CC BY
13
УДК 340.12
В. Б.н\ар
Львiвський державний ушверситет внугрiшнiх справ,
д-р фшос. наук, проф. завiдувач кафедри фшософи та полiтологii
ЕКЗИСТЕНЦ1Я ПРАВОВО1 ДОПОМОГИ ЯК Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО ФЕНОМЕНУ
© Блгхар В., 2016
Проаналiзовано концепт "правова допомога", розглянуто фiлософсько-правову основу його екзистенцн, п1дгрунтям яко! е твердження, що людина, котра дотримуеться норм моралi у щоденному життi, вщповщно дотримуватиметься й вимог закону, адже вш спираеться на загальнолюдськi ц1нност1, вироблеш впродовж 1снування людства норми, що е першими регуляторами суспшьного життя. Обгрунтовано, що на рiвень правово! допомоги безпосередньо впливае особа, яка н надае, - юрист, який своею фаховою дiяльнiстю апелюе до синкретизму права i морал^ усвщомлено! реалiзацil у практичнш д1яльност1 норм моралi та спецiальни\ норм, виражаючи вщповщальшсть, справедливiсть, патрiотизм i визнання гiдностi кожно! людини. Акцентовано увагу на тому, що актуаизувати правову допомогу як фiлософсько-правовий феномен можливо лише за умови людиновимiрностi цього концепту.
Ключовi слова: екзистенщя, людина, юрист, юридична дiяльнiсть, суспшьство, держава, правова допомога, фiлософiя права.
В. Блихар
ЭКЗИСТЕНЦИЯ ПРАВОВОЙ ПОМОЩИ КАК ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОГО ФЕНОМЕНА
Проанализирован концепт "правовая помощь", рассмотрен философско-правовой фундамент его экзистенции, в основу которой заложено утверждение, что человек, который придерживается норм морали в повседневной жизни, соответственно будет придерживаться и требований закона, ведь он опирается на общечеловеческие ценности, выработанные на протяжении существования человечества нормы, которые являются первыми регуляторами общественной жизни. Обосновано, что на уровень правовой помощи непосредственно влияет личность, которая ее предоставляет, -юрист, который своей профессиональной деятельностью апеллирует к синкретизму права и морали, осознанной реализации в практической деятельности норм морали и специальных норм, выражая ответственность, справедливость, патриотизм и признание достоинства каждого человека. Акцентировано внимание на том, что актуализировать правовую помощь как философско-правовой феномен возможно только при условии антропоцентричности этого концепта.
Ключевые слова: экзистенция, человек, юрист, юридическая деятельность, общество, государство, правовая помощь, философия права.
V. Blikhar
EXISTENCE LEGAL AID AS A PHILOSOPHICAL-LEGAL
PHENOMENON
The article analyzes the concept of "legal assistance", discussed the philosophical and legal foundation of its existence, the basis of which laid the claim that a person who adheres to the norms of morality in daily life, according to adhere to and the requirements of the law, because it is based on universal values, developed by throughout the existence of human norms, which are the first regulators of social life. Substantiates that the level of legal aid directly affects personality, which it provides - a lawyer, which his professional activities appeals to syncretism of law and morality, conscious realization in practice of morality and special rules, expressing responsibility, justice, patriotism and recognition of the dignity each person. The attention to the fact that the update legal assistance as the legal and philosophical phenomenon is possible only if this anthropocentric concept.
Key words: existence, man, lawyer, legal work, society, government, legal assistance, legal philosophy.
Постановка проблеми. Внутршнш свгт людини Гмплементуеться в й поведшку, i навпаки, -поведшка людини Гмплементуеться у й внутршнш свгг. Тож високоморальна особислсть чинитиме ввдповщно до загальнолюдських принцитв моралГ право- i законослухняно. Внутршнш потенщал людини стимулюе й до вдосконалення здобуванням нових знань, формуванням шновацшних методик роботи тощо.
Концепт правово! допомоги е фшософсько-правовим i сощокультурним феноменом, вш покликаний сприяти орiентуванню людини у юридичних питаннях, пов'язаних з рГзними вимiрами суспшьно-правових ввдносин. Загалом вш мае беззаперечну щншсть для суспшьства, державо- i правотворення, що й тдтверджуе актуальнiсть вибрано!' для науково!' розввдки тематики.
Аналiз досл1дження проблеми. Проблематика, запропонована у темi дослвдження, ранiше не була безпосереднiм об'ектом фшософсько-правового аналiзу. Проте окремi питання висвгтлювали у сво'х працях таю науковщ: В. К. Бабаев, Ж.-Л. Бержель, М. В. Вгтрук, Т. З. Гарасимiв, I. С. Кон, А. Ф. Кот, А. С. Токарська, М. М. Цимбалюк та ш.
Мета роботи - з'ясувати екзистенцшну сутшсть правово!' допомоги як фшософсько-правового феномену.
Виклад основного матерiалу. Принцип законносп - один зГ стрижневих, адже ус шшГ принципи, спираючись на його ефектившсть, мають можливють дмти. Зрештою, право й Гснуе в сощокультурному просторГ для того, щоб його неухильно дотримувались усГ члени суспшьства. Тож законшсть - основа будь-яко! держави сощально-демократично! орГентацй та громадянського суспшьства. Як зазначали ще в давнину: "...ми можемо робити те, що дозволено законом". Тому в широкому розумшш шд цим принципом потрГбно розумгти дотримання вимог закотв та шших нормативно-правових акпв. Як зазначае В.К.Бабаев: "...важливим Гмперативом у принцип законносл е верховенство закону над шшими правовими актами. Оскшьки в кожнш галузГ права, сферГ суспшьного життя та юридичнш практищ законшсть мае певний, специфГчний "набГр" ГмперативГв" [5, с. 230].
На думку М. В. Вгтрука, загальносощальш гарантй забезпечують основоположш умови реального здшснення ушх прав i свобод людини та громадянина, сприяють формуванню в шдиввда защкавленосп в !х реалГзацй. Водночас, як зауважуе науковець, самГ по собГ загальносощальш умови не завжди забезпечують повнощнне використання прав i свобод [2, с. 144]. Тому вважаемо,
що в нишшшх умовах права, свободи та обов'язки людини потребують спещальних юридичних гарантiй, якi уможливлювали б повнощнне правомiрне iх використання.
О^м того, важливим е питання ращонального пiдгрунтя прав людини, що ввдображаеться у природному правi.
Серед найважливших завдань правовоi допомоги потрiбно виокремити правовий захист штере^в громадян та осiб, котрi перебувають у державi для створення iдеального громадського порядку. На думку Ж.-Л. Бержеля, аналопчно: "[...] i право прагне встановити гармоншний, iдеальний громадський порядок та регулювати вiдносини у суспiльствi, зокрема сприяти (стутнь втручання при цьому залежно вщ конкретного випадку може бути рiзним) встановленню у суспiльствi певного морального порядку, правовоi безпеки або сприяти сустльному прогресу. ЦШ i застосовувана технологiя варiюються залежно вщ особливостей правових систем, а школи i в рамках однiеi системи, що залежить вiд особливостей окремих галузей права. По суп ж наявш в нашому розпорядженш моделi обмеженi кiлькiсно; вибiр, здшснюваний рiзними правовими системами, не можна назвати чггко позначеним або однозначним, оскiльки предметом вибору виявляються домшанти або нюанси. Далi стае можливо, залишаючись усерединi загальноi теорii, видшити iз загального полотна дослiдження основних систем головш загальнi проблеми, варiанти вибору, фундаментальнi поняття й шститути, iнтелектуальнi процедури, а також матерiальнi чи формальнi засоби, що використовуються в органiзацii будь-яко!' юридично!' системи, а також оцшити ефективнiсть застосування цих компонента в рамках певного юридичного порядку" [1, с. 20-21].
Право найпстше пов'язане з людиною, оскшьки не може юнувати поза людським суспшьством. Це випливае iз функцш права: регулятивноi - як засобу регулювання життя, поведiнки людей у суспшьстш, впорядкування суспшьних вiдносин; iнформацiйноi - полягае у наданнi людиш шформацй про й права та обов'язки, як виражаються через правовi норми; гуманiстичноi - зводиться до того, що саме право закршлюе принципи регулювання суспшьних вiдносин на основi гуманiзму, справедливостi, рiвностi; виховно!' - полягае у впливi права на сввдомють людини, завдяки чому в людини формуеться правова культура, що надалi виражаеться у правослухнянш поведшщ; прогностично!' - це функцш, яка дае людиш змогу передбачити наслвдки й результати сво'х дш та вчинкiв; пiзнавальноi - сприяе здобуттю людиною на життевому шляху певних знань; орiентацiйноi - дае змогу людиш будувати свою поведшку на основi вимог та норм закотв, у яких мiстяться моделi правомiрноi поведiнки; профiлактичноi - сприяе усввдомленню людиною того, що за умови недотримання правових норм, вчинення небажаних для суспшьства дiй вона буде позбавлена певних благ тощо.
Людина, як ютота, надшена свобвдною волею, мае можливiсть самостiйно вибирати свш життевий шлях, прiоритети i цiнностi, яких дотримуватиметься пiд час побудови стосунюв з оточенням та лшй поведiнки у суспiльствi. Це стосуеться ушх сфер й життя та дмльносп.
Сьогоднi кожен формуе свою особиспсть на основi власноi системи цiнностей та орiентацiй, роздушв над сво'ми вчинками i вчинками шших людей, особистого досвiду, набутого у спiлкуваннi з iншими, нагромаджених знань, рiвня самоорганiзацii та самовиховання. Людина повинна постшно аналiзувати сво!' вчинки i з морального, i з сусп1льного погляду. Таке умшня сприяе самовихованню особистостi, адже завдяки аналiзу людина формуе для себе систему норм та щнностей, дозволеного i забороненого, межi свое!' поведшки у суспiльствi, виробляе в собi здатнiсть до самоконтролю.
Самоконтроль - це здатшсть людини керувати власною поведшкою. У будь-якiй системi норм та щнностей завжди юнують певш обмеження, тобто своерiднi рамки, через яю людина може або не може переступити, зважаючи на морально-етичш норми i вимоги закону, яю вона прийняла.
Контроль поведiнки поеднуеться з контролем над власними почуттями, що не повинш керувати людиною тд час здiйснення будь-якого вчинку, оскшьки зайва емоцшшсть може призвести до дш, наслiдком яких буде порушення тих чи iнших норм, прописаних у закот. Розвиток тако!' риси характеру, як самоконтроль, е важливим шд час формування лшй поведшки людини, зокрема й правослухняно!', що дае можливють людинi виконувати поставленi перед нею завдання, чггко контролюючи сво!' емоцii, почуття.
Вимогливкть до себе, свойх учинкiв та дш е одтею з ознак того, що поведiнка людини буде сввдомо та без емоцiйних травм пвдпорядкована вимогам моралi й закону.
Спершу вимоги суспшьства i держави, виражет у формi закону та неписаних моральних правил, викликають у людит конфлiкт мiж бажаним i дозволеним для не!. Це пояснюеться тим, що людина змушена дотримуватися цих вимог усупереч особистим уявленням та внутрштм переконанням. Однак у процеш соцiалiзацii та формування особистосл людина починае розумiти й усввдомлювати доцiльнiсть тих чи iнших вимог, сприймаючи йх як умову, необхвдну для свого iснування в суспшьства З часом вони фiксуються на пвдсввдомому рiвнi, спонукаючи людину до подальшого розвитку та самовдосконалення.
У им, не усi люди активiзують свою поведшку вiдповiдно до вимог моралi та закону, адже в цьому випадку твелюють свiдоме ставлення до таких понять, як моральний обов'язок та ввдповвдальтсть за свой вчинки. Слушно щодо цього висловився I. Кон: "Поведiнка особистостi залежить не тшьки вiд того, як вона розуше проблему, що перед нею, але й ввд й психолопчной' готовностi до тiеi чи шшой дii" [3, с. 31]. Наприклад, моральний вчинок - усвiдомлена дiя людини, що вiдповiдае моральним вимогам i здiйснена на пiдставi прийнятой людиною системи морально-етичних норм та щнностей. Такий вчинок е наслвдком морального мотиву. Будь-який вчинок складаеться з мотиву, мети, наслвдку та, врештi-решт, аналiзу дй. Вчинок вважаеться моральним за умови, що усi його складники е моральними, тобто ввдповвдають загальноприйнятим нормам i цiнностям. Якщо бодай один елемент у щй системi е аморальним, то увесь вчинок набувае значення аморального.
Коли людина вчиняе правильно ввдповвдно до системи щнностей та норм закону, то з часом у ней виробляеться звичка вчиняти морально i правослухняно. У такий спошб людина формуе свой морально-правовi якосп - стшю риси характеру, що виражет в й поведшщ, вчинках у конкретних ситуацмх.
Кожна людина сама виршуе, яку життеву стратегiю покласти в основу своей поведшки. Одна категорм людей вчиняе ввдповвдно до вимог закону та морал^ шша - дiе лише на основi власних бажань, нехтуючи приписами нормативно-правових акпв, що регулюють державне життя, та моральнi щнносп, якi виступають основою для ствюнування людей у певнiй спiльнотi (родит, колектив^ групi однолiткiв). Мiж дмми цих двох категорiй завжди мае збертатися рiвновага, це забезпечить можливють iснування держави. I саме правова допомога мае на мет захистити права i свободи людини та громадянина (навпъ правопорушника). Поняття "правова допомога" найчастше трактують як сукуптсть заходiв, спрямованих на надання громадянам, пвдприемствам, установам, органiзацiям допомоги для йх правильной орiентацii у чинному законодавстш, вироблення звички свiдомо виконувати правовi норми, змiцнювати законнiсть [6, с. 470]. Для юнування феномену правовой допомоги потрiбна вшьна згода людини на отримання юридичних послуг.
Наприклад, ошб, якi надають юридичну допомогу, можна зарахувати до одтей з трьох груп, залежно ввд того, яким саме щнностям вони надають прюритетного значення у свойй дiяльностi: тих, хто орiентуеться на правовi цiнностi (у разi виникнення конфлшту пiд час вирiшення проблем кшенпв керуватимуться передусiм вимогами закону; тобто основною ознакою йхньой роботи е неухильне дотримання норм, прописаних у закот), тих, хто безапелящйно дотримуеться норм моралi (вирiшуючи конфлшт, виходитимуть з основоположних принципiв гуматзму, вимог справедливостi, моралi тощо, якими керуються у повсякденному життi i якими не зможуть поступитися), i тих, хто орiентуеться на професшт цiнностi (у свойй дiяльностi керуватимуться вимогами професшной етики).
Якщо людина звертаеться до юриста по допомогу у ввдновлент порушеного права чи лише за консультащею, то моральний аспект питання не викликае жодних сумнiвiв. Юристовi лише потрiбно законними методами, використовуючи власнi юридичнi знання i навички, домогтися справедливостi. 1нша ситуац]я, коли доводиться допомагати людит, яка скойла злочин. У цьому випадку юрист постае перед проблемою вибору: з одного боку, правопорушник чи злочинець -також людина, яка мае певт права i свободи, гарантоват державою, а з шшого, - чи заслуговуе
така людина на дотримання й прав, якщо сама порушуе права йнших. Уйм, навiть у такiй ситуацй перевага залишаеться на боцй морали
В одних випадках юрист е засобом для вйдновлення порушеного права, а в шших - виступае захисником. А. Ф. Кот так писав про адвоката-захисника: "Вш друг, вш порадник людини, яка за його щирим переконанням невинна взагалй, або ж зовсйм не так й не в тому винна, як й у чому й звинувачують" [4, с. 64].
Отже, проблема вибору е своерйдним пйдгрунтям правово!' допомоги, покладена в основу цього феномену. Тож правова допомога не е суто юридичним поняттям. У такому випадку вибйр доцйльно розглядати й з фйлософського погляду, оскйльки мйж поняттями "право" й "мораль" можна поставити знак рйвностй. Моральнй принципи та установки людини виражаються в й вчинках, поведйнцй Людина, яка дотримуеться норм моралй у щоденному життй, вйдповйдно дотримуватиметься й вимог закону, адже в його основй - загальнолюдськй цйнностй виробленй впродовж йснування людства норми, якй виступали першими регуляторами суспйльного життя.
Закон, побудований на загальнолюдських цйнностях, буде позитивно сприйнятий людьми як такий, що вйдображае 'хнй внутрйшнй переконання та систему морально-етичних норм Г правил поведйнки.
Щншсть правово!' допомоги безпосередньо залежить вйд особи, яка 11 надае, - юриста. Цю людину можна охарактеризувати сукупнйстю таких рис: синкретизм моралй та права; вищий за загальностатистичний культурний рйвень правосвйдомостй, що зумовлено вимогами до юридичного фаху; усвйдомлене прийняття у свою поведйнку Г загальнолюдських, Г спецйальних правил, розроблених вйдповйдно до вимог юридичного фаху; прюритет таких рис характеру, як стриманйсть, поряднйсть, ввйчливйсть, вйдповйдальнйсть тощо.
Ще одним вимйром аксйоматики правово' допомоги як фйлософсько-правового феномену е усвйдомлення людиною, громадянином необхйдностй дотримання вимог моралй як передумови виникнення закону. Сучаснй метаглобальнй проблеми, пов'язанй з рйзними вимйрами кризи, змусили задуматися не лише вчених, а й громадян над формуванням свйдомостй та свйтогляду, зокрема правосвйдомостй та правового свйтогляду, своею поведйнкою у суспйльствй, над проблемами, важливими для держави. З'явилося чимало наук або 1'х нових напрямйв, якй мають на мел розробити засади гармотзацй рйзних аспектйв життя людини. Наприклад, у правй з'явилися такй йнститути, як йнститут прав та свобод людини, правово' допомоги, правових цйнностей тощо. Що стосуеться конкретно феномену правово'' допомоги, то, пйдсумовуючи, зазначимо: правова допомога покликана сприяти орйентуванню людини в юридичних питаннях, пов'язаних з рйзними вимйрами суспйльно-правових вйдносин.
Висновки. Правова допомога е фйлософсько-правовим феноменом, що мае важливе значення Г для права, Г для фйлософй, зважаючи на те, що йснуе на перетиш двох наук, оскйльки бйльшйсть правових складникйв цього поняття можна обгрунтувати за допомогою фйлософсько' концепцй. Тому перше, на що варто звернути увагу, трактуючи правову допомогу як фйлософсько-правовий феномен, - це його людиновимйрнйсть, що виражаеться у: визнаннй людини, й прав та свобод найвищою цйннйстю; сприяннй забезпеченню можливостй для вйльного розвитку особистостй та проходження нею усйх етапйв соцйалйзацй (сприяе вихованню правосвйдомого й правослухняного громадянина); недопущеннй порушення прав й свобод людини та громадянина, а також у сприяннй якнайшвидшому вйдновленню порушених прав; синкретизмй свободи та вйдповйдальностй людини; реалйзацй принципу гуманйзму у практичнйй дйяльностй тощо.
I нарештй, поняття вйдповйдальностй породжуе необхйднйсть цйннйсно' вмотивованостй правово' допомоги, оскйльки об'еднуе в собй й загальнолюдськй, правовй цйнностй. Прйоритетними для правовой' допомоги е такй цйнностй: життя; гйднйсть - як виразник ставлення людини до само' себе та суспйльства до не'; свобода - людина вйльна у сво'х вчинках за умови, що вона не порушуе прав й свобод йнших, та норм, прописаних у законй; рйвнйсть - усй люди е рйвними перед законом, незалежно вйд расовой', релйгййно', егнiчноi належностй чи статусу, який вони посйдають у суспйльствй; чутливйсть - полягае у вчаснйй та адекватнйй реакцй на потребу в наданнй людинй
правовой допомоги; взаемоповага - у ввдносинах мГж юристом та його киентом; незалежшсть -прюритети мають бути визначет конкретними викликами, а не нав'язуватися ззовш; прозорГсть -полягае у ввдкритосл перед суспшьством та в усввдомленш необхщносп бути йому пвдзвгтним; справедливГсть - як найвища мета правовой допомоги, що полягае у захисп фундаментальних прав людини.
1. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; под общ. ред. В. И. Даниленко ; пер. с франц. - М. : NOTA BENE, 2000. - 576 с. 2. ВитрукН. В. Общая теория правового положения личности / Н. В. Витрук. - М. : Норма, 2008. - 448 с. 3. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самосознание / И. С. Кон. - М. : Политиздат, 1984. - 151 с. 4. Кони А. Ф. Нравственные начала в уголовном процессе / А. Ф. Кони // Собрание сочинений : в 8 т. - М.: Ин-т миров. л-ры, 1967. - Т.4. -С. 33-70. 5. Теория государства и права : учеб. пособ. / под ред. В. К. Бабаева. - М. : Юристъ, 2003. - 591 с. 6. Юридична енциклопедгя : в 6 т. /ред. кол. : Ю. С. Шемшученко та 1н. - К. : Укр. енцикл., 2004. - Т. 6. - 768 с.
REFERENCES
1. Berzhel' Zh.-L. Obshchaia teoriia prava [General Theory of Law]. Moskov: NOTA BENE, 2000. 576 p. 2. Vytruk N. V. Obshchaia teoriia pravovoho polozheniia lichnosti [The general theory of the legal position of the person]. Moskov: Norma, 2008. 448 p. 3. Kon Y. S. V poiskakh siebia: Lichnost' ii jeje samosoznaniie [In search of self: personality and its identity]. Moskov: Polytyzdat, 1984. 151 p. 4. Kony A. F. Nravstvennyie nachala v uholovnom protsessie. Sobranye sochynenyy : v 8 t. [The moral principle in criminal proceedings: mllected Works in 8 volumes]. Moskov: Mirovaia literatura, 1967, t. 4, pp. 33-70. 5. Babaiev V.K. Teoriia hosudarstva i prava: uchebnoie posobie [Theory of State and Law: Textbook]. Moskov: Yuryst, 2003. 591 p. 6. Shemshuchenko Yu.S. Yurydychna entsyklopediya: v 6 t. [Legal Encyclopedia: in 6 volumes]. Kyiv:Ukrainska entsyklopediya, 2004, t. 6, 768 p.
