CC BY
39
Проблеми вищоТ школи
УДК 614.253.8-057.88
НАГОРНА Н.В., ОСТРОПОЛЕЦЬ С.С., БАСШКО Г.1., ДУДЧАК О.П., СОКОЛОВ В.М. Донецький нацюнальний медичний ун/верситет ¡м. М. Горького
ЕТИКА СТЛКУВАННЯ 3 ПАЩвНТАМИ ЧЕРЕЗ ВСЕ НАВЧАННЯ В ¡НТЕРНАТУР1
Резюме. Стаття присвячена актуальны nроблемi навчання лiкарiв в iнтернатурi — етиц стлкування з пащентами. Описано моделi та основт принципи стосуншв лкаря з пащентами, що базуються на даних лтератури та досвiдi роботи ствробтнишв кафедри педiатрii факультету ттернатури та тслядипломно'1 освти Донецького нацонального медичного ушверситету iм. М. Горького. Ключовi слова: етика стлкування, ттернатура, педiатрiя.
Сила лкаря — в його серщ...
Найвеличнша основа лшв — любов...
Парацельс
1нтернатура — це важливий завершальний етап подготовки спещалюпв iз медицини перед одержан-ням сертифшата про право самостшно! практично! дiяльностi, метою якого е формування й удоскона-лення практичних навичок молодих спещалюпв, у тому чи^ з невщкладно! допомоги. В Укра!ш та в деяких кра!нах бвропи дотримуються методики навчання лiкарiв-iнтернiв, яка включае два стратепч-них напрями — поглиблення та закршлення теоре-тичних знань i постiйне удосконалення професшних навичок у процесi лшувально! роботи в стацiонарi та полiклiнiцi. Поряд з цим не менш важливим, на нашу думку, е те, що паралельно — через весь процес навчання в iнтернатурi — повинно вщбуватися по-стiйне шдвищення рiвня знань та вмiнь iз медично! етики.
Перш за все слщ пам'ятати, що успiшнiсть ефек-тивного лшування пацiента значно залежить вщ позитивно! атмосфери пiд час стлкування лшаря з па-щентом.
Стосунки «лшар — пащент» е основою медично! етики. Ще в клятвi Гiппократа було сказано: «У який би дiм я не ввшшов, я ввiйду для корист хворого, далекий вiд усього зловмисного, неправедного i згубного...». Сучасна клятва лшаря також зобов'язуе «дотримуватись правил професшно! етики».
Женевська декларацiя, етичний кодекс лшаря, який було прийнято в Укра!ш у 2009 рощ, потребу-ють вiд лiкаря, щоб здоров'я людини було найвищим прюритетом. Мiжнародний кодекс медично! етики стверджуе, що «лшар зобов'язаний бути максимально вщданим пацiенту та використовувати на його благо сво! науковi знання» [6]. Професiоналiзм лша-
110
ря визначаеться як його знаннями та навиками, так i його вмшням спшкуватися з хворим.
В сучасних Принципах медично! етики Амери-кансько! асоцiацi! лiкарiв наведено таке визначення суп моделi вiдносин <шкар — пащент»: «Лiкар по-кликаний забезпечити компетентне медичне обслу-говування хворого, засноване на сшвчутп та повазi людсько! гiдностi. Йому слщ поважати права хворого i права сво!х колег, iншого персоналу, бути прав-дивим та щирим у спiлкуваннi з ними» [5].
Одним iз найважливiших обов'язкiв лшаря е вщ-данiсть iнтересам пащента, професiйна чеснiсть та збереження в таемнищ iнформацi!, що стосуеться пащента. Доручаючи лiкарю свое життя, пащент сподiваеться на його милосердя та сшвчуття. Хворий очiкуе вiд останнього й сшвучасп, завдяки якiй ль кар «вiзьме на себе» його бшь [2]. Спiвчуття — ключ до налагодження сшвпращ з пащентом. Потрiбно зумiти поставити себе на мюце хворого i дивитися на свгг його очима. Важливо розумгги також внутрiшню картину захворювання — все те, що вщчувае i пере-живае пацiент, його загальне самопочуття, уявлення про свою хворобу, про !! причини.
1снують декiлька моделей стлкування лтаря i пащента:
— iнформацiйна (неупереджений лiкар, повшстю незалежний пацiент);
— iнтерпретацiйна (переконливий лтар);
— дорадча (довiра i взаемна згода);
— патерналiстська (лтар-ошкун).
Для спiлкування з малоосвiченими людьми бшь-ше пiдходить iнтерпретацiйна модель, а з освiчени-ми, як вникають в суть проблем iз здоров'ям, — дорадча модель. Поширена ранiше патерналiстська модель припускае порушення прав пацiента i в нашi днi не застосовуеться, за винятком ситуацш, що ста-новлять безпосередню загрозу життю хворого (екс-
4(31) • 2011
Проблеми вищо! школи
трене оперативне втручання, реашмацшш заходи тощо) [3].
У наш час лшар i пацieнт повиннi сшвпрацювати, говорити один одному правду, порiвну дiлити вщпо-вiдальнiсть за результат лшування. Така спiвпраця базуеться на шдтримщ, розумiннi, спiвчуттi, повазi один до одного.
Спшкування з пащентом у педiатрп мае певнi особливость Педiатр повинен мати або розвивати в собi особливi якостi. Одним з перших на це звернув увагу С. Хотовщький (1874), який писав, що «окр1м Грунтовних теоретичних i практичних пiзнань, окрiм належно! теоретично! здатностi, окрiм спокою i твердостi духу, окрiм справедливостi та лагiдностi у вчинках дитячий лшар не тiльки повинен цiлком ознайомитися з фiзiологiчними i патологiчними вщ-мiнностями дитячого органiзму, але й разом з тим мати особливу природжену прихильшсть до дггей. Вш повинен знаходити задоволення в сшлкуванш з дiтьми, вiн повинен ушти з дiтьми бути як би дь тлахом». Педiатр часто не мае можливост опиту-вати маленького пащента i змушений звертатися за шформащею до його батькiв та рщних. Дитина нерiдко налякана вiзитом до лiкарнi, стривожена, капризна та роздратована або, навпаки, мовчазна й насуплена. 1й, звичайно, бажано, щоб лшар був добрим, його лши — смачними, а обстеження — легким i нестрашним, як вимiр температури, щоб вiн змiг вилшувати будь-яку хворобу i знов зробити кожну людину здоровою. Тому так важливо знайти правильний пiдхiд до дитини, запевнити 11 в корист та доцiльностi усiх процедур, завоювати 11 довiру.
Особливе значення мае необхщшсть штенси-фшацп викладання медично! етики при пiдготовцi лiкарiв-iнтернiв з урахуванням нових сучасних до-слщжень.
Данi лiтератури [3, 5] та досвщ багаторiчно! ро-боти сшвробгтниыв кафедри педiатрil факультету iнтернатури та шслядипломно! освiти Донецького нацiонального медичного ушверситету iм. М. Горького дозволяють для ефективного спiлкування з пащентом рекомендувати так положення.
Лiкар-педiатр повинен будувати сво! стосунки з пащентом та його родиною на засадах загальнолюд-сько! етики i моралi, проголошено! клятвою Гшпо-крата, лшарсько! деонтологи, а також Етичного кодексу лшаря Укра!ни. Необхiдно придiляти хворому стiльки часу i уваги, скiльки потрiбно для встанов-лення точного дiагнозу, надання допомоги в повно-му обсяз^ обГрунтування приписiв i рекомендацiй щодо подальшого лiкування у детальному, зрозумь лому для нього або його батьшв виглядi.
Перед опитуванням пащента необхщно ознайомитися з iсторieю розвитку або хвороби дитини. Шд час ознайомлення з нею лшар може отримати цiнну iнформацiю про розвиток пащента, рашше перенесенi захворювання й проведене лiкування та його ефектившсть, медикаментозне навантаження, алергiчний статус. Ставити питання хворому треба в делшатнш формь
Опитувати пацieнта потрiбно так, щоб вiн та його р!дш розповiдали про себе невимушено.
Бажано мати привiтний вираз обличчя та роз-мовляти лагiдним тоном. Розмова з батьками хворо! дитини може мати дещо суб'ективне забарвлення, зумовлене психоемощйним станом близьких людей. А тому отриману вщ батьыв шформащю необхiдно доповнити даними, отриманими вщ дiтей, починаю-чи з 5^чного вiку i старших. Найчастше вiдомостi дiтей про свою хворобу е точшшими, i, окрiм опи-су симптомiв, вони можуть продемонструвати свое ставлення до них.
Треба пам'ятати, що шдлгтки схильш до вщвер-тостi тод^ коли опитування стосуеться !х самих, а не !хшх проблем. Опитування шдлгтыв краще за все починати з неформально! невимушено! тематики, наприклад, про !хшх друзiв, школу, захоплення, шм'ю тощо.
Розмову з хворим не обов'язково шдтримувати постшно. Мовчання мае свiй сенс i значення, пiд час нього хворi збираються з думками, згадують подро-бицi або вирiшують, чи можна довiритися лiкарю, щоб повiдомити т або iншi данi. Ввiчливе мовчання лшаря з подальшою короткою фразою, яка заохочуе до продовження розмови, — краща реакщя у таких випадках.
Бажано схилити дитину до того, щоб вона розпо-вша лшарю про сво! переживання, якщо вони е, — для зменшення занепокоення хворого.
При сшлкуванш з балакучими хворими лшар може надати хворому повну волю говорити деылька хвилин, що допоможе вивчити мовлення, оцшити штелект, пам'ять, хiд мислення, деяы особливостi його характеру з метою обрання правильного тону подальшо! розмови, а попм сконцентрувати розмову на найсуттевшш проблемi.
Давати вiдповiдi на запитання хворого потрiбно коректно, продумано й обережно. Вщповщь на запитання стосовно дiагнозу, прогресування хвороби або плану лшування лiкар дае в контекст^ який вiн вважае доцшьним, але це не мае суперечити ведомостям, отриманим хворим з шших джерел.
При лшуванш неповнолiтньо! дитини потрiбно надавати повну шформащю !! батькам, одержати !хню згоду на застосування того чи шшого методу лiкування або лшарського засобу, у максимально можливiй мiрi враховувати побажання самого пацi-ента.
Лшар повинен бути уважним i чуйним до хворого для запобтання психоемоцшному конфлiкту, а в разi його виникнення необхiдно дiяти лояльно, де-лiкатно та терпляче. Треба пам'ятати про те, що не-вмшня спiлкуватися з пацieнтом та його родиною — головний фактор !х незадоволення [6].
Треба з повагою i доброзичливютю ставитися до колег, сшвробггаиыв iншого вщдшення або кшшки, не подiляти негативного ставлення хворого та його батьыв до них.
Важливо пам'ятати, що стосунки лшаря з хворим не повинш виходити за межi суто професшних.
www.pediatric.mif-ua. com
111
Проблеми вищо)' школи
4(31) • 2011
Бшьшють дiтей швидко звикае до дорослих й почи-нае ревнувати !х, тому лiкарю слiд встановлювати вщношення з кожним пацieнтом iз великою обе-режнiстю [4]. Шд час розмови з хворим не потрiбно робити записiв, а слщ уважно слухати, перiодично приязно дивитися йому в очь Не слщ висловлювати у присутностi хворого сво!х попереднiх дiагностич-них суджень. Давати поради i рекомендацп, робити заключний дiагноз треба тiльки пiсля повного i остаточного обстеження дитини.
Лшарьштерни пiд час навчання на кафедрi пе-дiатрi! факультету штернатури та пiслядипломно! освiти Донецького нацюнального медичного уш-верситету оволодiвають навичками спшкування з пацieнтами протягом всього курсу не тшьки за за-гальноприйнятою методикою з аналiзом i диску-сiями в групi за участю викладача. Одним iз дieвих методiв оптимiзацi! педагогiчного процесу вважа-емо використання ситуацiйних завдань з бюетики та медично! деонтологп для педiатрiв з навчально-го помбника, який був створений спiвробiтниками кафедри та затверджений центральним методичним кабшетом з вищо! медично! освiти МОЗ Укра!ни [1]. У посiбнику е роздши щодо взаемин лiкаря з хворою
Нагорная Н.В., Острополец С.С., Баешко Г.И., Аудчак А.П., Соколов В.Н.
Аонецкий национальный медицинский университет им. М. Горького
ЭТИКА ОБЩЕНИЯ С ПАЦИЕНТАМИ ЧЕРЕЗ ВСЕ ОБУЧЕНИЕ В ИНТЕРНАТУРЕ
Резюме. Статья посвящена актуальной проблеме обучения врачей в интернатуре — этике общения с пациентами. Описаны модели и основные принципы взаимоотношений врача и пациента, основанные на данных литературы и опыте работы сотрудников кафедры педиатрии факультета интернатуры и последипломного образования Донецкого национального медицинского университета им. М. Горького. Ключевые слова: этика общения, интернатура, педиатрия.
дитиною, з батьками дггей, деонтологп госшталiза-цп, етики консилiуму, лшарсько! таемниць
Таким чином, з нашо! точки зору, yciM аспектам актуально! проблеми спшкування лшаря з дитиною та !! батьками важливо постшно придшяти особливу увагу впродовж усього процесу навчання в штерна-турь Як справедливо стверджував М.1. Пирогов, для лшаря «жити та вчитися е одне й те ж саме».
Список л1тератури
1. Волосовець О.П., Нагорна Н.В., Острополець С. С. та iH. Завдання з бюетики та медичноt деонтологи для nediampie. — Донецьк, 2004. — 52 с.
2. Гнатейко О.З., Давидов Л.Я., Давидова Н.Г. На вapmi здоров 'я мamepi i дитини. — К.: Здоров'я, 1984. — 40 с.
3. Ковальчук Л.Я., Мисула 1.Р., Лкничук Н.6. та iн. Алгоритми спшкування сmудeнmiв (лiкapiв) з пащентами (методичт рекомендацй). — Тернотль: ТДМУ, 2009. — 40 с.
4. Мишаткина Т.В., Денисова С.Д., Яскевич Я.С. Биомедицинская этика. — Минск, 2003. — 320 с.
5. Назар П.С. Основи медичноt етики. — Тернотль, 2007. — 280 с.
6. Димов А. С. Кризис деонтологии: методологические аспекты // Клиническая медицина. — 2008. — № 12. — С. 4-7.
Отримано 04.03.11 □
Nagornaya N.V., OstropoletsS.S., Baeshko G.I., Dudchak O.P., Sokolov V.M.
Donetsk national medical university named after M. Gorky, Ukraine
ETHICS OF COMMUNICATION WITH PATIENTS DURING STUDYING IN INTERNSHIP
Summary. The article is devoted to the topic problem of doctors' studying in internship — ethics of communication with patients. There are described the models and main principles of relationship between a doctor and a patient, based on literature and experience of research workers of chair of pediatrics of department of internship and postgraduate education of Donetsk National Medical University named after M. Gorky.
Key words: ethics of communication, internship, pediatrics.
