CC BY
7
УДК 338.12:330.1
ЕВОЛЮЦ1Я ПОГЛЯД1В НА ЧИННИКИ ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ: ТЕОРП РОЗВИТКУ «ЗНИЗУ»
©2018
ПЕЛЕХ О. Б.
УДК 338.12:330.1
Пелех О. Б. Еволюфя поглядiв на чинники eK0H0Mi4H0r0 розвитку: теорп розвитку «знизу»
Стаття присвячена груш теор'ш розвитку «знизу», яш з'явилися як BidnoBidb на критику неадекватностi на практиц моделей протилежноi групи - розвитку «згори». Останш концентрувалися винятково на виробничих процесах i економ'мних суб'ектах, що виявилося недостатшм. КонцепцИрозвитку «знизу» зосереджуються на ендогенних чинниках, у тому чит нематер'шльних, якiмають у своему розпорядженш регональ-нi спльноти. ТеорПрозвитку «знизу» внутршньо неоднор'дш, серед них можна вид'шити три групи теорш. Перша - це група «м'яких» теор'ш. Трактуючи регон як суб'ект розвитку, вони беруть за основу той факт, що, зг'дно :з сучасними домшуючими й перев'реними практикою тен-ден^ями, розвиток в'дбуваеться в контекстi не т'шьки ствпрац1 а i в ктотнш залежностi вiд близького й дальнього оточення. До цих теор'ш належать теорП комплексного розвитку регону. Друга група теорш - це так зван iнституцiйнi теорп. Вони надають великого значення со^аль-ним i культурним явищам як чинникам економ'нного зростання. Водночасу цих теор'тх вказуеться на важливуроль «саморозвитку» регону. До ще!'групи теорш можна зарахувати теорП ендогенного розвитку. Третя група теорш визнае суб'ектшсть i саморозвиток регону та локальних територ'шльних одиниць як початок розвитку. До цих теор'ш в'дносять ортодоксальш теорПрегонального розвитку та теорП самостiйного регюну i локального розвитку.
Ключов'! слова: економiчний розвиток, чинники економiчного розвитку, теорП економ'нного розвитку, розвиток «знизу». Рис.: 1. Б'бл.: 16.
Пелех Оксана Богдашвна - кандидат економiчних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, Р'вненський державний гумаштарний ушверси-тет (вул. Степана Бандери, 12, Р'вне, 33028, Украна) E-mail: peleho@ukr.net
УДК 338.12:330.1 Пелех О. Б. Эволюция взглядов на факторы экономического развития: теории развития «снизу»
Статья посвящена группе теорий развития «снизу», которые появились в качестве ответа на критику неадекватности на практике моделей противоположной группы - развития «сверху». Последние концентрировались исключительно на производственных процессах и экономических субъектах, чего оказалось недостаточно. Концепции развития «снизу» сосредоточиваются на эндогенных факторах, в том числе нематериальных, которыми располагают региональные сообщества. Теории развития «снизу» внутренне неоднородны, среди них можно выделить три группы теорий. Первая - это группа «мягких» теорий. Трактуя регион как субъект развития, они берут за основу тот факт, что, согласно современным доминирующим и проверенным практикой тенденциям, развитие осуществляется в контексте не только сотрудничества, но и значительной зависимости от ближнего и дальнего окружения. К этим теориям относятся теории комплексного развития региона. Вторая группа теорий - это так называемые институциональные теории. Они придают большое значение социальным и культурным явлениям как факторам экономического роста. В то же время в этих теориях указывается на важную роль «саморазвития» региона. К этой группе теорий можно отнести теории эндогенного развития. Третья группа теорий признает субъ-ектность и саморазвитие региона и локальных территориальных единиц как отправную точку развития. К этим теориям относят ортодоксальные теории регионального развития и теории самостоятельного региона и локального развития. Ключевые слова: экономическое развитие, факторы экономического развития, теории экономического развития, развитие «снизу». Рис.: 1. Библ.: 16.
Пелех Оксана Богдановна - кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры менеджмента, Ровенский государственный гуманитарный университет (ул. Степана Бандеры, 12, Ровно, 33028, Украина) E-mail: peleho@ukr.net
UDC 338.12:330.1 Pelekh O. B. Evolution of Views on Factors of Economic Development: Theories of Development«From Below»
The article is concerned with the group of theories of development «from below» which appeared as the answer to criticism of inadequacy in the practice of models of the opposite group - development «from above». The latter theories concentrated exclusively on production processes and economic entities, which proved to be insufficient. The conceptions of development «from below» are focused on endogenous factors, including intangible ones, which regional communities have available. Theories of development «from below» are internally heterogeneous, among them it is possible to distinguish three groups of theories. The first is a group of «soft» theories. Treating the region as a subject of development, they take as a basis the fact that, according to current dominant and proven practice tendencies, development takes place in the context of not only cooperation but also a significant dependence on near and far environment. These theories include the theories of integrated development of region. The second group of theories is the so-called institutional theories. They attach great importance to social and cultural phenomena as factors of economic growth. At the same time, these theories indicate the importance of «self-development» of region. To this group of theories can be attributed theories of endogenous development. The third group of theories recognizes subjectivity and self-development of region together with local territorial units as a starting point for development. These theories include the orthodox theories of regional development and theories of the independent region and local development.
Keywords: economic development, factors of economic development, theories of economic development, development «from below». Fig.: 1. Bibl.: 16.
Pelekh Oksana B. - PhD (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management, Rivne State Humanitarian University (12 Stepana Bandery Str., Rivne, 33028, Ukraine) E-mail: peleho@ukr.net
ля управлшня eKOHOMi4HMM розвитком, або принаймш щлеспрямованого й ефективного .втручання в його перебк, важливим е аналiз Змш i зрушень, яю мали мкце ранше, спостерцгаються в поточний момент i передбачаються в майбутньому.
Емшричне вивчення процеав економiчного розвитку та змш, яш 1х супроводжують, дозволяе встановити деяк закономiрностi, пов'язаш з ними, ^дентифшува-ти особливост та виявляти в^илення (аномалй) в^д загальних тенденцш i негативш моменти. Не можна
не погодитися з 6. 1вченком у тому, що «ткьки ви-вчення емшричних прояв1в трансформац1йних про-цеав, хоча воно у вигляд1 сконцентрованого емшрич-ного досв1ду та виявлених законом1рностей теж е ви-ключно корисним, явно недостатньо для розумшня природи та загальних законом1рностей протшання трансформац1йних процес1в, тому виникае потреба в теоретичному 1хньому обгрунтуванш» [1].
Оригшальш теоретичн1 модел1 економ1чного розвитку запропоноваш в працях таких заруб1жних досл1дник1в, як Д. Белл, I. Валлерстайн, 6. Гайдар, Дж. Гелбрейт, Дж. Кейнс, Л. М1зес, М. Портер, Р. Солоу, Е. Тоффлер, М. Фр1дмен, Е. Хансен. Варто в1дзначи-ти ктотний поступ у вивченш економ1чних проблем розвитку з боку укра'нських науковц1в: О. Ал1мова, Ю. Бажала, А. Гальчинського, В. Гееця, С. Данилиши-на, С. Дорогунцова, I. Лукшова, Л. Шинкарук та 1н.
З огляду на стр1мку динам1ку i складн1сть сучас-ного економ1чного розвитку з теоретично! точки зору залишаеться чимало невиршених проблем, й отри-ман1 на сьогодш результати дозволяють визначити тематику та проблематику майбутшх досл1джень. Серед проблемних питань - виявлення чиннишв еконо-м1чного розвитку на р1вш кра'ни й рег1ону.
Метою статп е класиф1кац1я й анал1з найб1льш популярних теор1й i моделей економ1чного розвитку, з'ясування того, як вони трактують основн1 чинни-ки та мехашзми розвитку. У попередньому матер1ал1 ([2]) ми розглядали групу теорш розвитку «згори». Пропонована стаття присвячена анал1зу наступно!' низки теорш - розвитку «знизу».
^ля групування теорш розвитку використана популярна класифшащя К. фон Штакельберга (K. von Stackelberg) й У. Хане (U. Hahne) [3], яка ; серед теоретичних концепцш теори розвитку «згори» й теори розвитку «знизу». Модифшований вар1ант ц1е! класифкаци й перелк теор1й, запропоно-ваних А. Галонзкою (А. Galqska) в [4] i [5], став основою нашого анал1зу. Перел1к досл1джуваних теор1й наведено на рис. 1.
Розпочинаючи виклад змкту теорш, зазначимо, що основш положення розвитку «знизу» з'явилися як в1дпов1дь на критику неадекватносп на практищ моделей протилежно'! групи - розвитку «згори». Остан-ш концентрувалися винятково на виробничих про-цесах i економ1чних суб'ектах, що виявилося недо-статн1м. В1дтак теоретики почали шукати зв'язок м1ж сощально-економ1чним розвитком, з одного боку, та «технократичним» удосконаленням i з просторовими аспектами розвитку, з шшого.
Даючи загальну характеристику цих теор1й, А. Галонзка говорить про !хню внутршню неодно-р1дн1сть. По-перше, е група «м'яких» теор1й, як1 трактують регюн як суб'ект розвитку. Однак, зпдно 1з сучасними дом1нуючими й перев1реними практикою тенденц1ями, розвиток в1дбуваеться не т1льки в кон-
текст спiвпрацi, а i в штотнш залежностi вiд близько-го й дальнього оточення. По-друге, е теори, якi почас-ти можна вiднести до iнституцiйних. Вони надають великого значення сощальним i культурним явищам як чинникам економiчного зростання. 1нституцшш, правовi та соцiологiчнi засоби й заходи визнаються винятково важливими позаекономiчними ресурсами. Водночас у них вказуеться на важлившть ролi «само-розвитку». Як правило, до локальних i регюнальних чинникiв саморозвитку вiдносять шновацшшсть у 11 широкому розумiннi, яка стосуеться змш технолопч-них, техтчних, органiзацiйних i т. iн. i яка е джерелом пiдвищення економiчноI ефективностi, переваг на зо-вшшнк ринках, трансформаци структури економiки в регюнах. I, по-трете, йдеться про теорц, як визна-ють суб'ектшсть i саморозвиток регiону й локальних територiальних одиниць як вiдправну точку здш-снення розвитку. Загалом щ теори постулюють пере-осмислення зв'язшв мiж регiонами, що розвиваються, i Iхнiм оточенням - вiд формулювання комплексних стратегiй саморозвитку до теорш автоцентричного розвитку з елементами селективного розподку. Тут пров^ним чинником е специфiчна полiтика регiону, якiй шдпорядковат всi iншi «частковi» чинники. Роль останшх сильно детермiнуеться загальними засадами прийнято1 полiтики розвитку [5, 8. 29-31].
Зупинимося детально на окремих теорiях розвитку. I розпочнемо з ортодоксальних теорш ре-гюнального розвитку «знизу», як можна з по-вною впевнешстю вiднести до теорш третьо! групи.
Теори базових потреб стосуються нерiвномiр-ностi сощального та географiчного просторiв розподку виробленого соцiального продукту. Вихiдним моментом е необх1дшсть задоволення базових потреб на пiдставi модифiковано'i iерархiI потреб Маслоу: продукти харчування, одяг, житло, охорона здоров'я, освiта, умови проживання, як дають можливiсть працювати. Як базовий чинник теорiя визначае ре-алiзацiю стратеги, побудовано1 на основi чотирьох складникiв: 1) орiентацiя на потреби; 2) орiентацiя на цiльовi групи (потреби задовольняються «всере-диш» цих груп); 3) орiентацiя на сприяння виробни-цтву, створення чогось i ефективнiсть (цiльовi групи стають самодостатшми, активiзацiя внутрiшнього потенцiалу краши/регюну, ослабленого пiд впливом б1льш сильних краш/регюшв); 4) залучення/участь (децентралiзацiя, сощальш зв'язки, iнформацiя про потреби, самодопомога).
Основний принцип теори: перифершш регiони можуть задовольнити власш потреби самостiйно, в^-мовившись вiд «нав'язано1» пiдтримки ззовнi [6, 8. 57].
Теори автоцентричного розвитку та селективного розподщ. З погляду ефективност та якост регюнального чи галузевого зростання, традицшна фiлософiя розвитку стверджуе, що розвиток е мож-ливим лише в поеднанш з економiчним зростанням.
ЕК0Н0М1КА ЕК0Н0М1ЧНА ТЕ0Р1Я
о
ТЕОРИ РОЗВИТКУ «ЗГОРИ»
Неокласичш модел1
• Базова класична модель А. Сл/ита
• Теор1я пор1вняльних переваг
• Теор1я пропорцшносп чинш/шв виробництва
• Базова ¡нституцшна модель
• Теор1я економ1чного базису
• Теор1я основного продукту Фазов1 мод ел I
• Цикли Кондратьева
• Модель стадш зростання
• Теорм життевих цикл1в
Теорм поляризацм
• Теор1я регюнальноТ'поляризацм
• Теор1я секторноТ поляризацм
• Концепц1я секторноТ та регюнальноТ поляризацм
• Концепц1я полюав зростання
• Модель «центр - перифер1я»
• Теор1я мегапол1зацм простору
ТЕОРИ РОЗВИТКУ «ЗНИЗУ»
Ортодоксальж теорм репонального розвитку «знизу»
• Теорм базових потреб
• Теорт автоцентричного розвитку та селективного розподту Теорм ендогенного розвитку
• Розвиток через використання ендогенного потенцтлу
• Нова теорт зростання
• Концепцт регюну, що самонавчасться Теорм комплексного розвитку регюну
• Теорт ¡сторичноТ перспективи
• Концепцт незалежного репонального розвитку
• Комплексний пщхщ до репонального розвитку
• Концепцт внутршньорегюнального об1гу
• Концепцт еластичного виробництва
• Агломерацт гнучкого виробництва
Теорм самостшного регюну та локального розвитку
• Концепцт нових промислових простерт
• Концепцт промислового регюну
• Нов1 промислов1 репони
• Концпцт промислових кластерт
от
и
X
1 ■ 1 о
X
е
о
■О
сг с
5'
а> ю
СП
о1 р м о
Ь —*
а> 00
НОВ1ТЕОРЕТИЧН1 П1ДХОДИ
Нова економ1чна географ1я Еволюцшна економка Концепц1я сталого розвитку Концепц1я ¡нтелектуальноТ спец1ал1заци
Рис. 1.Типолопчш групп концепщй \ теорш розвитку
Джерело: авторська розробка на основ1 [5].
ДослГдження свГдчать, що розвиток регiонiв мае по-ляризований характер. Декларована мета концепцц -допомогти бiднiй частинi населення долучитися до продуктивно! пращ з одночасним задоволенням сво-1х основних потреб. Прихильники теорiй вказують, що ця мета може бути досягнена шляхом реалГзацГ!: концепцГ! перерозподГлу зi зростанням i перебудови (див. [7]); теори залежностi (див. [8]); теори автоцен-тричного розвитку й селективного розподГлу (див [9, 8. 32-42]). Автоцентричт теори основним чинником визнають розвиток регiонального внутрiшнього ринку. Населення регюну братиме бГльш активну участь у виробничому процеа, якщо вiн орiентуватиметься на регюнальний попит. Звiдси мета - першочергове задоволення основних потреб мешканцiв регюну, як динамiчно змiнюються i як необхiдно постiйно уточ-нювати [5, 8. 34].
Теори ендогенного розвитку можна вГднести до теорiй шституцшного плану. Тут чинниками розвитку е сощальний капiтал, освiта, iнновацiй, яю пов'язанi з краiною/регiоном. Свого часу Р. Солоу, аналiзуючи засади неокласичних «технократичних» теорiй, тд-креслював зв'язок мiж iнвестицiями й технiчним про-гресом. Дослiдник дiйшов висновку, що техшчний прогрес е екзогенним чинником зростання, однак в iнвестицiйному процесi дiе принцип зниження маржинальное (гранично!) продуктивносп капiталу. «ОскГльки додаткова вигода вГд збГльшення каштало-вкладень (техтчний прогрес) спадае, то це сприяе мь грацГ! капiталу, а отже, дозволяе слаборозвиненим регГ-онам долучитися до економiчного циклу навiть у такш мГрГ, що в довгостроковш перспективi рiвень розвитку цих регюшв зможе досягти рГвня промислово розви-нених краш» [5, 8. 35]. Моделi ендогенного розвитку змГнили цю парадигму. Був тдданий сумнГву принцип зниження граничних доходГв, оскГльки реально не спо-стерiгалося зменшення мГжнародних г мГжрегюналь-них вГдмГнностей у рГвнях економГчного розвитку. У те-ор1ях ендогенного розвитку технГчний Г технолопчний прогрес розглядаеться як ендогенний чинник.
Концепцц розвитку через використання ендогенного потенцшлу передбачають використання чиннишв, характерних для периферш-них регюшв. Вони стверджують, що нишшнш регюнальний подГл пращ й виробнича спещалГзащя не ви-користовують можливостей перифершних регГонГв, а традицшш теори не враховують поеднання чинни-кГв, специфГчних для регюну. Ресурси регГонГв лише експлуатуються, а не використовуються ефективно. Зокрема, шноваци не здшснюють через вГдсутнГсть розвиненого ринку, неналежний обмш ГнформацГею, низький рГвень технГчного розвитку або брак кашта-лу. КрГм того, частина регюнальних ресурсГв Г можливостей (трудовГ ресурси, ремесла, традицц, культура, еколопя) не використовуеться через додатковий регюнальний попит. Не беруться до уваги чинники децентрал1зацц та самоврядування.
Нова концепщя вважае основним чинником розвитку ендогенний потенщал регюну, який е дина-мiчним i мае комплексний характер. «Пiд потенща-лом розумiють вiрогiднi, можливi до виявлення до-датковi можливостi розвитку регюну, як мiстяться в чинниках виробництва, швестицшному потенцiалi периферiйних територш, внутрiшньорегiональному обiгу, а також шновацшносп регiонального середо-вища» [6, s. 57]. Тобто регiональний потенцiал - це звичайний потенцiал, збагачений додатковими або альтернативними можливостями розвитку регюну. Класичний перелк окремих чиннишв тут розширено. До капiталу та трудових чинниюв додаються: про-сторова шфраструктура, можливостi навколишнього середовища, мiсцевий ринок (попит), сощокультурш чинники та способи прийняття ршень, у тому чи^ рiвень урбанiзацii, географiчне розмiщення.
Прикладом теори ендогенного потенщалу е нова теорiя зростання, побудована на при-пущенш, що технiчний поступ як результат застосування накопиченого кашталу не приводить до повсюдного й постшного зниження доходiв. Проте е явища, якi стимулюють процеси соцiально-економiч-ного розвитку i зростання. До таких належать [5, s. 38]: людський каштал i його якiсть; ефект поширення знань мiж суб'ектами господарювання; генерування нових знань; зовшшш чинники (технолопчний прогрес, дослдження й розробки).
Концепщя регюну, що самонавчаеться - Б. Лунд-валл (B. Lundvall), Б. Ашейм (B. Asheim), А. 1заксен (A. Isaksen), Ф. Кук (P. Cooke), К. Морган (K. Morgan) та ш. Зпдно з концепцiею, основним чинником роз-витку е безперервний процес створення i впрова-дження шновацш, а також здатшсть адаптувати ш-новаци до мшливих ринкових умов. II прихильники рекомендують стимулювати чинники, яю в^дпов^а-ють за розвиток науки, досл^дження, тдвищення освiченостi персоналу, а також застосування висо-ких технологiй. Зокрема, вони пропонують органам влади шдтримувати технолопчний розвиток шляхом створення регiональноi шновацшно! системи. Тобто системи держустанов, що сшльно працюють на розвиток техшчно! пiдтримки мереж спiвпрацi наукових установ, експертних i наукових досл^жень i еконо-мiчного стимулювання шдприемств, пiдтримку наукових установ, як безпосередньо спiвпрацюють iз промисловими шдприемствами, фiнансування ризи-кових або довгострокових досл^джень, створення по-середницьких структур, регюнальних шновацшних центрiв, розповсюдження технологш мiж секторами економiки [10, s. 31].
Теори комплексного розвитку регюну здебкь-шого належать до групи «м'яких» теорiй розвитку.
Теорiя кторичноЧ перспективи. Автор теори В. Штьор (W Stohr) [11] зосередився на конкретних умовах довгострокових соцiально-економiчних про-
цеав. Вш стверджував, що розвиток вкбуваеться у формi фаз розвитку. З огляду на кторичну перспективу фазам розвитку в масштабi краш/регюшв за-вжди передуе розвиток на локальному (мкцевому) рiвнi. Фази розвитку краши/регюну виникають як результат (адаптащя) локального розвитку. Взаемо-дц, спрямоваш «назовнi» та «всередину», вкбува-ються почергово i представляють собою складники довгих хвиль Кондратьева. Зпдно з теорiею кторич-но1 перспективи до початку останньо! чвертi ХХ ст. домшували фази розвитку «згори», а починаючи в1д середини 1970-х рр., вiдбулося змiщення в бiк ендо-генно1 стратегй розвитку. У нишшнш час мае мiсце фаза розвитку «знизу». Тому ми маемо справу iз со-цiальним контролем техшчного прогресу, нефор-мальними органiзацiями з низьким рiвнем соцiальноI взаемоди, тдвищенням ролi нацiональних структур, посиленням зв'язкш людини iз середовищем. На цш фазi пiдсилена роль зовнiшньорегiонального потен-цiалу, економiчних зв'язкiв, якi охоплюють невеликий регюн, мiжрегiонального спiвробiтництва й мiжрегi-онального подiлу працi, освiти [5, 8. 41].
Концепщя незалежного регюнального розвитку. Як пише А. Галонзка, [5, 8. 35], 1980-и рр. фактично розпочали дискусго про необхк,-нiсть стратегИ розвитку вкдалених регiонiв розви-нених кра1н. Основнi проблеми, якi мають виршити органи влади кра'ши: мобiльнiсть населення; участь перифершних регiонiв у нацюнальному сощально-економiчному розвитку; залучення громадськосп до зменшення мiжрегiональних i внутршньорегюналь-них вiдмiнностей; неефективнiсть секторно1 регю-нально1 полiтики. Для розв'язання проблем потрiбна цiлiсна регiональна стратегiя, яка враховуе не лише економiчнi, але й еколопчш, соцiальнi й культурш ас-пекти. Така стратегiя належить до автоцентричного розвитку, але не як загальний план уах аспектш розвитку, а як план довгостроково! координаци регю-нально1 економки та соцiальних ц1лей. Регiон стае предметом, а не об'ектом розвитку.
Комплексний пiдхiд до регюнального розвитку. У цш теори М. Сторпер (М. Затрет) вказуе на три основш чинники розвитку: технолопчш шновацй; оргашзащю системи виробництва (мережi сшвпращ та спецiалiзацiI); територiальну концентрацiю вироб-никiв. Найважливiшими чинниками е неекономiчнi чинники - так званi неторговельш залежностi. Це формальнi та неформальш правила соцiального жит-тя, а також норми поведшки i звичаI, якi визначають поведiнку у сферi регiонально'i економiки. Це сукуп-шсть правил, якi зменшують економiчнi ризики, що сприяють Шщативам i шдприемництву, шдтриму-ючи спiвпрацю. Разом вони е своеркним капiталом, який стае реальним джерелом успiху «регiонального капiталiзму» [12, р. 5-52].
Концепщя внутршнъорегюналъного обку е противагою концепцй' мiжрегюнальноI спецiалiза-цй'. Як пише Т. Гроссе (T. Grosse), принцип «розливу» (дифузи) процеав розвитку стосуеться не ткьки вiд-носин мiж центром i периферiею, але i процеав вну-трiшньорегiонaльного розвитку. Як описуеться в еко-номiчнiй лiтературi, такий характер мае динамка по-ширення iнновацiй у найб1льш розвинених регюнах i мiських промислових районах. У випадку перифершних регюшв проблемою е досягнення «критично'' маси» чиннишв, якi запускають цi процеси, а отже, поширення саморозвитку в межах щкьно! мережi ре-гiональноI сшвпращ [13, s. 30].
Аля шдтримки потенцiалу регiону внутрiшньо-регiональна полiтика повинна якнайповнiше використовувати наявнi ресурси. Внутрш-ональний обiг здiйснюеться через внутрш-ньорегiональну взаемодiю економiчних, полiтичних, соцiокультурних та екологiчних чинникiв. Розвиток внутршньорегюнального ринку, стимулювання вну-тршнього економiчного циклу сприяе створенню та використанню мультиплкативних ефектiв (напри-клад, iмпортозамiна). Аналiз внутрiшньорегiональ-них i мiжрегiональних зв'язкiв, зростання i спаду виробництва е основою для прийняття ршення про запуск конкретного виробництва в регюш. Для усу-нення бар'ерiв необхiдно розширити мiжрегiональ-ну шформацшну мережу, яка сприятиме створенню шновацшного регiонального середовища. Стратегiя ендогенного розвитку мае соцiально-економiчний вимiр i використовуе «шновацшне» локальне й регю-нальне середовище як важливий чинник [5, s. 43-44].
Концепщя еластичного виробництва - М. Пю-рi (M. Piore), Ч. Сейбел (Ch. Sabel) - з'явилася пiд час кризи тейлоршсько! системи масового виробництва. В умовах, коли попит став непередбачуваним, а свь товi ринки - диверсифкованими, виникла потреба в гнучкш системi виробництва. Творцi концепцй', ви-вчаючи динамiку розвитку калшських регiонiв, звер-нули увагу на регюнальну систему гнучкого виробництва i спецiалiзацiI. Система базуеться на великш групi малих i середнк пiдприемств, якi здатнi легко i швидко адаптувати виробництво до ринкових ви-мог. Крiм того, вона передбачае територкльне спiв-робiтництво, в основi якого лежать соцiальнi вк,-носини, що виникають унаслiдок взаемно'' довiри. Система гнучкого виробництва в малих компаншх i традицй' сощального спiвробiтництва стае джерелом зниження операцшних витрат i пiдвищення ефектив-носп групи виробникiв регiону загалом [14, s. 411].
Агломеращя гнучкого виробництва - А. Скотт (A. Scott) - схожа на попередню та водночас спираеть-ся на к,е! промислових регюшв А. Маршалла. Зпдно з теоршю, серцевиною промислового кластера, який розвиваеться, е домшуюча метрополш - агломерацш гнучкого виробництва. Сконцентрована в нш еконо-
мiчна дшльшсть мае ознаки спецiалiзованоi системи гнучкого виробництва. Економiчною базою регюну е галузi промисловостi, побудованi на основi високих технологiй, що гарантуе високу яшсть продукци. За-безпечуеться це винятково квалiфiкованими шжене-рами i проектантами. Водночас регiональна економь ка характеризуеться iнновацiйнiстю i варiативнiстю асортименту продукци, якi вiдповiдають вимогам i мiнливим потребам споживачiв. Разом з основни-ми галузями розвиваеться й мережа сумiжних галу-зей, а також низка фiрм i компанiй, якi забезпечують необхiднi спещальш послуги. Кооперацiя, близькiсть розмiщення, щкьна мережа взаемних комунiкацiй зменшують трансакцшш витрати функщонуван-ня регiональноi системи промисловост загалом. А. Скотт визнае важливють двох чинникiв, необхк-них для створення й розвитку таких агломерацш: сприятлива полiтика державно! влади, особливо на початковому еташ; в1дпов^дш соцiальнi та культур-нi умови. Особливу роль выведено мережi сшвпра-цi рiзних iнституцiй, а також неписаним сощальним нормам, якi сприяють розвитку шдприемливосп, конкуренци й бажанню ризикувати [10, s. 38-39].
Теори самостшного регюну й локального розвитку належать до третьо! групи теорш розвитку, якi шдтримують суб'ектнiсть i саморозви-ток регюну.
Концепщя промислового регюну - А. Маршалл (A. Marshall). Концепцiя виробництва в умовах спещ-алiзованого розмщення промислових регiонiв сфор-мульована ще наприкiнцi Х1Х ст. Промисловий реп-он представляе собою просторово видкений регiон, у якому сконцентрованi спецiалiзованi промисло-вi пiдприемства. Його структуру утворюють малi та середнi шдприемства, якi виробляють продукцiю в основному для регюнального ринку. На шдприем-ствах, утворених переважно за кошт мюцевого ка-пiталу, здебiльшого ршення приймаються в межах регiону, i функцiонують вони в умовах тюно! й дов-гостроково! спiвпрацi. Пращвники пiдприемств бкь-ше пов'язанi з регюном, нiж iз конкретним виробни-цтвом/пiдприемством. Допомiжну ланку утворюють мiсцевi спецiалiзованi iнституцii, якi займаються об-слуговуванням спецiалiзованого регiонального виробництва, а також фiнансовi установи, як погоджу-ються на довгострокове кредитування навиъ ризико-вих дiлових операцш [5, s. 46]. У теори А. Маршалла на рiвнi з економiчними чинниками важливими е сощолопчш та антропологiчнi чинники розвитку. Успшне функцiонування пiдприемств регiону базу-еться на сшльних соцiальних цiнностях i стабiльнiй локальнiй спiльнотi. «Стрижнева кея бачення Маршалла полягае в переконанш, що поодинока фiрма не здатна активно розвиватися i тривалий час утриму-ватися на ринку - якщо порiвняти з часом iснування галуз^ то фiрма випадае. Натомiсть галузь може до-
сконало розвиватися, незважаючи на невдачi окре-мих фiрм, якi працюють у галузi. Ii стан у будь-який конкретний момент часу може збкатися 3i станом окремоi фiрми, так само, як i iстотно вiдрiзнятися вiд нього» [15, s. 72]. Концепцiя А. Маршалла стала те-оретичним базисом для нових напрямiв дослiджень в економщ розвитку. Як пишуть Е. Краска (E. Kraska) i Б. Роговська (B. Rogowska) [15, s. 73], «аналiзуючи до-робок Маршалла в контекст нових напрямiв регюнального розвитку, не можна не шддатися думщ, що „в Маршалла е все"».
Концепщя нових промислових npocmopiB (new industrial spaces) - М. Сторпер (M. Storper), А. Скотт (A. Scott). Авторiв концепци справедливо вкносять до послковнишв кей А. Маршалла. Спираючись безпосередньо на теорш трансакцшних витрат i концепцiю систем гнучкого виробництва, вони переосмислили значення зовшшшх ефектiв у дослкженнях територiального розмiщення шдпри-емств. Дослкники зацiкавилися великими мiськими агломеращями, пiдкреслювали важливiсть переваг агломераци, як е результатом ди структурних чинни-кiв, пов'язаних безпосередньо iз самою оргашзащею виробничого процесу в конкретнш локальнiй спкь-нотi (регiонi). На думку авторiв, саме цi переваги ви-значають вибiр мiсця розташування пiдприемств. Головним чинником динамiки шновацш у регiонах е результати наукових дослкжень i можливiсть 1хньо-го впровадження. Кр!м того, виняткову роль серед чинниюв вiдiграють трансакцiйнi витрати. На цш основi й постала концепцiя «нових промислови' про-сторiв» [16, s. 122-123]. Окрiм сказаного, М. Сторпер [12] акцентував, що регюн е мюцем, де розташоваш неринковi взаемоди - домовленостi, як сприяють ефективнiй органiзацii соцiально-економiчного жит-тя. Тим самим концепцiя вказуе на виняткову роль середовища як основного чинника, що дозволяе кон-центрувати гнучк форми виробництва, а отже - за-безпечувати ''хне ефективне функщонування.
Новi nромисловiрегюни. На основi теори А. Маршалла розгорнулися дослкження так званих нових промислових райошв. Згiдно з ними, новi промисло-вi регiони можуть утворювати мал!, тiсно взаемодго-чi амейш пiдприемства, якi функцiонують у рамках мережi спiвпрацi на пiдставi юторичних традицiй i соцiальних норм. Таи компани можуть сп1льно розв'язувати проблеми цко'' галузi, проводити по-трiбне навчання, впроваджувати новi технолог!', здш-снювати модернiзацiю, спкьно вести маркетингову та експортну д1яльнють, спiвпрацювати з державни-ми органами, як! шдтримують розвиток регюнально! економiки. На вкмшу вк концепци А. Маршалла, нов! промислов! регюни повинш вести агресивну по-л!тику на зовшшнк ринках, i на цш основ! забезпечу-вати власний розвиток [5, s. 47].
Концепщя промислових rnacmepiB - М. Портер (M. E. Porter). npoMM^oBi кластери - це ще бкьш су-часна версiя теорй промислового регюну Маршалла. Вона припускае, що в сучаснш економiцi ключовим моментом для досягнення конкурентно! переваги е належне розмщення дiяльностi. Для отриман-ня переваги потрiбно, щоб взаемопов'язанi компаний спецiалiзованi постачальники товарiв i послуг, суб'екти, якi працюють у сумiжних галузях, а також iншi пов'язанi з ними iнституцiï скупчено розмщу-валися на певних територiях, якi називають промис-ловими кластерами. Це сприяе розвитку взаемноï конкуренци, яка приводить до пiдвищення ефектив-ностi дiяльностi територГï/регiону. «Головне, що вк-рiзняе кластери вiд промислових регюшв Маршала: промисловi регiони, як правило, пов'язаш з однiею галуззю промисловосп, тодi як кластери охоплюють к1лька пов'язаних мiж собою виробництв, галузей або виробничих ланцюпв. М. Портер не вказуе на можли-вi розмiри пiдприемств/фiрм, найважливiшим е 'ïхня конкуренцiя» [15, s. 68].
Конкуренщя доповнюеться спiвпрацею суб'ек-йв: торговельна iнформацiя, технiчнi та оргашзацшш нововведення, пiдвищення квалiфiкацiï сшвробини-кш i т. iн. Поеднання сшвпращ та конкуренци називають кооперащею. Кластери виникають на пiдставi чотирьох ключових елеменпв: 1) класичнi чинники виробництва; 2) характер попиту; 3) наявшсть су-мiжних i допомiжних секторiв; 4) економiчна страте-гш компанiй i всього регiону. На розвиток кластера впливають сощальш та шституцшш умови форму-вання конкретно! культури й економiчноï структури. Теорiя передбачае пiдтримку розвитку з боку дер-жавних органiв на вах рiвнях - нацiональному, регю-нальному та мшцевому.
Згiдно з концепщею найважливiшими чинни-
ками для розвитку регюну е: стратепя розвитку, яка стосуеться всього регюну; тдтримка розвитку наукових установ, до^джень i шдготовки кадрiв; сприяння створенню мережi асоцiйованих ш-ституцiй (сукупнiсть спецiалiзованих постачальникiв товарiв i послуг); штегращя до реалiзацiï регiональноï полiтики асощацш пiдприемцiв, профспiлок, громад-ських оргашзацш; розвиток технiчноï шфраструкту-ри; залучення прямих iноземних iнвестицiй; промоци регюну; шдтримка розвитку експорту; стимулювання попиту через державш закупiвлi, гранти, позики для реструктуризации навчання, впровадження нових технологш, а також пiдтримка розвитку кластерiв з боку фiнансових шститупв [5, s. 48-49].
ВИСНОВКИ
У дослкженш розглянуто найбiльш популярнi теори' й моделi економiчного розвитку та проаналь зовано, як вони трактують основш чинники та меха-шзми розвитку. Стаття присвячена групi теорш роз-
витку «знизу», HKi з явилися як в^пов^ь на критику неадекватносп на практицi моделей протилежно'1 групи - розвитку «згори». Останш концентрували-ся винятково на виробничих процесах i економiчних суб'ектах, що виявилося недостатшм. Концепци' розвитку «знизу» зосереджуються на ендогенних чинни-ках, у тому чи^ нематерiальних, якi мають у своему розпорядженш регiональнi спiльноти.
Теорй розвитку «знизу» внутршньо неоднорк-нi, серед них можна видкити три групи теорш. Перша - це група «м'яких» теорш. Трактуючи регюн як суб'ект розвитку, вони беруть за основу той факт, що зпдно iз сучасними домшуючими й перевь реними практикою тенденцiями, розвиток вкбува-еться не ткьки в контекстi сшвпращ, а i в штотнш залежност вiд близького й дальнього оточення. До цих теорш належать теорй' комплексного розвитку регюну. Друга група теорш - це так зваш шституцшш теорй'. Вони надають великого значення сощальним i культурним явищам як чинникам економiчного зрос-тання. Водночас у цих теорiях вказуеться на важливу роль «саморозвитку» регюну. Як правило, до локаль-них i регюнальних чинниюв саморозвитку належить шновацшшсть у ïï широкому розумшш. До цiеï групи теорiй можна зарахувати теорй' ендогенного розвитку. Третя група теорш визнае суб'ектшсть i саморозви-ток регюну та локальних територiальних одиниць як початок розвитку. До цих теорш вкносять ортодок-сальнi теорй' регiонального розвитку та теорй' само-стiйного регiону й локального розвитку. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. 1вченко £. А. Теоретичн аспекти та законо!^рнос-Ti трансформацiйних процеав в економiцi на MaKpopiBHi. Ефективна економка. 2014. № 12. URL: http://www.economy. nayka.com.ua/index.php?op=1&z=5830
2. Пелех О. Б. Еволюфя пoглядiв на чинники еконо-Mi4Horo розвитку: теорй розвитку «згори». Бiзнес 1нформ. 2018. № 5. С. 8-14.
3. Stackelberg K. von, Hahne U. Teorie rozwoju regio-nalnego // Rozwöj ekonomiczny regionöw. Rynek pracy. Pro-cesy migracyjne. Polska. Czechy. Niemcy / Red. S. Golinowska, Raport IPiSS, Zeszyt nr 1616. Warszawa: IPiSS, 1998. S. 55-106.
4. Gatqska A. Procesy spoleczno-gospodarcze na pozio-mie lokalnym. Zroznicowania i dlugookresowe trendy zmian przestrzennych w Polsce. Warszawa: Oficyna Wydawnicza SGH, 2013. 501 s.
5. Gatqska A. Teoretyczne podstawy rozwoju regional-nego - wybrane teorie, czynniki i bariery rozwoju regionalne-go. Teoretyczne Studia BAS. 2017. Nr. 1 (49). S. 9-61.
6. Dyjach K. Teorie rozwoju regionalnego wobec zröcni-cowan miçdzyregionalnych. Annales Universitatis Mariae Curie--Sklodowska. Lublin. 2013. Vol. XLVII, 1. Sectio H. S. 49-59.
7. Valente R. Redystrybucja dochodu i jej skutki dlugo-i krötkookresowe wedlug teorii alternatywnych do paradygma-tu neoklasycznego. Pröba odwröcenia tradycyjnego podejscia do nieröwnosci spolecznych. Nierôwnosci Spoleczne a Wzrost Gospodarczy. 2014. Nr. 3 (39). S. 55-69.
8. Frank A. G. Economic Genocide in Chile: Monetarism Versus Humanity. Spokesman Books. 1976. 87 p.
9. Gospodarka regionalna i lokalna w Polsce. Czynniki i bariery rozwojowe / Red. Z. Strzelecki. Warszawa: Oficyna Wy-dawnicza SGH, 2011. 250 s.
10. Grosse T. G. Przeglqd koncepcji teoretycznych roz-woju regionalnego. Studia Regionalne i Lokalne. 2002. Nr. 1 (8). S. 25-48.
11. Stohr W. B., Taylor D. R. F. Development from Above or Below?: Dialectics of Regional Planning in Developing Countries. Chichester : J.Wiley & Sons, Ltd., 1981. 498 p.
12. Storper M. The Regional World. Territorial Development in a Global Economy. New York : The Guilford Press, 1997. 338 p.
13. Grosse T. G. Wybrane koncepcje teoretyczne i do-swiadczenia praktyczne dotycz^ce rozwoju regionow peryfe-ryjnych. Studia Regionalne iLokalne. 2007. Nr. 1 (27). S. 29-49.
14. Zajdel M. Wybrane teorie rozwoju regionalnego oraz lokalnego a rynek pracy. Studia prawno-ekonomiczne. 2011. T. LXXXIII. S. 397-421.
15. Kraska E., Rogowska B. Rola i znaczenie koncepcji Alfreda Marshalla dla wyjasniania wspofczesnych mechani-zmow rozwoju regionalnego. Prace naukowe Uniwersytetu eko-nomicznego we Wroclawiu. 2014. Nr. 339. S. 61-75.
16. Przygodzki Z. Innowacyjne srodowiska przedsi^-biorczosci w kontekscie procesow organizacji i regulacji w re-gionie. Zrozumiec terytorium. Idea i praktyka / Nowakowska A. (red.), todz : WUt, 2013, S. 105-128.
REFERENCES
Dyjach, K. "Teorie rozwoju regionalnego wobec zrocni-cowan miedzyregionalnych". In Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. Vol. XLVII, 1. Sectio H. 49-59. Lublin, 2013.
Frank, A. G. "Economic Genocide in Chile: Monetarism Versus Humanity". In Spokesman Books, 1976.
Galaska, A. "Teoretyczne podstawy rozwoju regionalnego - wybrane teorie, czynniki i bariery rozwoju regionalnego". Teoretyczne Studia BAS, no. 1 (49) (2017): 9-61.
Galaska, A. Procesy spoleczno-gospodarcze na poziomie lokalnym. Zroznicowania i dlugookresowe trendy zmian przestr-zennych wPolsce. Warszawa: Oficyna Wydawnicza SGH, 2013.
Gospodarka regionalna i lokalna w Polsce. Czynniki i bariery rozwojowe. Warszawa: Oficyna Wydawnicza SGH, 2011.
Grosse, T. G. "Przeglad koncepcji teoretycznych rozwoju regionalnego". Studia Regionalne i Lokalne, no. 1 (8) (2002): 25-48.
Grosse, T. G. "Wybrane koncepcje teoretyczne i doswiad-czenia praktyczne dotyczace rozwoju regionow peryferyjnych". Studia Regionalne i Lokalne, no. 1 (27) (2007): 29-49.
Ivchenko, Ye. A. "Teoretychni aspekty ta zakonomirnosti transformatsiinykh protsesiv v ekonomitsi na makrorivni" [Theoretical aspects and regularities of transformational processes in the economy at the macro level]. Efektyvna ekonomi-ka. 2014. No. 12. http://www.economy.nayka.com.ua/index. php?op=1&z=5830
Kraska, E., and Rogowska, B. "Rola i znaczenie koncepcji Alfreda Marshalla dla wyjasniania wspolczesnych mechaniz-mow rozwoju regionalnego". Prace naukowe Uniwersytetu eko-nomicznego we Wroclawiu, no. 339 (2014): 61-75.
Pelekh, O. B. "Evoliutsiia pohliadiv na chynnyky ekonomich-noho rozvytku: teorii rozvytku «zhory»" [Evolution of views on the factors of economic development: the theory of development "from above"]. Biznes Inform, no. 5 (2018): 8-14.
Przygodzki, Z. "Innowacyjne srodowiska przedsiebiorc-zosci w kontekscie procesow organizacji i regulacji w regionie". In Zrozumiec terytorium. Idea ipraktyka, 105-128. Lodz: WUL, 2013.
Storper, M. The Regional World. Territorial Development in a Global Economy. New York: The Guilford Press, 1997.
Stackelberg, K. von, and Hahne, U. "Teorie rozwoju regionalnego". In Rozwoj ekonomiczny regionow. Rynek pracy. Procesy migracyjne. Polska. Czechy. Niemcy, 55-106. Warszawa: IPiSS, 1998.
Stohr, W. B., and Taylor, D. R. F. Development from Above or Below?: Dialectics of Regional Planning in Developing Countries. Chichester: J. Wiley & Sons, Ltd., 1981.
Valente, R. "Redystrybucja dochodu i jej skutki dlugo-i krotkookresowe wedlug teorii alternatywnych do paradygma-tu neoklasycznego. Proba odwrocenia tradycyjnego podejscia do nierownosci spolecznych". Nierownosci Spoleczne a Wzrost Gospodarczy, no. 3 (39) (2014): 55-69.
Zajdel, M. "Wybrane teorie rozwoju regionalnego oraz lokalnego a rynek pracy". Studia prawno-ekonomiczne. Vol. 83 (2011): 397-421.
EE
CL
o
<C m =r
o
<
o
u
