CC BY
26
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-80-86 УДК 616.34-022.7-036.11-03622
1Козшкурт О. В., Голубятников М. I., 2Малий В. П., 1Федоренко Т. В., 1Гриценко К. С. ЕВОЛЮЦ1Я РОЗВИТКУ ЕП1ДЕМ1ЧНОГО ПРОЦЕСУ ГОСТРИХ КИШКОВИХ 1НФЕКЦ1Й З НЕВСТАНОВЛЕНИМ ЗБУДНИКОМ НА СУЧАСНОМУ ЕТАП1
1Одеський нацiональний медичний унiверситет (м. Одеса) 2Хармвська медична академiя шслядипломноУ освiти (м. XapKiB)
nauchnayastatya@yandex.ru
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Стаття е фрагментом НДР «Ви-вчення етюлопчноУ структури збуднишв гострих киш-кових iнфекцiй з метою удосконалення сучасного ешдемюлопчного нагляду», № державноУ реестрацп 0118и007318.
Вступ. Гострi кишковi шфекцп (ГК1) у всьому свт посiдають одне з провщних мiсць в iнфекцiйнiй патологи. За поширешстю вони поступаються лише гострим респiраторним вiрусним iнфекцiям. На дитяче населення припадае до 60-65 % уах випадмв ГК1, причому найбiльш висока захворювашсть реестру-еться серед дiтей раннього вшу [1-7].
До групи ГК1 входить низка нозологiй: черевний тиф та iншi сальмонельознi шфекци; шигельоз; енте-рити, колiти, гастроентерити, харчовi токсикошфек-цп, викликанi iншими встановленими збудниками; гострi кишковi шфекци, викликаш невстановленими збудниками i неточно визначеш харчовi токсико-шфекцп та гострий гепатит А - в сумк ГК1 представ-ляють одну з найбтьш значущих проблем охорони здоров'я в уах кра'нах свiту i в УкраУш [8,9,10].
ГК1 можуть бути викликаш бамиями, вiрусaми, найпрослшими. У краУнах, що розвиваються, домшу-ють захворювання бам^альноУ етюлогп [11,12], в економiчно розвинених краУнах 75-80 % уах верифи кованих випадмв ГК1 мають вiрусну етiологiю [13,14]. У д^ей вiруси зумовлюють 52-80 % епiзодiв гостроУ дiареí [3,4,7,15]. Вiруснi ураження шлунково-киш-кового тракту е серйозною проблемою у дорослих хворих з ослабленим iмунiтетом - рецишенлв мст-кового мозку та шших органiв, пацiентiв, якi отриму-ють хiмiотерапiю, ВIЛ-iнфiкованих i хворих на СН1Д [14,16,17]. Етiологiчна значущiсть збудникiв, що ви-кликають ГК1, в останнi роки зазнала значних змш. Вiдзначаеться чiтка тенденцiя до збтьшення кшькос-тi випадкiв, що рееструються. Дослiдження зaрубiж-них авторiв вказують, що 50-80% дiарей може бути зумовлене рiзними вiрусами (ротавiрусами, норо-вiрусами, астровiрусами та ш.), якi вражають пере-важно тонку кишку i викликають водянисту дiарею [18,19,20]. Провiдна роль серед них належить рота-вiрусам, з якими пов'язаш вiд 25 до 60% вах випад-кiв ГК1. Друге мкце за значимiстю, пiсля ротав!руав, серед кишкових пaтогенiв, належить норов!русам, що викликають спалахи гострого гастроентериту у д^ей перших рокiв життя i лiтнiх осiб [10,20].
Кишковi вiруси вiдносяться до класу високо па-тогенних aгентiв, що представляють серйозну не-безпеку для здоров'я людей при потраплянш Ух у питну воду. Ця небезпека обумовлена вираженим полiморфiзмом i вaжкiстю захворювань, що ними
викликаш, тривал^ю виживання в об'ектах довкшля, високою стшшстю до дезiнфiкуючих 3aco6iB, низькою шфтуючою дозою. Епiдемiчна значимiсть забрудне-ноУ вiрусами води пiдтверджуeться водними спалаха-ми i епiдемiями ГК1, у тому числ^ вiрусноï етюлогп, що часто рееструються у свт [11,21].
З вiрусних дiарей в УкраУш офiцiйно рееструються тiльки ГК1 з ротавiрусним збудником. Дослiдження iнших збуднишв вiрусноï етюлогп при постановцi дiа-гнозу якщо i проводять, то не рееструються за причиною вщсутносл офщшних документiв, на основi яких така реестрацiя можлива [8,10,18]. В той же час вд буваеться значний i постшний зр^ рiвня зареестрова-них випадкiв ГК1 з невстановленим збудником (ГК1НЗ).
Мета роботи: вивчити прояви епiдемiчного про-цесу (багаторiчну динамiку захворюваностi, втовий розподiл, сезоннiсть) гострих кишкових шфекцш, а в Ух структурi гострих кишкових шфекцш з невстановленим збудником в Одеськш обласп протягом 20022018 рр.
Об'ект i методи дослщження. Об'ектом досли дження е епiдемiчний процес ГК1 та ГК1НЗ. В досли дженнi використовували методи: ретроспективного епiдемiологiчного аналiзу вщповщних форм галузевоУ статистичноУ звiтностi (№1 - 204 звiти, №2 - 17 звтв) щодо захворюваностi на ГК1 (сума) та ГК1НЗ серед населення ОдеськоУ областi рiзних вiкових груп протягом 2002-2018 рр.; статистичний (за допомогою програм-них пакелв Microsoft Excel 2010 та комп'ютерноУ про-грами STATISTICA 5); аналп"ичний.
Результати дослiджень та ïx обговорення. Одесь-ка область, до складу якоУ входить п'ять м^ та 26 ра-йонiв, начисляе бiльш нiж 2 млн. 700 тисяч жителiв i являе собою перспективну модель для вивчення сучасного епiдемiчного процесу ГК1. На прикладi великого промислового i торгового регюну з географiчним положенням, що передбачае додатковi фактори ри-зику з огляду на постшну мiграцiю населення, в тому чи^ за рахунок туризму нами вивчено епiдемiчну ситуацiю щодо ГК1, в цшому, та окремо взятих ГК1НЗ в пiвденнiй частинi УкраУни.
Нами проведено ретроспективний аналiз захво-рюваност на ГК1 серед населення ОдеськоУ областi. Всього на протязi 2002-2018 рр. було зареестровано 217633 випадки. Визначався високий рiвень захворю-ваност на ГК1, який серед загального населення коли-вався в межах вщ 376,47 (2002 р.) до 810,60 (2017 р.), в середньому становив - 541,44±34,13 на 100 тис. населення. Аналiз багаторiчноï динамти та розрахунок лiнiï тенденцп свiдчить про поступовий зрiст (бшьш, нiж у 2 рази) захворюваност на ГК1 (рис. 1).
Серед дитячого населення област в1рог1дно частое, шж серед доросло-го рееструвались випадки ГК1 ^=12,18; р<0,0001). Так, штенсивш показники у в1ков1й груп1 вщ 0 до 17 рок1в коли-вались в межах в1д 1110,01 (2002 р. до 3012,37 (2017 р.), становлячи, в середньому, 1936,46±150,53 на 100 тис. населення. Захворювашсть дорос-лих оаб мала меж1 в1д 175,39 (2006 р.) до 314,82 (2018 р.) та становила, в середньому, 223,40±10,25 на 100 тис. населення. Всього серед д1тей зарее-стровано 145 тисяч випадк1в ц1ет групи захворювань, серед дорослих - 72633, з питомою вагою вщповщно 66,63% та 33,37%.
Протягом року постшно рееструвались випадки захворювань на ГК1, в середньому, найбтьша к1льк1сть вщ-м1чалась у серпш (1917,53 випадк1в), найменша - в грудш (605,41). Сезонна характеристика еп1дем1чного процесу ГК1 на територп ОдеськоУ област1 представлена на рис. 2.
Серед загального населення захворювашсть рееструвалась з постшним характером протягом року. Розраховано показник сезонних коливань (ПСК), пщвищення якого припадае на червень-ве-ресень м1сяц1 (вщ 102,88 до 176,36%), з тком у серпш (ПСК=176,36%), значним п1дйомом у вересш (ПСК=143,87%) I липн! (ПСК=133,32%). Серед дитячого населення сезонний пщйом спостер1гався у той же перюд: з п1ком у серпш (ПСК=170,58%), вереснi (ПСК=138,38%) та липш м1сяц1 (ПСК=130,66%).
Вивчення сумарного стввщношення к1лькост1 захворювань у м1сяц1 п1дйому до такого показника у м1-сяц1 спаду - шдекса сезонност1 (1С) вказуе на вагому д1ю сезонних фактор1в на захворювашсть в окремi роки спостереження. Так, серед загального населення протягом перюду, що анал1зувався, 1С в окремi роки мав значн1 коливання, перевищуючи 1,0. У 2002 р. в1н становив 1,46; у 2005 - 1,42; у 2008 - 1,15; у
2009 - 1,47; у 2010 - 1,28. Серед дитячого населення 1С також характеризувався значними коливаннями на протяз1 2002-2003, 2008-2010 рр. Так, у 2002 р. вш становив 1,03; у 2003 - 1,89; у 2008 - 1,15; у 2009 - 1,47; у
2010 - 1,24, вказуючи на вплив сезонних фактор1в у формуванш захворюва-ност1 на ГК1 оаб ц1еТ в1ково'Т групи.
Були отримаш екстенсивш показники, з розрахунком питомоУ ваги захворюваност протягом кожного м1сяця року. Приймаючи к1льк1сть за-реестрованих протягом року захворювань за 100 в1дсотк1в, при перевищенш питомоУ ваги м1сячних випадк1в б1льше за 8,30%, вважаемо цей м1сяць - перю-дом з сезонним п1дйомом (СП). Серед загального населення СП заф1ксовано у червш (8,46%), липн1 (11,32%), серп-н1 (14,98%) та у вересш (11,82%). СП серед дитячого населення також: у червш (8,42%), липш (11,10%), серпш
Рис. 1. Динамта захворюваност i тенденцiя щодо захворюваностi на ГК1 в Одеськiй областi протягом 2002-2018 рр.
(14,49%) та у вересш (11,37%), що пщтверджуе вплив сезонних фактор1в на формування захворюваностк
Коеф1ц1ент сезонност1 (КС) свщчить про вщповщ-ну роль сезонних фактор1в, що можуть д1яти в окремi роки з р1зною 1нтенсивн1стю та в1дображае сумарну питому вагу захворюваност у м1сяц1 пщйому. При перевищенн1 КС 50,0% можна вважати д1ю сезонних фактор1в суттевою у поточному роц1, проте, коли КС не досягае вказаного р1вня прийнято вважати вщсут-н1сть дм сезонних фактор1в на р1вень захворюваност1. В такому випадку част1ше за все взаемод1я з етюло-пчним чинником в1дбуваеться р1вном1рно, пост1йно протягом року. Серед загального населення пщвищення КС заф1ксовано: у 2002 р. - 59,40%, 2003 р. - 50,34%, у 2005 р. - 58, 67 %, у 2008 р. - 53,56%, у 2009 р. - 59,50, у 2010 р. - 56,09%, у 2012 р. - 52,12%. Серед дитячого населення КС було заф1ксовано: у 2002 р. - 58,60%, у 2005 р. - 59, 27 %, у 2008 р. -53,56%, у 2009 р. - 59,50, у 2010 р. - 55,36%, вщо-бражаючи вплив сезонних фактор1в на штенсившсть еп1дем1чного процесу у р1зш роки спостереження.
При вивченш прояв1в еп1дем1чного процесу ГК1, що викликаш невстановленими збудниками I не-
Рис. 2. Середнш багаторiчний показник сезонних коливань захворюваносп на ГК1 в Одеськiй областi протягом 2002-2018 рр.
Рис. 3. Динамша та тенденцiя захворюваностi на ГК1 з невстановленим збудником серед населення ОдеськоТ областi рiзних вiкових груп.
Таблиця 1.
Захворюванiсть на ГК1 з невстановленим збудником серед населення ОдеськоТ обласп у 2002-2018 рр.
PiK Захворювашсть на ГК1 невстановлено'Т етюлоги, штенсивш показники на 100 тис. населення
Все населення Доросле населення Д^и
2002 137,73 71,83 528,23
2003 161,17 79,42 643,21
2004 166,26 93,81 599,38
2005 207,68 88,43 903,91
2006 205,71 94,86 856,10
2007 244,39 123,27 959,98
2008 218,29 92,65 951,73
2009 261,16 112,78 1128,18
2010 269,89 103,72 986,78
2011 304,91 123,58 1133,16
2012 324,51 134,18 1193,85
2013 314,30 114,50 1232,84
2014 387,50 152,56 1428,37
2015 450,40 176,51 1613,29
2016 470,87 192,23 1649,38
2017 548,96 213,85 2025,90
2018 505,48 207,87 1819,07
M±m 306,66±31,70 125,43±11,27 1195,58±107,55
точно визначеними харчовими токсико1нфекц1ями (ГК1НЗ) встановлено, що на протяз1 2002-2018 рр. серед загального та дорослого населення, що про-живае в Одеськш област1, в1дбувся поступовий зр1ст захворюваност1. Так, серед загального населення ТУ р1вень зр1с майже в 4 рази та рееструвався в межах вщ 137,73 у 2002 р. до 548,96 у 2017 р., в середньому становив 306,66±31,70 (табл. 1, рис. 3).
Р1вень захворюваносп серед дорослого населення обласп зр1с у 3 рази та коливався в межах вщ 71,83 (2002 р.) до 213,85 (2017 р.), в середньому, 125,43±11,27 на 100 тис. населення, що в1рогщ-но нижче шж серед загального населення ^=-8,78; р<0,0001).
Д1ти часпше, н1ж доросл хвор1ли на ГК1НЗ. Так, протягом перюду, що вивчався, серед дитячого населення було зареестровано 80 944 1з 122 599 випад-к1в ГК1НЗ (66,02%). Вивчення багатор1чноТ динам1ки та розрахунок тенденц1Т вказують на значний зр1ст р1вня захворюваносп (у 3,83 рази) серед ц1еТ групи, вщ 528,23 (2002 р.) до 2025,90 (2017 р.), становлячи, в середньому, 1195,58±107,55 на 100 тис. населення,
що в1рогщно вище, н1ж серед загального населення 0:=12,78; р<0,0001).
Встановлено, що на протяз1 пер1-оду, що вивчався, вщбулось поступо-ве зб1льшення питомоУ ваги ГК1НЗ у структур! ГК1, як серед загального, так I серед дитячого населення обласп (рис. 4). Так, у 2002 р. у структур! ГК1 серед загального населення ГК1НЗ за-ймали 36,58%, поступово збтьшуючи питому вагу до 69,13% (у 2017 р.) серед дитячого - 38,02%, до 68,44% (у 2018 р.). Зважаючи на те, що ГК1НЗ - це, в бтьшш частит, в1русн1 захворювання, можна констатувати поступовий про-цес замши збудника ГК1 з бактер1аль-ного - на в1русний.
Протягом перюду, що анал1зував-ся, в окрем1 роки сезонн1 фактори мали р1зний вплив на р1вень захворюваносп на ГК1НЗ серед загального населення. Так, 1С мав значш коливання у 2003 (2,21), 2004 (1,16); 2005 (2,25), 2006 (1,47), 2007 (1,38), 2008 (1,15), 2011 (1,11) та 2017 (1,11) рр., вказуючи на суттевий вплив сезонних фактор1в у ц1 роки.
СП заф1ксовано у липш (12,03%), серпш (17,08%) та у вересш (12,87%). Пщвищення КС серед загального населення заф1ксовано: у 2003 р. - 68,89%, 2004 р. - 53,76%, у 2005 р. - 69, 24%, у 2006 р. - 59,53%, у 2007 р. - 57,91, у 2008 р. - 53,53%, у 2017 р. - 52,52%, що свщчить про зменшення рол1 сезонних фактор1в у останш роки спостережен-ня на р1чну динам1ку захворюваносп ГК1НЗ.
Як видно з рис. 5, протягом року постшно рееструвались випадки за-хворювань на ГК1НЗ. Серед загального населення пщвищення ПСК мало м1сце з липня по вересень. П1к сезонного пщйому припадав на серпень (ПСК=201,05%), з1 значним п1дйомом у вересн1 (ПСК=156,56%) i липн1 (ПСК=141,69%) м1сяц1. Найбтьша к1льк1сть за-реестрованих випадк1в, в середньому, вщм1чалась у серпн1 - 1231,41, найменша - у груды - 290,47. У зв'язку з тим, що з 2010 р. змшилось розподтення дитячих в1кових груп, окремо були розглянут два пе-рюди з 2002 по 2009 рр. та з 2010 по 2018 рр. Проана-л1зована захворювашсть на ГК1НЗ серед д1тей р1зних в1кових груп протягом 2002-2009 рр. та 2010-2018 рр.
У 2002-2009 рр. серед д1тей вщ 0 до 2 рок1в р1-вень захворюваносп на ГК1НЗ коливався в межах вщ 1844,68 у 2002 р. до 3899,35 у 2009 р., в середньо-му - 3036,07±270,06 на 100 тис. населення (табл. 2). Зареестрована захворюван1сть серед д1тей молодшоУ в1ковоУ групи була: у 4,34 рази вище, н1ж серед за-гальноУ групи в1д 0 до 14 рок1в; у 3,76 рази вище, шж серед 3-6 р1чних д1тей; у 17,19 рази вище, шж серед 7-14 р1чних п1дл1тк1в.
В груп1 3-6-р1чних д1тей показник мав меж1 в1д 455,76 у 2002 р. до 1169,97 у 2009 р. та, в середньому, становив 806,43±93,90, що в1рогщно рщше,
нiж д^и вiд 0 до 2 роюв (t=-13,29; р<0,0001). Зареестрований рiвень за-хворювaностi серед 7-14-рiчних пщ-л^тв: вiд 153,55 у 2002 р. до 226,73 у 2009 р., в середньому, 176,59±9,75, був вiрогiдно нижчим, шж серед дiтей шших груп: 0-2 рокiв (t=-11,68; р<0,0001) та 3-6 рокiв (t=-7,88; р>0,0001) вiдповiдно.
У 2010-2018 рр. серед дтей вiд 0 до 1 року захворювашсть на ГК1НЗ мала межi вiд 2135,36 у 2010 р. до 3160,33 у 2016 р., в середньому -2581,42±127,92 на 100 тис. населення, що вiрогiдно вище (t=9,86; р<0,0001), шж серед загальноУ дитячоУ групи (табл. 3). Захворювашсть серед дтей наймолодшо1 групи була: у 1,78 рази вище, шж серед загально1 групи вщ 0 до 17 ромв; нaрiвнi з показником групи 1-4 рiчних дiтей; у 2,12 рази вище, шж серед 5-10 рiчних, у 5,36 рази вище, шж серед 11-14 рiчних пiдлiткiв та у 8 рaзiв вище, шж серед 15-17 рiчних.
В груш 1-4^чних дiтей показник мав межi вiд 1599,89 у 2013 р. до 4070,64 у 2017 р. та, в середньому, становив 2809,15±327,72, що невiрогiдно вище, шж серед дтей вiд 0 до 1 ромв (t=0,85; р<0,42) та що вiрогiдно вище (t=6,69; р<0,0001), нiж серед за-гально1 групи вщ 0 до 17 ромв. Зареестрований ри вень зaхворювaностi серед 5-10^чних пiдлiткiв: вiд 781,72 у 2010 р. до 1788,22 у 2017 р., в середньому, 1217,38±229,20, був вiрогiдно нижчим, шж серед дтей молодших груп (t=-11,10; р<0,0001) та загаль-ноТ групи ^=-14,93; р<0,0001). Показник захворю-вaностi серед 11-14 рiчних коливався в межах: вщ 251,48 у 2010 р. до 762,44 у 2017 р., становлячи, в середньому, 481,43±131,33 на 100 тис. населення, що вiрогiдно нижче, шж серед загально1 групи дтей (t=-17,45; р<0,0001). Рiвень захворюваност пщл^-кiв 15-17 рокiв на ГК1НЗ коливався вiд 171,84 у 2010 р. до 508,27 у 2017 р. та, в середньому, становив 321,26±85,32, будучи вiрогiдно нижчим вщ загально-го рiвня ^=-13,99; р<0,0001).
Таким чином, на протяз1 двох пе-рiодiв, пiд час яких порiвнювaлaсь зaхворювaнiсть на ГК1НЗ серед дитя-чого населення Одесько1 облaстi вста-новлено вiрогiдний зрiст рiвня ГК1НЗ (t=10,45; р<0,0001). Протягом 20022009 рр. рiвень, в середньому, становив 700,04±67,28, тодi як у 2010-2018 рр. - 1453,63±128,74 на 100 тис. населення групи.
Як у першому, так i в другому пе-рiодi зaхворювaнiсть серед дитячого населення рееструвалась з постшним характером протягом року. У 20022009 рр. сезонний пщйом розпочи-нався у червш (ПСК=104,77%) з пiком у серпш (ПСК=168,60%) та вересн1 (ПСК=150,56%) мiсяцi.
На протязi всього перюду 20022009 рр. 1С свщчив про вагомий вплив сезонних фaкторiв i коливався вiд 1,20
Рис. 4. Питома вага ГК1НЗ у crpyKTypi ГК1 серед загального та дитячого населення ОдеськоТ областi протягом 2002-2018 рр.
(2002 р.) до 2,10 (2003 р.), ттьки у 2007 р. цей показник становив 0,89. У 2010-2018 рр., на вщмшу вщ попереднього перюду, пщвищення цього показни-ка вiдмiчено ттьки двiчi: у 2012 р. - 1,28 та у 2017 - 1,07, що свщчить про зменшення ролi сезонних факторiв на рiвень захворюваностi, та про и бiльш постiйний характер. Пiдвищення СП у 2002-2009 рр. серед дитячого населення вiдмiчено у червн1 (8,61%), липш (11,62%), серпнi (14,32%) та у вересн1 (12,37%). У 2010-2018 рр. - у липш (12,21%), серпн (18,35%) та у вересн (12,76%). Протягом всього перЬ оду 2002-2009 рр. КС серед дтей до 14 ромв переви-щував 50,0% питому вагу р!чноТ захворюваност (крiм 2007 р. - 47,20%) i свiдчив про переважаючий вплив на и рiвень, зареестрованих саме в мiсяцi сезонного пщйому випадкiв ГК1НЗ (у 2003 р. досяг 67,74%). Напроти, протягом 2010-2018 рр. КС ттьки двiчi перевищував 50,0% рiвень: у 2017 р. - 51,59% та у 2012 р. - 56,06%.
Таким чином, зважаючи на те, що ГК1НЗ - це, в основному, захворювання вiрусноí етюлогп, можна констатувати, що контакт з вiрусами кишковоí групи вщбуваеться постiйно, впродовж всього року, тому у наступному пер^ спостереження серед дитячо!"
Рис. 5. Середнiй багаторiчний показник сезонних коливань захворюваносп на ГК1НЗ в Одеськiй областi протягом 2002-2018 рр.
Таблиця 2.
Захворювашсть на ГК1 з невстановленим збудником серед дитячого населення Одесько! обласп у 2002-2009 рр.
Р1к В1ков1 групи, рок1в
0-2 3-6 7-14 0-14
2002 1844,68 455,76 153,55 450,22
2003 2418,54 534,05 161,51 548,22
2004 2447,50 618,77 142,94 510,86
2005 3417,81 850,40 187,68 770,42
2006 3171,61 853,62 174,41 729,67
2007 3549,96 983,38 187,68 818,21
2008 3539,10 985,52 178,20 811,17
2009 3899,35 1169,97 226,73 961,57
M±m 3036,07±270,06 806,43±93,90 176,59±9,75 700,04±67,28
Таблиця 3.
Захворювашсть на ГК1 з невстановленим збудником серед дитячого населення Одесько! обласп у 2010-2018 рр.
Р1к В1ков1 групи, рок1в
0-1 1-4 5-10 11-14 15-17 0-17
2010 2135,36 2058,72 781,72 251,48 171,84 986,78
2011 2366,93 2504,05 889,68 339,34 285,16 1133,16
2012 2439,93 2718,91 914,44 347,64 236,96 1193,85
2013 2424,28 1599,89 980,35 336,89 240,71 1232,84
2014 2803,39 1889,92 1206,65 410,97 242,02 1428,37
2015 2917,81 3539,24 1438,02 551,62 276,44 1613,29
2016 3160,33 3303,30 1322,45 599,97 447,34 1649,38
2017 2754,65 4070,64 1788,22 762,44 508,27 2025,90
2018 2230,12 3597,65 1634,90 732,48 482,61 1819,07
М±т 2581,42± 127.92 2809,15± 32772 1217,38± 229 20 481,43± 1 31,33 321,26± 85 32 1453,63± 128 74
групи населення, яке хвор1е часпше, зменшуеться вплив сезонних фактор1в.
Вдосконалення системи 1нфекц1йного контролю за в1русними д1ареями на тл1 повсюдного зростання ГК1 невстановленоУ етюлогп набувають особливого значення на сучасному еташ. Одним з найважливи ших напрямк1в е лабораторна д1агностика в1русних д1арей у вигляд1 як швидких хроматограф1чних екс-прес-теспв, так i застосування молекулярно-генетич-них методiв видiлення та генотипування вiрусiв.
Висновки
1. Епiдемiчний процес ГК1НЗ, як серед загального, так i серед дитячого населення обласп характеризуеться високою штенсив-нiстю, з послйним зростом рiвня захворюваносп, збiльшенням питомоУ ваги у структур! ГК1 та поступовою замiною бам^альних з6удник!в на в!русн!.
2. В перюд 2002-2009 рр. д!ти вщ 0 до 2 рок!в в!ропдно частiше хвор!ли на ГК1НЗ як у пор!внянш з !ншими в!ковими групами, так is загальною групою вщ 0 до 14 роюв (t=12,23; р<0,0001).
3. В перюд 2010-2018 рр. в!рогщно часл-ше хвор!ли на ГК1НЗ д!ти вщ 0 до 1 та вщ 1 до 4 рок!в у пор!внянш як з !ншими в!ковими групами, так !з загальною групою вщ 0 до 17 ротв (t=9,86; р<0,0001) та (t=6,69; р<0,0001) в!ДПОВ!ДНО.
4. Протягом перiоду 2002-2009 рр. сезоны фактори мали вагомий вплив на рiвень захворюваносп на ГК1НЗ серед дитячого населення ОдеськоУ областi, про що свщчить пщвищення КС вище 50,0% р!вня. Напроти, протягом 2010-2018 рр. вiдмiчено зменшення цього впливу.
5. Контакт населення з в!ру^ми кишковоУ групи вiдбуваеться пост!йно, впродовж всьо-го року, тому у наступному перiодi спостере-ження серед дитячоУ групи населення, яке хворiе часпше, зменшуеться вплив сезонних фаст^в.
6. Вдосконалення системи епщемюло-г!чного нагляду за в!русними дiареями, як!
набувають особливого значення на тл повсюдного зростання ГК1 невстановленоУ етюлогп заключаеться у широкому впровадженш у клЫчну практику лабора-торноУ експрес-дiагностики.
Перспективи подальших дослiджень. Плануеться подальше вивчення особливостей епiдемiчного про-цесу гострих кишкових iнфекцiй з невстановленим збудником в Одеськш областi з метою вдосконалення заходiв iнфекцiйного контролю в умовах реформуван-ня системи охорони здоров'я.
flrrepaTypa
1. Amvrosyeva TV, Poklonskaya NV. Problemy i perspektivy differentsialnoy diagnostiki ostrykh virusnykh gastroenteritov v Respublike Belarus. Meditsinskiy zhurnal. 2011;4:140-3. [in Russian].
2. Asilova MU, Musabayev EI, Ubaydullayeva GB. Virusnyye diarei v strukture ostrykh kishechnykh infektsiy u detey. Zhurn. infektol. 2011;3(3):56-9. [in Russian].
3. Bulanova IA, Titova LV, Feklisova LV. Mikroekologicheskiye, epidemiologicheskiye i kliniko-laboratornyye kharakteristiki rota- i norovirusnoy infektsii u detey v Arkhangelskoy oblasti. Ekologiya cheloveka. 2009;5:43-7. [in Russian].
4. Epifanova NV, Lukovnikova LB, Golitsyna LN. Etiologicheskaya struktura virusnykh kishechnykh infektsiy u detey v Nizhnem Novgorode. Med. almanakh. 2010;11(2):233-6. [in Russian].
5. Islomov ND, Rakhmatov NA. Kliniko-laboratornaya i epidemiologicheskaya kharakteristika rotavirusnoy infektsii u detey. Izv. Akad. nauk Respubliki Tadzhikistan. 2009;166(1):36-41. [in Russian].
6. Fomina SG, Novikova NA. Monitoring tsirkulyatsii enterovirusov sredi detey s ostroy kishechnoy infektsiyey. Med. almanakh. 2011;17(4):28-9. [in Russian].
7. Podkolzin AT, Veselova OA, Yakovenko ML. Analiz strukturyi letalnyih ishodov u detey mladshego vozrasta pri ostryih kishechnyih infektsiyah. Infektsionnyie bolezni. 2013;11(2):38-44. [in Russian].
8. Malyy VP. Obshchaya kharakteristika ostrykh kishechnykh infektsiy. Klin. imunol. alergol. infektol. 2010;36(7):14-32. [in Russian].
9. Chemych MD, Malysh NH, Polovian KS. Zakhvoriuvanist i etiolohichna struktura hostrykh kyshkovykh infektsii na suchasnomu etapi. Infekts. khvoroby. 2012;69(3):36-42. [in Ukrainian].
10. Malyish NG, Chemich ND, Doan SI. Sovremennyie aspektyi epidemiologii ostryih kishechnyih infektsiy virusnoy etiologii v severo-vostochnom regione Ukrainyi. Zhurnal infektologii. 2014;6(1):84-8. [in Russian].
11. Bhattacharya S, Sur D, Mahalanabis D. Public health significance of shigellosis. Indian. Pediatr. 2012;49(4):269-70.
12. Enserink R, Wijngaard Cvd, Bruijning-Verhagen P. Gastroenteritis attributable to 16 enteropathogens in children attending day care: significant effects of rotavirus, norovirus, astrovirus, Cryptosporidium and Giardia. Pediatr Infect Dis J. 2015 Jan;34(1):5-10. DOI: 10.1097/ INF.0000000000000472
13. Liu YW, Wang WS, Mo QH. Epidemiological features on 3 important viral diarrhea among children in Zhuhai during winter and spring. Honghua Shi Yan He Lin Chuang Bing Du Xue Za Zhi. 2013;27(2):98-101.
14. Koch J, Schneider T, Stark K, Schreier E. Norovirus infections in Germany. Bundesgesundheitsblatt Gesundheitsforschung Gesundheitsschutz. 2015;49(3):296-309.
15. Kiryushenkova VV, Kiryushenkova SV, Khramov MM. Mikrobiologicheskiy monitoring vozbuditeley ostrykh kishechnykh infektsiy u vzroslykh g. Smolenska. Mater. mezhdunar. Evro-Aziatskogo kongressa po infekts. bol; Vitebsk. 2009;1:53. [in Russian].
16. Molochnyy VP, Protasenya II, Karavyanskaya TN. Dinamika infektsionnoy zabolevayemosti naseleniya Khabarovskogo kraya v 2000-2010 godakh. Dalnevost. zhurn. infekts. patol. 2012;21:8-18. [in Russian].
17. Ogimi C, Greninger AL, Waghmare AA. Prolonged Shedding of Human Coronavirus in Hematopoietic Cell Transplant Recipients: Risk Factors and Viral Genome Evolution. J Infect Dis. 2017 Jul 15;216(2):203-9. DOI: 10.1093/infdis/jix264
18. Reznik VI, Nikiforova AV, Lebedeva LA. Rol virusnykh vozbuditeley pri ostrykh kishechnykh zabolevaniyakh. Dalnevost. zhurn. infekts. patol. 2011;18:83-8. [in Russian].
19. Doan SI, Malysh NH. Hostri kyshkovi infektsii virusnoi etiolohii: epidemiolohichni aspekty. Ukr. med. chasopys. 2015;107(3):32-5. [in Ukrainian].
20. Shioda K, Cosmas L, Audi A. Population-Based Incidence Rates of Diarrheal Disease Associated with Norovirus, Sapovirus, and Astrovirus in Kenya. PLoS One [Internet]. 2016 Apr 26;11(4):e0145943. DOI: 10.1371/journal.pone.0145943
21. Rydell GE, Kindberg E, Laron G, Svensson L. Suscepttibility to winter vomiting disease: a sweet matter. Rev. Med. Virol. 2011;21(6):370-82.
ЕВОЛЮЦ1Я РОЗВИТКУ ЕП1ДЕМ1ЧНОГО ПРОЦЕСУ ГОСТРИХ КИШКОВИХ 1НФЕКЦ1Й З НЕВСТАНОВЛЕНИМ ЗБУДНИКОМ НА СУЧАСНОМУ ЕТАП1
Козшкурт О. В., Голубятников М. I., Малий В. П., Федоренко Т. В., Гриценко К. С.
Резюме. На сучасному етап розвитку етде1^чний процес гострих кишкових шфекцш (ГК1) з невстановле-ним збудником (ГК1НЗ) характеризуемся високою штенсившстю, з постшним ростом рiвня захворюваносп, збтьшенням питомоТ ваги у структурi ГК1, як серед загального населення ОдеськоТ областi - вiд 36,58% до 69,13%, так i серед дитячого - вщ 38,02% до 68,44%, що свщчить про поступовий процес замши збудника ГК1 з бам^ального - на вiрусний. В перюд 2002-2009 рр. вiрогiдно часлше хворiли на ГК1НЗ дiти вщ 0 до 2 рокiв (t=12,23; р<0,0001). В перiод 2010-2018 рр. - дп"и вiд 0 до 1 та вщ 1 до 4 ромв у порiвняннi з загальною групою вiд 0 до 17 рошв (t=9,86; р<0,0001) та (t=6,69; р<0,0001) вiдповiдно. Протягом 2010-2018 рр. вiдмiчено зменшення впливу сезонних факторiв на рiвень захворюваностi на ГК1НЗ протягом року. Для вдосконалення системи шфекцшного контролю за вiрусними дiареями необхiдне широке впровадження у кл^чну практику лабораторноТ експрес-дiагностики.
^K^Bi слова: епiдемiчний процес, гострi кишковi шфекци з невстановленим збудником, захворювашсть.
ЭВОЛЮЦИЯ РАЗВИТИЯ ЭПИДЕМИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА ОСТРЫХ КИШЕЧНЫХ ИНФЕКЦИЙ С НЕУСТАНОВЛЕННЫМ ВОЗБУДИТЕЛЕМ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ
Козишкурт Е. В., Голубятников Н. И., Малый В. П., Федоренко Т. В., Гриценко Е. С.
Резюме. На современном этапе развития эпидемический процесс острых кишечных инфекций (ОКИ) с неустановленным возбудителем (ОКИНВ) характеризуется высокой интенсивностью, с постоянным ростом уровня заболеваемости, увеличением удельного веса в структуре ОКИ как среди общего населения Одесской области от 36,58% до 69,13%, так и среди детского - от 38,02% до 68,44%, что свидетельствует о постепенном процессе замены возбудителя ОКИ с бактериального - на вирусный. В период 2002-2009 гг. достоверно чаще болели ОКИНВ дети от 0 до 2 лет (t = 12,23; р <0,0001). В период 2010-2018 гг. - дети от 0 до 1 и от 1 до 4 лет по сравнению с общей группой от 0 до 17 лет (t = 9,86; р <0,0001) и (t = 6,69; р <0,0001) соответственно. В течение 2010-2018 гг. отмечено уменьшение влияния сезонных факторов на уровень заболеваемости ОКИНВ в течение года. Для совершенствования системы инфекционного контроля за вирусными диареями необходимо широкое внедрение в клиническую практику лабораторной экспресс-диагностики.
Ключевые слова: эпидемический процесс, острые кишечные инфекции с неустановленным возбудителем, заболеваемость.
THE EVOLUTION OF EPIDEMIC PROCESS DEVELOPMENT OF ACUTE DIARRHOEAL INFECTIONS CAUSED BY UNIDENTIFIED PATHOGEN AT THE CURRENT STAGE
Kozishkurt O. V., Golubyatnikov M. I., Maliy V. P., Fedorenko T. V., Gritsenko K. S.
Abstract. The purpose of the work: to study the epidemic process manifestations (long-term dynamics of morbidity, age distribution, seasonality) of acute diarrhoeal infections, including acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen in the Odessa region during the period 2002-2018.
The object and methods of research. The object of the study is the epidemic process of acute diarrhoeal infections, including the epidemic process of acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen. The study used the folloving methods: retrospective epidemiological analysis of relevant forms of sectoral statistical reporting (№1-204 reports, № 2-17 reports) on the incidence of acute diarrhoeal infections (the sum of cases) and acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen among different age groups of the population lived in the Odessa region during the period 2002-2018; statistical (using the Microsoft Excel 2010 software packages and the STATISTICA 5 computer program); analytical.
Results of researches and their discussion. We carried out retrospective analysis of the incidence of acute diarrhoeal infections (the sum of cases) among different age groups of the population, lived in the Odessa region during the period 2002-2018. Total 217,633 cases were reported. The morbidity rate among the general population of the Odessa region ranged from 376.47 in 2002 to 810.60 in 2017; an average of 541.44 ± 34.13 per 100,000 population. During the study period, among the general population there was a gradual growth (more than 2 times) in the incidence of acute diarrhoeal infections. The cases of disease among children were recorded reliably more often than among adult of the region. Among the children's population of the region, there were reliably more cases
of this pathology than among adults. Intensive indicators in the age group of 0-17 years ranged from 1,110.01 (2002) to 3,012.37 (2017), averaging 1,936.46 ± 150.53 per 100,000 per age group.
The study of the manifestations of the epidemic process of acute intestinal infections caused by unidentified pathogens showed that during 2002-2018, among the general and adult population living in the Odessa region, there was a gradual increase in the incidence. Among the total population, its level increased 4 times and was recorded in the range of 137.73 in 2002 to 548.96 in 2017, averaging 306.66 ± 31.70. Children more often than adults had acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen. During the study period, out of 122,599 all cases of acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen, 80,944 cases were reported among children (66.02%). The study of long-term dynamics and trend calculations showed a significant increase in the morbidity rate (3.83 times) among this group - from 528.23 (2002) to 2,025.90 (2017); an average of 1,195.58 ± 107.55 per 100,000 population. It was found a gradual increase in the proportion of acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen in the structure of acute diarrhoeal infections, both among the general population of the region and among children. Over the two studied periods (from 2002 to 2009 and from 2010 to 2018), a reliably increase in the incidence of this pathology among the child population of the Odessa region was established from 700.04 ± 67.28 to 1453.63 ± 128.74 per 100,000 population per age group (t = 10.45; p <0.0001).
Conclusions. Acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen these are viral diseases, which are characterized by the gradual process of replacing of bacterial causative agents of acute diarrhoeal infections by viral ones. During 2010-2018, a decrease in the influence of seasonal factors throughout the year on the morbidity rate of acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen was recorded. To improve the system of infection control of viral diarrhea, it is necessary to widely introduce laboratory express diagnostics into clinical practice.
Key words: epidemic process, acute diarrhoeal infections caused by unidentified pathogen, morbidity.
Рецензент - проф. Катрушов О. В.
Стаття надшшла 27.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-86-90 УДК 616.98:579.834-036.22(477.74)
1Мельник О. А., Голубятников М. I., 2Бондаренко Д. А., 2Дементев С. О.
КЛ1Н1КО-ЕП1ДЕМ1ОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕПТОСП1РОЗУ В ОДЕСЬК1Й ОБЛАСТ1 (ЗА ДАНИМИ БАГАТОР1ЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ) 1Одеський нацюнальний медичний ушверситет (м. Одеса) 2ДУ «Лабораторний центр МОЗ УкраТни в Одеськш обласп» (м. Одеса)
kozishkurt.n@gmail.com
Зв'язок публшацп' з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття е фрагментом НДР «Наукове обгрунтування та розробка саштарно-протиепще-мiчних заходiв при вивченш ролi морських ванта-жiв-контейнерiв в потенцшному занос чужорщноУ ентомозоофауни i небезпечних патогешв суднами в Чорноморськ порти», № державноУ реестрацп 0113U001635.
Вступ. Лептострозна жфекщя зус^чаеться у всьому свт, як у стьських, так i в мкьких районах, кражах з помiрним i трошчним Шматом. Число ви-падшв захворювання людей ч^ко не документовано. Воно варше вщ 0,1 до 1,0 на 100 тис. населення в рш в помiрному ^мат до 10,0 i бшьше - у вологих тротках. В ходi спалахiв i серед груп високого ризику можуть бути заражен 100 або нав^ь бтьше оаб на 100 тис. населення. В ендемiчних районах число ви-падшв захворювання на лептостроз може досягати максимуму в перюд дощiв i, нав^ь, масштабiв епще-мп в разi повеш. З ряду причин у багатьох регюнах свп"у лептостроз залишаеться поза увагою i, як на-слщок, мае мкце недореестращя випадшв захворю-вання [1].
За оцжками ряду авторiв загальна кшьмсть за-хворювань на лептостроз у свт становить 1,03 млн випадмв та 58,9 тис. смертей кожного року. При цьому лептостроз е провщною причиною захворюваносп та смертности серед зоонозiв. Летальшсть при лептоспiрозi в середньому 5,72 %. Найбтьша захворювашсть спостер^аеться в Океанп - 10,68 на 100
тис. населення, в ^вденно-Схщнш Азп та Карибах -55,54 i 50,68 вщповщно. Найменша захворювашсть рееструеться в Схщнш бврот (де знаходиться i Укра-Уна) - 1,43 на 100 тис. Найвища смертшсть в Океанп - 9,61, найнижча - в Схщнш бврот - 0,09. Найвища летальшсть в кражах, ям знаходяться на твдень вщ Сахари (7,35-9,92%), найнижча в Австралп, Центральна бврот та на твдш ЛатинськоУ Америки в середньому - 4,17%. Характерно, що захворювашсть та смертшсть найвищi в найбщшших регюнах св^у та в районах, де епщнагляд зазвичай не здшснюеться i вщсутш адекватш дiагностичнi тести [2].
^вденний регюн УкраУни е неблагополучним з лептострозу, що вiдповiдае загальнiй тенденцп по краïнi. Зазначена особливiсть пов'язана з ростом чи-сельностi арих щурiв в природних бiотопaх, антро-пургiчних осередках з високою заселешстю ними рiз-них об'ектiв, а також вщсутшстю Ух облiку, значним скороченням об'ектiв, що пiдлягaють дератизацп. Остaннiм часом популяцiя сiрих щурiв збiльшуеться i одночасно залишаються стабтьно високими резуль-тати серологiчних дослщжень з виявлення лептос-пiрозу серед тварин. Встановлено, що при сероло-гiчному дослiдженнi польового мaтерiaлу вщ диких ссaвцiв-носiУв збудникiв лептоспiрозу, найбтьший вiдсоток серопозитивних знaхiдок виявлено щодо серогрупи L. icterohaеmorrhagiae [3].
Мета роботи: вивчити клжто-епщемюлопчш прояви епiдемiчного процесу (етiологiчну структуру, бaгaторiчну динамту зaхворювaностi та летaльностi,
