CC BY
20
УДК 340.12
О. З. Галамай
Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ, здобувач кафедри теори та icTopii' держави i права
Всякому мгсту - звичай i права ГригорШ Сковорода
ПРИРОДНО-ПРАВОВ1 АСПЕКТИ УГЛЯДУ У ВИКОРИСТАНН1 ЗВИЧАЮ В ПРАВ1
© Галамай О. З., 2015
Дослщжено природно-правов1 аспекти угляду пщ час використання звичаю в прав1. Розкрито основне поняття угляду в сучаснш науковш думщ, його певш характерш риси, як1 мають природно-правовий вплив на процес формування правових вщносин.
Ключов1 слова: звичай, угляд, право, використання звичаю,природно-правовий аспект.
О. З. Галамай
ЕСТЕСТВЕННО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ УСМОТРЕНИЯ В ИСПОЛЬЗОВАНИИ ОБЫЧАЯ В ПРАВЕ
Исследовано естественно-правовые аспекты усмотрения во время использования обычая в праве. Раскрыто основное понятие усмотрения в современной научной мысли, его определенные характерные черты, которые имеют естественно-правовое влияние на процесс формирования правовых отношений.
Ключевые слова: обычай, усмотрение, право, использование обычая, естественно-правовой аспект.
O. Z. Galamay
NATURAL-LEGAL ASPECTS OF REVIEW IN THE USE OF CUSTOM IN THE LAW
The article is devoted to the study of natural-law aspects of review during the use of custom in law. Reveals a basic understanding of review in modern scientific thought, certain characteristic features, which have a natural-law influence on the process of formation of legal relations.
Key words: custom, review, law, usage custom, natural-legal aspect.
Постановка проблеми. Як основний елемент управлшня та розв'язання державних та правових справ, проблема угляду не е новою для юридично! науки. У вгтчизнянш та сучаснш юридичнш лiтературi це питання привертало увагу багатьох вчених. Проте, природно-правовий щдхщ до використання угляду тд час застосування звичаю в правi мютить значний пробш в його дослщженш. Тому, вказана проблема теори та практики угляду у використанш звичаю в прав^ i як джерела сучасного права, i як природно-правово! основи права залишаються малодослщженою у вгтчизнянш та зарубiжнiй юридичнш наущ.
Часто звича! в правi вважаються застаршими та неефективними джерелами нацiонального права, а положення про !х застосування в правi пiддаються серйознiй критищ. До того ж, нинi залишасться без вiдповiдi питання про роль i мiсце звичаю в правi та його углядових основ.
Бшьшють мiркувань з вказано! проблематики характеризуются або вузькiстю розглянутих аспектiв, або винятково загальними зауваженнями. Опис проблеми углядово! процедури в юридичнiй лiтературi й досi мае бiльше галузевий, тж загальнотеоретичний чи фшософсько-правовий характер. Тому, нами вщбуваеться спроба здшснити природно-правовий аналiз угляду в прав^ а також зосередити свою увагу на його застосувант тд час використаннi звичаю в правг
Аналiз дослщженьданоТ проблеми. Зауважимо, що навiть у першi роки радянсько! влади проблемi углядово! процедури придшялося незрiвнянно бiльше уваги, нiж тепер. Вiдомi спецiалiсти з юриспруденци намагалися дослщити цей iнститут в рiзних взаемозв'язках [1, с. 55]. Загалом у 20-30-х роках в радянськш державi спостерiгалася тенденцiя розширення сфери угляду, що, своею чергою, пояснюеться процесом формуванням структури командно-адмшютративно! системи.
В останш 40-50 рокiв штерес до проблем угляду фактично не виявлявся. Це можна пояснити, мабуть, тим, що на перше мюце серед конституцшних та демократично-правових принцитв було висунуто (особливо пiсля прийняття Конституци СРСР 1936 р.) принцип сощалютично! законностi, який нiбито мав природне панування у державному i суспшьному життi. Проблемi угляду в правi або зовсiм не придшяли уваги, або ж тлумачили !! як похiдну вiд законностi та його принципу.
Несправедливо було б стверджувати, що в перюд так званого застою проблема углядово! дiяльностi зовшм ^норувалася. Зокрема, розглядалося питання щодо меж угляду для адмшютра-тивних органiв держави та деяю iншi.
У сучаснiй укра!нськш юридичнш науцi вказанi проблемi традицiйно дослщжуються в контекстi проблем системи джерел права Укра!ни. Серед таких дослщжень найбiльш значущими видаються працi П. Б. Свграфова, В. Ф. Мелащенка, В. Ф. Погорiлка, В. Л. Фрицького, В. М. Шаповала, Ю. М. Тодики та iн.
У силу наближеносп дослiджувано! нами проблеми у дослщженш використовувалися працi М. I. Козюбри, С. Л. Лисенкова, Л. А. Луць, М. М. Марченка, Л. О. Морозово!, В. С. Нерсесянца, Н. М. Онщенко, Н. М. Пархоменко, Т. М. Радька, М. М. Рассолова, Р. А. Ромашова, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун, С.С. Сливки, Н. С. Толкачово!, I. Б. Усенка та ш.
Мета статп полягае врозкритп природно-правово! сутносп угляду тд час використання звичаю в правг
Виклад основного матерiалу. Поняття звичаю в правi як одного iз видiв джерел права, як i бiльшiсть iнших загальнотеоретичних положень вщповщно! юридично! науки, сформувалось тд впливом дослiджень юридично! природи джерел права в загальнш теорi! права. Концептуальш пiдходи до визначення сучасних джерел права Укра!ни у найбшьш загальному виглядi вщобра-жують т концепцi! та теорi! джерел права, що сформувались у загальнш теори права.
Проте наша увага зосереджуеться на звичаю в правi не лише з позици загально! теори права, а бшьшою мiрою з погляду природного права, зокрема на генезис вггчизняно! та зарубiжно! природно-правово! думки, яка наповнюе категорда "звичай в правi" новими юридично-природними особливостями.
Однак, навггь iснуючi сьогоднi нацiональнi теори права не мютять чiтко! та однозначно! позици щодо природи застосування звичаю в правi та його углядових особливостей.
1з самого часу запровадження категори "звичай в правГ' у юридичнiй науцi представники рiзних правових шкiл намагались по-своему тлумачити !! сутнiсть i змiст. Це мало сво!м наслiдком формування самих рiзноманiтних пiдходiв до детермiнацi! категори "звичай в правГ' та !! спiввiдношення з iншими природно-правовими категорiями.
Досл1джуючи погляди представник1в iсторично! школи права (Г. Гуго, Г. Пухта, К. Савiнь! та iн.) потрiбно помiтити, що поняття звичай в правiвони розглядали як уособлення та елемент "народного
духу" [2, с. 149]. Розвиток цих щей також мае вщображення i в працях Г. В. Ф. Гегеля, який убачав природш основи у вказанш категори як "Bi4Hi та абсолютш щеГ' та "нацюнальний дух i традицiï народу" [3, с. 108]. Як бачимо, дослщниками i3 минулого акцентуеться увага на доцшьносп переосмислення вольових аспектiвзастосування звичаю в правг
Розглядаючи етимологiю звичаю та рiзнi його синонiмiчнi термши можна прослiдкувати передбачення, яке полягае в активнш, цiлеспрямованiй дiï чи дiяльностi, яка закладена в нього. 1нколи до категорiï "звичай" вживають - вдача, узвичаенiсть, що тдкреслюе його морально-позитивну природу [4, с. 18]. Звичай,узвичаешсть, звичка скорше вiдображае шдивщуально-природнi дiï й мае ще однезначення, що тдкреслюе його природну специфшу - давтсть пiд час дотримання певноï поведшки.
Давнiсть або древнiсть звичаю в правi описуе стан об'екта й тдкреслюе деяку сукуптсть набутих рис, що тдтверджуеться ще одним його змютовним наповненням - багаторiчним досвщом та багаторазовiстю у застосуваннi. Древшсть чи старовина, яка закладена у звичай також пiдкреслюе певний гармоншний та досконалий стан використання навггь у сучасних умовах звичаю в правг Проте, дискусiйним у багатьох теорiях та вченнях правознавцiв лишаеться питання про те, як довго мае застосовуватися звичай, щоб перетворитися на правову норму.
Аналiзуючи особливосп розгляду вказано1' категорй' радянською правовою наукою, помiчаемо певний ïï анашз у працях С. С. Алексеева, А. I. Денисова, А. I. Юма, Д. А. Керiмова, С. С. Кравчука, С. А. Лук'яново1', В. Й. Лучша, А. В. Мщкевича, П. О. Недбайла, А. С. Иголкша, Ю. А. Тихомирова та шших радянських правознавцiв [5, с. 56]. Але також не по^бно забувати про те, що ми бажаемо дослщити звичай у правi з позицiï углядових особливостей його застосування.
Тому розкриваючи природу звичаю в правi маемо звертатися до його основ - до угляду. Окремi дослщники розглядали угляд лише як мiру доцiльностi в сферi застосування закону [6, с. 13]. Таке бачення проблеми е обмеженим. Доцшьшсть - один iз чинниюв, вiд якого залежить змют углядово-звичаевого рiшення. Цей фактор варто розглядати поряд iз критерiем законносп, справедливостi, владностi природно-прававогоугляду.
Ми погоджуемося з думкою В. Меньшикова, що "угляд передбачае певну самостшшсть суб'екпв правозастосування у виборi засобiв i способiв для розв'язання поставлених перед ними завдань i задоволення потреб та штерешв. Межi угляду визначаються законом. Вiльний угляд у правовому регулюванш смiливо можна назвати правовим, оскiльки вiн обмежений нормативними юридичними приписами. Тут дiяльнiсть i громадян, i державних органiв пiдлягае всебiчному дiевому контролю, здатному паралiзувати свавшля та суб'ективiзм шд час реалiзацiï права" [7, с. 71].
Проте, кожен звичай в правi мае свш глибокий змiст та практичне значення, бо мютить мудрють наших предюв.Тому цiннiснi категорiï права та теори сутносп правозастосування й окремi провадження суб'ектiв права повиннi мютити звичаево-правову пам'ять предкiв та тдтримувати цi кращi природно-правовi звича1' наших пращурiв.
На думку ще одного науковщ - Б. Лазарева, угляд, який можна застосувати у використаш звичаю в прав^ повнiстю пов'язаний правом i не мае тчого стльного зi свавiллям як дiею на свiдоме порушення законодавства. Суть такого угляду полягае у вольовому сшввщношент доцшьносп та законносп [8, с. 71].
Справдi, углядова процедура пов'язана з правом, але лише тод^ коли йдеться про угляд у межах правового регулювання. В ушх шших випадках це тдкорення тим природним основами, яю закладеш у звича1' в правг Бо саме такий звичай у правi мiстить rрунтовнi природно-правовi основи цшеспрямованосп угляду, який покликаний на природнш пiдставi забезпечувати справедливiсть та доцшьнють у регулюванняним суспiльних вщносин.
Углядовою особливiсть звичаю в правi е те, що пiд час його використання суб'екту права надаеться природньо-правовий вибiр (можливють, ступiнь свободи) для вщшукання i прийняття найкорисшшого, найдоцiльнiшого, найсправедливiшого, на 1'хню думку, ршення, вчинення або невчинення того чи шшого дiяння. Таку думку,також тдтримуе й правознавець та фахiвець iз кримiнального законодавства А. Коренев, який дослщжуе природнi основи використання угляду в юридичному судочинсга [9, с.73].
Проте потрiбно зазначити що така мiра вибору чи свободи, звичайно, не повинна виходити ш за межi правових норм, ш за межi природного права, iнакше кажучи, за межi "загального духу" права [10, с. 8].
Висновок.Звичай в правi з углядових особливостей може мютити певш обмеження з боку певних обставин або закошв. Тобто, може мютити певш перепони тд час його використання фактичною силою громади як оргашзовано! спiльноти, публiчною думкою, яка виявлялась при великих зловживаннях права.Ще одна характерна углядова позищя використання звичаю в прав^ яка повязана iз добрим знанням закошв свого звичаевого права, що в свою чергу може свщчити про високий рiвень природно-правово! свщомосп.
Кожен народ мае сво! специфiчнi звича!, так що навггь державне законодавство не в силi змiнити природно-правовi основи та традицi! використання !х в правi. Звичай в правi передуе будь-якому утворенню права в бшьшосп кра!н свiту. Ще одшею углядовою особливiстю звичаю в правi е те, що звичай в правi одного народу може бути тшьки подiбним до звичаю в правi другого народу в тому випадку, коли цi народи перебувають на однiй стадi!' суспiльно-економiчного розвитку.
Характерним для застосування звичаю в правi е також й те, що природно-правовi аспекти углядувибудоваш на новому пiдходi доктрини природного права, для яко! властивийплюралiзм думок. Природно-правовi аспекти угляду в звича! мютять незмiннi якостi та властивостi природи людини, що проявляеться у виглядi голосу його совюп.
1. Дубовицкий В. Н. Законность и усмотрение в советском государственном управлении / В. Н. Дубовицкий. - М. : Юрид. л-ра, 1994. - 341 с. 2. Омельченко О. А. Ф. К. Савиньи и Манифест исторической школы права // Ежегодник истории права и правоведения. - 2002. - Вып. 3. - С. 149-160. 3. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс. - М., 1996. - 302 с. 4. Сав'як О. В. Правовий звичай у систем1 джерел конституцтного права Украгни: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2008. - 32 с. 5. Тихонравов Ю. В. Основы философии права. - М., 1997. - 506 с. 6. Антропов В. Г. Правоприменительное усмотрение: понятие и формирование: автореф. дис. . канд. юрид. наук. -Волгоград, 1999. - 30 с. 7. Меньшиков В. В. К проблеме пределов свободного усмотрения в праве / В. В. Меньшиков // Сб. аспир. работ. - Свердловск, 1999. - 342 с. 8. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Б. М. Лазарев. - М. : Юрид. л-ра, 1992. - 152 с. 9. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение / А. П. Коренев. - М. : Юрид. л-ра, 1998. - 212 с. 10. Георгща А. З. Концептуальш засади ¡сторичног школи права: теоретико-правовий анал1з / А. З. Георгща, Н. С. Толкачова // Науковий в1сник Чермвецького университету. - 2009. - Вип. 518. Правознавство. - С. 6-13.
