CC BY
10
УДК 343.98:343.139 I. Когутич
Львiвський нацюнальний унiверситет iMeHi 1вана Франка
"ЕЛ1ТАРШСТЬ" У ХАРАКТЕРИСТИЦ1 ЗЛОЧИН1В
©Когутич I., 2014
У контекст проблематики судочинного шзнання злочишв проаналiзовано поняття "елгга", його походження, ознаки, види, прояви тощо. Пiсля цього у межах подальшого диференцiйованого дослiдження отриманi узагальнення екстрапольоваш у розкриття сутностi феномену "ел^арний злочинець".
Ключовi слова: ел^а, злочинець, особа злочинця, кримiналiстична характеристика злочину.
I. Kohutych
"ELITISM" IN THE CHARACTERIZATION CRIMES
The article deals with analyses of the concept of "elite", its origin, features, types, signs etc. in the context of problems of judicial knowledge of the crimes. Moreover within further differentiated research a generalization are obtained and extrapolated into disclosure of the essence of phenomenon of "elitist offender".
Key words: elite, offender, personality of offender, criminalistic characteristic of crime.
И. Когутич
"ЭЛИТАРНОСТЬ" В ХАРАКТЕРИСТИКЕ ПРЕСТУПЛЕНИЙ
В контексте проблематики судопроизводственного познания преступлений проанализировано понятие "элита", его происхождение, признаки, виды, проявления и т. п. После этого в пределах дальнейшего дифференцированного исследования полученные результаты экстраполированы в раскрытие сущности феномена "элитарный преступник".
Ключевые слова: элита, преступник, личность преступника, криминалистическая характеристика преступления.
Постановки проблеми. За будь-якого розумшня сутност поняття "характеристика злочишв" (кримшально-правова, кримiнолоriчна, кримшалктична тощо), тхто не заперечуватиме такий структурний 11 елемент, як типова шформащя про особу злочинця. Своею чергою, у виокремлент та аналiзi тае! чи шшо! специф^ ще1 особи часто мають значения 11 соцiально-рольовi ознаки-характеристики. Серед них е й така - обiзнанiсть про варiанти проявiв яко! та долечинш наслщки для усього процесу провадження у кримiнальних справах мае чимале значення в результативност цього процесу. Йдеться про належшсть особи (потенцiйного злочинця) до так звано! елгга.
Що таке "елгга", 11 поняття, походження, ознаки, види, прояви тощо, все це та багато шшого у контекста судочинного шзнання потребуе окремого попереднього аналгтачного опрацювання. Лише пiсля цього у межах подальшого диференцшованого дослiдження отримат узагальнення можна екстраполювати у розкриття сутност феномену "елiтарний злочинець".
Мета дослщження - комплекно проаналiзувати поняття "елгга" та доцiльнiсть його застосування пiд час характеристики окремих видiв злочинiв.
Стан дослiдження. Проблему ели у полiтичнiй наущ давно й всебiчно розглядають рiзнi автори. 1де1 полiтичного елiтизму висловлювали ще Конфуцш, Платон, Н. Макiавеллi, Ф. Нщше та iн.
182
У пеpшiй тpетинi XX ст. pозpiзненi iдеï елiтаpностi систематизyвали й yзагальнили Г. Моска та В. Паpето, яких вважають засновниками наyки елггологп. Р. МГхельс, Ж. Соpель, М. Вебеp сфоpмyлювали абеткy доктpин, ïхнi настyпники pозвинyли, пеpеосмислили окpемi положення, однак фyндаментальнi основи залишились незмiнними.
Виникнення i глибоке обIpyнтyвання теоpiй елiтаpностi в Укpаïнi пов'язане з В. Липинським та Д. Донцовим. На пpоблеми елiт звеpтали увагу такi вченi з yкpаïнськоï дiаспоpи, як I. Лисяк-Рудницький, Г. ^абович, Я. Пеленський. В У^аш, починаючи з 1990-х pокiв, ^облемою елiт y тому чи шшому контекстi займалися такi сyчаснi науковщ, як: О. Бiлий, Д. Видpiн, С. Вовканич, Б. Гавpилишин, О. ^ишв, А. Колодiй, I. Кypас, Б. Кухта, О. Лазоpенко, В. Лизанчук, В. Литвин, В. Малахов, М. Михальченко, А. Пахаpeв, В. Потульницький, В. Танчеp, М. Шульга, Б. Яpош.
Виклад основних положень. Поняття "елгга" виpинаe у суспшьнш свiдомостi в XIX ст. як позначка найвищих веpств сyспiльства. Теоpiя елiт постала на початку XX ст. як дисциплша, що pозглядаe pозшаpyвання сyспiльства у веpтикальних сшвввдношеннях мiж веpствами та класами i вивчае "веpхнiй" пpошаpок - елггу, тобто дослiвно "тих, хто ^ойшов соцiяльний вiдбip i досяг веpшин" [15].
Елiта (вiд фpанц. elite - най^аще, добipне) - сукупшсть людей, якi: 1) виpiзняються у суспшьному сеpедовищi своïми автоpитетом, моpальнiстю, iнтелектом, а тому визначаються як найкpащi пpедставники суспшьства; 2) посщають ключовi полiтико-yпpавлiнськi позицiï у сyспiльствi та здiйснюють владнi фyнкцiï.
Головна функцш елiти полягае в у^авл^ш сyспiльством. Члени елiти посiдають пеpеважно стpатегiчнi позицiï у piзних деpжавних, пyблiчних i пpиватних iнститyцiях та оpганiзацiях, мають найвищий статус у системi стpатифiкацiï сучасного сусп1льства (владш можливосп, знання, пpофесiйна компетентнiсть тощо).
Елiта сучасного сyспiльства - стpyктypоване соцiальне yтвоpення, яке складаеться з piзних гpyп, що можуть бути вжрядковаш за ступенем сyспiльноï значущостг Становище члена елiти в ïï iepаpхiï визначаеться як його шдиввдуальним статусом, так i сyспiльною значущктю самоï цieï елiти. У сучасному сyспiльствi можливе не тiльки веpтикальне пpосyвання людей в елiтy (з позаелггаих гpyп), а й гоpизонтальне - з однieï гpyпи елГти в iншy (напpиклад, з наyковоï в полiтичнy, з полiтичноï, економГчжй у кpимiнальнy тощо).
У pозглядi елiти стосовно сфеpи полiтики пеpеважно опеpyють двома близькими, але не вдентичними теpмiнами: "политична елiта" i "володаpююча елiта". Наймiсткiшим е поняття "володаpююча елiта": це yсi групи, якi можуть i pеально здшснюють вплив на владу.
Володаpююча елгга складаеться з таких елементiв: економГчна елiта - гpyпа людей, яка кошролюе головнi економiчнi pесypси суспшьства: великi власники, можновладщ i пpовiднi менеджеpи фiнансово-пpомислових коpпоpацiй тощо. Вони виступають найвщчутшшою гpyпою тиску на владу, викоpистовyючи для цього як безпосеpеднi контакти з полiтиками, так i шдкошрольш ïм ЗМ[ та грош^ спpямованi на фiнансyвання mp^ i вибоpчих кампанш; вiйськова елгга - генеpалiтет i вище офiцеpство. Вплив на владу визначаеться концешращею в ïï pyках значноï кшькост засобiв знищення i людей, готових за пеpшим наказом ïх викоpистати, а також мipою мiлiтаpизмy самого суспшьства; бюpокpатична елiта - чиновники деpжавного апаpатy, ïх pоль i вплив зумовлюеться участю у пpоцесi п1дготовки та pеалiзацiï важливих полггачних piшень; iдеологiчна елiта - видатт дшчГ кyльтypи, науки, пpедставники мас-медiа, що фоpмyють iдеологiю сyспiльства i свщомкть мас; власне полiтична елгга включае в себе кеpiвникiв деpжави, членгв ypядy, депyтатiв законодавчого оpганy, тобто тих, хто безпосеpедньо ^иймае полггачш piшення на деpжавномy piвнi. У шиpшомy тpактyваннi до œï заpаховyють i полГтичш фiгypи сеpедньоï ланки, значyщi для pегiональноï полггаки. Вpаховyючи тpактyвання полiтичноï елiти як одного з елеменлв володаpюючоï елгга, ïй можна дати таке визначення: це певна гpyпа сyспiльства, яка концешруе у своïх pyках деpжавнy владу i вiдповiдаe за в^облення стpатегiï pозвиткy yсieï системи.
Якщо взяти загальнi кpитеpiï подшу елгга в Укpаïнi, то ïï, шшого, можемо пpагматично подшити на ту, що "кеpye", та на ту, що "пдна кеpyвати", але ïï не допускають до влади. Так е в У^аш, i так буде доти, доки не стануть законослухняними i ypяд, i депутати, i громадяни [19].
183
Щодо управлшсько! елгга, то доречно зауважити, що в Украш немае тае! бюрократа!, яка складаеться з висококвалiфiкованих представниюв розумово! працi з розвиненою становою честю, що забезпечуе бездоганшсть !хньо1 дiяльностi. Характерною рисою сучасно! укра!нсько1 елiти е не тшьки глибокi iдеологiчнi розбiжностi мiж рiзними !! фракцiями, але й наявшсть iстотних регю-нальних розбiжностей, що шкодить консолвдацп суспiльства, виконанню завдань державотворення.
Причина сустльно! неефективностi сучасно! укра!нсько! полггачно! елiти - не у вадсутносп знань i умГнь, а в тому, що вона не мае потреби брати до уваги штереси суспшьства. Така потреба може диктуватися або моральними засадами елГти, або механiзмами !! полггично! вiдповiдальностi, або тиском громадянського суспшьства. Мораль колишньо! номенклатури та ново! буржуази тако! чесноти, як служшня суспiльству, не передбачае, а двох останшх чинниюв в Украш поки що немае.
Наступна елгга може бути благородною ("ми не таю, як вони"), а може не бути. Укра!нська пострадянська елГта обрала друге. Вже з юнця 1990-х роюв у дiяльностi частини политично! елiти стали посилюватися авторитарнi тенденцй. Переважна бiльшiсть парламентських та президентских виборiв мали далеко не демократичний характер (передусiм через застосування владою адмiнiстративного ресурсу та "брудних" полiтичних технологiй). Метою цих дш було поповнення чи часткове "оновлення" правлячо! елiти за рахунок лояльних до не! осiб i запобГгання посиленню полггачно! ваги контрелiти - опозицп.
Елiта, яка представляе Гнтереси фiнансово-промислових груп, насамперед великих, поставлена перед питанням: як гарантувати недоторкантсть бiзнесу i власностi як вщ передiлу, так i вiд надшрного втручання влади? Частина бiзнес-елiти розумГе переваги правових гарантiй над силовими i готова "грати за правилами", а частина полггачно! елiти - готова встановити цГ правила [18].
Формування сучасно! правлячо! елiти Укра!ни характеризуеться зiткненням рГзних тенденцiй, одшею з них е чiткiша диференщацш елiт за сферами дГяльноста: в поттищ, економiцi, культур!, управлiннi. Сьогодш вiдбуваеться консолiдапiя полггачно! елiти i посилення апарату президента; основою елгга поступово стае номенклатура, яка ткно пов'язана з бiзнесом i директоратом.
Ще одна тенденщя розвитку полггачно! елiти в Украш - постшна змiна Г боротьба "генераций", полгтиюв, зв'язки на зразок "клГентел", "лобГзм" як форма полГтико-економГчного тиску. Ввдбуваеться процес змши поколшь. Цей процес мае тенденщю до посилення, тому що бГзнесовГ структури Укра!ни мають ще "молодший код генерацп". Спшьтсть "генерацшно! едностГ" зумовила те, що полгтичш змагання тривають тепер у площит генерацш. "Сустльство нагадуе багатоденну велогонку: одш падають Г сходять з дистанцл, шшГ знаходять в собГ сили продовжувати боротись тсля падшня, дехто виходить у лвдери" [4].
У вищеозначеному контекст! щкавим е аналГз сощально-демографГчних аспекта кадрового складу апаратгв Адмшстрацп Президента Укра!ни, Кабшету МшстрГв Укра!ни, державних комггетГв, державних адмшстрацш, а також вищих судових шстанцш Укра!ни, який здшснив президент МГжнародно! кадрово! академп Г. Щоюн. Вагомим показником у цьому аналГзГ полггачно! елгга суспшьства був вжовий параметр. Результати дослвджень засввдчили, що бшьшкть представниюв политично! елгга Укра!ни мають вш ввд 40 до 50 роюв - 49,5 %, ввд 50 до 60 - 38,9 %, ввд 60 Г старше - 8 %.
Оиб вжом 30-40 роюв - 3,6 %. Найбшьша юльюсть оиб тако! вжово! групи працюе в Адмшстрацп Президента Укра!ни, а найменша - в Кабшет МшстрГв - 0,8 %.
З 875 респондента, що репрезентували вищу виконавчу владу Укра!ни, 312 мали техшчну освпу, 342 - сшьськогосподарську, 106 - гумаштарну, 74 - економГчну, 31 - юридичну.
Правляча елГта 1990-х роюв - це переважно колишш працгвники радянсько-партшного апарату, народногосподарський актив за тонко! верстви нацюнально! штелГгенци.
Змши вументальностГ, свщомоста е процесами надзвичайно складними й тривалими, тим паче, коли нацюнальна державшсть формуеться у реформктський споЫб, тобто елгга пересуваеться переважно по горизонталГ [12].
В Адмшстрацп Президента Укра!ни переважають люди з техшчною освГтою, що зумовлюе зосередження уваги правлячо! елгга на економГчних питаннях. Друге мкце посвдають юристи -13,6 %, на третьому перебувають економкти, природничники, гумаштарп - разом 18,1 %.
184
Але серед укра!нсько! правлячо! елiти незначне мкце поЫдае група спецiалiстiв або тих, хто ]шг би досконально налагодити механiзм управлiння процесами спадкоемност духовно! культури на цьому етат розвитку нашого суспiльства. А це, своею чергою, призводить до нерационального та неповного використання духовно! культурно! спадщини як свiтово!, так i укра!нсько!, до засилля масово! культури, до гальмування (свiдомого чи несвщомого) процесiв духовно! творчостi внаслiдок матерiально! та фiнансово! скрути, до знещнення загальнолюдських цiнностей.
Монiторинг громадсько! думки засввдчуе, що в Укра!нi полгтичний процес бiльшою мiрою зводиться до политиканства, нiж до полiтики. Мiжклановi та мiжпартiйнi "розбiрки" все ще превалюють над державницькими пiдходами до виршення полiтичних, соцiально-економiчних та вдеолопчних проблем [11].
"Головний недолiк деяких укра!нських полiтикiв... - це небажання чи невмiння обговорювати дiйсний стан речей, реальну ситуащю. Замiсть цього !м властива пристрасть до беззмктовних гасел, з яких не випливае жлдних дiй. Однi полiтики просто надають перевагу манiпулюванню громадською думкою i голосами, боячись обговорювати серйозт, значнi для суспшьства проблеми. 1нпй - не можуть розлучитися з привабливими для багатьох, але такими, що давно втратили сенс, символами на зразок "комутзму", що безповоротно вщйшов у минуле, чи часто, беззмютовного "нацюналiзму".
Свого часу Евритд подiляв громадян на три класи - багатт, що не приносять жодно! користi та завжди жадiбнi до наживи, бiднi, що не мають нiчого i яких постшно гризуть заздрощi, та середнш клас - мiцнi власники, "рятавники держави" [22]. Але класифжащя цього давньогрецького драматурга хоча й образна, але некоректна. Що стосуеться багатих - представниюв бiзнес-елiти, то !хня роль у сучасному суспiльствi неоднозначна. Сама лише констатация факту проникнення багатих людей до влади мало що дае. 1стотним е те, яю наслiдки тако! "штервенцп у владу": позитивне це явище чи негативне?
Грошi майже завжди вталювали владу, а, значить, диктували полiтичнi чи економiчнi процеси. Це доволi рельефно виявляеться у перюд криз, коли суспiльством вiдчутно починають керувати не тiльки офiцiйнi, владш структури, але й групи, класи, яю мають реальну силу, передуим силу грошей. Наявнiсть катталу приводить до особливого рiзновиду влади - екож^чно!, яка не сформована у ввдповвдш iнститути i, на ввдм^ вiд полiтично! чи вiйськово! влади, позбавлена навпъ зовнiшньо! атрибутики. Плутократая, економiчна влада i е юнцевим втiленням багатства, накопиченого з головною метою - панувати [17].
Грошi - iстотний елемент тиску на полгтичну владу, бо без них влада не зможе здшснити жодно! политики, не зможе забезпечити сощально! рiвноваги у суспiльствi. Розвиток виробництва, стимулювання малого та середнього бiзнесу, фiнансування соцiологiчно! сфери, науки, освгга, культури, оборони тощо неможливе без достаттх катталовкладень. Реальне управлiння великими грошовими потоками показуе реальну владну силу. Недарма вважають, що у системi влад держави "до трьох традищйних !! частин - законодавчо!, виконавчо! й судово! влад - доречно додати четверту, грошову" [6]. Саме тому ввдомий фiнансовий магнат Ротшильд казав: "Дайте мет управляти грошима держави, i менi не мае дша, хто створюе закони" [21].
Однак плутократiя не е окремою гшкою влади, вона присутня вiдкрито чи латентно, опосередковано в кожнш з гiлок влади. Велика политика розглядаеться як великий бiзнес, який дае можливiсть "добувати" велик! грош^ Вже давно загальновизнаним е факт, що найприбутковша сфера людсько! дiяльностi - це полiтика. Адже саме в полггащ найчастiше шукають не iстину, а прибуток. Вигоди вщ полiтики прагнуть отримати не лише можновладщ, але й багат прошарки суспшьства. Вони рiзними способами (ввд створення лобiстських структур, груп тиску у парламентi - до обрання на високi полiтичнi пости) впливають на владнi структури, домагаються тльг, режиму якнайбiльшого сприяння. У цьому контекста цшком слушним е ви^в Т. Кашкарово!, що политика в Укра!нi (як i в Росп) - це функц1я високопоставленого кркла i функц1я грошей [8].
У суспшьств^ де панують товарно-грошовi вiдносини, неминучий вплив олiгархiв на владу. Йдеться про спрямовашсть ще! iнтервенцi! плутократiв i про певш межi !хньо! дiяльностi, як1 повинш бути лише у правовому пол^ Якщо йдеться про розграбування нащональних багатств Укра!ни, вивезення величезних коштав, "зароблених" незаконним шляхом за кордоном (найяскра-вiший приклад - "справа Лазаренка"), то тут двох думок бути не може. Такому проникненню у владу необхвдно покласти край.
185
Характерна особлишсть укра!нсько! правлячо! елгти, що вщрГзняе !! ввд европейсько!, полягае у тому, що в нш малий ввдсоток жГнок в урядових структурах. Не було жГнок й у трьох укра!нських урядах, серед голГв обласних держадмшстрацш, серед голгв районних Г мкьких держадмшстрацш. Лише в урядГ Вжтора Ющенка жшка вперше стала Прем'ер-мшстром (ЮлГя Тимошенко).
Для политично! елгти Укра!ни чаЫв незалежност характерний доволГ швидкий процес ротаци, пов'язаний з перюдичними, але постГйними змшами прем'ер-мшстрГв: П. Лазаренко перебував при владГ 11 мкящв; в. Марчук - 12; В. Масол - 11; Ю. Звягшьський - 10; Л. Кучма - 12; В. Фокш - 19; Ш. Пустовойтенко - 29 мкящв. Така калейдоскошчшсть призводила до зниження вадповадальност Г постшно! боротьби мГж рГзними групами елгти.
Хто, як не представники елгга, повинен демонструвати приклади стосовно реалГзацп правових знань Г правово! культури загалом.
Це усввдомлене виконання, передуЫм державним дГячем Г правлячою елгтою, юридичних припиЫв, !хне умшня грамотно користуватися законодавством, чинними нормативними правовими актами, керуватися високими етичними критергями у державно-управлшськш Г полгтичнш дГяльностГ, повсякденному житл. Це орГентовашсть не тшьки Г не стшьки на сво! власт оцшки й штереси, а на правовГ й етичн норми в уЫх життевих, а тим бшьше державно значущих ситуащях.
Мабуть, тщо, крГм страху перед народом, не може сьогодш змусити вгтчизняну елпу дотримуватися правових норм у намаганш отримати владу та в процес !! реалГзацп [9].
Необхвдно погодитися з В. Волгою стосовно того, що "...полгтачна елгга - це люди, вщпо-вадальн як за схвалюваш ршення, так Г за допущен помилки... Головною ознакою народження полггачно! елгти в нашш краш буде поява закошв, якг визначать ступГнь конкретно!, а не розмито! вадповадальноста, зокрема Г кримшально!, кожного представника влади, що претендуе на приналежшсть до елгга" [2].
Зрештою, розумшня правлячими колами Где! законности обов'язку та вадповадальноста, чест й пдностГ, поеднане Гз суспшьною мораллю, перестае бути межею припустимого способу реалГзацп державно! влади. Не випадково чутливкть влади до сустльно значущих проблем Г подш, навпъ порГвняно Гз радянським перюдом, знижуеться.
ДоволГ деструктивним за сво!ми наслвдками проявом культури сучасно! полгтично! елгга виступае так добре уСм ввдома родиншсть, земляцька солщартсть та клановГсть. Протягом уСе! нашо! полгтично! кторп, яку ми так чи шакше пов'язуемо з демократизащею, кергвнГ кадри добиралися з "найближчого кола" ввдповвдальних оСб, серед родичгв, друзГв, однокурсниюв чи просто знайомих.
У сформований вже за суттю олшархГчно-клановий прошарок елгти намагаються не допустити нових людей, яких так потребувала молода Укра!нська держава у першГ роки незалежностг На основГ союзу влади й катталу склалася внутршньо однорвдна, закрита ввд зовшшнього впливу каста, склад яко! мГняеться доволГ незначно, та й то переважно за рахунок перерозподшу сил рГзних клатв у самш елггаш груш [3].
У цьому контекста е, можливо, суперечливим, однак зрозумшим, обурення О. Забужко: "З штелектуалГв у нас залишилися Мирослав Попович Г В'ячеслав Брюховецький. Все, хлоп'ята! Де економкти, политологи, соцюлоги, де люди, якг дшсно чутш, яю, бю вГзьми, розтлумачать, розка-жуть нашому напгвосвГченому полгтикуму, що йому робити? Я подумала - якби мене попросили доповнити список штелектуально впливових людей, меш б самш було важко. 1х не видно Г не чутно. Тому в списку 100 найвпливовших людей опиняються бандити, злодп Г розбшники. У цьому причина нашо! кризи" [5].
На думку Ф. Рудича, характерними ознаками ладу, який створила нишшня правляча елгта, е нехтування суспшьними штересами, безконтрольшсть, безвадповадальшсть, непрозорГсть [20].
Для велико! кшькост представниюв владно! елгти притаманне цитчно-скептичне ставлення до права, правовий тгЫзм, коли сощальна значущкть права принижуеться або зовСм не визнаеться, коли до закону ставляться як до малозначного й недосконалого регулятора суспшьних ввдносин. "...1з законом не можна поводитися, як з дворовою дГвкою. На превеликий жаль, сьогоднГ ми бачимо всюди в краш таке поводження з законом, Г, на превеликий жаль, це робить перша людина в краш - президент" [1].
186
Стосовно причин такого стану речей цшком можна погодитись iз В. О. Коршенко, В. В. Добiжем [10]. Так, вони вважають, що, по-перше, демократичш перетворення в Укра!нi не те, що позбавили юторично властивого нашiй державi змагання мiж народом i владою, а, навпаки, багато в чому збагатили його. Командно-мобЫзацшш методи разом з полгтичною доцшьтстю виправдовували волаючi правопорушення, зокрема прав i свобод людини, породили спотворене уявлення про роль партiйних ухвал i державних управлiнських рiшень. Склалася думка, що варто видати директиву - i все буде зроблено. Багато в чому така бюрократична практика збереглася, подолати !! доволi складно.
По-друге, правова суперечшсть i слабюсть державно! влади. В Укра!ш збертаеться неузгодженiсть загальнодержавних iнтересiв з штересами вiдомств i регiонiв, штереЫв суспiльства, влади, елiтних прошаркiв та конкретного громадянина. Розбiжнiсть iнтересiв у поеднанш з недосконалiстю законiв породжують приватновласницьке ставлення до закону - шанобливе на словах i зневажливо-шгЫстичне на дiлi.
По-трете, подвiйнi стандарти у практищ правозастосування. Будь-який закон, правило чи шструкщя ефективнi та поважаються уйма лише за умови, якщо вони е такими для уих без винятку, зокрема i для представникiв владно! елiти.
По-четверте, безвщповвдальшсть i безкарнiсть, якi стали майже системними. Важко назвати приклад, коли посадовця було б покарано за видання нормативного акта, що суперечить Конституцп Укра!ни. Вiдсутнiсть ефективного механiзму залучення посадовцiв до вiдповiдальностi за незаконно ухвалюванш рiшення е очевидним. До того ж життя вимагае розробки максимально ефективних правових i оргашзащйних форм контролю дiяльностi державних оргашв з боку громадянського суспiльства.
По-п'яте, правова неграмотшсть. Вiдомi ситуацi!, коли державш службовцi керуються законами та нормами, яю давно скасованi. I це тсда, коли професiонал не може не розумгга, що право - це не просто сукупшсть правил поведшки (норм), що виражають волю та штереси народу. Це санкцюнована державою система ценностей, орiентирiв, принцишв, норм i правил, що склалася, з одного боку, сустльними ввдносинами, а з iншого, - регулятс^в цих вiдносин з метою !х розвитку i встановлення належного сустльного правопорядку.
По-шосте, усвiдомлене порушення права, коли владна елiта сто!ть не на вартi прав i свобод суспiльства та його громадян, а найперше захищае сво! права на отримання "статусно! ренти". Як тдсумок: корупцiя, хабарництво, несплата податюв, бюрократизм стали реальною загрозою нацюнальнш безпецi, провiдним чинником низьких темтв розвитку економiки, поглиблення соцiально! диференщацп суспiльства, утвердження цинiзму як норми сустльного буття. Для багатьох представниюв владно! елiти атмосфера корупцi!, бюрократизму i безладу стала природним мкцем безбiдного iснування.
Сощальне корiння корупцп лежить глибоко i полягае у громадянськш незрiлостi елiти, слабкостi сощально-екож^чно! i правово! системи держави, бюрократизацп управлiнських вiдносин, незавершеностi будiвництва шститулв громадянського суспшьства.
Корупщя породжуе: 1) негативне ставлення до держави i державно! служби; 2) створюе загрозу демократичним цiнностям, пiдривае авторитет влади; 3) позбавляе сенсу правосуддя; 4) перешкоджае розвитку здорових ринкових вщносин; 5) стимулюе зростання злочинностi. Цитзм утверджуеться як норма мiжособистiсних ввдносин, влада перероджуеться, руйнуються засади громадянського суспшьства.
Загальновiдомi розробники теорi! ел^т Парето i Мiхельс вважають, що розвиток суспшьств неминуче призводить до ситуацп, коли влада опиняеться в руках мало! групи, яка контролюе владу й уникае звiтування перед громадянами через системну корупцiю. Корупщя полiтичного режиму веде до неефективноста управлiння i занепаду державного устрою загалом. У таких процесах демократая поступово деградуе, веде до встановлення олтархп, а влада опиняеться в руках невиборних лiдерiв [15].
Щ самi автори вважають, що позначет назвою "елiта" люди не е моральними чи науковими авторитетами, а зазначена назва не приписуе !м якихось iдеальних якостей i спроможностей. 1деться
187
тшьки про критерш належностi до одше! з багатьох груп, що контролюють чи перебувають у безпосередньому наближенш до контролю за центром влади. Окреслеш в такий спосiб владт елiти позбуваються iдеологiчно-мiстичного ореолу та стають об'ектом, придатним до вишрювання, -зокрема, до вимiрювання !хньо! якостi, зокрема й через призму кримшального закону.
Вже не дивують тези-висновки на кшталт: "корупцiя в Укра!ш досягла нацiональних масштабiв: ввд найвищого рiвня, де вона дае змогу окремш елiтарнiй групi красти в кра!ни мiльярди, до найнижчого, де вона перетворилася чи не на единий заЫб виживання" [14]. Своею чергою, впчизняна i мiжнародна спшьноти безапеляцiйно погоджуються з юнуванням в Укра!нi "елiтарно! корупцi!" (корупцй високих посадовщв) [7] тощо.
Свого часу на "Радю Ера РМ" у прямому ефiрi обговорювали рейтинг журналу "Фокус" зi 130 найбагатшими людьми Укра!ни. Пiд кiнець передачi якийсь радiослухач зателефонував i запитав, чи усввдомлюють запрошенi в студГю експерти, що усi цi "багатенью буратiни" - бандити та злодп. Один з експертiв прямо вiдповiв, що немае сенсу заперечувати очевидне: звкно - переважно бандити та злодп. Другий експерт мовчазно погодився. На виправдання фiгурантiв "списку-130" зауважили, що в iнших державах багаттями також часто ставали бандити i злодi! [16].
Яю ж ознаки "злочинщв з елiти", зокрема i "елiтарно! злочинностi" загалом?
Вiдповiдi на це запитання можна частково знайти, проаналiзувавши дослiдження, проведенi у межах анкетування громадськостi стосовно прояв1в та рiвня корумпованостi вiтчизняно! елiти [23].
Переважно до елгга зараховують олтарх1в (62 %), бiзнесменiв (40,9 %), депутатiв (41,9 %), чиновникiв (37,4 %) Г тшьки 24 % зарахували до елiти iнтелiгенцiю, 21 % партайних лiдерiв. У сво!й бшьшост елгтарна злочиншсть ототожнюеться з держелгтою Г бГзнес-елгтою.
Елгта ввдрГзняеться ввд переичних громадян такими ознаками: це родинш зв'язки, походження (42,7 %), найвищий рГвень доходу, заможшсть (40,7 %), зв'язки з впливовими людьми (40,5 %). Представники елгга, на думку респондента, вважають себе "надлюдьми". 1м усе дозволено (53,6 %), вони прагнуть встигнути "урвати" все ввд тих можливостей, яю вони мають в розпорядженш ниш (52,1 %) Г бажають будь-якими методами, шляхами досягти матерГально! Г полггачно! переваги (43,4 %). 26,5 % опитаних вважають найважлившою причиною корупцй елгга те, що вона не мае стшких моральних цшностей. Багато в чому ця причина пов'язана з тим, що в процеЫ конкурЫв, виборГв, висунення чиновниюв на керГвш посади дуже суб'ективно встановлю-ються морально-етичт, недостатне значення надаеться вимогам до професшно! квалГфГкацп.
Серед злочишв, найчастше притаманних елт, можна виокремити: фГнансовГ (72,8 %), корупцГйнГ (66,7 %), перевищення повноважень (43,9 %). Наведена статистика засвщчуе, що переважно злочини вчиняють представники таких видГв елГт: кримГнальнГ авторитети (61,5 %), депутати (59,5 %), керГвники органГв влади (54 %), банкГри (34,3 %).
На думку переичних громадян (за результатами опитування), елГтарна злочиннГсть мае бГльш прихований характер, анГж звичайна злочиннГсть. 47,5 % респондента виокремили те, що вона породжуе недовГру суспГльства до влади, мае чи не найнебезпечшший характер.
Своею поведшкою, - проголошуючи високоморальнГ цГнностГ Г одночасно !х порушуючи, -правляча елГта Укра!ни розбещуе суспГльство, що призводить до корозп моральних цГнностей. Люди, особливо молодГ, починають думати, що досягти "елгтарних" позицГй в суспГльствГ можна, лише не обмежуючи себе нормами моралг За даними опитувань, вже зараз 11 % молодГ визнають, що на них норми моралГ не поширюються, 21 % - Ггнорують закон, 25 % - вважають, що рГвень Г яюсть освгга в життГ не мае значення, головне - мати багатих батьюв, родичГв чи "сво!х людей" у владГ чи комерцГйних структурах. Отже, серед молодГ Гснуе стшка тенденцГя до зниження морального порога, Г якщо вона збережеться, то жити в аморальнш державГ може стати нормою.
РГвень повно! тдтримки дГй влади (як ГнститутГв, так Г персоналш) не перевищуе 8-11 %; лише 6 % громадян засввдчують позитивне ставлення до нишшньо! правлячо! елГти Укра!ни, бГльшГсть (53 %) дотримуеться протилежно! думки, а майже кожний третш (30 %) до правлячо! елГти абсолютно байдужий.
Тому сьогодш, на жаль, е уи пГдстави вважати, що ввдбуваеться зниження якостГ укра!нсько! елГти в уЫх видах !! прояву. I пов'язано це, насамперед, Гз неналежним добором кадрГв та великою корумповашстю !! представникГв.
188
Тож, хто така особа злочинця - представника вггчизняжй ел^и?
Як видаеться - це звичний комплекс ознак, яю ïï xаpактеpизyють: властивостi, зв'язки, ввдносини, моральний i духовний свгт, взятi y розвитку, взаeмодiï iз соцiальними та шдивь дyальними життевими умовами тощо, що таею чи шшою мipою можуть значно вплинути на вчинення злочину. Цей комплекс ознак може бути piзним залежно ввд цшьового призначення. Вiн може мати кримшально-правове значення, оскiльки впливатиме на квалiфiкацiю (наприклад, посадове становище особи), кримшально-процесуальне (наприклад, вiк, стан здоров'я, Смейний стан - у застосуванш запобiжного заходу), кpимiнологiчне (наприклад, судишсть) тощо.
Висновки. Aналiзyючи особливост кpимiналiстичноï характеристики особи злочинця, який е представником вiтчизняноï елiти, необхвдно знати i враховувати вищеозначену сукупшсть обставин, якi, з одного боку, мотивують його поведiнкy, а з шшого, - будуть iстотним чинником, який ускладнюватиме доказування його вини та притягнення до кpимiнальноï вщповвдальностг
1. В юриста "до мозга костей " 1нни Богословсьmï новий Указ Президента викликав гомеричний смiх. — 2007. — 26 квт. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.era-fm.net. 2. Волга В. Политическая элита занимается только обслуживанием своего места / В. Волга // Киевский телеграф. — 2003. — № 12. 3. Воронцова Т. Цттсний та функ^ональш тдходи до характеристики украïнськоï полiтuчно-управлiнськоï елти / Т. Воронцова // Ефективтсть державного управлтня: зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18/ 19. — С. 93—96. 4. Журавський В. Полтична елта Украши: теорiя i практика трансформацй / О. Кучеренко, M. Muхальченко, В. Журавський. — К., 1999. — С. 177. З. Забужко О. Нужно растить мозги / О. Забужко // Диалог UA. — 2006. — 22 сент. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. dialogs. org. ua/ru/material/view/1/7961. 6. Зиновьев А. Запад. Феномен западнизма / А. Зиновьев. — M., 199З. — С. 116. 7. Канадсько-укратський проект сприяння доброчесностi. Пiдсумковuй звт. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.old.acrc.org.ua/file.../Canada_Ul<Taine_mtegrHy_report_TJKR.dос. S. Кашкаро-ва Т. Кресла и деньги. Чиновничье-предпринимательский альянс держит контрольный пакет акций в политике России / Т. Кашкарова // Независимая газета. — 1997. — 2 апр. 9. Козаков В. M. Полтична елта: особлuвостi суб'eкт-об'eктноï взаемодп механiзмiв формування системи цтностей державного управлтня в Украïнi /В. M. Козаков. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ji.lviv. ua/ n43texts/ kozakov.htm. 10. Кортенко В. Формування полiтuчноï культури сучасноï владноï елти в Украïнi / В. Кортенко, В. Добiжа. — Втниця: ВНТУ, 2009. — С. 119—124. 11. Кремень В. Украша: шлях до себе. Проблеми суспiльноï трансформацй / В. Ткаченко,
B. Кременець. — К., 1999. — С. 421. 12. Кухта Б. Полтичш елти i лiдерu /Б. Кухта. — Львiв, 1997. —
C. 20З. 13. Кучма Л. "Mm не нужны сторонники, которые поддерживают просто действующую власть или меня лично" / Л. Кучма // Факты и комментарии. — 1999. — 13 окт. 14. MВФ сприяе процвтанню корупцй в Украïнi? — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: spriyaye-procvitannyu-korapciyi-v-ukrayini-14333.html. 13. Miнаков M. Я^сть влади: спроба оцтки укратських елт / M. Miнаков. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу. 16. Нова угода снайперiв. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://sd.org.ua/ news.php?id = 17340. 17. Политология на российском фоне. — M., 1993. — С. 340—341. 1S. Полтична елта i полтичне лiдерство. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zalik.net/index.php?option=com _content&view=article&id=72:2011-03-03-12-2103&catid=39:2011-03-02-00-21-33&Itemid. 19. Проблеми формування сучасноïукратсьmï елти. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // ua.textreferat.com/ referat-9S60.html. 2G. Рудич Ф. Випробування асортиментом. Кого iз 26 претендентiв не соромно буде бачити у президентськш мантй? / Ф. Рудич // Вiче. — 2004. — № 9. — С. 7—11. 21. Свтова влада — Украта завтра. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// ukraina-zavtra.info/svitova-vlada/. 22. Себайн Д. Iсторiя полiтологiчноï думки /Д. Себайн — К., 1997. — С. 97. 23. Элитарные кланы. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу:ru/documents/ klan.pdf.
189
