CC BY
0Список лггератури
1. Андреева И. Н. Эмоциональный интеллект : исследования феномена / И.Н. Андреева // Вопросы психологии. - 2006.- № 3. - С. 83-95.
2. Заброцький М.М. Вшова психолопя: Навч. поабник / М.М. Заброцький. - К.: МАУП, 1998. -92 с.
3. Изард Кэррол Э. Психология эмоций / К.Э. Изард. СПб.: Питер, 2000. — 464 с.
4. Лящ О.П. Емоцшний штелект як предмет психолопчних дослщжень / О.П. Лящ // Проблеми сучасно! психологи. Збiрник наукових праць Кам'янець-Под№ського нацюнального ушверситету iменi 1вана Огieнка, 1нституту психологи iменi Г.С. Костюка НАПН Укра!ни. -Випуск 22, 2013 - С. 324-326
5. Лящ О.П. Теоретико-методолопчний аналiз змiсту емоцiйного iнтелекту / О.П. Лящ // Вюник Кшвського iнституту бiзнесу та технологiй. №3 (31) 2016. - С.47-51.
6. Носенко Е.Л. Емоцшний штелект: концептуалiзацiя феномену, основш функци / Е.Л. Носенко, Н.В. Коврига. - К. : Вища школа, 2003.126 с.
7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес i психiчний розвиток особистосп / Г.С. Костюк. - К.: Рад. Школа, 1989.- 608 с.
8. Смульсон М.Л. Психологш розвитку iнтелекту / М.Л. Смульсон. - К.: Нора-друк, 2003. -298 с.
9. Хазова С. А. Эмоциональный интеллект и совладание с трудностями / С. А. Хазова, О. А. Вершинина // Психология стресса и совладающего поведения в современном российском обществе : материалы II Международной научно-практической конференции. - Кострома, 2010.- Т. 2. - С. 60-62.
10. Compas B., Connor-Smith J., Saltzman H., Thomsen A., Wadsworth M. Coping with stress during childhood and adolescence: Problems, progress, and potential in theory and research // Psychological Bulletin, 2001. Vol. 127. N 1. P. 87-127.
11. Cramer P. Defense mechanismus and Coping strategies: What's the difference? // American Psychologist, 2000. June. P. 638-646
12. Lazarus R. S. Coping Theory and Research: Past, Present, and Future / R. S. Lazarus // Psychosomatic Medicine. - 1993.- № 55.- P. 234-247.
ЕМП1РИЧНЕ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ОСОБИСТ1СНОГО В1ДЧУЖЕННЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО В1КУ
Подорожний В.Г.
AcnipaHm кафедри психологи та соцiальноïроботи Втницького державного педагогiчного yuieepcumemy iMeHi Михаила Коцюбинського
EMPIRICAL INVESTIGATION OF THE PERSONAL ALIENATION IN THE ELDERLY
Podorozhnyi V.H.
Post-graduate student of the Department of Psychology and Social Work, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University
Анотащя
У статп подано результати дослвдження особистюного ввдчуження у людей похилого вшу. Зазначено, що проблема особиспсного ввдчуження у лггньому вщ е нагальною та назршою i вимагае розв'язання. Проаналiзовано та штерпретовано результати дослщження самотносп, сощальних та економiчних можли-востей, сфери мiжособистiсноi взаемоди та сусшльних явищ, соцiальноi iзоляцii, !х роль у виникненш та розвитку особиспсного ввдчуження в лiтньому вiцi.
Abstract
The article presents the results of the research of personal alienation in the elderly. The paper noted that the problem of personal alienation in the elderly is urgent and overdue and requires solving. The article investigates: loneliness, social and economic opportunities, interpersonal interaction, social isolation. It gives a detailed analysis of the influence of these phenomena on personal alienation in the elderly.
Ключовi слова: люди похилого вшу, старють, м1жособиспсна взаемодiя, ввдчуження, особиспсне ввдчуження, самотнють, iзоляцiя, трудова дiяльнiсть.
Keywords: elderly people, old age, interpersonal interaction, labor activity, alienation, personal alienation, loneliness, isolation.
Сощальна та демографiчна тенденщя останшх рошв полягае в збшьшенш середньо1 тривалостi життя населения, i як наслщок збiльшення вщсот-koboï частки людей похилого вшу. Лггш люди в силу специфiки вiкового перiоду, що виражаеться у виходi на пенсiю, зниженнi шлькосп та якостi соць альних контакпв, можливих негараздах 3i здо-ров'ям, мають психологiчнi особливостi та потреби, незадоволення яких може викликати значнi
психологiчнi проблеми. Однiею з найб№ш значи-мих та складних в подоланнi проблем людей похилого вшу е особистiсне ввдчуження. Особистiсне вь дчуження супроводжуеться переживанням складних психо-емоцiйних станiв, до яких можна вiднести: самотнiсть, сощальну iзоляцiю, вiдчуття обмеженостi можливостей, сум за прожитими роками i життям що закiичуеться та ш. Переживання вищезазначених стаиiв негативним чином впливае
на життя людини в похилому вiцi, адже адаптивнi ресурси оргашзму зниженi, i протистояти зростаю-чим тривогам та викликам зовнiшнього свиу стае все важче. Особливого значення та актуальносп в даному контекст набувае проблема дiагностики особистiсного ввдчуження у людей похилого вiку. З огляду на специфiку дослщжувано! проблеми, а саме широту 11 трактування, ми зупинили свою увагу на методi анкетування. Шляхом узагальнення заповнених анкет можна отримати об'ективну шфо-рмацш щодо ставлення окремих сощальних груп до пе! чи шшо! проблеми. Проблема дiагностики психо-емоцiйного стану лито! людини е важли-вою та назршою, а тому потребуе швидкого та дiе-вого ршення. Саме цей факт визначае закономiр-ний дослiдницький iнтерес до проблеми особистю-ного ввдчуження людей похилого вшу.
Проблема особистiсного ввдчуження розгляда-лася представниками рiзних наукових наирямшв: демографiчного (М. Бiдний, Б. Урлашс, та iн.), фь лософського (Ф. Гегель, Л. Фейербах, А. Камю, Ж-П. Сартр, П. Бурд'е, Н. Бердяев, В. Соловйов, С. Булгаков та ш.), кторичний (М. Блок, Л. Февр, Ф. Бро-дель та ш.), антрополопчного (М. Мосс, К. Левь Строс, К. Гiрц та iн.), полиолопчного (М. Сiмен, П. Рейтон та ш.), теологiчного (П. Флоренський, 1ван Павло II, автори матерiалiв Соборiв Католицько! церкви). економiчного (А. Смит, Дж. Мiль, К. Маркс та ш.), соцiологiчного (Е. Дюргейм, М. Вебер, Р. Арон, П. Сорокин та ш.) та психолопчного (З. Фрейд, Е. Фромм, В. Франкл та iн.). Однак зазна-ченi дослiдження здебiльшого е теоретичними, а емпiричних дослвджень з дано! тематики е дуже мало. В контекст цього особливого значення набувае емтричне дослiдження особистiсного ввдчу-ження у лiтньому вiцi.
Особиспсне ввдчуження е складним та компле-ксним поняттям з розгалуженою структурою. По-няття «ввдчуження» в наущ вживаеться досить часто i в рiзних напрямках, в нашому дослiдженнi основна увага буде зосереджена на «особистюному ввдчуженш», тобто на психолопчному аспектi да-ного поняття. Власне термiн «ввдчуження» в роботах психолопв використовуеться досить рщко, але поряд з тим, не дивлячись на детальшсть описово! термшологп рiзних психологiчних явищ, проблематика ввдчуження присутня чи не у вах основних концепцiях i шдходах до вивчення психiки людини [1, с. 16]. М. Омен такий аспект ввдчуження, як «безсилля», вiдносив до вiдчуття неможливостi людини вплинути на свое сощальне середовище; а «втрата сенсу» е почуттям того, що для досягнення важливих цiлей потрiбнi недосяжнi для особистостi засоби; «азольовашсть», на думку вченого, виникае тод^ коли люди вiдчувають себе вщокремленими вiд домiнуючих в суспiльствi щнностей; а «само-усунення» говорить про нездатшсть зайнятися тiею дiяльнiстю, яка приносила б психолопчне задово-лення. П. Нiкассiо визначае соцiальний контекст вь дчуження, як стан розриву м1ж iндивiдом i навко-лишшм середовищем, i мае значущi негативш нас-лiдки, включаючи соцiальну iзоляцiю, соцiальне
або культурне ввдчуження, вiдчутгя вiдчаю i безна-дшшсть, стан стресу або тривоги. Специфша ввдчу-ження виражаеться у вщокремленш або дистанцш-ваннi мiж двома або бшьше сутностями, що супро-воджуеться вищеназваними негативними станами. Ф. Джонсон описуе соцiальне ввдчуження як ввдда-лення ввд шших людей i ввд'еднання ввд культурних норм i цiнностей. Дж. Кларк, визначае вiдчуження як ступiнь, який демонструе, наск1льки людина ввд-чувае себе безсилою в досягненнi пе! ролi, яку вона визначае прiоритетною вiдносно актуальних житте-вих цшей.
Таке рiзноманiття особливостей прояву особи-стiсного вiдчуження та унiверсальнiсть його трактування сввдчить про комплексшсть дано! проблеми i вщсутшсть единого подходу до визначення поняття ввдчуження. Для свого дослiдження ми сформулювали робоче визначення особистiсного ввдчуження людей похилого вiку. Особистiсне ввд-чуження - це складний процес поступового руйну-вання (зменшення) сощально-психолопчних конта-ктiв м1ж особистiстю та оточуючим Г! соцiумом, пов'язаний з виходом на пенсш, який полягае у ви-ставленнi обмежень власним ресурсам, i супрово-джуеться негативними переживаннями невщповвд-ностi соцiальним нормам i стандартам. З огляду на широту явищ як охоплюе поняття особиспсного ввдчуження та компонентiв яш воно включае, нами була розроблена анкета спрямована на дослiдження вищеназваних негативних станiв та особистiсного ввдчуження в цiлому. Анкета мiстила ряд запитань орiентованих на дослiдження та визначення специ-фiки особистiсного ввдчуження у людей похилого вiку.
На початку анкети ми поставили запитання яш стосувалися основних даних кожного респондента, тобто вiку, статi, способу проживания та освiти. Респондентам також було запропоновано оцiнити ставлення до пенсiонерiв у сучасному суспiльствi, ви-значити соцiальнi та економiчнi можливостi для ро-звитку та вiдпочинку людей похилого вшу, зазначити, представники якого поколiння склада-ють найближче коло спiлкування. Одне iз запитань було спрямоване на те, щоб визначити, чи ввдчува-ють дослiджуванi себе самостiйними в плаш фшан-сового забезпечення власного життя. До анкети ввшшли також запитання пов'язаш з iснуванням сощальних стереотитв стосовно людей похилого вшу, а також визначенш кiлькостi сощальних кон-тактiв пiсля виходу на пенсш, ощнка власного со-щального статусу та ввдчуття, або не ввдчуття обме-женостi власних сощальних можливостей пов'яза-них з виходом на пенсш. Респондента мали вказати, чи легко вони пристосовувалися до нових умов, чи юнують сощальш норми та стандарти щодо способу життя людей похилого вшу i чи ввд-чувають вони себе самотшми. Два питання анкети стосувались особистоГ участi та бажання учасп ре-спондентiв в культурних заходах, яш проходять по мiсцю проживання респондента. Чотири запитання мали на меп визначити специфiку та особливосп завершення трудово! кар'ери, а також емоцшне ставлення та переживання стану самотностi. Останне
запитання було спрямоване на дiагностування рiвня активностi соцiального життя респонденпв та сфери його реатзацд.
Bei запитання, KpiM одного, яке стосувалось ставлення до пенсiонерiв в сучасному свiтi, е закри-того типу. Розроблена анкета зручна для розумшня i сприйняття, не е громiздкою та складною методикою. Н закритi запитання не мають будь-яко! одше! правильно! вiдповiдi i змушують дослiджуваних мь ркувати. Це розширюе можливостi анкети i надае
Першим, поставленим в анкет було запитання яке стосувалося специфiки сощально! ситуаци життя дослiджуваного, а конкретно про те, з ким проживае респондент. У вщповщь на дане запитання 59% дослщжуваних зазначили, що прожива-ють з рiдними, в той час як 38% респонденпв про-живають наодинцi. Вiдповiдi на дане запитання мають особливе значення, адже самотнiсть визначаеться як один з основних чиннишв та одно-часно показник1в особистiсного ввдчуження. Але поряд тим людина яка проживае самостшно мае бь льший вияв свободи для реалiзацil задумiв та ба-жань, i в той же час не виконуе функцюнальш обов'язки як1 можуть покладати на пенсiонерiв рь днi та близью.
Одне з запитань анкети мало на меш з'ясу-вати рiвень освiти респондентiв, зпдно з отрима-ними нами результатами 54% дослщжуваних мають вищу освиу, 26% - середню освiту i 21% - не-повну вищу, переважна бiльшiсть респондентiв мають вищу освггу, це може обумовлюватися тим, що вибiрку складали жителi мюько! мiсцевостi. Отриманi данi е важливими з точки зору того, що на переживания людиною свого сощального статусу як пенсiонера, впливае рiвень освiти. Чим ви-щим е рiвень освiти, тим менше людина похилого вiку задоволена новим сощальним статусом та по-ложенням, що може призводити до виникнення особиспсного ввдчуження [5].
На запитання, як на думку респондента став-ляться до пенсiонерiв у сучасному суспiльствi, iз за-пропонованих варiаитiв вiдповiдей 38% дослщжу-ваних визначили дане ставлення як позитивне, 26% - як негативне, i майже третина респондентiв (28%) визначили ставлення до пенсiонерiв у сучасному суспiльствi як зневажливе. В контекстi нашого дос-лiджения, ми можемо припускати, що респондентам, на чию думку до пенсiонерiв ставляться знева-жливо та негативно, в сумi це 54% дослiджуваних, властиве переживання особистiсного ввдчуження. Щдтверджуеться це результатами питання про ю-нування, або ж вщсутшсть соцiальних стереотипiв щодо людей похилого вiку, на яке 79% респондента вiдповiли «Так». Тобто на думку 79% опитаних людей похилого вшу в суспшьсга юнують стерео-типи щодо лигах людей. Нами була використана класифшащя соцiальних стереотипiв вiдносно людей похилого вщу за М. Кермю, яка шдсумувала
респондентам змогу сввдомо шдходити до завдань анкети.
Запитання анкети виходять iз актуальностi до-слщження особливостей особистiсного ввдчуження людей похилого вшу. Результати аикетувания дали можливють дослвдити особистiсне ввдчуження людей похилого вшу.
В анкетуванш взяли участь респондента у вщ ввд 55 рок1в до 80 рошв, серед них: 26% чоловiки, 74 % жшки; 23% дослвджуваних передпенсшного
стереотипи осiб похилого вiку в сучаснш культурi у калька груп: всi старi однаковi; старi люди бщт; всi особи похилого вшу нездоров^ всi старi схильнi до депреси; старi люди - це тягар для шших; старi не можуть функцюнувати в суспiльствi; вс старi люди самотнi; всi старi люди стають недоумкува-тими [2]. Вщповвдно до зазначено! класифшацп, на думку опитаних, в сучасному суспiльствi юнують наступнi стереотипи ввдносно людей похилого вшу: всi старi люди однаков^ всi особи похилого вшу хворшть, всi люди похилого вшу схильш до депре-си, старi люди не можуть повноцiнно функцюнувати в суспшьствг Iснуваиия в суспiльствi визначе-них стереотипiв пояснюе негативне ставлення до людей похилого вшу.
В процес дослвдження було з'ясовано як респондента визначають свш соцiальний статус, тобто свое положення в суспiльствi, адже ввдповвдно до дослiджень Б. Хенкока та П. Шарпа, яш дослщжу-вали взаемозв'язок ввдчуження, задоволеностi жит-тям та структури суспiльства, соцiальний статус вь дiграе важливу роль в появi та розвитку вщчу-ження. Науковцi зазначали, що ввдчуження, принаймш частково, е суспiльною функцiею i зале-жить вiд задоволеностi життям. Високий рiвень за-доволеностi життям та сустльний статус, на думку науковщв, значно рвдше сприяють виникненню вь дчуження. Однак, висока оцшка задоволеностi життям та низький сощальний статус бiльшою мiрою сприяють розвитку ввдчуження, нiж низький рiвень задоволеностi життям та високий сощальний статус. На думку вчених, генезис проблеми особиспс-ного ввдчуження, особливо для людей похилого вшу полягае в обмеженнях, як1 висувае умовно сформована структура сустльства, а самовизначення власного соцiального статусу е значним критерiем наявностi чи вщсутносп особистiсного ввдчуження. Вiдповiдно до отриманих результатiв 77% респонденпв визначили свiй соцiальний статус як низький, що ввдповщно до вищевикладених мiркувань дае привод стверджувати про наявнiсть ввдчуження.
На запитання, чи ввдчувають дослiджуванi об-межешсть сво!х соцiальних можливостей у зв'язку з тим, що вони е пенсюнерами, тд обмеженням со-щальних можливостей нами розглядалося ввдчуття неможливосл реалiзувати власнi соцiальнi потреби та бажання, 62% опитаних вiдповiли ствердно. Тобто 62% опитаних ввдчувають обмеженють сво!х
вiку, 77% пенсiйного в^ (див. табл. 1). _Таблиця 1
Категорiя Чоловши Жiнки Передпенсiйний вш Пенсiйний вiк
Biдсоток респондентiв 26% 74% 23% 77%
сощальних можливостей у зв'язку з тим, що вони е пенсюнерами. Останнiм часом в Украiнi все час-тiше зустрiчаеться поняття ейджизму, тобто дис-кримiнацii людини на пiдставi Г! вiку, яка може бути поширена як у формальних, так i в неформальних сферах життя суспiльства. Ейджизм проявляеться в готовностi адекватно сприймати i спiвпрацювати лише з людьми, як вiдповiдають заздалегiдь уста-новленим вшовим критерiям. З огляду на це нами було поставлено запитання чи юнують в суспiльствi сощальш норми i стандарти щодо способу життя людей похилого в^. Ввдповщь «Так» обрали 59% опитаних, що сввдчить про те, що бшьшють опита-них або потрапила тд дш даних норм i стандарпв, або вважае це правильним i прийнятним.
В процесi дослiджения були поставлен запитання про соцiальнi та економiчнi можливостi су-часних пенсiонерiв. П1д соцiальними та економiч-ними можливостями нами розглядалися готовнiсть та здатнють оплатити та реалiзувати власш ба-жання щодо розвитку та вщпочинку. Результатiв продемонстрували, що на ввдпочинок у 69% респо-нденпв немае соцiальних та економiчних можливостей, а у випадку з розвитком (тд яким малось на увазi навчання) 64% дослiджуваних ввдповши «Так». Отриманi результати демонструють тенден-щю сучасного суспiльства, яка полягае в тому, що для навчання та розвитку мають бути фшансов^ психолопчш та емоцiйнi ресурси, оскшьки це е не-обх1дним i прийнятим в соцiумi, наприклад обов'язкова вища освiта для всiх. Поряд з тим ресу-рсiв та забезпечення на вiдпочинок, або ж вже не залишаеться, або вщпочинок сприймаеться сферою не першочерговою для реалiзацi! та задоволення.
Запитання задане з метою визначення орiента-ци мiжособистiсноi взаемодй' мало на меп визна-чити можливостi i бажання дослiджуваного спшку-ватися з представниками молодшого поколiння. Результати демонструють, що 74% опитаних зазначили, що в !хне коло спiлкування входять представники рiзних поколiнь, що безумовно е позитивною тенденщею, адже забезпечуе контакт по-колiнь та взаемообмш досвiдом. На запитання, яке мало на меп визначити, чи зменшилася к1льк1сть соцiальних контактiв людини, тсля и виходу на пе-нсiю, 54% респондентiв вiдповiли «Так», що шдт-верджуе той факт, що значну частину мiжособистi-сно! взаемодй' людей складае !х професшне ото-чення.
На запитання чи приймають люди похилого вiку участь у культурних заходах, як1 проходять у 1хньому населеному пунктi 69% опитаних ввдпо-вiли «Так», в той же час на запитання, чи хопли б п самi опитуваш приймати участь у зазначених культурних заходах, 79% вiдповiли «Hi». Це дае мож-ливiсть припустити, що для забезпечення психоло-пчно! та емоцiйноi рiвноваги та стабшьносп особи-стостi лтгньо! людини важливими е вiдсутнiсть примусу та власна сощальна активнiсть вiдповiдно до кола штересш.
Важливими в контекстi дослщження особисть сного ввдчуження були запитання, що стосувалися професшно! та трудово! кар'ери людини похилого
вшу, адже з виходом на пенсш зв№няеться велика шлькють часу, яку до того займала трудова дiяль-нiсть. Значимiсть дано! сфери полягае у тому, що на факт наявносп та мiри розвитку особистюного ввд-чуження значним чином впливае можливють фi-нансового забезпечення себе та власно! родини, що в свою чергу е важливим мотивуючим фактором до продуктивного та активного довголитя. На запитання, чи ввдчуваете Ви себе фiнансово самостш-ним, або самостiйною, 56% опитаних ввдповши «Так», п1д фiнансовою самостшшстю ми мали на увазi можливють самостшного фiнансового забезпечення власного юнування, тобто оплата житла, покупка !ж1 та одягу. Як показують результати бь льшiсть дослiджуваних людей похилого вшу е спроможними забезпечити свое юнування. Також ми запитали, чи виникали в людей труднощi в спiл-куваннi з оточуючими пiсля завершення трудово! кар'ери, адже як згадувалося вище дуже розповсю-дженим е явище, коли робота займае основну час-тину життя та часу, i основне коло стлкування зна-ходиться саме навколо трудово! дiяльностi. Респо-нденти у шлькосп 62% зазначили, що в них виникали труднощi в спшкуванш пiсля звершення трудово! дiяльностi, що тдтверджуе викладенi вище мiркування.
На задане питання про те, чи була людина емо-цiйно готовою до завершення професшно! кар'ери, 62% опитаних вiдповiли «Так». Отримаш результати можуть пояснюватися емоцiйною, моральною та фiзичною втомою в1д довготривалого виконання трудово! дiяльностi. Це тдтверджуеться вiдповi-дями на наступне запитання, про те чи легко лю-дина пристосовувалася до тих умов де вона зараз знаходиться, тд зазначеними умовами малося на увазi пристосування та адаптащя до статусу пенсi-онера та людини похилого в^. Зг1дно нашого дос-л1дження 72% респондентiв вщповши, що !м було легко пристосуватися до нових умов, що в свою чергу тдтверджуе отримаш нами рашше вiдповiдi, про емоцшну готовнiсть завершити трудову кар'еру. Г. Йолов аналiзуючи чинники, яш зумов-люють процес адаптац^' особистосп до похилого вiку та стану пенсюнера, особливо акцентуе увагу на ставленш суспiльства, до тих хто досягнув цього вшового етапу та здатносп само! особистостi адекватно включитися у новий життевий цикл [4].
Запитання про те, чи може людина стверджу-вати, що вона веде активне сощальне життя, мало на меп дiагностувати включенiсть людини в сощальш процеси i взаемод1ю, адже соцiальний аспект ввдчуження е таким же важливим та актуальним, як i психологiчний. З отриманих в процесi дослi-дження результатiв, 79% опитаних стверджують, що вони ведуть активне соцiальне життя. Отримаш результати можуть пояснюватися тим, що вибiрку опитуваних складали жителi мiста, де соцiальне життя набагато актившше, рiзноманiтнiше i де про-стiше та швидше включитися в сощальш процеси. Ввдповщно до сфер сощального життя, то розподiл ввдповщей дослiджуваних був наступним: в соща-льнiй сферi реалiзовують себе 23% опитаних, в по-лiтичнiй - 3%, i основна кiлькiсть опитаних зайнята
духовною сферою - 46%. Така значна шльшсть опи-таних, що зазначили духовну сферу, як актуальну сферу свого соцiального життя дае можливють при-пустити, що у даних респондента можна виявити певш негативнi психологiчнi та емоцiйнi стани, з метою вирiшення або подолання яких вони зверта-ються по допомогу або шукають вiдповiдей у духо-внiй сферi соцiального життя людини.
Самотнiсть е одним з основних чиннишв, що сприяе появi та розвитку особистiсного вiдчуження у людей похилого вшу, вона е негативним i дуже травмуючим поняттям особливо для лiтнiх людей. Переживания самотносп в людей похилого вшу мае свою специфiку, яка визначаеться тим, що зна-чний бюлопчний вiк спричинюе дедалi бiльше не-гараздiв фiзiологiчного характеру. В свою чергу знижений адаптивний потенцiал людей похилого в^, змiна сощально! ситуацп життя та супутнi проблеми ускладнюють мiжособистiсну взаемодiю. Самотнiсть - це особлива форма самосвщомосп, яка сввдчить про розрив соцiальних i особиспсних контактiв i зв'язкiв, що становлять життевий свiт особистостi [3]. На запитання чи ввдчуваете Ви себе самотшм, або ж самотньою 74% опитаних вщпо-вiли «Hi», але вщповщ отриманi на дане запитання потрiбно розглядати через призму сощально! бажа-ностi, адже часто люди похилого вшу не бажають здаватися самотшми, або ж бояться саш собi в цьому зiзнатися.
Переживання самотностi супроводжуеться складними емоцiйними станами, одним з яких е смуток. На запитання, чи часто Ви переживаете смуток, коли залишаетесь наодинцi 56% опитаних вщповши «Hi», що можна пояснити тим, що як за-значалося вище 59% опитаних проживають з рщ-ними, як1 можуть надавати емоцiйну шдтримку та допомогу людиш похилого вiку.
Проживання в умовах мюта, та часта взаемодiя з близькими, рiдними та iншими людьми поясню-ють вiдповiдi на запитання про те, чи помiчали до-слiджуваиi, що свiт навколо них шби застиг i не змь нюеться. На дане запитання 85% дослвджуваних вiдповiли «Hi». Такий великий вщсоток негативних вiдповiдей може визначатися специфшою вибiрки, а саме тим, що в умовах сучасного активного сусш-льства та мiського активного життя, сощальш про-цеси пропкають дуже швидко та активно. Проте да-ний факт не гарантуе того, що в щ процеси залуча-ються всi класи та верстви населення, адже е значна рiзниця мiж спостерiганиям за сощальними проце-сами та безпосередньою залученютю в них. Даиi мь ркування пiдтверджуються результатами запитань про участь у культурних заходах мiста, у вщповщь
на як1 69% опитаних приймають в них участь, проте при запитанш чи хочуть вони того, 79% вщповши негативно.
Опираючись на матерiал отриманий в результат теоретичноi обробки психологiчноi лиератури з тематики психологii людей похилого вшу, самот-ностi, мiжособистiсноi взаемоди та спiлкування ль тнiх людей, ввдчуження та особистiсного ввдчу-ження було проведено дослвдженпя особистiсного ввдчуження в людей похилого вiку. В результат до-слiджения були отримаш наступнi данi: 54% дослi-джуваних стверджують, що ставлення в сучасному суспiльствi до людей похилого вiку зневажливе та негативне, на думку 79% опитаних в суспiльствi iс-нують стереотипи щодо лiтнiх людей, 77% респондента визначили свш сощальний статус як низь-кий, 62% опитаних ввдчувають обмеженiсть своiх сощальних можливостей у зв'язку з тим що вони е пенсюнерами, у 69% респондента немае сощальних та економiчних можливостей на ввдпочинок, 62% дослвджуваних зазначили, що в них виникали труднощi в сшлкуванш пiсля звершення трудовоi дiяльностi. Ва вищезазначенi чинники в своiй сумi значним чином сприяють виникненню та розвитку особистiсного вiдчужения в людей похилого вшу. Результати отримаш в процеа дослщження е акту-альними та важливими i будуть використанi в пода-льшiй розробцi теми особиспсного вiдчужения, особливо в контекстi його попередження та подо-лання.
Список лгтератури
1. Зиновьева Д.М. Психология отчуждения: монография. ГОУ ВПО «Волгоградская академия государственной службы». Волгоград: Изд-во ГОУ ВПО «ВАГС», 2005. 172 с.
2. Краснова О.В. Стереотипы пожилых и отношение к ним. Психология зрелости и старения: Ежеквартальный научно-практический журнал. 1998. №1. С. 10-18.
3. Подорожний В.Г. Самотшсть як проблема людей похилого в^. Теор1я i практика сучасноi психологи. 2018. № 2. С. 65-69.
4. Третата вьзраст. Самочувствие, активност, жизнена позищя. Под общей редакция на проф. Георги Йолов. София: Наука и исскуство, 1982. 261 с.
5. Шаповаленко И.В. Возрастная психология. Психология развития и возрастная психология. М.: Гардарики, 2005. 349 с.
6. Hancock B., Sharp P. Elderly alienation, satisfaction, and social class. FREE INQUIRY in CREATIVE SOCIOLOGY. Volume 11, N 01, May 1983. 78-79 р.
