Електронний уряд як форма адаптації органів державної влади до умов інформаційного суспільства Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

Фiлософiя

УДК 1: (З16. 3 + 342. 5)

О. Г. Данилъян, доктор фшософських наук, професор

ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД ЯК ФОРМА АДАПТАЦП ОРГАН1В ДЕРЖАВНО1 ВЛАДИ ДО УМОВ ШФОРМАЦШНОГО

СУСП1ЛЬСТВА

Розглянуто деяк напрямки оптим1зацгг оргатв державног влади в умовах шформацшного сустлъства. Доведено, що електронний уряд е одтею з основних форм тдвищення ефективност1 функщонування оргатв державног влади. Проанал1зовано основт погляди на сутнгстъ електронного уряду. Визначено його основт елементи, умови, принципи, етапи формування. Зроблено висновок про те, що для формування електронного уряду потр1бно створення в1дкритого сустлъства, в1дкрито'г економгки, внесення необх1дних зм1н до законодавства крагни.

Ключовi слова: електронний уряд, органи державног влади, ¡нформацтне сустлъство, 1нновац1йн1 технологи

Актуальтсть проблеми. В умовах становлення глобального шформацшного суспшьства тдвищення ефективност функщонування оргатв державно! влади неможливе без впровадження шновацшних технологш, як оптим1зують взаемодда вЫх елеменлв державно! влади як м1ж собою, так { з суспшьством у цшому. Для розв'язання цього завдання чимало кра!н св1ту за останне десяташття розробили м1жнародш { нащональш програми адаптацп оргатв державно! влади до умов шформацшного суспшьства. Наприклад, на Всесвгтньому Самт, присвяченому питанням 1нформацшного суспшьства (2003 р.), лщери бшьшост свгтових кра!н шдписали стратепчш документи («Декларащю принцишв» та «План дш»), в яких визначили основт напрямки розвитку шформацшного суспшьства на вс1х р1внях, а також визнали необхщшсть розвитку та реал1заци нащональних стратегш впровадження шформацшних технологш у сферу державного управлшня [1, с. 4-5].

За даними ООН, з метою реал1заци цих стратепчних завдань 190 кра!н св1ту вже вжили серйозних заход1в щодо впровадження шновацшних технологш з метою оптим1заци функщонування оргашв державно! влади. А найрозвинутш1 кра!ни св1ту планують завершити реал1защю нащональних програм впровадження шновацшних технологш у сферу державного управлшня — тд умовною назвою «електронний уряд» до 2010-2015 роюв.

Починаючи з 1998 р., до процесу створення електронного уряду залучилася й Укра!на. Важливим кроком у цьому напрямку стало розроблення програми «Електронна Укра!на», прийнято! в 2002 р. Державним комитетом зв'язку та шформатизацп. На сьогодш в Укра!ш вже

ухвалено близько п'ятдесяти законодавчо-нормативних акпв, починаючи iз законiв Укра!ни, указiв Президента Укра!ни, постанов Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни, правових актiв мiнiстерств i вщомств, в яких ^ею чи шшою мiрою розглядаються питання, пов'язанi зi створенням i функцiонуванням електронного уряду [2, с. 54]. Основною метою цих закошв, наказiв та шших правових актiв е створення в Укра!ш «електронно! держави» як едино! корпораци, зусилля яко! мають бути спрямоваш на досягнення балансу штереЫв держави, суспiльства та бiзнесу.

Однак устшна реалiзацiя цього складного завдання припускае не тшьки використання внутршшх резервiв i зусиль Укра!ни, а й вивчення досвщу провiдних кра!н свiту щодо створення електронного уряду та використання його кращих елеменлв з урахуванням специфiки та умов нашо! кра!ни.

Анал1з основных джерел i публжаци. Дана проблематика вже стала предметом дослщження в низцi робгг, авторами яких е: I. Агармiзян, С. Дубова, В. Дрожжiнов, О. Грипр, В. Коляденко, В. Лисицький, Г. Литвинов, В. Масарш, О. Миланко, В. Школайчук, В. Оряченко О. Семенов, Е. Талапiна, О. Титаренко, С. Чукут та ш. Важливе значення для аналiзу пол^ики провiдних кра!н з впровадження шновацшних технологiй у сферу державного управлшня мають документи мiжнародних органiзацiй (ООН, ЮНЕСКО та ш.), а також шформацшш матерiали рiзноманiтних 1нтернет-сайлв, серед яких слiд видiлити сайт 1нституту iнформацiйного суспiльства та сайт «Електронна Укра!на» [3].

Формулювання цтей. У цш публшаци ставиться завдання узагальнити погляди на сутнiсть електронного уряду, принцишв та етапiв його створення.

ПередуЫм треба визначитися з самим термшом «електронний уряд», поряд з яким як тотожш використовуються також термiни «електронне керування», «електронна держава» та ш. У сучаснш лiтературi iснуе досить багато визначень термшу «електронний уряд». Однак вс !х можна з певною часткою умовностi звести до двох основних пiдходiв. У першому з них увага фшсуеться передусiм на «новш моделi державного управлiння» [4]. Представники ж другого тдходу «електронний уряд» розглядають перш за все як «суму шновацшних технологш» [5].

Продуктивну спробу об'еднати названi пiдходи здшснила укра!нська дослiдниця С. Чакут, яка розглядае електронний уряд не просто як систему надання державою та И органами послуг (у тому чи^ шформацшних) громадянам на основi !хньо! активно! взаемодi! за допомогою нових iнформацiйних i комунiкативних технологш, а й насамперед як модершзащю самого процесу державного управлшня вщповщно до нових умов суспшьного розвитку [6. с. 430].

Цього шдходу до визначення сутност електронного уряду дотримуеться й виконавчий директор американсько! неурядово! оргашзаци «Центр демократi! та технологш » (СБТ) Дж. Демпси. «Електронний уряд, -зазначае вш, - являе собою використання шформацшно-комушкативних технологiй (1КТ) для перетворення уряду з метою зробити його бшьш

доступним для громадян, бшьш ефективним i бшьш пiдзвiтним. При цьому основний принцип електронного уряду полягае в тому, що bïh мае бути доступним кожному суб'екту суспшьства у будь-який момент часу та з будь-якого мюця дислокацп» [7]. Бшьш того, останшм часом електронний уряд дедаи частiше розглядають як реальний шлях розвитку демократичних принцишв у суспiльствi, що вiдбилося в появi термiна «електронна демокра^я».

Такий шдхщ до розумiння сутностi електронного уряду грунтуеться на багатому досвщ людськоï iсторiï, який свiдчить про те, що становлення i змщнення демократи можливi лише за певних полггичних умов. Донедавна були вiдомi тiльки два шляхи створення таких умов: внутршш революцiйнi змiни та зовтшт силовi впливи. Iнформацiйна револющя, що вiдбуваеться зараз у свт, вiдкрила третiй альтернативний шлях. Вш полягае в добровiльному перерозподiлi владних повноважень i низки управлшських функцш вiд державних органiв на користь суспшьства, представленого громадянами, рiзними сшвтовариствами, асоцiацiями, приватним сектором, бiзнесом та безлiччю iнших структур, що входять у поняття «суспшьство» та «громадсьюсть» [8]. Цей третiй шлях став можливим завдяки активному поширенню шформацшних технологiй, передусiм 1нтернету, що надало урядам усiх рiвнiв широкi можливост для переходу на новi форми управлшня i новi принципи взаемоди зi своïми громадянами.

Однак вивчення досвщу впровадження iнновацiйних технологiй у сферу державного управлшня в деяких крашах показуе, що на практищ ди керiвництва зi створення електронного уряду часто закшчуються тiльки заявами про намiри, прийняттям декларацiй, а необхщшсть розв'язання найскладнiших соцiальних, фшансових, адмiнiстративних та правових проблем, що виникають при впровадженнi нових оргашзацшно-управлiнських моделей, не враховуеться. Слщ також взяти до уваги, що створення електронного уряду може i повинно здшснюватися в рiзнi способи залежно вiд конкретно iснуючих у кожнш краïнi умов. Проте незалежно вiд таких умов при формуванш концепцiï i стратегiï електронного уряду мають обов'язково враховуватися штереси вЫх взаемодiючих сторiн, тобто всiх громадян та оргашв влади всiх рiвнiв, починаючи з центрального уряду i закшчуючи органами мiсцевого самоврядування.

Вщповщно розв'язання всiх iснуючих проблем щодо створення електронного уряду мае грунтуватися на принципi: участь всiх громадян у взаемоди з електронним урядом та в його дiяльностi мае розглядатися як ключова мета будь-якого нащонального уряду.

Створення електронного уряду передбачае також стратепчне планування, пол^ичну волю та забезпечення стшкого потоку фшансових ресурЫв з боку керiвництва конкретно!" кра1'ни. Якщо обмежитися лише впровадженням шновацшних технологш, то навряд чи тшьки у такий споЫб можна шдвищити ефектившсть державного управлшня i рiвень участi громадян у державному житп. У державах, де вщкидаеться сервiсна модель взаемодiï з громадянами, технолопчш iнновацiï не здатш змiнити менталiтет

бюрократ, як не розглядають громадянина як споживача послуг уряду або як учасника процесу ухвалення полггичних ршень.

Однак органiзацiйнi труднощi i серйозш фiнансовi вкладення у створення електронного уряду не повинш стати причиною вщмови вiд планiв щодо впровадження шновацшних технологш у сферу державного управлшня. Результати проведених дослщжень шдтверджують, що впровадження електронного уряду може дшсно полшшити результативнiсть роботи державних оргашв. Про неефектившсть 1хнього функщонування при традицшнш моделi свiдчать, наприклад, цифри, наведенi на останньому форумi The Microsoft Government Leaders Forum [9]. Виявляеться, на бюрократичну тяганину в Сврош витрачаеться щорiчно приблизно 484 млрд доларiв, а в США — близько 843 млрд доларiв. Якби уряди европейських кра1н могли заощадити хоча б 15% вщ цих витрат, це дорiвнювало б половинi бюджету охорони здоров'я СС. У нещодавно ухваленому Свропейською комiсiею планi розвитку европейських електронних урядiв до 2010 року (European Commissions e Government Action Plan) вщзначаеться, що iнiцiативи е Government у Сврош вже привели до ютотно! економи часу та коштiв у деяких державах-членах СС. При цьому в першу чергу маеться на увазi економiя вщ електронних державних закушвель, i як приклад наводяться Iталiя, де перехiд на технологш e Procurement привiв до щорiчноl економи в 3,2 млрд евро, а також Португалiя, де щорiчно за допомогою електронних держзакупiвель заощаджуеться майже 30% коштiв вiд витраченого рашше.

За прогнозами повний перехщ на електроннi держзакупiвлi в уЫх кра1нах СС допоможе скоротити державш витрати на 80 млрд евро на рш. Все це може бути досягнуте за певних умов, найбшьш значущими з яких е: реоргашзащя внутрiшнiх структур i процеЫв у державних установах шляхом автоматизаци процесiв та врахуванням принципiв шдзвггност^ прозоростi та оперативностi. Автоматизацiя забезпечить можливють миттевого доступу до потрiбних документiв, пiдзвiтнiсть пiдвищить вiдповiдальнiсть сторш, прозорiсть полiпшить суспiльний контроль за роботою уряду та знизить рiвень корупци, а оперативнiсть вiдновлення шформаци дасть змогу надавати за запитами громадян достовiрнi (а не застарш) данi.

Впровадження iнновацiйних технологiй у сферу управлшня також дозволить забезпечити громадянам безпечний доступ до рiзних послуг (розгортання систем посвщчення особи, шдтримка полггики безпеки тощо), без чого розвиток онлайнових сервiсiв приречений на провал; використання широкого спектру каналiв з метою ефективного надання послуг, причому шновацшш канали (комп'ютер, мобiльний телефон, цифровий телевiзор та ш.) повиннi не виключати, а доповнювати традицiйнi, оскiльки не вЫ категорil населення (наприклад, люди похилого вжу) мають можливiсть чи бажання перейти на новi способи одержання послуг.

Важливими елементами впровадження електронного уряду також е: стандартизащя послуг на пiдставi мiжнародних зразкiв i пiдтримки багатомовностi, оскiльки послуги в об'еднанш Свропi мають бути доступш

для вшх громадян незалежно вiд 1'хньо1' нацiональноï належностi, мови спiлкування, мiсця проживання; забезпечення принципу зручностi для громадян та 1'хньо1' пiдтримки, бо одержання послуг мае бути розраховане на вс категорiï населення (незалежно вщ рiвня освiти, навичок, фiзичних здатностей тощо), при цьому громадяни повинш мати можливiсть у будь-який момент проконсультуватися щодо одержання послуги.

Одним з найважливших питань переходу на шновацшш технологiï в державному управлшш е проблема еташв впровадження електронного уряду. Згiдно з дослщженнями University Taubman Center for Public Policy [9] процес переходу вщ традицiйного державного управлiння до електронного уряду припускае послщовне проходження п'яти основних еташв.

Перший етап (шформацшний (Information). На цьому етат забезпечуються 20%-ва урядова Веб-присутнiсть i створення регулярно обновлюваних урядових веб-сай^в з публiкацiею на них основно1' урядово1' iнформацiï (нормативних актiв, розпоряджень, постанов та ш.), посилань на мшютерства i державнi департаменти (освгги, охорони здоров'я, фiнансiв тощо).

Другий етап — штерактивний однобiчний (One way interaction). Вш припускае вже 40%-ву Веб-присутнiсть уряду i мае за мету забезпечити пасивну взаемодш громадян та уряду. В процес його впровадження забезпечуеться доступ в електроннш формi до рiзних формулярiв документiв, якi потрiбнi громадянам i бiзнесу для взаемодiï з державою. Необхщний формуляр документа можна роздрукувати, але вiдправляти його доведеться традицшно, а не через 1нтернет. Або, наприклад, пошук вакансiй у державних оргашзащях на основi заданих користувачами критерив.

Третiй етап впровадження електронного уряду одержав назву штерактивного етапу, або двостороннього (Two way interaction). Його проходження означае вже 60%-ву урядову Веб-присутшсть, яка реалiзуеться в штерактивнш двостороннiй взаемодiï уряду i громадян шляхом передавання i приймання шформацп в комп'ютернш мережi. На цш стади онлайновi сервiси уряду набувають iнтерактивностi, i в громадян з'являеться можливють запитувати i одержувати шформащю з тих чи шших питань i проблем, звертатися до державних чиновниюв по електроннiй пошт^ брати участь в онлайнових дискуЫях або залишати сво1' коментарi на дошках повщомлень тощо.

Четвертий етап переходу вщ традицiйного уряду до електронного iменуеться транзакцiйним (Transaction). Унаслщок його реалiзацiï передбачаеться вже 80%-ва Веб-присутнiсть уряду, а основним завданням е забезпечення транзакцшно1' взаемодiï уряду i громадян, завдяки чому можливе надання послуг, здшснених в онлайш на всiх стадiях. Прикладом таких послуг може слугувати подання заявок в електроннш формi на одержання лщензш на введення професшно1' дiяльностi, подання податкових декларацiй, заяв на обмш документiв тощо. На даному еташ однiею з серйозних проблем стае забезпечення безпеки роботи, тобто недопущення витжання конфщенцшно!' iнформацiï.

Останнш, п'ятий етап впровадження електронного уряду — проактивний (Targetisation), що означае 100%-ву Веб-присутшсть уряду { припускае, що уряд не тшьки надае громадянам { комерцшним структурам сервют послуги, а й залучае громадян до ухвалення ршень { двостороннього д1алогу на баз1 штерактивних сервшв.

У розвинених кра!нах, де активно реал1зуються нащональш програми щодо впровадження шновацшних технологш у сферу державного управлшня, значну увагу придшяють процесу оргашзаци тишв арх1тектури, стандарт1в { политики, який вони проводять у сфер1 шформацшних технологш. Насамперед створення електронного управлшня в конкретнш кра!ш припускае розроблення пол1тично! стратеги, що передбачае прийняття вщповщного законодавства { створення регулюючих структур, необхщних для формування цифрово! економжи, електронного уряду та шформацшного суспшьства. При цьому в рамках електронного управлшня видшяють три основш елементи:

1) розвиток { впровадження шформацшних технологш, необхщних для забезпечення безперервного функщонування уряду;

2) глобальне управлшня, що охоплюе д1яльшсть р1зних департамент { мшютерств, забезпечуючи !хню ушфшовану шформацшну арх1тектуру;

3) реал1защя скеровано! пол1тики { регулювання в масштабах вЫе! кра!ни [10].

Коли щ три елементи будуть повшстю розроблеш { реал1зоваш в рамках едино! арх1тектури (яка одержала назву «кооперативна арх1тектура»), можна говорити про едине й ушфжоване електронне управлшня. Однак вщповщно до результат дослщження нав1ть у кра!нах СС до 2003 р. не бшьше 10% мшютерств { вщомств, зад1яних в урядових проектах або структурах, усшшно розв'язують вс культурш, фшансов1 та пол1тичш проблеми, пов'язаш з такою трансформащею.

Необхщшсть переходу до кооперативно! арх1тектури в першу чергу викликана розма!ттям структур даних, тишв комп'ютер1в, вид1в додатюв та р1зновид1в мереж.

Першим кроком на шляху створення кооперативно! арх1тектури е визначення загальних послуг, як р1зш вщомства { департаменти надаватимуть громадянам та юридичним особам. Прикладами цього можуть слугувати забезпечення безпеки, транскордонш комушкацп, плат1жш системи тощо. При цьому, зокрема на основ! використання стандарт1в 1нтернету, створюються умови для оргашзаци единого порталу, в якому можуть бути штегроваш будь-як види урядових послуг. Кр1м того, з'являються необхщт умови для того, аби вс групи даних надавати у вигляд1 метаданих з перспективою використання загальних словниюв, що дасть змогу ютотно полегшити спшьне використання даних р1зними категор1ями громадян { юридичних оЫб.

Електронш уряди повинш забезпечити реальну шдтримку { визначити основш категори цих послуг. Для розв'язання означеного завдання необхщт

штегращя та ушфшащя всiеï наявно1' в базах даних шформаци, що становить спшьний iнтерес.

У кооперативнiй архггектур^ як правило, видiляють три основш рiвнi:

1) персональний (або користувальницький) рiвень;

2) рiвень процесiв;

3) рiвень даних [10].

Персональний рiвень охоплюе рiзнi канали доставлення даних на ушфжований iнтерфейс користувачiв, урядовий портал i сайти окремих мшютерств, департамент та вiдомств. На рiвнi процесiв передбачаеться впровадження технологiй, як надають населенню рiзнi види послуг, наприклад, оплата платежiв, забезпечення безпеки, передавання рiзних даних. Нарештi, третш рiвень вiдбивае структуру даних та 1'хне надання у виглядi метаданих, що включае джерела даних, типи даних та ixm формати.

Використання технологш електронного уряду ставить новi вимоги i до шформацшно1' шдготовки державних службовцiв. До них насамперед належать таю якост^ як вмшня аналiзувати i зберiгати iнформацiю, здшснювати ïï первинну та вторинну перероблення, приймати i передавати шформащю з рiзних каналiв, оцiнювати ïï корисшсть тощо. Професiйне навчання iнформацiйним технолопям передбачае також таке: використання ключових понять, розумшня сутностi iнформацiйних процеЫв i технологiй, засвоення прийомiв застосування шформацшних технологiй у комп'ютерних видах дiяльностi, наявнiсть стiйких навичок роботи з автоматизованими системами шформаци, володшня методами навчання застосування шформацшних технологш [11. с. 139-146. ].

Стратеги будiвництва електронного уряду в окремих регюнах вiдрiзняються залежно вiд того, орiентованi вони на внутрiшню чи зовшшню модель дiяльностi. Стратегiя визначаеться вищим пол^ичним керiвництвом краïни та реалiзуеться на рiвнях мiнiстерств i департамента. На сьогоднi сформувалося чотири основш моделi електронного уряду, кожна з яких вщшрае рiзну роль та в рiзному ступенi наближаеться до повноï реалiзацiï електронного уряду:

1) модель «юбернетичний офiс» (Cyber Office) — початкова стадiя трансформаци державних структур на електронний уряд, при якому електронне управлiння фокусуеться переважно на наданш громадянам електронних послуг. Характеризуеться орiентацiею на внутршню дiяльнiсть i вiдбивае найнижчий рiвень розвитку. На сьогоднi таку модель сформовано в Ггали, Нiмеччинi, Япони;

2) модель «бюрократична структура» забезпечуе штегращю мiж рiзними мiнiстерствами за допомогою онлайнових технологш. Як i попередня, характеризуеться орiентацiею уряду на внутршню дiяльнiсть, але на вщмшу вiд неï вiдбивае бiльш високий рiвень розвитку iнформацiйних технологiй та шщшеться зверху. Ïï характерною рисою е поява проблем збереження конфщенцшнос^ переданоï iнформацiï i забезпечення безпеки онлайнових каналiв;

3) модель «сервюне агентство» (Agency on Demand) дозволяе надати громадянам додатковi переваги i новi можливостi. Орiентуеться на зовнiшню дiяльнiсть уряду, однак характеризуеться вщносно низьким рiвнем розвитку електронного управлшня. Вона мае низку недолтв, пов'язаних перш за все з наданням можливостей вЫм категорiям громадян кра!ни та якiстю послуг, що надаються споживачам. Зараз така модель характерна для Нiдерландiв i США;

4) модель «повшстю електронний уряд». Експерти вважають, що перюд 11 створення триватиме вiд двох до п'яти роюв. При цьому повна трансформащя потребуватиме постiйних зусиль стосовно розвитку електронного управлшня, аби забезпечити штегращю стратепчних планiв з формування електронного уряду одночасно з переходом до цифрового суспшьства. Прагнення до найвищого рiвня розвитку електронного уряду ниш характерно для таких кра!н, як Велика Бриташя, Авс^я та Сшгапур [11].

Ефективнiсть стратеги конкретно! держави зi створення електронного уряду визначаеться досягненням балансу мiж сервюом, що надаеться громадянам, та економiчними чинниками, зокрема, наявними ефектившстю i кориснiстю дiяльностi та одержуваною пол^ичною вiддачею. Досягнення найвищого рiвня балансу, коли полiтична вiддача забезпечуе стабшьшсть i повний консенсус у суспшьств^ коли ефективнiсть дiяльностi приносить максимум додаткових випд, а послуги, що надаються, супроводжуються високим рiвнем обслуговування, характеризуе стратегш електронного уряду як найбшьш успiшну та рацюнальну. Серед основних дiй, що дають змогу реалiзувати таку стратегiю, важливе мюце посiдають такi заходи, як аналiз наявного досвiду i допущених помилок; використання пiлотних стратегiй та експерименти з новими фшансовими або кадровими моделями; залучення фахiвцiв з шформацшних технологш до ухвалення полггичних рiшень; прийняття в усiх сферах ч^ких програм з ясними прогнозованими цшями та iн.

Висновки. З огляду на наведений досвщ важливо, аби держава змогла вчасно перебудувати характер i способи управлiння, модершзувати !х з метою уникнення серйозних соцiально-економiчних потрясiнь. Вiд не! потребуватимуться програми для визначення шляхiв переходу на новий етап. Саме такий перехщ демонструють кра!ни зi сформованими демократичними традищями. Разом з тим зарубiжна практика показуе схожий характер перших кроюв i проблем, що виникають на цьому шляху. Вивчення досвщу розвинених кра!н стосовно впровадження шформацшних технологш дозволяе зробити висновок про те, що створення так звано! електронно! держави неможливе без серйозшших яюсних змш у вЫх сферах суспiльного життя i насамперед у вщносинах влади та суспшьства. Розвитку електронно! держави мае передувати створення вщкритого суспiльства, вiдкрито! економжи, що закономiрно передбачае серйознi змши в iнформацiйному обмiнi, створення умов доступу громадян i суспiльства в цшому до

шформаци, яка рашше для них була повшстю або частково закритою. Щ процеси мають вщбитися i в законодавствi краши.

Л1ТЕРАТУРА

1. Всемирный Саммит по информационному обществу / сост.: Е. И. Кузьмин, В. Р. Фирсов. — СПб.: Рос. нац. б-ка, 2004. — С. 4-5.

2. Масар1к, В. Застосування нов1тшх технологш у мюцевих органах влади / В. Масарк //

3. Аспекти самоврядування. — 2006. — №5 (37). — С. 54.

4. Програма «Електронна Украша» (проект) http: // www. stc. gov. ua/_info

5. Вершинин, М. С. Электронное правительство в XXI веке / М. С. Вершинин. http: //www. pr-news. spb. ru/publicat/

6. Кошкин, А. Н. Проект «электронного рпвительства»: мировой опыт и российские перспективы / А. Н. Кошкин. http: www. goverment. ru/ pub/

7. Чакут, С. Сутнють електронного уряду та принципи його оргашзацп / С. Чакут // Вюн. Укр. Акад. держав. управлшня при Президентов! Украши. — 2003. — №2. — С. 430.

8. Демпси, Дж. Как электронное правительство взаимодействует с гражданами / Дж. Демпси // www. worldbank. org/html/prddr/trans/pdf/russian/Final1. pdf

9. Шляхтина, С. Электронное правительство в цифрах и фактах / С. Шляхтина http://www. compress. ru/article. aspx?id=17274&iid=799

10. Дрожжинов, В. Концептуальные основы строительства электронного правительства / В. Дрожжинов, А. Штрик // PCWeek. — № 20. — 2002. — 4 июня.

11. Беспалов, П. Электронное правительство и компетентность госслужащих / П. Беспалов // Гос. служба. — 2002. — № 5. — С. 139-146.

12. Приоритеты европейских государств. http:// europa. eu. int /comm. /information society/ eeurope/index_en. htm

ЭЛЕКТРОННОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО КАК ФОРМА АДАПТАЦИИ

ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ К УСЛОВИЯМ

ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА

Данильян О. Г.

Рассматрены некоторые направления оптимизации органов государственной власти в условиях информационного общества. Доказано, что электронное правительство является одной из основных форм повышения эффективности функционирования органов государственной власти. Проанализированы основные взгляды на сущность электронного правительства. Определены его основные элементы, условия, принципы, этапы формирования. Сделан вывод о том, что для формирования электронного правительства нужно создать открытое общество, открытую экономику, внести необходимые изменения в законодательство страны.

Ключевые слова: электронное правительство, органы государственной власти, информационное общество, инновационные технологии.

ELECTRONIC GOVERNMENT AS FORM OF ADAPTATION

PUBLIC AUTHORITIES TO TERMS

INFORMATIVE SOCIETY

Danilian O. G.

Some directions of optimization of public authorities in the conditions of informative society are examined in the article. It is proved, that an electronic government is one of the basic forms of increasing efficiency of functioning of public authorities. The basic approaches on the essence of electronic government are analysed. Its basic elements, terms, principles, stages of forming, are considered. The conclusion, is that for forming of electronic government it is necessary to create the opened society, open economy, bringing of necessary changes in the legislation of the country.

Key words: electronic government, public authorities, informative society, innovative technologies.

УДК 130. 3

С. М. Мануйлов, доктор фЫософи, професор

КУЛЬТУРА, ДУХОВН1СТЬ В 1НФОРМАЦ1ЙНОМУ СУСП1ЛЬСТВ1

Розглянуто культура, духовшсть в шформацшному суспшьста, !хне функщонування, розвиток та взаемозв'язок. Обгрунтовано положення про те, що в процес шформатизаци суспшьства формуеться особлива шформацшна культура, яка виступае системою матерiальних i духовних засобiв забезпечення едиосп та гармони у взаемовщносинах людини, суспшьства та шформацшного середовища.

Ключовi слова: шформацшне суспшьство, шформащя, шформатизащя, комп'ютеризащя, культура, духовшсть.

Постановка проблеми. В уЫх сощальних системах { фшософських традищях проблеми культури, духовност мали { мають велике значення. В той же час дос юнують р1зш шдходи в оцшках { розумшш цих понять, а також стосовно !хнього впливу на людську життед1яльшсть. Як зазначае А. Алексеенко, «кожен по-своему штерпретуе духовн1сть { надае цьому поняттю 1нод1 поверхового або ж буденного змюту» [1, с. 4].

З'ясування особливостей трансформаци духовно! життед1яльност1 в умовах становлення 1нформац1йного суспшьства е необхщною передумовою формування цшсного уявлення про буття соц1уму в нових реал1ях сьогодення.

Анал1з наукових джерел та публжацш свщчить про те, що проблеми культури, духовност1 завжди були в центр! уваги як заруб1жних, так { вгтчизняних дослщниюв. Значний внесок у вивчення проблеми культури, духовноеп зробили П. М. Бщилл1, О. Шпенглер, Й. Хейзшга, М. Вебер, Е. КасЫрер, Е. Гуссерль, С. Ан1с1мова, А. Алексеенко, Н. Бородша, Е. Бобосов, Г. Герасимова, М. Каган, С. Кримський, В. Лозовий, В. Пазенок, I. Степаненко, В. Табачковський та ш.