CC BY
14
УДК 316.62:324
I. О. Полщук, доктор пол^ичних наук, професор
КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОПЧШ ОСНОВИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ВИБОРЧИХ ПРАКТИК
Розглянуто методолог^чт аспекти досл1дження електорального процесу як одного з наймасштабнших понять со^ально-полтичног науки. При цьому демокра-тизащя трактуеться як пров1дна тенденщя свтового та втчизняного сощально-полтичного процесу, а полтико-культурний фактор - як один i3 виршальних чин-ниюв процесу виборiв.
Ключовi слова: концепщя, методологiя, полтичш вибори, полтичш фактори, виборчi технолог^.
Актуальтсть до^дження виборчих практик у суспшьствах з консо-лщованою демокра^ею та особливо в перехщних сощумах з пбридними пол^ичними режимами е наочним завданням сощально-пол^ично1 науки з огляду на необхщшсть визначення реально! якост сощально'1 координацп в тому чи шшому формат правлшня. Концептуалiзацiя «електорального процесу» як базово! категорп сощально-пол^ично'! науки якраз i детермь нована його зростаючою роллю в процесах демократизацп транзитивних суспiльств. Це зумовлюе необхщшсть фундаментального вивчення та грун-товного аналiзу електорального процесу в контекст виявлення базових чинникiв, що спричиняють його трансформацп. Наголошуючи на розши-реннi застосування електоральних практик у рiзних соцiально-полiтичних системах, слiд тдкреслити, що загальна демократизацiя св^ово! пол^ики виступае як одна iз провщних тенденцiй новiтнього розвитку людсько! ци-вшзацп. За даними американського дослщницького центру «Будинок сво-боди» (Freedom House), якщо в 1986 р. iз 167 кра!н свiту 56 були демокра-тичними, 56 - частково демократичними та 55 - недемократичними, то вже у 1996 р. з 191 кра'ни свггу кшькють демократичних режимiв зросла до 76, частково демократичними вважалися 62 та 53 - недемократичними. Таким чином, сучасш сощально-пол^ичш режими умовно можна подшити на демократична перехщш до демократп (у стадп демократизацп або консоль дацп) та недемократичш - диктаторськi. Основною тенденцiею змш у су-часних полiтичних режимах е !хня демократизацiя. Американський пол^о-лог С. Гантiнгтон висунув доволi плодотворну теорiю «трьох хвиль демократизацп». Зпдно з цiею теорiею, перша хвиля демократизацп, яка тривала з 1820 до 1926 р., привела до формування демократичних систем
© Полщук I. О., 2016
89
у 29 крашах св^у. Друга хвиля демократизацп спостершалася з 1942 до 1962 р. i призвела до того, що демократш опанували 36 краш свiтy Але не в уах крашах цi демократичнi режими закршилися. У першiй хвилi в 6 крашах, а в другш хвилi в 12 вiдбувся своерщний «вщлив» - повернення до авторитарного режиму. Це важлива обставина, яку мусимо запам'ятати: демократизащя, таким чином, не е лшшним процесом, у сощально-пол^ич-нiй дiйсностi траплялися випадки авторитарних вщкотсв, вiд яких не за-страхований жоден iз перехщних режимiв початково'1 демократп. За С. Ган-тiнгтоном, «третя хвиля» демократизацп розпочалася в 1975 р. i тривае в ХХ1 ст. За цей час вщ авторитаризму до демократа успiшно перейшли Грецiя, Португалiя, Iспанiя, Домiнiканська Республiка, Гондурас, Перу, Ту-реччина, Фiлiппiни, Пiвденна Корея, Угорщина, Польща, Чехiя, Словаччина, Болгарiя. Здiйснюють перехiд до демократп Роая, Украша та iн. [1, р. 47].
Аналiз остантх джерел i публшацш. Виборчi практики в сучаснш Укра:1ш дослiджували рiзнi вченi: В. Бебик, О. Князева, О. Колесников, В. Мокан, Л. Павлова, О. Петров, А. Фшатов, С. Юрченко та ш. Але проблема дослщження концептуально-методолопчних основ виборчих практик ще перебувае поза увагою украшських учених.
Метою даноИ статт1 е розгляд основних наукових концепцш, яю сто-суються електорально'1' проблематики та виокремлення найбшьш придатних методологiчних засобiв для всебiчного вивчення виборчих практик.
Виклад основных положень. У первюному контекст електоральнi досль дження формувалися в лонi вивчення поведiнки виборщв, яка згодом посту-пилася категори «електоральна культура». Слiд наголосити, що наукова проблема електорально'1' культури «виростае» на перехрестi двох дослщницьких напрямiв: вивчення пол^ично!' культури та електорально'1' поведiнки. Першi науковi дослщження електорально'1' поведiнки проводилися в 1940-1950-х рр. у Колумбшському унiверситетi тд керiвництвом П. Лазарсфельда [2]. Напрям, який започаткував указаний учений, одержав у пол^ичнш наущ назву сощо-лопчного пiдходу до дослiдження виборiв. Прихильники та його послщовни-ки працювали в межах бiхевiористськоi парадигми. Теорп електорально'1' поведiнки в захщнш науцi: 1) статусна теорiя електорально'1 поведiнки (С. Лш-сет, С. Роккан) [3; 4]; 2) сощально-психолопчна теорiя партшно-щеолопчнох щентифшацп (Д. Кемпбелл) [5]; 3) теорiя рацiонального вибору чи економiч-ного голосування (Е. Даунс) [6]; 4) еколопчна теорiя (Ф. Гогель) [7]. Першi три школи створенi в основному в межах школи бiхевiоризму, або теорп ращонального вибору, головна 1х увага прикута до поведшки окремих виборщв або 1'х первинних груп, основне джерело шформацп - результати со-цiологiчних опитувань. Четвертий напрям е близьким до пол^ично! географи, п основна база даних - статистика результат голосувань, унаслiдок чого
виборщ подаються у складi бшьш-менш подiльних груп. Слово «еколопчний» у 11 назвi фактично означав «поселенський», адже поведiнка виборцiв аналь зусться залежно вiд мiсця 1х проживання.
Бiльшiсть дослiджень виборчого процесу так чи шакше пов'язанi з по-шуком об'ективних факторiв, якi виршальним чином впливають на пiдсумок виборiв. До таких факторiв у межах соцюлопчного пiдходу Б. Берелсон, П. Лазарсфельд, С. Лшсет, С. Роккан вщносять соцieтальнi розколи, якi ви-кликанi спецiальною дiяльнiстю полiтичних ел^, у рамках сощопсихоло-гiчного тдходу О. Мелешкiна розглядае партiйну щентифшащю, у рацю-нально-економiчних моделях А. Даунс, М. Фюрша, В. Нечаев вважають подiбними факторами намагання шдиввдв мiнiмiзувати власнi витрати та 1х устремлiння оцiнити свое та суспiльне економiчне положення на перспективу або в ретроспективь Останнiм часом дослщники електорального процесу все бшьше уваги придiляють регiональнiй специфiцi голосування, започатковуючи регiональний пiдхiд (В. Колосов, Р. Туровський, Н. Петров, В. Люничий). Продовжують знаходитися в цешр уваги дослiдникiв ефекти виборчих систем, яю аналiзуються в рамках шституцшного пiдходу (працi М. Дюверже, Р. Таагепери, М. Шугарта, В. Лисенко, Г. Голосова). Т. Колтон висунув комплексну версш дп рiзноманiтних факторiв в електоральному процесi, запропонувавши синтетичний тдхщ.
Усе бшьшо! популярностi здобувае когштивний пiдхiд, якого дотриму-ються Д. Норт, Н. Бiрюков, В. Сергеев. Зпдно iз цим пщходом для того, щоби зрозумiти лопку поведiнки виборцiв, необхiдно реконструювати 1хш когнь тивнi настанови. Стосовно ходу електорально! кампанп когнiтивний пiдхiд полягае в реконструкцп тих фрагментiв онтологп партiйних лiдерiв, якi стосуються виборiв.
Цiкавим iнновацiйним пiдходом, який запропонували М. Блек, Дж. Ла-кофф та М. Джонсон, е аналiз метафор виборiв, що розглядаються як «система загальновизнаних асощацш», свого роду концентрована онтолопя. Метафора iмплiцитно мiстить у собi поняття та категорп, через якi iндивiд штерпретуе те чи iнше явище. При цьому метафора може висвпити одш властивостi явища та затьмарити шшь Тож вибiр метафори (часто на тд-свiдомому рiвнi) визначае розумшня суб'ектом того, що вiдбуваеться, а це, у свою чергу, визначае й лопку його поведшки.
Проте вивчення електорального процесу для полполопв ще й дос за-лишаеться таким напрямом полiтичного аналiзу, концептуально-методоло-гiчна база якого та дослщницький iнструментарiй розробленi далеко не у повному обсязь Науковi пiдходи в цш площинi дослiджень вiдрiзняють певна еклектичшсть та недовершенiсть. По сут основним методом у сучас-них дослщженнях електоральних процесiв е критичний мультиплщизм. При
цьому практично в уах випадках застосовуються емтричний та норматив-ний шструментарш.
У певному сена методолопя дослщження чинниюв впливу на електо-ральний вибiр, яка вперше була запропонована А. Кемпбеллом у межах соцiально-психологiчноi моделi та названа ним «воронкою причинносп», долае вказанi недолiки, хоча й потребуе додаткового опрацювання.
Застосування методологи «воронки причинностi» грунтуеться на здшснен-нi полiтичного аналiзу факторiв електорального процесу вiд макро- до мшро-рiвнiв. Вiдповiдно до цiеi методологiчноi моделi аналiз здiйснюеться за п'ятьма умовними рiвнями змiнних електорального процесу: 1) зовшшш чинники (пiдтримка мiжнародних фiнансово-промислових груп того чи шшого кандидата на виборну посаду або заангажованох пол^ично!' сили, латентний тиск урядiв зацiкавлених краш тощо); 2) загальнонащональш чинники (соцiально-економiчне становище, полiтико-правовi умови вибор-чого процесу, сощальна стратифiкацiя, полiтична культура та пол^ична соцiалiзацiя електорату, адмiнiстративний ресурс, участь у виборчих зма-ганнях пол^ичних партiй i виборчих блокiв); 3) регюнальш чинники (дь яльнiсть регюнальних представництв полiтичних партiй, регiональноi управл^сь^ та пол^ично!' елiти, соцiально-демографiчнi характеристики населення регюну, релiгiйний чинник); 4) фактор малих сощальних груп, до яких належать громадяни (трудовi колективи, академiчнi групи, сiм'i, коло друзiв тощо); 5) iндивiдуально-психологiчнi характеристики регюналь-ного електорату. Такий пiдхiд у комплекс вiддзеркалюе всю складнiсть електорального процесу.
Проте, на мш погляд, саме пол^ико-культурний фактор е тим лакмусовим патрцем, який задае основний вектор електорального процесу i е об'ективно превалюючим над iншими факторами, адже вплив шших чинникiв може бути ним значно нейтралiзований. На визначальний вплив пол^ико-куль-турного фактора у виборчому процеа вказував ще Платон у своему тракта-тi «Держава», де вш аналiзуе рiзнi аспекти виборiв: вимоги та якостi кан-дидатв на виборнi посади, процедуру виборiв та П суспiльне значення. «Майбутш виборцi мають бути добре виховаш, в дусi законiв, щоб шляхом осудження або схвалення обрати чи вщкинути претендентв - дивлячись по заслузi кожного» [8, с. 73].
Висновки. Методолопчною основою електоральних дослщжень може стати використання як загальнонаукових ^алектичний, структурний, фак-торний аналiз), так i спецiальних методiв (критичний мультиплщизм), що використовуються в сощально-пол^ичних науках. Перспективними напря-мами подальших дослiджень електорального процесу слiд вважати всебiчний розвиток концепту «електоральна культура» у структурно-функцюнальному вимiрi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Huntington S. P. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century / S. P. Huntington. - Norman (Oklahoma) ; London : University of Oklahoma Press, 1991. - xvii, 384 p.
2. Lasarsfeld P. F. The Peoples Choice. How the Voter Makes up his Mind in a Presidential Campaign / P. F. Lasarsfeld, B. Berelson, H. Gaudet. - N. Y. ; London : Columbia univ. press, 1968. - 178 р.
3. Lipset S. M. Political man: The social bases of politics / S. M. Lipset. - Garden City (N. Y.) : Doubleday, 1960. - 442 р.
4. Липсет С. Структуры размежеваний, партийные системы и предпочтения избирателей / С. Липсет, С. Роккан // Полит. наука. - 2004. - № 4. - С. 43-57.
5. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях / Д. Кэмпбелл ; пер. с англ., сост. и общ. ред. М. И. Бобневой. - М. : Прогресс, 1980. - 391 с.
6. Downs A. An Economic Theory of Democracy / А. Downs. - N. Y. : Harper and Row, 1957. - 310 р.
7. Gogel W. C. A theory of phenomenal geometry and its applications. Perception and Psychophysics / W. C. Gogel. - MA : MIT Press Cambridge, 1990. - 257 р.
8. Платон. Держава / Платон // Iсторiя вчень про право i державу : хрестомапя для юрид. вузiв i ф-пв / уклад., заг. ред. Г. Демиденко. - 2-ге вид., допов. i змш. - Х. : Легас, 2002. - С. 73-132.
КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ ПРАКТИК
Полищук И. А.
Рассмотрены методологические аспекты исследования электорального процесса как одного из самых масштабных понятий политической науки. При этом демократизация трактуется как ведущая тенденция мирового и отечественного политического процесса, а политико-культурный фактор - как один из решающих факторов процесса выборов.
Ключевые слова: концепция, методология, политические выборы, политические факторы, избирательные технологии.
CONCEPTUAL AND METHODOLOGICAL BASIS OF RESEARCH ELECTORAL PRACTICES
Polishchuk I. О.
The methodological aspects of research of the electoral process as one of the largest concepts of political science. This democratization trend is interpreted as leading world and domestic political process and the political-cultural factor as one of the decisive factors of the election process.
Most studies of the electoral process in some way related to the search of objective factors that decisively influence the outcome of elections. Such factors within the sociological approach B. Berelson, P. Lazarsfeld, S. Lipset, S. Rokkan include societal schisms that are caused by the activities of special political elites within sociopsychological approach considers O. Meleshkina party identification, rational economic models A. Dauns, M. Fiorina, V. Nechayev consider factors such individuals attempt to minimize their costs and their aspirations to assess their social and economic situation in the future or in retrospect. Recently, researchers electoral process more attention to regional specifics vote initiating a regional approach (V. Kolosov, R. Turovskyy, N. Petrov, V. Lisnychyy). Continue to be the focus of researchers effects of electoral systems analyzed in the institutional approach (M. Dyuverzhe, R. Taahepery, M. Shuharta, V. Lysenko, H. Holosova). T. Kolton put forward a comprehensive performance version of various factors in the electoral process by offering synthetic approach.
However, the study of the electoral process for political scientists still remains the focus ofpolitical analysis, conceptual and methodological framework and research tools which are designed notfully. Scientific approaches in this area of research is distinguished by a certain eclecticism and imperfection. In fact, the main method in modern studies of electoral processes is critical multyplitsyzm. Thus almost all cases the empirical and normative instruments. Political and cultural factor is the litmus test that defines the main vector of the electoral process and the objective is prevailing over other factors such as the influence of other factors can be neutralized him much. In determining influence political and cultural factors in the electoral process pointed out by Platons treatise «The State» where he analyzes various aspects of the elections: requirements and as candidates for elective office, the election procedure and its social significance.
Methodological basis of electoral research can be used as a general and special methods used in political sciences.
Promising directions for further research of the electoral process should be considered a comprehensive development concept «electoral culture» in structural andfunctional terms.
Key words: concept, methodology, political elections, political factors, electoral technology.
