Етіопатогенетичні аспекти та лабораторна діагностика вірусних респіраторно-кишкових інфекцій телят Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

Науковий в^ник Львiвського нацiонального унiверситету ветеринарно! медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького.

CepiH: Вeтeринарнi науки

Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences

ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online

doi: 10.32718/nvlvet9514 http://nvlvet.com.ua

UDC 619:616.981.48:616.071:636.2.053

Ethiopathogenetic aspects and laboratory diagnostics of viral respiratory-intestinal infections of calves

O.S. Kalinina

Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine

Article info

Received 11.09.2019 Received in revised form

11.10.2019 Accepted 14.10.2019

Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine. Tel.: +38-096-483-67-86 E-mail: kalininaos@ukr.net

Kalinina, O.S. (2019). Ethiopathogenetic aspects and laboratory diagnostics of viral respiratory-intestinal infections of calves. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(95), 80-83. doi: 10.32718/nvlvet9514

The results of a virological and serological study of calves, patients and deaths with symptoms of diarrhea and pneumoenteritis are presented. In the pathological material of 8 calves of 2-8 days of age, sick and deaths with signs of diarrhea, antigens of rotavirus B (62.5%) and betacoronavirus 1 (100%) were identified in direct immunofluorescence test, including 62.5% of animals with associated infection. Serological research of 17 calf convalescents revealed a diagnostic increase in antibodies to rotavirus B (52.9%) and betacoronavirus 1 (70.6%), including 23.5% of animals with seroconversion to two viruses. In a research of blood sera and colostrum on the first day, 25 cows were found to have antibodies to rotavirus B (20.0%) and beta-coronavirus 1 (32.0%) in hemagglutination inhibition test. The relationship between antibody titers in the serum and colostrum of maternal cows and blood serum of newborn calves was established. Antigens of rotaviruses A and C, ungulate bocaparvovirus 1 and specific antibodies to them for diarrheal calf disease have not been established. In the pathological material of 11 calves of 15-20 days of age, sick and deaths with signs of pneumoenteritis, antigens of bovine mastadenovirus B (72.7%%) and bovine atadenovirus D (45.5%) were identified in direct immunofluorescence test, including 18.2% of animals are associated with two viruses. In a serological research of 48 calf-convalescents, a diagnostic increase in antibody titers to bovine mastadenovirus B (66.7%) and bovine atadenovirus D (50.0%) was detected in hemagglutination inhibition test. In a study of colostrum on the first day of 22 cows, antibodies to bovine mastadenovirus B (27.3%) and bovine atadenovirus D (18.2%) were detected. Antigens of bovine mastadenovirus A and C, pestiviruses A and B, mammalian orthoreovirus, ungulate bocaparvovirus 1 and specific antibodies to them for pneumoenteritis of calves have not been established. Therefore, in the etiopathogenesis of diarrheal disease of newborn calves, the involvement of rotavirus B and betacoronavirus 1 was established. The presence of colostrum antibodies did not protect calves from rotavirus and coronavirus infections, did not block the secretion of viruses from feces, and correlated with their mire contents. Colostrum antibodies inhibited the body's immunological response to infection. The participation of bovine mastodenovirus and bovine atadenovirus D has been found in the etiopathogenesis of calf pneumoenteritis. These viruses latently infect adult animals as a source of infectious agents for calves.

Key words: respiratory-intestinal infections, diarrhea, pneumoenteritis, calves, viruses, antigens, antibodies.

Еттпатогенетичш аспекти та лабораторна дiагностика BÏpycH^ ресшраторно-кишкових шфекцш телят

О.С. Калшша

Львiвський нацюнальний yuieepcumem ветеринарно'1 медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького, м. Львiв, Украна

Scientific Messenger LNUVMB. Series: Veterinary sciences, 2019, vol. 21, no 95

80

Наведено результати вiрусологiчного й серологiчного до^дження телят, хворих i загиблих iз симптомами дiареi та пневмое-нтериту. У патологЫному матерiалi 8 телят 2-8-денного вхворих i загиблих з ознаками дiаре'i, iдентифiковано в Р1Ф антиге-ни ротавiрусу В (62,5%) i бетакоронавiрусу 1 (100%), в тому числi в 62,5% тварин встановлено асоцтовану тфекцт. За серолог> чного до^дження 17 телят-реконвалесцентiв виявлено у РЗГА дiагностичне зростання титрiв антитт доротавiрусу В (52,9%) i бетакоронавiрусу 1 (70,6%), у тому чи^ в 23,5% тварин встановлено сероконверсЮ до двох вiрусiв. При до^джент сироваток кровi та молозива першого дня 25 корiв виявлено у РЗГА антитта до ротавiрусу В (20,0%) i бетакоронавiрусу 1 (32,0%). Встановлено взасмозв 'язок мiж титрами антитт у сироватках кровi й молозивi корiв-матерiв i сироватках кровi новонароджених телят. Антигетв ротавiрусiв А i С, бокапарвовiрусу копитних 1 та специфiчних антитт до них за дiарейного захворювання телят не встановлено. У патологiчному матерiалi 11 телят 15-20-денного вхворих i загиблих з ознаками пневмоентериту, iдентифiко-вано в Р1Ф антигени мастаденовiрусу ВРХ В (72,7%%) та атаденовiрусу ВРХ О (45,5%), у тому чи^ у 18,2% тварин встановлено асощащю двох вiрусiв. За серолог1чного до^дження 48 телят-реконвалесцентiв виявлено у РЗГА дiагностичне зростання титрiв антитт до мастаденовiрусу ВРХ В (66,7%) та атаденовiрусу ВРХ О (50,0%). При до^дженж молозива першого дня 22 корiв виявлено антитта до мастаденовiрусу ВРХ В (27,3%) та атаденовiрусу ВРХ О (18,2%). Антигетв мастаденовiрусiв ВРХ А i С, пестiвiрусiв А i В, ортореовiрусу ссавщв, бокапарвовiрусу копитних 1 та специфiчних антитт до них за пневмоентериту телят не встановлено. Отже, в етiопатогенезi дiарейного захворювання новонароджених телят встановлено участь ротавiрусу В i бетакоронавiрусу 1. Наявтсть молозивних антитт не забезпечувала захист телят вiд ротавiрусноi та коронавiрусноi тфекцт, не блокувала видтення вiрусiв iз калом, корелювала з iхнiм вмктом у сироватках кровi й молозивi корiв-матерiв. Молозивж антитта тг1бували iмунологiчну реакцю оргатзму телят на зараження. В етiопатогенезi пневмоентериту телят встановлено участь мастаденовiрусу ВРХ В та атаденовiрусу ВРХ О. Ц вiруси латентно тф^ють дорослих тварин, що слугують джерелом збуднимв тфекцп для телят.

Ключовi слова: респiраторно-кишковi тфекцп, дiарея, пневмоентерит, телята, вiруси, антигени, антитта.

Вступ

В шфекцшнш патологи телят у сучасних тварин-ницьких господарствах важливе мюце поадають рес-шраторно-кишков1 захворювання, яш мають складну в1русно-бактер1альну етюлопчну структуру i виника-ють на rai несприятливих саштарно-ппешчних фак-торiв та неоднородного iмунологiчного статусу. Рест-раторно-кишковi шфекцп телят е основною причиною вимушеного забою i загибелi тварин у постнатальний перюд, а за поширенням, летальшстю i недоотриман-ням прироспв превалюють над шшими патолопями (Gumerov, 2016; Levkivska et al., 2016; Sosnickij et al., 2017; Levkivsky et al., 2018). Ц захворювання спричи-нюють рiзноманiтнi вiруси (часто в асощаци з бакте-рiями, мшоплазмами, хламидами), що значно усклад-нюе шфекцшний процес та утруднюе дiагностику i профшактику. Це, зокрема, збудники парагрипу-3 ВРХ (респiровiрус ВРХ 3), шфекцшного ринотрахегту ВРХ (альфагерпесвiрус ВРХ 1), вiрусноl дiареl ВРХ (пестiвiруси А i В), рестраторно-синципально! шфекцп ВРХ (ортопневмовiрус ВРХ), аденовiрусноl шфекцп ВРХ (мастаденовiруси ВРХ А, В i С, атаденовiрус ВРХ D), ротавiрусноl шфекцп ВРХ (ротавiруси А, В i С), коронаырусно! шфекцп ВРХ (бетакоронаырус 1), парвовiрусноl шфекцп ВРХ (бокапарвовiрус копитних 1), реовiрусноl шфекцп ВРХ (ортореовiрус ссавщв) (Kashko & Krasochko, 2014; Chebaniuk, 2015; Gumerov, 2016; Prokhoriatova et al., 2017), ентеровiру-сно! шфекцп ВРХ (ентеровiруси Е i F) (Stetsenko, 2011; Sosnickij et al., 2017).

Дослщження патогенезу рестраторно-кишкових шфекцш телят показуе, що роль рiзних вiрусiв у роз-витку i тяжкосп патолопчних процеав неоднозначна. Полiетiологiчнiсть цих захворювань телят змушуе критично пiдходити до оцшки вiдносного значення в патологи кожного вiрусу i зовсiм не означае, що ва вони одночасно беруть участь в шфекцшному процесi (Gumerov, 2016; Sosnickij et al., 2017). За асоцшованих рестраторно-кишкових шфекцш телят часто важко визначити роль того чи шшого патогена, який видн-

еться з патологiчного матерiалу хворих тварин. Зазви-чай, пусковим мехашзмом у патогенезi респраторно-кишкових шфекцш телят е вiруси, а тсля 1хньо! ци-тодеструктивно! ди в патолопчний процес вступають бактерп. Хоч i прийнято вважати, що бактерiальнi шфекцп е вторинними, проте ввд них багато в чому залежить тяжк1сть перебiгу i насл1док хвороби. В шнцевому пiдсумку тварина гине вщ секундарно! мiкрофлори, яка нервдко бувае умовно-патогенною (Chebaniuk, 2015; Gumerov, 2016; Sosnickij et а1., 2017). За асоцшованих рестраторно-кишкових шфекцш не завжди вдаеться iзолювати вiруси, i часто 1хня первинна етюлопчна роль залишаеться нез'ясованою внаслвдок постановки дiагнозу на бактерiальнi хвороби (Stetsenko, 2011).

Вирiшальне значення в постановцi дiагнозу мае лабораторна дiагностика у зв'язку з полiетюлоriчшс-тю респiраторно-кишкових iнфекцiй телят та подiбнi-стю клiнiко-епiзоотологiчних даних i патологоанато-мiчних змiн. Вибiр методу лабораторно! дiагностики визначаеться в кожному конкретному випадку залеж-но ввд характеру захворювання, властивостей пвдо-зрюваного збудника i можливостей лабораторп. Акту-альним завданням сучасно! вiрусологil е розробка i впровадження у виробництво наборiв дiагностикумiв для постановки серологiчних реакцiй, яш мають ши-роке застосування в дiагностичнiй практицi ^шт е1 а1., 1986). Своечасна iдентифiкацiя збудникiв вiрусноl етюлогп дае змогу встановити першопричину хвороби, вибрати стратегiю л^вально-профшактичних заходiв у кожному конкретному випадку i таким чином зменшити втрати молодняку (Sosnickij et а1., 2017; Prokhoriatova et а1., 2017).

Метою роботи було встановити етюлогш шфек-цiйного захворювання телят iз симптомами дiареl та пневмоентериту у двох господарствах захвдного реп-ону Украши та оцiнити iнформативнiсть методiв ла-бораторно1 дiагностики. Вiдповiдно до мети були поставлен так1 завдання: 1) провести клшко-епiзоотологiчне обстеження тварин та вiдiбрати вщ-поввдний матерiал для вiрусологiчного i серолопчно-

Scientific Messenger LNUVMB. Series: Veterinary sciences, 2019, vol. 21, no 95

81

го дослвджень; 2) дослщити патолопчний матер1ал ввд хворих 1 загиблих телят на наявшсть в1русних антиге-шв; 3) дослщити сироватки кров1 телят-реконвалесценпв, кор1в-матер1в 1 проби молозива на наявшсть специф1чних антитш.

Матерiал i методи дослiджень

Для лабораторно! д1агностики брали такий досль джуваний матер1ал: 1) ввд 8 телят вшом 2-8 д1б, хворих 1 загиблих з ознаками д1аре!, за життя - проби калу 1 сироватки кров1, взят1 на початку хвороби; посмертно - слизова оболонка тонкого кишечнику; 2) ввд 17 телят до 12-денного вшу, що хворши з ознаками д1аре!, - проби калу, взят на початку хвороби; парш сироватки кров1, взят1 на початку 1 наприкшщ хвороби з штервалом 10 д1б; 3) ввд 12 телят 15-20-денного в1ку, хворих 1 загиблих з ознаками пневмоен-териту, за життя - змиви з носово! порожнини 1 кон'юнктиви, проби калу, сироватки кров1, взят1 на початку хвороби; посмертно - слизов1 оболонки носа, трахе!, тонкого кишечнику, легеш, л1мфатичш вузли (середостшш, брижов1); 4) ввд 48 телят до 30-денного вшу, що хворши з ознаками пневмоентериту, - змиви з носово! порожнини 1 кон'юнктиви, проби калу, пар-ш сироватки кров1, взят1 на початку 1 наприкшщ хвороби з штервалом 10-14 д1б; 5) ввд 25 кор1в-матер1в -сироватки кровц 6) ввд 47 кор1в-матер1в - молозиво першого дня.

В1русш антигени виявляли в Р1Ф, специф1чш антитша - у РЗГА 1 РНГА. Серолопчш реакцп ставили за загальноприйнятими методиками (Sjurin et а1., 1986) з використанням д1агностичних набор1в виробництва НВО "НАРВАК" (РФ).

Результати та \х обговорення

У патолопчному матер1ал1 8 новонароджених телят, загиблих 1з симптомами д1аре!, вдентифшовано в Р1Ф антигени ротав1русу В (5 тварин - 62,5%) 1 бета-коронав1русу 1 (8 тварин - 100%), у тому числ1 в 5 тварин (62,5%) встановлено асоцшовану шфекщю. Дифузне 1 гранулярне свтння в1русних антигешв на 3-4 плюси спостер1гали в цитоплазм! ештел1альних клггин слизово! оболонки тонкого кишечнику.

При дослвдженш сироваток кров1 загиблих телят, яш були взят1 на початку захворювання, виявлено невисош титри молозивних антитш до ротав1русу В у 2 тварин (25,0%) (середнш титр 3,5 ± 0,71 1og2) 1 до бетакоронав1русу 1 - у 3 тварин (37,5%) (середнш титр 3,7 ± 0,76 ^2). Антигешв ротав1рус1в А 1 С, бо-капарвов1русу копитних 1 та специф1чних антитш до них не встановлено.

За серолопчного дослвдження у РЗГА 17 телят до 12-денного вшу, яи перехвор1ли !з симптомами д1а-ре!, виявлено на початку хвороби в 3 телят (17,6%) антитша молозивного походження до ротав1русу В (середнш титр 4,3 ± 0,76 ^2) 1 у 5 телят (29,4%) — до бетакоронав1русу 1 (середнш титр 4,4 ± 0,28 ^2). Наявшсть молозивних антитш не забезпечувала за-

хист ввд шфекцп, не блокувала видшення в1русу з калом та шпбувала !мунолопчну реакцш оргашзму на зараження.

На стади видужання в сироватках кров1 вах 17 телят виявлено специф1чш антитша, а саме: у 9 тварин (52,9%) - до ротав1русу В (середнш титр 6,4 ± 0,19 ^2) 1 12 тварин (70,6%) - до бетакоронав1русу 1 (середнш титр 6,8 ± 0,22 1og2), у тому числ1 в 4 тварин (23,5%) встановлено сероконверсш до двох в1рус1в. Ддагностичне (4-8-разове) зростання титру антитш спостертали у тварин серонегативних 1 з невисоким р1внем материнських антитш (4 1og2). У телят !з титром антитш на початку хвороби 5 1og2 шльшсть антитш зросла лише в 2 рази, а у тварин !з титром антитш 6 ^2 не спостер1галася сероконверая в перюд рекон-валесценци.

За серолопчного дослвдження 25 кор1в-матер1в у сироватках кров1 та молозив1 першого дня у 5 тварин (20,0%) виявлено антитша до ротав1русу В (середш титри ввдповвдно 5,8 ± 0,47 ^2 1 7,2 ± 0,41 ^2) 1 у 8 тварин (32,0%) - до бетакоронав1русу 1 (середш титри ввдповвдно 6,5 ± 0,20 ^2 1 7,6 ± 0,20 ^2). Встановлено взаемозв'язок м1ж титрами антитш у сироватках кров1 й молозив1 кор1в-матер1в 1 сироватках кров1 новонароджених телят.

Не виявлено ютотних ввдмшностей в штенсивносл прояву клшчних ознак 1 тяжкосп переб1гу хвороби в серопозитивних та серонегативних тварин, що пов'язано з патогенетичними особливостями вогни-щевих в1русних шфекцш. Як ввдомо, за ротав1русно! та коронав1русно! шфекцш ВРХ !муштет забезпечу-еться не гуморальними антитшами, а такими, що мю-тяться в просв1т1 кишечнику. Це можуть бути молози-вш антит1ла до !хньо! адсорбц1! в кров або секреторш антит1ла класу IgA, що виробляються л1мфо!дними клгганами слизово! оболонки тонкого кишечнику на четверту добу п1сля народження. Антитша, локал1зо-ван1 в просв1т1 кишечнику, блокують в1рус у м1сц1 його репродукцп, чим попереджаеться його адсорбщя на чутливих кл1тинах 1 подальше шфшування !х.

Антит1л до ротав1рус1в А 1 С та бокапарвов1русу копитних 1 у сироватках кров1 телят, кор1в-матер1в 1 молозив1 на встановлено.

У патолопчному матер1ал1 11 телят 15-20-денного в1ку, загиблих з ознаками пневмоентериту, щентифь ковано в Р1Ф аденов1русн1 антигени. З них у 8 тварин (72,7%) виявлено антиген мастаденов1русу ВРХ В, а в 5 тварин (45,5%) - антиген атаденов1русу ВРХ D, у тому числ1 у 2 тварин (18,2%) встановлено асошацш двох в1рус1в. Гранулярне свтння в1русних антиген1в на 3-4 плюси спостер1гали найчаст1ше в ядрах еште-л1альних кл1тин слизово! оболонки носа, кон'юнктиви, трахе!, тонкого кишечнику та легень, рвдше - у клгшнах середост1нних 1 брижових л1мфа-тичних вузл1в.

У пробах патолопчного матер1алу (кал, змиви з носа 1 кон'юнктиви) вс1х 48 телят, хворих з ознаками пневмоентериту, вдентифшовано аденов1русш антигени. У 32 телят (66,7%) щентифшовано антиген маста-денов1русу ВРХ В, у 24 телят (50,0%) - антиген ата-

Scientific Messenger LNUVMB. Series: Veterinary sciences, 2019, уо1. 21, по 95

82

HayKoBun BicHHK .HHyBME iMeHi C.3. I^HnbKoro. Cepia: BeTepHHapHi HayKH, 2019, t 21, № 95

geHoBipycy BPX D, b TOMy micjii y 8 TBapuH (16,7%) BCTaHOB^eHO aconianiro o6ox BipyciB.

3a cepojoriHHoro gocjig^eHHa 48 TejaT go 30-geHHoro BiKy, mo nepexBopijH 3 o3HaKaMH nHeBMoenre-pHTy, y cupoBaTKax KpoBi Ha nonaTKy xBopo6u, BuaBje-ho y P3rA HeBucoKi THTpu aHTHTij go MacTageHoBipycy BPX B y 12 TBapuH (25,0%) (cepegHin thtp 3,6 ± 0,16 log2) Ta y 7 TBapuH (14,6%) - aHTHTija go aTageHoBipycy BPX D (cepegHin thtp 3,4 ± 0,23 log2). Цi aHTHTija TBapuHH Ha6yjH 3 mojo3hbom KopiB-MaTepiB. Ha cTagii' BHgy^aHHa BcTaHoBjeHo giarHocTHHHe 3pocraHHa THTpy aHTHTij go MacTageHoBipycy BPX By 32 TBapuH (66,7%) (cepegHin thtp 6,7 ± 0,16 log2) Ta y 24 TBapuH (50,0%) - go aTageHoBipycy BPX D (cepegHin thtp 6,9 ± 0,21 log2). BapTo 3a3HaHHTH, mo y 8 TBapuH (16,7%) BcTaHoBjeHo cepoKoHBepciro go gBox BipyciB.

Pe3yjbTaTH BipycojoriHHoro i cepojoriHHoro gocji-g^eHHa 48 TejaT go 30-geHHoro BiKy, mo nepexBopiju 3 o3HaKaMH nHeBMoeHTeprny, noBHicTro 36irajuca.

npu gocjig^eHHi Mojo3HBa nepmoro gHa 22 KopiB y 6 TBapuH (27,3%) BuaBjeHo aHTHTija go MacTageHoBipycy BPX B (cepegHin thtp 5,0 ± 0,28 log2) i y 4 TBapuH (18,2%) — aHTHTija go aTageHoBipycy BPX D (cepegHin THTp 4,8 ± 0,39 log2). Цe cBigHHTb npo nupKyjaniro 36ygHHKiB y rocnogapcTBi Ta jaTeHTHe iH^iKyBaHHa gopocjHx TBapuH, aKi cjyryroTb g^epejoM 36ygHHKiB iH^eKqii gja HoBoHapog^eHoro noToMcTBa.

AnmremB MacTageHoBipyciB BPX A i C, opropeoBi-pycy ccaBqiB, necTiBipyciB A i B, 6oKanapBoBipycy ko-nHTHHx 1 Ta eHTepoBipyciB E i F y narojormHoMy Mare-piaji xBopux i 3aru6jHx 3 o3HaKaMH nHeBMoeHTeprny TejaT Ta cnenu^iHHux aHTHTij go hhx He BuaBjeHo.

BnciiOBk'ii

B eTionaToreHe3i giapenHoro 3axBoproBaHHa HoBoHa-pog^eHHx TejaT BcTaHoBjeHo ynacTb poTaBipycy B i 6eTaKopoHaBipycy 1. HaaBHicTb mojo3hbhhx anraTij He 3a6e3nenyBaja 3axucT TejaT Big poTaBipycHoi Ta Kopo-HaBipycHoi iH^eKqift, He 6joKyBaja BugijeHHa BipyciB i3 KajoM, KopejroBaja 3 ixHiM BMicToM y cHpoBaTKax KpoBi n Mojo3HBi KopiB-MaTepiB. Mojo3HBHi aHTHTija mri6y-Baju iMyHojoriHHy peaKniro opraHi3My TejaT Ha 3apa-®eHHa. B eTionaToreHe3i nHeBMoeHTeprny TejaT BcTa-HoBjeHo ynacTb MacTageHoBipycy BPX B Ta aTageHoBipycy BPX D. ^ Bipycu jaTeHTHo iH^iKyiOTb gopocjmx TBapuH, mo cjyryroTb g^epenoM 36ygHHKiB iH^eKqii gja TejaT.

nepcnexmueu nodanbwux docmdwenb. Tpe6a npo-BoguTH cHcTeMaTHHHHH cepojoriHHHn MomropHHr no-rojiB'a BPX pi3HoBiKoBux rpyn Ha HaaBHicTb cnenu^in-hhx aHTHTij go BipyciB - 36ygHHKiB pecnipaTopHo-KHmKoBux m^eKnin. Цe gacTb 3Mory KompojroBaTH nupKyjaniro BipyciB y pi3Hux perioHax i po3po6jaTH e^eKTHBHi mKyBajbHo-npo^ijaKTHHHi 3axogu.

References

Chebaniuk, I.V. (2015). Virusno-bakterialni pnevmoenteryty velykoi rohatoi khudoby. Veterynarna medytsyna, 101, 136-138. http://jvm.kharkov.ua/sbornik/101/4_38.pdf (in Ukrainian).

Gumerov, V.G. (2016). Diagnostika i specificheskaja profilaktika respiratornyh i zheludochno-kishechnyh infekcij krupnogo rogatogo skota: avtoref. diss. ... dokt. vet. nauk. Kazan' (in Russian).

Kashko, L.S., & Krasochko, P.P. (2014). Serologicheskij monitoring krupnogo rogatogo skota v otnoshenii viru-sov-vozbuditelej pnevmojenteritov teljat. Dostizhenija nauki i tehniki APK, 28(11), 66-68. http://www.agroapk.ru/44-archive/11-2014/566-2014-11-19-ru (in Russian).

Levkivska, N., Gutyj, B., & Levkivskyj, D. (2016). Comparative effectiveness therapeutic and prophylactic preparations when applying 3% of ethanol-water emulsion of propolis and antibiotics for catarrhal pneumonia in calves. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 18, 2(66), 116-121. doi:10.15421/nvlvet6624.

Levkivsky, D.M., Levkivska, N.D., Gutyj, B.V., & Leno, M.I. (2018). Analysis of treatment and preventive measures for infectious diseases of calves, Agricultural Enterprise "Volovikov" Ltd, Goshansky district, Rivne region. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, 20(83), 93-96. doi: 10.15421/nvlvet8318.

Prokhoriatova, O.V., Kornieikov, O.M., Kolchyk, O.V., & Isakov, M.M. (2017). Vyznachennia osnovnykh prychyn poshy-rennia infektsiinykh pnevmoenterytiv velykoi rohatoi khudoby v suchasnykh umovakh. Veterynarna medytsyna, 103, 209-213. http://jvm.kharkov.ua/sbornik/103/3_47.pdf (in

Ukrainian).

Sjurin, V.N., Belousova, R.V., Solov'ev, B.V., & Fomina, N.V. (1986). Metody laboratornoj diagnostiki vi-rusnyh boleznej zhivotnyh: Spravochnik. Moskva: Agropromizdat (in Russian).

Sosnickij, A.I., Masjuk, D.N., Koljada, S.G., Kokarev, A.V., & Shatalov, S.A. (2017). Jetiopatogenez, diagnostika i immunoprofilaktika pnevmojenteritov u teljat. Kormi i fakti, 3(79), 8-10 (in Russian).

Stetsenko, V.I. (2011). Shvydka ta nadiina dyferentsiina diahnostyka - holovna umova efektyvnosti likuvannia ta spetsyfichnoi profilaktyky asotsiiovanykh virusno-bakterialnykh pnevmoenterytiv teliat. Veterynarna medytsyna, 95, 429. http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/opac/search.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN &Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S 21FMT=ASP_meta&C21C0M=S&2_S21P03=FILA= &2_S21STR=vetmed_2011_95_196 (in Ukrainian).

Scientific Messenger LNUVMB. Series: Veterinary sciences, 2019, vol. 21, no 95

83