, ставлення до пращ. Пошуки нових форм { метод1в менеджменту велися пара-лельно з досягненнями в сфер1 психологи, культурологи, сощологи, в яких культивувалися б1хевюристичш теори, спрямоваш на мотиващю й ефективну взаемодш. Власне, на стику наук шд орудою американського психолога та сощолога Елтона Мейо { сформувалася школа людських вщносин (неокла-сична), яка спещал1зувалася на теор1ях мотиваци та взаемовщносин. На думку дослщниюв, психологи менеджменту "новий напрям в управлшш, за заду-мом його автор1в, повинен сприяти бшьшш ефективност виробництва завдя-ки замш1 грубих тейлор1вських метод1в вщповщними психолопчними методами" [2, с. 27].
Завдяки мотивацшному факторов! змшилися цшносл персоналу тд-приемства, для якого важливим стала не просто праця, а яюсть трудового життя, яке до певно" м1ри визначалося статусом людини в суспшьств1 й задо-воленням вщ сощальних { виробничих взаемовщносин. Завдяки синтезу кате-горш якост1, мотиваци, взаемовщносин культура пращ переросла в культуру взаемовщносин (формальних { неформальних), в якш переважали функци мотиваци, управлшня яюстю, комушкацшна. Менеджери зрозумши, що досяг-нути високих результатв виробництва можна за допомогою активно" мотиваци, форми яко" вибиралися залежно вщ психолопчного типу пращвника. От-же, виникла потреба в пошуку розширення д1апазону стимул1в, як б змщню-вали { взаемовщносини на шдприемствь Так зародилася щея залучення персоналу шдприемства до управлшня шляхом консультування, спшьного пла-нування, розвитку самошщативи тд час виршення поточних питань тощо. Нов1 методи й стал управлшня розвивали сощальш аспекти в управлшш, за-охочували до творчо" пращ та не сковували шщ1ативу, що прискорило розви-ток нових технологш, необхщних для швидкого вщновлення шслявоенно" економжи та заклало шдгрунтя для початку шформатизаци суспшьства.
1стотш змши вщбувалися { в ринковому середовишд, в якому поруч 1з великими корпоращями з'являлися мал1 й середш шдприемства, здатш гнуч-ко реагувати на запити шдив1дуального споживача. Новоствореш шд-приемницьк утворення вщчували потребу в шших методах управлшня, шж шдприемства масштабного характеру, що шукали нов1 шляхи шдвищення свое" конкурентоспроможность Вщповщдю на щ виклики була поява ще од-ше" школи менеджменту, яка пропонувала кшьюсний { системний шдходи до управлшня. Формування ще" школи вщбувалося на основ! швидкого поши-рення теори систем { дослщження операцш, як пропонували широкий арсенал математичних метод1в { моделей для практики управлшня. Використання математичного моделювання в управлшському процес вимагало розширення статистично" бази, вщповщного шформацшного забезпечення для шдвищен-ня об'ективност моделювання { наближення його до реального стану. Отже,
основнi дослщження кiлькiсноï школи велися в напрямках дослщження опе-рацiй, створення шформацшних систем, пошуку передових методiв i спосо-бiв прийняття управлiнськиx ршень. Основнi рекомендацiï та теоретичнi роз-робки цiеï школи вiдбувалися за тюно1' спiвпрацi з представниками шших сфер науки -математиками, iнженерами, статистиками, завдяки яким окремi науковi ще1' оформилися в цiлiсну систему i розвинулися в кшьюсну школу менеджменту. 1стотний внесок у формування кшьюсно1' школи зробили виз-нанi науковщ: Р. Акофф, Д. Томпсон, Н. Лоуренс, Д. Вудворд та шш^ науко-вi iдеï яких не втратили свое1' актуальностi, а математичне моделювання е незаменим для виршення складних управлiнськиx задач. У цей час зародилося нове розумшня природи оргашзацп, оскшьки популярностi набув системний шдхщ i на оргашзащю стали дивитися як на певну систему, що також впли-нуло на розвиток теори менеджменту i шдсилило увагу до системного аналь зу. Таким чином, кшьюст й системш пiдxоди були основою науково1' школи менеджменту середини 50-х - початку 70-х роюв минулого столгття. Сьогод-нi методологiя системного аналiзу поширюеться на макрорiвень i дае змогу виршувати складнi масштабнi проблеми економiчного, соцiального, еколо-гiчного характеру. Це свщчить про те, що системний аналiз не втрачае свого значення, але набувае ново1' якост через процеси глобалiзацiï та сучасш заг-рози економiчного розвитку.
Оскшьки для прийняття управлшських рiшень та моделювання бiзне-сових процесiв i дослщження операцiй необxiдна iнформацiя, то саме вона стае основною цштстю на шдприемствь Початок розвитку комп'ютеризацп ще бiльше пiдсилив роль шформацп в управлiннi i поставив новi виклики перед органiзацiйною культурою в напрямi розвитку ïï шформацшно1', оптимi-зацiйноï та системно:' функцш. На макрорiвнi розширення основних власти-востей i ознак системи актуалiзувало увагу до такого виду культури, як еко-логiчна, оскiльки став вщчутним дефiцит природних ресурсiв, за рахунок яких рашше можна було нарощувати обсяги виробництва.
Посилення конкуренцп на мiжнародному ринку поставило перед теоретиками менеджменту завдання пошуку нового мехашзму управлшня, розвитку стратепчного мислення й планування, що змшило тип поведшки мене-джерiв, розширило функцiональне поле менеджменту i привело до створення шновацшного й стратепчного менеджменту. Моделювання бiзнесовиx про-цесiв поступово переростае в iмiтацiйне моделювання стратегiï людського мислення, а на змшу меxанiчним i рацюналютичним методам управлiння прийшли функцiональнi.
В умовах посиленоï конкуренцiï менеджери повинш вмiти приймати рiшення за рiзниx обставин i знаходити виходи з будь-яких ситуацш, тому системний шдхщ до вирiшення управлiнськиx проблем доповнився ситу-ацiйним. Отже, основнi акценти дослщники перевели з теxнiчно-норматив-них процедур на людину - менеджера, який вмiе керувати обставинами, оскшьки надшена стратепчним мисленням, яке ототожнювалося iз вiдчуттям влади як засобу впливу. Стратепчне мислення разом зi стратегiчним бачен-ням е необхщною умовою прийняття правильних управлшських ршень, зо-рiентованиx на перспективу i забезпечення процвгтання пiдприемства нав^ь
за умов eKOHOMÎ4Hrn криз. Наявшсть CTpaTeri4Horo мислення i CTpaTeri4Horo бачення виводить управлшня на шновацшний piBeHb.
Пошук шновацш, якi забезпечували б високу конкурентоспромож-нiсть шдприемства, стимулював розвиток креативност, за яко1 головними цiнностями стають творча праця та новi щеь Еволюцiя потреб привела до еволюци цiнностeй i появи нового виду культури - шновацшно1, що повшс-тю вiдповiдало вимогам часу i закладало пiдвалини для подальшого прогресу теори й практики менеджменту. На розвиток нових теорш менеджменту сприятливо впливало зовшшне середовище, оскiльки розвиток економжи, пiдвищeння pолi знання вщбувалися паралельно з розвитком освiти й ште-лeктуалiзацiï пpацi. Поява економши знань, якi стають iз кшця 90-х pокiв ми-нулого столггтя особливою цiннiстю, поширення iнтeгpацiйних процеЫв i тpанснацiональних коpпоpацiй, eкологiчнi катастрофи та непрогнозоваш кри-зовi явища змiнили умови функцiонування шдприемств, i змусили менедже-piв працювати в умовах змш, вiдповiдно змiнюючи шструментарш менеджменту. Саме життя змушувало мeнeджepiв вчитися, самовдосконалювати-ся, розширювати свою компeтeнтнiсть, оскiльки недостатньо виявилося оpiентуватися в ситуацiï, треба було в цих умовах опановувати нову науку -науку управлшня змшами.
Змши вщбуваються постшно, при цьому характер змш мае piзнi фор-ми прояву, тому науковщ розглядали piзнi аспекти змiн - вщ класифiкацiï ти-пiв змiн до поведшки персоналу стосовно змiн. Важливим завданням стало формування такоï оpганiзацiйноï культури, яка пiдтpимувала б необхщшсть змiн i завдяки систeмi щнностей та мотивацiйних важeлiв допомагала долати ошр змiнам та сприяла б оргашзацшному розвитку. Таким чином, оргашза-цiйний розвиток, оpганiзацiйнi змiни, самоменеджмент стали вщповщдю на запити теори й практики, а в розвитку оргашзацшно1" культури панувала аксь олопчна вepсiя, яка пiдкpeслювала можливостi людини у змт зовнiшнього середовища, але вiдповiдно до природного закону розвитку.
Сьогодш розвиток теоретичних аспeктiв менеджменту вщбуваеться за безпосереднього досвiду й наукових здобутюв пpeдставникiв сумiжних галу-зей знань: соцiологiв, психологiв, фiлософiв, а також новiтнiх досягнень ма-тематичних, тeхнiчних, фiзичних наук. Завдяки мiждисциплiнаpним досль дженням сучаснi теори менеджменту збагатилися катeгоpiально й методоло-гiчно i мають яскраво виражений гумашстичний характер.
Формування iнтeгpального сощокультурного середовища, гумаштар-не спрямування шформацшних тeхнологiй засвiдчують, що нeвдовзi треба очжувати на появу принципово ново1' школи менеджменту - етично1', сощаль-но-оpiентованоï, iдeологiчною основою яко1' стане культура та духовшсть, основною щнтстю - твоpчiсть i духовш здiбностi, а духовна культура займе особливий статус в суспшьствь У цьому плат украшська наукова думка не повинна займати очiкувальну позищю, а активно напрацьовувати сво1' теоре-тичнi концепци в цаpинi духовно1' eкономiки та менеджменту, використову-ючи здобутки свггово1" науки, спeцифiку нащонального мeнталiтeту та влас-ний досвщ трансформаци й реформування eкономiки.
Висновки i перспективи подальших дослiджень. Отже, на ochobí нашого викладу зробимо узагальнений висновок про те, що розвиток науко-вих шкiл менеджменту вщбувався вiдповiдно до унiверсального закону розвитку. Еволюцшний шлях теорiй менеджменту був тривалим i доволi склад-ним, адже вiн супроводжувався появою нових концепцiй та вiдмиранням тих, що перестали вщповщати викликам часу. Принцип мшливост доповнювався принципом спадковост^ i цей процес тривае безперервно, формуючись в но-ву парадигму управлшня, яка системно вщображае сучасну роль i сутшсну характеристику менеджменту в контекст соцiокультурних тенденцiй. По-дальшi дослiдження доцiльно продовжувати в напрямi пошуку ново! пара-дигми менеджменту, яка повшше вiдповiдатиме викликам ХХ1 ст. У цьому контекст варто подумати про формування нацюнально! системи менеджменту, яка враховувала б специфiку укра1нсько1 ментальностi.
Лггература
1. Кузьмiн O.G. Основи менеджменту : пщручник. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.] / О.С. Кузьмш, О.Г. Мельник. - К. : Вид-во "Академвидав", 2007. - 464 с. (Сер1я Альма-матер).
2. Култч 1.О. Психолопя управлшня : навч. поабн. / 1.О. Кулш1ч. - К. : Вид-во "Знан-ня", 2008. - 292 с.
3. Смолшська O.G. Кейс-стад1 оргатзацшно! культури: методика дослщження i методика викладання / О.С. Смолшська // Актуальш проблеми економiки. - 2008. - № 1(79). - С. 51-59.
4. Управлшня людськими ресурсами: фшософсью засади : навч. поабн. / за ред. д-ра фiз.-мат. наук, проф. В.Г. Воронково!. - К. : ВД "Професюнал", 2006. - 576 с.
5. Шейн Э.Х. Организационная культура и лидерство. Построение, эволюция, совершенствование / Э.Х. Шейн : пер. с англ. / под ред. В.А. Спивака. - СПб : Изд-во "Питер", 2002. - 336 с. - (Сер.: Теория и практика менеджмента).
6. Шумпетер Й. Теория развития (Исследование предпринимательской прибили капитализма и цена конъюнктуры) : пер. с нем. / Й. Шумпетер. - М. : Изд-во "Прогресс", 1982. -455 с.
7. Элвессон М. Организационная культура / М. Элвессон. - Харьков : Гуманитарный центр. 2005. - 458 с.
Захарчин Г.М., Куцин Е.М. Эволюционное развитие систем менеджмента и организационной культуры
Обобщено эволюционное развитие систем менеджмента во взаимосвязи с организационной культурой. Проведена параллель между процессом эволюционных изменений систем менеджмента и организационной культуры. Охарактеризованы этапы развития систем менеджмента, выделены доминирующие ценности, виды организационной культуры и основные акценты на каждом этапе.
Ключевые слова: менеджмент, школы менеджмента, организационная культура, парадигма, эволюционные изменения, ценности, концепции.
Zacharchyn G.M., Kutsin E.M. Evolutionary development of management systems and organizational culture
Summarizing the evolutionary development of management systems in conjunction with the organizational culture. A parallel between the process of evolutionary change in systems of management and organizational culture. Characterized stages of development of systems of management, with emphasis on the dominant values, views of organizational culture and focus on the every atage of management.
Keywords: management, school of management, organizational culture, paradigm, evolution, values, concepts.
