CC BY
12
УДК 340.12
М. Б. Шевщв
Львiвський державний унiверситет внутрiшнiх справ, заступник начальника факультету з тдготовки фахiвцiв для пiдроздiлiв кадрового забезпечення та мшцп громадсько! безпеки з навчально-методично! роботи, канд. юрид. наук, доцент, майор мшцп
ВПЛИВ МОРАЛ1 НА МЕНТАЛЬН1 ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТ1
© ШевцовМ. Б., 2015
np0aHani30BaH0 причини злочинносп, що випливають суто i3 ментальностi людини, наци, народу, зокрема вщ: расовоТ приналежностi; релiгiйних переконань; р1вня войов-ничостi; вiдчуття меншовартостi, неповноцiнностi; заздростi.
Охарактеризовано поняття ментальност та моралi. Наведено перелiк, змкт i значення основних функцiй моралi та ix вплив на ментальш причини злочинностi.
Ключовi слова: злочиншсть; ментальнiсть; ментальнi причини злочинностi; мораль; моральна свщомкть; моральна практика; норми моралц функцн моралi.
М. Б. Шевцив
ВЛИЯНИЕ МОРАЛИ НА МЕНТАЛЬНЫЕ ПРИЧИНЫ ПРЕСТУПНОСТИ
Проанализированы причины преступности, вытекающие из ментальности человека, нации, народа, в частности расовой принадлежности; религиозных убеждений; уровня воинственности; ощущения неполноценности; зависти.
Охарактеризованы понятия ментальности и морали. Приведены перечень, содержание и значение основных функций морали и их влияние на ментальные причины преступности.
Ключевые слова: преступность; ментальность; ментальные причины преступности; мораль; моральное сознание; нравственная практика; нормы морали; функции морали.
M. B. Shevtsiv
THE INFLUENCE OF MORALITY ON MENTAL CAUSES OF CRIMINALITY
The article is an attempt to analyze causes of criminality which result exclusively from the mentality of a person, nation, people. In particular, these include: racial affiliation, religious convictions, level of militancy, feeling of inferiority, envy.
The notions of mentality and morality are characterized. The list of basic functions of morality, their content, importance, and influence on mental causes of criminality are elucidated.
Key words: criminality; mentality; mental causes of criminality; morality; moral conscience; moral practice; norms of morality; functions of morality.
Постановка проблеми. Злочиншсть e об'емним та багатогранним явищем, дослщженням якого займалися вiдомi науковщ i3 рiзноманiтних сфер юриспруденци на кожному етат розвитку сустльства.
У ^авовш наущ e багато ^аць, котpi xapaктеpизyють злочиннiсть як девiaнтнy поведiнкy y сyспiльствi, пеpевaжно як кpимiнaльно-пpaвовy кaтегоpiю. Визначено основнi чинники, фaктоpи, що впливають на злочиннють, вказано шляxи ïï пpофiлaктики, недопущення, пpотидiï та пpипинення.
Та на жаль, сьогодш в yкpaïнськiй ^авовш нayцi в пеpiод нaцiонaльного тднесення та сaмоствеpдження пpaктично не pозглянyто питання впливу моpaлi на ментальш пpичини злочинностi. Тобто вбaчaeться за необxiдне спpобyвaти спеpшy виокpемити основш ментaльнi чинники, пpичини злочинностi, а тодi показати piвень впливу моpaлi на ниx.
Aнaлiз остaннiх дослщжень Ta публiкaцiй. Нayковою пpоблемaтикою, пов'язаною iз змiстом та сфеpою ди моpaлi, ментaльнiстю i пpичинaми злочинносп займалися тaкi вiтчизнянi та зapyбiжнi нayковцi, як М. Вapiй, В. Костицький, В. Лозовий, З. Мельник, С. Сливка, М. Тоpтyл та ш.
MeTa дослiдження. Виокpемлення i aнaлiз основниx ментaльниx пpичин злочинносп та встановлення piвня впливу моpaлi на ниx.
Виклaд основного мaтeрiaлу. Здiйснити rpyнтовнy клaсифiкaцiю та aнaлiз пpичин злочин-ностi на фош ментaльностi всieï свiтовоï спiльноти, на нашу думку, e доволi об^мним дослщ-женням, котpе, гaдaeмо, защкавить молодиx нayковцiв в юpидичнiй галуз^ Ми ж спpобyeмо лише ïx пеpелiчити та дати загальну xapaктеpистикy.
Спеpшy необxiдно звеpнyтися до xaparcrep^ram кaтегоpiï ментaльностi.
Ментaлiлет (вiд шм. mentalitat) - сyкyпнiсть псиxiчниx, iнтелектyaльниx, iдеологiчниx, pелiгiйниx, естетичниx i т. ш. особливостей мислення нapодy, сощально1' гpyпи або iндивiдa, що пpоявляeться у кyльтypi, мовi, поведiнцi та шше [1, с. З97].
Кaтегоpiю "менталитет" можна pозyмiти як у вузькому, так й у ш^окому значенш. У вузькому -це мова, слова. У ш^окому - додаються pитyaли, звича1', музика, сшв, мистецтво [2, с. З9].
Ментальнють (вiд лат. mens - пов'язаний з дyxом, дyxовнiстю) - спошб мислення, загальна дyxовнa нaлaштовaнiсть, установка шдивща або соцiaльноï гpyпи (нaпpиклaд етнiï, пpофесiйного або соцiaльного пpошapкy) до навколишнього свiтy [З].
За змютом ментaльнiсть - це стшка сyкyпнiсть (система) певниx змiстово-темaтичниx, смисло-виx, цiннiсниx оpieнтaцiй та логiчно-символiчниx зaсобiв мислення (понять, обpaзiв, щей), яка виpaжae спосiб свiтоспpийняття, xaparcrep певно1' iстоpичноï або етнiчноï кapтини свiтy [4, с. 124, 125].
В. Козловський pозглядae ментaльнiсть, з одного боку - як спошб повсякденного вiдтвоpення, збеpеження звичного укладу життя i дiяльностi, а з шшого - як якiсть або ^упу властивостей, а також сукупнють когнiтивниx, aфективниx i поведiнковиx xapaктеpистик мислення iндивiдa або гpyпи [2, с. З8, З9].
Сучасш науковщ пpодовжyють вивчати сyтнiсть i змют ментaлiтетy окpемоï нaцiï (етносу), визначаючи сyтнiсть ïx, так би мовити, дyxовно-кyльтypноï "ayp^', яка iстотно впливae на нaцiонaльнy свiдомiсть i самосвщомють, а також xapaктеp життeдiяльностi бшьшосп вiдповiдниx етнофоpiв. ïx xвилюe питання впливу спонукань i мотивiв, вчинюв та дiй пpедкiв, подiй далекого минулого на сучасне життя нацш i нapодiв [5, с. 74].
Розглянувши низку пpaвовоï лiтеpaтypи, ми встановили, що до стpyктypи ментальносп вxодять тpи компоненти: 1. Емоцшний (емотивний) - емоцiйнi стани, яю пеpедyють виникненню веpбaльного та поведшкового компонентiв, спpияючи систематизацй' знань i появi певно1' поведiнки. 2. Когштиний (веpбaльний) - знання пpо об^кти i ситyaцiï життeдiяльностi, що e pезyльтaтом набуття шдивь дуального житгевого досв1ду (навчання). З. Поведiнковий ^изводить до aктyaлiзaцiï елементapниx фiксовaниx установок, цiннiсниx оpieнтaцiй та етнiчниx цшностей. Ментальна установка виявляeться в дiяx i вчинкax людини, оскiльки вчинок e eдиною стpyктypою, що вiдповiдae pеaльним цiлiсним пpоявaм сaмоpеaлiзaцiï людини як особистосп, iндивiдa, гpомaдянинa.
У нашому випадку ми pозглядaтимемо ментальнють у поведшковш фоpмi, адже злочин, за своeю сyтнiстю, e дiянням (дieю чи бездiяльнiстю), вчиненим делштоздатним сyб'eктом пpaвa, що мae юpидичнi нaслiдки.
Звичайно, наше дослiдження можна звести до aнaлiзy зaгaльновiдомиx ^ичин злочинностi, а саме: соцiaльниx, економiчниx, побyтовиx тощо. Пpоте, нашою метою e вио^емлення тиx пpичин злочинносп, що випливають суто iз ментальносп людини, наци, нapодy.
Першою, найвагомшою та розповсюдженою ментальною причиною злочинносп, на нашу думку, е расова приналежнiсть. Адже, iз свггово! юторп вiдомо цiлий ряд приклащв, коли однi наци, котрi вважали себе особливими, вибраними, цiлеспрямовано, масово переслщували та винищували iншi.
Наступною, не менш iстотною причиною вчинення злочинiв рiзними нацiями е релитйш переконання. В юридичнiй компаративiстицi виокремлюють рiзноманiтнi правовi системи, зокрема й релитйш. Вщтак, е наци, де релитя в окремих випадках стае рушем вчинення злочину вщносно шших, на 1хню думку, невiруючих нацш. На жаль, нам усiм вiдомi фатальнi масовi теракти, захоплення та знущання, котрi забрали та покалiчили життя не одше1 людини.
Ще однiею ментальною причиною злочинностi, котра прослщковуеться в усiх iсторичних епохах людського юнування, е рiвень войовничосп наци, 11 загарбницький "апетит". Звичайно, прагнення збшьшити територи свое! держави школи випливало й iз демографiчноl, сощально-економiчних потреб. Проте, якщо проаналiзувати свiтову ютори, прослiдковуеться певна тенденщя бшьшо1 схильностi окремих нацш до войовничосп порiвняно з шшими.
Четвертою причиною за ментальною приналежнють ми вважаемо вiдчуття меншовартостi, неповнощнносп окремо1 наци порiвняно з шшими. Щоби задовольнити сво! амбщи, хоча б на рiвнi шюзп, за рахунок сили, обману чи шших проявiв злочинносп, заподдае шкоду самодостатшм та сформованим нацiям.
I, нарешп, останньою причиною ми вважаемо банальну людську заздрiсть. Тобто нацiя, котра не в змозi самостiйно, достатньо, цившзовано реалiзуватися, створити правову, демократичну, соцiальну формацiю, не може спокшно спостерiгати за благополуччям сво1х сусщв. А вщгак, за допомогою злочишв, терактiв, вiйн дестабiлiзуе полiтичну, економiчну, соцiальну ситуаци шшо! нацiй, i переводить акцент iз сво1х неблагополуччя та жалюгiдностi на фальшивi авторитет i значимiсть.
Отже, звичайно, що запропонований перелiк ментальних причин злочинносп е не повним i до кшця не охарактеризованим. Зрештою, ми й не ставимо перед собою такого завдання.
Для нас важлившим е визначити стушнь впливу моралi на ментальш причини злочинносп.
Мораль завжди була i залишаеться вагомим стримулювальним важелем у суспшьств^ на який нерщко опиралася держава.
На основi дотримання чи нiвелювання норм позитивного права формуеться правова культура особи, аналопчно моральна культура особи формуеться на основi норм морали
Спершу звернемося до характеристики дефшщп моралi.
Мораль е складним i багатогранним явищем, тому iснуе велика кшьюсть рiзних дефiнiцiй моралi, як нерiдко мають неоднаковий змiст. Проте не можемо оминути це поняття чи розглянути його лише з одного погляду, оскшьки незаперечним залишаеться факт важливосп моралi як явища для всiх галузей суспiльного життя.
Мораль - це певна iерархiчна система загальноприйнятих у суспшьсга цшностей; система поглядiв, уявлень, норм, оцшок, що регулюють поведiнку людей; одна з форм суспшьно1 свщо-мосп; регулятор суспiльних вiдносин (полiтика, виробництво, сощальна сфера, сiм'я) [51, с.15]; система етичних цiнностей, норм i правил поведiнки особи, професiйноl групи або спшьноти, полiтичноl партil або громадсько1 органiзацil, суспiльноl групи чи класу [6, с.16]; сукупнiсть вимог, припишв, норм i принципiв щодо поведiнки людини у ставленнi И до сустльства, сощальних iнститутiв, суб'екпв, до iнших людей i до само1 себе з позицiй добра чи зла [7, с. 68]; система поглядiв, уявлень, норм, оцшок, що регулюють поведшку людей [8, с. 78].
На нашу думку, мораль - це система цшностей, поглядiв, правил, оцшок, яю сформувалися у суспшьсга та регулюють дiяльнiсть людей. Дане визначення е широким i не охоплюе деяких аспекпв морал^ проте воно найчпташе характеризуе явище i саме в такому значенш використову-ватиметься в подальшому розглядi питання.
Специфiка моралi пов'язана з И всепроникним характером (присутшстю в ушх без винятку сферах i видах життедiяльностi людини за допомогою мотивацшних та оцiнювальних механiзмiв людсько1 свiдомостi), унiверсальнiстю. Приписи моралi мають унiверсальний, всюдисущий, загальнолюдський характер i застосовуються у будь-яких життевих ситуацiях. Моральнi вимоги завжди формуються як всезагальш, унiверсальнi, вони для вшх i конкретно для кожного. Бшьшють моральних приписiв мають узагальнений, свггоглядний характер [7, с. 69, 70]. Щ ознаки свiдчать про те, що не може бути "прогалин" морал^ тобто явища, ди, вчинку, якi б не мали оцшки
мораллю, моральними нормами, а найперше суспшьством, власною свiдомiстю, хоча слiд зазначити, що в моралi досить часто застосовусться аналогiя, узагальнення.
Норми моралi - правила поведiнки, якi складалися в суспшьств на пiдставi уявлень людей про добро, зло, обов'язок, справедливють, честь тощо та забезпечуються силою внутрiшнього переконання та засобами громадського впливу [9, с. 122].
Норми моралi не мютять деталiзованих правил поведшки i чiтко визначених форм покарання за !х недотримання. 1х дотримання залежить, передусiм, вiд внутршнього переконання людини про моральнiсть чи аморальнють свое! поведiнки, свого вчинку [6, с.14].
1з зазначених тверджень випливае, що мораль залежить вщ сприйняття людини, !! свiтогляду, тобто мораль е суб'ективною, а отже, по^зному сприймаеться та реалiзуеться залежно вщ ментальних прiоритетiв.
Провести межу мгж iндивiдуальним i соцiальним характером моральних вимог неможливо, оскiльки в них оргашчно переплiтаються елементи того й шшого. Але зрозумiло, що першорядну роль тут вiдiграють таю iндивiдуалiзованi моральнi категорп, як совють, обов'язок, що спрямовують поведiнку людини в моральне русло, формують моральну зрiлiсть, соцiальну орiентованiсть особистiсних щнностей та духовну культуру суспiльства i особи [6, с. 14, 15]. На нашу думку, сукупнють зазначених факторiв i е компонентами, що вщображають ментальнiсть загалом.
Поняття та суть моралi в суспiльнiй, полгтичнш, релiгiйнiй думках завжди викликало неоднаковi трактування та породжувало дискуси i суперечки. Це зумовлено тим, що це поняття е ощночним, i кожен сприймае його суб'ективно, особливо коли йдеться про рiзнi галузi суспiльного життя.
У контекстi впливу моралi на суспiльнi вiдносини розрiзняють моральну свiдомiсть та моральну практику. На нашу думку, слщ вщмежовувати цi два поняття, адже, моральна свщомють окреслюе межi морально! поведшки сощуму, в той час, як моральна практика - вщображае реальну моральну чи антиморальну поведшку людини.
1деальну сторону моралi становить моральна свщомють. Моральна практика вщбиваеться у мораль-нiй свiдомостi, а остання надае нормативний зразок поведiнки (належне щеальне), стосунюв [7, с. 80].
Мораль не юнуе поза свщомютю, адже людськi вчинки, акти мiжособистiсно! комушкацп не отримали б морального вимiру, якби людина не була здатна усвщомлювати !х сутi, сшввщносити !х iз власними уявленнями про добро i зло, належне i справедливе, iз власним сумлiнням. Проте моральна свщомють сама по собi не е повнощнним, самодостатнiм моральним феноменом. Моральна свщомють - це вираження щеального належного, на яке слщ орiентуватися [8, с. 80].
Моральна практика i моральна свщомють е взаемопов'язаними i нерозривними поняттями. Моральна свiдомiсть впливае на моральну практику особи, так само як моральна практика суспшьства чи окремих шдивдав впливае на моральну свщомють шших людей. Моральна свщомють переважно мае щеальний вимiр, тодi як моральна практика не завжди проявляеться так, а залежить вщ обставин, пристосовуеться до них.
Отже, на ментальш причини злочинносп, на нашу думку, бшьшою мiрою впливае моральна практика, ашж моральна свщомють.
Саме тому в контексп нашого наукового дослщження ми розглядатимемо вплив моралi на ментальнi причини злочинностi крiзь призму морально! практики, а саме завдяки !! функцiям.
Мораль вщграе чи не найважливiшу роль в регулюванш суспiльних вiдносин. Зокрема, вона надшена цiлим рядом функцiй, головними з яких е: соцiалiзацiя шдивдав (гуманiзуюча), гармош-зацiя суспiльних вщносин, регулятивна, оцiнювальна, свiтоглядна (цiннiсно-орiентацiйна), тзна-вальна, виховна тощо.
Зупинимося на загальнiй характеристицi запропонованих вище функцiй моралi.
Функцiя морально! соцiалiзацi! (чи гуманiзуюча функцiя морал^ передбачае, перш за все, олюднення шдивщв через моральну практику: i стихiйну, i свiдомо органiзовану, спрямовану [7, с. 74]. Вироблення в ошб гуманютичних цiнностей за допомогою масово! пiдтримки i засудження антиморальносп.
Важливою функцiею моралi е регулятивна, оскшьки вона дозволяе моралi дiяти як особливий спосiб впливу на поведшку людини. Мораль регулюе поведшку як окремо! людини у вшх сферах !! життедiяльностi (на вщмшу вiд права, полiтики, релiгi! тощо), так i рiзних соцiальних суб'екпв, суспiльства загалом [7, с. 74].
Свггоглядна (або цiннiсно-орiентацiйна) функцiя моралi визначае мораль як складову частину узагальнених та певним чином субординованих поглядiв особистосп, спшьноти, суспiльства на змют та характер моральних вiдносин. [7, с. 75]. Мораль мютить важливi установки житте-дiяльностi, якi зорiентовують людину. Моральнi норми не лише встановлюють правила поведшки, але i обгрунтовують 1'х необхiднiсть.
Оцiнювальна функщя моралi реалiзуеться через моральну ощнку (самооцiнку), яка е виразом морального переконання особистосп та громадсько1 думки. Моральна ощнка здiйснюеться за допомогою понять моральное' свiдомостi: добро, зло, благо, справедливють, совiсть, гiднiсть, честь тощо. У моральнiй свiдомостi реальне, суще зютавляеться iз належним, реальним [7, с. 75]. Мораль залишае проспр для самостшного аналiзу особою тих чи шших дш i власного вибору, не обов'язково шаблонного, типу поведшки.
Изнавальна функцiя полягае в тому, що моральна свщомють бачить свгг через призму добра i зла, обов'язку та вщповщальносп. Це е осмислення сенсу явищ за допомогою критерда людино мiрностi [7, с. 75]. Дана функщя допомагае сприймати свгг через щеальш критери моральностi.
Виховна функцiя моралi здiйснюеться через формування особистостi, розвитку И самосвь домостi, механiзмiв сощально1, зокрема, морально1 саморегуляци, самовдосконалення [7, с. 76]. Особа повинна не лише виконувати моральш приписи, а й пропускати 1'х через себе для автоматичного визначення добра чи зла.
Мораль разом з шшими формами духовного життя i сощальними шститутами через сво! щнносп, мехашзми знаходять шляхи примирення, залагодження, зняття суперечностей заради едносп, цшсносп суспiльства вiдповiдно до iдеалiв добра, справедливости гуманiзму. Це i е функщя гармошзацп людських i суспшьних вiдносин [7, с. 77].
Щцсумовуючи, слiд зазначити, що мораль виконуе основоположш функци для формування особистосп i суспiльства загалом. Данi функцп закладають фундаментальнi основи морально1 свщомосп, сприйняття та дiяльностi особи, допомагають у визначенш та детермшацп явищ i влас-но! поведiнки, зокрема е рушiем для ментальних причин злочинносп.
Висновки. Отже, мораль е потужним суспiльним феноменом, який зачшае всi його сфери, впливаючи на члешв цього суспiльства i його розвиток загалом. Вона виконуе важливi функцп соцiалiзацil особи i водночас олюднюе i саме суспiльство. Мораль мае двi сторони: дiяльнiсну та свщому (самосвщому), а моральнiсть, своею чергою, е основою втшення морально1 свiдомостi, свгго-гляду особи в й моральнiй дiяльностi. Тобто моральшсть е iндикатором рiвня моралi особи.
Моральш норми та правила не е чггко встановленими у сусшльсга, i кожна особа, нащя, народ залежно вiд свого менталiтету мае можливють самостiйно трактувати тi чи iншi ди як моральнi чи антиморальш. Проте мораль е завжди одною, незалежно вiд суспiльства i його сприйняття. Засади справедливостi, чесносп, гiдностi та iнших складових сфер моралi завжди будуть сталi, незважаючи на суб'ективне ставлення iндивiда чи сустльства. У сусшльсга мораль виступае як iстина, такий спосiб поведшки, який не суперечить нi позитивним нормам встановлених в цьому сусшльсга, нi природному праву. Що вищий рiвень розвитку культури суспiльства, що досконалiшi його моральнi якостi, то моральшша поведiнка, а отже, й вагомший вплив на ментальнi причини злочинносп.
1. Сучасний тлумачний словник украгнськог мови : 60000 сл1в / за заг. ред. проф.
B. В. Дуб1чинського. - Х. : Школа, 2007. - 832 с. 2. Мельник З. П. Правова ментальмсть 7 рецепщя / З. П. Мельник // Утверситетсью науков1 записки. - 2007. - № 4 (24). - С. 38-42. 3. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://uk.wikipedia.org/wiki. 4. Петрушенко В. Л. Фiлософський словник : термти, персоналп, сентенцп / В. Л. Петрушенко. - Львiв: "Магнолiя 2006", 2011. - 352 с. 5. Варiй М. Й. Псuхологiя : навч. поаб. для студ. вищ. навч. закладiв. - К.: Центр учбовог лтератури, 2007. - 288 с. 6. Костицький В. В. Захист сустльног моралi як функщя сучасног держави : монографiя /В. В. Костицький. - Дрогобич: Коло, 2013. - 172 с. 7. Лозовой В. О. Етика : навч. поаб. / В. О. Лозовой, М. I. Панов, А. О. Стасевська та т. ; за ред. проф. В. О. Лозового. - К. : Юртком 1нтер, 2002. - 244с. 8. Тортул М. Т. Етика : тдручник / М. Т. Тортул.. - Житомир : Вид-во ЖДУ iм. I. Франка, 2010. - 448 с. 9. Гусарев С. Д. Теорiя держави i права : навч. поаб. /
C. Д. Гусарев, А. Ю. ОлШник, О. Л. Слюсаренко. - К.: Правова едтсть, 2008. - 270 с.
