CC BY
21
УДК330.8:330.52(100+477) Асист. М.В. Квак -Львiвський НУ iM. 1вана Франка
ЕВОЛЮЦ1Я ПОГЛЯД1В УЧЕНИХ НА НАЦЮНАЛЬНЕ БАГАТСТВО (XVI-XIX СТ.)
Розглянуто основш точки зору вiтчизняних та зарубiжних економютсв на наць ональне багатство, розкрито динамшу поглядiв та обгрунтовано необхiднiсть подаль-шого дослiдження проблем нацюнального багатства.
Ключов1 слова: виробництво, грош^ дохiд, економiчне зростання, земля, кат-тал, нацюнальне багатство.
Assist. M. V. Kvak - Lviv NU named after Ivan Franko The evolution of viewpoints of scientistsof national wealth (XVI-XIX century)
The article examines the concept of national wealth from different viewpoints of national and foreign economists. The dynamics of viewpoints has been analyzed. Further research of the problems of national wealth has been substantiated.
Keywords: production, money, income, economic growth, land, capital, national wealth.
I. Вступ. Проблема нащонального багатства потрапила у поле зору науковщв уже давно. Чинники, як спричинили до шдвищення уваги та акту-ашзаци ще! проблематики, криються у площиш юторичних процеЫв функщ-онування нащонально! господарсько! системи. Це наштовхуе на думку про доцшьшсть дослщження еволюци погляд1в на нащональне багатство впро-довж тривалого юторичного процесу розвитку нащональних держав. Ваго-мий внесок у дослщження ще! проблеми зробили ряд учених, зокрема, Т. Мен, У. Петл, П. Буагшьбер, Ф. Прокопович, Ф. Кене, А. Смгг, Ж. Тюрго, С. Десницький, М. Балудянський, Д. Ршардо, В. Каразш, Ф. Л1ст, та ш.
II. Постановка завдання. Метою дано! статп е анал1з основних точок зору вггчизняних та заруб1жних економю^в на нащональне багатство, роз-криття динамжи погляд1в та обгрунтування необхщност подальшого дослщ-ження проблем нащонального багатства. Використаш методи: юторичний, пор1вняння, анал1зу, синтезу.
III. Результати. Основним багатством з давшх чаЫв вважались земля та все, що з нею пов'язане. Виникнення нащональних держав зумовили сфор-мувати новий споЫб життя, в якому головну роль вщграе вже не земля, а грошь Визначальним класом у суспшьств1 стають шдприемщ. Увага влади зосереджуеться на зовшшнш торг1вл1 (основнш сфер1 людсько! д1яльност1), оскшьки вона сприяе швидкому збагаченню. Виправдовуеться колошальна експаншя, завдяки якш отримували не тшьки золото, а й надшну ресурсну базу, яка допомагала розвивати нащональну промисловють та задовшьняти но-в1 потреби. Вщбуваеться первюне нагромадження кашталу (процес нагромад-ження золота в окремих руках). Виникае MepKanmrni3M - економ1чне вчення про багатство та його джерела. Саме в цей перюд почав використовуватись термш "нащональне багатство", тд яким розум1емо нагромадження грошей за рахунок шших кра!н.
Видшяють два етапи мерканташзму: раннш (до середини XVI ст.) i тзнш (середина XVI - середина XVII ст.) [10, с. 36]. На першому етат вико-ристовуються монетарну полiтику, забороняють вивозити грошi за межi дер-
жави, обмежують iмпорт, стимулюеться добування золота та срiбла, встанов-люються високi експортш цiни та високе мито на iмпорт. Така полiтика приз-водить до зниження обсяпв внутрiшнього споживання, ускладнення реалiза-цп експортних товарiв, гальмування розвитку вiтчизняного виробництва. На другому еташ застосовують полiтику торгового балансу, яка полягае у заво-юванш зовнiшнiх ринкiв для ре^заци готово! продукцп. Зароджуеться тор-пвля мiж европейськими крашами. Низькi щни на товари розглядались як знаряддя зовшшньоекономiчноl експанси. Дозволявся iмпорт при умовi збе-реження активного торгового балансу (експорт переважае iмпорт), який сприяе нагромадженню грошей у краАт. Золото та срiбло вiльно пересува-ються мiж крашами i накопичуються у тiй краАт, яка мае бiльшi переваги у створеннi матерiальних благ. Якщо раннi меркантилiсти ототожнювали ба-гатство краши iз золотом i срiблом та зводили функщю грошей до засобу нагромадження, то представники шзнього меркантилiзму пiд багатством вже розумши надлишок продуктiв, який можна перетворити на зовшшньому ринку у грош, що для них були не тiльки засобом нагромадження, а й засобом об^у.
Пол^ика меркантилiзму в рiзних крашах Свропи мае сво! характернi риси. Так, в Англи Томас Мен (1571-1641) у свош працi "Багатство Англи у зовнiшнiй торгiвлi або баланс зовшшньо! торгiвлi як регулятор нашого багат-ства" обгрунтовуе полггику "торгового балансу". Т. Мен виступив проти по-ширеного погляду, за яким багатство краши полягало в грошах. Вш спросто-вував це тим, що нагромадження багатства можливе, коли вартють товарiв, котрi вивозяться за кордон, вища вiд вартост закордонних товарiв, що мають попит. Шд багатством вiн розумiе не тшьки коштовнi метали, але й землю й iншi дари природи. Рушшною силою розвитку суспiльства вш вважае торпв-лю, яка примножуе грош^ адже вони приносять багатство тшьки знаходячись в об^у. Грошi вважав засобом досягнення певно! мети - залучити у крашу бшьше дорогоцiнних металiв. Роль грошей в об^у Т. Мен порiвнюе iз роллю зерна у процесi землеробського виробництва. "Грош^ якi привозяться у крашу завдяки активному балансу нашо! зовшшньо! торгiвлi, - це едиш грошi, якi в нас залишаються i якими ми збагачуемося", - пiдкреслював Т. Мен [6, с. 46]. Рекомендуе кра!ш бшьше продавати, шж купувати, висловлюеться за розвиток промисловост^ за вивiз готових виробiв, а не сировини, за розвиток транзитное' торгiвлi. Якщо переважае експорт над iмпортом, то зростае гро-шовий фонд держави. Використання дано! полггики, на його думку, сприяе розвитку вггчизняного виробництва.
Виразником украшського меркантилiзму можна вважати Теофа-на Прокоповича (1677-1736). Необхщно вщзначити, що Т. Прокопович був найближчим радником Петра I й мав великий вплив на меркантилютську, за своею суттю, полггику росшського iмператора. Володшчи енциклопедични-ми знаннями та европейським досвщом Т. Прокопович вщстоював промисло-во-купецький шлях розвитку. Шдтримуючи розвиток науки, ремесел, мис-тецтв, вш вважав, що людина повинна бути корисною державь Вiн шдкрес-лив, що чесна праця повинна визначати мюце людини у суспшьствь Ф. Про-
копович не засуджував нагромадження багатства, але вороже ставився до аморальних способiв збагачення. KpiM цього, вiн перечислив yci негативнi явища i злочинш вчинки, недбалiсть керiвництва, мерзеннiсть, ледарство, гучш бенкети, крадiжки належних громадi прибуткiв. Вiн був прихильником активного торгового балансу. Висловив думку про те, що потрiбно шдтриму-вати i розвивати ri економiчнi зв'язки, якi приносять найбiльшу користь дер-жавi та вiдповiдають ïï нащональним iнтересам.
Теорiя i практика меркантишзму, безумовно, зайняла видатне мiсце в юторп економiчних учень. Проте мерканташзм завжди критикували. Якщо виходити з висловлювання G. Слуцького про безперервшсть науки, то можна сказати, що класична полiтична економiя зародилася в лот меркантатзму. Водночас вона була яюсно новим явищем у розвитку економiчного знання [2, с. 66]. Засновником класичноï полiтичноï економiï вважають англiйського економiста Втьяма nemmi (1623-1687). У пращ "Полггична арифмети-ка"(1676) вiн дослщжуе сферу виробництва. На думку автора, багатство спо-чатку створюеться, а потiм розподшяеться мiж рiзними верствами населення. Але багатство розподшяеться нерiвномiрно, тому матерiальне становище людей рiзне. В. Петл вважае, що людина не може вплинути на розподш благ у сустльств^ тому багатство та бщшсть - природний закон життя. Встанов-лення рiвноваги мiж багатими та бщними - важлива умова для нормального розвитку суспшьства. Порушити цю рiвновагу можуть тiльки багатi, в яких виникае потяг до надмiрноï розкошь Тому влада, на думку В. Петл, повинна спiвпрацювати з багатими. У пращ "Слово мудрим" до багатства вш вщно-сить не тшьки дорогощнш метали та камеш, включаючи грошi, але i сукуп-нiсть земельних угiдь, будiвель, кораблiв, худоби, посуду iз золота i срiбла, меблiв, запасiв рiзних товарiв (залiзо, мiдь, олово, тканини, зерно, сшь). Багатство вш бачить як суму рухомого i нерухомого майна. У пращ "Полггична арифметика" вш пише, що багатство кожно!' нацiï мютиться, здебiльшого, у тому прибутку, який вона отримуе вгд зовнiшньоï торивл^ яка залучае бшь-ше "золота, срiбла, коштовних каменiв i шшого загального багатства" [6, с. 59]. Для зростання багатства потрг6но збшьшити кшьюсть працюючих. Найважлившим досягненням економiста е застосування статистичних даних, на основг яких вш вперше здшснив розрахунок нацiонального багатства Англи. Йому належать слова: "Праця е батьком i активним принципом багатства, а земля його мати" [10, с. 50]. Суспшьне багатство подшяе на багатство короля та багатство народу. У складi нащонального багатства вперше видшив "вартiсть" самого населення, до якого вщносив набут досвщом i тре-нуванням трудовг навички i корисш здг6ностг ушх жителiв або члешв сус-пiльства. Розмежовував "чистий продукт землi" i "чистий продукт пращ". Приходить до висновку, що земля е бшьш важливим чинником виробництва, тж праця, хоч остання визнаеться джерелом багатства.
Представником класичноï поллекономи у Францiï був П'ер Ле Пе-зан де Буагтьбер (1646-1714). Вш розглядав суспшьне багатство як суму благ, як створеш винятково у сшьському господарствi. Земля, на його думку, живить вш промисловГ заняття. У цих словах мютяться мiркування, як зго-
дом стали характерними для фiзiократiв. Трансформацiю змюту суспiльного багатства економiст пов'язував iз змiнами у джерелах його поповнення. Вш зрозумiв, що багатство краши полягае не у фiзичнiй мас грошей, а у всiй ба-гатоманiтностi благ i корисних речей. "ВЫ люди, - писав П. Буагшьбер, - хо-чуть бути багатими, а бшьшють з них працюе вдень i вночi тшьки для того, щоб збагатитися: однак помиляються, як правило, щодо шляху, як до ще! мети добратися. Що стосуеться справжнього здобуття багатств, котре би могло бути тривале, то помилка полягае передуЫм у тому, що люди творять собi фальшивi поняття про багатство, як про грошГ' [4, с.116]. У працi "Судження про природу багатства, грошей та податюв" П. Буагшьбер проголосив принцип рiвноваги основним принципом дослщження, який дiе як у природному середовищi, так i у суспiльствi. П. Буагшьбер був захисником сшьського гос-подарства i селянства, критично ставився до глорифжаци грошового багатства. Визнавав прюритет сфери виробництва над сферою об^у.
Фiзiократична думка виникла у процес критики теори та практики мерканташзму на конкретно-полiтичному грунт середини ХУШст. Влада природи, тобто земл^ сiльського господарства, хлiборобськоl працi у ство-реннi багатства краши, добробуту кожного 11 громадянина - сутшсть фiзiок-ратичного напряму в ютори економiчноl думки. Спочатку вiн виникае у Франци, в якiй сшьське господарство проголошуеться единою галуззю, де створюеться нацiональне багатство, а вс iншi види дiяльностi розглядаються як дiяльнiсть невиробничо! сфери. Фiзiократи перенесли дослщження питан-ня про джерело багатства iз сфери обiгу у сферу виробництва.
Засновником фiзiократизму вважаеться Франсуа Кене (1694-1774), який написав працю "Загальш принципи економiчноl полггики хлiборобськоl краши i примiтки до цих принцишв". Вiн вважав, що грошi - безплiдне багатство, яке виконуе роль посередника в обмшь Його нагромадження ускладнюе вщтворення багатства. Ф. Кене розробив вчення про "чистий продукт"(над-лишок продукци, який утворюеться протягом року). Сформував уявлення про те, що "чистий продукт" виникае тшьки у сшьському господарств^ як рiзниця мiж створеною вартiстю та витратами виробництва i його розглядають як дар природи та результат додатково! працi найманого робггника. Фiзiократи стверджували, що ця рiзниця пояснюеться тим, що тшьки у сшьському госпо-дарствi вщбуваеться "збiльшення кiлькостi матери", якого в шших галузях нема. Капiтал, який використовуеться у сшьському господарств^ Кене подь лив на щорiчнi аванси (витрати на насiння, робочу силу) та первюш аванси (витрати на машини, будiвлi, худобу). Вiн вперше використав термш "вщтво-рення" у свош вiдомiй "Економiчнiй таблицi" (1758) [10, с. 58]. У цш пращ суспшьство i процес вщтворення суспiльного продукту з,ясованi в цшсност та безперервному зростаннi багатства наци. Це була перша макроекономiчна модель функщонування нащонально! економiки. У нш Кене видiлив три ос-новш класи суспiльства: продуктивний клас, клас земельних власниюв та безплiдний клас. До першого класу автор зараховуе селян, фермерiв, найма-них робггниюв, тобто тих, хто обробляе землю та створюе чистий продукт. Щ люди забезпечують свое юнування i дають можливiсть iснувати земельним
власникам, як володдать ресурсом, без якого неможливий процес виробництва. До земельних власниюв вш вщносив короля, феодашв, духовенство, а до останнього класу - ремюниюв, торговщв, найманих робгтниюв, як самГ за-безпечують свое юнування. Таким чином, автор показав процес вщтворення i обГгу сукупного суспшьного продукту.
Другом i однодумцем Ф. Кене був Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781). У 1766 р. вш написав свш головний економГчний твГр "Роздуми про створен-ня i розподш багатства". Розвиваючи вчення Кене про класи, Тюрго вшс ю-тотне доповнення в нього. Вш сприйняв подш суспшьства на три класи, але у середиш продуктивного i безплщного класГв вш побачив шдприемщв-кашта-лютГв i найманих робГтниюв. Тим Тюрго поклав в основу подшу клаЫв нову, не застосовану дос ознаку - ставлення до засобГв виробництва. Допускае ви-никнення конкуренцiï мГж робггаиками за робоче мГсце. Прибуток вважае са-мостшним видом доходу, частиною "чистого продукту". Клас земельних власниюв, на думку Ж. Тюрго, мае визначальний вплив на розвиток суспшьства, бо отримуе найвишд доходи. Вш розглядае грошГ як грошГ (використо-вуються для задоволення власних потреб) та грошГ як каштал (використову-ються для збагачення). Каттал у Ж. Тюрго виступае тшьки у грошовш формГ й розглядаеться як "нагромаджена щншсть", а первюне нагромадження кат-талу вважае тшьки результатом ощадливосп. Вчення фГзюкратГв мало велике юторичне значення. Вони створили першу економГчну систему знань, в осно-вГ якоï лежить думка, що багатство створюеться винятково працею. Але якою? Працею, яка створюе матерГальш блага, чи працею, яка створюе ду-ховш блага. Оскшьки на даному юторичному етат розвитку у суспшьствГ багатство розглядалося як сукупшсть матерГальних благ, то другий варГант вщ-кинули. Згодом змшюеться змют самоï пращ.
Батьком класичноï економiчноï науки вважаеться Адам Смт (17231790). У пращ "До^дження про природу i причини багатства наро-die"(1776) вихщним пунктом дослщження проголошуеться нащональне багатство. На його думку, багатство - сукупшсть мшових вартостей, а джерело його - праця. А. СмГт довГв, що багатство наци створюеться не тшьки торпв-лею i сшьським господарством, а уЫма видами виробництва, як юнують в економщь Вш писав, що уЫм людям притаманне прагнення полшшити свш стан - ось звщки походить як суспшьне i нащональне, так i приватне багатство. Вш доводить, що вгд обмшу i подшу пращ, який веде до "величезного збшьшення продуктивност вЫх рГзнобГчних занять i мистецтв" [6, с. 72], виг-рають ус прошарки суспшьства. А. СмГт шдкреслював, що турбота про особисту вигоду спонукае людину обрати саме той шлях, котрий е для суспшьства найбшьш випдним. Перешкодити збагаченню краши може тшьки нероз-судливють ïï правителГв. РозрГзняв продуктивну та непродуктивну працю. Продуктивна праця - це праця, яка створюе вартють i на кушвлю я^ витра-чаеться каштал. Праця, яка сплачуеться з доходу, яка спрямована не на прим-ноження суспшьного багатства, а на власне задоволення - непродуктивна. Прибуток, на думку А. СмГта, це дохщ шдприемця, який вш отримуе внасль док використання кашталу, який вш розглядае як зростаючу вартють та як
нагромадження певних ресурЫв для подальшого виробництва. "Зростання... доходу й капiталу означае зростання нащонального багатства" [7, с. 190]. Розрiзняв валовий дохiд (усi матерiальнi витрати разом iз повторним раху-ванням сировини i матерiалiв у послщовних стадiях !х переробки) i чистий дохiд жителiв кра!ни (нащональний дохщ, заново створена працею за рж вар-тiсть). Вперше в економiчнiй науцi здiйснив подiл кашталу на основний та обiговий. До основного кашталу вщносить все те, що бере участь у процес виробництва благ декшька колообiгiв (знаряддя пращ, будiвлi, споруди, заходи iз покращення родючостi грунту, трудовi навички, здiбностi). А до об^о-вого - все те, що бере участь в одному колооб^у (грош^ запаси продоволь-ства, сировини, незавершене виробництво, готов^ але не реалiзованi товари). Робить висновок, що нагромадження кашталу мае важливе значення для роз-витку суспшьства. Це сприяе створенню нових робочих мюць, розширенню виробництва, зростанню нащонального багатства.
Талановитий укра!нець Семен Десницький (1738-1789) був першим прихильником смтвських щей не тшьки в Укра!ш, але й у всш Росiйськiй iмперil [5]. Надаючи великого значення торпвл^ купецтву в розвитку держав i народiв, все ж таки варто пiдкреслити, що вчення про власшсть посiдае цен-тральне мюце у системi поглядiв Десницького. Вчений вважав, що власшсть - це категорiя суспшьного розвитку. Докладно аналiзуючи "натуральну юриспруденцiю", вчений зазначав, що важливим предметом е розгляд добро-буту громадян, !х влаштування, впровадження мануфактур, сприяння комер-цй, надiйна органiзацiя банкiв i монети. Землю вважав надiйним скарбом дер-жави. Вiн був захисником приватно! власность С. Десницький запропонував систему заходiв, спрямованих на зменшення податюв для нижчих верств на-селення. Вчений радив: 1) уникати монополш; 2) не накладати на всяк внут-рiшнi товари мита; 3) над перекупниками мати суворий нагляд. Вш вважав, що розвиток хлiборобства i торгiвлi робить народ забезпеченим.
А сучасник С. Десницького укра!нський економют Василь Каразин (1773-1842) писав, що ".ми школи краще не прагнемо до загального блага, шж тодi, коли воно разом з тим е i нашим власним" [9, с. 50]. Вiн виклав ши-року програму економiчного розвитку, давав пропозицй щодо всiх основних секторiв економiки i основне мюце вiдводив аграрно-селянським проблемам. Думки В. Каразина про необхщшсть обмежити залежшсть селян вiд помiщи-кiв сшвзвучш з концепцiями фiзiократiв. Одночасно вш вiдстоював iнтереси промисловцiв та торпвль Укра!нський вчений прагнув власними розрахунка-ми показати неточнiсть, а нерщко i надуманiсть статистичних описiв його батьювщини iноземцями. У сво!х статистичних розрахунках вш показав доб-робут кожного поселення, стан управлiння та вплив "розташування та клiмату".
Проте найглибшого розумшня i осмислення теорй А. Смiта можна зустрiти у "Економiчнiй системi" укра!нця М. Балудянського (1769-1847). У нш вiн розглядае "систему, основану на торпвлГ', "систему економютв" i "теорiю Адама Смгга, основану на працi та обмшГ'.
Розвиваючи "систему, основану на торпвл^', М. Балудянський вказав на таю !! принципи: 1) грошi, як основне знаряддя для торгiвлi та мiра всiх
щнностей, становлять головне багатство народу; 2) головне правило полягае у прискоренш обГгу грошей; 3) продуктивними називаються тiльки тi класи, якi добувають грошi; 4) вся кiлькiсть виробiв дорiвнюе величинi споживання; 5) оскшьки мiськi жителi бiльше вiд сшьських пов,язанi з грошовими операщ-ями, то вони важлившь Згiдно з щею теорiею, основою комерцшно! системи е примноження грошей. У нш перше мюце посiдае зовнiшня торпвля, друге -внутрiшня торгiвля, а далi - мануфактура i сшьське господарство. На думку М. Балудянського А. Смiт об'еднав попереднi полiтекономiчнi концепцп, знайшовши першопричину багатства у пращ. "Народне багатство, - писав М. Балудянський, - полягае в нагромадженш продуктiв продуктивно! працi. Взагалi всякий товар, на виробництво якого використано бшьше працi, при обмшГ мае i бiльшу вартiсть". Це вихщна фундаментальна засада А. Смгта, яко! дотримувався i М.А. Балудянський. Вш зазначав, що для всякого виробництва у сшьському господарств^ в мануфактурi й торгiвлi потрiбнi: праця, капiтал i земля. У цш послiдовностi вчений розглядае окремi чинники зростання нацiонального багатства, посилаючись не тшьки на пращ А. Смгга, але й на сво!х захщноевропейських сучасниюв.
Авторитетом у сферi грошового обГгу до кшця 1812 року був лон-донський банюр Давид Ржардо (1772-1823). ТодГ ж як А. Смгт намагався по-яснити розмГр i зростання нащонального доходу, Ржардо вщводив найважли-вiше мiсце в економiчнiй наущ завданню визначення розподшу нащонально-го доходу мГж землевласниками, капiталiстами i робiтниками. Вш розрГзняв ринкову щну товарГв i !хню природну щну. Вш вважав, що трьом класам суспшьства (земельним власникам, шдприемцям та найманим робгтникам) вщ-повщають три види доходГв: земельна рента, прибуток та заробГтна плата. Pi-кардо робить висновок, що "рента не е компонентом щни товарГв" i "не тому хлГб дорогий, що сплачуеться рента, а рента сплачуеться тому, що хлГб доро-гий". Його теорГя ренти стала фундаментальною для розумшня дефщиту ре-сурсГв. Оскшьки праця проголошуеться единим джерелом вартосл, то т класи, як не беруть участ у виробнищш благ, привласнюють неоплачену пра-цю. Д. Ржардо не може пояснити, чому той клас, який створюе багатство, не отримуе вщповщний рГвень доходГв, а т класи, як не беруть участ у вироб-ництвГ благ, багатдать. Вш передбачив, що з розвитком суспшьства протирГч-чя мГж класами будуть загострюватись. Вщзначив, що заробгтна плата мае тенденщю до зниження. Каттал Д. Ржардо охарактеризував як "частину багатства кра!ни, котра використовуеться у виробнищш й складаеться з !ш, одягу, шструменпв, сировини, машин та шшого, що необхщне, щоб привести в рух працю" [7, с. 80]. Вш стверджував, що нагромадження кашталу до-помагае зберегти заробГтну плату на рГвш, вищому за прожитковий мшмум упродовж тривалого перюду часу. Для Ржардо, як i для Смгта, каттал скла-дався Гз заробггао! плати, названий обновим кашталом, та Гз бшьш чи менш довгочасних товарГв (засобГв), названих основним кашталом.
Головним внеском Ржардо е конструювання теори нагромадження кашталу i прибутку у точнш аналоги з приростом населення i заробГтною платою. Це зробило Ржардо Мальтусом кашталу.
Засновник шме^^ iсторичноï школи Фрiдрiх Л^т (1789-1846) у свош пращ "Нащональна система полiтичноï економи" (1841) висунув думку про те, що справжне багатство i добробут наци зумовлюеться не кшьюстю мь нових вартостей, а ступенем розвитку продуктивних сил. Вш твердив, що еко-номжа окремих краш розвиваеться за особливими законами i тому для кожноï краши властива своя нащональна економша, завдання якоï полягае у створен-m найкращих умов для розвитку продуктивних сил наци. Вш показав вплив полiтичноï едност й державного управлшня на економГчний розвиток, на прогрес нацюнального виробництва i примноження нацюнального багатства.
Змют поняття "багатство" в умовах сучасного постшдустрГального суспшьства змшюеться. Вщбуваеться змщення прюритетГв з багатства еко-номГчного (опредметненого) до багатства сощального, гумашстичного. Його провщною складовою стае людина як особистють. Тому економГчна наука дедалГ частше мае справу з проблемою люд^^ життедГяльностГ, яка створюе саму людину, людину як елемент багатства [1].
На нашу думку, нащональне багатство становлять людський i природ-ний каштали, матерГальне (речове) i нематерГальне (неречове) багатство.
IV. Висновки. Отже, рГзномашття цих поглядГв свщчить про необхщ-шсть подальшого дослщження нацюнального багатства. Зокрема, таких важ-ливих аспеклв, як:
• пошук i обгрунтування оцшочних показникГв национального багатства;
• розвиток i удосконалення р1зних форм контролю сустльства, в т.ч. державного, за рацюнальним використанням i стимулюванням розширеного ввдтворен-ня людсько1, природго1, iииовацiйиоï, культурно! складових багатства наци.
Як бачимо, погляди стародавшх мислителГв не забутГ, а еволющонува-ли i трансформувались у концепцп й методи ix послщовниюв. Тому не пот-рГбно Ггнорувати нащональними особливостями поступу, а вивчати багатог-раншсть умов розвитку поглядГв науковщв окремих краш. Адже кожна нащя е продуктивною настшьки, наскшьки вона зумГе засвогга i використати цю спадщину вгд попередшх поколшь та зробити ïï власним надбанням. Це дасть ш змогу гармоншно розвивати вс галузГ пращ й посприяе у примноженш нацюнального багатства в ХХ1-ХХ11 ст.
Лггература
1. Економ1чна теор1я: макро- та мшроекономша/ За ред. З. Ватаманюка та С. Панчиши-на -К.: Альтернативи, 2005. - 606 с.
2. Сфремов В.В. 1стор1я економ1чних вчень. Вщ стародавшх час1в до становлення еко-иомiчиоï науки. Курс лекцш. - Кжин: Вид-во НДПУ Гм. Миколи Гоголя, 2004. - 113 с.
3. Злупко С.М. "Економ1чна система" Михайла Балудянського// Ушверсум. - 1994. -Листопад-грудень. - С. 28-30.
4. Злупко С.М. Основи ютори екоиомiчиоï теори: Навч. пос. Льв1в: ЛНУ Гм. 1вана Франка, 2001. - 628 с.
5. Злупко С. Талановитий украшець - студент i однодумець знаменитого шотландця// Льв1вський пол1техшк. - 1996. - 8 березня.
6. 1стор1я економ1чних учень: Пщручник/ Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поруч-ник та ш.; За ред. Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко. - К.: КИНУ, 1999. - 564 с.
7. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - Кн. I-III. - М.: Наука, 1993. - 236 с.
8. Ткаченко А.А. Iсторiя економiчних вчень: навчальний поабник. - Запорiжжя: Дике поле, 2002. - 344 с.
9. УкраТнська eKOHOMi4Ha думка: Хрестомапя/ Упоряд., наук. ред. пер., вступ. розд. i 6iorp. довiд. С.М. Злупко. - К.: Знання, 1998. - 448 с.
10. Юхименко П.1., Леоненко П.М. Iсторiя екож^чних учень: Навч. посi6. - К.: Знання - Прес, 2000. - 514 с. _
