CC BY
49
9. Перлз Ф. Опыты психологии самопознания (практикум по гештальттерапии). — М.: Гиль-Эстель,
1993. — 240 с.
10. Хломов Д. Русский гештальт // Гештальт-92 / Под ред. Д. Н. Хломова, Н. Б. Долгополова, Н. Б. Кедровой.
- М., 1992. — С. 5-9.
11. Bandler R., Grinder D. Neue Wege der Kurzzeit. — Therapie. Paderborn, 1981.
12. Greenberg L. S., Clarke K. M. Differential effectiveness of the two-chair experiment and empathie reflections at a
conflict marker // Journal of Counseling Psychology. — 1979. — № 26. — Р. 1-8.
1рина ШЛИКОВА
ЕТИКО-ЕСТЕТИЧНА ОСОБИСПСТЬ ЯК СУБ'бКТ ПРОФЕС1ЙНО1 П1ДГОТОВКИ МАЙБУТН1Х ЮРИСТ1В
У cmammi обтрунтувано Heo6xidnicmb створення yHieepccrnbHoi Modeni (концепци) oco6ucmocmi майбутнього юриста, означено нeoбхiднi завдання для реалгзаци. Показано, що змicтoвнuй компонент cnpMMoeamcmi oсoбистoстi майбутнього юриста повинен вiдпoвiдати cu^eMi цiннoстeй, яка створюе й вiдoбражаe внутршню основу вiднocuн громадянина крати з дшстстю.
У свщомосп сучасно! людини все ч^юше визначасться зв'язок мiж порушенням моралi i права та вщбуваеться розумшня, що кожному злочину передуе моральна деградащя. К^м того, зростае розумiння того, що вщстоювати законнiсть, правопорядок i захищати права громадян здатнi лише люди, як е носiями найвищих сощальних цiнностей, позитивних рис характеру i необхiдних професiйних знань, умiнь, навичок.
Процес зростання морально-правово! свiдомостi сустльства вiдображуе сучасна наука. В психолого-педагопчнш лiтературi з'являються визначення, якi дають характеристики особистостi, що вказують на !! сутнiснi особливостi, зокрема «етико-естетичну». Ця характеристика пов'язана з усвщомленням нових соцiальних функцiй особистостi в сучасному свiтi. Виникнення вказаних функцш мае психолого-педагогiчне, iсторичне й морально-правове пiдrрунтя.
Взаемодiя права (в тому чи^ науки про право), педагопки, моралi й мистецтва як сощокультурних феноменiв створюе iнтегроване поле, в якому формуеться особистють майбутнiх юриспв. Використання поняття «етико-естетична особистiсть» стосовно юриспв е доцiльним тодi, коли ми зосереджуемо увагу на формуванш певних характерних рис у майбутшх юристiв, якi навчаються за напрямком «Правознавство» в укра!нських закладах вищо! юридично! освiти.
Це зумовлюе появу в педагопщ нових пiдходiв до формування особистосп i необхiднiсть скорегувати загальну концепцiю людини стосовно вимог часу, щоб визначити, яку людину, яку особистiсть, а також яку iерархiю загальнолюдських цiнностей треба взяти за основу викладачевi вищо! школи в процес тдготовки молодих фахiвцiв, i не тiльки юристiв.
Ми бачимо наукову проблему, яка повинна защкавити фахiвцiв з педагогiки, у створенш ушверсально! концепцi! людини з урахуванням змiни умов життя, що, як уже вщзначалося, дозволило б конкретизувати завдання виховання, розвитку й осв^и особистостi стосовно !! морально-естетичного вдосконалення.
Мета статт — обгрунтувати необхiднiсть створення унiверсально! концепцi! особистостi й визначити необхщш для цього умови.
У ру^ вказано! проблеми нами визначеш такi завдання:
- вирiшення питання про постшне й мiнливе в щншсному ядрi особистостi;
- тдтвердження iснування залежностi мiж змiстовною стороною етико-правових, естетичних загальнолюдських цiнностей, уявлень про них у свщомосп особистосп та духовною цiннiстю особистостi;
- визначення змюту поняття «етико-естетична особистють» стосовно юриспв;
- обгрунтування вказаного поняття як специфiчно! характеристики ошб, якi задiянi у професiйнiй правовш дiяльностi.
У педагогiчнiй науцi основи гуманно -особистюного пiдходу закладалися такими видатними педагогами й громадськими дiячами, як П. Каптерев, А. Пшкевич, Ю. Бабанський, учителями й громадськими дiячами — В. Сухомлинським, Ш. Амонашвiлi, В. Шаталовим та ш.
Для них виховний процес — це процес, в якому сощальний досвщ переплавляеться в кращ^ передусiм морально-естетичнi якостi особистостi.
Пращ вщомих укра!нських фахiвцiв з проблем художньо-естетичного й морально-правового виховання школярiв, студентiв, курсантiв, зокрема Т. Агапово!, В. Андрущенка, О. Баранова, I. Беха, З. Гiптерс, I. Зязюна, В. Маслова, Н. Миропольсько!, О. Мороза, Н. Ничкало, О. Олексюк, Г. Падалки, М. Щцберезовського, В. Синьова, С. Сисоево!, Г. Шевченко та ш., також присвячеш формуванню духовно багато! особистостi, ношя морально!, правово!, естетично!, художньо! культури. Ус вказанi вище автори дослщжують рiзнi шляхи вдосконалення особистостi, розмiрковують над тим, якi якостi вона повинна мати, щоб вiдповiдати вимогам сьогодення. «Нове суспiльство змiнить спошб життя людини й водночас поставить до не! новi вимоги з погляду внутрiшнього розвитку. Фактично воно покличе до життя новий тип особистосп — толерантно!, вiдкрито!' до демократичного спшкування й розвитку в нацюнальному й мiжнародному вимiрi; особистосп, яка цiнуе й розвивае свое й щедро дшиться ним з шшими, яка не приймае насильства, потворних щеологш, яка понад усе щнуе й прагне реалiзувати в уах сферах свое! дiяльностi людсью фундаментальнi цiнностi як незаперечну ютину, виплекану iсторiею», — визначае перспективи розвитку особистосп в умовах демократа й верховенства права В. Андрущенко [1, 14].
З педагогiчно! точки зору важливо, щоб особистiсть була вшьною у своему самовизначеннi й самовираженш та мала для цього вс можливостi, якi можуть досягатися тшьки за певних обставин.
1дея звiльнення людини вiд тиску з боку державно! влади, що здавна прагнула контролювати всi сфери життя особистосп — вщ релiгiйних поглядiв, моральних настанов, полiтичних переконань до особистого життя (цьому багато прикладiв i в недавнiй iсторi! чашв iснування Радянського Союзу), властива ушм прогресивним науковим дослiдженням, включаючи фшософсью, полiтико-правовi й педагогiчнi. Поняття «особиспсть» як цiлiсне утворення, як едшсть бiологiчно! бази людини й сощального впливу суспiльства вимагае розгляду його з певно! точки зору, прийнято! бiльшiстю в певному суспiльствi, державi й вiдповiдно до властивих йому атрибупв: форми правлiння, режиму правлшня, офiцiйно! iдеологi! тощо.
У процес пошуку сфери, де людська особиспсть могла би розкритися якнайповшше i при цьому якнайменше залежати вщ держави, мислителi дiйшли висновку, що творчють духу, наука та мистецтво дозволяють особистостi набути внутрiшньо! свободи ще до того, як вона набере пол^ико-правових форм. Про це писав видатний укра!нський педагог, поет i спецiалiст у галузi естетичного виховання Я. Мамонтов. Вш вщзначав, що розвиток вiдносин мiж державою i громадянином вiдобразився в трьох основних моментах:
1) право держави над громадянином мае абсолютний, необмежений характер;
2) право держави обмежуеться правом громадянина на релтйне, пол^ичне та iншi форми iндивiдуального самовизначення;
3) право держави над громадянином ставиться у зв'язок з реальною можливютю громадянина на культурний розвш iндивiдуальностi [2, 257].
Думка Я. Мамонтова стосуеться насамперед права на виховання дтей дорослими, але обгрунтовуеться це право змютом усього шляху визволення людського духу вщ тиску держави.
Зроблений сучасним росiйським фшософом А. Огурцовим аналiз iснуючих у фшософи, фiлософськiй i педагогiчнiй антропологи пiдходiв до вивчення людини наочно доводить, що будь-яю емпiричнi дослщження людини припускають фiлософсько-антропологiчну концепцiю: «..^зш фiлософсько-антропологiчнi концепцi! людини сходяться в одному — у розумшш людини як вщкрито! iстоти, як ютоти, яка постiйно й заново визначае себе. Людина — ютота, яка не тшьки е даною, але даною лише настшьки, наскшьки вона стае, тому що людина сама себе творить. Тому !! ди, розглянуп пiд кутом зору здшснення (тобто пiд власне антропологiчним кутом зору), виявляються водночас i педагопчно значущими дiями. Реалiзацiя людини в !! дiяльностi - це творення особистостi у свiтi культури, що створена людьми в спшьних дiях та взаемних комунiкацiях» [3, 77].
На основi теоретичних дослiджень А. Огурцова та штеграцп вирiшальних щей у трактуванш людини, що мають першочергове значення для педагогiки, а також праць I. Канта, Н. Гартмана, М. Бердяева, М. Бубера, А. Камю, Ж.-П. Сартра, С. Лангера, В. Сухомлинського,
Р. Берссона та шших вчених стало можливим сформулювати концептуальш положення про сутнюну природу людини, що вщобразили пошуки, досвiд, сподiвання педагогiчно! науки:
• людина — це ютота, котра вшьно дiе та самовизначаеться, вихована iншими людьми, якi також отримали виховання й освiту;
• людська особистють проявляе себе в дiяльностi, що характеризуеться здатнiстю передбачення, сшввщнесенютю з цiнностями й волею. Результатами ще! дiяльностi е: мова, мораль, моральнють, право, мистецтво, знання й релiгiя — форми культури й життя, що детермшоваш юторичними процесами;
• людинi властиво формувати власний св^ на противагу шертному об'ективно-речовому свiту, наповнюючи його творчютю, любов'ю, символами та ш.;
• людина — це ютота духовна; вона е вищою точкою еволюцп й вершиною св^обудови;
• цшнють людського буття визначаеться тими смислами, що вона сама задае соб^ i цiнностями, що вона вибудовуе у вщповщнш iерархi!;
• духовно-душевне життя людини зумовлюеться еднютю рацiонального iнтелекту, емоцiйно! та вггально! сфер;
• людина споконвiчно е соцюкультурною iстотою, яка гуманiзуе себе у вихованш й
освiтi.
Також не можна не звернути увагу на вже iснуючi в сучаснш юридичнiй науцi погляди на сшввщношення моралi й права. Так, суттевий вплив на логiку нашого дослщження мали погляди росiйського дослiдника в галузi теорi! держави та права О. Полякова:
- «Право е сощальною передумовою юнування особистостi, особи. У сощальному смислi особою (суб'ектом) може бути лише такий дiяч, який мае права та обов'язки, тобто знаходиться в просторi правово! комушкаци»;
- «...уи соцiокультурнi цiнностi мають чiтко окреслений мiжособистiсний, комушкативний характер, що вiдповiдае комунiкативнiй природi самого права»;
- «бо в основi будь-яких правових вiдносин лежать вщносини моральнi: визнання в шших особах людей, яю надiленi волею, пднютю й вiдповiдальнiстю» [4, 304, 317, 350].
Наведеш тези дозволяють визначити, що основною цшнюною орiентацiею майбутнього юриста е служiння закону. Збереження, вщтворення й розвиток правових вщносин i моральних норм в штересах людини — це мета юридично! дiяльностi. Водночас особистiсть розумiе сутнiсний смисл бiльшостi правових i моральних цiнностей шляхом переживання цшностей естетичних, таких як краса, гармошя й досконалiсть. Система цiнностей створюе змютовний компонент спрямованостi особистостi й вщображае внутрiшню основу !! вщносин з дiйснiстю. У процесi спшьно! професiйно! дiяльностi складаються груповi, корпоративш, цiннiснi орiентацi!, що сприяють згуртуванню колективiв.
Вiдзначимо, що фiлософсько-правовi цшнюш категорi! (право, свобода, справедливiсть), цшнюш категорi! етики (добро, гуманнiсть, любов), низка цшнюних категорiй естетики (краса, гармошя, прекрасне) зумовлюють появу кожно! з них найчастше на базi iснування iншо!. Можливо також формування всiх цих цiнностей, котрi i вiдносять до соцiальних, бо формуються вони тшьки в процес сощатзацп особистостi, в сукупностi завдяки едносп морально-правово! й естетично! свiдомостi особистосп й спецiальнiй органiзацi! виховного процесу студентiв-юристiв в юридичних ВНЗ.
Певна iерархiя набутих особистiстю цiнностей визначае !! поведiнку в соцiумi, визначае навт цiннiсть самого !! юнування. Таким чином, людство назавжди взяло за основу свого юнування виховання й осв^у нового поколшня, але питання про щеальну модель особистосп, нiби еталонно! в системi вшх культур цивiлiзованих народiв, залишаеться й дотепер вщкритим.
Потребують також окремого вивчення механiзми впливу на формування морально-правових i естетичних цшностей у студешгв-юриспв iнтерактивних форм навчання, методичних прийомiв з художньо-естетичного виховання, педагопчних технологiй, спрямованих на розвиток емоцшних вiдчуттiв, формування культури почутпв, тощо
У процесi усвiдомлення й узагальнення вищенаведених найважливiших для сучасно! професiйно! педагогiки компонентiв виховання нами була сформована власна умовна модель людсько! особистосп, яка, на нашу думку, вщповщае потребам сьогодення й робить можливим на !! базi формувати етико-естетичну особистiсть майбутнiх юрис^в. Спочатку необхiдно
отримати вшьну в самовиявленш й самовизначеннi, однаково гармонiйну в розвитку рацюнально-вольово!, штелектуально!, емо^йно-почут^^о^ екзистенщально-духовно! сфер, потенцiйовану до вiчного пошуку й побудови iерархi! iстинних цшностей, детермiновану iсторично й соцiально, тдвладну впливу виховання й освiти особистють, а вже по^м формувати етико-естетичну особистiсть — це людина, яка здатна до почуттевого сприйняття краси i яка на цьому тдгрушг будуе високi моральнi вiдношення з реатями навколишнього свiту. Вiдносно особистосп юриста вищесказане необхiдно доповнити: етико-естетична особистють юриста передбачае вщношення до людини й права з позицш краси й добра.
Крiм того, наведена модель особистосп е водночас вщправною й кiнцевою точкою нашого дослiдження, коли маеться на увазi нескiнченний у своему вдосконаленнi процес.
Здатнють до почуттевого сприйняття св^у, в тому числi його краси, обов'язково мае декшька рiвнiв, що демонструють можливiсть або неможливiсть функцюнування особистостi як етико-естетично! в будь-якш галузi життя, зокрема правовiй.
Щоб сформувати таку особистiсть, викладачi вищо! школи мають розробити комплекс навчально-виховних заходiв, педагогiчних технологiй, навчальних програм, яю би сприяли активiзацi! внутршнього потенцiалу особистостi.
Ситуацiя, що склалася на сьогоднi у сферi щеологп, породжуе чимало проблем, пов'язаних з невизначенiстю i нерозумiнням цiлей та шлях1в в освiтi i професшнш пiдготовцi спецiалiстiв.
Професiйнiй педагогiцi необхщно в подальшому зосередитися на винятковш ролi формування художньо-естетичних цiнностей у системi соцiальних цiнностей у процес розвитку професiйноl свiдомостi юристiв i працiвникiв правоохоронних органiв (як це роблять сучасш дослiдники О. Жалинський, С. Сливка, О. Баранов, I. Карпець, О. Колесшкова, М. Щцберезовський та ш.).
Таким чином, можемо зробити наступи висновки:
- свобода духу визнаеться найважливiшою умовою розвитку й формування особистосп й шдивщуальносп;
- засвоення правових норм передбачае первюне засвоення норм моралц
- найвищi моральнi й правовi цiнностi мають почуттеву основу, що розвиваеться завдяки вщчуттю краси;
- формування етико-естетично! особистосп майбутнього юриста передбачае сприйняття вшх, хто задiянi в юридичнш дiяльностi, як носив вищих морально-правових та естетичних цшностей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрущенко В. Основт тенденцц розвитку вищо! освгги Украгни на рубежi столть // Виша освгга
Украхни. — 2001. — № 1. — С. 11-17.
2. Мамонтов Я. А. Право держави 1 право дитини. Художньо-дидактичний метод // Маловщом
першоджерела украшсько! педагогжи (друга половина Х1Х-ХХ ст.): Хрестоматия / Упоряд.:
Л. Д. Березовська та ш. — К.: Науковий свгг, 2003. — 418 с.
3. Огурцов А. Педагогическая антропология: поиски и перспективы // Человек. — 2002. — № 4. — С. 71-86.
4. Поляков А. В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный поход: Курс лекций. — 2-е изд.,
доп. — СПб.: Юрид. центр «Пресс», 2003. — 845 с.
