CC BY
20
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 3 (30) 2016
I. О. Полщук, доктор полггичних наук, професор, Нащональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого
ЕЛЕКТОРАЛЬНА КУЛЬТУРА ТРАНЗИТИВНИХ СУСП1ЛЬСТВ
У транзитивних суспшьствах кожш новi вибори задають чи корегують вектор розвитку цих суспiльств, тому зазвичай мають для них «доленосне» значення. Ще раз варто наголосити, що в соцiумах з розвинутою демократieю громадяни мають широке коло можливостей брати участь у пол^ичному житп свое'1 краши або бодай впливати на ухвалення важливих пол^ичних ршень. У транзитивних суспiльствах реальш можливостi громадян стосовно докладання пол^ичних зусиль обмежуються в основному електоральними функцiями. Це обумовлюе зростаючу питому вагу електорально'1 культури взагалi в структурi пол^ично!' культури нацiй, що переживають перiод трансформаций адже вона починае виступати як найважливший показовий елемент 1'хньо'1 пол^ично!' культури як тако:1. Звiдси плодотворним е видшення в окре-му, самостшну категорiю поняття «електоральна культура».
Нащональна електоральна культура е глобальним регулятором поведшки суб'ектiв виборчого процесу в тш чи iншiй крашь 1й притаманнi такi параме-три: типове ставлення населення до влади, виборiв як процедури народного волевиявлення, рiвень довiри владним iнституцiям, специфiка нацюнального виборчого законодавства, щеолопчш орiентацii, мотиващя та голосування, ставлення до опоненпв, електоральна активнiсть, характер домiнуючих ви-борчих технологiй, типовi засоби пол^ично'1 боротьби в ходi проведення виборчих кампанiй тощо. Усе це визначаеться не тшьки поточною ситуацiею, а й пол^ичними традицiями конкретного народу. Рiвень консолiдованостi та централiзованостi електорально'1 культури е значно нижчим у суспшьсга з патронажно-клiенталiстськими вiдносинами.
Електоральна культура (культура пол^ичних виборiв) - це сукупшсть типових, вiдносно сталих знань, уявлень, настанов, переконань, цшностей, символiв, орiентацiй, навичок, зразкiв поведшки, як проявляються у вибор-чому процес та транслюються вiд генерацп до генерацп товно!' нацп, але мають ютотний трансформацiйний потенцiал та проступають у дiяльностi суб'ектiв електорального процесу та у функщонуванш демократичних шсти-тутiв.
Електоральна культура виявляеться у сприйнятп та ставленнi до виборчого законодавства, партш, кандидат, виборчих комiсiй, у самощентифшацп себе як прихильника ^е! чи шшо! партп, пол^ично!' сили, у реалiзацii свого
права на голос. 1ншими словами, електоральна культура - це вщносно стшка система знань, ощнок i норм електорально! поведiнки й електоральних вщ-носин, виборчого процесу в цшому, колективна пам'ять людей про виборчi процеси. Можна сказати, що електоральна культура - це своерщна «активна» частина пол^ично! культури, особливiсть яко! полягае ще й у й динамiцi та ритм (яскраво це проявляеться в постсощалютичних кранах, зокрема в Укра-1ш та Росп, де виборчi кампанп починаються тiльки за рiк-пiвтора до дня голосування, у той час як на Заходi зазвичай проводять кампашю вщ одного дня голосування до шшого вiдповiдно до виразу «Наступна кампанiя розпо-чинаеться наступного дня пiсля оголошення результатiв попередньо!»). Тож, електоральна культура тривалий час перебувае в латентному виглядi i проявляеться та актуалiзуеться тшьки в перiоди виборчих кампанiй. Електоральна культура несе змшу цих елементсв, адже вона i е !хшм джерелом. При-кметно, що сучасш виборчi кампанп часто бувають важко прогнозованими. У ходi '1х здiйснення за допомогою ЗМ1 конструюеться нова символiчна ре-альнiсть.
Нащональне виборче законодавство формуеться пiд впливом певних тра-дицiй здiйснення демократично! процедури тим чи шшим народом. Воно буквально «виростае» з народно! юторично! традици, хоча разом з тим е тд-сумком пол^ично! кон'юнктури, результатом досягнення компромiсу мiж сегментами пол^ично! елiти щодо «правил електорально! гри». Але пере-бшьшувати кон'юнктурний елемент не варто, адже врештьрешт ухваленi елiтою законодавчi норми в необхщному обсязi доводиться опановувати ви-борцям. У разi невщповщносп законодавчих норм нацiональнiй традицп електорат може «проголосувати ногами» - про^норувати вибори як незрозу-мiлу та через це непотрiбну процедуру.
PR-кампанii на пiдтримку кандидатiв на виборш посади е одним iз най-яскравiших iндикаторiв нацюнально! електорально! культури. Бшьше того, 1хнш успiх або невдача багато в чому спричиняються вiдповiднiстю або не-вiдповiднiстю сучасному на момент виборiв стану пол^ично! культури елек-торату. Особливо яскраво в PR-кампанiях виявляються iноземнi, запозичеш з iншого культурного поля, «шновацп», якi часто-густо вiддзеркалюе поняття «чорний РЯж PR-кампанiя завжди е певним юпитом для нацiональних шсти-тупв громадянського суспiльства, якi ефективно працюють знову ж таки, якщо грунтують свою дiяльнiсть на полiтико-культурних традищях певно! нацп.
Остаточнi пiдсумки виборiв iнодi цiлком справедливо називають результатами найбшьш репрезентативного «соцiологiчного дослщження» нацюнально! електорально! культури в певнш кра!ш в конкретний момент п юторп. Насамперед цi тдсумки вiддзеркалюють активнiсть виборцiв та !хню щеоло-гiчну орiентацiю. Особливо ч^ко це простежуеться у пропорцiйнiй виборчш
BicHUK Нацюнального yHieepcumemy «Юридична академiя Украши iMeHi Ярослава Мудрого» № 3 (30) 2016
систем^ яка вщдзеркалюе пол^ичну конкуренщю та, як пщсумок, поширеш iдеологiчнi вподобання електорату.
KpiM того, остаточнi пiдсумки виборiв е показником ефективностi про-ведених кандидатами на виборш посади та ïx командами PR-кампанiй, свое-рiдним результатом тесту на 1'хню вiдповiднiсть стану виборчо'1' культури бiльшостi електорату. Пщмурком демократичних вiдносин виступае ринкова культура. Вона мае превалювати над етатистською, що створюе умови для функщонування режиму полiарxiï, де iснуе реальна пол^ична конкуренцiя.
Зовнiшнi фактори включають системнi компоненти, якi оточують шдивща в полiтицi, його соцiальнiй, вшовш групi та в соцiумi загалом. До них також належать чинники, яю визначаються зовнiшньополiтичними обставинами та певною кон'юнктурою. Внутрiшнi фактори визначаються пол^ико-антропо-логiчним контекстом. До цих факторiв належать особистiсно обумовленi характеристики шдивща як громадянина, який впливае на ухвалення полiтичниx ршень та бере участь у поличному (виборчому) процесi, проявляючи себе як «людина голосуюча».
Як бачимо, саме електоральна культура е базовим фактором поведшки виборщв, адже вона вбирае в себе вс найважливiшi внутршньопсихолопчш чинники iндивiда. Електоральна культура шдивща проявляеться на декшькох рiвняx: як члена сощально'1' спiльноти (класу, сощально'1' групи), як члена на-щонально'1' спiльноти: полiтичнi знання, iнтереси, уявлення, переконання, щнносп, звичш, традицГï, норми, настанови, щеолопчна орiентацiя, ставлен-ня до виборiв як iнституту, уявлення про прийняття та реалiзацiю пол^ичних рiшень тощо. Таким чином, у транзитивних суспшьствах саме електоральна культура виступае тим необхщним iндикатором, що дозволяе зрозум^и стан розвитку 1'хньо'1' пол^ично'1' культури у певний юторичний перiод. Обмеження понятiйного поля пол^ично! культури сферою електорально'1' культури дозволяе виокремити пласт «живо'1» участ в полiтицi громадян, якi лише на-вчаються, опановують рiзнi форми демократично'1' участi в полiтичному про-цесi переxiдниx режимiв.
Категорiальне звуження з розмито'1' натепер концепци пол^ично'1' культури до концепту електорально'1' культури в перспективi дозволяе бiльш точно ви-значити предмет впливу, «больову точку» пол^ично'1' еволюцп переxiдниx краш з метою розроблення ефективних технологш впливу на розвиток поль тично'1' ментальностi населення краш з транзитивними режимами в бш ïï ре-ально'1' демократизацп.
О. С. Зубченко розглядае поняття «електоральна культура» як динамiчний, багатокомпонентний процес передачi та подальшо'1' лептимацп пол^ично'1' влади в рамках певно'1' пол^ично'1' культури. Суб'ективним проявом електо-рально'1' культури е електоральна поведшка, об'ективним - пол^ична взаемо-
дiя електоральних aкторiв з питань змш у виборчiй систему нормах пред-ставництва, створення передвиборчих коалщш, об'еднань тощо. Окремi елементи електорально'' культури характеризують дп виборщв та електоральних aкторiв на кожному з п рiвнiв. «Електоральна культура - це вiдкрита система, що констатуеться дiалектичною взаемодiею контурiв самовщтворен-ня та саморозвитку, являючи собою екстраполящю протирiччя мiж державою i громадянським суспiльством у сферi полiтичних виборiв». Така ушверсаль-на формула дещо iгноруе нацiональну специф^ електорально'' культури, яка багато в чому е визначальною, адже виборщ завжди е громадянами певно'' держави. Призначення електорально'1 культури полягае в забезпеченш кшь-кiсного та яюсного вiдтворення демократичних настанов певно'1 нацп. Культурна система конкретно!' нацп е формуючою тдоймою вiдносно пол^ично", виборчо'1 системи та лежить в основi шституцюнально''', нормативно'', кому-шкащйно' та щеолопчно'' систем. Виборча система взаемодiе з культурною системою через наведеш своерiднi пiдсистеми, що утворюють поле електо-рально'' культури, яке врештьрешт формуе культурнi характеристики шдивь да стосовно виборiв.
I. О. Полщук, доктор пол^ичних наук, професор;
А. О. Кузьменко, студентка, Нащональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого
УКРАШСЬКА МЕНТАЛЬН1СТЬ: МИНУЛЕ ТА МАЙБУТНе
Через тi подii, якi нещодавно сталися в нашiй краiнi, укра'нське суспiльство почало все бiльше щкавитися нацiональною iсторiею. Сьогоднiшнi днi - це час небувалого спалаху нацюнально'х самосвщомосп. Укра'нський народ прагне осмислити минуле, розiбратись у своему сучасному житп i знайти орiентири для кращого життя в майбутньому. Цьому процесу е свое пояснен-ня: укра'нщ довго жили за умов несвободи, нерозумшня свого мiсця у св^о-вiй цивiлiзацii. Важливим фактором також е i те, що досить тривалий час наш народ перебував тд тиском офiцiйноi радянсько'' пропаганди. А саме, що укра'нщ не е самостiйним народом, який не може мати ш свое'' власно'' думки, нi полiтичних, або правових прав, а ва ми лише е частиною велико'' iмперськоi машини, «радянського народу». Однiею з категорш, якi допоможуть вирiши-ти гос^ сьогоднi проблеми, е категорiя «ментальнiсть». Важливо наголо-сити на тому, що сьогодш не юнуе чiткого визначення термiна «ментальнiсть».
